База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

курсовые,контрольные,дипломы,рефераты

Ризик кредитних операцій комерційного банку — Банковское дело и кредитование

Міністерство освіти України

Київський Національний Економічний Університет

Кафедра “ Банківська справа ”

Курсова робота

на тему :

“ Ризик кредитних операцій комерційного банку “

Студента 7 групи

4 курсу Фінансово-економічного факультету

спеціальності 0104

Вертелецького Д.Б.

Науковий керівник Буряк В.П.

КИЇВ –1998

ПЛАН

 TOC o "1-3" Вступ….……………………………………………………………… PAGEREF _Toc412232236 h 2

Розділ 1    Джерела кредитної інформації………………………… PAGEREF _Toc412232237 h 7

Розділ 2     Якісний аналіз кредитного ризику………………….... PAGEREF _Toc412232238 h 11

2.1 Визначення цілей отримання кредиту........................................... PAGEREF _Toc412232239 h 11

2.2 Оцінка ділових ризиків, здатних уповільнити повернення боргу….. PAGEREF _Toc412232240 h 13

2.3 Забезпечення кредиту........................................................................ PAGEREF _Toc412232241 h 14

2.4 Економіко-статистичний аналіз рівня кредитоспроможності PAGEREF _Toc412232242 h 16

2.4.1 Розрахунок фінансових коефіцієнтів....................................................................... PAGEREF _Toc412232243 h 16

2.4.2    Аналіз отриманих фінансових коефіцієнтів......................................................... PAGEREF _Toc412232244 h 22

Розділ  3   Кількісний аналіз кредитного ризику………………… PAGEREF _Toc412232245 h 28

3.1 Метод аналогій................................................................................... PAGEREF _Toc412232246 h 28

3.2 Експертний метод оцінки кредитного ризику............................... PAGEREF _Toc412232247 h 28

3.3 Врахування кредитного ризику при обчисленні ставки відсотка PAGEREF _Toc412232248 h 33

Висновки….………………………………………………………… PAGEREF _Toc412232249 h 36

Список використаної літератури……………………………….. PAGEREF _Toc412232250 h 37


Вступ

Ризик - невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю , відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище .та неможливістю прогнозувати розвиток подій . Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше.

Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються . Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими тому усунути ризик повністю майже неможливо . Це є причиною того,  що навіть ідеальні  з першого погляду рішення приводять до збитків.

В одночас ризик слід розглядати як невід’ємний елемент процесу існування організації на ринку . Фактично якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку то він (прибуток) є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися , що отримання більш менш значних прибутків не пов’язано з серйозним ризиком.

Як вітчизняна так і зарубіжна література приділяє багато уваги визначенню терміна “ ризик ”. Найчастіше зустрічаються такі визначення ризику :

1.      Вірогідність збитків чи втрат

2.      Ймовірність невдачі чи втрат , що пов’язано з конкретним напрямком дій

3.      Ймовірність небажаної події

Ризик в ділових операціях – це об’єктивно-суб’єктивна економічна категорія , що відбиває ступінь успіху (невдачі ) в досягненні цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників за наявності прямих і зворотних зв’язків.

Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії , так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації , що пов’язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик , де межа , що відокремлює доцільний ризик від нерозумного.

Визначення такої межі не може бути правильним без розуміння причин виникнення ризику взагалі та його зростання  на протязі останнього періоду розвитку людства . Основні з них наступні :

1.  Останнім часом розвиток суспільства набув дуже великих швидкостей насамперед через науково технічний прогрес. Була створена потреба у неодинарному, швидкому вирішенні питань , що постають перед людством. Принципово нові шляхи розв’язання задач  на творчому рівні , вимусили застосовувати методи та прийоми до яких ще ніколи і ніхто не удавався , природно , що на підставі цього з’явився і великий ризик зазнати невдачу .Якщо спів ставити такі  фактори як необхідність вирішення проблеми швидко якісно  не традиційно , всезростаючу кількість населення і стрімко спадаючу кількість придатних до використання ресурсів то можна побачити наступну причину ризику

2.  Для того щоб вижити необхідно надати своїм діям підприємницького забарвлення тобто : незалежність нестандартність дій , сміливість , винахідливість , орієнтація на максимально можливий успіх. На сучасному етапі важливість цього питання розуміє все більша кількість людей , тому не дивно , що в їх діях починають з’являтися вищеназвані ознаки , які й породжують наростання рівня ризику взагалі.

3. Середовище діяльності людства все більше набуває ринкового характеру , це породжує дуже жорстку конкуренцію при якій природним стають факти чисельних банкруцтв та крахів .

4. Також дуже важливим є проблема зростання глобального ризику , тобто знищення людства внаслідок власних дій.

Отже ризикованій ситуації притаманні такі основні ознаки :

1.      Наявність невизначеності

2.      Існування альтернатив і необхідність вибору

3.      Можливість оцінити наявні альтернативи

4.      Зацікавлення у результатах вибору

Однією з найприбутковіших операцій комерційного банку є кредитування. Але завжди поряд з великими прибутками знаходяться великі ризики , що пов’язані зі втратою чи недоотриманням цих прибутків.

Один із найважливіших принципів банківського кредитування  полягає у поверненні наданого кредиту  у чітко обумовлені строки. Дотримання цього принципу є запорукою успішної діяльності банку. Цілком очевидно , що при наданні кредиту перед банком стає проблема невизначеності того чи буде його повернуто вчасно і більше того чи буде його повернуто взагалі. Звідси випливає , що основною задачею банка при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз .

Отже кредитний ризик банку можна визначити як ймовірність отримання банком збитків від невиконання  позичальником конкретної кредитної угоди. Слід зазначити , що кредитний ризик формується з декількох самостійно діючих видів ризику .

Більшість комерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризику враховували лише одне з можливих його джерел – фінансові можливості позичальника ( об‘єктивний ризик пов’язаний з позичальником ) . Практика показала , що дуже багато позичальників не повертають кредити не тому , що не мають можливості , а тому , що не бажають цього робити. В цьому випадку банк вимушений подавати до суду і може стикнутися з проблемою недосконалості укладення кредитної угоди . До речі, це стосується всіх угод укладених під час кредитування. Це показує , що при оцінці кредитного ризику конче необхідно враховувати юридичний ризик .

Особливу увагу в умовах кризи в нашій країні слід також приділяти впливу на кредитний ризик ризику виникнення форс-мажорних обставин. Також при кредитуванні слід враховувати, що в чистому вигляді ризики не зустрічаються , вони накопичуються та корелюють між собою утворюючи системний ризик. Даний підхід до формуванні кредитного ризику як системи ризиків враховані в структурі кредитного ризику , що наведена у Малюнку №   .

Кредитна діяльність банків є дуже специфічною , вона визначається насамперед тими факторами від яких залежить ступінь кредитного ризику :

1.      Ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері  (галузі)

2.      Питома вага кредитів , що припадає на клієнтів , які відчувають тимчасові фінансові труднощі

3.      Концентрація діяльності банків в маловідомих , невивчених галузях

4.      Ступінь мінливості кредитної політики та кредитного портфелю банку

5.      Питома вага нових клієнтів

6.      Введення в практику занадто великої кількості нових послуг на протязі короткого проміжку часу

7.      Прийняття під заставу цінностей , що важко реалізуються або швидко знецінюються

8.      Зміна ділової активності ( тобто попиту на кредити )

9.      Мінливість ставки відсотку

Також існує значна група факторів яка через вплив визначаючи  фінансове становище позичальника опосередковано впливає на кредитний ризик банку :

1.      Недосконалий менеджмент

2.      Неадекватний первинний капітал

3.      Занадто високі темпи зростання реалізації продукції

4.      Конкуренція

5.      Економічні коливання

Малюнок №               Структура кредитного ризику

Ризик, пов‘язаний

з позичальником

Ризик пов’язаний

з

забезпеченням

Системний ризик

Форс-мажорний ризик

Кредитний

ризик

Ризик щодо гаранта

Ризик

щодо страховика

Ризик

щодо

застави

Об‘єктивний

Суб‘єктивний

Юридичний

Ліквідності

Кон’юнктури

Загибелі


Деякі з названих факторів діють автономно , незалежно від банків , деякі можуть бути керовані .Але безперечно існує об’єктивна необхідність з боку банків в  мониторінгу всіх факторів , що прямо чи опосередковано чинять вплив на кредитний ризик.

Головним завданням науково обгрунтованого управління ризиковими операціями банку є визначення ступеня допустимості та виправданості  того чи іншого ризику і прийняття практичного рішення , спрямованого або на використання ризикових ситуацій , або на вироблення системи засобів , що зменшують небезпеку виникнення збитків банку від проведення тієї чи іншої операції.

Надалі в курсовій роботі на основі вітчизняного та іноземного досвіду будуть розглянуті проблеми визначення кредитного ризику, методи його аналізу та шляхи подолання перешкод , що при цьому виникають.


Розділ 1   Джерела кредитної інформації

Початковий етап кредитних досліджень повинен полягати в отриманні достатньо повної та наближеної до дійсності картини можливостей позичальника , його фінансового становища .Для досягнення цього повинна використовуватися інформація з різноманітних джерел.

Довідки , що надаються самим клієнтом

В багатьох країнах при відкритті кредитного рахунку банк пропонує клієнту повідомити назву його банку та декількох постійних ділових партнерів , суму яку очікує  отримати клієнт та прийнятний для нього відсоток за користування кредитом . Ці дані а також реквізити клієнта заносяться в анкету яка є первинним документом для встановлення кредитних відносин.

Банківські довідки

Для отримання більш розширеної інформації про рівень надійності клієнта кредитні менеджери вдаються в першу чергу до послуг інших банків . В багатьох банках розроблена власна концепція градації підприємств за ступенем надійності . Нижче наводиться універсальна схема яка використовується в більшості банківських та небанківських установах .

Перша категорія “А” .Незначний ризик

До цієї групи відносяться урядові організації , організації що фінансуються повністю за рахунок державних коштів , націоналізовані промислові підприємства , вищі навчальні заклади , що фінансуються державою , комерційні компанії національного рівня. Але треба зауважити , що відбір компаній  в дану категорію повинен провадитися на основі повної інформації про їх реальне фінансове положення . Солідна назва та авторитет компанії в минулому не є гарантією вічної кредитоспроможності . Тому будь-який клієнт , що потрапив до даної групи повинен періодично проходити ретельну перевірку фінансового становища

Категорія “Б” Звичайний комерційний ризик

До цієї групи відносяться стабільні компанії , фінансове положення яких на протязі достатньо довгого періоду часу є стійким . Для цих компаній характерна відсутність проблем з оплати рахунків . Дебіторська і кредиторська заборгованість не перевищують середнього рівня по галузі і добре деверсифіковані.

Попадають в цю групу як правило після певного періоду успішного функціонування на ринку.

Категорія  “В” Клієнти схильні не сплачувати рахунки

В цю групу потрапляють відносно стабільні організації але за якими спостерігалися проблеми зі сплатою рахунків чи певні затримки в вирішенні цих питань.

Іноді вважається , що клієнти даної категорії так само стабільні як і клієнти попередньої категорії. Однак додатковий ризик в даному випадку буде пов’язаний з вірогідними відстрочками у повернені клієнтом кредиту та сплати за користування ним

Категорія “Г” Значний  ризик

Причиною занесення фірми до даної категорії ризику є  їх наявна або прогнозована фінансова слабкість.

Це область , що здатна стати джерелом значних фінансових втрат , тому вона потребує підвищеної уваги. В той же час нерідко трапляються випадки коли операції з даною групою клієнтів більш прибуткові ніж операції з менш ризикованішими фірмами. Тому необхідно якомога раніше виявляти клієнтів , що належать до даної групи  для розробки ефективних заходів постійного контролю над їх фінансовим становищем .

Категорія Д Неприйнятний ризик

В цю категорію потрапляють масив клієнтів настільки слабких у фінансовому аспекті та настільки нестабільних в питаннях платежів , що банку залишається або відмовити у наданні послуг , або запропонувати найжорсткіші умови контролю за діяльністю в період здійснення кредитної угоди .

Треба зауважити також , що більшість фірм зтикаються з тимчасовими фінансовими труднощами тому в більшості випадків переведення на цій підставі їх до нижчої категорії є недоцільним . Вирішенням цієї проблеми є додавання до літери , що визначає групу ризику літери  “Х”. Ця літера означатиме , що для даної компанії тимчасово припинено кредитування на умовах даної групи

Рекомендації партнерів

            Це джерело поряд з банківськими довідками як правило розглядається з певною долею скептицизму . Це пов’язано з тим що некредитоспроможній клієнт навряд чи стане посилатися на партнерів , що мають схильність давати не дуже приємну інформацію. При аналізі даного джерела інформації треба врахувати наступні моменти :

1.      Якщо партнером є дуже відома фірма з солідною репутацією то до  думки менеджерів цієї фірми варто прислухатися

2.      Якщо в якості рекомендодавця вибрана невідома фірма – варто з’ясувати її положення та репутацію на ринку.

3.      Варто з’ясувати наявність прихованих зв’язків між позичальником та фірмою до якої звернулися по рекомендацію

4.      Подаючи запит про репутацію фірми треба зважати на форму запита . Вона повинна бути одночасно  достатньо змістовною  компактною і  зручною для заповнення 

Інші фірми , що надають рекомендації

Інформація з цього джерела є дуже цінною в плані перевірки рекомендації осіб , вказаних позичальником , особливо в тих випадках коли можна зробити припущення про необ’єктивність отриманих рекомендацій

Конкуренти

Це третє коло осіб яке може бути використане кредитним менеджером в пошуках інформації  і він є безсумнівно потенціально найбільш цінним. В даному випадку маються на увазі не конкуренти позичальника , а конкуренти кредитора . Дана практика розповсюджена насамперед в США . В цій країні під проводом  Національної асоціації управління кредитом декілька разів на рік проводяться збори кредитних менеджерів країни . Ці зустрічі сприяють встановленню особистих  контактів між менеджерами і формують сприятливу атмосферу для довірливого обміну інформацією .

Річні та проміжні звіти компанії

Це одне з найбільш легко оцінюваних і найдешевших джерел інформації про кредитоспроможність компанії чиї акції котуються на фондовій біржі.

Звіт будь-якої компанії акції якої котуються на ринку може бути безкоштовно отриманий через реєстратора компанії.

В більшості випадків звіти є джерелом достатньо повної інформації про діяльність компанії в цілому її філіалів та підрозділів . Вони містять достатню кількість показників коефіцієнтів та інші данні , що стане у принаді при аналізі становища позичальника.

Коментарі преси

Істотним доповненням до вищезгаданих джерел інформації є публікації в пресі. В даному випадку це джерело можна розділити на 3 частини : публікації в професійних виданнях, публікації в загальних виданнях , публікації на сторінках “ жовтої преси “.

Кожна часина висвітлює певний бік діяльності компанії . Ігнорування однієї частини на користь інших робить загальну картину неповною . Інше питання наскільки можна довіряти окремим виданням кожному конкретному випадку. Очевидно , що інформація подана на сторінках преси є суб’єктивною і відбиває або думку автора статті або політику видання взагалі. Тому інформація з даного джерела не може бути основою аналізу , а лише може бути використана як додатковий , допоміжний матеріал .

Цінність публікацій також полягає в тому , що вони відображають діяльність компанії в часі  і є можливість знайти потрібну інформацію за минулі періоди .

Звіти брокерів фондової біржі

Фондова біржа це найбільш чутливий до змін  інститут  ринку . Виходячи з інформації брокерів можна робити реальні оцінки та пронози фінансового положення позичальника.

Завершуючи викладення даного питання треба зауважити , що не буває зайвої інформації про позичальника : при аналізі ризикованості кожної конкретної операції аналітик банку повинен зібрати якомога розширене досьє на сво потенційного клієнта .

Питання лише стоїть в тому чи всій інформації , що зібрана , можна довіряти і якщо довіряти то в якій мірі .


Розділ 2             Якісний аналіз кредитного ризику

2.1     Визначення цілей отримання кредиту

Взагалі в світовій практиці кредити за призначенням розподіляють на п’ять категорій :

Сезонний кредит

Ці кредити призначені для фірм , що відчувають короткотермінові пікові потреби у додатковому капіталі . В більшості випадків даний вид кредиту є комерційним і надається постачальником продукції її покупцю . Але у випадках коли існує суттєвий розрив між моментом кредитування та отриманням виручки від реалізації продукції постачальники відмовляються надавати кредит , тоді фірмі може знадобитися кредит банку.

Кредит на підтримання обігу активів

Потребу в даному виді кредиту відчувають компанії  у яких ситуація значного розриву між моментом кредитування та отриманням виручки від реалізації продукції не пов’язана з сезонністю і виникає дуже часто на протязі всього фінансового року. На відміну від сезонного кредиту де зобов’язання з повернення боргу виникають по закінченні циклу при кредитуванні обігу активів цикли відбуваються постійно і перекривають один одного .

Кредитування потоків готівки

Цей тип кредиту звичайно надається промисловим підприємствам для фінансування купівлі обладнання або для того щоб збільшити обсяги постійно функціонуючого капіталу.

Кредит на основі активів

Кредити на основі активів майже завжди забезпечені , це є підставою впевненості кредитора , що у випадках фінансових складнощів з ним будуть проведені розрахунки коштами , в які буде конвертовано активи.

Такий кредит надається як правило для підтримання достатнього рівня ліквідності активів компанії

Кредит,  пов’язаний з проектом

Даний кредит поєднує в собі якості кредитування потоків готівки та кредиту на основі активів .

Перераховані класи кредитів дуже рідку зустрічаються в чистому вигляді. Визначення цілі кредиту є першим етапом визначення ступені ризикованості кредитної операції .

В більшості випадків визначити який саме кредит і в якому обсязі необхідний конкретній фірмі можна також на основі характеру бізнесу , що веде компанія.

Роздрібні торгівці

Покупають та продають товари невеликими партіями . Їх дебіторська заборгованість достатньо велика але й достатньо деверсифікована . Як правило вони є споживачами кредитів на підтримання капіталу та сезонних кредитів . Терміни кредитування як правило невеликі ( до 1 року )

Оптові торгівці

Строки та види кредитування співпадають з  попередньою категорією, але оборот капіталу значно більший. Це призводить до збільшення абсолютних сум кредитів .

Виробники

Для них притаманний найбільш складний з комерційних процесів ( купівля сировини , застосування у великій кількості найманої робочої сили , витрати є дуже різноманітними та великими , товари виробляються і продаються як правило великими партіями ) . Представники даної категорії потребують великих довгострокових інвестиції в постійні активи . Обсяги кредитування та строки як правило великі .

Сервісні фірми

Звичайно не мають запасів , постійні активи дуже незначні . Витрати як правило складаються з заробітної платні робітників ( консультаційні  , архитектурні фірми та ін. ) Притаманна дуже велика швидкість обертання капіталу . Ці фірми є споживачами невеликих кредитів на невеликі строки

Комунальні підприємства

Особливістю є те , що діяльність контролюється державою , вирішення питання про залучення кредитних коштів приймаються на основі державної політики. Данні фірми , як правило , є  споживачами кредитів для підтримання готівки .

Поєднуючи ціль отримання кредиту та характер ведення бізнесу потенційного клієнта банк вже може визначити чи здатен він прийняти на себе даний обсяг ризику чи ні.

Але треба зауважити , що немає стандартних схем які б визначали , що наприклад короткотерміновий кредит для закупки та перепродажу товарів для роздрібного торгівця є менш або більш ризикованіший ніж  кредит на закупку виробничого обладнання машинобудівним заводом. Все залежить від кожного конкретного випадку , від унікальності чи стандартності проекту який фінансуватиметься за рахунок кредиту . Це пояснюється тим , що для стандартних ситуацій ризики або значно нижчі або добре прораховані ніж для нестандартних , в умовах яких банк може стикнутися з багатьма труднощами у визначені ступеня ризику , дохідності та прийнятності кредитної ситуації .

Взагалі існує думка , що банки повинні кредитувати тільки стабільні , добре розвинуті галузі , залишаючи іноваційні проекти інвестиційним та іноваційним фондам та спеціалізованим фінансово-кредитним установам. Це пов’язано насамперед з необхідністю стабільного існування банківської системи , як однієї з ключових ланок економіки .

2.2     Оцінка ділових ризиків, здатних уповільнити повернення боргу

Дуже великий вплив на кредитний ризик має діловий ризик з яким у процесі ведення справи зустрічаються позичальники . Даний ризик витікає з того , що компанія інколи не може завершити обіг своїх активів , що може бути пов’язано як з діяльністю компанії так і з характером галузі .

Діловий цикл як правило складається з декількох фаз , для кожної з яких притаманні власні фактори впливу . Загальний діловий ризик визначається як сума впливів кожного окремого фактора .

 Придбання матеріалів та сировини

Фактори впливу на дану категорію наступні :

1.      Надійність постачальників                                                                       

2.      Сезонність поставок                                                                                 

3.      Термін зберігання товарів                                                                        

4.      Наявність приміщень для зберігання

5.      Наявність транспортної інфраструктури

6.      Географічне розташування по відношенню до постачальника сировини

7.      Застосування послуг посередників

8.      Екологічні проблеми

9.      Зміна моди , уподобань та ін.

10.  Зміна валютних курсів

11.  Виникнення обмежень на імпорт сировини

12.  Диверсифікація постачальників

13.  Стабільність цін на сировину

Виробництво

            На протязі цієї фази основними факторами ризику є

1.      Вік, потужність та коефіцієнт використання основних фондів.

2.      Робоча сила . Людський фактор через свою непостійність чинить влив і підсилює дію інших факторів ризику .

Процес продажу

Ризики на цій стадії найбільш невизначені і непрогнозовані . Це пояснюється дуже високою залежністю цієї стадії від зовнішніх факторів таких як попит та пропозиція , рівень конкуренції , демографічні проблеми , проблеми каналів розповсюдження продукції та інших ..

Але на цій стадії не завершується діловий цикл . Важливо не тільки поставити продукт але й добитися оплати поставлених товарів для того щоб завершити обіг активів.

Поряд з факторами ризику ділового циклу існує такий небезпечний фактор як менеджмент компанії .

Якість управляння компанії , що звернулася за кредитом до банку є критичним при оцінці кредитного ризику . Вплив цього фактору напряму відображається на діяльності компанії . Дуже важливою є  компетентність менеджменту , вік керівників , їх попередній діловий досвід  , а також доля капіталу фірми , що знаходиться у власності менеджерів . Але ще більше важлива чесніть та порядність керівників.

2.3            Забезпечення кредиту

Забезпечення кредиту - це остання лінія оборони для банку і рішення про надання кредиту повинно завжди базуватися на привабливості  проекту , що фінансується , а не на привабливості забезпечення . Якщо сама основа кредитної угоди пов’язана з підвищеним ризиком , було б великою помилкою видавати кредит під гарне забезпечення , маючи на увазі використати її як джерело погашення боргу.

Тому питання про забезпечення повинно вирішуватися вже після того як кредитна угода  визначена як прийнятна для банку.

Без забезпечення кредит може надаватися тільки коли джерело погашення суди високо надійний . Взагалі питання про наявність або відсутність забезпечення є дуже дискусійним . Якщо при видачі кредиту банк вирішив , що позичальник є високонадійною особою і кредит видається без забезпечення , то забезпеченням фактично є ім’я , репутація позичальника . Якщо репутація фірми є дуже високою в діловому світі , то будь-які проблеми з поверненням кредиту , підірвуть її і створять перешкоди для подальшого отримання кредитів .

Забезпечення може виступати в таких формах :

1)      застава

2)      поручительство

Застава – це певні цінності які банк має право реалізувати у випадку неповернення позичальником процентів та/або основного боргу для відшкодування своїх збитків.

Застава повинна виконувати дві функції . Перша і основна – це спонукати позичальника повернути борг та виплатити проценти , і друга – гарантувати банку повне або часткове відшкодування збитків , які понесе банк у випадку невиконання зобов’язань позичальником.

Найбільш прийнятною заставою для банку є високоліквідні цінні папери , особливо державні , а також вільноконвертована валюта . Товарно-матеріальні цінності також можуть бути заставою , але у цьому випадку банк має нести витрати на їх зберігання при якому можуть виникнути певні проблеми пов’язані з вичерпанням терміну зберігання , псуванням та ін..

При вирішенні питання про заставу  необхідно враховувати наступні фактори :

1.      Ліквідність застави

2.      Унікальність застави

3.      Особливі умови зберігання застави

4.      Ступінь зносу

5.      Ринкова вартість застави , як часто вона змінюється , чи мають зміни сезонний характер

6.      Відношення ринкової вартості та суми кредиту

7.      Попит на заставу на ринку

8.      Захист застави від інфляції

9.      Чи може застава бути відчуженою

10.  Чи є претензії на активи з боку інших осіб

11.  Чи є можливість періодично перевіряти стан застави , якщо банк не візьме на себе її зберігання

12.  При зберіганні застави банком треба ретельно обрахувати вартість зберігання

Треба також зазначити , що в більшості розвинутих країн прийнята практика , що сума кредиту разом з відсотками не повинна перевищувати 80 % від суми застави у найкращому з випадків.

Наступною формою забезпечення є поручительство. Це договір з одностороннім зобов’язанням поручителя перед кредитором оплатити в разі необхідності  заборгованість кредитора. Треба зазначити , що поручительство є додатком до основної угоди і пов’язана з нею юридично.

Особливим видом поручительства є гарантія .

Вона відрізняється тим , що є самостійною угодою за якою гарант зобов’язується виплатити певну суму при настанні гарантійного випадку. Гарантію може видати будь-яка особа . Але в більшості випадків банки вимагають гарантії іншого банка , при умові що цей банк з надійною репутацією і стабільним фінансовим положенням .

Виходячи з вищесказаного на мою думку застава може виступати як позитивний фактор впливу на рівень ризику лише у випадках коли вона виступає у формі безумовної банківської гарантії . У всіх інших випадках рівень ризику повинен визначатися через оцінку клієнта, його проекту та інших факторів .

2.4     Економіко-статистичний аналіз рівня кредитоспроможності

2.4.1 Розрахунок фінансових коефіцієнтів

Цінність цього аналізу полягає в порівнянні різноманітних цифр , що стосуються угод на певну дату , але необхідно пам’ятати , що бізнес це діяльність яка знаходиться в постійному русі , в той час коли фінансова звітність показує стан речей на певну дату .

Тому для визначення реальної картини а також тенденцій розвитку необхідно застосовувати статистичні методи , що базуються на порівнянні , тих самих цифр тієї ж діяльності з даними минулих періодів . Статистичне порівняння одного звіту з іншим називається відношенням . або коефіцієнтом , порівняння коефіцієнтів різних періодів визначає тенденцію розвитку.

В світовій практиці виділяють п’ять груп фінансових коефіцієнтів :

1.      Ліквідності

2.      Ефективності або активності

3.      Фінансового левераджу

4.      Операційні та прибутковості

5.      Ринкові

1.     Коефіцієнти ліквідності

Якщо прийняти , що :

1. Оборотний капітал = Поточні активи – Дебіторська заборгованість

2. Оборотний капітал = Гроші + Товарно-матеріальні запаси

то можна отримати , що :

1.     Поточні активи = Оборотний капітал + Дебіторська заборгованість

2. Поточні активи = Гроші + Товарно-матеріальні запаси + Короткотермінова поточна дебіторська заборгованість

3.    Високоліквідні активи = Поточні активи - ТМЗ

Звідси можна знаходити коефіцієнти ліквідності , які показиватимуть ступінь мобільності різних активів  клієнта , що забезпечать своєчасну оплату ним власної заборгованості . Тобто в чисельник формули можуть бути поставлені :

1.      Поточні активи

2.      Оборотний капітал

3.      Високоліквідні активи

Суть підстановки різних активів полягає в з’ясуванні залежності ліквідності підприємства від певного виду активу . Це робиться шляхом або простого порівняння отриманих значень показників ліквідності або  вирахування дисперсії або середньоквадратичного відхилення цих значень .

Але при використанні цього показника в аналізі можна стикнутися з багатьма проблемами . По-перше це те що кожен з активів ( навіть якщо вони належать до однієї групи ) має різний рівень ліквідності .Тобто вони з різною швидкістю та ефективністю можуть бути конвертовані на гроші .Вирішити цю проблему можна наступним чином :

Де N – частка вартості активу яку можна отримати при негайній реалізації активу на ринку . Це показник залежить в першу чергу від попиту на даний вид активу на ринку .

Також вирішенням цієї проблеми може бути застосування біржових цін при визначення вартості активів.

2.     Коефіцієнти ефективності управління активами

 

Обіговість товарно-матеріальних запасів

Виникає дві проблеми при визначенні та аналізі даного коефіцієнту.

По-перше , продаж відбувається за ринковими цінами . Тому якщо запаси зберігаються будучи обчисленими за ціною собівартості , розрахована величина перевищує дійсне значення . Тому більш доцільно було б використовувати або вартість проданих товарів у чисельнику або відповідно ринкову вартість запасів у знаменнику.

По-друге , збут відбувається на протязі року , а запаси фіксуються на певну дату . Тому якщо діяльність компанії має сезонний характер , або наявні суттєві коливання в обсязі запасів необхідно використовувати середні показники

Кількість днів до отримання заборгованості

Цей показник виражає собою середню кількість днів яка проходить між реалізацією товару та отриманням за нього грошей. Необхідність у розрахунку є дуже суттєвою коли компанія має дуже великий асортимент товарів і неможливо точно визначити проміжок за який надходять гроші за товари. Але навіть якщо компанія має обмежений асортимент вона може порівняти цей показник з нормативним .

Обіг основного капіталу

Даний коефіцієнт показує ефективність використання основних виробничих фондів .

Основною проблему при аналізі даного показника є те , що з часом через інфляційні процеси вартість фондів змінюється і необхідно використовувати систему індексів для порівняння вартостей майна придбаного в різні часові періоди. Ще одною проблемою є проблема вибору вартості майна яка буде використовуватися при підстановці в коефіцієнт : первісна , залишкова чи відновлювана .

Очевидно , що бухгалтери фірм для складання привабливих звітів для обрахунку даного коефіцієнту використовують той показник , що є меншим на даний час  - це дасть можливість штучно збільшити його значення

Обіг загальної вартості майна

Зрозуміло що для аналізу використання ресурсів підприємства показника обігу основного капіталу замало , бо він не враховує активи , що не входять до його складу . А через те , що питома частка даних активів на багатьох підприємствах дуже значна - доцільно використовувати показник обігу загальної вартості майна ., що дасть можливість побачити ефективність використання майнового комплексу підприємства в цілому.

Товарно-матеріальні запаси в днях обороту

Даний показник відображає середню кількість днів протягом якої  запаси знаходяться в обігу . Фактично це є аналітичним доповненням до показника обігу товарно-матеріальних запасів.

3. Показники фінансового левереджу

Заборгованість до активів ( Ступінь залежності від кредиторів )

Показник даної групи відображає ступінь залежності фірми від фінансування з боку кредиторів . На відміну від показників ліквідності в даному випадку враховується загальна сума боргу , яка включає крім поточної заборгованості ще і довгострокові зобов’язання фірми.

Покриття виплат по відсотках доходами компанії

Економічний зміст – здатність підприємства за рахунок власного прибутку сплачувати відсотки по боргових зобов’язаннях. При обчисленні  показника слід враховувати особливості законодавства , яке визначає джерела сплати відсотків . Існує два варіанти : сплачуються відсотки з прибутку до вирахування податку на прибуток чи після, відповідно до варіанту певний вигляд матиме і чисельник формули розрахунку показника. 

4. Показники прибутковості

Коефіцієнт дохідності по збуту

Вимірюється величина доходу який принесла реалізація товару на 1 грошову одиницю  .

Основний коефіцієнт дохідності

Цей коефіцієнт показує спроможність активів фірми давати дохід без урахування впливу на суму доходів податків та левереджу

Коефіцієнт прибутковості майна після вирахування відсотків та податків

Фактично даний показник є кінцевим мірилом ефективності ведення бізнесу. Він показує скільки 1 грошова одиниця вкладена в діло принесла чистого прибутку , яким фірма може вільно користуватися .

Наведені показники прибутковості є основними, що використовуються в банківські практиці для оцінки кредитоспроможності клієнта . Фактично можна розрахувати прибутковість будь-якого активу фірми. Основною проблемою при цьому буде виділення частини прибутку яку приніс саме цей актив.

 

5. Ринкові

Дану групу показників доцільно розрахувати  у випадку коли фірма є акціонерним товариством та її акції вільно продаються та купуються на ринку цінних паперів.

1. Дохід на одну акцію

2. Дивідендний дохід на одну акцію у відсотках

3. Відношення ціни акції до прибутку на неї

Показує скільки інвестори бажають заплатити за 1 грошову одиницю доходу.

4. Відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості

 Ці коефіцієнти служать показниками того , що думають інвестори про минулу діяльність компанії та перспективу її майбутнього розвитку.

Вони знаходяться у прямому зв’язку з усіма попередньо розрахованими. Якщо коефіцієнти управління боргами, ліквідності , прибутковості  знаходяться на належному рівні , то тоді відносні показники ринкової вартості будуть високими.

6. Показник економічно вигідної додаткової вартості

Виділення окремого показника пов’язане з нетрадиційністю підходу до його розрахунку. Цей показник є мірилом ефективності поточної діяльності фірми , доцільності  її витрат на власний капітал . Він розраховується шляхом додавання до чистого доходу суми утриманих податків та відніманням всіх витрат що понесла фірма.

2.4.2   Аналіз отриманих фінансових коефіцієнтів

Слід зауважити , що аналіз відносних показників не тільки забезпечує корисною інформацією відносно операцій фірми та її фінансового становища , але він має також специфічні проблеми , які потребують обережності та розсудливості. Деякі з них прелічені нижче :

1.      Багато фірм здійснюють свої операції через філії , представництва та підрозділи в багатьох галузях . У таких випадках дуже складно розробити групу змістовних середніх відносних показників з метою порівняння. Це робить аналіз відносних показників більш придатним для малих , вузкоспеціалізованих фірм.

2.      Інфляція є причиною перекручення даних балансових звітів

3.      Сезонність також є фактором змін у показниках , що приводить до перекручення дійсності

4.      Деякі компанії вдаються до шахрайства через завищення даних фінансових звітів

5.      Різні методи ведення обліку приводять до різних результатів

6.      Важко дати одностайну оцінку значенню показника : “добре“ , “відмінно”  чи “погано”

7.      Компанія може мати частину показників , що свідчать про її стійке положення , а решту – про слабке . В цьому випадку дуже складно визначити якій-небудь агрегатний показник .

Основною проблемою застосування в аналізі фінансових коефіцієнтів є те що фактично самі по собі вони несуть обмежену інформацію . Повністю виконати свої функції вони можуть лише у порівнянні.

На мій погляд існує 4 напрямки порівняння :

1.      З аналогічними показниками основних конкурентів

2.      З середніми показниками по галузі

3.      З показниками найкращих та найгірших фірм галузі

4.      З власними показниками за попередні періоди 

Для аналізу кредитоспроможності клієнта аналітику банка найважливішим буде порівняння з середніми показниками по галузі та власними показниками фірми за минулі періоди .

При порівнянні з власними попередніми показниками дуже важливим є виявлення тенденції яка сформувалася у клієнта за останні 3-5 років . На основі цих даних можна за допомогою кореляційно-регресійного аналізу встановити прогнозні показники на найближче майбутнє . Для виконання такого аналізу дуже зручним є набір фінансових та статистичних функцій табличного процесора Excel фірми Microsoft. ( приклад такого аналізу поданий в Таблицях 1,2,3,4  та Інструкції по користуванню )

При порівнянні з середніми показниками по галузі можна виявити ефективність використання власних та залучених ресурсів клієнтом у порівнянні з аналогічними підприємствами .

Взагалі треба зазначити , що тільки на основі отриманих показників не можна приймати рішення про рівень ризиковості кредитної операції . Ці показники  повинні бути однією зі складових частин  інформаційного комплексу , що використовується  при визначені рівня ризикованості кредитної операції .

Інструкція

по користуванню

таблицями розрахунку фінансових коефіцієнтів діяльності фірми при оцінці її кредитоспроможності

1.      Для розрахунку фінансових коефіцієнтів необхідно внести первинні балансові данні у відповідні клітини листа “ Данні фінансових звітів “ за відповідні періоди діяльності фірми

2.      При цьому в листі “ Фінансові коефіцієнти ” будуть автоматично розраховані коефіцієнти для яких є достатньо даних . При відсутності частини чи повного обсягу даних для певного коефіцієнту в його клітинці заявиться напис “ Відсутні початкові дані “

3.      У стовпчику “Дисперсія” листа “ Фінансові коефіцієнти ” буде обраховане значення дисперсії певного показника за всі півріччя всіх періодів. Цей є показником стабільності діяльності фірми , чи менше це значення тим стабільніше фірма . Також стовпчик  “Зміни” покаже зміну в коефіцієнтах починаючи з 1 півріччя першого періоду до 2 півріччя останнього.

4.      Також автоматично будуть розраховані прогнозні дані коефіцієнтів на майбутній період . Це буде зроблено за допомогою функції Тенденція . Треба зазначити , що ці данні дуже умовні , тому що при прогнозуванні треба враховувати данні на якомога більшому проміжку часу , а фактично можна використати  данні лише за 2-5 років.

5.      Для порівняння з середніми показниками коефіцієнтів по галузі їх необхідно внести у відповідні клітини листа “ Порівняльні дані з середніми по галузі та прогноз на наступний період “ . У стовпчику “ Відхилення від середнього ”  автоматично буде прораховано абсолютне відхилення показників фірми від показників галузі

Пам’ятайте , що ці таблиці лише допоміжний матеріал і не дадуть готового рішення чи є клієнт кредитоспроможнім чи ні . Відповідь на це питання може дати лише експерт використавши обраховані в таблицях показники та іншу додаткову інформацію.


Таблиця Дані фінансових звітів

Стаття

95

96

97

1 півріччя

2 півріччя

1 півріччя

2 півріччя

1 півріччя

2 півріччя

1

Кількість акцій

 

2

Балансова вартість акції

3

Середня ринкова ціна акції

4

Дивіденд на акцію у відсотках

5

Нарахований дивіденд на акцію

6

Сума нарахованих дивідендів

7

Основні фонди

8

Товарно-матеріальні запаси

9

Короткотермінова дебіторська заборгованість

10

Гроші

11

Поточні активи ( 8 + 9 + 10 )

12

Оборотний капітал ( 8 + 10 )

13

Високоліквідні активи ( 9 + 10 )

14

Реалізація

15

Валовий дохід

16

Дохід до вирахування відсотків та податків

17

Чистий прибуток

18

Загальна кредиторська заборгованість

19

Платежі по відсотках

Таблиця Фінансові коефіцієнти

Показники

'95

'96

'97

1 півріччя

2 півріччя

1 півріччя

2 півріччя

1 півріччя

2 півріччя

Дисперсія

Зміни

1

Ліквідності

 

1.1

Загальна ліквідність

1.2

Ліквідність оборотного капіталу

1.3

Термінова ліквідність

2

Управління активами

2.1

Обіговість товарно-матеріальних запасів

2.2

Кількість днів до отримання заборгованості

2.3

Обіг основного капіталу

2.4

Обіг загальної вартості майна

2.5

Товарно-матеріальні запаси в днях обороту

3

Фінансового левереджу

3.1

Ступінь залежності від кредиторів

3.2

Покриття плат. по відсотках  прибутком

4

Прибутковості

4.1

Дохідність по збуту

4.2

Основний показник прибутковості

4.3

Показник прибутковості майна

5

Ринкові

5.1

Дохід на 1 акцію

5.2

Дивідендний дохід на 1 акцію у відсотках

5.3

Ціна акції до прибутку на неї

5.4

Відношення ринкової та баланс. вартості акції

Таблиця    Порівняльні дані з середніми по галузі та прогноз на наступний період

Показники

Власні

поточні

Середні

по

галузі

Відхилення

від

середнього

Власний

прогноз

1 півріччя

2 півріччя

1 півріччя

2 півріччя

1 півріччя

2 півріччя

1 півріччя

2 півріччя

1

Ліквідності

 

1.1

Загальна ліквідність

1.2

Ліквідність оборотного капіталу

1.3

Термінова ліквідність

2

Управління активами

2.1

Обіговість товарно-матеріальних запасів

2.2

Кількість днів до отримання заборгованості

2.3

Обіг основного капіталу

2.4

Обіг загальної вартості майна

2.5

Товарно-матеріальні запаси в днях обороту

3

Фінансового левереджу

3.1

Ступінь залежності від кредиторів

3.2

Покриття плат. по відсотках  прибутком

4

Прибутковості

4.1

Дохідність по збуту

4.2

Основний показник прибутковості

4.3

Показник прибутковості майна

5

Ринкові

5.1

Дохід на 1 акцію

5.2

Дивідендний дохід на 1 акцію у відсотках

5.3

Ціна акції до прибутку на неї

5.4

Відношення ринкової та баланс. вартості акції


Розділ  3            Кількісний аналіз  кредитного ризику     

3. 1 Метод аналогій

Для аналізу ризику яким обтяжена кредитна операція , корисними можуть стати дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю кредитних операцій , що були виконані раніше .

Так на Заході  регулярно публікуються коментарі до тенденцій у найважливіших зонах ризику . За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру .

При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах  з літературних джерел , пошукових робіт , а також шляхом опитування фахівців .

Отриманні данні обробляють за допомогою кореляційного аналізу на предмет виявлення залежностей  та  причин  з метою врахування  потенційного ризику під час нових кредитних операцій ..

Слід зазначити , що більшість експертів вважають , що навіть у найпростіших і найвідоміших випадках невдалого кредитування досить важко створити досить вичерпний та реалістичний  перелік  сценаріїв можливих невдач . Для більшості можливих невдач та зумовленого ними ризику характерні такі особливості :

1.      Причини з часом нашаровуються одна на одну , має місце тривалий інкубаційний період їх визрівання

2.      Ці невдачі якісно відрізняються між собою

3.      Їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції ряду негативних причин.

3.2     Експертний метод оцінки кредитного ризику

Аналіз ситуації , яка склалася в банківській сфері , свідчить , що більшість банків зазнають фінансового краху з надзвичайно ризикованою кредитною політикою. Чимало банків мають сьогодні збитки тому , що займалися кредитуванням комерційних структур , котрі будували свій бізнес на інфляційних процесах. За оцінкою експертів , близько половини  виданих сум не повертаються клієнтами. Причина цього – в низькому професійному рівні менеджменту комерційних банків, зокрема в тому , що немає науково обгрунтованої методики оцінки кредитоспроможності  та ризику неповернення позик  і .  в результаті , вибору клієнтів кредитування , а також у тому , що бракує спеціалістів , компетентних у підготовці і прийнятті рішень про прийнятність та умови кредитування.

Специфіка кредитного ризику полягає в тому , що його дуже важко обчислити за допомогою математичного апарату і виразити в цифрах. Це пояснюється тим , що існує велика кількість факторів , що формують кредитний ризик , і вплив цих факторів можна оцінити лише на логічному рівні , а вираженню математично вони не підлягають.

При оцінці ризику часто необхідно оперувати  специфічними якісними оцінками , котрі не піддаються формальному описанню та документальному оформленню .

Відомо , що джерелом кредитної інформації є як офіційна звітність клієнта так і неформальні данні . Вони представлені в основному якісними показниками , такими як  якість управління  та діяльність керівництва фірми , репутація керівників , аж до їх морального обличчя , надійність внутріфірмового контролю ,  обгрунтованість рішень , що приймаються на фірмі , дотримання закону і договірних зобов’язань , стан платіжної дисципліни , обліку , звітності , перспективи розвитку підприємства та багато іншого.

Є багато методів для визначення впливу окремих факторів на формування кредитного ризику , тобто в принципі можливо оцінити кредитний ризик з окремих сторін, а вивести одну агрегатну оцінку на математичному рівні практично неможливо через те , що  фактори впливу мають різну природу .

В цьому випадку необхідно використовувати експертний метод оцінки який базується на опитуванні думок певної кількості фахівців ( експертів ) з подальшою обробкою отриманих результатів .  Цей метод дає можливість об’єднати результати аналізу відокремлених факторів та досвіду експертів із зазначеного питання. 

В практиці провідних банків світу , а в останній час і в практиці вітчизняних , багатьма експертами у вигляді схеми кредитного аналізу застосовується правило шести “Сі” : Character (характер позичальника) capacity( фінансові можливості) capital ( капітал , грошові кошти ) collateral ( забезпечення ) condition ( загальноекономічні умови ) control ( контроль ) . Кожний з розділів зазначених вище характеризує певну сторону діяльність позичальника і може надати необхідну інформацію для складання прогнозів на майбутнє . Більш детальна характеристика правила шести “СІ”  наведена у Таблиці №   .


Таблиця №    . Схема проведення кредитного аналізу ( правило шести “СІ” )

 

Характер

Здатність

Грошові кошти, капітал

Забезпечення

Загальноекономічні умови

Контроль

Кредитна історія клієнта

Дієздатність клієнта і гарантів

Продаж , прибуток , дивіденди в звітному періоді у порівнянні з минулими

Право власності на активи

Рейтинг у галузі, частка ринку

Банківське законодавство

Досвід роботи інших кредиторів з клієнтом

Наявність статутних документів

Забезпеченість власними коштами

Термін служби активів

Конкурентноздатність

Правила кредитування

Мета позички

Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність тощо.

Наявність ліквідних резервів

Залишкова вартість

Чутливість до змін

Наявність у клієнта необхідної документації

Досвід клієнта в складанні планів та прогнозів

Кредиторська та дебіторська заборгованість

Борги, обмеження

Умови на ринку праці

Кредитна заявка та договір

Кредитний рейтинг клієнта

Структура капіталу та рівень левереджу

Зобов’язання за лізингом та закладні

Вплив інфляції на клієнта

Інформація сторонніх експертів про прогнозовані зміни у економічному становищі.

Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису

Контроль за витратами

Наявність страхування

Довгострокові прогнози для галузі і клієнта

Динаміка цін на акції

Гарантії

Наявність аудиторського висновку

Банк клієнта

Якість управління

Судові санкції

Останні зміни в обліку

Податкові санкції

Потреба у фін. ресурсах


Для експертного  метода характерний високий рівень суб’єктивізму . Іноді експерти не можуть навіть пояснити чому вони приймають певне рішення , бо процес аналізу при експертному методі знаходиться в більшості випадків у сфері інтуіціїї експерта.

Але не зважаючи на це можна визначити основні моменти , яких дотримується більшість експертів в процесі аналізу :

1.      Відбір значущих факторів

На цьому етапі експерт формує базу даних яка може складатися з масивів інформації , що прямо чи опосередковано стосується об’єкту дослідження . До таких масивів може відноситись :

·        данні зібрані шляхом використання каналів кредитної інформації про потенційного позичальника ( репутація , ступінь відповідальності по відношенню до погашення заборгованості , психологічний портрет керівництва фірми-позичальника , дієздатність та правоздатність фірми )

·        дані отримані шляхом математичного аналізу кредитоспроможності позичальника

·        дані отримані шляхом співставленні зі схожими випадками в кредитуванні

·        результати математичного аналізу рівня ризикованості кредитної операції із застосуванням комп’ютерної техніки

·        загальні відомості про стан економіки та певних галузей господарства

2.      Вибір вирішального  правила на основі значущих факторів

Це правило яким експерт буде користуватися при прийнятті остаточного рішення про рівень ризикованості операції

3.      Оцінка значущості факторів і прийняття рішення на основі отриманого загального правила.

Наявність великої кількості факторів вимагає від експерта впорядкувати їх надавши кожному певний рівень значущості , який на думку експерта відображатиме ступінь впливу даного фактора на систему взагалі . Також рівень значущості відображає ступінь довіри експерта певній інформації і джерелу з якої вона надійшла .Як правило сума рівнів значущості всіх факторів дорівнює 1 . Але в реальній ситуації експерт просто ранжує фактори за ступенем значущості  і на основі такого ранжування і обраного вирішального правила проходить прийняття рішення .

Узагальнюючи вище сказане необхідно  зазначити , що процес прийняття рішення про кредитування складний і багатогранний . Проте реальність господарської ситуації не дає резерву часу для прийняття подібних рішень . Цим зумовлена необхідність автоматизації вказаної процедури прийняття банківських рішень , найбільш раціональною реалізацією якої є розробка експертної системи підтримки прийняття рішень про кредитування .

Але треба пам’ятати , що кінцеве рішення не за машиною , а за людиною тому проблема визначення рівня кредитного ризику це здебільшого проблема високопрофесійних спеціально підготовлених кадрів . 

3. 3 Врахування кредитного ризику при обчисленні ставки відсотка

Для викладення даної проблеми слід в першу чергу слід означити певні базові поняття .

Кредитний ризик за конкретною угодою - це  ймовірність ( p ) отримання банком збитків від невиконання  позичальником конкретної кредитної угоди.( 0

Зважений кредитний ризик – добуток суми позики ( Si ), зафіксованої у кредитній угоді та ймовірності невиконання позичальником конкретної кредитної угоди.( p )

Кредитний ризик зя всім портфелем ( D ) який складається з  n  угод – це cередньозважена величина ризиків за всіма угодами кредитного портфелю .Його можна виразити за допомогою формули наступним чином :

              ( 1 )

Де :

і = 1,…n.

 - сума і-ї позички

                    ( 2 )

Прийнявши  ймовірність невиконання позичальником кредитної угоди – р , ймовірність виконання можна визначити  як   ( 1- р ).  Якщо абстрагуватись від таких цілком реальних витрат банку як заробітна платня робітників кредитного відділу банку , витрати на збір та обробку інформації то відсоток за кредитами ( R ) повинен компенсувати часову вартість грошей (вільна від ризику ставка r) та ризик неповернення позики ( p ). Це можна записати у вигляді формули :

              ( 3 )

Рівняння (3) виражає фундаментальний зв’язок ризику і доходу : відсоткова ставка за позикою збільшується якщо є підстави вважати , що клієнт не погасить кредит.

Для банку винагородою за ризик є премія за ризик непогашення ( П ) з рівняння (3) одержуємо:

Для проведення розрахунку сукупного кредитного ризику слід згадати основні правила оперування з ймовірностями :

1.     

2.     

3.

4.

Застосовуючи дані формули , правила операцій з ймовірностями і враховуючи те , що кредитний ризик є результатом взаємодії декількох ризиків ( див. Вступ ) можна легко обрахувати ставку відсотка по кредитах з різним рівнем ризикованості .

Проблема полягає лише втому , що дуже важко точно оцінити рівні складових ризиків , тому для цього як правило використовуються вищезгадані експертні методи.

Треба також зазначити , що існує пряма залежність між ризикованістю кредитного портфеля банку та кореляцією окремих кредитних угод. Наприклад , якщо банк додає до вже існуючих кредитів у галузі електроенергетики іще один аналогічний , то він тим самим значно підвищує ризикованість всього портфеля. Виходячи з вищесказаного необхідно врахувати дану компенсацію за портфельний ризик . Математично це виглядає так :

Де:

 - відсоток за позикою

d – показник зміни середньозваженого ризику портфеля

D0 – Середньозважений ризик кредитного портфеля без урахування даної позики

D1 - Середньозважений ризик кредитного портфеля з урахуванням даної позики

З наведених формул очевидно , що якщо нова позика збільшує (зменшує) середньозважений ризик кредитного портфеля ( D ) , то премія за кредитний ризик ( R - r ) за даною угодою має бути збільшена (зменшена) у співвідношенні ( 1+d ).

Наприкінці слід зазначити , що видаючи кредит слід керуватися в першу чергу здоровим глуздом  і коли сукупний кредитний ризик , тобто апріорна можливість невиконання позичальником кредитної угоди складає більше 45 – 50 %, то мабуть слід відмовити цьому позичальнику і вже не розраховувати ніякі ставки відсотків.


Висновки

Масові неплатежі в нашій країні на сьогоднішній день в більшості випадків пов’язані з недооцінкою моментів кредитного ризику , з нецивілізованим підходом банків на початку розвитку ринкових відносин до своєї кредитної політики.

При розгляді заявки про кредитування необхідно враховувати найдрібніші деталі стосовно потенційного клієнта , інакше банк може зазнати величезні втрати . Кредитним відділам банків необхідно постійно враховувати ,  аналізувати  зарубіжний та всезростаючий вітчизняний досвід

Розглянувши проблему визначення та аналізу кредитного ризику в комерційному банку я прийшов до висновку , що вона  фактично складається з трьох частин :

1. Зібрати якомога більшу кількість достатньо повної інформації про потенційного  позичальника , яка б надала можливість охарактеризувати його самого та його діяльність з більшої кількості боків

2. Первинна обробка зібраної інформації, розрахунок первинних показників та ін.

3. Третя, і основна , на мою думку проблема, це - знаходження висококваліфікованих спеціалістів з енциклопедичними знаннями в усіх галузях економіки , які здатні постійно вирішувати нетрадиційні задачі нетрадиційними методами .

Виділення третьої проблеми як основної основане на специфіці кредитного ризику , яка полягає в  тому , що на нього  прямо чи опосередковано впливає велика кількість економічних факторів та  ризиків , цей вплив настільки неоднорідний , що поєднати його в один кількісний показник практично неможливо. Це здатна зробити лише людина з вищеназваними якостями  на логічному , а інколи і на інтуїтивному рівні .Дефіцит саме таких спеціалістів в більшості випадків був причиною необгрунтованої кредитної політики , яка призвела багато українських банків до банкруцтва.


Список використаної літератури

Довгорук П.

Методи оцінки кредитного ризику в банках

Інф бюллетень Мінстат України 1996 № 1

Валравен К.Д.

Управління ризиками комерційного банку

Інститут Економіки та розвитку, 1993

Гольцберг Л.М.

Кредитування

Едвардс Б.

Керівництво з кредитного менеджменту

М, Інфра-М 1996

Епіфанов А.

Проблеми кредитування та оцінки кредитоспроможності клієнтів банку

Банківська справа 1997 № 5

Коробов

Банківський портфель - 3 .Книга менеджера з кредитів

М, Сомінтек ,  1995

Легков Г.А.

Інтелектуальна експертна система управління кредитиними ризиками

Банківські технології 1997 №1

Меджибовська Н.

Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок

Банківська справа1996 № 1

Озіус Маргарет

Банківська справа та фінансове управління ризиками

Ольшаний А.І.

Банківське кредитування

М,РДЛ 1997

Роуз Пітер

Банківський менеджмент : надання фінансових послуг

Свистунов С.Я.

Пакети технічного аналізу кредитного ризику

Банківські технології 1997 №1

Святко С.А.

Проблемні кредити та їх вплив на доходність банку

ФУ 1997 № 2

Севрук В.

Банківськи ризики

Матеріали семінару

Міністерство освіти України Київський Національний Економічний Університет Кафедра “ Банківська справа ” Курсова робота на тему : “ Ризик кредитних операцій комерційного банку “ Студента 7 групи 4 курсу Фін

 

 

 

Внимание! Представленная Курсовая находится в открытом доступе в сети Интернет, и уже неоднократно сдавалась, возможно, даже в твоем учебном заведении.
Советуем не рисковать. Узнай, сколько стоит абсолютно уникальная Курсовая по твоей теме:

Новости образования и науки

Заказать уникальную работу

Похожие работы:

История создания в России Центральных банковских учреждений
Банковская система. Прибыль банка и ее источники
Банковская система в России и пути её дальнейшего развития
Расчётно-кассовое обслуживание юридических лиц в Сберегательном банке РФ
Рэйтинг банков
Организация безналичных расчетов в Республике Беларусь
Сущность банка, его функции и их развитие на современном этапе
Государственное регулирование банковской системы
Кредитование физических лиц
Порядок открытия и ведения валютных счетов резидентов и нерезидентов

Свои сданные студенческие работы

присылайте нам на e-mail

Client@Stud-Baza.ru