База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

Зміст

Вступ

1. Поняття про порядок народження

2. Перші дослідження порядку народження

3. Емпіричні дослідження порядку народження

4. Вивчення порядку народження в руслі психоаналізу

5. Типи сиблінгових позицій

5.1 Первісток (найстарша дитина)

5.2 Єдина дитина

5.3 Друга (середня) дитина

5.4 Остання дитина (наймолодша)

6. Варіації порядку народження

Список використаних джерел

Вступ

Порядок народження — це не теорія виготовлення людей під копірку, яка свідчить, що всі первістки стануть поводитися лише так, а не інакше. Все, що може зробити порядок народження — це дати деякі ключі до розуміння певних особливостей поведінки то особистості людини, дати відповіді на багато актуальних питань.

Порядок народження не є "точною наукою". Варіації, такі як час народження дитини або стать, додають порядку народження суб'єктивний характер. Додаткові варіації, як, наприклад, цінності, що прищепляються дитині його батьками, які самі мають свій Власний порядок народження, — також відіграють роль. У будь-якій сім'ї порядок народження людини матиме колосальний вплив на те, ким ця людина стане в майбутньому.

Порядок народження дає можливість відчути себе індивідуальністю, прийняти та зрозуміти себе, допомогти при виборі професії та у бізнесі.

1. Поняття про порядок народження

Одна з частин головоломки, з яких складається індивідуальність і доля людини, — це його "позиція" в батьківській сім'ї, тобто наявність або відсутність братів і сестер (психологи називають їх сиблінгами) і порядок їх появи на світ.

Послідовник Фрейда Альфред Адлер першим виділив "порядкові позиції" — єдина дитина, старша в сім'ї, середня дитина, молодший з двох дітей, молодший з трьох і більшого числа дітей — і заявив, що відповідно до них люди розрізняються по своєму характеру.

На думку Адлера, порядок народження — основна детермінанта установок, супутніх стилю життя. Він стверджував, що, якщо у дітей одні і ті ж батьки і вони зростають приблизно в одних і тих же умовах, у них все ж немає ідентичного соціального оточення. Досвід старшої або молодшої дитини в сім'ї по відношенню до інших дітей, особливості впливу батьківських установок і цінностей — все це міняється в результаті появи в сім'ї наступних дітей і сильно впливає на формування стилю життя.

На підставі клінічних спостережень і теоретичних роздумів Адлер прийшов до наступних висновків.

1. Діти в одній і тій же сім'ї народжуються в різних життєвих умовах. Народжений другим потрапляє в іншу психологічну ситуацію в порівнянні з первістком.

2. Уявлення дитяти про себе і його аттитюди залежать від порядку народження.

3. Діти можуть захоплювати чужі родинні позиції. Так, якщо перша дитина в сім'ї страждає недоумством, то наступний за ним може узяти на себе роль первістка.

4. Суттєві відмінності у віці між сиблінгами зменшують суперництво між ними.

5. Порядок народження – не абсолютна детермінанта, це лише тенденція. Стиль батьківської поведінки, їх відношення до дітей не менш значимі для особового розвитку дітей.

6. При різниці у віці між дітьми більше трьох років можуть формуватися підгрупи, що роблять істотний вплив на порядкові позиції.

На думку Адлера, стиль життя дитини закладається у віці 4–5 років. В цей час у неї розвивається соціальне відчуття і гнучкість, які необхідні для адаптації і пристосування до вимог сім'ї і суспільства. Саме у цей період дуже важливо, яке місце займає дитина в родинній ієрархії.

2. Перші дослідження порядку народження

Одним з перших дослідників, який звернув увагу на те, що порядок народження є значимою характеристикою, був Ф.Гальтон. Ще в 1874 р. в роботі "Люди англійської науки. Їх природа і виховання" він відзначив, що первістки відрізняються від інших дітей в сім'ї – вони частіше виявляються видатними особистостями. Він показав це на прикладі членів Британського Королівського наукового товариства – з'ясував, що серед них непропорційно велика кількість первістків (99 з 180).

За результатами одного з досліджень, серед 855 вчених єдиними дітьми були 63 людини, первістками – 277. Всього в цій вибірці кількість єдиних і перших дітей досягає 40,6%.

Ці дані підтверджують ідею Ф. Гальтона про те, що першонароджені діти (разом з єдиними) відрізняються від інших дітей, вони мають певні переваги в своїх сім'ях, які сприяє тому, що вони досягають видатних успіхів в житті.

3. Емпіричні дослідження порядку народження

Д.Політ і Т.Фабло намагалися виявити механізми формування особистісних особливостей єдиних дітей.

Ними був проведений мета-аналіз більше 140 досліджень особистісних особливостей єдиних дітей з 1926 по 1985 р. Середній розмір вибірок – 2000 суб'єктів. Всі особистісні риси, що вивчаються в цих дослідженнях, були згруповані в 6 категорій: мотивація досягнення, характер (лідерство, домінантність, зрілість, гнучкість і ін.), особистий контроль (незалежність, локус контроль, імпульсивність), саморегуляція (самооцінка, емоційна стабільність, тривожність і ін.), соціабельність (екстраверсія, соціальна активність, популярність у однолітків), стосунки з батьками. Результати цього мета-аналізу показали, що єдині діти по особистісних характеристиках значимо не відрізняються від дітей,що мають сиблінгів. Єдиний аспект, в якому єдині діти декілька перевершують інших, – це мотивація досягнень.

На думку цих дослідників, ні наявність або відсутність сиблінгів, ні розмір сім'ї, ні порядок народження самі по собі не є детермінантами особистого розвитку. Основний чинник, що визначає особливості особи дитини – батьківсько-дитячі стосунки. З цієї причини єдині діти частіше виявляються успішнішими, ніж інші діти, оскільки батьки присвячують їм більше свого часу і увагу. В результаті у єдиних дітей формуються такі риси, як висока мотивація досягнень, здатність до самоконтролю.

Хелен Кох в другій половині 50-х років провела цілий ряд експериментальних сиблінгових досліджень в рамках проекту по вивченню зв'язків між особистісними характеристиками 5–6-річних дітей у двохдітних сім'ях і порядком народження, статтю та інтервалом між народженнями дітей. У її вибірці було близько 400 дітей, а також їх сиблінги. Вона аналізувала, як емоційні аттитюди, дітей, їх робочі звички, установки по відношенню до дорослих, вибір товаришів пов'язані з характеристиками їх сиблингів.

У одному дослідженні Кох розглянула деякі емоційні аттитюди дітей у зв'язку з характеристиками їх сиблінгів. Враховувався порядок народження, стать дитини, стать сиблінга, різниця у віці між дітьми. Ці характеристики були зіставлені з оцінками збудливості, сили емоційних реакцій, швидкості відновлення після емоційного розладу, стабільності настрою, фізичної активності, нервових звичок, здоров'я, соціальної тямущості, сензитивності, схильності до гніву, упевненості в собі, рішучості, життєрадісності, схильності виправдовуватися і ін., які були отримані від вчителів.

Всі діти були розбиті на 24 групи по 16 дітей в кожній. Розглядалися такі поєднання: хлопчик із старшим братом, хлопчик з молодшим братом, хлопчик із старшою сестрою, хлопчик з молодшою сестрою, дівчинка із старшим братом, дівчинка з молодшим братом, дівчинка із старшою сестрою, дівчинка з молодшою сестрою. Також враховувалася різниця у віці між сиблінгами – менше двох років, від двох до чотирьох років, від чотирьох до шести років.

Результати дослідження:

– Оцінка здоров'я старших дітей в різностатевих сиблінгових парах краща, ніж молодших дітей.

– Старші сиблінги виявилися упевненішими в собі, ніж молодші.

– Дівчата, що мають молодших сестер, виявилися нерішучішими, ніж ті, що мають старших сестер, якщо різниця у віці між ними була менше двох або чотирьох років.

– Першонародженні при різниці у віці з сиблінгом від двох до чотирьох років оцінені вчителями як більш схильні виправдовуватися, ніж інші діти.

– Діти з сиблінгом протилежної статі, який старший або молодший за нього на два-чотири роки, отримали більш високі оцінки за шкалою упевненості в собі, ніж діти з сиблінгом тієї ж статі.

– Дівчатка, що мають братів на 2–4 роки старших або молодших, рішучіші, ніж ті, що мають сестер.

– Активність хлопчиків позитивно корелює з різницею у віці між сиблінгами, у дівчаток такої залежності не виявлено.

– Виявлено, що діти, в яких є брат, менш сензитивні, ніж ті, у кого є сестра.

Кох, узагальнюючи отримані результати, приходить до висновку про те, що різниця у віці між сиблінгами грає певну роль. Наприклад, чим більша різниця у віці, тим вищі показники здоров'я і активності сиблінгів.

Діти, близькі за віком, отримують більш схожий батьківський підхід. Маленька різниця у віці сприяє прямішим сиблінговим інтеракціям. При більшій різниці сиблинговіе взаємовідношення більш опосередковані стосунками з батьками.

Цікава знахідка – діти з сиблінгами протилежної статі виявилися, в цілому, здоровішими, життєрадісними, упевненими в собі, активнішимими, рішучішими, ніж ті діти, які мають сиблінгів тієї ж статі. Вочевидь, свою роль тут відіграє суперництво між сиблінгами однієї статі. В сиблінгів різної статі менше підстав для конфліктів, у них різні сфери інтересів, більше друзів.

У іншій роботі на цій же вибірці Кох вивчала зв'язки між деякими установками (такими, як агресивність, ініціативність, допитливість, оригінальність, широта інтересів, ентузіазм, амбіції, відповідальність) і характеристиками сиблінгів. Були отримані цікаві результати. Зокрема, виявилось, що широта інтересів збільшується зі збільшенням різниці у віці між сиблінгами. Чим більше різниця у віці, тим більше інтересів сиблінгів знаходиться зовні дому. Крім того, на другу дитину робить вплив старший сиблінг, в якого з віком коло інтересів розширюється: молодший тягнеться за старшим.

Першонароджені діти виявилися допитливішими. Це пов'язано з тим, що первістки зазвичай більше орієнтовані на дорослих, більше з ними спілкуються. У дорослих – безліч різноманітних знань, інтересів, і вони із задоволенням заохочують дитину ставити питання і взнавати нове.

У цій же роботі було виявлено, що дівчатка, що мають молодшого брата, більш схильні до ревнощів, суперництва, агресивних реакцій, ніж дівчатка, які мають молодших сестер.

Кох пояснює це ти, що матері терплячіші до хлопчиків, що викликає у дівчаток ревнощі. Матері і, в деякій мірі, батьки схильні захищати молодших братів від старших, що також впливає на взаємини і особистісні характеристики сиблінгів.

Вплив старшого сиблінга на молодшого залежить від різниці у віці. Так, молодший брат сестри, яка старша за нього на 4–6 років, може мати проблеми із статевою ідентифікацією.

Перед його очима – жіноча модель, оскільки він переважно спілкується з жінками – з матір'ю і старшою сестрою. Кох пише, що, згідно теорії Фрейда, батько сприяє дочці, а не синові, тому приділяє йому менше уваги. По відношенню до брата старша сестра домінантна, ревнива, дбайлива. Мати ставиться до нього м'якше, ніж до старшої дівчинки, балує його і потурає у всьому, оскільки він – хлопчик, до того ж, молодший. В результаті, хлопчик стає пасивним, переживає почуття неповноцінності.

Хлопчики, що мають старшого брата з великою різницею у віці, в порівнянні з тими, хто має старшу сестру, відрізняються великим ентузіазмом, амбіціями, агресивністю, наполегливістю і широтою інтересів. Старший брат допомагає молодшому в його статевій ідентифікації, що сприяє зменшенню причин для конфліктів між ними.

Отримані і статеві відмінності: дівчатка, як і очікувалося, виявилися відповідальнішими, наполегливішими і організованішими. В даному випадку спостерігається вплив різниці у віці. Коли дівчинка старша за свого сиблінга менше, ніж на два роки, вона більш ініціативна і домінанта, ніж хлопчик в тій же сиблінговій позиції. Це пояснюється тим, що дівчатка схильні ідентифікувати себе з матір'ю, а хлопчики – ні.

Шуберт і Вагнер досліджували дітей з багатодітних сімей. Вони обстежували 229 хлопчиків і 248 дівчаток – старшокласників і 117 хлопчиків перехідного віку з сімей різного розміру. Виявилось, що діти з великих сімей в підлітковому віці є стабільнішими: вони не демонструють ознак вікового дисбалансу. У цій роботі були отримані відмінності в особоистісних характеристиках дітей залежно від порядку народження. Наприклад, у старших дітей в сім'ях більша вірогідність неврастенічних розладів, в середніх – параноїдальних.

Боссаро і Болл на вибірці з 64 сімей вивчали ролеві позиції дітей залежно від порядку народження. Дослідження продовжувалося 6 років. Було вивчено 879 дітей. Автори прийшли до висновку, що, чим більша сім'я, тим вища ролева диференціація і спеціалізація сиблінгів. Ролі вони розглядали як прояв спеціалізованої функції індивіда в сім'ї. Дитина в дуже ранньому віці бере на себе певну роль в груповому житті сім'ї. Інші члени сім'ї приймають його в цій ролі. Коли нова дитина приходить в сім'ю, вона потрапляє в ситуацію, де деякі рольові позиції вже зайняті, і вона визначає свою роль, виходячи з цього. Отже, дитина не вільна у виборі своєї ролі.

Було виділено вісім типових родинних ролей.

Перший тип – він присутній в кожній сім'ї – це відповідальна дитина. Вона наглядає за іншими сиблінгами, допомагає їм. Якщо це хлопчик, то він виступає як помічник батька або його заступник, якщо той відсутній. Якщо це дівчинка, то вона стає як би другою матір'ю молодшим дітям. Великі сім'ї в значній мірі тримаються на плечах старших дітей. Але є і багаточисельні виключення. Наприклад, коли старший син не може узяти на себе цю роль, оскільки він – улюбленець матері, або у нього конфлікт з батьком, і тоді він прагне рідко бувати удома. Також і старша дочка може бути безвідповідальною, вона може бути розпещеною батьковою улюбленицею, або знаходитися в конфліктних стосунках з матір'ю.

Другий тип, що часто зустрічається, – популярний, соціабельній сиблінг. Часто це друга дитина в сім'ї або той, хто слідує за відповідальним. Частіше це хлопчик. Він не бореться із старшим за владу через контроль над сиблінгами, а набуває популярності завдяки своїй чарівливості, чим доповнює роль першого. Він товариський, легко вступає в контакт з людьми. Його люблять ті, що оточують – батьки і інші люди. Він уважний і чуйний.

Третій тип – амбітний. Його інтереси носять соціальний характер і лежать поза сім'єю. Займається багатьма речами. Більшість цих дітей – дівчатка, часто треті і далі по порядку народження. Така дитина не претендує на перші дві ролеві позиції в сім'ї, а направляє свою активність зовні, в нове русло, де може проявити себе і стати успішною.

Четвертий тип – студент. Він багато читає, добре вчиться в школі, має високий інтелект, розумний. Він зазвичай спокійний, працелюбний, методичний. Такі діти можуть бути першими в сім'ї, хто закінчив коледж чи ВНЗ. Дівчатка і хлопчики цього типу в рівній пропорції. Як і третій тип, він вибирає для себе інший шлях проявити себе.

П'ятий тип – егоцентричний. Це ізольований член сім'ї. Його опис варіює від замкнутості до асоціальних установок відносно інших сиблінгів. Інколи організовує свою життєву активність поза сім'єю. Може бути яскравим, але знаходиться у стані війни зі усім світом. Упертий, незалежний, не любить школу, не дуже відповідальний, але сприймає життя дуже серйозно. Це частіше дитина чоловічої статі. Цей тип уникає змагання з іншими сиблінгами.

Шостий тип – найбезвідповідальніший член сім'ї. Він теж уникає змаганнь за досягнення. Він усунений від родинного життя, але не у фізичних відносинах. Він просто знімає з себе відповідальність за інших членів сім'ї.

Сьомий тип – це неблагополучна дитина. Хтось з цього типу має фізичні недоліки, хтось – хронічні або тривалі хвороби, хтось просто іпохондрик. В будь-якому випадку, цей тип використовує свої недоліки, аби виправдати свої поразки. Це можуть бути і дівчатка, і хлопчики.

Восьмий тип – улюбленець. Це розпещена дитина. Рідко велика сім'я обходиться без цього типу сиблінга. Частіше це пізня дитина, наймолодша. Таку дитину особливо балує мати. Останні сиблінги визнають його улюбленцем, вважають, що йому більше дозволяється, ніж ним.

Цих вісім типів не обов'язково присутньо в кожній сім'ї, хоч би тому, що не у всіх сім'ях є стільки дітей. Є і інші типи сиблінгів – "козел відпущення", "дівчинка-шибеник", "перфекціоніст", "слабак", "тихоня", "біла ворона", "умілець" і ін. Але вони не так поширені, як перші вісім типів.

Мозак розглянув питання суперництва між сиблінгами і прийшов до висновку, що зі збільшенням різниці у віці суперництво між дітьми зменшується. Так, при різниці між двома дітьми в 7 і більше років, вони обоє розвиваються практично як єдині діти.

Екстейн, аналізуючи дослідження 1949–1965 рр., виділяє насткпні відмінності між дітьми з різним порядком народження по різних характеристиках.

Першонароджені:

ü  успішніше інших сиблінгів

ü  мають вищі інтелектуальні показники

ü  краще вчаться

ü  володіють вищою мотивацією

ü  більше схильні до стресу

ü  більш схильні до приєднання

ü  демонструють зрілішу поведінку

ü  більш схильні піддаватися авторитетам

ü  схильні до лідерства

ü  нестійкі до стресу

Середні діти:

ü  мають менше проблем в діяльності

Молодші діти:

ü  мають вищу вірогідність схильності до алкоголізму

ü  діє як єдина дитина при різниці у віці більше 7 років

ü  відрізняються по когнітивних характеристиках

Єдині діти:

ü  переживають потребу в досягненнях

ü  мають високий рівень досягнень

ü  мають більше проблем в поведінці

ü  відчувають потребу в приєднанні під впливом стресу

Франкл Салловей провів повторний аналіз робіт, даних С.Ернст і Ж.Агнст, із застосуванням мета-анализу і виявив, що порядок народження краще передбачає соціальні аттитюди, ніж стать, соціальний клас або раса. Крім того, порядок народження впливає на особу в 5–10 разів сильніше, ніж IQ або академічні досягнення. Порядок народження визначає інтелектуальну гнучкість, відношення до інновацій і нових ідей, а також те, як людина може змінювати свої погляди. Знахідки Салловея викликали нову хвилю експериментальних досліджень ефекту порядку народження.

4. Вивчення порядку народження в руслі психоаналізу

Одним з послідовників Адлера був Вальтер Томан. Він проаналізував вплив родинних позицій сиблінгів на їх особистісні особливості і майбутнє подружнє життя. Виділяв 11 конфігурацій з врахуванням порядку народження і статі дітей:

– старший брат брата

– молодший брат брата

– старший брат сестри

– молодший брат сестри

– старша сестра сестри

– молодша сестра сестри

– старша сестра брата

– молодша сестра брата

– середня дитина

– єдина дитина

– близнята.

Він визначив найбільш сприятливі і найбільш несприятливі поєднання подружжя з точки зору того, в яких сиблінгових стосунках вони знаходилися.

Найбільш сприятливі ситуації:

1. Шлюб між старшим братом сестри і молодшою сестрою брата. В цьому випадку вірогідність конфлікту старшинства або конфлікту прийняття іншої статі низька. Чоловік звик спілкуватися з молодшою дівчинкою, дружина – із старшим хлопчиком.

2.Шлюб між молодшим братом сестри і старшою сестрою брата. Для нього звична дівчинка старше за нього, для неї – хлопчик молодший за неї. Конфлікт старшинства і прийняття протилежної статі маловірогідний. Але в такій парі можливі зміни в стосунках влади.

Тип взаємин з партнерами протилежної статі в кожному з цих випадків аналогічний тому, який існував в їх сім'ях.

Найбільш несприятливі ситуації:

1. Шлюб старшого з братів і старшою з сестер. Вони обоє були старшими серед сиблінгів в своїх сім'ях, до того ж не мали досвіду спілкування з представниками протилежної статі. Кожен прагнутиме бути старшим. З появою у них дітей ситуація може змінитися – вони обоє можуть відчути себе старшими по відношенню до дітей, але і в цьому випадку чоловік може прагнути до об'єднання з синами проти дівчаток, а дружина – з дочками проти хлопчиків.

2. Шлюб молодшого брата і молодшої сестри. Обоє не уміють взаємодіяти з протилежною статтю, до того ж обоє прагнутимуть зробити другого старшим в парі, аби залежати від нього.

Томан передбачив, що якщо в подружній парі відтворюються сиблінгові позиції, то стосунки в цій парі будуть гармонійними і комфортними.

Ситуація єдиної дитини також багата проблемами. Для дитини найважливішими є його батьки, але вони не завжди в змозі задовольнити всі його потреби. Якщо у нього є брати і сестри, він може звертатися за допомогою до них. У єдиної дитини такої можливості немає. Цілком імовірно, що єдина дитина підшукуватиме партнера, який замінив би йому батька або матір, а не став би рівноцінним партнером

Томан писав, що, безумовно, на характер людини, його життя і вибір партнера для шлюбу окрім родинної конфігурації впливають і інші чинники: спадкові, географічні, соціально-економічні, етнічні, фізичні (зовнішній вигляд, наприклад) ін.

Тест "Який твій порядок народження?"

А. Перфекціоніст, відповідальний, свідомий, любить списки, організований, ним важко управляти, природний лідер, критик, серйозний, легко навчається, логічний, не любить сюрпризів.

Б. Посередник, йде на компроміси, дипломатичний, уникає конфліктів, незалежний, добре ставиться до однолітків, у нього багато друзів, індивідуаліст, скритний, його важко розстроїти.

В. Любит маніпулювати людьми, привабливий, винить у всьому інших, любить увагу, наполегливий, товариський, природжений бізнесмен, розвинений не по роках, привабливий, вразливий, любить сюрпризи.

Г. У 7 років вже поводиться як дорослий; любить все обдумувати, досягати своєї мети; його не потрібно мотивувати; боязливий; обережний; ненаситний читач; для нього є лише чорне або біле; часто використовує слова "дуже", "занадто", "точно"; не може дозволити собі помилку; дуже вимогливий до себе; комфортніше відчуває себе з тими, хто старший або молодший за нього.

Результати:

Якщо вибрали список А, є велика імовірність того, що ви — старша дитина в сім'ї. Якщо список Б, можливо, ви середня дитина (друга по рахунку в сім'ї з трьох дітей або третя в сім'ї з чотирьох дітей).

Якщо список В, скоріше за все, ви — наймолодша дитина в сім'ї.

Якщо список Г, то імовірно ви – єдина дитина в сім'ї, і у вас багато спільного зі старшою дитиною.

5. Типи сиблінгових позицій

5.1 Первісток (старша дитина)

Дитина отримує 200% батьківської уваги і є центром сім'ї. Перші діти часто засвоюють "дорослу" мову і віддають перевагу компаніям дорослих. Згідно Адлеру, положення первістка можна вважати завидним, поки він – єдина дитина в сім'ї. Батьки зазвичай сильно переживають з приводу появи першої дитини і тому цілком віддають себе їй. Первісток отримує безмежну любов і турботу від батьків. Він, як правило, насолоджується своїм безпечним і безтурботним існуванням. Але це продовжується до тих пір, поки наступна дитина не позбавить його своєю появою привілейованого положення. Це подія драматичним чином міняє положення дитини і його погляд на світ.

Адлер часто описував положення первістка при народженні другої дитини , як положення "монарха, позбавленого трону", і відзначав, що цей досвід може бути дуже травматичним. Коли старша дитина спостерігає, як його молодший брат або сестра перемагає в змаганні за батьківську увагу і ніжність, вона, природно, буде схильна відвойовувати своє верховенство в сім'ї. Проте це битва за повернення колишньої центральної позиції в родинній системі із самого початку приречена на невдачу – колишнього не повернути, як би первісток не старався. З часом дитина усвідомлює, що батьки дуже зайняті або дуже байдужі, аби терпіти його інфантильні вимоги. Крім того, у батьків значно більше влади, ніж є у дитини, і вони відповідають на його важку поведінку (вимога до себе уваги) покаранням. В результаті подібної родинної боротьби первісток "привчає себе до ізоляції" і освоює стратегію виживання поодинці, не потребуючи чиєї-небудь прихильності, схвалення або підтримки. Адлер також вважав, що саме старша дитина в сім'ї швидше за все консервативна, прагне до влади і схильна до лідерства. Тому старші діти часто стають охоронцем родинних цінностей і моральних стандартів.

Виділяють два типи первістків: покірливі годувальники і заступники (агресивні).

1.Покірливі годувальники.

Головний принцип та девіз таких осіб – "Чим я можу вам допомогти?". На початку життя такі діти відчували потребу у підтримці мами і тата, в дорослому віці вони будуть шукати одобрення у вчителів та інших авторитетів. Такі люди відчувають потребу догоджають, піклуватися про інших. Вони террплячі, тихо подавляють свої образи, однак потім вони можуть виплеснути все наболіле назовні.

2.Годувальники (агресивні)

Це особи наполегливі, вольові, люблять досягати своїх цілей. У них присутні якості "сторожового собаки", іншими словами вони уміють "царапатися, чіплятися і кусатися".

Первістки в основному вчаться у дорослих, тому недивно, що вони готові на все, щоби робити все правильно, організовано і вчасно.

Сильні та слабкі сторони первістків

1.Схильність до лідерства

Сильна сторона - бере на себе відповідальність, знає, що робити

Слабка сторона – може недооцінювати ініціативи тих, хто залежить від нього; може виявитися занадто владним та агресивним

2. Агресивність

Сильна сторона – користується пошаної групи; люди слідують їх лідерству

Слабка сторона – може іти по головах інших, бути нечутливим, егоїстичним, надмірно сфокусованим на меті і недостатньо уважним до почуттів інших.

3.Покорення

Сильна сторона – готовий співробітничати, з ним легко працювати, хороший командний гравець

Слабка сторона – Його можуть використовувати, знущатися над ним.

4.Перфекціонізм

Сильна сторона – завжди все робить правильно, не залишає роботу на потім

Слабка сторона – надто часто критикує себе та інших, ніколи не буває задоволеним, може відкладати роботу на потім через страх "не достатньо хорошого" її виконання.

5.Організованість

Сильна сторона – усе під контролем, у курсі усіх подій, прагне не спізнюватися і дотримується графіку

Слабка сторона – занадто переживає через порядок, процес чи правил; не проявляє гнучкості, коли це необхідно; нетерплячий до інших, не таких як він; не любить сюрпризи

6.Наполегливість

Сильна сторона – амбіційний, ініціативний, енергійний, готовий жертвувати заради успіху

Слабка сторона – піддає себе і оточуючих небезпеці, стресам та тиску.

7.Любитель списків

Сильна сторона – ставить цілі та добивається їх; більше встигає зробити за день; планує свій день

Слабка сторона – може бути занадто зайнятим своїми справами, і не бачить того, що потрібно виконати негайно; замкнутися в собі;

8.Логічність

Сильна сторона – у нього гострий розум; важко назвати нав’язливим

Слабка сторона - вважає, що завжди правий і може не приділяти уваги думці інших

5.2 Єдина дитина

Адлер вважав, що позиція єдиної дитини унікальна, тому що у неї немає інших братів або сестер, з якими йому доводилося б конкурувати. Це обставина, разом з особливою чутливістю до материнської турботи, часто наводить єдину дитину до сильного суперництва з батьком. Дитина дуже довго і багато знаходиться під контролем матері і чекає такого ж захисту і турботи від інших. Головною особливістю цього стилю життя стає залежність і егоцентризм.

Така дитина впродовж всього дитинства продовжує бути осереддям життя сім'ї, її балують, вона не пристосована до труднощів, до самостійного вирішення проблем. У дорослому житті особа постійно шукає підтримки від інших людей, оскільки звикла отримувати її від батьків і без неї відчуває себе невпевнено.

Одинокі єдині діти найчастіше є критичними, і достатньо егоїстичними. У них присутня імовірність вираження перфекціонізму.

Якщо батьки єдиної дитини ставилися до свого чадо як до маленького дорослого, постійно тиснули на нього і заставляли бути зрілим, відповідальним і надійним, то дитина може виглядати дуже впевненою, спокійною та врівноваженою ззовні, однак всередині дитина може бунтувати і супротивлятися тому, щоби бути "маленьким дорослим".

Сильні та слабкі сторони єдиних дітей

1.Впевненість в собі

Сильна сторона – довіряє власній думці, не боїться приймати рішення

Слабка сторона – може стати егоїстична через батьківське ставлення

2.Перфекціонізм

Сильна сторона – завжди все робить правильно, не залишає роботу на потім

Слабка сторона – надто часто критикує себе та інших, ніколи не буває задоволеним, може відкладати роботу на потім через страх "не достатньо хорошого" її виконання.

3.Організованість

Сильна сторона – усе під контролем, у курсі усіх подій, прагне не спізнюватися і дотримується графіку

Слабка сторона – занадто переживає через порядок, процес чи правил; не проявляє гнучкості, коли це необхідно; нетерплячий до інших, не таких як він; не любить сюрпризи

6.Наполегливість

Сильна сторона – амбіційний, ініціативний, енергійний, готовий жертвувати заради успіху

Слабка сторона – піддає себе і оточуючих небезпеці, стресам та тиску.

7.Любитель списків

Сильна сторона – ставить цілі та добивається їх; більше встигає зробити за день; планує свій день

Слабка сторона – може бути занадто зайнятим своїми справами, і не бачить того, що потрібно виконати негайно; замкнутися в собі;

8.Логічність

Сильна сторона – у нього гострий розум; важко назвати нав’язливим

Слабка сторона - вважає, що завжди правий і може не приділяти уваги думці інших

Основною проблемою первістків та єдиних дітей є перфекціонізм.

Перфекціонізм не є сильною стороною.

Бали: 0-ніколи; 1 -інколи; 2- часто ; 3 –завжди.

1. Чи дратують вас помилки — ваші власні або інших людей?

2. Як ви думаєте, чи повинні всі інші так само прагнути робити все на вищому рівні, як це робите ви?

3. Чи часто ви застосовуєте слово "треба" ( наприклад: "мені треба було про це потурбуватися" або "нам треба зустрітися з цього питання негайно"?

4. Чи складно вам радіти успіху? Навіть коли все йде добре, чи легко вам знайти щось, що можна було б зробити хоч трохи краще?

5. Чи може одна маленька помилка зіпсувати вам день або хоч б ранок?

6. Чи доставляють вам занепокоєння такі вирази,як досить добре і майже як належить, особливо на роботі, у навчанні?

7. Чи схильні ви відкладати справи на потім лише тому, що, зараз ви не можете виконати цю роботу дуже якісно?

8. Чи помічали ви, як виправдовуєтеся тим, що, якби у вас було більше часу, ви виконали б яку-небудь роботу краще?

9. Чи вважаєте за краще, щоб саме Ви тримати ситуацію під контролем, будь то збори, робота в команді або будь-яка ситуація, в якій задіяна група людей?

10. Чи відчуваєте гостру потребу в тому, аби у вас все було розкладено по поличках, чи наполягаєте ви, аби в тих, що вас оточують все було настільки ж упорядковано (аби у інших було так само, як у Вас)?

11.Чи сприймаєте Ви стакан як наполовину порожнім.

Результат:

1-16 балів - ви незначний перфекціоніст

17-25 балів — ви в значній мірі перфекціоніст

26-33 балу - ви перфекціоніст понад міру (надмірно вимогливі до себе і до інших)

5.3 Друга (середня) дитина

Другій дитині із самого початку задає темп старший брат або старша сестра: ситуація стимулює його досягати рекорди старшого сиблінга. Завдяки цьому нерідко темп розвитку такої дитини виявляється вищим, ніж у старшої дитини. Наприклад, друга дитина може раніше, ніж перша, почати розмовляти або ходити.

В результаті, стиль життя визначає постійне прагнення довести свою першість над старшим братом або сестрою. Отже, для середньої дитини характерна орієнтація на досягнення. Аби добитися переваги, середня дитина використовує як прямі, так і обхідні методи. Адлер також вважав, що середня дитина може ставити перед собою надмірно високі цілі, що фактично підвищує вірогідність можливих невдач.

Для середніх дітей абсолютно нормальним є відчуття покинутості, ігнорування і навіть приниження. Офіційне визначення середньої дитини – це людина, народжена посередині між старшою і наймолодшою дитиною. Тому, середні діти відчувають, що народилися занадто пізно і тому не отримали всіх привілеїв і особливої уваги, які, як йому здається, дісталися старшій дитині. Також, вони народжені надто пізно і не відкрили золоте дно, яке випадає на долю наймолодших дітей, - послаблення вимог дисципліни зі сторони батьків.

Для другої дитини перша буде прикладом, зразком для наслідування, і спостерігаючи за діями старшої дитини, середня буде виробляти свій власний життєвий стиль, який залежить від старшого сиблінга.

Середні діти, як правило, спілкуються з ровесниками більше, ніж будь-яка інша дитина в сім’ї. Вони часто відчувають себе зайвими, ніби не в своїй тарілці, вдома їх не розуміють, старші або молодші сиблінги їх випереджають. Тому, не дивно, що для них друзі стають дуже важливими, оскільки вони дають можливість середній дитині відчути себе особливим, потрібним і значущим.

Через те, що батьки часто не приділяють уваги середнім дітям, вони не завжди можуть добитися свого, тому вчаться вести переговори та іти на компроміси. З іншої сторони, агресивна середня дитина, яка любить конкурувати може застосовувати свої навики ведення переговорів з метою стати успішним підприємцем.

Також, середні діти більше подібні на "закриту книгу", вони вперті та незалежні, ніж інші сиблінги.

Поведінкою середньої дитини керують наступні фактори:

1.Нагороди та визнання

2. Уникнення болі та розчарування

3. Розплатитися

"Середні діти стають витривалими людьми, оскільки ми привикаємо до того, що життя достатньо несправедливе. Наші очікування від життя не настільки великі; ми більш терплячі у взаємостосунках. Середня дитина може сказати: "Ну, що ж, це не найкраще, але цього теж достатньо… " (Кетті Нессел, психолог)

Сильні та слабкі сторони середньої (другої) дитини

1.Росла під тиском

Сильна сторона - навчилася не бути розпещеною

Слабка сторона - може стати бунтарем

2.Реальні очікування

Сильна сторона – навчилися реально дивитися на речі

Слабка сторона – через несправедливе ставлення може стати підозрілим, цинічним.

3.Соціальна особистість

Сильна сторона – важливі взаємостосунки; легко знаходить друзів і підтримує з ними стосунки

Слабка сторона – друзі можуть стати найважливішими, і бажання їх не образити може відобразитися на життєво важливих рішеннях

4.Незалежне мислення

Сильна сторона – робить все не так, як у всіх; любить ризикувати; діє самостійно

Слабка сторона – може стати впертим, нездатним співробітничати

5.Вміння іти на компроміс

Сильна сторона – ладить з іншими; володіє навиками згладжування конфліктів і ведення переговорів

Слабка сторона – може прагнути до миру будь-якою ціною; інші можуть цим користатися

6.Дипломатичність

Сильна сторона - миротворець; любить вирішувати проблеми; уміє дивитися на конфлікти з різних сторін

Слабка сторона - не любить опозиції; краще не ділитися своїми справжніми почуттями та думками.

7.Скритність

Сильна сторона - йому можна довірити особисту інформацію; уміє берегти таємниці

Слабка сторона - боязнь признатися в потребі допомоги через незручність.

5.4 Остання дитина (наймолодша)

Положення останньої дитини унікальне у багатьох відношеннях. По-перше, така дитина ніколи не випробовує шоку "позбавлення трону" іншим сиблінгом і, будучи "малям" або "мазуном" сім'ї, може бути оточений турботою і увагою з боку не лише батьків, але, як це буває у великих сім'ях, старших братів і сестер. По-друге, якщо батьки обмежені в засобах, у дитини практично немає нічого свого, і їй доводиться користуватися речами інших членів сім'ї. По-третє, положення старших дітей дозволяє наймолодшій дитині задавати тон; у старших братів і сестер є більше привілеїв, тому наймолодша дитина переживає сильне почуття неповноцінності, разом з відсутністю відчуття незалежності.

Не дивлячись на це, наймолодша дитина володіє однією перевагою: у неї висока мотивація перевершити старших сиблінгів. В результаті, так дитина часто стає найшвидшим плавцем, кращим музикантом, найбільш честолюбним студентом. Адлер інколи говорив про молодшу дитину, як про можливого майбутнього революціонера.

Сильні та слабкі сторони наймолодшої дитини

1.Привабливість

Сильна сторона її всі люблять, з нею легко і весело

Слабка сторона - любить маніпулювати; видається нечесною

2.Любов до людей

Сильна сторона - добре розуміє інших; ефективно працює з людьми

Слабка сторона - може стати недисциплінованою; багато і довго розмовляє, мало робить.

3.Стійкість

Сильна сторона прагне до цілі; не приймає відмов

Слабка сторона надто вперта

4. Простота

Сильна сторона - здається справжньою, розслабленою і надійною

Слабка сторона - може здатися розсіяною, незібраною

5. Прагнення бути в центрі уваги

Сильна сторона - весела і смішна, знає як примусити інших помітити себе

Слабка сторона – може стати егоїстичним, не уважним до інших, імпульсивним, нетерпеливим

Кожен з наведених вище прикладів є стереотипним описом "типової" старшої, єдиної, середньої і наймолодшої дитини. Не у кожної дитини стиль життя повністю збігається із загальними описами. Позиція кожної дитини в сім'ї передбачає наявність певних проблем (наприклад, необхідність поступатися центральним положенням в сім'ї після того, як був об'єктом загальної уваги, конкурувати з тими, у кого більше досвіду і знань і тому подібне).

6. Варіації порядку народження

Якщо спостерігається неспівпадіння, тобто коли хтось абсолютно не підходить під жоден типовий варіант порядку народження, говорять про вплив варіацій. Варіації – це різноманітні фактори, з якими можна стикнутися в ході вивчення окремих осіб, сімей або груп. Це різні фактори та сили, які впливають на кожну людину незалежно від порядку народження, а саме:

-  Різниця у віці між дітьми

-  Стать кожної дитини

-  Фізичні, розумові та емоціональні відмінності

-  Смерть одного зі сиблінгів

-  Усиновлення

-  Порядок народження батьків

-  Стосунки між батьками

-  "Критичність" батьків

-  Об’єднання двох сімей в одну (внаслідок смерті одного з подружжя або розводу)

Порядок народження батьків

Батьки схильні ототожнювати себе з дитиною, з якою однаковий порядок народження. Якщо обоє батьків перші діти – це зазвичай гарантує, що у таких батьків буде "критичний погляд" на своїх дітей, вони будуть надто жорсткими до них, тому що стануть переносити на них свої власні стандарти і в той час будуть вчитися виховувати своїх дітей, тобто батьки будуть практикуватися на дітях.

В будь-якій сім’ї багато залежить від особистості, цінностей та стилю виховання мами і батька. Також важливими є перехресні зв’язки: між мамою і сином та між батьком та дочкою.

Об’єднана сім’я

Якщо дитина, народжена в одному порядку народження, виявляється на іншій гілці на дереві об’єднаної сім’ї, існує імовірність, що такій дитині прийдеться брати на себе іншу відповідальність і виконувати інші обов’язки. Тобто, часто дитині "присвоюється нова позиція" в об’єднаній сім’ї, в якій найчастіше відбувається конфлікт між первістками та між дітьми більш пізніх порядків народження.

Література

1.  Адлер А. Понять природу человека / пер. из англ. М: Академический проект, 1997. - 256 с.

2.  Адлер А. Наука жить / пер. из англ..Киев: Port-Royal, 1997. - 288 с.

3.  Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов / пер. из англ. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 448 с.

4.  Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / пер. из англ. М: Академический проект, 2007.- 232 с.

5.  Леман К. Порядок рождения/ пер. з анг.Е. Прищенко. - К.: Брайт Букс, 2007.- 448 с.

6.  Рожденный первым…: Теория очередности рождения – ключ к познанию психологии личности / Клифф Исааксон, Крис Редиш.-Пер.с англ. К.Савельева.-М.:ФАИР-ПРЕСС, 2004.- 272 с.

Зміст Вступ 1. Поняття про порядок народження 2. Перші дослідження порядку народження 3. Емпіричні дослідження порядку народження 4. Вивчення порядку народження в руслі психоаналізу 5. Типи сиблінгових позицій 5.1 Первісток (

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу