База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Кваліфікаційні комісії суддів. Склад. Порядок формування. Повноваження

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття кваліфікаційних комісій суддів та їх значення

1.1 Статус кваліфікаційних комісій суддів. Їх види

1.2 Склад та порядок формування

1.3 Роль кваліфікаційних комісій суддів у формуванні професійного корпусу суддів

Розділ 2. Повноваження та організація роботи кваліфікаційних комісій суддів

2.1 Повноваження кваліфікаційної комісії суддів

2.2 Організація роботи

2.3 Повноваження кваліфікаційних комісій суддів щодо дисциплінарної відповідальності суддів

Розділ 3. Вища кваліфікаційна комісія суддів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

кваліфікаційна комісія суддя посада

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, про що говорить ст. 124 Конституції України. Призначенням на посаду професійного судді займаються кваліфікаційні комісії суддів. Злагоджене функціонування системи судоустрою можливе лише за умов високої організованості при вирішенні питань професійної підготовки, добору та кваліфікаційної атестації суддів, призначення на посаду судді вперше, обрання на посаду судді безстроково, ротації й просування в суддівській та адміністративній діяльності, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади судді. Досягти цього – дуже важливо для України сьогодні. На даний момент діяльність кваліфікаційних комісій суддів є досить актуальною. Зокрема, актуальним є дослідження проблем створення кваліфікаційних комісій суддів обумовлена процесами становлення судової влади в Україні як незалежної гілки влади, а відповідно – необхідністю оптимізації структури органів, які безпосередньо не належать до органів судової влади, але виконують важливі функції із формування корпусу професійних суддів і наділені повноваженнями стосовно професійної кар`єри суддів. Я вибрав саме цю тему для написання курсової роботи, тому що вважаю, що, незважаючи на актуальність предмета дослідження та наявність багатьох практичних проблем, пов`язаних із діяльністю кваліфікаційних комісій суддів, у вітчизняній науковій юридичній літературі вивченню цієї теми приділяється недостатньо уваги. В Україні проблеми діяльності кваліфікаційних комісій суддів останнім часом стають предметом обговорення науковців і практиків; однак дослідження проводиться в основному в аспекті формування суддівського корпусу або притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та відповідної ролі кваліфікаційних комісій. Вивченням цих проблем займаються: І.Д. Прошутя із Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого; І.Л. Самсін - суддя Верховного Суду України та Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; С. Подкопаєв; С.В. Прилуцький; М. Оліщук; А.М. Шкурат; С. Іченський; М. Закаблук; Б. Свиридов; О. Міщенко; М. Бохолдіна та інші. В цій роботі буде розглянемо статус кваліфікаційних комісій суддів, їх роль у формуванні професійного корпусу суддів, види, повноваження та проблеми у формуванні, у здійсненні покладених на них завдань і ще багато цікавого.

Розділ 1. Поняття кваліфікаційних комісій та їх значення

1.1 Статус кваліфікаційних комісій суддів та їх види

Кваліфікаційні комісії суддів – це колегіальні атестаційно – дисциплінарні органи суддівського співтовариства, які наділені державно – владними повноваженнями стосовно його членів, спрямованими на формування суддівського корпусу, визначення рівня підготовленності професійних суддів, а також вирішення питань про їх дисциплінарну відповідальність.За думкою В.С. Стефанюка кваліфікаційні комісії суддів – органи суддівського самоврядування.Деякі автори вважають, що систему кваліфкаційних комісій суддів необхідно розглядати як центральну складову інституту самоорганізації судової влади України. За своєю природою вони є одночасно органами судової влади у питаннях кваліфікації та добору суддів, а також дисциплінарною судовою інстанцією.

Статус:

1. Кваліфікаційні комісії суддів є постійно діючими органами в системі судоустрою України, повноваження яких визначаються Конституцією України (ст. 127) та Законом „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року.Але як тільки цей закон набрав чинності, 1 червня 2002 р.,то втратив чинність Закон України „Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України” від 2 лютого 1994 р.Формуються кваліфікаційні комісії суддів шляхом обрання суддів та призначення представників відповідних державних органів.

2. Завданнями кваліфікаційних комісій є забезпечення формування корпусу професійних суддів, здатних кваліфіковано, сумлінно і неупередженно здійснювати правосуддя, шляхом відбору і рекомендування осіб для зайняття посади професійного судді та визначення рівня фахової підготовленості професійних суддів,а також розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів та щодо надання висновків про звільнення судді з посади. При формуванні високопрофесійного суддівського корпусу кваліфікаційні комісії суддів є незалежними, самостійними у прийнятті рішень і керуються виключно законом.

3. Члени кваліфікаційних комісій суддів здійснюють свої повноваження на громадських засадах і на час роботи в комісіях звільняються від виконання службових обов”язків за основним місцем роботи із збереженнямсереднього заробітку. Робота кваліфікаційних комісій суддів здійснюється на громадських засадах, тобто всі члени виконують свої повноваження добровільно, бех отримання за це винагороди.Забезпечіє діяльність кваліфікаційних комісій Державна судова адміністрація.Остання повинна забезпечити проїзд, в разі необхідності – проживання і т.д. членам кваліфікаційних комісій.Гарантії діяльності членів кваліфікаційних комісій суддів є:

- звільнення їх від виконання своїх службових обов”язків за основним місцем роботи на час роботи в комісії;

- збереження за ними середнього заробітку.

На підставі вищесказанного можна зробити такий висновок, що статус кваліфікаційних комісій суддів визначений так, щоб їх члени могли самостійно приймати рішення, бути незалежними, керуватися лише законом для формування високопрофесійного суддівського корпусу, який буде здатний кваліфіковано здійснювати правосуддя в нашій державі.

Види кваліфікаційних комісій суддів:

Згідно з Законом України „Про судоустрій України” в системі судоустрою України діють такі комісії:

1. Кваліфікаційні комісії суддів загальних суддів.На теперішній час в Україні утворено дев”ять:

- Дніпропетровська окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Кіровоградської та відповідно Дніпропетровської областей;

- Донецька окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Луганської і відповідно Донецької областей;

-Житомирська окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Вінницької, Рівненської, Хмельницької і відповідно Житомирської областей;

- Запорізька окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Херсонської і відповідно Запорізької областей;

- Київська окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Черкаської, Чернігівської і відповідно Київської областей, а також міста Києва;

- Львівська окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької і відповідно Львівської областей;

- Одеська окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Миколаївської і відповідно Одеської областей;

- Харківська окружна кваліфікаційна комісія суддів, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів Сумської, Полтавської і відповідно Харківської областей;

- Кваліфікаційна комісія суддів Автономної Республіки Крим, юрисдикція якої поширюється на суддів місцевих та апеляційних судів АРК і м. Севастополя (діє у м. Сімферополі).

2. Кваліфікаційна комісія суддів військових судів.

3. Кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів.

4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Усі вищеназвані кваліфікаційні комісії суддів,окрім комісій загальних судів, здійснюють свої повноваження у м. Києві. Строк повноважень всіх кваліфікаційних комісій складає три роки з дня їх утворення.Днем утворення нової кваліфікаційної комісії є день її організаційного засідання по виборах голови, заступника і секретаря.

Отже,в Україні діють не так вже й багато кваліфікаційних комісій суддів, які формують високопрофесійний корпус суддів.Але, як відомо, важлива не кількість,а якість, по такому самому принципу і створювалися в Україні кваліфікаційні комісії, їх не багато, але вони працюють якісно і рекомендують на посаду тільки найкращих суддів, які здатні здійснювати правосуддя тільки в межах закону.

1.2 Склад та порядок формування

Склад

Кваліфікаційні комісії суддів,згідно зі ст.75 Закону України „Про судоустрій України”,діють у складі 11 членів, які обов”язково повинні мати вищу юридичну освіту.До складу кваліфікаційної комісії входять:

1  шість суддів, обраних до складу кваліфікаційної комісії відповідно до вимог Закону „Про судоустрій України”;

2  дві особи від Міністерства юстиції України;

3  дві особи,уповноважені відповідною обласною ( Київською міською ) радою за місцезнаходженням кваліфікаційної комісії суддів;

4  одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Слід зазначити, що введення до складу кваліфікайних комісій представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини є прогресивною новелою Закону України „Про судоустрій України”. Такий крок спрямований насамперед на забезпечення дотримання прав людини, пріоритет яких передбачений Конституцією України. Водночас присутність представника такого шановного в Україні інституту сприяє підвищенню авторитету кваліфікаційних комісій. Іншим позитивним здобутком у цьому аспекті можна вважати участь представників наукової спільноти у роботі комісій. Так, до складу кваліфікаційної комісії Харківського апеляційного округу входять два професори Національної юридичної академії України ім.. Ярослава Мудрого. Практика свідчить, що у разі виникнення спірних правових питань і необхідності обґрунтування неоднозначних варіантів застосування законів оптимальні варіанти вирішення проблем можна знайти у поєднанні теоретичних знань і підходу юристів – практиків.

Щодо складу кваліфікаційних комісій, то загальною вимогою до всіх її членів є наявність вищої юридичної освіти, що не можна не визнати здобутком нашого законодавства. Це положення піддається сумніву деякими авторами, які, зокрема, наголошують на можливості участі у складі кваліфікаційних комісій осіб без вищої юридичної освіти. Так, згідно з п. 3 ст. 59 Закону України „Про судоустрій України” суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають підготовку з питань юрисдикції цих судів. Відповідно такі судді теоретично можуть входити до складу кваліфікаційних комісій спеціалізованих судів. Однак це суперечить п. 1 ст. 7 Закону України „Про статус суддів”, у якому встановлено, що на посаду суддів може бути рекомендований громадянин України, який має вищу юридичну освіту (серед інших вимог), а також цитованому вище положенню п. 1 ст. 75, де чітко встановлена вимога щодо наявності вищої юридичної освіти. У даному випадку повинна застосовуватися саме ця норма як спеціальна.

Як вбачається з нормативних актів інших країн, тільки вимоги щодо наявності юридичної освіти недостатньо. Існує перелік вимог, які повинні пред`являтися до членів подібних органів: наявність громадянства; досягнення певного віку; проживання на території країни не менше 10 років; володіння державною мовою; стаж у галузі права не менше 10 років. Але ці вимоги не повинні поширюватися на суддів, що входять до складу комісії за своєю посадою. Також треба наголосити, що не можуть бути членами комісії особи, визнані недієздатними або обмежено дієздатними, та які притягувалися до кримінальної відповідальності. Крім того, в ст.. 75 Закону України „Про судоустрій України” необхідно передбачити можливість участі у складі комісії і суддів у відставці, адже зазвичай ці особи мають великий досвід судової роботи, добре обізнані з чинним законодавством, не обтяжені виконанням інших трудових обов`язків, мають певний авторитет у суддівському середовищі. Отже, є всі передумови для успішного виконання суддями у відставці завдань, покладених на кваліфікаційні комісії. Водночас необхідно спеціально передбачити, що судді, відставку яких припинено рішенням кваліфікаційної комісії суддів на підставах, передбачених п. 5 ст. 43 закону України „Про статус суддів”, а саме: у разі вчинення проступку, несумісного із званням судді, набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього або втрати громадянства України, не можуть входити до складу кваліфікаційних комісій. Наведені підстави дискредитують моральні й професійні якості зазначених осіб у суддівському корпусі, а отже, ставлять під сумнів легітимність виконання ними обов`язків осіб, уповноважених бути своєрідними арбітрами для суддів.

Щодо кількісного складу кваліфікаційних комісій суддів, то тут доцільно проаналізувати положення міжнародних стандартів з цього питання. Так, у Європейській хартії про Закон України „Про статус суддів” від 10 липня 1998 р зазначено, що відносно кожного рішення, пов`язаного із підбором, відбором, призначенням, підвищенням по службі або закінченням перебування на посаді судді, закон передбачає втручання органу, який незалежний від виконавчої і законодавчої влади, у якому не менше половини діючих членів є суддями, обраними у порядку, який гарантує якомога ширше представництво суддів (п. 1.3). Як бачимо, нинішній склад кваліфікаційних комісій суддів повністю узгоджується із нормами Хартії (шість із одинадцяти членів кваліфікаційних комісій є суддями, а у Вищій кваліфікаційній комісії – сім суддів). Дещо складніше забезпечити незалежність відповідних органів виконавчої й законодавчої гілок влади. Включення до складу кваліфікаційних комісій представників судової, виконавчої і законодавчої влади спрямоване саме на досягнення необхідного балансу.

Порядок формування

Згідно із ст. 76 Закону України „Про судоустрій України”:

1. Члени кваліфікаційних комісій з числа суддів обираються таємним або відкритим голосуванням конференціями суддів відповідних судів, а члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – з`їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням. У разі вибуття судді – члена кваліфікаційної комісії суддів до закінчення її повноважень замість нього на строк повноважень комісії, що залишився, Радою суддів України призначається інша особа з числа суддів.

До складу кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути обрані Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, голови Касаційного суду України та апеляційних судів, а також їх заступники, члени Вищої ради юстиції.

2. Верховна Рада України приймає постанову про призначення двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з числа осіб, які не є народними депутатами України.

3.Президент України призначає своїм указом двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм розпорядженням.

5. Міністр юстиції України призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм наказом.

6. Відповідна рада, зазначена у частині першій статті 75 цього Закону, приймає рішення про призначення членів кваліфікаційної комісії в порядку, встановленому її регламентом.

7. Кваліфікаційна комісія суддів вважається повноважною за умови призначення (обрання) не менше дев`яти членів комісії, а Вища кваліфікаційна комісія суддів України – за умови призначення (обрання) не менше одинадцяти членів Комісії.

8. Повноваження нового складу кваліфікаційної комісії суддів починаються з дня закінчення повноважень попереднього складу комісії, а повноваження новоутвореної комісії – з дня призначення її повноважного складу відповідно до цієї статті.

Доцільно висловити позицію І.Д. Прошуті, здобувача кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, щодо дискусії, яка останнім часом триває серед законодавців та практикуючих юристів. Так, проектом закону про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України”, внесеним народними депутатами В. Онопенком і В. Мусіякою, передбачається створення єдиної кваліфікаційної комісії суддів, дисциплінарної комісії та запровадження посад судових інспекторів при Вищій раді юстиції. Виходячи з логіки цього законопроекту, повноваження територіальних кваліфікаційних комісій суддів суттєво звужуються, за ними залишається лише функція атестації суддів: вони матимуть право лише присвоювати кваліфікаційні класи суддям (не вище третього). Аналогічний підхід зберігається і в затвердженій 10.05.2006 р. Президентом України Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Крім того, у документі пропонується відмовитися від спеціалізації кваліфікаційних комісій та побудови їх системи відповідно до апеляційних округів, створивши відповідний орган у кожній області, при цьому значно звузивши їх повноваження. З наведеними пропозиціями не можна погодитися. Концентрація усіх повноважень щодо дисциплінарної відповідальності суддів та прийнятті кваліфікаційного іспиту у суддів у централізованих органах можливо і буде сприяти єдності правозастосовчої практики у цій сфері. Однак скасування відповідних повноважень в існуючих комісій призведе до територіальної віддаленості цього органу для суддів. Також викликає сумніви, що єдиний орган зможе оперативно та ефективно опрацьовувати той обсяг роботи, який на сьогодні виконує ціла система органів, розміщених у різних регіонах України. Це може мати негативні наслідки для відправлення правосуддя загалом. Тому слід досить обережно підходити до подібних пропозицій.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що загалом система кваліфікаційних комісій, утворена відповідно до принципів формування у межах апеляційних округів, спеціалізації та строковості здійснення повноважень, відповідає потребам суддів і здатна виконувати завдання, покладені на неї законодавством. Водночас слід створити додаткові гарантії незалежності й безсторонності її членів, особливо тих осіб, які не є суддями. Перспективним в аспекті вдосконалення рівня організації роботи кваліфікаційних комісій вважаємо залучення до їх складу суддів у відставці, представників наукової еліти, а також введення декількох членів, які діють на постійній основі.

1.3 Роль кваліфікаційних комісій суддів у формуванні професійного корпусу суддів

Не можна говорити про кваліфікаційні комісії суддів, не згадавши про їх роль у формуванні професійного корпусу суддів, адже це, я вважаю, - є головною задачею, обов`язком, покликанням, функцією цих органів. І буде доречно проаналізувати такий аспект діяльності кваліфікаційних комісій, як визначення професійної відповідності кандидатів на посаду судді та суддів – претендентів на обрання на безстроковий термін. Частина 1 ст. 16 Закону України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII „Про статус суддів” (далі – Закон № 2862 XII) встановлює, що формування суддівського корпусу здійснюється через кваліфікаційні комісії. Зазначене положення фактично реалізовують шляхом, по-перше, прийняття кваліфікаційними комісіями кваліфікаційного іспиту у претендентів на призначення на посаду судді вперше і, по-друге, шляхом надання рекомендації про можливість обрання кандидата на посаду судді безстроково Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Так, відповідно до ст. 8 Закону № 2862 XII добір кандидатів у судді здійснюється за результатами складання кваліфікаційного іспиту. При цьому при доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів (але тільки поглядів, кандидат в на суддю, так як і суддя не повинен входити до складу будь-якої партії), релігійних переконань та інших обставин.

Частина 2 ст. 91 Закону № 3018-III вказує, що кваліфікаційний іспит полягає у виявленні знань та рівня професійної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя та з питань юрисдикції відповідного суду. При цьому, виходячи зі змісту ч. 9 ст. 90 вказаного Закону, кваліфікаційний іспит є формою атестування особи, яка виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді вперше.

Таким чином, кваліфікаційна комісія суддів проводить кваліфікаційний іспит і, з урахуванням його результатів, дає висновок про підготовленість кандидата до судової роботи та рекомендацію на посаду судді вперше.

Серед підстав для розгляду матеріалів щодо обрання кандидата на посаду судді безстроково, які викладені у ст. 5 Закону України від 18 березня 2004 р. № 1625-IV „Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”, названо і рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, складену за результатами проведеної кваліфікаційної співбесіди.

У свою чергу кваліфікаційна співбесіда полягає у перевірці знань професійного судді, встановленні рівня кваліфікаційної підготовленості судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень та здійснювати правосуддя, в тому числі в судах більш високого рівня. Слід підкреслити, що згідно із ч. 7 ст. 92 Закону № 3018-III кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на обрання безстроково, стосується оцінки його діяльності на посаді судді впродовж п`ятирічного строку, рівня вдосконалення професійної підготовки та інших обставин, пов`язаних з подальшою судовою діяльністю.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 93 Закону № 3018-III особі, яка не рекомендується кваліфікаційною комісією для обрання суддею безстроково, може бути призначено повторний (додатковий) іспит. Повторний (додатковий) іспит суддя складає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України в місячний строк з дня прийняття рішення про відповідний дозвіл. Якщо суддя не впорався з повторним (додатковим) іспитом, Вища кваліфікаційна комісія суддів України направляє до Вищої ради юстиції рекомендацію про його звільнення з посади судді.

Важливим фактором визначення рівня професійності судді протягом його суддівської та адміністративної кар`єри є поточна атестація, здійснення якої відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 3018-III покладено на кваліфікаційні комісії суддів. За результатами кваліфікаційної атестації комісія може прийняти рішення щодо:

5  присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу;

6  рекомендації для зайняття посади судді, в тому числі у суді вищого рівня.

У чинному законодавстві передбачені такі підстави для призначення кваліфікаційної атестації судді:

1. вимоги закону щодо присвоєння кваліфікаційного класу судді, призначеного на посаду вперше;

2. закінчення встановленого законом строку перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі;

3. зайняття суддею посади в суді вищого рівня;

4. подання про дострокове присвоєння судді кваліфікаційного класу, про присвоєння більш високого кваліфікаційного класу, заява судді про обрання суддею безстроково або про переведення до суду вищого рівня;

5. рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення;

6. заява судді про поновлення кваліфікаційного класу.

Порядок і форми проведення кваліфікаційної атестації визначені в ст. 90 Закону № 3018-III . Встановлено, що чергова кваліфікаційна атестація судді проводиться не пізніше одного місяця з дня закінчення строку його перебування у присвоєному йому кваліфікаційному класі, а дострокова кваліфікаційна атестація – не раніш як через два роки з дня останньої його атестації. При цьому позачергову кваліфікаційну атестацію суддів призначають безпосередньо при готовності кваліфікаційної комісії суддів розглянути відповідне звернення, але не пізніше двох місяців з дня його надходження.

Важливо, що на суддю, який підлягає кваліфікаційній атестації, голова відповідного суду складає характеристику, в якій вказує ділові та моральні якості судді, дає оцінку його професійній діяльності. До характеристики можна додавати рішення зборів суддів суду, в якому працює суддя. Характеристику на голову суду для кваліфікаційної атестації складає голова відповідного суду вищого рівня, а до характеристики обов`язково має бути додано рішення зборів суддів цього суду.

Слід зазначити, що суддя має право ознайомитися з характеристикою та одержати її копії не пізніше 15 днів до проведення кваліфікаційної атестації. Кваліфікаційну атестацію проводять у присутності судді, якого атестують. У розгляді питання про атестацію судді можуть брати участь голова суду, який склав характеристику судді, а також представники відповідного органу суддівського самоврядування за дорученням. У разі неприбуття судді з поважних причин на засідання кваліфікаційної комісії він може бути атестований заочно, якщо комісія визнає це можливим і за умови, що питання атестації не пов`язане з дисциплінарним провадженням.

У цьому контексті доцільно звернути увагу на зміст деяких рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 9 червня 2006 р. Йдеться, насамперед, про терміни внесення повторного подання головами відповідних судів щодо суддів, обраних безстроково, яким відмовлено в рекомендації на обрання в суд вищого рівня. Встановлено, що таке подання може бути внесене головами відповідних судів до кваліфікаційної комісії суддів не раніше року з часу прийняття такого рішення.

Слід також звернути особливу увагу на результат розгляду Вищою кваліфікаційною комісією України питання про порядок розгляду подань голів відповідних судів щодо присвоєння наступного кваліфікаційного класу судді, якого переведено (обрано) на посаду в суді вищого рівня без дотримання мінімального терміну перебування судді у раніше присвоєному класі. З цього приводу Вища кваліфікаційна комісія суддів України вирішила, що розгляд кваліфікаційними комісіями суддів вказаних подань відбувається шляхом кваліфікаційної атестації судді у формі кваліфікаційної співбесіди з урахуванням вимог ч. 6 ст. 92 Закону № 3018-III. Голова відповідного суду протягом 6 місяців з дня переведення (обрання) судді на посаду в суді вищого рівня вносить до відповідної кваліфікаційної комісії суддів подання про проведення позачергової кваліфікаційної атестації судді щодо присвоєння відповідного кваліфікаційного класу, встановленого для суддів цього суду, без дотримання мінімального терміну перебування судді у раніше присвоєному кваліфікаційному класі. Судді, якого перевели (обрали) на посаду в суді вищого рівня, за результатами кваліфікаційної співбесіди відповідної кваліфікаційною комісією суддів може бути присвоєно кваліфікаційний клас, що встановлено для суддів цього суду без дотримання мінімального терміну перебування судді у раніше присвоєному кваліфікаційному класі. Узагальнення практики розгляду кваліфікаційними комісіями суддів атестаційних справ свідчить про відсутність ефективної системи оцінювання претендентів на посаду судді та відсутність належної професійної підготовки у самих претендентів. На думку І. Самсіна доцільно запровадити єдину систему оцінювання, розробку якої доручити Академії суддів України спільно з Вищою Кваліфікаційною комісією суддів України. За запропонованою схемою кандидати на призначення суддею вперше мають звернутися до відповідного управління Державної судової адміністрації, яка призначає вказаних осіб до складання кваліфікаційного іспиту в Академії суддів України. При цьому, вбачається, що такий іспит повинен проводитись у формі тестування з юридичних дисциплін. У разі успішного складання тесту кандидатів на посаду судді направляють до відповідної кваліфікаційної комісії для проведення кваліфікаційної співбесіди. Мета кваліфікаційної співбесіди – встановлення готовності (морально-етичної, психологічної) кандидата до здійснення правосуддя. На цьому, власне, має завершуватися процес оцінки професійних якостей особи, яка претендує на посаду судді.

Але є й недоліки роботи кваліфікаційних комісій у відбору кандидатів на посаду судді, на сучасному етапі ця процедура є досить формальною. При виборі кандидатів не беруться до уваги звички та здібності претендента, його можливостей самостійно приймати рішення, гнучкість мислення, добрий характер, відповідальне відношення до роботи. Поза увагою залишаються: моральні, психологічні, медичні та інші особисті аспекти. Відомі випадки, коли при певних обставинах кваліфікаційні комісії приймають неадекватні рішення, які не співпадають з характеристиками кандидата.

Так, в парламент звернувся Голова Верховного Суду України з заявою про обрання громадянина К. суддею воєнного суду безстроково. По даним характеристики, протоколу збору офіцерів-суддів місцевого воєнного суду, рушення кваліфікаційної комісії суддів воєнних судів встановлено, що К. до виконання своїх службових обов`язків відноситься не добросовісно, із-за поганих професіональних здібностей допускає суттєві недоліки в роботі, морально не стійкий, зловживає спиртними напоями, мають місце навмисного відхилення від розгляду судових справ, неодноразово притягувався до відповідальності.

Для порівняння: на думку Вищої кваліфікаційної комісії суддів, згаданий вище кандидат на посаду судді має відповідний рівень професійних знань, досвід судової роботи, високі ділові і моральні якості, відповідає зайнятій посаді.

У такому контексті говорити про якісь фундаментальні принципи формування професійного корпусу суддів навіть соромно. Подібна неузгодженість в позиціях органів, які фактично дають суддям путівку в життя, заважає нормальній діяльності судової системи. Більше того, визначені підходи вдосконалення статусу суддів не тільки порушують загальні принципи відбору кадрів, а ще й створюють сприятливий клімат для корупції в судах.

Неможливість впоратися з такою ситуацією зумовлена якраз тим, що в склад комісій в основному входять представники судової формації і, користуючись правом „більшості”, створюють кругову поруку. Справді, хіба буде суддя голосувати проти свого колеги, якщо невдовзі він сам може опинитися в подібній ситуації? Я думаю, що ні.

Разом з тим, положення Закону „Про судоустрій України”, регламентуючі порядок формування судової влади, не дають можливості приймати участь в цьому процесі представникам інших гілок влади. І головне – виписана в чинній ст. 74 Закону норма, яка передбачає, що діяльність кваліфікаційних комісій здійснюється в апеляційних округах, робить практично неможливе їх належне функціонування, а також безпідставне відлучення представників виконавчої та законодавчої влад у 18 областях від участі у формуванні судової влади в певних регіонах. Не додає авторитета також Вища кваліфікаційна комісія суддів України і відсутність в її складі представника Державної судової адміністрації та народних депутатів України.

Таким чином ми бачимо, що кваліфікаційні комісії суддів відіграють саму першу, найважливішу роль у формуванні професійного корпусу суддів. Але процвітання корупції в них, заважає виконувати свої завдання належним чином. А це в свою чергу впливає на те, кому довірити правосуддя в тому чи іншому суді. Якщо судити буде суддя, який зарекомендований кваліфікаційною комісією як найкращий кандидат, а насправді – не буде знати всі тонкощі судової справи, то тоді яка доля чекає тих, хто надіється на справедливий суд? І хіба можна говорити про високий рівень здійснення правосуддя, якщо його буде здійснювати не кваліфікований суддя?

Розділ 2. Повноваження та організація роботи кваліфікаційних комісій суддів.

2.1 Повноваження кваліфікаційної комісії суддів

Повноваження – право, надане кому – небудь для здійснення чогось;компетенція, доручення, повновладдя. Повноваження кваліфікаційної комісії суддів – це сукупність закріплених Конституцією України та Законом „Про судоустрій України” прав та обов`язків, що визначає її місце як постійно діючого органу в системі судоустрою України. Відповідно до ст. 77 Закону України „Про судоустрій України” кваліфікаційна комісія суддів:

7  перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом, проводить їх кваліфікаційне атестування і дає висновок про підготовленість до судової роботи кожного кандидата, який пропонується на посаду судді; дає висновки про звільнення з посади судді;

8  проводить кваліфікаційну атестацію суддів відповідних судів і присвоює суддям кваліфікаційні класи(не вище другого);

9  розглядає звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводить пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді;

10  припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів;

11  здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Практично всі повноваження дають підстави віднести кваліфікаційні комісії суддів до органів державної влади, оскільки, вирішуючи питання, які входять до їх компетенції, вони, по суті, здійснюють державно – владні повноваження. Крім того, комісії, реалізуючи деякі повноваження (наприклад, здійснюючи кваліфікаційну атестацію суддів), діють не тільки і не стільки в інтересах самих суддів, скільки суспільства і держави в цілому.

Кваліфікаційна комісія суддів має право для здійснення своїх повноважень витребовувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об`єднань. Посадові особи, які безпідставно відмовляють у наданні інформації чи ухиляються від її надання, несуть передбачену законом відповідальність.

Кваліфікаційна комісія суддів перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом. При першому призначені на посаду судді такими вимогами, визначеними Конституцією України (ст..127), Законом України „Про судоустрій України” та Законом України „Про статус суддів”(ст. 5, 7), є, зокрема, заборона поєднувати свою професійну діяльність з членством у політичній партії та профспілках, будь – якою іншою політичною діяльністю (я вважаю це однією із основних вимог, адже, якщо суддя буде замішаним у політиці, то це буде заважати здійснювати йому правосуддя належним чином, як вказано в Конституції України),мати представницький мандат, обіймати будь – яку іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Всі ці вимоги є не випадковими, адже вони встановлюють визначені рамки для судді, щоб він зміг концентруватися лише на своїй роботі і здійснювати ніщо інше, окрім правосуддя. Кваліфікаційна комісія суддів рекомендує на посаду судді громадян, кандидатури яких відповідають вимогам Конституції України (ст. 127) та Закону України „Про статус суддів” (ст.7). Так, наприклад, суддями спеціалізованих судів, крім зазначених осіб, кваліфікаційні комісії суддів можуть рекомендувати громадян, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі кандидатом на посаду судді спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту в галузі знань, що охоплюється межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менш п`яти років. З цього можна зробити такий висновок, що далеко не кожний громадянин України зможе стати суддею спеціалізованого суду, перш за все, ними можуть бути люди, старші 30 років і проживати в Україні 10 років.

Стосовно кандидатів на посади суддів військових судів. Вони, додатково до перелічених вище вимог, повинні ще перебувати на військовій службі, мати військове звання офіцерського складу та входити до штатної чисельності Збройних Сил України. Як видно, що суддями таких типів судів можуть стати ще менша кількість громадян України, це не дарма, адже щоб судити військових, судді потрібно самому розбиратися у військових справах і мати не просто військове звання, а звання офіцерського складу.

За результатами кваліфікаційної атестації кваліфікаційна комісія суддів дає висновок про підготовленість до судової роботи кандидата на посаду судді. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції. Кваліфікаційна комісія суддів також дає висновок про можливість переведення судді з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (ч.2 ст. 62 Закону України „Про судоустрій України”) в межах п`ятирічного строку, але, якщо судді залишилося перебувати на посаді менше року, то в такому випадку переведення до іншого суду не можливий. Ще кваліфікаційна комісія суддів дає висновок про можливість звільнення з посади судді з підстав, визначених ст. 126 Конституції України та ст. 15 Закону України „Про статус суддів”. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав. Кваліфікаційна комісія суддів проводить кваліфікаційну атестацію судді відповідних судів і присвоює суддям кваліфікаційні класи (не вище другого). Кваліфікаційна атестація проводиться у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту. Кваліфікаційна комісія суддів наділена повноваженнями розглядати офіційні звернення та подання зазначених у ч. 2 ст. 97 Закону України „Про судоустрій України” осіб про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводити пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушувати дисциплінарне провадження і вирішувати питання про дисциплінарну відповідальність судді. Кваліфікаційна комісія суддів може припиняти перебування у відставці суддів місцевих судів. Кожен суддя, що пропрацював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку. Відставка же судді припиняється рішенням кваліфікаційної комісії суддів за власною ініціативою, заявою судді або поданням голови відповідного суду за місцем проживання судді чи його попередньої роботи внаслідок:

12  повторного обрання на посаду судді;

13  вчинення проступку, несумісного із званням судді;

14  винесення щодо нього обвинувального вироку, що набрав законної сили, а також у разі закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав за згодою судді;

15  втрати громадянства України.

В останніх трьох випадках, зазначених вище, разом з припиненням відставки суддя втрачає гарантії недоторканності та соціального захисту, передбачені законом.

Суддя, відставку якого припинено кваліфікаційною комісією суддів, має право протягом місяця оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішення якої є остаточним. Суддям, відставку яких припинено, виплачується пенсія на загальних підставах.

Для забезпечення ефективної діяльності кваліфікаційна комісія суддів наділена правом одержувати необхідну інформацію від голів судів, органів МВС, Служби безпеки України і прокуратури, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об`єднань. У разі безпідставної відмови у наданні інформації чи ухиляння від її надання посадові особи несуть передбачену законом відповідальність. Але перелік повноважень кваліфікаційних комісій суддів, зазначених у ст. 77 Закону України „Про судоустрій України” не є вичерпним. Вони можуть здійснювати й інші повноваження, передбачені законом.

2.2 Організація роботи

Робота кваліфікаційних комісій суддів регламентується Законом України „Про судоустрій України” ст. 78, в ній зазначено, що:

1. Кваліфікаційна комісія суддів обирає зі свого складу відкритим або таємним голосуванням голову комісії, його заступника та секретаря комісії. Обраним головою комісії вважається кандидат, який одержав більшість голосів від загального складу комісії. Заступник голови комісії та секретар обираються більшістю від присутніх на засіданні членів комісії.

2. Голова кваліфікаційної комісії суддів організовує роботу комісії, розподіляє обов`язки між членами комісії, скликає засідання комісії та головує на них, несе відповідальність за організацію діловодства комісії.

3. Обов`язки голови кваліфікаційної комісії у разі його відсутності виконує заступник голови комісії, а за відсутності заступника – секретар комісії.

З метою організації роботи та для більш детального визначення порядку роботи кожна кваліфікаційна комісія має право приймати свій регламент відповідно до Типового регламенту роботи кваліфікаційної комісії, затвердженого Головою Верховного Суду України за погодженням з Радою суддів України та Міністерством юстиції України. Регламент вважається прийнятим, якщо за нього проголосує більшість членів відповідної кваліфікаційної комісії.

2.3 Повноваження кваліфікаційних комісій суддів щодо дисциплінарної відповідальності суддів

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, з підстав, передбачених законом про статус суддів. Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов`язків чи присяги судді. Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України(голові вищого спеціалізованого суду – щодо судді відповідного спеціалізованого суду); Міністру Юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України. Не допускається зловживання правом, зазначеним у частині другій ст. 97, зокрема ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав і використання вказаного права як способу тиску на суддю у зв`язку із здійсненням ним правосуддя. В офіційному поданні суб`єкта ініціювання дисциплінарного провадження повинна бути чітко зазначена провина судді та наведені докази на її підтвердження з посиланням на конкретні норми закону. Якщо подання не відповідає наведеним вимогам, воно залишається без розгляду, як анонімні заяви та повідомлення.

В Україні існують такі органи, що здійснюють дисциплінарне провадження:

1. кваліфікаційні комісії суддів – щодо суддів місцевих судів;

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів апеляційних судів та Касаційного суду України;

3. Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

В конкретній ситуації при визначенні органу, що буде здійснювати дисциплінарне провадження, повною мірою спрацьовує принцип територіальності та спеціалізації кваліфікаційних комісій. Тобто суб`єкт ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність повинен звертатися до тієї кваліфікаційної комісії суддів, на території якої, з урахуванням спеціалізації судового органу, діє комісія.

Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів, присутніх на засіданні. Це рішення повинно містити назву комісії, прізвище, ім`я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності, обставини дій, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, пояснення судді і відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази, вказівку на міри дисциплінарної відповідальності, застосовані до судді, а бо підстави закриття справи, а також порядок і строк оскарження рішення. При накладені на суддю дисциплінарного стягнення враховується характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання міри дисциплінарної відповідальності. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія закриває дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Оскарження суддею рішення кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності здійснюється відповідно до вимог цього Закону. Що стосується оскарження рішень у дисциплінарній справі судді, то:

1. Суддя місцевого суду може оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії рішення.

2. Кваліфікаційна комісія суддів не пізніш як у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.

3. Суддя, притягнутий до дисциплінарної відповідальності за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, може оскаржити це рішення до Вищої ради юстиції в порядку, зазначеному в ч. 1 ст. 101 Закону „Про судоустрій України”. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як у триденний строк після одержання скарги судді надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.

4. Розгляд скарг Вищою радою юстиції здійснюється відповідно до закону про Вищу раду юстиції.

Слід взяти до уваги, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді приймається більшістю голосів відповідної кваліфікаційної комісії суддів чи Вищої ради юстиції. На його погляд, у компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинне бути питання дисциплінарного провадження також і щодо суддів ВСУ а вищих спеціалізованих судів, а дисциплінарні справи щодо суддів апеляційних судів слід віднести до компетенції окружних кваліфікаційних комісій. Не зовсім логічним видається також порядок оскарження рішень кваліфікаційних комісій в дисциплінарних справах. Рішення у таких справах, винесені кваліфікаційними комісіями суддів загальних судів апеляційних округів, кваліфікаційною комісією суддів військових судів, кваліфікаційною комісією суддів відповідних спеціалізованих судів, з одного боку, та Вищою кваліфікаційною комісією України, з іншого, оскаржуються до Вищої ради юстиції. При цьому очевидне порушення принципу адміністративного порядку оскарження, адже рішення нижчестоящого органу оскаржується до вищестоящого. Тобто рішення кваліфікаційних комісій суддів загальних судів апеляційних округів, спеціалізованих та військових судів має переглядати Вища кваліфікаційна комісія України, а рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинні оскаржуватися виключно до суду. Отже, схема оскарження рішення дисциплінарній справі має вторювати схему оскарження рішення щодо результатів кваліфікаційної атестації.

Розділ 3. Вища кваліфікаційна комісія суддів

Кваліфікаційна комісія суддів України – найвищий орган в системі кваліфікаційних комісій суддів. Вона складається з:

16  7 суддів, обраних до Комісії відповідно до вимог Закону „Про судоустрій України”;

17  2 особи, призначені Верховною Радою України;

18  2 особи, призначені Президентом України;

19  1 особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

20  1 особа від Міністерства юстиції України.

Тобто, до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України входить 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. Ігор Самсін говорив про склад даної комісії те, що дюжина має бути бісовою! До нинішньої Вищої кваліфікаційної комісії суддів України входять такі члени:

21  Ігор Самсін – Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів(далі ВККС).Суддя Верховного суду України (далі ВСУ).

22  Павло Колесник – заступник голови ВККС. Суддя ВСУ.

23  Ніна Фадєєва – секретар ВККС. Суддя Вищого адміністративного суду України.

24  Наталія Ляшенко – член ВККС. Суддя ВСУ.

25  Василь Філатов – член ВККС. Суддя ВСУ.

26  Володимир Пивовар – член ВККС. Суддя ВСУ.

27  Микола Полудьонний – член ВККС. Радник Президента України.

28  Ігор Васищак – член ВККС. Суддя Вищого господарського суду України.

29  Ігор Коліушко – член ВККС. Член правління Центрального політико-правових реформ.

30  Інна Ємільянова – член ВККС. Заступник міністра юстиції України.

31  Ніна Карпачова – член ВККС. Уповноважений ВРУ з прав людини.

32  Олександр Нечипоренко – член ВККС. Консультант програми сприяння Парламенту України.

33  Посада 13-го члена ВККС від ВРУ залишається вакантним.

Всі вищезазначені члени працюють, щоб виявити найкращих у судовій системі.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:

1. дає висновок про можливість обрання суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та суддів Апеляційного суду України, а також висновок про звільнення зазначених суддів з посади;

2. перевіряє додержання кандидатами на посади суддів, зазначених вище, а також суддями цих судів вимог Конституції України та законів щодо їх статусу;

3. відповідно до Закону „Про судоустрій України” проводить атестацію суддів ВСУ, суддів вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та Апеляційного суду України і присвоює їм відповідні кваліфікаційні класи;

4. розглядає звернення про дисциплінарну відповідальність суддів Касаційного суду України та суддів апеляційних судів;проводить пов`язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарні провадження та вирішує справи про дисциплінарну відповідальність суддів зазначених судів;

5. розглядає скарги на рішення (висновки) кваліфікаційних комісій суддів;

6. дає дозвіл на складання та приймає повторний (додатковий) іспит у суддів, яким відмовлено в рекомендації до обрання суддею безстроково;

7. припиняє перебування у відставці судді (крім суддів місцевих судів) та ін.

Також ВККС за результатами розгляду скарги має право залишити рішення (висновок) кваліфікаційної комісії суддів без змін, змінити рішення (висновок) або скасувати рішення і припинити провадження у дисциплінарній справі. Порядок роботи ВККС визначається її Регламентом, прийнятим відповідно до Типового регламенту роботи кваліфікаційної комісії суддів більшістю голосів членів ВККС.

Рішення ВККС можуть оскаржуватися, але в більшості випадків є остаточним і оскарженню не підлягає. Але у виключних випадках, передбачених Законом „Про судоустрій”, воно може бути оскаржено до суду. Рішення ВККС щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Касаційного суду України та апеляційних судів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після одержання копії рішення. Скарга подається через ВККС, яка не пізніш як у триденний строк після одержання скарги, надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.

Для організаційного забезпечення діяльності ВККС та кваліфікаційних комісій спеціалізованих судів може створюватися секретаріат відповідної комісії.

Але в діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є певні недоліки, які були зазначені в 1 розділі. Над цими проблемами нашій владі потрібно працювати й працювати, щоб в Україні правосуддя було дійсно справедливим. І перше, що потрібно буде вдосконалити, так це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України і вже після неї всю систему діючих кваліфікаційних комісій суддів.

Висновки

Підводячи висновки вищевикладеному можна сказати, що кваліфікаційні комісії суддів – колегіальні атестаційно-дисциплінарні органи суддівської спільноти, які володіють державно-владними повноваженнями по відношенню до його членів, направлені на формування суддівського корпусу, визначення рівня підготовленості професійних суддів, а також вирішення питань про їх дисциплінарну відповідальність. Слід також зазначити, що загалом система кваліфікаційних комісій, утворена відповідно до принципів формування у межах апеляційних округів, спеціалізації та строковості здійснення повноважень, відповідає потребам суддів і здатна виконувати завдання, покладені на неї законодавством, але потрібно прийняти міри для того, щоб корупція не розвивалася у цих органів, зокрема, у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Водночас слід створити додаткові гарантії незалежності й безсторонності членів кваліфікаційних комісій, особливо тих осіб, які не є суддями. Також потрібно підвищити ефективність функціонування системи кваліфікаційних комісій. Це – вирішення питання про розмежування компетенції між Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою юстиції з метою надання реальної можливості Вищій кваліфікаційній комісії суддів України формувати результати дисциплінарного провадження щодо суддів, а також розроблення єдиних критеріїв і підходів до оцінки кандидатів на посаду судді, які мають застосовувати всі учасники кваліфікаційної атестації. Організація діяльності кваліфікаційних комісій суддів потребує повернення з окружних до обласних рівнів шляхом наближення їх до суспільства та громадського впливу. Система кваліфікаційних комісій має діяти на постійній основі як кваліфікаційний та дисциплінарний орган щодо суддів, а у перспективі й щодо працівників юстиції. Вказані проблеми – то лише незначна частина наявних труднощів. Проте поступове, планове та раціональне вирішення наявних колізій неодмінно дасть змогу досягти очікуваних результатів.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // ВВР.-1996.-№ 30.

2. Про статус суддів : Закон України від 15.12.1992 р. № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України.-1993.- № 8.

3. „Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України” від 02.02.1994 р. № 3911-XII // Відомості Верховної Ради України.-1994.- № 22.

4. Про судоустрій України : Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України.-2002.- № 10.

5. Про порядок обрання та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України: Закон України від 18.03.2004 р. № 1625-IV // Відомості Верховної Ради України.-2004.- № 25.- Ст. 354.

6. Положення про порядок розгляду питань і підготовку матеріалів про призначення на посаду професійного судді вперше, затверджене Указом Президента України від 30.06.2004 р. № 697/2004 // Офіційний вісник України.-2004.- № 30.- Ст. 227.

7. Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення // Вісник Верховного Суду України.-2005.- № 2(54).- С. 5-8;

8. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие / Под редакцией А.С. Васильева и Е.Л. Стрельцова. Издание четвертое, дополненное и переработанное.- Х.: „Одиссей”,2005.-304 с.

9. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. Посіб. / В.С. Ковальський (керівник ав. Колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Відп. Ред. Я. Кондратьєв.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- 320 с.- Бібліогр.. с.294-305.

10. Коментар до Закону „Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка.-К.: Юрінком Інтер, 2003 р.

11. Закаблук М. Інтерв`ю з Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України І. Самсіним // Закон і бізнес.-2006.- № 36.С. 9.

12. Мищенко О. Квалификаторы // Бизнес.-2006.- 27 ноября № 48.С 30-32.

13. Оліщук М. Удосконалення правосуддя: засади реформування // Юридичний вісник України.-2007.- 14-20 квітня(15).

14. Подкопаєв С.В. Квалификационные комиссии судей // Проблеми законності.-2005.- вип. 72 с.183-188.

15. Подкопаєв С.В. Правова природа кваліфікаційних комісій суддів // Бюлетень Міністерства юстиції України.-4/42.-2005.- С.83.

16. Подкопаєв С.В. Про дисциплінарну відповідальність суддів // Юридичний журнал.-2005.- № 6. С. 98-99.

17. Прилуцький С. Самоорганізація судової влади та суддівське самоврядування: правові механізми незалежності суддів // Судоустрій і судочинство в Україні.-2007.- № 2. С. 24-31.

18. Прошутя І.Д Порядок і принципи формування кваліфікаційних комісій суддів // Бюлетень міністерства юстиції України.-2006.- № 9. С. 98-106.

19.Пустовой М. Ударная работа перед отпуском // Юридическая практика.-2007.- 3 июля № 27. С. 4.

20. Самсін І.Л. За законом дюжина має бути бісовою // Закон і бізнес.-2006.- 9 вересня № 36. С. 1,4-5.

21. Самсін І.Л. Кваліфікаційні комісії суддів: курс на реформування // Вісник Верховного Суду України.-2006.- № 9. С. 6-9.

22.Свиридов Б. Повышение «квалификации» комиссий // Юридическая практика.-2006.-25 июля № 30. С. 19.

23. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів // Судовий випуск.-2007.- 20 лютого № 2. С. 9.

24. Шкурат А.М. Система кваліфікаційних комісій суддів як складовий елемент незалежної влади в Україні //Держава і право: юридичні і політичні науки.-2006.- вип.. 31. С. 95-98.

КУРСОВА РОБОТА На тему: Кваліфікаційні комісії суддів. Склад. Порядок формування. Повноваження Зміст Вступ Розділ 1. Поняття кваліфікаційних комісій суддів та їх значення 1.1 Статус кваліфікаційних комісій суддів. Їх ви

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу