Міністерство освіти і науки України

Тернопільський державний технічний університет

імені Івана Пулюя

Кафедра економічної кібернетики

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

Економіка підприємства

На тему:

Підвищення прибутковості сезонних підприємств

на базі ТОВ «Козова-цукор»

Виконала:

ст. гр. БК-21

Бабій Л.П.

Керівник роботи:

Дмитрів Д.В.

Тернопіль 2009

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Аналіз прибутку

1.1  Поняття та види прибутку

1.2  Розрахунок прибутку

1.3  Шляхи підвищення прибутковості

Розділ 2. Загальна характеристика об’єкта дослідження

2.1 Місія, основні цілі функціонування

2.2 Працівники підприємства, структура управління

2.3 Основні фонди підприємства. Інноваційна діяльність

Розділ 3. Оцінка підвищення прибутку підприємства

3.1 Аналіз показників прибутку підприємства ТОВ “Козова-цукор»

3.2 Пропозиції щодо підвищення прибутковості

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі, в умовах розвитку ринкової економіки в Україні, розвитку великого, малого та середнього підприємництва, загострення конкурентної боротьби, науково-технічного прогресу виникає потреба аналізу фінансово-економічних результатів діяльності підприємства. Це потрібно насамперед заради більш ефективного управління підприємством, для досягнення поставлених цілей, а саме: подальшого розвитку, відтіснення конкурентів і завоювання більшої частки ринку.

Саме прибуток, який відображає у вартісній формі кінцевий результат діяльності підприємства в умовах роботи за принципами самофінансування є головним у аналізі. У прибутку акумулюються підсумки всіх сторін роботи підприємства: зростання виробництва продукції та її реалізації відповідно до договорів замовника, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, наявних в його розпорядженні.

Прибуток за сучасних умов є не тільки показником ефективності роботи окремого підприємства, а й має важливе практичне значення. Він є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Також це одне з найбільших джерел фінансових ресурсів держави.

Отже, метою даної курсової роботи є аналіз показників прибутку підприємства, його аспектів формування і розподілу, аналіз динаміки показників прибутку, пошук шляхів їх підвищення.

Для проведення аналізу прибутку слід використовувати такі джерела інформації:

· баланс підприємства “ (форма №1);

· звіт про фінансові результати та їх використання ” (форма №2);

· звіт з праці

Розділ 1. Аналіз прибутку

 

1.1 Поняття прибутку та його види

Прибуток являється фінансовим результатом діяльності підприємства. Показник прибутку орієнтує виробничу господарську діяльність підприємства на високі кінцеві результати, на ріст випуску високоякісної продукції з найменшими затратами. Показник прибутку являється одним із показників, який встановлений в контрольних цифрах, є основним джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства.

Прибуток – це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. [1, c.215].

Розрізняють такі види прибутку:

1. Балансовий прибуток;

2. Операційний прибуток;

3. Чистий прибуток.

Балансовий (валовий) прибуток – це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інколи слід врахувати витрати, що зменшують величину балансового прибутку (плата за землю, податок на майно, податок з власників транспортних засобів, утримання дошкільних закладів тощо).

Балансовий прибуток складається:

- прибуток від реалізації товарної продукції.

- прибуток чи збиток від іншої реалізації.

- позареалізаційні результати.

До іншої реалізації належить:

- продаж продукції підсобного господарства.

- продаж понаднормованих і "зайвих" матеріальних цінностей.

- послуги свого власного транспорту.

- різні послуги непромислового характеру.

Операційний прибуток визначається коригуванням балансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні відрахування, рентні платежі, транспортні і комерційні витрати. Саме цей скоригований балансовий прибуток виступає у формі прибутку до оподаткування (оподатковуваного прибутку).

Чистий прибуток – це прибуток, що поступає у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток. [3, c.240].

З чистого прибутку підприємства сплачуються борги та проценти за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання (виплати власникам, акціонерам, персоналу за результати роботи) та фонд нагромадження (використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду).

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

-  Прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг); по іншому цей прибуток називають прибутком від операційної діяльності, тобто такої, яка відображає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності. Прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і суми нарахованого ПДВ, акцизного збору, ввізного митного збору та інших обов'язкових зборів та платежів передбачених законодавством, а також суми витрат, які включають в собівартість реалізованої продукції.

-  Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається.

-  Прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань, доходи від володіння борговими зобов’язаннями.

До складу доходів та витрат від позареалізаційних операцій, що відносять на прибуток входять:

1. Одержані штрафи та пені.

2. Доходи по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству.

3. Доходи та збитки від переоцінки готової продукції.

4. Доходи від надання комерційного кредиту.

5. Доходи від ліквідації основних засобів.

6. Доходи від проведення ф'ючерсних операцій.

7. Доходи від операцій з борговим зобов'язанням.

8. Доходи від продажу валюти.

9. Втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей.

10. Витрати на утримання законсервованих об'єктів.

11. Некомпетентні винуватці збитків.

12. Оплата праці за рахунок вимушеного прогулу.

13. Суми заборгованості дебіторів та кредиторів по яких минув строк позовної давності.

14. Прибутки та збитки минулих років виявлені в поточному році.

15. Збитки від лиха, пожеж, аварій.

16. Надходження раніше списаних боргів.

17. Списання залишків невикористаних резервів, які створились за рахунок собівартості продукції.

У навчальній літературі також виділяють категорію “економічний прибуток” як різницю між загальною виручкою підприємства і всіма витратами (явними, неявними, включаючи й нормальний прибуток підприємця). Таким чином, економічний прибуток — це дохід, отриманий понад нормальний прибуток. Під останнім розуміється мінімальний дохід підприємця, який необхідний для залучення й утримання відповідного ресурсу в даному виробничому процесі. Так, до нормального прибутку належать: процент на власний капітал, орендна плата, яку можна було б отримати, доходи від продажу власних послуг праці та ін. [7, c.114].

Основні функції прибутку:

· Прибуток як основа інноваційних рішень;

· Джерело самофінансування і розвитку;

· Мірило успіху діяльності підприємства;

· Винагорода власникам, працівникам.

Роль прибутку в умовах ринкової економіки:

1. Прибуток підприємства – головна ціль підприємницької діяльності. Отримання високого рівня прибутку є цілком очевидним мотивом підприємницької діяльності не тільки для власників підприємства, але також і для решти його персоналу.

2. Прибуток підприємства утворює базу економічного розвитку держави, тому що механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє збільшувати прибуткову частину державних бюджетів всіх рівнів, що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції і здійснювати намічені соціально-економічні програми розвитку суспільства.

3. Прибуток підприємства – критерій ефективності конкретної виробничої діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства порівняно з галузевим характеризує ступінь уміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

4. Прибуток – основне внутрішнє джерело формування фінансових ресурсів підприємства, які забезпечують його розвиток. У системі цих джерел прибутку належить головна роль. Чим вищий рівень утворення прибутку підприємства, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, які в сучасних умовах обмежені.

5. Прибуток – головне джерело збільшення ринкової вартості підприємства. Здатність збільшення вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини одержаного підприємством прибутку. Тому, чим вищі сума і рівень капіталізації одержаного підприємством прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому.

6. Прибуток підприємства – основне джерело задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється насамперед у тому, що кошти, перераховані до бюджетів різних рівнів в процесі оподаткування, слугують джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально не захищених членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок одержаного прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу.

7. Прибуток – основний механізм захисту підприємства від загрози банкрутства. Така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства, але за інших рівних умов підприємство набагато успішніше виходить з кризового стану при високому потенціалі утворення прибутку. За рахунок капіталізації одержаного прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, підвищена частка власного капіталу при відповідному зниженні об'єму використовуваних позикових засобів, сформовані відповідні резервні фінансові фонди. [9, 215].

Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слід зазначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, оскільки окремі види прибутку служать джерелом лише особистого збагачення окремих категорій громадян, не приносячи користі суспільству в цілому. Це стосується таких його видів, як прибуток, одержаний від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін у зв'язку з монопольним станом на ринку, від «тіньової» діяльності підприємств.

Виконання плану прибутку є одним з кінцевих показників, роботи підприємства. Розмір прибутку в основному залежить від об'єму реалізації продукції та її собівартості.

1.2 Розрахунок прибутку

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб’єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг побутують особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції та економічний (аналітичний) метод. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Для розрахунку необхідні такі вихідні дані: 1.Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації. 2.Собівартість одиниці продукції. 3.Ціна одиниці продукції (ціна виробника). При використанні даного методу всі розрахунки ґрунтуються на прямому підрахунку виручки від реалізації за оптовими цінами підприємства (без ПДВ) та собівартості продукції на весь асортимент, тобто за формулою:

 

Пт.п = ∑А_і∙ Ц_і – А_і∙Сі, [6]

А_і - кількість продукції і-го виду в натуральних одиницях вираження; Ц_і – ціна одиниці продукції і-го виду; С_і – собівартість одиниці продукції і-го виду.

Підприємства, що займаються експортною операцією, при нарахуванні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають транспортні тарифи.

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції.

Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наст. періоді.

Факторний метод. На величину прибутку можуть впливати такі фактори:

1.  Залежні від роботи підприємства (внутрішні):

-зростання обсягу продукції (вплив прямо пропорційний);

-зниження собівартості продукції (вплив обернено пропорційний);

-підвищення якості.

Внутрішні фактори можна розділити на виробничі та невиробничі, а виробничі в свою чергу включають екстенсивні й інтенсивні фактори.

Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, використання прогресивних видів матеріалів, модифікацію технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення класифікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості й матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів відносять постачальницько-збутову і природоохоронну діяльність, соціальні умови праці і побуту.

2.  Незалежні від роботи підприємства (зовнішні) – фактор цін, тарифів, процентів, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій, зміна природних умов.

Пофакторний метод має переваги перед методом прямого розрахунку, оскільки він дає можливість конкретно встановити напрямки зростання прибутку, виявити його резерви.

У вітчизняній бухгалтерсько-аналітичній практиці, щоб обчислити прибутковість підприємства, зіставляють прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з вартістю виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Такі порівняння (в процентах) характеризують рентабельність (дохідність).

Економічний (аналітичний) метод може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції, собівартості продукції, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді. Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності: - визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції; - порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

- виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді; - розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується;

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період.

Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: змін6а оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Загальна величина прибутку визначається:

П = ВД – ВВ – А; [8]

де ВД – валовий дохід підприємства;

ВВ- валові витрати виробництва — це загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

А- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів підприємства.

При більш детальному розгляді формула матиме такий вигляд:

П_б = (Д₁ – В₁) + (Д₂ – В₂) +(Д₃ – В₃) – А; [8]

де В₁, В₂, В₃, - витрати виробництва від реалізації продукції (послуг), від позареалізаційних операцій, від іншої реалізації відповідно;

Д_1,2,3 – відповідно валовий дохід від цих операцій. Тобто:

П_б = П_р+ П_пр.+ П_ін.; [8]

де П_р – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

П_пр. - прибуток від позареалізаційних операцій;

П_ін - прибуток від іншої реалізації.

1.  Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) є основною складовою загального балансового прибутку.

П_р = ВД – S_вир. – ПДВ – АЗ;

де S_вир. – витрати виробництва на виготовлення продукції і зарплати працівників (повна собівартість виробництва);

ПДВ – податок на добавлену вартість;

АЗ – акцизний збір.

2.  Прибуток від позареалізаційних операцій визначається як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій, і витратами на їх виконання.

П_пр. = Д – S_пр.; [8]

де S_пр. – витрати на виконання позареалізаційних операцій.

3.  Прибуток від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей та майна підприємства.

П_ін. = Ц_прид. – Ц_прод. ; [8]

де Ц_прид. і Ц_прод. – ціна продажу і ціна придбання відповідно.

4.  Загальний прибуток визначається за такою формулою:

П_б = åД_1,2,3 – ЗП; [8]

де åД_1,2,3 – сумарна величина доходу підприємства, ЗП – зарплата працівників підприємства.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами, здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

 

Прп = Пзпп + Пвп – Пзкп, [5]

Да Прп – прибуток від реалізації продукції;

Пзпп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп – прибуток від випуску продукції;

Пзкп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду. Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

 

1.3 Шляхи підвищення прибутковості підприємства

Загалом зростання прибутку може здійснюватися за такими основними чотирма напрямами: зростання цін, зниження виробничих витрат, удосконалення структури кінцевих продуктів, підвищення вартості кінцевих продуктів. Однак кожен з цих напрямів має безпосередній зв’язок з формуванням та функціонуванням виробничих витрат і зводиться до таких методів підвищення прибутковості виробництва крізь призму виробничих витрат:

1. Збільшення прибутку за незмінних постійних витрат. У цьому випадку можливі два шляхи:

По-перше, підвищення прибутку за рахунок поліпшення організації господарства, зокрема шляхом упровадження нових організаційних форм господарювання, вдосконалення маркетингу, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і т. ін.

По-друге, зростання прибутку можна досягти за рахунок реструктуризації виробництва, нарощування прибуткових галузей та видів продукції за відповідного скорочення менш прибуткових.

2. Підвищення прибутку за збільшення постійних витрат. Це означає абсолютне розширення виробництва за рахунок прибуткових галузей і видів продукції, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції тощо.

3. Зростання рівня рентабельності господарювання за скорочення постійних витрат та незмінної суми прибутку. Виходячи з формули визначення рівня рентабельності, де чисельник позначає прибуток, а знаменник — виробничі витрати, певне зменшення знаменника за незмінного чисельника відповідно збільшить результативний показник. Досягти скорочення постійних витрат за незмінної абсолютної суми прибутку можна завдяки їх перегрупуванню за видами продукції, відповідно скоротивши й розширивши виробництво певних видів продукції.

4. Підвищення рівня рентабельності господарювання за зниження постійних витрат та абсолютної суми прибутку. Такий процес може відбуватися за умови, що темпи зниження постійних витрат перевищують темпи скорочення абсолютної суми прибутку.

Розділ 2. Загальна характеристика підприємства ТОВ «Козова-цукор»

 

2.1 Місія, основні цілі функціонування

Підприємство створене в 1953 році, перший пуск заводу був у 1959 році. В січні 1998 року згідно голосування на Зборах акціонерів ВАТ “Козівський цукровий завод” (протокол № 1 від 29.01.1999р.) було прийнято рішення про вхід в склад засновників ЗАТ “Тернопільський агропромисловий комплекс”. В липні 2002 року підприємство реорганізувалося в Товариство з обмеженою відповідальністю “Козова-цукор”.

ТОВ “Козова-цукор” розташоване за адресою: смт. Козова, вул. Заводська, 1. Завод розміщений в районному центрі і має оптимальні шляхові сполучення, під’їзні залізничні колії, що зручно для відвантаження продукції.

Основний вид спеціалізації підприємства – вироблення цукру-піску з вітчизняної сировини. Підприємство також виробляє побічну продукцію.

Підприємство спеціалізується по:

· Виробництві цукру-піску

· Виробництві свіжого жому

· Виробництві меляси

· Виробництві сухого жому

· Виробництві вапна будівельного.

Модель підприємництва на ТОВ “Козова-цукор” – класична. Підприємство орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів.

Козівський цукровий завод першу продукцію дав у 1959 році, переробивши 144,8 тис. тон цукрових буряків. Вихід цукру склав 10,43%, вироблено 15105 тон цукру. В наступні роки кількісні та якісні показники роботи підприємства зростали і покращувались.

Цукровий завод має сезонний характер виробництва. Тривалість ремонтного періоду складає 8 – 9 місяців, а сезон виробництва цукру 2 – 3,5 місяці. Так, тривалість сокодобування в 2001 році 30,79 діб, а в 1990 році – 116 діб.

В середньому підприємство переробляє біля 200 тис.тонн цукрової сировини в рік. В разі збільшення заготівлі цукрової сировини завод має можливості переробити її більше 200 тис.тн. за сезон.

Таблиця1

Динаміка показників роботи підприємства ТОВ «Козова-цукор»

	2004	2005	2006	2007	2008
Прийнято буряка, т	172999,8	171237	247243	150356,9	79672,5
Перероблено буряка, т	166858	165671	231617	145094	77123
Вироблено цукру-піску, т	18857,4	21394,8	26460,15	14603,15	9425
Вироблено жому	137845	136858	191257	107732	63597
Вироблено меляси	7133,7	6659,7	8658,4	5481	2506,5

Вся сировина, що поступає на цукровий завод є давальницькою, це означає, що після переробки буряка, господарства, що вирощували буряк забирають готову продукцію – цукор, жом, патоку, а залишають заводу за переробку 30-35% сировини. В процесі виробництва вихід жому становить 80%, а патоки 3-4 %.

Побічна продукція, яку випускає завод є патока і жом. Жом використовується для відгодівлі худоби, а патока в спиртовій та харчовій промисловісті.

На заводі є лінія по переробці цукру-сирцю, та жомосушильне відділення потужністю 100т. сухого жому на добу.

На підприємстві цехова виробнича структура, яка включає: цех механізації, солярний цех та цех механічної майстерні.

 

2.2 Працівники підприємства, структура управління

На даний час ТОВ “Козова-цукор” має наступну структуру управління: Рішення з усіх питань діяльності підприємства приймає генеральний директор. Йому прямо підпорядковані головний технолог, головний бухгалтер і головний інженер. У їх підпорядкуванні знаходяться певні структурні підрозділи підприємства. Так у віданні головного інженера знаходяться сировинний відділ, відділ головного механіка, відділ головного енергетика, ТЕЦ, КВПіА, цех механізації, З/Д транспортний цех. Головному технологу підвідомчий технологічний відділ. У підпорядкуванні головного бухгалтера знаходяться заступник та 5 бухгалтерів.

Схема управління:

А) апарат управління

Б) виробничий персонал

1.  Сировинний відділ

2.  Відділ головного механіка

3.  Відділ головного енергетика

4.  ТЕЦ

5.  КВПіА

6.  Цех механізації

7.  З/Д транспортний цех

8.  Технологічний відділ

9.  Різні

Кількість працівників по підрозділах є різною і залежить від періоду (ремонтний чи сезонний). В зв’язку з сезонним характером виробництва на заводі є постійні працівники, які працюють цілий рік, і сезонні, які приймаються на роботу лише на сезон виробництва цукру. В основному сезонних працівників приймають на бурякопункт на час заготівлі і приймання цукрового буряка. Категорії працівників показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Категорії працівників на ТОВ “Козова-цукор”

	Роки
Категорії працівників:	2006	2007
Робітники	386	222
Інженерно–технічні працівники	62	49
Всього	448	271

Таблиця 3

Зміна чисельності працівників на ТОВ “Козова-цукор”

Назва показників	Роки
	2006		2007
	За звітний місяць (грудень)	За період з початку року	За звітний місяць (грудень)	За період з початку року
Середньооблікова кількість усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості, осіб	601	448	185	271
Середньооблікова кількість штатних працівників, осіб	601	364	185	285

 

З таблиці бачимо, що у 2007 році кількість працівників суттєво скоротилася в порівнянні з 2006 роком; за період з початку року на 177 осіб, а за звітний місяць на 416 осіб.

2.3 Основні фонди підприємства. Інноваційна діяльність

Види основних фондів, якими володіє ТОВ «Козова-цукор» наведено в таблиці 4.

 

Таблиця 4

Основні фонди підприємства

Балансова вартість основних фондів станом на 1.01.2006 року по групах	Сума, тис. грн.
1 група: будівлі та споруди	1656,0
2 група: машини та обладнання	4371,0
3 група:транспортні засоби	1242,2
4 група: інструменти, прилади, інвентар	211,7
Всього основних фондів	7480,9

Загальна площа підприємства становить – 240 га. На ньому знаходяться наступні об’єкти:

· Головний корпус (виробничий)

· Корпус ТЕЦ

· Територія бурякоприймального пункту

· Будівлі цукрового, матеріального складу

· Склад сухого жому

· Склад ПММ

· Паточні чани

· Будівлі цеху механізації

· Будівлі солярного цеху та механічної майстерні

· Будівлі адміністративних корпусів

· Комунікації каналізації, водопроводу, газифікації, теплофікації.

Таблиця 5

Показники ефективності використання основних виробничих фондів за 2006 – 2008 роки:

	2006	2007	2008
Фондовіддача	4,8	7,1	3,6
Фондомісткість	0,2	0,14	0,27
Фондоозброєність	24,6	34,4	37,9

Фондоозброєність характеризує забезпеченість одного робітника основними фондами. Найвища фондоозброєність була у 2008 році.

Фондовіддача відображає ту кількість продукції, яка виробляється однією гривнею ОФ. З таблиці бачимо, що у 2007 році фондовіддача зросла, а в 2008 – знизилась. Найвищим цей показник був у 2007 році, отже ефективність використання ОФ у цьому році - найвища.

Фондомісткість відображає на скільки кожна гривня продукції забезпечена ОФ. У 2008 році цей показник становить 0,27. Це означає, що в 2008 на виробництво однієї гривні продукції використали 0,27 грн. основних фондів. Найнижчим показник фондомісткості був у 2007 році – 0,14. Отже в цьому році найвища ефективність використання ОФ.

Таблиця 6

Динаміка собівартості продукції

Роки	2006	2007	2008
Собівартість реалізованої продукції	31379,0	48835,7	33165,2

З таблиці видно, що в 2007 році собівартість продукції підприємства зросла, а в 2008 знизилась в порівняні з 2007 роком, проте зросла в порівнянні з 2006.

Починаючи з 1996 року цукровий завод переведено з мазуту на газ.

За роки роботи було проведено заміну фізично і морально застарілого обладнання:

-В 1993 році – дифузія ПДС-20 потужністю 2000 тонн переробки буряка за добу була замінена на Польську дифузію ДС-12 продуктивністю 3030 тонн переробки буряка за добу; встановлено преддефекатор Брігель-Мюлер, випарний апарат ІІІ-го корпусу.

-В 1994 році – дефекатор основної дефекації Д-6,0, сатуратор І сатурації 1С – 3,0, сатуратор ІІ сатурації 2С – 3,0.

-В 1996 році – вакуум-апарати Ж4 ПВА – 4 штуки.

-В 1997 році – сушильний апарат барабанного типу.

-В 1998 році – випарний апарат IV – А2ПВВ, концентратор А3ПВВ.

-В 1999 році – центрифуги для утфелю І кристалізації FZHu 1000x130 – 7 штук, центрифуги для утфелю ІІ кристалізації FKNO – 2 штуки, центрифуги для утфелю ІІІ кристалізації FKNO – 2 штуки.

-В2001 році – побудована нова газова піч ІПШ – 100, встановлено лавери Ж7-ПСГ.

-В 2002 році – листові фільтри згущувачі П9 – УФЛ – І сатурації – 6 штук, листові фільтри згущувачі П9 – УФЛ – ІІ сатурації – 4 штуки.

Цукор і побічна продукція, яку випускає завод завжди користувалися попитом, як в області України так і за її межами. В свій час підприємство самостійно реалізовувало його в Білорусії, Росії, Казахстані і т. д.

Продукція ТОВ “Козова-цукор” розрахована на споживчий ринок, тобто це товар особистого споживання. Але реалізація проводиться відразу після виготовлення продукції, це відвантаження продукції за спожиті газ, електроенергію, паливо-мастильні матеріали, насіння цукрових буряків, закуплені товари і т. д.

Для виробництва продукції використовується сировина господарств, фермерств Тернопільської області, а також окремих бурякозаводів.

Характеристика товару: цукор пісок ДСТУ- 2316-93 (ГОСТ - 21-94). Особливості, які відрізняють продукцію від продукції конкурентів немає, весь відповідає ДСТУ23 16-93, однакова упаковка і по ціні (2,37 грн. за 1 кг).

Основними конкурентами товариства є цукрові заводи в Борщові, Золочеві, Збаражі. Отже конкурентна боротьба полягає в залученні якомога більшої кількості виробників цукрової сировини на підприємство. Для цього на заводі проводиться автоматизація прийомки сировини, що призводить до того, що техніка менше часу простоює на вагах і на ФЗ. Зважування проводить оператор ЕОМ, він тільки корегує дані, а вага визначається автоматично і заносяться дані в базу даних. Між собою комп’ютери з’єднані сіткою. На підприємстві бажано автоматизувати розрахунок з виробниками.

Розділ 3. Оцінка підвищення прибутку підприємства

 

3.1 Аналіз показників прибутку підприємства ТОВ “Козова-цукор”

Розрахунок валового прибутку підприємства.

Валовий прибуток обчислюється за формулою:

П_р = ВД – S_вир. – ПДВ – АЗ;

Для обчислення валового прибутку необхідні такі дані: воловий дохід, повна собівартість, ПДВ (таблиця 7).

Таблиця 7

	2006	2007	2008
Валовий дохід	42985,5	69948,7	39035,0
Sвир. (повна собівартість)	31379	48835,7	33165,2
ПДВ	7164,2	11658,1	6505,8

П₁ = 42985,5 – 31379 – 7164,2 = 4442,3

П₂ = 69948,7 - 48835,7 – 11658,1 = 9454,9

П₃ = 39035,9 – 33165,2 – 6505,8 = - 635,1

З результатів бачимо, що у 2007 році валовий прибуток зріс, а в 2008 - знизився і став від’ємним.

Розрахунок прибутку до оподаткування

Для обчислення прибутку до оподаткування необхідні такі дані: валовий прибуток, інші операційні доходи, адміністративні витрати, витрати на збут продукції, інші операційні витрати ( таблиця 8)

Таблиця 8

	2006	2007	2008
Валовий прибуток	4442,3	9454,9	- 635,1
Ін. операційні доходи	12714,5	14385,0	4823,7
Адміністративні витрати	1863,9	1892,6	2047,7
Витрати на збут	498,3	989,6	505,8
Ін. операційні витрати	12612,9	14658,7	2048,5

П_о1 = 4442,3 + 12714,5 – 1863,9 – 498,3 – 12612,9 = 21817,7

П_о2 = 9454,9 + 14385 – 1892,6 – 989,6 – 14658,7 = 6299,0

П_о3 = - 635,1 + 4823,7 – 2047,7 – 505,8 – 2048,5 = -409,3

Провівши розрахунок прибутку до оподаткування, бачимо стабільний його спад.

Розрахунок чистого прибутку

Чистий прибуток обчислюють як різницю прибутку до оподаткування та податку на прибуток (таблиця 9).

 

Таблиця 9

	2006	2007	2008
Прибуток до оподаткування	21817,7	6299,0	-409,3
Податок на прибуток	55	1499,6	18,9

П_ч1 = 21817,7 – 55 = 21762,7

П_ч2 = 6299 – 1499,6 = 4799,4

П_ч3 = -409,3 – 18,9 = -428,2

Обчисливши чистий прибуток, бачимо, що за останні роки він постійно знижується, а в 2008 році підприємство було у збитках. Отже потрібно вжити заходів щодо виведення підприємства із збитковості та підвищення його прибутковості

 

3.2 Оцінка резервів підвищення прибутку підприємства

Виявлення резервів підвищення прибутку повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників його роботи й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків тощо. В даній курсовій роботі було проведено короткий аналіз техніко-економічних показників та їх динаміки і тепер можна визначити деякі резерви підвищення прибутку.

На ТОВ “Козова-цукор” є вираженим такий резерв, як постійне удосконалення засобів виробництва. Впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції і цим самим підвищити прибуток. Це відбувається внаслідок того, що не застаріле (тут мається на увазі морально, хоча це опосередковано відноситься і до нового обладнання фізично) потребує меншої кількості обслуговуючих працівників. А це в свою чергу приведе до зниження витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції – або знизиться кількість працівників при незмінному об’ємі виробництва, або збільшиться обсяг при тій же величині працівників.

Збільшення обсягу виробництва, як відомо приводить до зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Однак значно легше сказати, ніж досягнути збільшення обсягу виробництва, це завдання не з простих.

Підприємству слід шукати нові ринки збуту продукції. На думку фахівців продукція даного підприємства має шанси завоювати більшу частку ринку, ніж зараз, оскільки відрізняється значно нижчою ціною, але для цього необхідні певні зусилля в плані просування продукції. Для цього потрібні певні витрати і в першу чергу – наявність маркетингових спеціалістів високого класу. Також не завадило б виділити деякі кошти на рекламу, це обов’язково принесе результати.

Слід також відмітити, що з ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку.

Підвищення прибутку може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понад нормований час, забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат.

Висновки

Підводячи підсумок курсової роботи, у ході нашого дослідження були зроблені наступні висновки.

В даній курсовій роботі було наведено основні техніко-економічні показники роботи ТОВ “Козова-цукор” проведено аналіз фінансово-економічних показників та їх динаміки, аналіз прибутку підприємства. Для цього було використано баланс підприємства і звіт про фінансові результати його діяльності.

Виходячи із всіх цих даних було наведено шляхи підвищення прибутку підприємства. Головними з них виявились:

· вдосконалення засобів виробництва;

· збільшення обсягу виробництва;

· підвищення продуктивності праці;

· економія матеріальних ресурсів.

Слід сказати, що найбільш дієвим є третій з вищенаведених аспектів. Для втілення його в життя потрібні невеликі капіталовкладення (особливо відносно перших двох шляхів). При цьому найбільшу увагу слід приділити мотивації працівників. Перші два шляхи не передбачають великих капіталовкладень, але слід сказати, що перший також потягне за собою і підвищення продуктивності праці. Одним з шляхів як досягнути збільшення обсягу виробництва є випуск нових видів продукції, це є необхідним з точки зору психологічного впливу на споживачів. Проте для досягнення повної віддачі від цього необхідно вжити заходів для донесення інформації про нову продукції, про її переваги та нові властивості (такими вона повинна обов’язково володіти) до потенційного споживача.

Що ж стосується економії матеріальних ресурсів, то цей метод є найбільш простим, зусилля які необхідно для цього прикласти не потребують ніяких капіталовкладень, але й ефект від нього є найбільш незначним.

 

Список використаної літератури:

1.  Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник – 3-е вид. перероб. – М.: Фінанси і статистика, 2008 - 416с.

2.  Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства – Львів: Виробництво “Спалон” 2006 – 212с.

3.  Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник Й.М. Петрович., І.О. Будицева. та ін.; За ред. Й.М. Петровича – Л. Оскарп,2006 – 325с.

4.  Економіка підприємства: Навчальний посібник / А.В. Шегда, П.М. Литвиненко, М.П. Накаба., та ін.; За. ред. А.В. Шегди – 2-ге вид/ спор. – К: Знання – Прес, 2006 – 286с.

5.  Економіка підприємства: Навчальний посібник – 2-ге вид., доп. – К: “Каравела”, Львів “Новий світ – 2007”, – 320с.

6.  Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. О.П. Крайник / - Львів: “Інтелект – Захід”: , 2008 – 208с.

7.  “Економіка підприємтсва: Навчально методичний посібник”, Київ, 2006.

8.  Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид 2-ге, перероб. та доп . – К.: КНЕУ , 2006 - 528с.

9.  Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навч. пос. / За наук. і заг. ред. д-ра економічних наук, професора В.А. Ткаченка – Київ: Центр навчальної літератури, 2006 - 288с.

10.  Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровича.- Львів: “ Магнолія плюс”, видавець В.М.Піча – 2007 – 680с.

11.  Мец В.О., “Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства”, Київ, 2008.

12.  Мочерний С.В. Бізнес віл "А" до "Я" - Львів: Світ, 2007 200с,

13.  Петрова Й.М., Будіщева І.О., “Економіка виробничого підприємства”, Львів, 2006.

14.  Примак Т.О. Економіка підприємства. – К.: МАУП. 2008. - 108 с.

15.  Тарасенко Н.Ф. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2006 – 485с.

16.  Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навч. пос. – 3-є видання, перероблене. – Львів: “Новий Світ – 2006” 2004 – 344с.

17.  Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К: Кондор, 2007 – 400с.

18.  Фінанси підприємств : Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: „Магнолія плюс”, видавець В.М.Піча. – 2007 – 367с.

19.  Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів – 2-ге вид. – К: “Каравела”, 2006 – 568с.

20.  Закон України “Про підприємства в Україні” // Відомості ВРУ, 2007, № 24, С. 611-629.

21.  Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. К., Знання, 2006.

22.  Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., Вища школа, 2005.

23.  Економічна теорія. Мікроекономіка. Навчальний посібник. К., Заповіт, 2007.

24.  Кожанова Є.П., Коюда О.П. Факторний аналіз прибутку // Фінанси України, № 4, 2008, С. 33—40.

Міністерство освіти і науки України Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя Кафедра економічної кібернетики КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: Економіка підприємства На тему: Підвищен

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу