База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

Розвиток людини у четвертинному періоді

Одна з причин підвищеного інтересу до історії четвертинного періоду полягає в тому, що до цього періоду відносяться багато знахідок залишків первісної людини і предметів його матеріальної культури. Встановлення віку і кореляція цих знахідок сильно залежать від уявлень про будову, товщі четвертинних відкладень і про динаміку льодовикових процесів. У свою чергу сліди викопної людини і його культур допомагають глибше зрозуміти геологічну історію четвертинного періоду і з'ясувати найважливіші закономірності еволюції заледеніння.

Біологічні особливості розвитку людини в принципі підкорялися тим же закономірностям, що і для ряду інших тварин, але на відміну від останніх чоловік виступав і як носій культури. Тому до історії людини в четвертинному періоді можна підходити з двох позицій: вивчення його кісткових залишків і дослідження знарядь як свідоцтв|його культурного і соціального рівня розвитку. Кам'яні знаряддя і інші предмети діяльності первісної людини зустрічаються набагато частіше, ніж кісткові залишки. Відповідно археологи, що вивчають знаряддя, надають істотну допомогу палеоантропологам в з'ясуванні еволюції стародавньої людини.

Розглянемо послідовність первісних культур на фоні подій історії четвертинного періоду. Перш ніж перейти до цих питань, треба звернути увагу на співвідношення соціального і біологічного чинників еволюції людини. З позицій сучасної еволюційної біології і екології в процесі розвитку не організм пристосовується до зовнішнього середовища, а, навпроти, екосистема пристосовує до себе організм, а точніше, всю популяцію (або вигляд) і формує його. При цьому в екосистемі йде природний відбір із виключенням тих, що не трансформувалися або неадекватно трансформувалися осіб. Організм включається в складні системи організації життя і втрачає свою самостійність, причому це ще в більшій ступені виявляється в такому процесі, як еволюція людини із властивою йому соціальною формою руху матерії.

В ході соціальної еволюції людський організм також втрачає свою біологічну самостійність і включається в соціальну форму руху матерії. Що склався в процесі історичного розвитку суспільства особливий тип біологічної організації і життєдіяльності людей закріплюється в їх генетиці. Іншими словами, умови життя суспільства симілюються організмом людей. Соціальний чинник все більш детермінує свої зв'язки з біологічним, послідовно ослабляючи його значення. Тут доречно привести влучний вислів Н.П. Дубініна про те, що людина ставить «під свій контроль еволюцію всіх форм життя, включаючи і власні біологічні особливості».

Хоча соціальне існування, безперечно, визначає і біологічну природу людини, і його спосіб біологічного існування, не доводиться заперечувати і активну дію навколишнього середовища на життя людини, особливо на ранніх етапах його історії. Цей вплив зазнавав чималі зміни в четвертинному періоді із його багатою і різноманітною гаммою природних подій. «Ми повинні знати, - писав До. Маркс, - яка людська природа взагалі і як вона модифікується в кожну історично дану епоху».

Неодноразові зміни різних природних обстановок в четвертинному періоді, поза сумнівом, робили вплив на формування міграційних потоків, механізму адаптації і інші прояви життєдіяльності первісних людей. Щоб прослідкувати ці зв'язки, треба намітити загальні шляхи прогресу людства і його культур, що відрізнялися конкретними типами знарядь. У витоках цього процесу лежить обробка природного каменя, потім людина навчилася виплавляти найбільш м'які метали — мідь і олово і виготовляти їх сплав — бронзу. З відкриттям заліза і застосуванням залізних знарядь чоловік зробив величезний крок на шляху до сучасності. Вся історія первісного людства з позиції прогресу знарядь підрозділяється на кам'яне, бронзове і залізне століття.

Початок кам'яного століття йде| в низи четвертинного періоду (мал. 1), а його закінчення на Близькому Сході співпадає із відкриттям металів біля IV тисячоліття до н.е. В Англії кам'яне століття тривало до II тисячоліття до н. е., а у тубільців Австралії зберігався до недавніх пір.

Мал. 1. Схема розвитку первісних культур Старого Світла (по До. Оуклі): 1 — основні традиції виготовлення знарядь; 2 — культури ручних рубав; 3 — культури чопперів 4 — культури отщепів; 5 — культури пластиновидних знарядь.

Культури ранньої стадії кам'яного століття зазвичай| називають палеолітичними, пізній стадії — неолітичними. Крім того, виділяють ще перехідну стадію між палеолітом і неолітом — мезоліт. Кам'яні знаряддя палеоліту виготовлялися шляхом відщеплення або відшаровування кременя або інших силікатних порід. У неоліті людина навчилася виготовляти кам'яні знаряддя шляхом сточування каменя замість відбиття. Оскільки вже в пізньому палеоліті в Європі, Африці і Азії з'явилися люди сучасного типу, ми не обговорюватимемо проблеми розвитку культур мезоліту і молодших стадій, а обмежимося тільки культурами палеоліту (мал. 2).

Найстародавніші з відомих знарядь — грубообітні гальки базальту, кварцу і кварциту — знайдені в нижньочетвертичних відкладеннях Східної Африки. Це масивні гальки, оббиті тільки з одного боку (мал. 2, а), У вищерозміщених шарах виявлені кам'яні знаряддя, оббиті більшою мірою; їх відносять до ранньої культури ручних рубав, яка відома під назвою аббевільської. Такі ж знаряддя зустрічаються в багатьох районах Європи, але припускають, що головне вогнище їх розповсюдження було в Африці.

Мал. 2. Знаряддя палеоліту:

а — односторонньо оббита галька із нижньочетвертичних відкладень ущелини Олдувей в Східній Африці (по Коулу); б — аббевільскі знаряддя із Англії (зліва|) і Марокко (справа) (по До. Оуклі); у — ашельске ручне рубало із Східної Англії (по Беркиту); г — клактонске| знаряддя із Англії (по Брейлю); д — соанске знаряддя із Північно-західної Індії (по До. Оуклі)

Аббевільськие ручні рубала виготовлялися шляхом двосторонньої оббивки (мал. 32, би). Каменю додавалася потрібна форма в результаті завдання ударів іншим каменем, відбійником, що служив. Призначення ручних рубав до кінця не з'ясовано: мабуть, це було мисливська і кухонна зброя, якою добивали зацькованих звірів і розщеплювали їх кістки. У зв'язку з погіршенням клімату і розповсюдженням| на півночі материкового заледеніння, що відповідало, ймовірно, миндельському альпійської схеми, носії аббевильскої культури ручних рубав вимушені були покинути Європу і концентрувалися в Африці.

Наступна серія знахідок ручних рубав в Європі відноситься до миндель-рискому міжльодовикові. Ці знаряддя мали менші розміри і геометричну форму більш сплощення, правильної — загострену або мигдалеподібну, з досить рівними краями і мілкооббитої поверхнею (в протилежність нерівним краям і крупнооббитим поверхням робочих частин аббевильских рубав). Ручні рубала, характерні для ашельской культури (мал. 2, в), широко зустрічаються у відкладеннях рисс-вюрмского межледниковья на території Західної Європи, Африки і Південної Азії. Схожість форми знарядь, знайдених у віддалених один від одного районах, досить велика, не дивлячись на відмінності природних матеріалів.

Разом з розвитком культур ручних рубав — аббевильской і ашельской — складалася інша культурна традиція, що характеризувалася виготовленням отщепов із застосуванням техніки скола. Кремінь не оббивали, а відколювали від нього тонкі пластини, що поступали в подальшу обробку. Дрібними| ударами пластинам надавали ріжучу форму, і вони перетворювалися на гострокінечники, скребла, рубильца. Культури отщепов переважали в ранньому палеоліті в східних районах Європи. На заході Європи, зокрема в Південній Англії і Франції, вони панували переважно під час заледенінь, тоді як культури ручних рубав розповсюджувалися там в межледниковья. Раніша стадія культур отщепов відома під назвою клактон (мал. 2, г), а пізніша — леваллуа. Проте виявлено багато стоянок, на яких отщепи зустрічаються разом з ручними рубилами.

Декілька відмінна культура кам'яних знарядь — соанская — переважала в Східній Азії. Тут найбільш типовим знаряддям був чоппер, тобто ударне знаряддя (мал. 2, д), але часто використовувалися і отщепи. Чоппери відомі по знахідках в печерах Чжоукоудянь під Пекіном, де зустрінуті залишки синантропа, а також в Індії, Бірмі, на Яві. Ймовірно, культура отщепов і чопперов переважала в Південно-східній Азії протягом всього плейстоцена. Не виключено, що клактонская| культура отщепов в Європі теж відбулася від соанских культур на якомусь ранньому етапі їх розвитку.

Абсолютно інша техніка обробки каменя розповсюдилася в Європі, Африці і Західній Азії в кінці рисс-вюрмского межледниковья. Це культура мустье (мал. 3), що сформувалася на основі клактонской культури отщепов, а в деяких районах що випробувала вплив культур ручних рубав. Типові знаряддя мустьерской культури — набір скребків і ручних рубав різної форми, виготовлених шляхом двосторонньої обробки каменя. Формою мустьерские рубала нагадують ашельские, але відрізняються більшою мініатюрністю. Вони застосовувалися як ріжучий і ударний інструмент. Зазвичай тонкі кременеві отщепи відколювалися від дисковидного ядра — нуклеуса. Мустьерськие культурні традиції, що відносяться до середнього палеоліту, розвивалися в Європі до середини вюрмской епохи.

Друга половина вюрма і особливо період останнього материкового заледеніння виділялися незвичайно швидким прогресом культур пізнього палеоліту. В цей час почалося виготовлення кам'яних знарядь (мал. 4) із застосуванням вдосконаленої техніки скола|: від правильних гранованих призматичних нуклеусов відколювалися довгі тонкі пластини, що піддавалися вторинній обробці сколом| і топкою ретушшю. Кам'яні знаряддя придбали високий рівень спеціалізації (шкрябання, різці, знаряддя із затупленим краєм, ножі і ін.). З'явилися знаряддя з рогів і кісток тварин. Завдяки досконалішим| знаряддям виникли і ефективніші форми полювання, що поліпшило раціон населення. Змінилася і соціальна структура: на зміну первісному стаду прийшла материнська родова община.

Культури пізнього палеоліту розвивалися не тільки в середній смузі Європи, але і в Південно-західній Азії, включаючи Іранське нагір'я. Припускають, що саме Близький і Середній Схід був батьківщиною цих культур і звідти вони декількома групами міграційними хвилями розповсюдилися на схід до Китаю і на захід до берегів Середземного моря і Атлантичного океану.

На початковому етапі пізнього палеоліту, 40 — 25 тис. років назад, в середній смузі Європи розвивалися спеціалізовані мисливські культури: в основному ориньякская на заході і сунгирьская на сході. Найважливішими об'єктами промислу були мамонт, волохатий носоріг, північний олень, кінь і інші крупні тварини, що входили до складу верхнепалеолитического комплексу. У той час виявилися схильності людей до мистецтва, про що свідчать настінні зображення тварин і скульптури людей і звірів.

людина первісний культура четвертинний

Мал. 3. Мустьерськие знаряддя із Франції (по До. Оуклі)

Мал. 4. Позднепалеолітічеськие знаряддя із Англії і Франції (по До. Оуклі)

У 1923 р., вивчаючи печеру Монтеспан, відомий французький спелеолог Н. Кастере упірнув в підземну річку і випірнув у великому залі, на стінах якого збереглися зображення зубрів, оленів і мамонтів. В центрі залу стояла скульптура ведмедя, зроблена з необпаленої глини. Поряд валявся ведмедячий череп, який колись був надітий на скульптуру. Можна припустити, що в статую метали списи, щоб приворожити успіх на полюванні. У деяких печерах ориньякские мисливці з цією ж метою малювали чаклунів.

Період найбільшого розвитку заледеніння співпав із розповсюдженням солютрейской культури на заході, авдеевской і елисеевичской — на сході Європи. У цю сувору пору продовжувалося облавне полювання на крупних тваринах, включаючи раніше всього мамонта, що забезпечувало м'ясною їжею досить значну частину населення. Стоянки існували в умовах перигляціального лісостепу з| локальними проявами багаторічної мерзлоти.

Остання стадія пізнього палеоліту — мадленская культура на заході Європи і синхронні нею культури в східних районах (костенковская, мезинская і ін.). У той час значно удосконалилася техніка виготовлення знарядь і досягло небувалого розквіту мистецтво. У зв'язку із змінами навколишнього середовища (деградація покривного заледеніння і багаторічної мерзлоти, поліпшення клімату, розповсюдження лісів) почала змінюватися господарська основа життя первісних людей. Розширювалася спеціалізація мисливського промислу. Люди все частіше покидали печери і влаштовували відкриті стоянки. Почалася міграція населення на території, що звільнялися від льоду.

Література

1. Лукашев До. І., Кадацкий В.В. Развітіє біосфера в голоцені. Мінськ; Наука і техніка, 1978.

2. Маркин В.А. Когда квітнуть льодовики.— Наука і життя, 1979 №2.

3. Географія Антарктиди / До. До. Марков, В.І. Бардін, В.Л. Лебедев, А.І. Орлів, І.А. Суєтова. М.: Думка, 1968.

4. Беркнер Л., Маршалл Л. Кислород і еволюція.— Земля і Всесвіт, 1966 № 4.

5. Вернадський В.І. Біосфера. М.: Наука, 1967 (Вибрані твори., 5).

6. Вернадський В І. Размишленія натураліста. М.: Наука, 1977. Кн. 2.

7. Камшилов М М. Фактори еволюції біосфери Землі.— Вопр. філософії, 1979 № 3.

Розвиток людини у четвертинному періоді Одна з причин підвищеного інтересу до історії четвертинного періоду полягає в тому, що до цього періоду відносяться багато знахідок залишків первісної людини і предметів його матеріальної к

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу