База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

Геополітична характеристика Кавказько-Каспійського регіону

Вступ

Актуальність обраної теми позначена тим, що за останнє десятиліття Кавказ і в більш широкому плані Кавказько-Каспійський регіон, довгий час вважався далекій периферією геополітичних інтересів провідних держав світу, мало не відразу опинився в центрі суперництва різних країн і політичних сил, оскільки став розглядатися в якості джерела надзвичайних природних ресурсів, перш за все вуглеводневої сировини. Вуглеводневі ресурси регіону на очах перетворилися в одну із стрижневих проблем сучасної міжнародної політики. Поряд з енергоресурсами регіон багатий запасами таких корисних копалин, як залізні, мідні і хромові руди, глауберова сіль, хлориди, фосфорити, азбест і так далі, а також біоресурсами. У Каспійському морі зосереджено близько 90% світових запасів осетрових риб. Кавказько-Каспійський регіон має великі перспективи стати важливим вузлом комплексних трансконтинентальних транспортних систем по лінії Південь-Північ та Схід-Захід.

Він перетворився на епіцентр широкомасштабних подій і процесів всесвітньо-історичного значення. Несподівано тут зав'язалися багатоскладові вузли місцевих, регіональних і глобальних інтересів. Все це робить Кавказько-Каспійську регіональну систему політичних відносин важливим перехрестям для декількох великомасштабних проектів, які потребують співпраці країн усього континенту.

Мета роботи дати геополітичну характеристику Кавказько-Каспійського регіону.

Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути ряд завдань:

- Описати політико-географічні параметри Кавказько-Каспійського регіону;

- Провести геополітичну ідентифікацію Кавказько-Каспійського регіону.

1. Політико-географічні параметри Кавказько-Каспійського регіону

 

Сьогодні Кавказько-Каспійський регіон знаходиться в фокусі інтересів Росії, Західної Європи, США, а також впливових держав Сходу - Ірану та Туреччини та інших держав, що претендують на роль регіональних лідерів. Зростаючу увагу регіону приділяють Китай, Японія та інші держави. Все це робить Кавказько-Каспійську регіональну систему політичних відносин важливим перехрестям для декількох великомасштабних проектів, які потребують співпраці країн усього континенту.

Кавказько-Каспійський регіон пов'язаний з Росією якісно більш тісними історичними, економічними, політичними і культурними відносинами, ніж із Заходом. З іншого боку, російська геополітика на Північному Кавказі є пасивною, тоді як США, НАТО і Європейський Союз цілеспрямовано реалізують тут свої політичні інтереси.

Кавказько-Каспійський регіон займає в геополітиці стратегічну нішу. З географічної точки зору Кавказько-Каспійський регіон це:

-По-перше, плацдарм, який стягує на себе Чорноморське і Каспійське морські простори;

-По-друге, з військово-стратегічної точки зору - найважливіший плацдарм для тиску і наступу в будь-якому напрямку, на будь-яку країну не тільки даного регіону, а й прилеглих регіонів;

-По-третє - це плацдарм для контролю над комунікаціями;

-По-четверте, з економічної точки зору - це не тільки світовій перехрестя транспортних шляхів по осях Схід-Захід, Північ-Південь, але й регіон з прилеглими до нього величезними вуглеводневими ресурсами.

Міністерство енергетики США оцінює ресурси Каспійського басейну у таких цифрах:

- Нафта - від 17 до 33 млрд. барелів, потенційні запаси 230 млрд. барелів (близько 27,5 млрд. т.);

- Газ - розвідано 232 трлн. куб. футів, потенційно 350 трлн. куб. футів. Таким чином, Каспійський регіон Державним департаментом США визначається як «найбільш значний гравець на світовому нафтовому ринку в майбутньому десятилітті». Як зауважив колишній держсекретар США Д. Бейкер, «в XXI ст. каспійська нафта може мати таке ж значення для індустріального світу, яке сьогодні має нафту Перської затоки ».

Кавказько-Каспійський регіон довгий час був периферійним і не грав скільки-небудь активної ролі у геополітичній стратегії провідних учасників міжнародного процесу. Його становлення як самостійної спільності стало наслідком розпаду СРСР і наступного ослаблення позицій Росії в південних пострадянських державах. Прагнення республік Закавказзя та Центральної Азії закріпити новий, суверенний статус послужило для великих світових і регіональних політичних сил приводом для початку цілеспрямованих дій щодо залучення цих країн до сфери свого впливу. Процес усвідомлення центрально-азіатськими і закавказькими республіками своєї незалежності від Росії, що є базовою умовою для реалізації цілого ряду інтересів провідних держав і недержавних чинників, багато в чому ініціювалося і координувався останніми.

В даний час Кавказько-Каспійський регіон притягує до себе практично всіх провідних світових геополітичних гравців. Особливий інтерес з боку багатьох провідних держав світу пов'язаний не тільки і не стільки з наявністю величезних запасів вуглеводневої сировини, але і з тим, що регіон поступово стає ключовим у гео стратегії світових конкуруючих сил. Зростаюча напруженість у регіоні неминучий наслідок геополітичної ситуації, сприяє гео стратегічної конкуренції.

Необхідно відзначити, що Кавказько-Каспійський регіон має ряд особливостей, які впливають на національну безпеку Росії:

- Специфічні національні особливості народів, що проживають на Північному Кавказі;

- Високий ризик загострення етнічних і релігійних проблем;

- Довгострокова основа для виникнення внутрішніх збройних конфліктів;

- Безперервні спроби Заходу формувати і підтримувати прозахідну орієнтацію в південно-кавказьких і центрально - азіатських державах.

Винятково важливою, ключовою геополітичною проблемою надає важливе значення у процесах політичної інтеграції є «Геополітичний статус Каспійського моря». Тривалі дискусії з приводу міжнародно-правового статусу Каспію призвели лише до того, що він набув статусу «моря розбрату». Суть проблеми полягає в тому, що Каспійська п'ятірка ніяк не може поділити найбільше в світі озеро (яке давно вже прийнято іменувати морем), а з ним і його надра, зокрема, нафту.

З точки зору норми міжнародного морського права, Каспій відноситься до закритих (замкнутим) морів. Відповідно до цієї класифікації можливі два підходи до керування ним:

а) або за допомогою поділу на національні сектори,

б) або шляхом спільного управління.

Загальної, принциповою основою для всіх країн-учасниць численних переговорів є переконання в тому, що:

а) характер міжнародної взаємодії на Каспійському морі - проблема глобальна;

б) забезпечення співпраці всіх прибережних держав на Каспії необхідно, для реалізації цього доцільно створення центру регіонального співробітництва;

в) взаємодія можливо тільки на основі повного паритету всіх прикаспійських держав.

Кавказько-Каспійський регіон відноситься до типу «функціональних» регіонів і його формування було покликане сприяти вирішенню завдань цілого ряду політичних чинників. Концепція регіону спочатку формулювалася як інструмент експансіоністських устремлінь великих західних держав, пов'язаних з проникненням на раніше «закрите» пострадянський простір.

Представляючи основні геополітичні образи Кавказько-Каспійського регіону слід виділити наступні:

 образи «енергетичної комори»,

 «транспортного коридору»,

 «буферної зони»,

 «зони нестабільності».

Взаємодія цих та інших образів простору формує кілька концептуальних меж регіону, іноді збігаються з державними, а іноді перетинають їх. Кожен з таких образів, будучи результатом осмислення власних інтересів і просторових реалій, чинить серйозний вплив на динаміку політичних процесів у регіоні, багато в чому визначаючи становлення і задаючи вектор розвитку регіональної системи політичних відносин.

Разом з тим ситуація, що склалася в останні роки у Кавказько-Каспійському регіоні, набуває все більш глобальну значимість. Надзвичайно актуальними стають проблеми нафти і газопроводів, умови видобутку мінералів, а також розгорнулося геополітичне суперництво регіональних і світових держав.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що в стратегічному плані прилегла до регіону територія Росії має низький рівень промислового розвитку, відставання по більшості соціально-економічних показників, високий рівень безробіття, тіньової економіки і організованої злочинності. Все це негативно позначається на безпеці Росії, особливо з позицій можливого підвищення ролі Кавказько-Каспійського регіону в перспективі.

Сьогодні напруженість посилюється через активне військового, політичного та економічного проникнення США і НАТО до Грузії, Азербайджан і в перспективі до Вірменії.

Відсутність належної уваги до питань Кавказько-Каспійського регіону з боку колишнього керівництва країни після розпаду Радянського Союзу призвело до того, що Росія ледь не втратила свій вплив у цьому стратегічно важливому місці. Частково цим пояснюється той факт, що в регіоні набув певного поширення релігійний екстремізм, і ми є свідками спроб міжнародного тероризму пустити своє коріння в прикаспійських регіонах.

Висока значимість Кавказько-Каспійського регіону в аспекті російських національних інтересів зумовлюється тим, що Росія є і прикаспійських державою, і територією потенційного і реального транзиту каспійських енергоресурсів, і державою, в значній мірі включеним в глобальний рівень політики. Займане Росією положення пов'язане з особливими труднощами, але одночасно створює для неї додаткові можливості - як у досліджуваному регіоні, так і за його межами. При цьому ситуація в регіоні характеризується стрімким розвитком гострих політичних процесів, радикалізацією суспільно-політичного життя, активним зовнішнім втручанням в регіональні події, що ставить під загрозу політичну стабільність і на прилеглих російських територіях.

У Кавказько-Каспійському регіоні в Росії можна вже сьогодні окреслити як мінімум три варіанти геополітичного сценарію:

Несприятливий - вихід Росії з регіону в якості активного і самостійного геополітичного гравця. При цьому варіанті Росія стає провідником чужих ідей та інтересів, а Каспій потрапляє в зону міжнародних відносин «третіх країн», заочно вирішальних його долю. При такій ситуації країни-суб'єкти регіону повністю усуваються з безпосереднього живого діалогу і стають маріонетковими.

Сприятливий - Росія стає гравцем-лідером і через Каспій виходить у зону Індо - Перського регіону. Даний варіант буде свідчити про повну залученні Ірану в російську гео стратегічну гру і посилення конфронтації з США.

Середній (проміжний) варіант - збереження у Кавказько-Каспійському регіоні багато полярності й посилення напруженості у справі врегулювання так званого «каспійського вузла».

Фактори, що визначають першочергові завдання кавказько-каспійської геополітики Росії, такі:

- Володіння енергетичними ресурсами Каспію, у розробку яких вже зроблені значні капіталовкладення;

- Підтримка конкурентоспроможності російських маршрутів виведення енергоносіїв на світовий ринок;

- Модернізація трубопроводів і диверсифікованість їхніх напрямків;

- Визначення правового статусу Каспію шляхом угоди всіх 5 приморських країн;

- Недопущення в Каспійський басейн ВМС зовнішніх для нього країн або всебічна локалізація збитку від їх появи;

- Модернізація транспортних комунікацій;

- Протидія військово-політичним загрозам, сприяння у вирішенні регіональних конфліктів;

- Збереження і раціональне управління природним середовищем Каспію.

При аналізі місця і ролі Кавказько-Каспійського гео стратегічного регіону як у світовій політиці, так і в політичній стратегії Росії слід розглядати як єдине ціле безвідносно до державних, адміністративних, етно національним та іншим кордонів, що розділяють його зсередини. Обґрунтованість такого підходу визначається спільністю тісних багатовікових економічних, культурних, політичних та інших зв'язків, історичних доль, близькістю форм, стандартів і стереотипів веління, особливостями менталітету та інше. У народів Кавказу є і загальні справи, інтереси, особливо у забезпеченні та підтримці в регіоні миру і стабільності, подоланні наслідків воєн і конфліктів, запобігання нового витка конфронтації, захисту його етнокультурного та природно-екологічного своєрідності.

2. Геополітична ідентифікація Кавказько-Каспійського регіону

регіон кавказький каспійський геополітичний

Хронічна військово-політична нестабільність останнього десятиліття на Кавказі і нагнітаються на цьому тлі страхи розпаду регіону, його т.зв. балканізації і т.п. залучає до регіону пильну увагу регіональних держав, світових центрів сили, суб - транснаціональних політичних авантюристів, міжнародних терористичних організацій, іноземних спецслужб. Мабуть, усім здається, що Кавказ і весь Чорноморсько-Каспійський регіон можуть стати для них легкою здобиччю.

Традиційне значення Кавказу і Каспію визначається насамперед його проміжним положенням на стику культур і цивілізацій, на важливому перехресті транспортних шляхів Схід-Захід, Північ-Південь. Кавказ як євразійський пограниччі протягом двох-трьох останніх тисячоліть був ареною суперництва континентальних імперій. Історія боротьби за Північний Кавказ між Росією, Туреччиною та Іраном нараховує кілька століть. Починаючи з ХIХ ст. в цю боротьбу стали втручатися держави Заходу, а з кінця ХХ ст., поряд з новою активізацією ролі Туреччини та Ірану, посилилося участь у регіональних процесах держав з Близького і Середнього Сходу. При цьому учасники кавказької інтриги переслідують різні цілі і реалізують власні стратегії.

Кавказько-Каспійський регіон як геополітична конструкція, з одного боку, є наслідок ланцюгової реакції розпаду СРСР, а з іншого - результат цілеспрямованих зусиль (проектування) ряду регіональних, нерегіональних, глобальних політичних та економічних акторів, спрямованих на політичне та економічне домінування в даному гео стратегічному районі за допомогою різного роду експансій: економічної, духовно-культурної, інформаційної.

Специфіка Кавказько-Каспійський геополітичного конструкту визначається його прикордонним положенням, близькістю до південного флангу НАТО, безпосереднім сусідством з Закавказзям і Центральною Азією, виходами до Каспійського і Чорного морів; близькістю території регіону до нафтовим запасам і до транснаціональних євроазіатських транспортних комунікацій та енерго мостів; особливої ​​стратегічної значимістю регіону для РФ; найвищою концентрацією суб'єктних адміністративно-територіальних утворень в регіоні з високою щільністю населення, наявністю в межах його кордонів вогнищ суспільно-політичної нестабільності, міжнаціональних та релігійних конфліктів.

Сучасна конфігурація Кавказько-Каспійської системи політичних відносин визначається геополітичними (військово-стратегічними, логістскімі), економічними, етно конфесійними, демографічними та екологічними факторами, причому економічна складова відносин не є простою проекцією геополітичної, тому що ряд промислових транснаціональних груп використовують конфликто генну складову цих факторів для досягнення вузько корпоративних інтересів. Специфіка конфігурації політичних відносин в даному регіоні обумовлена, з одного боку, спільністю економічних, культурних, політичних та інших зв'язків, історичних доль, близькістю форм, стандартів і стереотипів поведінки та мислення регіональних акторів, а з іншого - зіткненням глобалізаційних векторів - не ліберального, ісламського , китайського.

Внутрішній контур політико-інтеграційних відносин в Кавказько-Каспійському регіоні визначається процесами внутрішньодержавної, міжрегіональної та між партійної політичної інтеграції, що приводять до того, що проекти, плановані як інтеграційні для одних регіональних авторів, розцінюються іншими як дезінтеграційні, оскільки в структурі мотивації всередині регіональних політичних суб'єктів домінують мотиви неекономічного характеру (історична пам'ять про конфлікти та ін.) Політична інтеграція в Кавказько-Каспійському регіоні є необхідним передумовою економічної, що визначає специфіку інтеграційних процесів в даному регіональному просторі.

Зовнішній контур політико-інтеграційного розвитку регіону, специфіка реалізовувати політичні проектів визначаються системою геополітичних інтересів різно полярних авторів. При всьому різноманітті інтеграційних проектів у Кавказько-Каспійському регіоні найбільш значима їх «поляризація» на основі опозиції «російських» і «антиросійських» геополітичних інтересів.

Умовами успіху російської регіональної політики є: конструювання образу економічно і політично розвиненої країни, що володіє глибоким корінням в регіоні, відповідальної за його долі і що грає роль «мосту», «гаранта» мирного «діалогу цивілізацій»; упереджу вальної активність, спрямована на ідеологічне та інституційне об'єднання реалізованих під російською егідою інтеграційних проектів; залучення в сферу свого впливу не антагоністично орієнтованих по відношенню до неї авторів.

Висновок

Таким чином, нинішні геополітичні процеси, що відбуваються на Північному Кавказі, з усією очевидністю показали провал колишньої кавказької політики Росії. Протягом всього останнього періоду вона характеризувалася коливаннями і непослідовністю, помилками в оцінці ситуації та сумнівними рішеннями, відсутністю політичної волі у досягненні поставлених цілей. В даний час йде складний процес осмислення концепції кавказької політики Росії стосовно життєдіяльності ЮФО, зокрема, Північнокавказького регіону. При цьому західне співтовариство активно намагається брати участь в кавказьких справах, веде пошук і нав'язує своє бачення регіональної системи колективної безпеки, пропонує нові форми співіснування народів, підштовхуючи процеси у вигідному для себе напрямку.

Сьогодні ситуація на Півдні помітно змінюється. Це пов'язано з початком реформи влади в Росії, зміцненням її вертикалі, підвищенням ефективності дій влади. Робляться кроки з оздоровлення основ російського федералізму. Приводяться у відповідність з російською Конституцією та федеральними законами конституції і законодавчі акти суб'єктів Федерації. Москва намагається уважно відслідковувати відбуваються в окрузі події і тенденції і своєчасно вживати таких заходів, які не дали б розгойдати суспільно-політичну ситуацію, не давали змоги розвиватися незворотнім, деструктивним процесам.

Геополітичний аспект міжнародних відносин стосовно ЮФО - лише одна зі сторін складної взаємодії інтересів численних учасників, залучених у що відбуваються в регіоні процеси. Як показують події, ці процеси мають як внутрішні, так і зовнішні корені.

Щоб бути ефективною, російська політика на Півдні країни в її геополітичному вимірі повинна спиратися на ясно усвідомлювати і чітко виражені національні російські інтереси, переслідувати чітко визначені цілі і мати реалістичну стратегію їх досягнення. Якщо інтерес Росії полягає в збереженні територіальної цілісності та зміцненні загальнонаціональної єдності, то головним напрямком державної політики має стати активний розвиток федеративних відносин. Мляве реагування на швидко мінливу ситуацію - найгірший варіант дій.

Завдання російської зовнішньої політики і дипломатії - створення сприятливих зовнішніх передумов для реалізації головних цілей, тобто збереження цілісності держави та зміцнення його єдності. Для цього необхідно виробити і реалізувати єдину скоординовану стратегію стосовно ПФО і кавказького регіону.

Її основними напрямками могли б стати:

Підвищення зацікавленості іноземного капіталу в стабілізації ситуації на Північному Кавказі, залучення західних нафтових і газових компаній до реалізації комерційних проектів на території Півдня Росії, включаючи будівництво трубопроводів, експлуатацію ресурсів російського шельфу Каспію, реконструкція та будівництво портів на російському узбережжі Чорного та Каспійського морів; максимальне використання транзитного потенціалу Півдня Росії, активізація участі Росії у проектах ТРАСЕКА; розвиток, у тому числі за участю іноземного капіталу, транспортної, комунікаційної та рекреаційної інфраструктури регіону, реалізація у додаток до ТРАСЕКА ініціативи про розвиток транзитних зв'язків через територію Півдня Росії та Кавказу у меридіональному напрямку; залучення територій ЮФО в проекти, здійснювані в рамках Чорноморського економічного співробітництва; нормалізація відносин з безпосередніми сусідами - державами Закавказзя, відновлення довірчих відносин з Грузією, створення умов для відновлення колишнього прикордонного режиму; активізація зусиль щодо врегулювання грузино-абхазького і грузино – південно осетинського конфліктів; досягнення домовленостей про відновлення транспортних комунікацій Північ-Південь через територію Абхазії. У відносинах з Грузією і Азербайджаном Росія повною мірою повинна використовувати той економічний аргумент, що до цих пір одним з основних джерел життєзабезпечення населення Азербайджану і Грузії є не міжнародні нафти проекти, а торгово-підприємницька діяльність азербайджанців і грузинів на території Росії. Саме російський ринок, а не каспійська нафта залишаться основним джерелом розвитку цих країн і в майбутньому.

Необхідні подальше зміцнення повномасштабного і всебічного співробітництва з Вірменією; постійного політичного діалогу з Іраном і Туреччиною, створення передумов для розуміння керівництвом цих країн користі стратегічного взаєморозуміння з Росією, введення в практику регулярних консультацій на рівні генеральних штабів; здійснення комплексу заходів, спрямованих на перетворення традиційного ісламу на Північному Кавказі в союзника в боротьбі з тероризмом і екстремізмом.

Забезпечення зовнішньополітичних інтересів Росії у зв'язку з Північним Кавказом вимагає координації зусиль федерального Центру і регіонів ЮФО. Не політика переваг для одних народів та обмеження інших, а політика культурного плюралізму та поваги цивільних прав повинна лежати в основі суспільного устрою, що прагне уникнути криз і конфліктів.

Список використаної літератури

1. Аббасбейлі О.М. Проблеми військово-політичної безпеки країн каспійського басейну / / Каспійський регіон: політика, економіка. культура. - 2007. - № 4. - С. 11.

2. Буянов B.C. Росія і Кавказький регіон / / Геополітика: Підручник / За заг. ред. В.А. Михайлова; Відп. ред. Л.О. Тернова, С.В. Фокін. - М.: Изд-во РАГС, 2007. - З 197-218.

3. Буров А.А. Специфіка Кавказько-Каспійського регіону як геополітичної конструкції / / Вчені записки № 4, 2008 - С. 6.

4. Буров А.А. Характеристика внутрішнього контуру політико-інтегрованих відносин Кавказько-Каспійського регіону / / Вісник ПГЛУ. - 2008. - № 3. - С. 353 - 359.

5. Буров А.А. Реалії та тенденції інтеграційного розвитку Кавказько-Каспійського регіону / / Каспійський регіон. - 2009. - № 1 (18). - С. 73 - 79.

6. Військово-політична обстановка в зоні Південного федерального округу Росії. / / Доповідь підготовлена ​​експертами Об'єднаного бюро інформації і стратегічних оцінок "Вектор" / / Журнал теорії і практики євразійства № 12. 2001

7. Гусейнов В. Каспійська проблема: геополітичні та економічні аспекти / / Вісник аналітики. 2001. № 2. С. 89-144.

8. Ісаєв Б.А. Геополітика: Хрестоматія. - СПб.: Пітер, 2007. - 512 с.:

9. Мешканців С.С., Зонн І.С., Ушков А.М. Геополітика Каспійського регіону. - М., 2003. - 280 с.

10. Михайлов В.А. Міжнародні аспекти політики Росії в Кавказькому регіоні / / Україна в світовій політиці. М., 2002.

11. Єжієв І.Б. Геополітика Каспійського регіону - М.: Изд-во Андалус. 2007. - 208 с.

Геополітична характеристика Кавказько-Каспійського регіону Вступ Актуальність обраної теми позначена тим, що за останнє десятиліття Кавказ і в більш широкому плані Кавказько-Каспійський регіон, довгий час вважався далекій периферіє

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу