МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СИСТЕМ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

КУРСОВЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії

Студента групи ЗЖ-98-1

Довженка Отара

Викладач

Доцент Тараненко І. В.

Дніпропетровськ 2001

1.    ВСТУП

 

Мета цього курсового завдання – порівнюючи рівень соціально-економічного розвитку двох країн, з'ясувати спільні та відмінні риси між країнами різних груп. До порівняльної характеристики входить аналіз за наступними критеріями: ВНП на душу населення,  галузева структура національної економіки,  динаміка економічного росту,  рівень та якість життя населення,  енергоспоживання, а також ряд інших.

На нашій планеті на даний момент існує понад 190 держав. Вони перебувають на різних щаблях суспільного розвитку.  Більшість функціонує на рівні докапіталістичних формацій,  поєднуючи елементи первісного, рабовласницького та феодального способів виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва також частково поширений у цих країнах,  але він ще не став визначним. За загальноприйнятою класифікацією більшість людства мешкає у слаборозвинутих країнах,  кількість яких – близько 140. За економічним потенціалом роль лідерів відіграють розвинуті капіталістичні країни: США,  Японія,  Німеччина,  Велика Британія,  Франція,  Італія,  Канада,  що створюють близько 50% ВНП.

Отже,  у світовому господарстві наявне велике розмаїття країн за рівнем їхнього політичного розвитку,  приналежності до певних соціальних,  політичних систем,  різних регіональних організації.  У багатьох країнах відбуваються соціально-етичні,  міжнаціональні конфлікти.  Водночас країни,  що розвиваються,  поділяються на різні групи,  економіка яких також належить до різних типів.

В даній роботі порівнюватимуться  Щвеція – країна,  що за всіма показниками належить до найрозвинутіших країн,  та Нігерія,  що посідає місце в останній десятці країн з найнижчим рівнем соціально-економічного розвитку.

2.    ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРІВНЮВАНИХ КРАЇН

2.1.  ШВЕЦІЯ

Королівство Швеція – держава в Північній Європі,  розташоване у східній частині Скандинавського півострову.  Територія (включаючи острови Готланд та Етланд) – 449, 9 тис.  кв. км.  , населення – 8, 8 млн.  чоловік,  близько 95% - шведи,  решта – переважно емігранти з країн, що розвиваються. Столиця – Стокгольм (близько 700 тис.  мешканців).  Державна мова – шведська,  державна релігія – лютеранська.

Після утворення НАТО Швеція проголосила і проводить політику неприєднання до військових союзів з метою збереження нейтралітету у разі війни.  Швеція – член Європейської ради,  Північної ради,  в 1972 році підписала угоду про вільну торгівлю з ЄЕС. Швеція – конституційна монархія.

Швеція є високорозвиненою індустріальною країною з інтенсивним сільським господарством.  Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1% (1987),  а в світовій торгівлі перевищує 2% (1987) (тим часом як населення країни становить менше 0, 2% земної кулі). Основні природні багатства: ліс (за запасами деревини посідає 1-е місце в Західній Європі),  залізна руда,  гідроенергія (2-е місце в Західній Європі),  є поклади уранової руди,  достатні для забезпечення ядерної енергетики.

	1998	1999
ВНП (в млн. дол. США).	226 454	221 764
ВВП (в млн. дол. США).	226 492	226 388
ВНП на душу населення (в дол. США)	25 580	25 040

Шведська економіка відзначається високою мірою концентрації виробництва та капіталу (вищою,  ніж у США та найбільших розвинених країнах Європи). Олігархія,  що складається з 15 фінансових кланів,  має величезний вплив на економіку країни. У 1980-90 роки шведські монополії швидко збільшували експорт капіталу. Прямі інвестиції Швеції за кордоном зросли,  наприклад,  з 11, 9 млрд крон в 1983 році до 20 млрд в 1985. Іноземні вкладення в Швеції становлять не більше 10 млрд крон.

Світова економічна криза кінця 70-х років суттєво зачепила шведську економіку.  Спадання виробництва,  особливо значне в 1977-79 роках,  тривало до 1982 року, коли ВНП зменшився на 0, 6% , а обсяг виробництва – на 7%. Після певного підйому на початку 80-х економічне зростання знову уповільнилося.  У 1985 році ВНП збільшився на 2, 2%,  промислове виробництво – на 3%.  Одначе в ряді ключових галузей промисловості,  насамперед у суднобудуванні,  скорочення виробництва тривало до середини 90-х років. 

Основні галузі промисловості: машинобудування (електротехніка, суднобудування), целюлозно-паперова промисловість, деревообробна, металургійна,  гірничовидобувна промисловість. Швеція посідає третє місце в світі за виробництвом целюлози,  п'яте – за видобуванням залізної руди.  Розвинені також хімічна, харчова та текстильна промисловості. 

Високорозвинене, механізоване сільське господарство Швеції забезпечує потреби країни в харчах на 90%. В сільському та лісовому господарстві зайнято 4% працездатного населення,  частка сільського господарства у ВНП – менше 3%. Переважають фермерські господарства (близько 35 Га). Головна галузь – м'ясо-молочне тваринництво.  Широко розвинена збутова кооперація. У внутрішньому вантажообігу приблизно рівні частки перепадають на залізницю та автотранспорт,  у зовнішньому основну роль відіграє морський транспорт. Близько 90% перевезення пасажирів перепадає на автотранспорт. Залізниці – близько 12 тис.  км,  з них 7, 6 тис км електрифіковано,  шосе – 102 км (1985).

Близько половини промислової продукції та значна частина продукції сільського господарства експортується. В експорті (за вартістю) переважає продукція машинобудування (40%),  целюлозно-паперової промисловості,  деревообробної промисловості. Швеція посідає перше місце в світі за експортом паперу та картону,  друге – целюлози та залізної руди,  четверте – за експортом деревини та пиломатеріалів.  Імпорт: машини,  устаткування,  мінеральне паливо, метали,  харчі тощо.  Близько ¾ зовнішньоторгівельного обігу перепадає на країни Західної Європи. 

Склад експорту: верстати та устаткування 35%,  машини,  целюлозно-паперова продукція,  ліс,  залізо,  сталь,  хімікати.  Географія експорту: ЄС 57%,  Норвегія 9%,  США 9%. Основні імпортери – ЄС 68%,  Норвегія 8%,  США 6%.  Зовнішній борг Швеції в 1994 році складав 66, 5 млрд доларів США.

Характеризуючи сферу послуг Швеції,  слід зазначити,  що багато соціальних послуг,  такі як охорона здоров'я та освіта,  майже цілком забезпечуються державою.  Традиційно розвинені фінансова сфера та туризм.  Швеція посідаю сильну кредитно-грошову систему.  Великими та відомими банками є "Svenska Handelsbanken", "Nordbanken Holding", "Foereningssparbanken" і "Skandinaviska Enskilda Banken".

За розміром ВНП на душу населення Швеція посідає одне з найперших місць у світі.  Існує дуже розвинута система соціального забезпечення.

Під впливом азійської економічної кризи темпи зростання ВНП в 1998-99 році у Швеції скоротилися з 3, 1% на рік до близько 2%. Причина цього не у втраті ринків у кризових країнах,  а в швидкому зростанні імпорту дешевої продукції з цих країн.

Новим моментом у розвитку економіки Швеції в останні роки стало зростання значення внутрішнього споживання.  У 1993-97 роках темпи щорічного зростання внутрішнього попиту зростали на 2 - 3,2 %.  При цьому темпи зростання шведського експорту в 1997 році скоротилися від 12, 2% у 1997 до 6% у 1999-му.  Найбільш активним є попит на автомобілі,  сантехніку тощо.

Економічна криза 1991-93 років призвів до вимивання з виробництва застарілих технологій та устаткування,  до оновлення виробничих фондів у шведській промисловості.  В післякризовий період зростання виробництва пояснюється значною мірою зростанням продуктивності праці. Промислове виробництво на оновленій технічній основі є додатковим фактором стійкості шведської економіки,  її здатності до адаптації для роботи на світових ринках в умовах посилення конкуренції.

Головною рисою економічної політики сучасного керівництва Швеції є активне вживання заходів з пріоритетного розвитку промисловості в експортних галузях.  Це здійснюється шляхом розширення спектра промислових постачальників,  зближення і Західної,  і Південної Швеції з регіонами інших країн Євросоюзу.  Район Південно-Західної Швеції складає основну економіки та торгівлі країни.  На нього перепадає більше половини (270 тисяч) усіх промислових підприємств,  близько 40% (300 тис.  чоловік) від усіх зайнятих у промисловості.  Тут розташовано більше 60% (1100) усіх компаній Швеції,  що динамічно розвиваються,  з них більшість – на півдні країни.  На території регіону виробляється близько половини національної продукції машинобудування,  більше 60% виробництва текстильної та фармацевтичної галузей та більше 70% харчової промисловості.  Західна Швеція дає найбільшу частину продукції нафтохімічної промисловості. Тут – один з найбільших в Європі центрів космічних технологій,  сучасної електроніки та комп'ютерно-обчислювальної техніки. Рівень інфляції в регіоні становить більше 2% (що збігається з рівнем по країні),  відкрите безробіття – 8% (що вище за загальношведський рівень - 7,4%).  Експорт продукції компаній Південно-Західної Швеції невпинно зростає. Три чверті його перепадає на Данію, Норвегію, Німеччину та Великобританію. Регіон постачає на експорт більше 50% всієї своєї промислової продукції та близько 65% сільськогосподарської. Імпорт тут переважає з таких країн,  як Данія,  Норвегія,  Німеччина,  США,  Португалія та Китай,  основні статті його – нафта,  вугілля,  деревина,  продукція машинобудування,  харчі,  текстильні вироби. Південно-Західна Швеція грає значну роль у формуванні морського торгівельно-вантажного та пасажирського ринку.

Національна економічна модель отримала назву “шведського соціалізму”.  Це пов'язано великою мірою зі скандинавською виключністю: більше 200 років країна стояла осторонь від війн,  тут зародився капіталізм принципово іншого типу,  аніж в решті країн Європи,  оскільки економічний розвиток країни ішов шляхом консолідації суспільства,  компромісу.  Соціальні зсуви не супроводжувалися насильством,  владі завжди вдавалося підтримати баланс у суспільстві.  “Шведський соціалізм” – це ринкова економіка змішаного типу з пануванням приватної власності,  парламентаризм у політиці, зрілість соціальної інфраструктури. Ця модель сполучає найкращі риси соціалістичного та капіталістичного шляхів розвитку.  Основа шведської економіки – приватне підприємництво.  Частка приватного сектора в економіці становить близько 85%,  державного – менше 15%.  Основний сенс шведської економічної моделі – збереження різних і рівноправних форм власності з абсолютним переважанням приватної Держава в такій системі не володіє,  а порядкує засобами виробництва,  перерозподіляє через податкову систему прибутки,  отримані в приватному секторі економіки.  Держава також здійснює дуже суворий нагляд за діяльністю приватного бізнесу,  дотриманням законів. Основними економічними функціями держави є розробка довготривалої стратегії розвитку економіки та законодавче регулювання підприємництва.

Вступ країни до Євросоюзу справив позитивний вплив на активізацію ринкових механізмів: економічна політика країни була приведена до відповідності з вимогами єдиної Європи.  Позиції держсектора були змінені,  проведена приватизація,  запроваджений режим жорсткої економії,  що передбачає скорочення держаних витрат.

Отже,  Швеція – одна з найбільш високорозвинених країн у світі,  і незважаючи на несприятливі географічні та демографічні умови,  що затруднюють її подальший розвиток,  рівень її розвитку є незмінно високим.  Проте,  подібно до інших країн Західної Європи,  Швеція переживає стагнацію в певних галузях промисловості,  в країні відбувається депопуляція,  населення зростає лише за рахунок іммігрантів зі слаборозвинених країн.

2. 2.  НІГЕРІЯ

Федеративна Республіка Нігерія – держава в Західній Африці. Територія – 923, 8 тис.  кв. км. Населення – 111, 3 млн чоловік. В країні мешкає понад 250 народностей та етнічних груп. Столиця – Абуджа (історичною столицею, головним і найбільшим містом – до 10 млн мешканців – був Лагос). Державна мова – англійська,  половина населення – мусульмани,  20% - християни,  решта сповідують традиційні місцеві вірування.  До 1960 року Нігерія була колонією Великої Британії. Політично ця країна надзвичайно нестабільна,  декілька разів внаслідок військових переворотів змінювалася влада.

Нігерія – член Економічного співтовариства країн Західної Африки,  входить до Британської Співдружності націй.

Нігерія – аграрна країна з великим промисловим потенціалом. Надра країни багаті на нафту,  природний газ,  вугілля,  олово,  боксити,  залізну руду,  уран,  цинк,  свинець,  колумбіт, марганець, азбест. 

Економіка Нігерії базується на нафтовидобувній промисловості та сільському господарству.  Швидке економічне зростання країни було перерване на початку 1980-х років,  коли відбувся спад цін на нафту на світових ринках.  Уряд вжив різких економічних заходів,  почав стимулювати ріст ненафтохімічного експорту.  На початку 1990-х років було проведено приватизацію державних підприємств.  ВНП почав рости з середини 1980-х років,  але досі лишається одним з найнижчих серед країн Західної Африки.

	1998	1999
ВНП (в млн. дол. США).	36 373	37 882
ВВП (в млн. дол. США).	41 353	43 286
ВНП на душу населення (в дол. США)	300	310

Сільське господарство становить до 2/5 ВВП і в ньому зайнято до 50% економічно активного населення. Починаючи з 1960-х років виробництво сільського господарства почало різко зменшуватися,  причин для цього є декілька: посуха,  зниження цін на харчі,  урядові реквізиції,  відплив робітників до інших галузей економіки.  Раніше Нігерія була великою мірою самостійно у забезпеченні себе харчами,  але із стрімким зростанням чисельності населення вимушена великою мірою покладатися на імпорт.  Какао та каучук – єдині експортні культури.  Приблизно 1/8 території країни вкрита лісами,  і країна посідає необхідний потенціал для розвитку лісової промисловості,  але вирубка лісів перешкоджає становленню цієї галузі.

Гірничовидобувна та обробна промисловість становлять близько половини ВВП,  в них зайнято близько 6% економічно активного населення.  Безперечним лідером в даному секторі є нафтовидобувна промисловість.  В південному районі країни та Гвінейській затоці розвідані та експлуатуються основні родовища нафти. Нігерійська Національна нафтова корпорація є співвласником всіх нафтовидобувних компаній,  що діють у країні.  Видобування нафти коливається залежно від рівня цін на світових ринках. В значних кількостях видобуваються олово,  вапняк та природний газ.  Незважаючи на зростання виробництва,  обробна промисловість лишається в значній мірі дрібносерійною.  Основна галузь – легка промисловість,  але контрабанда імпорту підриває її.  Попит на електроенергію поки що перевищує виробництво. Бюджет Нігерії прямо залежить від нафтового експорту: в роки, коли тримаються високі ціни на нафту,  торгівельний баланс позитивний,  зі зниженням попиту на нафту знижується і рівень усього експорту.

В економіці Нігерії,  що сильно залежить від кон'юнктури світового ринку,  панує іноземний капітал (Велика Британія,  США,  ФРН).  У 1980-90-х роках рівень промислового виробництва постійно падає.  У зв'язку із браком валютних коштів на закупівлю сировини, напівфабрикатів та запасних частин  багато підприємств закривалися,  сотні тисяч робітників звільнено.  Спостерігається тенденція до приватизації державних підприємств. 

Склад експорту: нафта та нафтопродукти – 95%,  решта – переважно какао та каучук.  Географія експорту: США 35%,  Італія 6%, Франція 6%.  Склад імпорту: машини,  транспортне обладнання,  промислові товари,  харчі,  продукція хімічної промисловості.  Географія імпорту: США 14%,  Велика Британія 11%,  Німеччина 10%,  Франція 8%,  Нідерланди 5%.  Зовнішній борг у 1999 році становив 29 млрд доларів США.

Залізниці – 3504 км (1987),  автомобільні дороги – 108 тис км, головні морські порти – Лагос та Порт-Харкорт. 

Незважаючи на прибутки,  які Нігерія отримує від експорту нафти,  рівень життя населення є надзвичайно низьким,  постійно зростає безробіття.

Туризм не набув у Нігерії великого розвитку,  незважаючи на всі намагання уряду зробити цю галузь економіки прибутковішою. Про причини цього можна судити з наступного уривка з туристичного путівника:

q  Нігерія – найбільша за чисельністю населення (більше 100 млн чоловік) країна Африки і одна з найблагополучніших (за африканськими стандартами) в економічному відношенні.  Це не туристична держава,  хоча тут,  як у Кенії і Танзанії,  є чудові національні парки.  Проте,  якщо європеєць вирушає до Нігерії, майже завжди це бізнесмен,  що має за мету врегулювання ділових справ. Нігерійська грошова одиниця називається найра,  ділиться на 100 кобо. Вивозити з країни та ввозити національну валюту дозволяється на суму не більше 50 найр (тобто менше 1 долара США за поточним ринковим курсом).  Іноземну валюту ввозити можна без обмеження. При в'їзді належить заповнити валютну декларацію,  яка має завірятися при виїзді і свідчити,  що людина не вивозить. Ставлення нігерійських митників до цього документу періодично міняється: то вони майже не звертають на нього уваги,  то по прикордонних пунктах проходить кампанія боротьби за посилення валютного контролю. В Нігерії діють два курси найри,  офіційний та паралельний.  Офіційний був зафіксований на початку 1994 року на рівні 22 найри за долар і з тих пір не мінявся.  Паралельний курс за той самий час знизився з 47 до теперішніх 81 найри за долар.  Комерційні банки та обмінні пункти в крупних готелях працюють за паралельним курсом,  а офіційний призначений для розрахунків у зовнішньоторгівельних операціях. Нігерія – країна суворого валютного контролю. Розрахунки у вільно конвертованій валюті тут не дозволені,  неофіційний обмін грошей вважається карним злочином. Міняти гроші слід у банках або крупних готелях,  вигідніше за все – американські долари та фунти стерлінгів. 

Нігерія – типовий представник слаборозвинених країн Африки,  з усіма характерним ознаками цієї групи: багатоукладний характер економіки,  низький рівень розвитку виробничих сил,  відсталість промисловості,  сільського господарства,  соціальної інфраструктури; залежне положення в системі світового господарства,  периферійний характер капіталізму. Наявні основні риси більшості країн,  що розвиваються: бідність,  перенаселення,  величезний рівень безробіття,  величезна заборгованість розвиненим країнам.

2. 3. ПІДСУМОК

Зіставляючи загальні характеристики обох країн, а також аналізуючи деякі інші показники, можемо виділити ряд радикальних відмінностей між ними за цілим рядом аспектів

1.    Географічний.  Швеція розташована у Північній Європі, частина країни заходить за полярне коло,  що обумовлює надзвичайно суворий клімат.  Нігерія розташована у субекваторіальному поясі.

2.    Територіальний. Територія Нігерії приблизно вдвічі перевищує територію Швеції. 

3.    Демографічний. В Нігерії, подібно до більшості слаборозвинених країн,  відбувається швидке зростання населення, за останні 10 років воно зросло більш ніж на 15 млн чоловік.  Тим часом у Швеції відбувається характерна для країн Західної Європи депопуляція. Кількість населення Нігерії більш ніж у 12 разів перевищує кількість населення Швеції.

4.    Національний. Шведи – майже монолітна, однорідна нація,  частка інших національностей в населенні країни становить близько 5%. Нігерійська нація складається з понад 250 етнічних груп,  що є причиною міжнаціональних конфліктів, громадянських війн та перешкоджає національній єдності.

5.    Урбанізація. Рівень урбанізації у Швеції надзвичайно високий – понад 80%,  сільське населення розселене нерівномірно,  що пояснюється несприятливими для сільського господарства ландшафтними та кліматичними умовами. Нігерія відзначається надзвичайно низьким рівнем урбанізації – 25%,  і густина населення, незважаючи на несприятливі для сільського господарства кліматичні умови у великій частині території країни,  є доволі рівномірною.

6.    Спеціалізація економіки. Швеція – індустріальна країна з часткою сільського господарства у ВНП близько 4%,  тим часом як Нігерія – сільськогосподарська країна.  Сільське господарство Швеції є інтенсивним,  Нігерії – екстенсивним. Крім того, в економіці Нігерії присутні елементи традиційної економіки.

7.    Співвідношення експорту та імпорту. Основна частина імпорту Швеції – сировина, а експорту – готова продукція; тим часом для Нігерії співвідношення протилежне,  основну частину експорту становить нафта. Проте через перенаселення та міжнаціональні проблеми,  а також нестійкість політичного режиму рівень життя нігерійців не може бути суттєво покращений за рахунок прибутків від експорту нафти.

Решта відмінностей між двома досліджуваними країнами буде з'ясована у наступних розділах. 

ПОКАЗНИКИ	рік	ШВЕЦІЯ	НІГЕРІЯ
Кількість населення	1995	8, 8 млн	111, 3 млн
Територія, тис. кв. км.	-	450000	924000
1. ВНП на душу населення	1987	77, 7	4, 4
	1995	68, 7	4, 5
2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення.	1965-1989	1, 8	0, 2
	1985-1995	-0, 1	1, 2
3. Середньорічний рівень зростання ВВП	1965-1980	-	6, 1
	1980-1990	1, 8	-0, 4
	1990-1995	-0, 1	1, 6
4. Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства.	1965-1980	-	1, 2
	1980-1990	0, 9	2, 2
	1990-1995	-1, 9	2, 3
5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості.	1965-1980	-	13, 1
	1980-1990	3, 1	- 2, 1
	1990-1995	-0, 7	-1, 2
6. Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості.	1965-1980	-	14, 6
7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг.	1965-1980	-	7, 6
	1980-1990	1, 0	-0, 4
	1990-1995	-0, 1	4, 5
8. Частка продукції сільського господарства у ВВП.	1965	-	54
	1980	4	61
	1995	2	46
9. Частка продукції промисловості в ВВП.	1965	-	13
	1980	37	40
	1995	32	53
10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП.	1965	-	6
	1980	25	8
	1995	23	9
11. Частка виробництва послуг у ВВП.	1965	-	33
	1980	59	32
	1995	66	18
12. Значення індексу людського розвитку.	1993	0, 933	0, 400
13. Тривалість життя.	1985	77	51
	1995	79	53
14. Коефіцієнт смертності немовлят.	1980	7	99
	1995	4	80
15. Неписьменність серед дорослих.	1985	>5	58
	1995	>6	69
16.  Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта).	1980 ж.	97	14
	1980 ч.	96	34
	1993 ж.	100	82
	1993 ч.	100	38
17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта).	1980 ж.	93	5
	1980 ч.	83	12
	1993 ж.	100	6
	1993 ч.	99	12
18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта).	1980	31	1
	1993	38	-
19. Енергоспоживання на душу населення.	1980	4933	139
	1994	5723	162
20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення.	1980	8, 6	1, 0
	1992	6, 6	0, 9

3.    АНАЛІЗ РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Розгляньмо детальніше дані, наведені в таблиці.

3.1. ВНП НА ДУШУ  НАСЕЛЕННЯ

1.    ВНП на душу населення. Валовий національний продукт (ВНП) – один з узагальнюючих статистичних показників, що використовується в системі національних обрахунків. Виражає кінцеві результати економічної діяльності представників даної країни незалежно від місця їхнього перебування (на території країни або поза її межами). У 1987 році індекс ВНП для Швеції дорівнював 77,7 ,  а для Нігерії 4, 4 . Такий величезний розрив є зрозумілим, якщо врахувати кількість населення та рівень економічного розвитку обох країн. У 1995 році для Швеції цей показник  68, 7 ,  тобто є значно нижчим за рівень 1987 року, а для Нігерії становить 4, 5,  тобто незначно вищим.  Проте це свідчить про позитивні зрушення в економіці Нігерії, позаяк населення її за цей час зросло більш ніж на 20 млн чоловік, і якби рівень виробництва лишався незмінним,  ВНП на душу населення повинен був бути істотно меншим.  І водночас простежується падіння рівня ВНП на душу  населення у Швеції.

2.    Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. У 1965-89 роках індекс становив для Швеції 1, 8%,  а для Нігерії 0, 2%.  Це цілком відображає темпи розвитку шведської високорозвиненої економіки,  тим часом як у Нігерії,  що пережила в цей період цілу низку політичних криз та громадянську війну, рівень зростання є надзвичайно низьким. Проте для періоду 1985-1995 років співвідношення зовсім інше: індекс для Швеції становить – 0, 1% – свідчення стагнації в економіці,  для Нігерії,  уряду якої вдалося частково стабілізувати ситуацію в країні ,  1, 2%.

3. 2. ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ

3.    Середньорічний рівень зростання ВВП. Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну ринкову вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві за певний статистичний період (в нашому випадку за рік). За 1965-80 роки для Нігерії цей показник становить 6, 1% ,  даних про Швецію немає. У 1980-1990 роках для Швеції  1, 8%,  а для Нігерії,  де економіка була паралізована політичними негараздами,  - 0, 4%.  Проте в період 1990-95 років ситуація знову змінюється: середньорічний рівень зростання ВВП Швеції становить – 0,1% ,  а Нігерії,  де відбуваються конструктивні зрушення,  1, 6%.

4.    Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства.  Сільське господарство Швеції – інтенсивного типу,  максимально використовує техніку та наукові технології і працює переважно на внутрішній ринок.  Його продукція на 90% задовольняє потреби країни.  Тим часом у перенаселеній Нігерії, де більше половини населення страждає від голоду, сільське господарство екстенсивного типу, використовує найпримітивніші технології і потребує постійної розбудови.  Для періоду 1965-80 рр рівень зростання продукції сільського господарства Нігерії становить 1, 2 %,  даних для Швеції немає. У 1980-90 роках у Швеції він становить 0, 9%,  у Нігерії  2, 2%.  У 1990-95 роках у Швеції цей показник має значення – 1,9% ,  а в Нігерії 2,3%.  Сільське господарство Нігерії спроможне хоча б частково забезпечувати потреби населення,  кількість якого постійно зростає,  лише за рахунок іноземної допомоги у вигляді фінансів, техніки та технологій.

5.    Середньорічний рівень зростання продукції промисловості. Швеція є країною з високим рівнем індустріалізації,  а в Нігерії рівень розвитку промисловості надзвичайно низький.  У 1965-80 роках, коли промисловість у країні, яка щойно позбулася статусу колонії, тільки виникала, рівень зростання продукції промисловості Нігерії дорівнював 13,1%. Для Швеції даних немає.  У 1980-90 роках для Швеції він становить 3,1% ,  а для Нігерії,  -2,1% (причини цього стрімкого падіння перелічені вище). Для 1990-95 років показники: для Швеції – 0,7% ,  для Нігерії –1,2%. Якщо Нігерія втрачає свій промисловий потенціал внаслідок розладу у політичному,  соціальному та економічному житті країни,  то Швеція планомірно трансформує його,  спеціалізуючи свою економіку у рамках єдиного європейського економічного співтовариства.

6.    Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості. На жаль,  ми маємо дані тільки для Нігерії за період 1965-80 років: рівень становить 14, 6%. Це, знов-таки,  пояснюється бурхливим розвитком промисловості в країні з економікою “колоніального типу”, який вже в наступний період (1980-90) припинився.

7.    Середньорічний рівень зростання виробництва послуг. Сфера послуг посідає велике значення в структурі економіки розвинених країн.  Водночас вона є важливою статтею прибутку країн, що розвиваються,  якщо вони мають необхідні природні або рекреаційні ресурси,  щоб розвивати індустрію туризму. В період 1965-80 років в Нігерії рівень зростання виробництва послуг становив 7,6% (створюється туристична галузь економіки), для Швеції даних немає.  В 1980-90 роках для Швеції рівень 1,0%,  для Нігерії –0, 4%. Нарешті,  в 1990-95 роках для Швеції рівень зростання виробництва послуг становить –0, 1% ,  а для Нігерії, яка знову намагається зробити туризм прибутковою галуззю економіки,  4, 5%.

3.3. СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА

 

8.    Частка продукції сільського господарства у ВВП. Сільське господарство Швеції працює переважно на забезпечення потреб власно 8,8-мільйонного населення, тому частка його продукції у ВВП порівняно невелика.  Тим часом Нігерія є яскраво вираженою сільськогосподарською країною. У 1965 році для Нігерії ця частка становила 54% (період бурхливого розвитку промисловості),  для Швеції даних немає. У 1980 році для Швеції 4%,  для Нігерії, де практично зруйнована промисловість, 61%. У 1995 році частка продукції сільського господарства у ВВП Швеції сягає 2%,  а в Нігерії, де відбудовується промисловість,  становить 46%.

9.    Частка продукції промисловості в ВВП. У 1965 році для Нігерії частка становить 13%,  даних для Швеції немає.  У 1980 році для Швеції 37%,  для Нігерії 40% - ці дві країни майже зрівнюються.  У 1995 році Нігерія порівняно сильно переганяє Швецію: для Швеції частка становить 32%,  для Нігерії 53. Проте, якщо порівнювати за кількісними показниками, перевага Швеції буде очевидною. До того ж,  як ми побачимо далі,  структура промисловості Швеції та Нігерії сильно відрізняються

10.  Частка продукції обробної промисловості в ВВП. Високий рівень розвитку обробної промисловості характерний для розвинених країн,  тим часом як основну частину промисловості слаборозвинених країн становить, як правило, гірничовидобувна. Протягом 30 років частка продукції обробної промисловості в ВВП Нігерії залишалася низькою: в 1965 році 6% , даних для Швеції немає.  В 1980 році 8%,  тим часом як для Швеції 25%. У 1995 році для Нігерії 9%,  для Швеції 23%.

11.  Частка виробництва послуг у ВВП. Як уже було зазначено вище,  сфера послуг у Швеції є  високорозвиненою і становить вагому частку народного господарства, тим часом як Нігерія тільки прагне до розбудови туризму. Туризм і транспортні перевезення є основними галузями сфери послуг у Нігерії через відсталість основної маси населення. У 1965 році частка виробництва послуг у ВВП Нігерії становила 33% ,  для Швеції даних немає.  У 1980 році у Швеції 59% ,  у Нігерії 32% - рівень залишається майже незмінним,  проте це пояснюється не стабільністю, а навпаки – величезними темпами падіння промисловості порівняно зі зменшенням виробництва послуг. У 1995 році частка виробництва послуг у ВВП Швеції досягає 66%, а в Нігерії 18%.

3. 4. РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

 

12.  Значення індексу людського розвитку. Індекс людського розвитку – це комплексний показник,  що публікується у Звіті про Людський Розвиток Програмою розвитку ООН. Розраховується цей індекс з урахуванням багатьох соціальних, демографічних, культурних показників. На прикладі індексу людського розвитку очевидна відмінність між Швецією та Нігерією.  Для Швеції у 1993 році значення індексу 0, 933 (одне з найвищих у світі),  для Нігерії в 0,400 .  Це не найнижчий показник,  проте перевага Швеції більш ніж у 2  рази є доволі промовистою. Далі ми розглянемо поодинці основні показники,  що є складовими частинами індексу людського розвитку.

13.  Тривалість життя. Тривалість життя в країні не можна вважати пропорційною рівневі її розвитку, проте певні закономірності все-таки існують. В розвинених країнах середня тривалість життя в приблизно в півтора рази більша,  аніж у слаборозвинених. Що ж до країн Африки,  то величезна дитяча смертність,  епідемії (в тому числі епідемія СНІДу), військові конфлікти та надзвичайно низький рівень розвитку охорони здоров'я зумовлює тут найменші в світі показники тривалості життя. У 1985 році очікувана тривалість життя при народженні в Швеції становила 77 років,  а в Нігерії 51 рік. У 1995 – відповідно 79 і 53 роки.

14.  Коефіцієнт смертності немовлят. В 1980 році для Швеції цей коефіцієнт становив 7,  для Нігерії 99.  Катастрофічний рівень смертності немовлят у Нігерії пояснюється відсталістю медицини,  її абсолютною неінтегрованістю до сільської місцевості,  де мешкає 80% населення країни,  жорстокими звичаями тощо. Міжнародні організації охорони здоров'я,  місії Червоного Хреста та постійна гуманітарна допомога від розвинених країн не є достатньо ефективними у боротьбі з цим явищем. В 1995 році коефіцієнт у Швеції дорівнює 4,  а в Нігерії 80. 

15.  Неписьменність серед дорослих. В розвинених країнах,  як правило,  частка неписьменних серед дорослого населення є надзвичайно низькою – не більше 5%. У слаборозвинених країнах вона буває набагато більшою, проте це не є абсолютним показником,  позаяк у деяких країнах,  що розвиваються,  освітня система охоплює майже все населення. В Нігерії,  втім,  частка неписьменних серед дорослих надзвичайно висока. Якщо у Швеції вона постійно є нижчою за 5%,  то в Нігерії збільшилася з 58% у 1985 році до 69% у 1995-му. Слабка освітня система країни не в стані дати освіту величезній кількості сільського населення,  що мешкає подекуди у важкодоступних районах,  говорить 250 різними мовами та діалектами і живе за традиційними звичаями.

16.  Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта). Початкову освіту отримують практично всі діти у розвинених країнах і переважна більшість дітей у країнах,  що розвиваються.  Проте у слаборозвинених країнах Африки для більшості з них на трьох класах початкової школи освіта закінчується. Крім того,  порівнюючи цей показник для жінок та чоловіків,  можна судити про становище жінки в суспільстві. У 1980 році питома вага учнів у віковій групі,  що відповідає початковій освіті,  у Швеції була: для жінок 96,  для чоловіків 97. У Нігерії відповідно 140 та 34. У 1993 році у Швеції питома вага учнів у цій віковій групі досягає 100 як для жінок,  так і для чоловіків. В Нігерії ж співвідношення міняється: 84 жінок і 34 чоловіків.

17.  Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта). Середня освіта є обов'язковою для дітей в розвинених країнах,  а в слаборозвинених,  до яких належить Нігерія, охоплює відносно невелику кількість людей відповідної вікової групи. Так,  у 1980 році у Швеції питома вага учнів у віковій групі,  що відповідає середній освіті,  була 93 для жінок і 83 для чоловіків. У Нігерії відповідно 5 і 12.   Це пояснюється ранніми шлюбами нігерійських дівчат,  їхньою залученістю до сільськогосподарських робіт, небажанням сільських жителів отримувати середню освіту.  У 1993 році питома вага для Швеції становить 100 жінок і 99 чоловіків,  тобто середню освіту здобувають практично всі діти,  що належать до відповідної вікової групи. Тим часом у Нігерії змін майже немає: 6 для жінок і 12 для чоловіків.

18.  Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). Різниця між двома країнами, які ми аналізуємо,  є особливо відчутною в показниках, що стосуються вищої освіти.  В 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає вищій освіті,  у Швеції становила 31,  у Нігерії 1. У 1995 році показник для Швеції підвищується до 38,  а в Нігерії наближається до нуля. Невелика кількість майбутніх спеціалістів, чиє навчання може бути реально оплачене державою або спеціальними фондами, отримує освіту за кордоном.

3. 5. СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ

19.  Енергоспоживання на душу населення. Цей показник є для Швеції на порядок (приблизно в 35-40 разів) вищим,  ніж для Нігерії.  Це можна пояснити умовами і способом життя переважної більшості населення Нігерії, яка практично не потребує використання енергоносіїв, відсталістю транспортної системи, промисловості тощо. У 1980 році для Швеції кількість спожитої енергії на душу  населення становила 4933,  а для Нігерії 139.  У 1994 відповідно 5723 та 162.

3. 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

20.  Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення.  Промисловість Швеції є набагато більш розвиненою за промисловість Нігерії. Можна сказати,  що для Нігерії,  враховуючи її територію, рівень розвитку економіки, клімат та природні умови, проблема забруднення навколишнього середовища промисловими викидами вуглекислого газу не є такою, що загрожує добробуту нації. Тому Нігерія практично не вживає заходів для боротьби з забрудненням: його скорочення пояснюється зменшенням кількості підприємств-забруднювачів.  Тим часом Швеція витрачає на програми екологічної безпеки величезні кошти. Тому у Швеції кількість промислових викидів вуглекислого газу на душу населення зменшилася від 8, 6 тон у 1980 році до 6, 6 у 1992.  В Нігерії за цей самий  період ця кількість зменшилася від 1,0 тони до 0, 9 тони.

4.    ВИСНОВОК

Порівняльний аналіз соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії,  здійснений у цій роботі,  допоміг з'ясувати цілий ряд спільних та відмінних рис,  що характеризують економіку цих двох країн. Стає цілком очевидно, що обидві країни стоять на різних щаблях соціально-економічного розвитку і належать до різних груп країн: Швеція – до розвинених країн,  Нігерія – до слаборозвинених.  Проте ряд специфічних факторів,  що ними Швеція та Нігерія вирізняються з-поміж країн своїх груп, дає підставу стверджувати,  що вони не можуть об'єктивно репрезентувати відповідні групи країн. Ані Швеція з її специфічною моделлю економічного розвитку, що отримав назву “шведського соціалізму”,  ані Нігерія – найбільш густонаселена,  одна з найбагатших на природні ресурси і водночас одна з найбідніших країн Західної Африки не є типовими країнами для своїх груп.

Футурологи прогнозують  настання в другій половині 21 століття “епохи країн третього світу”,  коли слаборозвинені країни за кількістю населення,  промисловим потенціалом та участю у міжнародній торгівлі займуть панівне положення у світі. Водночас попри всі консолідаційні,  демократичні та соціально орієнтовані заходи західноєвропейських держав неможливо не помітити ознаки стагнації, кризи,  що потроху охоплює цей регіон. Депопуляція,  зростання залежності економіки кожної з країн від загальноєвропейського ринку,  приплив дешевої робочої сили з “країн третього світу” – усе це,  можливо,  призведе до скорої зміни у співвідношенні розвинених країн та країн, що розвиваються у світовому господарстві.

Для більш грунтовного та вичерпного аналізу економіки двох країн необхідно було б урахувати набагато більше соціальних,  економічних,  політичних аспектів. Експортна спеціалізація, структура експорту та імпорту,  соціальна,  вікова,  територіальна та професійна структура населення,  рівень безробіття та багато інших показників необхідні для відтворення повної картини соціально-економічного розвитку. Проте тих показників,  які були враховані у цій роботі,  цілком достатньо для порівняння економіки двох країн в загальних рисах.

5.    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.      Основи економічної теорії.  За редакцією проф.  Мочерного С. В.  Тернопіль,  1993.

2.      Страны мира.  Краткий политико-экономический справочник.  Москва,  1987.

3.      Экономикс.  Макконнелл,  Брю. Москва, 1997.

4.      http://www.worldstat.ru  – повні економіко-географічні характеристики всіх країн світу.

5.      http://www.travel.ru – характеристика економіки Нігерії з погляду туриста.

6.      http://www.Geo2000.da.ru   –  економіка Нігерії та Швеції.

7.      http://economics.ru – російський економічний сервер.

8.      http://www.nigeria.com – центральний інтернет-сервер Нігерії.

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ СИСТЕМ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ КУРСОВЕ ЗАВДАННЯ з дисципліни СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу