ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЛИСЕНКО ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 37.034.”3752”

ВИХОВАННЯ ГУМАНІСТИЧНО СПРЯМОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, професор

Дем’янюк Тамара Дмитрівна,

Рівненський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри теорії і методики виховання

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Хомич Лідія Олексіївна,

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України;

завідувач відділу виховних систем у педагогічній освіті

кандидат педагогічних наук, доцент

Трибулькевич Катерина Георгіївна,

Миколаївський державний університет імені Василя Сухомлинського,

доцент кафедри педагогіки.

Захист дисертації відбудеться 03 липня 2008 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9; 8-ий поверх, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9)

Автореферат розісланий 02 червня 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап становлення громадянського суспільства в Україні передбачає докорінну трансформацію світоглядних пріоритетів та ціннісних орієнтирів особистості. Йдеться про зміну ставлення людини до інших людей та до самої себе, про підвищення власної відповідальності за майбутнє держави, суспільства, цивілізації.

У цьому зв’язку Національна доктрина розвитку освіти першочерговим завданням освітньої галузі визначає виховання гуманістично спрямованої особистості, а освіта визначена головним чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості. Практичне вирішення цих завдань тісно пов’язане із розвитком гуманістичної самосвідомості, творчої ініціативи особистості, її здатності вільно орієнтуватися у світі духовних цінностей; з формуванням уміння проявляти творчість при прийнятті суспільно значущих рішень, нести відповідальність за наслідки власних дій і вчинків.

Отже, проблема гуманістичного виховання підростаючого покоління громадян України має важливе соціально-педагогічне значення, оскільки, з одного боку, при визначенні цілей виховання враховуються інтереси і запити суспільства загалом і кожної особистості зокрема, а, з іншого, - важливим є розуміння сутності самого процесу виховання.

У сучасних умовах проблему виховання гуманістично спрямованої особистості, її морально-етичні аспекти розробляють І.Бех, А.Бойко, О.Вишневський, Т.Дем’янюк, Л.Макарова, В.Оржеховська, С.Рудаківська, О.Сухомлинська, О.Столяренко, К.Чорна, Н.Миропольська та інші. У них предметом дослідження є гуманістичні цінності, їх сутність, специфіка та місце у духовному світі особистості.

В основу концепцій Б.Ананьєва, О.Киричука, І.Кона, інших дослідників покладено різні психологічні аспекти гуманістичного виховання особистості, зокрема ідеї суб’єкт-суб’єктної взаємодії та саморозвитку особистості.

У дослідженнях О.Виговської, С.Рудаківської, І.Якиманської стверджується, що в основі процесу гуманізації лежить особистісно зорієнтоване навчання та виховання. У спеціальних дослідженнях Б.Ананьєва, Н.Анікєєвої, О.Леонтьєва, Ю.Шарова розглядаються шляхи розвитку мотивації гуманної поведінки особистості.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що переважна більшість аспектів гуманістичного виховання підлітків не залишилася поза увагою дослідників. Однак, ще недостатньо розкрито оптимізацію процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Наше дослідження зумовлено, по-перше, необхідністю оновлення процесів виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час на основі вивчення і засвоєння вітчизняної і світової духовної спадщини. По-друге, існуючими суперечностями: між об’єктивною потребою суспільства у гуманістично спрямованій особистості, готовій до життя в умовах демократичного суспільства, та недостатнім використанням теоретичних надбань, прогресивного педагогічного досвіду у вирішенні цього завдання; між значним потенціалом системи гуманістичного виховання підлітків та епізодичним використанням його у практичній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів.

Під час організації виховного процесу на противагу суттєвим змінам у його змісті, наповнення благородними ідеями йде орієнтація на часткове оновлення та зовнішні прояви результатів діяльності вихованців; повільно впроваджуються активні форми позаурочної діяльності. Виховні заходи не мають глибокої розвивальної основи; не сприяють формуванню у підлітків почуттів доброти, чуйності, милосердя, терпимості, безкорисливості, взаємоповаги, співпереживання, толерантності тощо.

Таким чином, недостатня розробленість проблеми, її актуальність, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукової роботи є частиною наукової теми лабораторії морально-етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України “Патріотичне та морально-естетичне виховання підростаючого покоління”, державний реєстраційний номер 0102U000390. Обраний напрям педагогічного дослідження є також складовою Держбюджетної теми, яка виконується науково-дослідною лабораторією інноваційних виховних технологій Рівненського державного гуманітарного університету “Громадянське виховання учнівської та студентської молоді в умовах суверенної України”, державний реєстраційний номер 0102U005600.

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 8 від
28 березня 2003 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень
у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 17 червня
2003 року).

Об’єкт дослідження – процес виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка.

Предмет дослідження – модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час.

Мета дослідження – науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Гіпотеза дослідження: виховання гуманістичної спрямованості підлітків у позаурочний час здійснюватиметься більш ефективно за умови застосування особистісно орієнтованої концепції, яка ґрунтується на суб’єкт-суб’єктній взаємодії вчителя і вихованців, на особистісному підході до них; на ціннісно-орієнтаційній діяльності підлітків у контексті вітчизняної і світової духовної спадщини.

Відповідно до мети і гіпотези визначено коло завдань дослідження:

–    з’ясувати стан розробленості проблеми у теорії та виховній практиці;

–    уточнити поняття „гуманістична спрямованість особистості” та „гуманістично спрямована особистість”;

–  розробити структуру, критерії та показники гуманістичної спрямованості особистості та визначити рівні її сформованості у підлітків;

–   науково обґрунтувати та експериментально перевірити функціонально-прогностичну модель гуманістично спрямованої особистості;

–    розробити програму та методичні рекомендації з підготовки вчителів до здійснення виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися такі загальнонаукові методи:

– теоретичні: аналіз науково-методичної літератури з питань гуманістичного виховання; статистичний аналіз результатів педагогічного експерименту та узагальнення результатів дослідної роботи, що дало змогу зібрати теоретичний матеріал з проблеми дослідження, виділити тему й завдання експериментальної діяльності, отримати об’єктивні відомості про стан сформованості гуманістичної спрямованості підлітків на констатуючому та формуючому етапах дослідження; за допомогою методів порівняння, класифікації, систематизації, узагальнення теоретичних даних, теоретичного моделювання визначено зміст та умови ефективного здійснення процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час;

– емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування (опитування), інтерв’ю, бесіди, індивідуальні та групові обговорення моральних ситуацій, тестування – для визначення рівнів виховання гуманістичної спрямованості підлітків; констатувальний педагогічний експеримент – для визначення знань і виявлення шляхів формування гуманістичної спрямованості підлітків у позаурочний час; формувальний педагогічний експеримент – для перевірки ефективності педагогічної технології виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час; математичні методи – у процесі збору, обробки, аналізу результатів дослідження.

Теоретичною основою дослідження є філософське вчення про гуманізм; теорія про соціальну зумовленість виховання особистості (О.Киричук, К.Платонов); психолого-педагогічні положення про соціальну сутність людини (І.Кон, О.Леонтьєв), про особистість як суб’єкт життєдіяльності та розвитку (Н.Анциферова, О.Ільїн, О.Мудрик, Н.Щуркова); про розвиток як основний спосіб існування людини у різних формах взаємодії (Л.Виготський, Г.Костюк, С.Рубінштейн); особистість як суб’єкт життєдіяльності (І.Бех, А.Бойко, О.Савченко); про особистісно гуманістичний підхід у вихованні підлітків (Ш.Амонашвілі, В.Білоусова, О.Кононко, О.Сухомлинська, К.Чорна).

Організовуючи дослідження з визначеної теми, ми спиралися на положення Конституції України, Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Конвенції ООН про права дитини та інші.

База дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася у загальноосвітніх навчальних закладах Рівненської (Деражненське та Березьке НВО, Постійненська, Костопільська, Студянська ЗОШ Дубенського району, Рівненська державна гуманітарна гімназія, Корецький ліцей, Соснівська гімназія Березнівського району) та Черкаської (Великобурімська ЗОШ, ЗОШ № 10 м. Умані) областей.

На різних етапах дослідження в експериментальній роботі брали участь
738 учнів та 170 учителів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше науково обґрунтовано функціонально-прогностичну модель виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка, яка транслює соціокультурний досвід та продукує систему гуманних зв’язків і відносин особистості; розроблено методику діагностування проявів та рівнів гуманістичної спрямованості підлітків за критеріями: ставлення до інших людей, до себе, до ціннісно-орієнтаційної діяльності, до практичної діяльності. Уточнено поняття „гуманістична спрямованість особистості” та „гуманістично спрямована особистість”, розкрито їх сутність та особливості в сучасних умовах; розроблено структуру гуманістичної спрямованості особистості її ознак та проявів. Набула подальшого розвитку теорія особистісно орієнтованого виховання.

Практичне значення здобутих у ході проведення дослідження результатів полягає в узагальненні практичного досвіду загальноосвітніх навчальних закладів з виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час;

у розробці й апробації функціонально-прогностичної моделі процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка; у розробці програмно-методичних матеріалів (програма “Самовиховання особистості”, програм курсової перепідготовки класних керівників до здійснення процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка).

Висновки і результати дослідження можуть бути використані класними керівниками при організації процесу виховання підлітків у позаурочний час, при підготовці студентів вищих навчальних закладів, перепідготовці педагогічних кадрів до виховної діяльності.

Матеріали дослідження впроваджено в практику роботи Деражненського НВО „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ст. – дитячий садок”, Постійненського ЗНЗ І-ІІІ ст., Костопільського, Студянського ЗНЗ І-ІІІ ст., Березького НВО „Загальноосвітній навчальний заклад – дитячий садок”, Рівненської державної гуманітарної гімназії, Корецького ліцею, Соснівської гімназії Березнівського району (довідка № 01-05/02-115 від 13.01.2005 р.), Загальноосвітніх навчальних закладах м.Черкаси та с. Велика Бурімка Чорнобаївського району (довідка № 13/330 від 08.06.2005 р.) та Загальноосвітньому навчальному закладі № 10 м.Умані Черкаської області (довідка № 121 від 07.06.2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток творчої особистості: досвід, проблеми, пошуки, перспективи” (2000 р., м. Рівне); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Інноваційні виховні технології в системі діяльності навчальних закладів освіти: проблеми, перспективи” (2002 р., м. Рівне), “Громадянське виховання учнівської молоді: інноваційні технології” (2003 р., м. Рівне), обласній науково-практичній конференції „Соціально-педагогічні основи гуманістичного виховання учнів: досвід, пошуки, перспективи” (2007р., м. Рівне); на Всеукраїнській нараді-семінарі заступників начальників управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій (2003 р., м. Рівне), перших Всеукраїнських педагогічних читаннях, присвячених пам’яті М.Стельмаховича (2004 р., м. Івано-Франківськ), у ході засідання круглого столу „Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час” (2006 р., м. Володимирецький Рівненської області) та засідання Міжрегіонального круглого столу „Гуманістичне виховання учнівської молоді: досвід, проблеми, пошуки і перспективи” (2008р., м. Рівне); під час проведення проблемно-цільового семінару „Соціально-педагогічні основи гуманістичного виховання учнівської молоді в умовах суверенної України” (2006р., м. Рівне), на методологічних семінарах кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету.

Публікації. Результати дослідженні висвітлені у 10 наукових працях, з яких 6 одноосібних надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також 1 одноосібному навчально-методичному посібнику.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 201 найменування, і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках, проілюстровано 17 таблицями, 5 схемами, 4 гістограмами. Повний обсяг роботи – 210 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, теоретичну основу дослідження; розкрито наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано інформацію про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі „Гуманістична спрямованість особистості підлітка у виховному контексті” охарактеризовано стан розробки проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості та ідей щодо розуміння його, бачення напрямів розв’язання проблеми. Розкрито підходи до вирішення проблеми виховання гуманістичної спрямованості особистості в історії педагогічної думки та практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів; визначено зміст, форми і методи виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості. Гуманістичні засади є найбільш оптимальними для виховання, враховуючи потреби особистісного розвитку підлітків та умови життєдіяльності сучасного українського суспільства.

Ознаки становлення нової освітньої філософії прослідковуються у філософських та психолого-педагогічних дослідженнях Б.Ананьєва, І.Зязюна, П.Симонова, А.Радіна, Р.Апресяна, І.Фролова, які відносять ціннісне ставлення до людини, реалізацію принципів гуманізму до важливих передумов активності особистості, її повноцінного функціонування.

Особливості становлення і розвитку гуманної особистості досліджували В.Андреєв, І.Єрмаков, З.Карпенко, С.Рубінштейн, О.Савченко, А.Сущенко, Н.Щуркова та інші. Так, О.Леонтьєв стверджував, що однією із найважливіших характеристик зрілої особистості є ціннісні орієнтації. Вони, як одне із центральних особистісних утворень, виражають свідоме ставлення людини до дійсності і в цій своїй якості визначають широку мотивацію її поведінки та суттєво впливають на всі сторони діяльності особистості. Гуманістичні цінності освіти, як стверджує О.Савченко, зумовлюють зміну авторитарно-дисциплінарної моделі виховання на особистісно зорієнтовану, сутнісними ознаками якої є виховання з максимальною індивідуалізацією, створення умов для саморозвитку та самовдосконалення, осмисленого визначення своїх можливостей та життєвих цілей.

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується як період становлення нової гуманістичної парадигми освіти – перехід до особистісно орієнтованого навчання і виховання, який вимагає створення максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості підлітка, виявлення й активного використання його індивідуальних особливостей у освітній діяльності, про що стверджують у своїх дослідженнях О. Столяренко, О. Сухомлинська, А.Мудрик, С.Рудаківська, І.Якиманська, К.Чорна та інші.

Теоретичний аналіз та узагальнення різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості дало змогу зробити висновок, що процес виховання такої особистості має здійснюватися на основі особистісно орієнтованої концепції, на засадах взаємодії всіх учасників педагогічного процесу.

Особистісно орієнтована концепція – це нова виховна стратегія, сутність якої визначається сукупністю відповідних соціальних вимог щодо ставлення педагога до підлітка як до суб’єкта власного розвитку і як суб’єкта виховної взаємодії. Цей теоретичний конструкт проявляється у єдності уявлень, ставлень і психолого-педагогічних засобів антропоцентричного виміру; передбачає синтез індивідуального, соціального, діяльнісного й системного підходів. Саме особистісно орієнтована методологія виховання створює умови для творчого пошуку та моделювання гуманних відносин учителя й учня; вона виступає альтернативою авторитаризму й диктату; відкриває нові можливості самовдосконалення та реалізації здібностей вихованців.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури охарактеризовано сутність поняття “гуманістична спрямованість особистості” – це складне структурно-особистісне утворення, яке відображає схильність індивіда до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб; характеризує особистість під кутом зору способу і характеру взаємовідносин із суспільством, іншими людьми, з навколишньою дійсністю, і передбачає позитивне ставлення до них.

Нами розроблено структура гуманістичної спрямованості особистості, де відображено її ознаки та прояви (рис. 1).

Оскільки виразником гуманістичної спрямованості особистості є її усвідомлене позитивне й об’єктивне ставлення до людей, до самого себе, до різних видів діяльності, то ядром ставлень, які утворюють гуманістичну позицію, є моральні відносини, а сама людина у суспільстві постає як найвища цінність.

Проявом гуманістичної спрямованості особистості є її ставлення до оточуючих людей і до самої себе на основі ідеалів та цінностей гуманізму – добра, справедливості, честі, відповідальності, совісті, добродіянні, які інтегруються в активній особистісній позиції.

У структурі відображено компоненти гуманістичної спрямованості особистості – інтелектуальний, емоційно-мотиваційний, регулятивний, діяльнісно-практичний. Встановлені компоненти та критерії (ставлення до людей, ставлення до себе, до ціннісно-орієнтаційної та практичної діяльності) дали змогу визначити рівні сформованості гуманістичної спрямованості підлітків (низький, середній, високий), кожен із яких характеризується певними показниками або їх відсутністю. В основу такого поділу ми поклали характеристики ціннісного ставлення людей до близького і далекого оточення, до себе, до різних видів діяльності, а саме: активно-діяльнісне; недостатньо послідовно діяльне та пасивне.

До критеріальних показників віднесено: характер спрямованості ставлення (особистісний, соціально значущий, гуманний); наявність переходу ціннісних орієнтацій у стійкі особистісно значущі мотиви ставлення до людей; потреба у постійному вдосконаленні засобів і способів реалізації гуманних взаємовідносин; відповідність особистих мотивів ставлення соціально значущим, гуманним, таким, що виключають споживацькі; повага до людської гідності, прав і свобод кожної людини, здатність до співчуття і співпереживання.

Враховуючи визначені критерії та показники, нами розроблено діагностичну програму вивчення рівня вихованості гуманістично спрямованої особистості підлітка та шляхів її практичної реалізації.

Як підтверджують результати дослідження, у практиці виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час спостерігається ряд негативних тенденцій. Встановлено, що лише 25,1% учнів 5-8 класів мають певні знання про сутність гуманізму; кожний четвертий респондент проявляє доброзичливість, їхня поведінка відповідає гуманістичним уявленням, носить стійкий характер.

Виявлено, що 76,8% учнів експериментальних класів не готові до здійснення гуманних учинків, до активної протидії злу, насиллю, жорстокості. Дослідження засвідчили наявність значних морально-психологічних проблем у класних колективах: чітко прослідковується наявність позитивних і негативних лідерів; учням бракує толерантності у взаємостосунках, нерідкими є конфліктні ситуації.

У ході констатувального етапу експерименту проаналізовано й узагальнено досвід педагогічних колективів з виховання гуманістично спрямованої особистості, скоректовано експериментальні методики, випробувано різні варіанти залучення підлітків до гуманістично спрямованої діяльності, надано методичну допомогу класним керівникам.

Аналіз отриманих на констатувальному етапі експерименту даних засвідчив наявність педагогічного протиріччя між значним потенціалом гуманістичного виховання підлітків та епізодичним використанням його у практичній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів.

У другому розділі „Оптимізація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час” розроблено модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час; розкрито методику формувального етапу експерименту; розроблено і впроваджено особистісно орієнтований тип організації виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Оптимізація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості забезпечує діяльність, що розгортається в рамках функціонально-прогностичної моделі (рис. 2).

Чітко виражена мета виховного процесу сприяє успішному формуванню відповідних якостей гуманістично спрямованої особистості. Наше дослідження підтвердило доцільність постановки мети, як формування вільної особистості, здатної захищати і відстоювати власну позицію, керуючись національними та загальнолюдськими цінностями.

Принципова новизна організації виховного процесу за такою моделлю полягає у відході від примусу, диктату і насилля над вихованцем; зміст виховання здійснюється без психічних перевантажень. Вона передбачає ставлення вчителя до підлітка як до суб’єкта власного розвитку і як суб’єкта виховної взаємодії; участь підлітків у ціннісно-орієнтаційній діяльності, стимулювання вихованців до здійснення самовиховання і саморозвитку. За таких умов розвиток особистості відбувається шляхом постійного вдосконалення змісту особистої діяльності на основі узгодження з цінностями суспільства, а виховний процес спрямовується на засвоєння моральних правил життя у суспільстві. Така організація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка позитивно впливає на зростання ціннісного ставлення до інших людей та до себе за умови залучення підлітків до участі у тренінгах та ділових іграх, встановлення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між їх учасниками; формування у вихованця навичок аналізу ситуацій, розвиток комунікативних умінь і розуміння власної цінності. Використання вправ, бесід, тестування, спостереження за вихованцями; стимулювання підлітків до здійснення гуманних учинків забезпечує ефективність ціннісно-орієнтаційної діяльності підлітків.

Узагальнивши зазначене вище, ми дійшли висновку, що основними завданнями в організації процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час є:

–    оволодіння знаннями про гуманістичні цінності, способи і засоби реалізації суспільно-значущих стосунків між людьми;

–    формування навичок аналізу і критичної оцінки різноманітних способів реалізації цих цінностей;

–    формування впевненості у власних силах і можливостях;

–    розвиток уміння аналізувати вплив власних учинків на оточуючих, та на свій життєвий шлях;

–    розвиток комунікативних умінь, готовності відстоювати власні переконання;

–    формування досвіду гуманних взаємостосунків;

–    формування адекватної самооцінки, зокрема, моральної, позитивної “Я”-концепції; розвиток впевненості у власних можливостях бути гуманною особистістю.

З метою забезпечення цілісного підходу до виховання гуманістично спрямованої особистості нами розроблено і апробовано програму розвитку такої особистості. Враховуючи структуру особистості, виділено програмні розділи: “Я – особистість”, “Я і Україна”, “Я і Природа”, “Я і Ми”, “Я. Земля. Всесвіт”. Повністю програма подана у додатках до дисертації.

Результатами дослідження підтверджено, що на підвищення рівня сформованості гуманістичної спрямованості підлітків значний вплив здійснює організація їхньої ціннісно-орієнтаційної діяльності, як сукупність дій, вчинків, впливів особистості, що спрямовані на саморозвиток, самореалізацію і самовдосконалення на основі загальнолюдських і національних цінностей (базових цінностей), які у педагогічному процесі спрямовані на формування в учня рис, що посилюють мотивацію його поведінки, почуття обов’язку, відповідальності, пізнавальних інтересів і потреб та усвідомлення власного творчого саморозвитку.

Формувальний етап експерименту засвідчив, що гуманістично спрямована особистість ефективно розвивається за умов, коли різнопланова ціннісно-орієнтаційна діяльність педагогічно доцільно організована і дає можливість підліткам обговорювати проекти спільної діяльності; висловлювати зауваження й пропозиції щодо виконання справи; обирати шляхи її здійснення; визначати мету, напрям діяльності, склад виконавців; розподіляти доручення з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів; оцінювати свою діяльність шляхом творчих звітів, бесід, анкетувань; на основі узагальнення результатів визначати перспективи подальшої діяльності.

Проведений на підсумковому етапі формувального етапу експерименту зріз результатів участі підлітків у різних видах виховної діяльності засвідчив динамічний характер розвитку виділених нами показників сформованості гуманістично спрямованої особистості. Участь у різних видах виховної діяльності сприяла тому, що підлітки почали усвідомлювати її суспільну значущість. Якщо на початку експерименту лише 19,4% учнів були впевненими у тому, що знання ідей і норм гуманізму, в основі яких лежать загальнолюдські цінності (праця, взаємоповага, доброта, справедливість, толерантність, щирість тощо) потрібні кожній людині; 33,6% не мали твердих переконань у цьому, а 47,0% вважали ці знання не обов’язковими, то після завершення формувального експерименту, де вони брали участь у різних видах гуманістично спрямованої виховної діяльності, ці дані змінилися. Розуміння необхідності володіти такими знаннями засвідчили 29,1%; остаточно не позбавилися вагань і сумнівів щодо цього 58,3%; і тільки 12,6% учнів продовжували вважати ці знання необов’язковими.

У ході формувального етапу експерименту проаналізовано зміни у рівнях сформованості гуманістичної спрямованості підлітків за розробленими нами критеріями – ставлення до інших людей, ставлення до себе, ставлення до ціннісно-орієнтаційної й практичної діяльності.

Відбулися позитивні зміни у ставленні підлітків до людей. Змінився характер міжособистісних стосунків у класних колективах: вони стали більш дружніми, доброзичливими, довірливими. Такі думки висловили 18,7% учнів ЕК та 11,4% учнів з КК. Одночасно зменшилася кількість тих, чиї взаємини у класі характеризуються як байдужі, нещирі: 19,7% у ЕК (проти 46,8% – на початок експериментальної роботи) та 27,1% – у КК (проти 46,6% до початку експерименту); зменшилася кількість тих, хто вважає, що у класі є учні, які уникають спільних ігор, почувають себе некомфортно: 1,2% – у ЕК (5,7% до початку експерименту) та 9,8% – у КК (19,3% до початку експерименту).

Результати експерименту засвідчили зміни у ставленні підлітків до себе, зокрема, зростання рівня самоповаги, що проявилося у зростанні уваги до свого зовнішнього вигляду; у розумінні, що повага до інших починається із поваги до себе. На 22, 4% зросла кількість підлітків, які проявляють самостійність, керуючись свідомим вибором гуманної, доброчинної поведінки: їх число на кінець експериментального періоду становило 54,9%; у КК кількість таких учнів зросла на 6,1% і становила на завершальному етапі експериментальної роботи 38,9%.

Виявлення рівня гуманістичної спрямованості підлітків за критерієм ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності засвідчило, що учні поступово змінили ставлення до гуманістичних цінностей: значно вище стали поціновуватися смаки, уподобання, звички однолітків; більшість підлітків проявили готовність стати на захист тих, хто потребує допомоги і підтримки. Такі якості як доброчинність, милосердя, людяність за результатами ранжування займають відповідно 3-є, 4-е і 6-е місце (до початку експерименту: 9-е, 7-е, 8-е). Одночасно, кількість учнів, що обрали пріоритетом для себе гуманістичні якості людини, склала 65,3% (проти 37,9% на початок експерименту).

Цьому сприяла особливість застосовуваних у процесі експериментальної роботи видів виховної діяльності, сутнісний зміст яких полягав у тому, що участь у конкретних творчих справах не лише відкривала перед учнями факти, події, характер вчинків і поведінки людей, але й орієнтувала підлітків на розуміння людини як найбільшої соціальної цінності: носія прав, свобод, обов’язків, моралі тощо. Для учнів повніше розкривалася істина: найвищі, найкращі якості знаходяться в самій людині, в її реальних діях, цілях, інтересах.

Саме тому нами зафіксовано позитивні зрушення у ставленні підлітків до практичної діяльності, про що свідчить їх активність у виховних заходах та ступінь задоволеності нею: майже втричі зросла кількість тих, хто почав проявляти ініціативу, брати активну і постійну участь у позаурочних формах і видах діяльності – 69,7% (проти 23,2% на початок експериментальної роботи); суттєво зменшилася кількість підлітків, які не беруть участі у виховних заходах, не проявляють зацікавленості й ініціативності – 2,9% (на початок експерименту таких було 37,1%).

Порівняльні дані рівнів сформованості гуманістичної спрямованості підлітків подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльні дані рівнів сформованості гуманістично спрямованої особистості (експериментальні та контрольні колективи, за результатами констатувального і формувального етапів експерименту, 738 осіб, у відсотках)

№ п\п	критерії	етапи експерименту	високий		середній		низький
			ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК	КК
		форм.	29,1	21,4	58,3	48,3	12,6	30,3
1	ставлення до людей	констат.	32,5	30,7	38,0	33,5	29,5	35,4
		форм.	38,7	36,5	44,6	38,4	16,7	25,1
2	ставлення до себе	констат.	23,0	20,4	44,5	41,5	32,5	38,1
		форм.	35,9	31,1	40,7	32,4	19,8	36,5
3	ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності	констат.	20,5	18,4	20,0	21,9	59,5	59,7
		форм.	35,8	23,7	41,1	41,3	23,1	35,0
4	ставлення до практичної діяльності	констат.	20,0	19,4	44,0	43,5	36,0	37,1
		форм.	24,9	21,7	53,9	48,8	21,2	30,5

Динаміка рівнів сформованості гуманістичної спрямованості підлітків експериментальних колективів свідчить про ефективність проведеної дослідно-експериментальної роботи. Якщо на початку дослідження високий рівень сформованості гуманістичної спрямованості ми фіксували у кожного п’ятого учня, середній – у кожного третього, а низький – у кожного другого учня (зокрема, за критерієм “ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності” низький рівень фіксувався у 59,5% учнів), то після її завершення прослідковується чітка позитивна динаміка розвитку за всіма виділеними нами критеріями.

Порівняльні характеристики сформованості різних компонентів гуманістичної спрямованості підлітків показали, що найбільш мобільним щодо педагогічного впливу виявився компонент “ставлення до ціннісно–орієнтаційної діяльності” (збільшення кількості учнів з високим рівнем його розвитку становило 15,8%), менше – “ставлення до себе” (збільшення кількості підлітків з високим рівнем його розвитку становило близько 13%). В той же час кількість підлітків, що мають високий рівень сформованості гуманістичної спрямованості за критерієм “ставлення до людей” зросла лише на 6,2%. Це дозволило нам зробити висновок, що формуванню у підлітків таких компонентів, як “ставлення до людей” та “ставлення до практичної діяльності” необхідно приділяти особливу увагу.

Дані характеристики гуманістичної спрямованості засвідчили, що навіть короткий період активної цілеспрямованої діяльності оптимізує процес формування у підлітків гуманістичної спрямованості. Найбільш високого рівня розвитку гуманістичної спрямованості досягли підлітки експериментальних навчальних колективів, що свідчить про ефективність застосування особистісно орієнтованого типу організації виховання.

Отже, в сукупності наведені результати дослідно-експериментальної роботи, аналіз статистичних даних та зроблені попередні висновки дозволяють нам стверджувати, що гіпотеза дослідження підтверджена, а мета – досягнута.

ВИСНОВКИ

Розв’язуючи поставлені в дисертаційному дослідженні завдання, автор дійшов таких висновків:

1.   Теоретичне вивчення проблеми дозволило узагальнити, що в сучасних умовах найдоцільнішим є виховання саме гуманістично спрямованої особистості як індивіда, схильного до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб, під кутом зору способу і характеру його взаємовідносин з іншими людьми, з оточуючою дійсністю.

Проявом гуманістичної спрямованості особистості є її ставлення до оточуючих людей і до самої себе на основі ідеалів та цінностей гуманізму – добра, справедливості, честі, відповідальності, доброчинності, які інтегруються у активній особистісній позиції. Однак аналіз наукових доробків засвідчив недостатній рівень розробки означеної проблеми в теорії та практиці виховання.

2.   Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості. Виходячи зі змісту наукових положень, можна дати визначення поняття “гуманістична спрямованість особистості” – це складне структурно-особистісне утворення, яке відображає схильність індивіда до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб; характеризує особистість з точки зору способу і характеру взаємовідносин із суспільством, іншими людьми,
з оточуючою дійсністю, і передбачає позитивне ставлення до них.

Спираючись на дане визначення, можна стверджувати, що гуманістично спрямована особистість – це діяльнісно-активний індивід, дії і вчинки якого базуються на перевазі суспільних інтересів, вищих соціальних і високих загальнолюдських потреб, що інтегруються у активній особистісній позиції до себе, до людей на основі гуманістичних цінностей та ідеалів.

3.   Виявлені у процесі дослідження основні педагогічні закономірності дали можливість розробити й обґрунтувати структуру гуманістичної спрямованості особистості. Встановлені компоненти (інтелектуальний, емоційно-мотивційний, регулятивний, діяльнісно-практичний) та критерії (ставлення до людей, ставлення до себе, до ціннісно-орієнтаційної та практичної діяльності) дали змогу визначити рівні сформованості гуманістичної спрямованості підлітків (низький, середній, високий), кожен із яких характеризувався певними показниками або їх відсутністю. В основу такого поділу покладено характеристики гуманістичного ставлення людей до близького і далекого оточення, до себе, до різних видів діяльності, а саме: активно-діяльнісне; недостатньо послідовно діяльнісне та пасивне.

4.   Розроблена та експериментально перевірена функціонально-прогностична модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка забезпечує комплексний підхід до розв’язання проблеми виховання такої особистості; вона втілює цілісну педагогічну систему, яка включає мету, завдання, оптимальні форми й методи організації ціннісно-орієнтаційної діяльності підлітка. Функціонально-прогностична модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості конкретизувала місце та роль педагога і підлітка в процесі виховання гуманістично спрямованої особистості та встановила основні компоненти ціннісно-орієнтаційної діяльності. Основними складниками особистісно орієнтованого типу організації виховання гуманістично спрямованої особистості підлітків у нашому дослідженні були: гуманізація спілкування учнів 5-8 класів, їхня участь у ціннісно-орієнтаційній діяльності, здійснення самовиховання.

5.   Цілісність виховання гуманістично спрямованої особистості підлітків забезпечує процес удосконалення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки класних керівників до реалізації завдань виховання такої особистості. Керуючись концепцією особистісно орієнтованого виховання, визначено стратегію діяльності вихователя через принципи орієнтації на цінності та ціннісні ставлення, демократизації міжособистісних відносин. Як підтвердило дослідження, оптимальний розвиток гуманістичної спрямованості особистості підлітка забезпечуються за умов його прийняття, розуміння, визнання вихователем та формування у підлітків бажання усвідомлювати себе як особистість, і морально діяти у різних життєвих ситуаціях.

6.   Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив, що гуманістично спрямована особистість ефективно розвивається в умовах організованого педагогічного процесу виховання з використанням різноманітних особистісно орієнтованих типів організації виховного процесу, розвитку творчих здібностей підлітків; здійснення різнопланової ціннісно-орієнтаційної діяльності. Беручи участь у різних видах діяльності, більшість підлітків глибоко і повно засвоює знання про гуманні взаємовідносини між людьми, у них формуються стійкі ціннісні якості громадянина-гуманіста: вони вміють порівнювати себе
з іншою людиною, поважати її гідність, активно протистояти негуманному ставленню до оточуючих.

Таким чином, визначені завдання реалізовані, проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила висунуту гіпотезу про те, що ефективність процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка зростає за умови застосування особистісно орієнтованої концепції, яка ґрунтується на суб’єкт-суб’єктній взаємодії вчителя і вихованців, на особистісному підході до них, на ціннісно-орієнтаційній діяльності підлітків у контексті вітчизняної і світової духовної спадщини.

Проведене дослідження не претендує на повноту та завершеність розв’язання проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час. Визначення найближчих і віддалених перспектив виховання гуманістично спрямованої особистості учнів вимагає подальшого, детального і різнопланового дослідження цієї проблеми, відповідно до змін суспільного життя. Перспективи подальших досліджень цієї проблеми вбачаються нами у таких напрямах:

–    удосконалення діагностико-прогностичних методик виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час;

–    розробка моделі сучасного загальноосвітнього навчального закладу як закладу гуманістичної спрямованості;

–    впровадження інноваційних інтерактивних технологій і методик та здійснення на цій основі підготовки вчителів до організації процесу виховання гуманістично спрямованої особистості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.  Пархоменко О.М. Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час: Навчально-методичний посібник. – Черкаси: ЦНТЕІ, 2005. – 144 с.

2.  Пархоменко О.М. Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 2. – С. 86–97.

3.  Пархоменко О.М. Впровадження інноваційних технологій гуманістичного виховання в практику роботи // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Вип. 2. – Рівне: РДГУ, 2004. – С. 65–68.

4.  Пархоменко О.М. Дистанційна форма навчання – нова можливість розвитку освіти ХХІ століття // Вісник Черкаського університету. – Серія Педагогічні науки. – 2001. – Вип. 26. – С. 103–109.

5.  Пархоменко О.М. До питання оновлення парадигми виховання гуманісти­чно спрямованої особистості підлітка // Педагогіка і психологія. –
2007. – № 1 (54). – С. 28–34.

6.  Пархоменко О.М. Критерії та рівні гуманістичного виховання школярів // Педагогічний вісник: Науково-методичний журнал. Черкаський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. – 2004. – № 1. – С. 36–43.

7.  Пархоменко О.М. Науково-теоретична та методична підготовка класних керівників: інноваційний підхід // Нова педагогічна думка: Науково-методичний журнал. Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти – 2003. – № 3. – С. 87–90.

8.  Пархоменко О.М. Програма науково–дослідної роботи тимчасового науково-дослідного колективу педагогів Рівненщини з теми: „Соціально-педагогічні основи гуманістичного виховання учнівської молоді в умовах суверенної України”. – Рівне: РДГУ, 2003. – 14 с.

9.  Пархоменко О.М. Теоретичні засади виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в сучасній науково-педагогічній думці України // Вісник Черкаського університету. – Серія Педагогічні науки. – 2006. – Вип. 84. – С. 91–97.

10.  Пархоменко О.М. Умови і фактори формування особисто орієнтованих підходів до навчання // Збірник наук. праць / За ред. Г.Е.Гребенюка. – Харків: Стиль. – 2006. – С. 168–180.

АНОТАЦІЯ

Лисенко О.М. Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена актуальній проблемі виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час. У роботі на основі вивчення та аналізу стану розробленості цієї проблеми у теорії та практиці зроблено висновок про те, що успішне виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка забезпечується впровадженням особистісно орієнтованої концепції. Вона передбачає гуманізацію спілкування вихованців, участь учнів у ціннісно-орієнтаційній діяльності, у процесі якої у підлітків формуються стійкі ціннісні якості громадянина-гуманіста: вони вміють співвиміряти себе з іншою людиною, поважати її гідність, активно протистояти негуманному ставленню до оточуючих.

Вперше визначено і науково обґрунтовано напрями виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час; розроблено й обґрунтовано схему гуманістичної спрямованості особистості та функціонально-прогностичну модель та структуру організації процесу виховання такої особистості у позаурочний час; визначено зміст ціннісно-орієнтаційної діяльності; розроблено науково-методичне забезпечення підготовки класних керівників до здійснення гуманістичного виховання підлітків у позаурочний час.

Ключові слова: гуманістична спрямованість особистості, гуманістично спрямована особистість, критерії гуманістично спрямованої особистості, характеристики сформованості гуманістичної спрямованості, функціонально-прогностична модель, особистісно орієнтований тип організації виховання.

АННОТАЦИЯ

 

Лысенко О.Н. Воспитание гуманистической направленности личности подростка во внеурочное время. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания АНН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена актуальной проблеме – воспитанию гуманистической направленности личности подростка, которые обучаются в общеобразовательных учебных заведениях Украины, во внеурочное время.

На основании изучения и анализа состояния разработки данной проблемы в философской, психолого-педагогической литературе уточнено содержание понятия «гуманистическая направленность личности»; определена сущность личностно ориентированного воспитания личности подростка во внеурочное время; определены критерии, показатели, характеризующие гуманистическую направленность личности, создана модель гуманистической направленности личности, в которой отражены компоненты такой личности - интелектуальный, эмоционально-мотивационный, регулятивный, деятельно-практический.

Впервые научно обосновано целостную структуру гуманистично направленной личности подростка, которая переосмысливает социокультурный опыт и производит систему гуманных связей и отношений личности; методику диагностирования проявлений и уровней гуманистической направленности подростков по критериям: отношение к себе, к лругим людям, к практической деятельности.

Разработанная в ходе эксперимента функционально-прогностическая модель процесса воспитания гуманистической направленности личности подростка позволяет обеспечить комплексный подход к разрешению проблемы воспитания такой личности; подтвердила, что воспитание гуманистической направленности личности подростка является действенной педагогической системой, которая характеризуется конкретной целью, задачами, оптимальными формами и методами, а также определенными критериями, показателями, проявлениями и уровнями сформированности гуманистической направленности.

Анализ работ по теории и методики воспитания позволил обосновать, апробировать и экспериментально проверить пути воспитания гуманистической направленности личности подростка во внеурочное время, в частности: совершенствование содержания, форм и методов воспитания гуманистической направленности личности подростка; организация ценностно-ориентационной деятельности на основе обучения и усвоения учащимися общечеловеческих и национальных ценностей; реализация целевой творческой программы развития гуманистической направленности личности; усовершенствование научно-теоретической, методической и практической подготовки классных руководителей к реализации задач воспитания гуманистической направленности личности.

Результатами исследования подтверждено, что целостный подход к воспитанию гуманистической направленности личности подростка обеспечивает целевая творческая программа развития такой личности, разработанная и апробированная в условиях общеобразовательных учебных заведений. Исходя из структуры личности, определены такие составляющие программы: „Я и Украина”, „Я и Природа”, „Я и Мы”, „Я. Земля. Вселенная”. На основании этого доведено, что процесс воспитания гуманистической направленности личности совершается при помощи комплекса форм и методов воспитательного процесса, в конкретных видах деятельности, в конкретных делах.

В процессе проведенного исследования определено и экспериментально проверено критерии сформированности гуманистической направленности личности подростка, в частности: отношение к себе; отношение к другим людям; отношение к ценностно-ориентационной деятельности; отношение к практической деятельности. Каждый из определенного критерия характеризуется соответствующими ему критериальными показателями, которые помогают определить уровни воспитанности гуманистической направленности личности, а именно: высокий, средний, низкий.

Ключевые слова: гуманистическая направленность личности, гуманистически направленная личность, критерии гуманистически направленной личности, характеристики сформированности гуманистической направленности, функционально-прогостическая модель, личностно ориентированный тип организации воспитания.

ANNOTATION

Lysenko O.M. Training of humanistic purposes of the teenagers out of school time. – Manuscript.

The thesis for the scientific degree of Candidate in Pedagogical Sciences in speciality – 13.00.07 – Theory and methods of Upbringing. – Institute of Problems of Upbringing, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The thesis is devoted to the urgent problem – training of humanistic purposes of the personality of teenager in out of school time.

During the studying and analyzing of working out of giving problem in theory and practice mechanisms of training humanistic purposes teenager's personality out of school were determined: criteria’s, proofs, which characterize humanistic purposes of the personality.

First in pedagogic it was determined and scientifically substantiated ways of training of humanistic purposes of the personality of teenager in out of school time; theoretically substantiated and approved functionally – prognoses model of the process of forming citizen – humanist and its organizing structure technologies valuable – orientational function was revealed the ways of raising of theoretical and methodical preparing of tutors for humanistic education of teenagers during the out of school time was researched.

Key words: humanistic purposes of personality, criteria, proofs of humanistic purposes of personality, valuable – orientational activity, functional–prognoses model of the process of forming of humanistic purposes of personality.

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ЛИСЕНКО ОКСАНА МИКОЛАЇВНА УДК 37.034.”3752” ВИХОВАННЯ ГУМАНІСТИЧНО СПРЯМОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС 13.00.07 – теорія і мето

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу