База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра загальноекономічних дисциплін

ІНДИВІДУАЛЬНО НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

на тему:

«Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції»

Чернівці

2009

ЗМІСТ

ВСТУП

1. СУЧАСНИЙ СТАН ШВЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

2. УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКІ ВІДНОСИНИ

3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ШВЕДСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Змішана економіка – це поєднання і взаємодія основних форм власності: приватної, державної і кооперативної. Хоча ці форми тією чи іншою мірою притаманні більшості економік світу, проте саме Швеції вдалося досягти високої результативності їх поєднання.

Швеція — високорозвинута індустріальна країна з добре розвинутим сільським господарством. Шведська економіка відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1 %, а у світовій торгівлі перевищує 2 % (при кількості населення, що дорівнює близько 0,2 % населення земної кулі).

Провідна галузь — багатогалузеве машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-, автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у світі за виробництвом целюлози, п'яте — за видобутком залізної руди. Розвинуті хімічна, харчова, лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість.

Приватний сектор відіграє провідну роль у виробництві товарів і послуг. Тут можна виокремити великий капітал, який домінує в галузях, що визначають виробничу та експортну спеціалі зацію, насамперед в обробній промисловості.

Близько 90 % продукції проводиться приватними компаніями, такими як Ericsson AB, Alfa Laval Group, IKEA, з них приблизно половину складає машинобудування.

Кооперативи (виробничі і споживчі) поширені в аграрному секторі, в роздрібній торгівлі, житловому будівництві та деяких інших сферах діяльності.

Виробничі кооперативи (загальне число зайнятих близько 50 тис. осіб) домінують у виробництві молока, м’яса та інших продуктів, а також у целюлозно-паперовій промисловості. Понад 60% продуктів харчування (в т.ч. 99% молока, 80% м’яса), які спожи ваються у країні, виробляються на сучасних фермах, об’єднаних у кооперативи. Фермерським кооперативам належать також підприємства, на яких переробляється більша частина сільськогосподарської продукції країни.

Споживчі кооперативи (загальне число зайнятих – 70 тис. осіб) посідають значне місце в роздрібній торгівлі, реалізуючи 20% продажів товарів повсякденного попиту.

Найважливіша роль державного сектору – акумуляція і перерозподіл коштів на соціальні та економічні цілі, відповідно до концепції шведської моделі.

Державна власність існує у формі акціонерних компаній або державних підприємств. Останні, хоч і належать державі, проте мають достатньо свободи та відповідальності в питаннях фінансів (у т.ч. цінової політики) і зайнятості, крім того, вони повинні бути прибутковими. Деякі з державних підприємств призначені для виконання особливих функцій і в окремих випадках, за законом, є монополіями. Так, у двох державних монополіях у сфері пошти і зв’язку працюють понад 60% зайнятих у цій сфері загалом.

Звичайно, функціонування змішаної економіки неможливе без розвинутих фінансових ринків, що охоплюють довгострокові ринки капіталів та облігацій, короткостроковий грошовий ринок, ринок цінних паперів, які забезпечують доступ до ресурсів, а також їх примноження для всіх економічних агентів. Ці ринки у Швеції характеризуються високою надійністю та довірою з боку як підприємців, так і громадян.

В країні виробляється електроенергія, деревна маса, папір і картон, чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі — легкові, вантажні та автобуси.

Високо розвинуте, механізоване сільське господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь — м'ясо-молочне тваринництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується.

1. СУЧАСНИЙ СТАН ШВЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Багато в чому «скандинавська» модель економічного розвитку базується на осмисленні «швецької» моделі, яка була сформована наприкінці 60-х років ХХ ст. й імплементована у сусідні з цією країною держави, які хоча і зберегли певні соціально-економічні відмінності, проте чітко дотримувалися основних методологічних постулатів, «швецького соціалістичного підходу» найважливішими серед яких були:

-           реалізації політики повної зайнятості;

-           вирівнювання доходів населення за рахунок нової податкової моделі;

-           висока питома вага державного сектору економіки, який на той період слугував фактором національної стабільності;

-           перерозподіл бюджетних коштів на користь численних соціальних програм;

-           доступність соціальних гарантій всім верствам населення (освіта, охорона здоров’я);

-           посилений вплив профспілок на всі сфери суспільно-економічного життя країни.

Упродовж 60-70-х років ХХ ст. державні доходи в Швеції зростали випереджаючими етапами, що призводило до розгортання все нових й нових соціальних програм. Рівень безробіття був найнижчим в усьому західному світі і дорівнював у цей період близько 1%. За вартістю промислової продукції на душу населення країна посідала перше місце в Європі, а за темпами нарощування ВВП поступалася лише Японії.

Саме у цей період про швецький феномен економічного розвитку заговорили в усьому світі, називаючи його «патріотизмом благополуччя» чи «моральним імперіалізмом». Велике значення мало також перебування при владі Соціал-Демократичної робочої партії, у всіх програмних цілях якої переважало гасло соціальної справедливості.

У період, що розглядається в Швеції активно розвивався процес децентралізації системи виробництва, який перш за все проявився у тому, що з одного боку держава не втручалася у виробничу діяльність фірм, а з другого – швидке зростання «економічних успіхів» приватного сектору і відповідних надходжень податків призводило до значної концентрації бюджетних коштів, які перерозподілялись на користь населення.

Вступ Швеції до Європейського Союзу та спеціальні заходи Уряду країни щодо зниження податків та соціальних трансфертів, застосування ряду монетаристських заходів в кредитно-фінансовій політиці держави призвів до того, що вже на поч. ХХІ ст. системну кризу швецької економіки вдалося подолати. Станом на поч. 2000-го року щорічний рівень інфляції в країні становив вже 0,8%, у 2001-му – 1,7%, у 2002 р. – 2,9%, що відповідало класичним рівням європейської монетарної моделі. Бюджет 2002-го фінансового року був вже профіцитним. Щорічне зростання ВВП у 1998 році становило 3,6%, у 1999 – 4,6%, у 2000-му – 4,4% і лише 0,8% у 2001 р., а рівень безробіття станом на січень 2003 року виявився значно меншим ніж у Європейському Союзі – лише 5,3%.

Швецька економіка тісно пов’язана з європейською, про що яскраво свідчить зовнішня торгівля. Так, на країни Європейського Союзу припадає 53,6% експорту та 60,3% імпорту (2000), що є меншим за 62-64-процентну частку інших членів, проте не виходить за традиційні для ЄС рамки у 50-70%%.

Разом з тим, навіть і зараз країна має найвищу в світі зарплату за годину праці, витрати на освіту всіх рівнів становлять понад 7,65% її ВНП, на охорону здоров’я -7,6%, а видатки, що спрямовані на «соціальну безпеку» (пенсії, страхування, допомогу жінкам тощо) досягли у 1996 році 34,8% ВНП – найвищого в ЄС рівня.

Наведені вище цифри яскраво свідчать, що Швеція, яка переборола структурну кризу 90-х років ХХ ст. у цілому зберегла одні з найвищих у світі соціальні стандарти життя населення і виступає світовим лідером щодо гармонізації інтересів уряду, підприємців та населення, хоча останнім часом в країні має місце перехід від неокейнсіанських методів регулювання економіки до неоліберальних [1].

Головний атрибут Швеції як держави загального добробуту - соціальний захист, який протягом багатьох поколінь розглядається як найвище досягнення суспільства.

Прем'єр-міністр, лідер соціал-демократичної партії Йоран Перссон керує країною понад 10 років.

Промисловий комплекс Швеції базується на:

-           високорозвиненому багатопрофільному машинобудуванні

-           високотехнологічній гірничо-видобувній промисловості

-           хімічній

-           легкій

-           харчовій промисловості.

Основне місце у структурі промислового виробництва займає машинобудування.

Перше місце серед машинобудівних галузей - за транспортним машинобудуванням: виробництво легкових та вантажних автомобілів, спеціалізованої автомобільної техніки, автобусів.

Добре розвиненим є літакобудування та виробництво усього спектру військової техніки для внутрішніх потреб та експорту.

Особливо добре розвинене машинобудування групи «А» - виробництво засобів виробництва: виробництво генераторів та котлів, технологічного обладнання для різних галузей металообробки та машинобудування, машин та механізмів для альтернативних та нетрадиційних джерел енергії; виробництво обладнання для системи телекомунікацій.

Другою важливою галуззю є гірничо-рудна промисловість. Вона включає розвідку, видобуток та збагачення залізної руди. Середньорічне виробництво залізорудних окатишів складає близько 24 мільйонів тонн (більш ніж 80% з них експортується на міжнародні ринки).

Сільське господарство переважно розвинене в Південній Швеції. Його рівень дозволяє повністю забезпечити країну у багатьох видах сільськогосподарської продукції та продуктах харчування. Швеція є експортером традиційних видів сільськогосподарської продукції, таких як ячмінь, молочні продукти, м’ясні продукти. В той же час здійснюються значні об’єми закупівель фуражного та продуктового зерна, плодоовочевої продукції, що за кліматичними умовами не може вирощуватись на території Швеції. Існують державні обмеження на вирощування цукрового буряка та виробництво молочної продукції.

Сільське господарство країни субсидується у відповідності до Спільної аграрної політики ЄС. Протягом 2008 року фермерські господарства Швеції отримали державну підтримку у сумі близько 200 мільйонів доларів США [4].

2. УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКІ ВІДНОСИНИ

19 грудня 1991 року Швеція першою серед країн Північної Європи визнала державну незалежність України. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 13 січня 1992 року під час візиту до Києва Міністра закордонних справ Швеції М. аф Угглас.

У вересні 1992 року в Києві було відкрито Посольство Королівства Швеція в Україні. З 2004 року Надзвичайним і Повноважним Послом Швеції в Україні є Йон-Крістер Оландер.

31 травня 1994 року в Стокгольмі розпочало роботу Дипломатичне представництво України, очолюване за сумісництвом Послом України у Фінляндській Республіці. 11 лютого 1999 року вірчі грамоти Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Швеція – першого Посла України з резиденцією в Стокгольмі – вручив Королю Швеції Карлу XVI Густаву О.С.Сліпченко. У 2003-2004 рр. Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція був Л.О.Кожара. Зараз Посольство України в Швеції очолює Тимчасовий повірений Е.Л. Терпицький.

Політичні відносини між Україною і Швецією у 1992-2004 роках розвивалися досить динамічно. Відбувалися взаємні візити, зустрічі на найвищому і високому рівнях, двосторонні політичні консультації. Розвиваються міжпарламентські контакти. Відбулося, зокрема, декілька зустрічей Президента України Л.Д.Кучми з Прем’єр-міністрами Швеції І. Карлссоном та Й. Перссоном. 5-6 вересня 1996 року відбувся перший офіційний візит до Швеції Міністра закордонних справ України Г.Й. Удовенка. У січні 2000 року українська делегація на чолі з Прем’єр-міністром України В.А.Ющенком брала участь у роботі Міжнародного Форуму з Голокосту, що проходив у Стокгольмі, а в 2004 році делегацію України на аналогічному Стокгольмському Форумі з питань геноциду очолив Віце-прем’єр-міністр України Д.В. Табачник. В березні 2002 року Україну на чолі делегації шведських ділових кіл відвідала тодішня Віце-прем’єр-міністр Швеції Л.Йельм-Валлен.

Етапною подією у розвитку двосторонніх відносин був державний візит Президента України Л.Д. Кучми до Королівства Швеція 23-25 березня 1999 року, під час якого Президент України провів бесіди та переговори з Королем Карлом ХVІ Густавом, Спікером Риксдагу (Парламенту) Б. Даль, Прем’єр-міністром Швеції Й. Перссоном, іншими високими посадовими особами. Президент України виступив у Риксдагу Швеції, де були присутні також представники шведської громадськості, дипломатичного корпусу, разом з Королем Швеції взяв участь в українсько-шведському бізнес-семінарі, відкритті виставки малюнків шведського художника К.Мазера, а також провів зустрічі з представниками української громади, керівництвом шведських промислових груп і компаній “Ерікссон”, “Альфа Лаваль-Агрі”, “Вольво”, “СКФ”, “Віктор Хассельблат”.

Державний візит Президента України до Королівства Швеція закріпив позитивний підсумок попереднього періоду українсько-шведських стосунків з часу встановлення дипломатичних відносин між державами і заклав принципово важливі основи для їх нового етапу, характерними ознаками якого поступово стають поглиблення торговельно-економічного співробітництва і динамічний розвиток відносин в інших сферах у загальному контексті євроінтеграційної стратегії України, зміцнення її позицій у Скандинавському регіоні, підвищення авторитету України в ООН, європейських і євроатлантичних структурах.

Швеція є прихильником європейської інтеграції України за умови виконання всіх пов’язаних з цим вимог та сприяє реалізації її інтеграційних прагнень шляхом підтримки нашої держави у відносинах з органами ЄС, залучення її до регіонального співробітництва з країнами Північноєвропейського регіону (зокрема, через реалізацію статусу спостерігача в Раді держав Балтійського моря). Швеція також надає загальнополітичну підтримку Україні в її зусиллях щодо зміцнення європейської безпеки шляхом посередництва у розв’язанні конфліктів (Грузія та Абхазія, Нагірний Карабах, Придністров’я), участі у миротворчих операціях та повоєнній відбудові зруйнованих регіонів. Обидві країни поділяють спільні гуманістичні цінності, відзначаються миролюбністю, мають нейтральний статус. Конструктивно розвиваються українсько-шведські відносини в рамках Ради Європи, програми НАТО "Партнерство заради миру" тощо. Варто відзначити подібність позицій України і Швеції з питання міжнародної боротьби з тероризмом.

Особливої інтенсивності українсько-шведські відносини набули в період головування Швеції в Європейському союзі у першій половині 2001 року. Успіху діалогу між Україною та ЄС у цей період сприяли принципова позиція Швеції щодо відкритості ЄС для всіх європейських країн, виявлене шведською стороною розуміння складнощів та потреб, які виникають в України на шляху європейської інтеграції. Це сприяло досягненню суттєвого прогресу у ставленні Євросоюзу до України, зафіксованого під час саміту ЄС у шведському місті Гьотеборг (червень 2001 року), під час якого було прийнято рішення запросити Україну до участі в Європейській конференції. Протягом цього періоду були започатковані нові ініціативи щодо співпраці України з ЄС, які продовжуються і в площині двосторонніх відносин, і в контексті європейської інтеграції нашої держави.

Швеція і надалі продовжує реалізувати свою позитивну позицію щодо євроінтеграційних прагнень України. У своєму виступі на конференції, присвяченій українській тематиці, яка відбулася у Варшаві 15-16 жовтня 2002 року, Прем’єр-міністр Швеції Й.Перссон, зокрема, наголосив на тому, що Швеція є "адвокатом України та її євроінтеграційних прагнень", а також вважає за необхідне не виключати для України можливість членства в Євросоюзі в перспективі.

Сприятлива позиція Швеції щодо підтримки євроінтеграційних устремлінь України не зазнала будь-яких змін після розширення Європейського Союзу 1 травня 2004 року. Як і раніше, ця позиція базується на визнанні перспективи вступу до ЄС усіх країн Європи та відкритості Євросоюзу для будь-якої європейської держави, що вжила заходів для досягнення відповідності Копенгагенським критеріям.

Торговельно-економічне співробітництво між двома країнами протягом останніх років розвивається по висхідній і відзначається збереженням тенденції неухильного зростання. Має місце також нарощування обсягу шведських інвестицій в економіку України. Варто відзначити, що, на відміну від бізнесменів з багатьох інших країн, представники шведських ділових кіл охоче інвестують у виробничі галузі України. Понад 85% шведських інвестицій в економіку України вкладено в промисловість.

Останнім часом відчувається значне збільшення інтересу шведського бізнесу до співробітництва з українськими партнерами, інвестування в українську економіку. Нещодавно Україну відвідали представники потужних шведських компаній "ІКЕА" та "СААБ Еркрафт" з метою обговорення конкретних інвестиційних проектів, зокрема, реалізації намірів відкриття мегамаркету "ІКЕА" на території Київської області, а також модернізації літаків, що використовуються підприємствами цивільної авіації України.

Урядом Швеції прийнято рішення про включення України до проекту "Marketplace – Baltic Region". Цей проект, що реалізується Шведською торговою радою та Асоціацією шведських торгових палат в рамках програми "Балтійський мільярд", спрямований на сприяння розвиткові економічних зв’язків з країнами балтійського регіону, до яких тепер підключено і Україну. Для українських підприємств це відкриває можливості безкоштовного отримання різноманітної ділової інформації, ряду консультативних послуг та розміщення своїх ділових пропозицій у спеціалізованій базі даних Торгової палати Швеції.

Триває розвиток двостороннього військово-технічного співробітництва. Між міністерством оборони України і шведською компанією НАММО підписано Меморандум про співпрацю в сфері утилізації боєприпасів, які накопичилися на території України, з можливою фінансовою підтримкою цього проекту з боку шведського уряду.

Головним підсумком розвитку технічного і експертного співробітництва між Україною і Швецією є прийняття урядом Швеції у жовтні 2002 року нової Стратегії співпраці з Україною на період 2002-2004 рр., яка продовжує попередню Стратегію технічного співробітництва з Україною, що була успішно реалізована у період 1999-2001 років. У цьому документі відображено новий підхід до двостороннього співробітництва, в якому перенесено акцент з суто технічного і експертного на більш широкий спектр, що включає безпекові елементи, сприяння у проведенні демократичних перетворень, соціально-економічному розвитку України, її інтеграції до європейських та світових організацій і структур. Концептуальна основа документа виходить із "загальної мети підтримки інтеграційних прагнень України стосовно ЄС". Зокрема, значна увага приділяється допомозі щодо вступу України до СОТ. На черзі прийняття наступної Стратегії співпраці з Україною, що, як очікується, буде розрахована на період з 2006 року.

Шведським агентством міжнародного розвитку (СІДА) реалізуються в Україні 24 проекти технічної і експертної допомоги. 30 проектів уже успішно завершено. Серед прикладів найбільш успішних з них - проект з модернізації системи водоочищення у Львові, здійснюваний спільно з Світовим банком (внесок Швеції – 6 млн.дол.США), проект підвищення ефективності енергопостачання у Києві (1,2 млн.дол.США), розвиток сільськогосподарського бізнесу і фермерства (1 млн.дол.США) тощо.

Благодійні організації та фонди Швеції, серед яких “Зірка надії”, “Місія на Сході”, “Скандинавська дитяча місія”, організують лікування та оздоровлення українських дітей, які отримують стипендії Шведського інституту - державної установи, метою діяльності якої є, зокрема, сприяння поширенню шведських цінностей. За сприяння Шведського інституту у Львівському університеті здійснюється викладання шведської мови [2].

3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ШВЕДСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Протягом останніх тридцяти років Швеція за валовим внутрішнім продуктом на душу населення спустилася у рейтингу Організації економічного співробітництва та розвитку з четвертого місця на сімнадцяте. Показники економічного зростання країни відстають від показників більшості країн-членів ЄС на 1-2%. Найболючіше ж для шведів те, що норвезька та фінська економіки, які сьогодні переживають часи динамічного розвитку, дають сусідам Швеції змогу взяти реванш за багаторічне шведське домінування у скандинавському регіоні.

Сьогодні країна далека від кризи початку 90-х, проте існує ряд небезпечних тенденцій, пов'язаних передусім із падінням рівня якості послуг, що надаються державою, високим податковим тиском, який унеможливлює розвиток малого та середнього бізнесу, переходом найбільших шведських компаній до інших країн, хронічним безробіттям та проблемами імміграції.

Економічний спад у Швеції відбувається повільно, проте впевнено. Загалом макроекономічні показники (приріст ВВП, рівень інфляції, рівень безробіття) лишаються стабільними. Проте рік від року усе більше пересічних громадян починають говорити про погіршення якості життя. Високі податки обмежують фінансову свободу громадян (норма оподаткування стандартної родини у Швеції найвища у світі – 33%). До того ж шведи скаржаться на погіршення рівня головних державних послуг – освіти та медицини. Політика зрівняльної заробітної плати призвела до нівелювання різниці між висококваліфікованою і низько кваліфікованою працею. До того ж через найвищі у Скандинавії виплати безробітним багато шведів і ще більше іммігрантів, які складають одну п’яту населення) надають перевагу статусу соціального маргінала. Загалом, конкурентність у суспільстві, як для європейської країни, вкрай низька.

Через найбільший у Європі податковий тиск на підприємства держава обмежує розвиток малого та середнього бізнесу. Головними наповнювачами держбюджету є 26 шведських транснаціональних корпорацій. Держава не втручається у діяльність компаній, і вони є цілком незалежними у веденні свого бізнесу. Більше того, сама держава потрапляє у заручники доброї волі великого капіталу платити податки. Шведські компанії навчились тиснути на уряд та лобіювати прийнятні для них закони у парламенті, шантажуючи владу можливістю виходу із-під шведської юрисдикції.

Головні офіси частини найбільших компаній було перенесено зі Стокгольма до інших столиць. Так відчутним для державної економіки ударом став переїзд кампанії АВВ - гіганта у сфері високих технологій до Цюріха, продаж легкового автомобілебудівника Volvo американському концерну Fоrd, виробника мобільних систем Ericsson - японському Sony.

Більше того, звільняючи шведських робітників (наприклад, компанія Ericsson зменшила штат зі 100 тис. у 2000 році до 47 тис. у 2004, 29 квітня 2003 року найбільше масове скорочення відбулось –7 тис. робітників), компанії позбавляють соціал-демократів значної частини електоральної бази: однією з опор шведської соціал-демократії слугують об'єднані у профспілки великі трудові колективи.

У пошуках виходу із соціально-економічного застою соціал-демократи обмежуються обережними рухами та локальними експерименти.

Так у 2002 нарешті було відновлено скасоване у 1994 право пацієнтів на пошук альтернативного медичного обслуговування за рахунок держави, якщо їхні районні ради не можуть забезпечити лікування упродовж трьох місяців. Проте і сьогодні на планові операції шведам доводиться очікувати майже рік.

Хоча у Швеції присутні усі сучасні проблеми європейських держав, зокрема безробіття та негативні наслідки іміграції, шведські громадяни не змінили своїх орієнтирів. Соціал-демократам, які із 70 останніх років перебувають при владі 63, вдається зберігати авторитет у суспільстві [3].

У IV кварталі 2008 року світова економічна та фінансова криза серйозно вплинула на фінансово-банківський сектор та більшість галузей шведської економіки. Протягом цього часу національна валюта – шведська крона - девальвувалась на 30%. Основні банки Швеції витримали негативний вплив кризових явищ, окрім Карнегі інвестмент банк, якому Центральний банк Швеції надав серйозну підтримку, Певний час у складному становищі перебував Сведбанк, оскільки у роки, що передували кризі ним були інвестовані великі кошти у банківські системи прибалтійських країн. Однак шляхом збільшення статного капіталу негативні явища були подолані і за результатами 2008 року вказаний банк отримав прибутки.

Разом з тим основні макроекономічні показники у IV кварталі 2008 року свідчили про посилення негативних тенденцій в економіці Швеції. Рівень інфляцій перевищив запланований 3,8% і склав 4,4%, почали знижуватись індекси промислового виробництва, на 10% у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року скоротився експорт. Орієнтація основних експортних галузей Швеції, таких як транспортне машинобудування на ринок США та ЄС призвели до скорочення виробництва у цих галузях на 40%, а основні компанії автовиробники поставила на грань банкрутства. На 25 – 30% скоротилося виробництво у залізорудній промисловості та галузях, що були основними суміжниками у машинобудуванні, поставивши деякі підприємства на межу банкротства. Протягом кварталу біля 2500 тисяч підприємств Швеції оголосили себе банкротами.

Основні індикатори, що характеризують стан економіки Швеції

Основні індикатори, що характеризують стан економіки Швеції, протягом IV кварталу мали негативні тенденції, зокрема індикатор впевненості у виробництві знаходився на рівні - 31, індикатор впевненості у розвитку будівництва - 35, індикатор об’ємів продаж показував негативну тенденцію - 32. Протягом кварталу був заморожений ріст заробітних плат. Рівень інфляції протягом кварталу склав 2,5% а рівень оптових цін зріс на 4,5%.

Великі промислові компанії, особливо у транспортному машинобудування значно скоротили виробництво – VOLVO на 50%, SAAB – на 42%. Такі тенденції викликали ланцюгову реакцію суміжників, яких криза в автомобільній промисловості поставила на грань банкрутства. Окрім того кризові явища в банківській системі: проблеми з ліквідністю та підвищення ризиків кредитування реального сектору економіки призвело до вимивання обігових коштів великих підприємств та, практично, колапсу малих і середніх підприємств.

У зв’язку з цим Урядом Швеції була запропонована Програма подолання економічної та фінансової кризи, що передбачала допомогу банківському сектору економіки та кредитування реального сектору економіки за умови застави підприємствами ліквідних цінних рейтингових паперів, викупу Державою акцій приватних підприємств по реальній ринковій вартості для забезпечення контролю за діяльністю вказаних підприємств, яким була надана фінансова допомога. Ця програма була затверджена Риксдагом Швеції у жовтні 2008 року.

У результаті впровадження програми удалось подолати негативні тенденції у банківській системі та повернути довіру населення Швеції до банківської системи. Допомога надана державою Сведбанку дала йому змогу не лише подолати кризові явища але й закінчити 2008 рік з прибутками та зростанням ціни акцій на Стокгольмській фондовій біржі на рівні 16%. Однак у 2008 році залишились проблеми недокредитування малих та середніх підприємств, що не мали достатньо обігових коштів для забезпечення нормального функціонування виробництва. З цього приводу уряд вів діалог з банківським сектором, що участі останнього у подоланні кризових явищ в економіці.

Урядом Швеції також надавалась пряма фінансова допомога основним автовиробникам у сумі близь 600 мільйонів доларів США для подолання кризових явищ.

Для збільшення шведського експорту Урядом передбачена допомога Шведській експортно-кредитній раді у сумі 250 мільярдів крон (понад 30 мільярдів доларів США) додатково до передбачених у бюджеті 100 мільярдів крон для підтримки експорту товарів та послуг та забезпечення експортно-кредитного фінансування великих експортних проектів, що здійснюються шведськими компаніями. Окрім того збільшено статутний капітал Шведської Експортної Корпорації до 10 мільярдів доларів США для прямого кредитування експортних операцій шведських компаній, у тому числі двосторонніх міждержавних контрактів.

Практично усі крупні компанії Швеції переглянули свої плани на майбутній рік, дотримуючись основного принципу скорочення витрат та скорочення кількості зайнятих. Протягом IV кількість безробітних у Швеції збільшилась на 250 000 осіб. Найбільші скорочення спостерігались у машинобудуванні, металургійній промисловості, будівництві. Разом з тим спостерігалась стабільна економічна ситуація в енергетичній галузі (Шведські компанії Wattenfall та інші не лише інвестували у розвиток енергетики у Швеції, але й оголосили про серйозні інвестиційні проекти за кордоном з наміром інвестувати у вказані проекти понад 2 мільярди доларів США);

Стабільна ситуація спостерігалась у галузях машинобудування, що займаються виробництвом товарів військово-технічного призначення. За оцінками експертів виробництво в даній галузі не лише не скоротилось але й зросло, зросли також об’єми експорту продукції цієї галузі на фоні загального скорочення експорту зі Швеції у IV кварталі на рівні 10% [4].

ВИСНОВКИ

Протягом І кварталу 2009 року Королівство Швеція продовжувало зазнавати впливу світової фінансової та економічної кризи. За даними Шведського інституту економічних досліджень протягом вказаного періоду спостерігались негативні тенденції у розвитку економіки Швеції. У зв’язку з цим було змінено прогноз росту ВВП з -1% до -4% за результатами 2009 року. Економічні прогнози стану економіки Швеції передбачають початок зростання лише у 2010 році.

За останні місяці індекс промислового виробництва знизився на декілька пунктів досягнувши свого історичного мінімуму (найнижчий показник з часу запровадження вказаного індексу в 1996 році). За результатами проведеного дослідження об’єми замовлень продовжують падати. Про це свідчать результати роботи у першому кварталі 2009 року 2/3 усіх виробничих компаній. Така ж кількість компаній, що належать до виробничої сфери має намір скоротити свій персонал. Падіння виробництва, скорочення замовлень у виробничій сфері очікується і у подальшому.

У лютому 2009 року Урядом Швеції прийняв рішення щодо запровадження «Схеми ре капіталізації», яка на думку уряду має спростити можливості для юридичних та фізичних осіб у отриманні банківського кредитування.

Основні макроекономічні показники Королівства Швеція мають негативні тенденції і виглядають за І квартал поточного року наступним чином.

ВВП скоротився у порівнянні як IV кварталом 2008 року на 2,4 в% так і аналогічним періодом попереднього року, де скорочення склало 4,8%.

Спостерігається негативні показник індексів промислового виробництва - 41 (попередній квартал -34), будівництва - 33 (попередній період – 38)б продаж - 54 (попередній період - 24).

В той же час спостерігалось зростання заробітної плати на 0,7% у порівнянні з попереднім кварталом, та на 3,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

 Рівень інфляції за перший квартал 2009 року склав 0,3% у порівнянні з попереднім періодом та 0,2% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.

Рівень оптових цін за перший квартал 2009 року скоротився на 0,2% у порівнянні з попереднім періодом та збільшився на 3,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Основні показники зовнішньоторговельного балансу за перший квартал не зазнали суттєвих змін і характеризувались незначним пропорційним ростом експорту та імпорту. При цьому експорт товарів зі Швеції збільшився приблизно на 1% у порівнянні з пореднім кварталом, а імпорт залишився на тому ж рівні.

За вказаний період прямі інвестиції в економіку Швеції зросли удвічі (обраховано у місцевій валюті), шведські інвестиції за кордон мали аналогічну динаміку. Іноземні інвестиції у економіку Швеції у порівнянні з попереднім періодом залишились на тому ж рівні.

Протягом вказаного періоду зовнішній борг Швеції збільшився на 12,9% у порівнянні з четвертим кварталом 2008 року. Резерви Центрального банку Швеції залишились на рівні попереднього періоду. Ставка рефінансування ЦБ Швеці протягом І кварталу 2009 року знизилась до 1 %.

Продовжувалась девальвація шведської крони, однак її темпи у порівнянні з четвертим кварталом 2008 року значно скоротились. З вересня 2008 року національна шведська валюта девальвувала на 41%. Протягом першого кварталу поточного року шведська крона девальвувала на 7% у порівнянні з четвертим кварталом 2008 року.

Прогнози аналітиків Шведського інститут економічних досліджень свідчать про подальше скорочення виробництва та росту безробіття у Швеції, зростання дефіциту державного бюджету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Чужиков В.І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 308 с.;

2. http://www.baltic-ukraine.com/ua/index.php/post/131/

3. Сучасні економічні системи: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. О. Бєляєв, М. І. Диба, В. І. Кириленко, С. Г. Поручник, М. С. Руденко, Ю. М. Руденко. — К.: КНЕУ, 2003. — с.

4. http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/oglad_economiki/swe/1221.html;

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ Кафедра загальноекономічних дисциплін ІНДИВІДУАЛЬНО НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ на тему: «Перспективи розвитку соці

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу