курсовые,контрольные,дипломы,рефераты
Мотивация выбора профессии
Вступ. 4
Розділ 1. Теоретико-методологічна основа вивчення мотиваційної спрямованості особистості 6
1.1 Потреби і мотиви як основа спрямованості особистості 6
1.2 Концептуальні засади мотиваційної сфери людини. 10
Розділ 2. Мотивація вибору професії 14
2.1 Вікові етапи професійного самовизначення. 14
2.2 Фактори, які впливають на професійне самовизначення. 16
Розділ 3. Діагностика мотивації вибору професії 19
3.1 Огляд методик психологічного дослідження основних мотивів професійної діяльності 19
3.2 Проведення експериментального дослідження мотивів професійної діяльності 20
Висновки. 23
Список використаних джерел. 25
Юнацтво й молодість – дійсно “ранок життя”, що забезпечує творчу продуктивність, імовірність якомога більшої самореалізації протягом подальшого життєвого шляху. Цей період є найвирішальнішим у житті людини, коли остаточно складається фундамент ціннісних орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямків пошуків самореалізації на інших вікових етапах. Політичні вподобання, стиль поведінки, характер спілкування, професійні інтереси – всі ці складові способу життя закладаються саме у ранній молодості.
Мотивація займає ведуче місце в структурі поведінки особистості і є одним з основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил діяльності у цілому. Мотив, мотивація – спонукання до активності і діяльності суб’єкта, пов’язані із намаганням задовольнити окремі потреби. Сукупність мотивів, їх ієрархічна структура, своєрідність характеризують мотиваційну сферу особистості. В цілому ця система динамічна і змінюється в залежності від багатьох обставин.
Основа особистості заключається у функції вибору. Вибір припускає перевагу одного мотиву над усіма іншими. Але для цього повинні бути підвалини, і такою підвалиною є цінність, бо як вказує Ф. Василюк – це сфера дослідження соціалізації індивіда, його адаптації до групових норм и вимог, а в загальній психології – вивчення вищих структур життєдіяльності. Крім того, за словами Василюка, цінність має здібність перетворювати емоції, наприклад, коли той чи інший вибір суперечить їй, а це значить, що цінність повинна бути підведена під категорію мотиву [3, с122].
Проблема: загальний напрямок реформ економічного та соціального життя в нашій країні суттєво змінив ситуацію в галузі вищої освіти, в системі життєвих цінностей, ієрархії вибору професії молодими людьми.
Основна ціль роботи – виявлення домінуючих мотивів вибору професії і ієрархії ціннісних структурних компонентів.
Задачами дослідження є:
Аналітичне дослідження теоретичних основ мотиваційної спрямованості особистості (потреби, мотиви, основні теорії мотивації).
Аналіз вікових особливостей становлення професійного вибору
Визначення ролі системи ціннісних орієнтацій у виборі професії
Вивчення методологічного інструментарію, який використовується для дослідження мотивації вибору професії
Проведення емпіричного дослідження мотивів і цінностей вибору професії
Предмет дослідження – потреби і мотиви особистості як складова мотивації
Об’єкт дослідження – мотиваційна сфера студентської молоді
Проблемам мотивації присвячено велика кількість концепцій і теорій. Серед найбільш відомих змістовні (А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Мак Клен ланд) і процесуальні (В Врум, П. Лаулер ін). Серед вітчизняних вчених найбільших успіхів у розробці теорій мотивації досягли Л.С. Виготський, О. НМ. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, В.А. Ядов. Ці праці стали основою для розробки методологічного інструментарію дослідження мотивації вибору професії студентською молоддю.
Вибір методик дослідження зумовлено основними цілями роботи.
Спрямованість виступає як системоутворююча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості виражаються цілі, в ім’я яких діє особистість, її мотиви, суб’єктивне ставлення до різних сторін дійсності.
В основі спрямованості особистості лежать потреби. Поведінка людини значною мірою залежить від того, які потреби у неї розвинені.
Жоден живий організм не може існувати поза навколишнім середовищем. Для тваринного світу таким є природне середовище, взаємодія з яким забезпечує існування тварини. Людина має два середовища: природне і суспільне, з якими людина постійно взаємодіє. По цими середовищами людина існувати не може.
У процесі цієї взаємодії у людини постійно виникають нужди, задоволення яких необхідне для розвитку організму й особистості. Ці нужди називають потребами. Потреба – це нужда в будь-чому, яку людина переживає і усвідомлює [2, с.81]. Наприклад це може бути відчуття дискомфорту, втрата рівноваги організму, а точніше особистості. Відома велика кількість різноманітних потреб і існує велика кількість їх класифікацій потреб. Потреби можна підрозділити на таки види: органічні, матеріальні, соціальні, творчі, потреби психологічного розвитку та морального самовдосконалення. Тобто потреби можуть бути природні (біологічні) і соціальні. Природні потреби виникають у процесі взаємодії людини з природним середовищем, вони є вродженими і передаються генетично. Задоволення біологічних потреб виступає основною умовою збереження організму й виду [12, с.28].
Потреби різних людей у різний час не є однаковими. Свідомість людини накладає відбиток на спосіб їх задоволення, який у свою чергу залежить від рівня розвитку соціальних потреб. Із соціальними потребами людина не народжується. Їх становлення відбувається в процесі розвитку людини як особистості під впливом двох факторів: середовища і виховання. Оскільки люди отримують неоднакове виховання, суспільні потреби можуть по-різному впливати на задоволення природних.
Соціальні потреби поділяються на матеріальні, духовні, суспільні.
Матеріальними потребами є такі, котрі задовольняються за допомогою речей, створених працею людей. Це наприклад, потреби в одязі, житлі, в інструментах, різного роду машин та ін. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку, суспільства, суспільного виробництва, виховання. Матеріальні блага, потреби, у тому числі і фізіологічно необхідні, безумовно, є важливими передумовами людської життєдіяльності, однак їхня наявність не повинна ставати самоціллю. Зосередження усього життя на придбанні матеріальних благ нерідко деморалізує людину, руйнує її внутрішній світ.
Задоволення матеріальних потреб пов’язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) і суспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб. Ці потреби розвинені в різних людей далеко неоднаково [15, с157].
Як вже зазначалося, частину своїх потреб людина як жива істота одержує генетично. Це в основному органічні потреби. Всі інші потреби формуються і розвиваються у процесі життя людини. Формування і розвиток потреб починається приблизно з одного року, коли дитина починає оволодівати мовою, одержує змогу спілкуватися з дорослими і продовжується усе життя. То, як цей процес йде далі, і то, які нові потреби сформуються у тої чи іншої людини, залежить від власного, індивідуального досвіду та образу життя.
Рівень психологічного розвитку людини як особистості визначається кількістю, різноманітністю і ієрархією потреб, які людина має. Вважається, що чим більше в людини потреб, тим багатіше його життя и, таким чином вище рівень його психологічного розвитку.
Ще більше ніж загальна кількість і різноманітність потреб у людини, його як особистість характеризує те, які з потреб для нього є головними, а які другорядними.
Ієрархія потреб – це їх упорядкування за ступенем значущості для людини. При цьому найбільш важливі для людини потреби займають верхню, саму високу щабель, а найменш важливі – саму низьку, останню щабель. Сама висока, найбільш важлива потреба людини, за звичаєм, тісно пов’язана з ціллю та сенсом життя [14,c346].
Розвиток потреб пов’язано також із світоглядом. Під світоглядом особистості розуміють струнку систему поглядів і переконань людини, яка базується на філософських, економічних і політичних знаннях. Переконання виступають при цьому як усвідомлені потреби особистості, що спонукають її діяти у відповідності їх своїми ціннісними орієнтаціями. Світогляд людини проявляється в ідеалах, цілях, домаганнях, установках, соціальних нормах поведінки. Світогляд впливає на вибір мотивів особистості і розвиток її інтересів.
На основі потреб формуються мотиви – усвідомлені спонукання людини до діяльності або поведінки. Мотиви тісно пов’язані з потребами і навпаки. Їх зв’язок виявляється в тому, що потреби реалізуються в поведінці і діяльності.
Розрізняють три групи мотивів:
прості, до яких відносять потяги, бажання, хотіння;
складні, до яких відносять інтереси, схильності, ідеали;
випадкові, до яких відносять почуття, звички, афекти.
Серед простих мотивів насамперед виділяють потяг, або неусвідомлену потребу людини.
Коли людина усвідомлює свої потреби, але вони ще не виступають як сильне спонукання до дії, говорять про бажання. Бажання – є недостатньо сильним мотивом. Активним мотивом, що спонукає до дії є хотіння.
Інтерес – це спрямованість особистості на певний предмет, явище. В інтересах більш за все виражається пізнавальна потреба людини. Наявність інтересів виступає сприятливою передумовою діяльності навчання.
Більш високим і за змістом і за силою спонукальних мотивів є ідеал. Ідеал – це вища форма мотивації, що виражає основні напрями особистих прагнень людини.
Як мотиви можуть виступати і звички. Завдяки звичкам, людина поводить себе певним чином.
Мотив можна характеризувати не тільки кількісно, а й якісно. У цьому плані за звичай виділяють внутрішні і зовнішні мотиви. При чому мова йде про відношення мотиву до змісту діяльності. Якщо для особистості має значення діяльність сама по собі, наприклад, задовольняється пізнавальна потреба в процесі навчання, то говорять про внутрішню мотивацію. Якщо ж значення мають інші потреби, наприклад, соціального престижу, заробітної плати і т.д., то говорять про зовнішні мотив [15, с.720].
Однак, поділ мотивів тільки на внутрішні і зовнішні є недостатнім. Самі зовнішні мотиви можуть бути позитивними (мотиви успіху, досягнень) и негативними (мотиви захисту, уникнення). Очевидним є, що зовнішні позитивні мотиви більш ефективні, ніж зовнішні негативні, якщо навіть по силі вони є рівними. В багатьох випадках в загалі не має сенсу диференціювати мотиви за критерієм “ зовнішні – внутрішні”. Більш продуктивною, на думку деяких авторів [15, с.720], є підхід, який оснований на виділенні позитивних, за своєю суттю мотивів і негативних.
Сукупність мотивів поведінки і діяльності розглядається як мотиваційна сфера особистості. У цілому ця сфера є динамічною й змінюється в залежності від багатьох обставин. Проте, ядром мотиваційної сфери, її “стрижнем” виступають відносно стійки й домінуючи мотиви і саме в них першочергово виявляється спрямованість особистості [11, с. 209].
У психологічній літературі існують різні погляди на сутність поняття “мотив”. Ще Вуд розумів мотив як поєднання уявлень і почуттів: перші – основа, а другі – спонукальна причина поведінки. Причому перевагу віддавав останнім, що дуже важливо, оскільки потреба, як початок поведінки – це завжди істотний чинник мотиваційної сфери. “Мотив” – стверджує Д.Н. Узнадзе, - це міркування, яке примусило суб’єкта здійснити цей акт, це потреба, для задоволення якої дана поведінка була б визнана доцільною [1, с.49].
Відповідно до концепції О.М. Леонтьєва, мотиви розглядаються як упредметнені потреби [8, с.290].
Кожний період життя людини, кожен її більш-менш значний крок у системі суспільних відносин приводить і до зміни її мотиваційної сфери. У процесі розвитку особистості відбувається перетворення одних мотивів на інші чи стримування одних іншими; на базі одних мотивів формуються інші, виникають протиріччя між різними мотивами, змінюється співвідношення домінуючих і підпорядкованих мотивів.
Таким чином, зміст мотивів є найбільш істотною характеристикою спрямованості особистості та рівня її вихованості. Мотив – це упредметнена потреба. Мотиваційна сфера є складним утворенням. Мотиви розрізняються не тільки за змістом, але й за рівнем усвідомленості, стійкості. Спрямованість особистості є результатом виникнення стійко домінуючих мотивів поведінки, а також інших особливостей особистості, що допомагають чи заважають реалізувати мотиви.
Мотивація є більш широким поняттям, ніж мотив. Поняття “мотивація” в психології використовують в двох значеннях:
як систему факторів, що обумовлюють поведінку (цілі, інтереси, потреби, мотиви, наміри);
як характеристику процесу, що підтримує поведінкову активність [11,c.211].
Отож мотивація – це сукупність причин психологічного характеру, які пояснюють поведінку людини, її початок, обґрунтування, формовияви.
Ще роботи мислителів давнини поклали початок теоріям мотивації, які в подальшому були розвинути і які продовжують розвиватися і сьогоденні і яких нараховується вже не один десяток. Можна виділити дві глобальні теорії мотивації: змістовної і процесуальної. У змістовних теоріях акцент робиться на виявленні та вивченні внутрішніх спонукань (потреб, мотивів), які лежать в основі поведінки людей, їхньої професійної діяльності. У процесуальних теоріях розкриваються закономірності організації цілісної мотивованої поведінки з урахуванням взаємодії мотивів з іншими процесами – сприйманням, пізнанням, комунікацією.
Згідно з першим підходом, потреби людини є основним мотивом поведінки, а таким чином, і діяльності особистості. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрахама Маслоу, Фредеріка Герцберга, Девіда Мак Клеланда. Найбільш відомою є концепція “ієрархії мотивів” А. Маслоу. Вона припускає, що основою мотивів є потреби, які утворюють піраміду. Згідно з даною концепцією всі потреби особистості підрозділяються на п’ять основних груп: фізіологічні потреби; потреби самозбереження; соціальні потреби; потреби в шануванні; потреби само актуалізації.
П’ять груп потреб одночасно є й п’ятьма основними рівнями потреб, розташованих у виді строгої ієрархічної структури співпідпорядкованості. Нижчі потреби позначаються як “потреби дефіциту”, а вищі рівні, як “потреби росту”: перші забезпечують виживання, а другі - розвиток особистості.
В останні роки посилився інтерес до поведінкових теорій мотивації, які пов’язані з уявленням про мотиви поведінки.
А.Б. Орлов зазначає, що біхевіоризм, фрейдизм, а за ними і гельштатпсихологія стали першими психологічними доктринами поведінки людей. До їх складу увійшли провідні схеми мотивації поведінки, які під час наступного розвою психології лише модернізувалися і конкретизувалися, залишаючись при цьому незмінними у сутнісних рисах [12,c.28]. Для всіх варіантів цієї схеми характерне трактування поведінки як реакції (функції). Реактивна схема мотивації поведінки отримала різне втілення у трьох головних напрямах розвитку зарубіжної психології. У бехівіорізмі за причину (мотив) поведінкових реакцій взяті зовнішні стимули. Різноманітні психоаналітичні концепції локалізують детермінанти поведінки у сфері внутрішніх потреб людини. Гештальтпсихологія, як відомо, була своєрідним теоретичним синтезом односторонніх підходів до спричинення поведінки. Варіант цього синтезу отримав подальший розвиток у форматі когнітивної психології [1, с.54].
У середині 20-х років ХХст. Предметом психології стала поведінка як сукупність реакцій індивіда у відповідь на зовнішні і внутрішні стимули, її вперше було осмислено як предметну діяльність. Індивід за даним підходом утверджується через внутрішні потреби і різноманітні соціокультурні змінні, опосередковуючи зовнішні впливи на поведінку й одночасно відіграє роль зовнішнього рушія поведінки [5,c.46].
Серед російських психологів початку ХХ століття, які порушували питання щодо мотивації людської поведінки, визначають О.Ф. Мазурського, Н.Н. Ланге, Л.С. Виготського, Д.М. Узнадзе та інших, які довгі роки проводили дослідження, спрямовані в основному на вивчення пізнавальних процесів. Із створених у 60-ті роки ХХ ст. концепцій мотивації, більш-менш продуманою та доведеною до певного рівня закінченості вважається тільки створена О.Н. Леонтьєвим теорія діяльнісного походження мотиваційної сфери людини [5, с.47].
За концепцією О.Н. Леонтьєва, всі психологічні особливості людини, в тому числі і його мотиваційна сфера, мають свої джерела в практичній діяльності, де і формуються властивості особистості. Причому, між структурою діяльності та будовою мотиваційної сфери людини існують відношення ізоморфізму (взаємної відповідності) [5, с.49].
Поведінці в цілому відповідають потреби людини; системі діяльностей, з котрих вона складається, - розмаїття мотивів; множині дій, формуючих діяльність, - набір цілей. Таким чином, в основі змін, які відбуваються із мотиваційною сферою індивіда, лежить система діяльностей, динаміка розвитку котрих обумовлює зміни в мотиваційній сфері людини, придбання нею нових потреб, мотивів і цілей [8, с. 19].
Сьогодні діяльнісний підхід розвивається не тільки в країнах колишнього Союзу, а також у державах Західної Європи, США, Японії, Латинської Америки.
Наведене приводить до висновку, що вивчення мотивації може здійснюватися як за логікою реактивної схеми поведінки – (зовнішні стимули – сфера внутрішніх потреб – причина поведінкових реакцій), так і за логікою діяльнісної схеми – (зовнішні стимули – етапи розвитку), при цьому проміжною теоретичною схемою є аналіз поведінки як взаємодії (особистість - оточення) [1, с.55].
Таким чином, під мотивацією ми розуміємо внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого виду діяльності, пов’язане з задоволенням окремої потреби. Як мотиви можуть виступати: ідеали, інтереси, соціальні установки, цінності.
Принцип розвитку в психології підтверджує, що будь яке мотиваційне утворення у конкретний момент часу знаходиться на певній фазі його формування. В залежності від цієї фази процес мотивації протікає на різних рівнях і в різних аспектах.
Як зазначає Б.С. Волков, професійне самовизначення починається у ранньому віці в іграх дітей і поступово досягає свого реального завершення у юності і молодості [4,c.122].
Дитина дошкільного віку приймає на себе професійні ролі: лікаря, продавця, шофера та ін. Діти відтворюють працю дорослих, набувають уявлення про значимість праці. Сама трудова діяльність дітей дошкільного віку, яка пов’язана з іграми у професії є засобом розвитку особистості.
Молодший школяр свої можливості реалізує в учбової та трудовій діяльності. На базі відтворюваного уявлення діти збагачують свої знання о різних видах труда, різних професіях. У цей період вони наслідують значимим дорослим: вчителям, батькам. Мотиви вибору майбутньої професії носять характер потягу, бажання. Тобто це неусвідомлені і слабкі мотиви. Але професійні фантазії можуть у майбутньому вплинути на професійне самовизначення особистості.
Підлітки до професій відносяться вибірково. Вони не співвідносять свої мрії з практичною діяльністю. Це вік – мрій і фантазій. Діти уявляють себе мандрівниками, банкірами, капітанами та ін. Хлопчики, переважно, орієнтуються на мужні професії, дівчата - підлітки уявляють себе моделями, співачками та ін. Орієнтація на романтичні професії відбувається під впливом засобів масової інформації. На цьому етапі формування мотивації професії, діти ще не співвідносять свої особистісні дані з вимогами обраної професії. Але все більш уваги і приділяють реальним обставинам.
Якщо професійні мотиви підлітків розпливчасті, аморфні, мають характер мрії, то в юності людина стає перед необхідністю рішучого вибору професійного самовизначення. Романтичні уявлення у дійсності реалізувати неможливо, виникає рефлективний самоаналіз: хто я? Які я маю здібності? Який мій життєвий ідеал? Ким я хочу стати?
Професійна мотивація йде з різних точок зору:
а) ИНТЕРЕСІВ людини, яка обирає майбутню професію. Інтересно – неінтересно. Наприклад, “Я люблю читати історичні романи. Стану істориком”. Тобто є предмет роздумів і кінцевий результат. Але співвідношення з тим де працювати і як працювати немає. Немає ні плану дії, ні способу досягнення. Але інтереси оптанта (людини, яка обирає професію) стимулюють його до більш глибокого вивчення історії. Учбові предмети в цей період підрозділяються на важні, необхідні і неважні;
б) мотивація вибору професії з точки зору ЗДІБНОСТЕЙ оптанта. “Я добре розумію математику – мабуть я стану математиком”. Тут треба мати на увазі, що задатки здібностей багатопланові. Навіть великі люди знаходили себе не одразу. Виявлення здібностей оптанта – підкріплює його інтереси до вибору професії.
В) Вибір професії з точки зору системи ЦІННІСТЕЙ: Хочу допомагати людям: стану лікарем. На цьому етапі молода людина обговорює із знавцями цінності той чи іншої професії.
Практичне прийняття рішення включає в себе два компоненти:
Визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, обсяг і строки підготовки до нього.
Вибір спеціальності.
Послідовність цих виборів може бути різною. Спочатку можна визначити сферу діяльності, наприклад, зайняття медициною, а потім рівень кваліфікації – лікар, фельдшер чи медсестра. Може бути і навпаки – спочатку вступити до інституту. Як показує практика, такій підхід є більш розповсюджений [16,c.145].
У віці 16-23 роки більшість юнаків та дівчат одержують професійну освіту в учбових закладах чи професійну підготовку на підприємствах. Бажане майбутнє стало реальністю, але це не завжди приносить задоволення. Деякі молоді люди розчаровані у виборі професії. Робота може виявитися механічною, скучною, керівник – не справедливим, співробітники – не поділяють їх поглядів.
Неможливість адаптуватись може заважати подальшому професійному росту.
Таким чином, професійне самовизначення слід розуміти, як процес становлення мотиваційно-смислової домінанти суб’єкта праці у цілісному просторові життєвого шляху людини., де успішність професійної діяльності виступає критерієм успіху життя [16,c.130].
Само ж професійне самовизначення слід розглядати у єдності трьох суб’єктивно-особистісних форм життєдіяльності людини:
вибір трудового простору для прикладення особистістю ресурсів трудової активності;
вибір професії; реалізація змісту трудової діяльності.
реалізація змісту трудової діяльності
На професійне самовизначення впливають: соціальне і матеріальне становище сім’ї; рівень освіти батьків; випадкові фактори захоплень.
Раннє професійне самовизначення за звичаєм пов’язане з неблагополучними сімейними умовами; з низькою успішністю у школі; з недостатньо усвідомлений вибір спеціальності. Останнє відбувається тоді, коли молода людина звертає увагу тільки на зміст і зовнішній престиж професії без розгляду інших факторів. Так, наприклад, при виборі професії геолога, її романтичності, не враховуються інші аспекти: труднощі експедицій, їх частота і відрив від дому і близьких. Чим молодше вік людини котра вибирає професію, тим більш вірогідно, що це вибір не самостійний, а зроблений за підказкою.
Недостатньо усвідомлений вибір є і тоді, коли професії поділяються тільки на “добрі” (де все добре) і “погані” де все погано), тобто змістовний аналіз професії не проводиться.
Затягування, відкладання само визначеності пов’язане: з відсутністю сталих інтересів або незрілості особистості.
Як вже зазначалося, на вибір професії оптантом впливає сім’я. Сім’я, як правило, зацікавлена у професійному визначенні своїх дітей. Це виявляється в розмовах про проблеми роботи, відвідуванні робочого місця батьків, обговорюються зовнішні атрибути тієї чи іншої професії [19,c.67].
На професійне ставлення людини впливає сам характер дитячо-батьківських відносин. Авторитарні батьки можуть не звертати уваги на інтереси дитини. Вони самі визначають, що дитині, на їх погляд потрібно, з яками вміннями йому буде легше жити. Іноді батьки вибирають для дитини ту спеціальність, яку вони самі хотіли би одержати, але в силу якихось обставин не одержали. Авторитарні батьки можуть і занижувати здібності підлітка, встановлюючи межу його прагненням [19, с.86.].
В таких ситуаціях одні діти можуть активно виразити свій протест, інші мовчазно приймають настанову батьків. Тільки соціально зріла особистість може усвідомлено зробити свій вибір. Соціальну зрілість пов’язують із засвоєнням людиною системи цінностей, норм, настанов.
Цінності – це ідеї, ідеали, цілі, до яких прагне людина і суспільство. Існують загальноприйняті цінності, такі як любов, престиж, повага, знання, гроші, здоров’я та ін; внутрішньо групові цінності – політичні, релігійні тощо; індивідуальні (особистісні). Цінності об’єднуються у систему, котра змінюється з віком та обставинами життя [15, с.155].
Функції цінностей різноманітні. Вони є:
орієнтиром в житті людини;
необхідні для підтримання соціального порядку і виступають як механізм соціального контролю.
Система цінностей віддзеркалює суттєві цінності, ідеї і ідеали епохи. Дослідниками (Е.Б. Ширяєв, 1987р) встановлено, що в 30-50 рр. На першому місці знаходилися – романтика та працелюбство. У 70-80-ті рр. . перші місце зайняли практичність і наполегливість. Є.В. Васіна у 2000 році встановила, що у 1988-1990 роки відбулися зміни в ціннісних орієнтаціях молоді у сторону індивідуально людського існування, за рахунок орієнтацій, спрямованих на широку людську спільність [18,c.344].
Багатьма дослідниками відзначається тісний зв’язок мотиваційної сфери особистості з її ціннісними орієнтаціями.В.А. Ядов, розмежовуючи соціально-психологічний та загально психологічний підходи до дослідження ціннісних орієнтацій, зазначає, що в соціальній психології “це сфера дослідження соціалізації індивіда, його адаптації до групових норм і вимог, а в загальній психології – вивчення вищих мотиваційних структур життєдіяльності” [19, с.16].
За словами Б.Ф. Поршнєва [14, с.344-349], основа особистості заключається у функції вибору. Вибір припускає перевагу одного мотиву над усіма іншими. Але для цього повинні бути засади, і такими засадами є цінність, “бо цінність – єдина міра порівняння мотивів” [3, с.122].
Таким чином, вивчення мотивації професійного вибору і системи ціннісних орієнтацій молоді може слугувати інструментом для виявлення змін, які відбуваються у відношенні до перспектив одержання вищої освіти, професійної підготовки під впливом соціально-економічних реалій сьогодення.
Аналіз та вибір методичного інструментарію
Для виявлення мотивів і факторів вибору професії молоддю нами проведено аналіз технік і методик, спрямованих на вивчення мотиваційної сфери і особливостей системи ціннісних орієнтацій особистості.
Досить розповсюдженими є методики, які виявляють мотиваційну спрямованість особистості – на успіх і досягнення і уникнення невдач. Методика “Мотивація до успіху” Т. Елерса оцінює силу прагнення до досягнення цілі, до успіху. Текс опитувальника включає 41 питання, чим більше балів набере опитуваний, згідно до ключа опитувальника, тім більш виражена в нього мотивація до успіху. Інша методика цього ж автора “Мотивація уникнення невдач”, яка дає змогу оцінити рівень мотивації до уникнення невдач.
Загальна Методика “Мотивація успіху та боязкість невдачі” А.А. Реана спрямована на діагностику мотивації на успіх і на уникнення невдачі.
Методика “Імпульсивність” дозволяє визначити тенденції людини до прийняття рішень. Згідно до цієї методики ми можемо вияснити, чи досить обдумані рішення приймає людина, чи прийняття рішень не достатньо вмотивовані і носять імпульсивний, необдуманий характер.
На наш погляд досить змістовною є “Методика діагностики соціально-психологічних настанов особистості в мотиваційно-потребностної сфері” О.Ф. Потьомкіною. Методика складається з двох блоків. Перший блок виявляє соціально-психологічні настанови, спрямовані на “альтруїзм-егоїзм”, “процес – результат” і дозволяє виявити ступінь виразності соціально - психологічних настанов. Другий блок виявляє психологічні настанови, спрямовані на “свободу-владу”, “працю-гроші”. Підсумок робиться згідно наданого “ключа”.
Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича - одна з найбільш розповсюджених методик, яка основана на прямому ранжируванні переліку цінностей.М. Рокич виділяє два класа цінностей: термінальні – переконливість у тому, що якась остаточна ціль індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути; інструментальні – переконливість у тому, що якійсь образ дій, поведінки чи властивість особистості є найкращим у будь-якій ситуації.
На сучасному етапі широкого розповсюдження набувають новітні методики мотивації. Серед таких методик, можна назвати “Тест індивідуальної мотивації (ТИМ), яка розроблена спеціалістами Центру тестування і розвитку “Гуманітарні технології” під керівництвом А.Г. Шмельова. Тест складається з 10 шкал: Мотивація зберігання – мотивація досягнення; Внутрішня мотивація-зовнішня мотивація; Покликання і інтерес; Визначеність; Здоров’я та комфорт; Творчість та незалежність Гроші; Взаємовідношення; Подолання та ріст; Престиж. За відповідями на питання за блоками, можливо встановити рівень за кожною шкалою, а також виявити за 8 шкалами середнє значення мотивації, спрямованої на трудову діяльність.
Для проведення дослідження нами була підібрана методом вільної вибірки група студентів з 6 осіб (3 дівчини і 3 хлопця).
З досліджуваними була проведена інструкція щодо роботи з тестовим матеріалом. За отриманими даними була складена таблиця (див. Табл.1).
Таблиця 1.
| Досліджувані | Мотиви професійної діяльності | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| К.Ю. | 14 | 16 | 12 | 3 |
| В.С. | 10 | 14 | 12 | 6 |
| Б.М. | 8 | 12 | 3 | 24 |
| П.К. | 14 | 12 | 15 | 6 |
| А.Ю. | 10 | 30 | 15 | 0 |
| П.Т. | 14 | 16 | 15 | 0 |
1 – мотиви власної праці;
2 - мотиви соціальної значущості праці;
3 – мотиви самоутвердження у праці;
4 – мотиви професійної майстерності.
ВЕДУЧІ МОТИВИ:
1 - мотиви соціальної значущості праці;
2 - мотиви самоутвердження у праці;
3 - мотиви власної праці;
4 - мотиви професійної майстерності.
К. Ю.В.С.Б. М.П. К.А. Ю.П.Т.
1.14 10 8 14 10 14 = 70
2.16 14 12 12 10 16 = 90
3.12 12 3 15 15 15 = 72
4. 3 6 24 6 0 0 = 39
Ведучими мотивами для даної групи виявилися 2; 3; 1; 4,
Таким чином, після проведення емпіричного дослідження із групою студентів першого курсу виявилося:
для даної групи студентів ведучим мотивом є мотив соціальної значущості праці;
на другому місці мотив самоутвердження в праці;
на третьому - мотиви власної праці;
останнє місце серед ведучих мотивів займає професійна майстерність.
Відносно гендерного аспекту, то виявлено, що для всіх жінок на першому місці стоїть соціальна значимість професійної діяльності, а для чоловіків – характерним є коливання між соціальною значимістю професійної діяльності та професійною майстерністю. Вся інші мотиви виражені у меншому ступеню.
На основі аналізу основних теорій і концептуальних положень відносно мотиваційної сфери людини, практичного досвіду з проведення досліджень вивчення ролі мотивації і ролі системи ціннісних орієнтацій на вибір професії можна зробити наступні висновки.
Мотивація займає ведуче місце в структурі особистості і є одним з основних понять, які використовуються для пояснення поведінки і діяльності людини. В психології мотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які спонукають суб’єкта до активності.
Система мотивів, у тому числі і мотивів професійного самовизначення динамічна і змінюється протягом усього життя. Від дитячих слабких нерозвинутих мотивів, фантазій і мрій підліткового віку до мотивів сталого вибору з точки зору здібностей, інтересів і цінностей.
Існує велика кількість різноманітних мотивів, які впливають на ефективність процесу професійного самовизначення. Поряд з економічними (гідна заробітна плата, наявність пільг) велике значення мають психологічні мотиви: самоповага, визнання оточуючими людьми, моральне задоволення роботою. Ці види мотивів базуються на вивченні потреб людини.
Мотиваційна сфера особистості не є тільки віддзеркалюванням її власних індивідуальних потреб. Об’єктивною основою є реальні протиріччя життя, які виникають в суспільстві.
Загальний напрямок реформ економічного і соціального життя зумовив ситуацію і в галузі вищої освіти, в системі життєвих цінностей і ієрархії мотивів вибору професії молодими людьми, це зумовило вибір теми нашого дослідження.
За результатами дослідження, яке проводилося з групою студентів різних факультетів виявилося: Ведучим (головним) мотивом професійної діяльності є соціальна значимість професійної діяльності. Всі інші мотиви виражені у меншому ступеню. З цих даних можна зробити висновок, що відношення студентів до отримання вищої освіти і вибору майбутньої спеціальності у сучасних соціально-економічних умовах стає більш прагматичним, суттєво змінюється структура мотивів і починають перевищувати результатуючи економічні мотиви, а професія часто стає лиш е інструментом для досягнення цих цілей.
1. Борис І. Мотиваційна сфера як проблемний чинник поведінки // Психологія і суспільство. -2002. - №2. -С.48-57.
2. Вартова И.И. К проблеме диагностики мотивации // Вестник Моск. ун-та. - Серия 14. Психология. -1998. - №2. -С.80-87.
3. Василюк Ф.Е. Типология переживания различных критических ситуаций // Психологический журнал. -1995. - №5. -С.120-129.
4. Волков Б.С. Психология юности и молодости: Учебник для вузов. - М.: Трикста, 2006. - 256с.
5. Голобородько Є.П., Малихіна О.В. Основні психологічні теорії мотивації та їх значення сьогодні // Наша школа. -2002. - №3. -С.46-50.
6. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. -СПб.: Питер, 2004. -701с.
7. Ковалев В.И. Мотивационная сфера личности как проявление совокупности общественных отношений // Психологический журнал. -1984. -Т.5,№4. -С.3-13.
8. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. - М.: Педагогика, 1971. -186с.
9. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи. - М.: Наука, 1984. - 190с.
10. Мильман В.Э. Внутренняя и внешняя мотивация учебной деятельности // Вопросы психологии. -1987. - №5. -С.129-138.
11. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высш. пед. заведений в 3-х кн. . - М.: Владос, 1999. - Кн.1. -688с.
12. Орлов А.В. Развитие теоретических схем и понятийных систем в психологии мотивации // Вопросы психологии. -1989. - №5. -С.27-34.
13. Основы психологии. Практикум / Под ред. - сост.Л.Д. Столяренко. -Ростов н/Д: Феникс, 2003. -704с.
14. Поршнев Б.Ф. Функция выбора – основа личности // Проблемы личности: материалы симпозиума. - М.: Педагогика, 1969. -С.344-349.
15. Психология: Учебник /Под ред.А. А. Крылова. - М.: Проспект, 2005. -752с.
16. Рогов Е.И. Выбор профессии: становление профессионала. - М.: Владос-пресс, 2003. -336с.
17. Сирвачак О. На порозі вибору // Психолог. -2007. - №13-15. -С.50-52.
18. Социология молодежи /Под ред. Ю.Г. Волкова. -Ростов н/Д, Феникс, 2001. -576с.
19. Ядов В.А. Саморегуляция и пргнозирование социального поведения личности. -Л.: Наука, 1979. - 142с.
20. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. - М.: Просвещение, 1969. -137с.
Мотивация выбора профессии Зміст Вступ. 4 Розділ 1. Теоретико-методологічна основа вивчення мотиваційної спрямованості особистості 6 1.1 Потреби і мотиви як основа спрямованості особистості 6 1.2 Концептуальні засади мотивац
Мотиви соціальної поведінки особистості
Мысль как следствие желания
Мышление в деятельности работника юридической профессии
Мышление животных. Некоторые способности мышления врановых
Мышление человека
Нoвaя нaучнaя пaрaдигмa, cинeргeтика
Направления психологической теории
Направленность и мотивы деятельности личности
Направленность личности как фактор профессионального самоопределения врача
Наркоситуация в подростковой среде
Copyright (c) 2024 Stud-Baza.ru Рефераты, контрольные, курсовые, дипломные работы.