курсовые,контрольные,дипломы,рефераты
Загальні принципи і задачі комплексного використання водних ресурсів
План
1. Розподіл води на Землі
2. Екологічний підхід до комплексного використання водних ресурсів
3. Системний підхід до комплексного використання водних ресурсів
4. Загальні принципи і задачі комплексного використання і охорони водних ресурсів
Література
1. Розподіл води на землі
Із загальної площі поверхні Земної кулі, що складає 510 млн. км2, 70,8 % займають океани і моря і 29,2 % приходиться на долю суші. Запаси води у Світовому океані оцінюються приблизно в 1370 млн. км3, що складає 93,96 % загальних водних ресурсів світу. Середня засоленість океанських і морських вод складає 35 %, або 3,5 г солей на 1 л води.
Біля 3 % поверхні суші зайнято річками і озерами, в яких міститься прісна вода. Об’єм цієї води складає більше 230 тис. км3 і саме ці води викликають найбільшу зацікавленість для людства.
Близько 11 % площі материка покрито льодовиками, об’єм яких сягає 24 млн. км3. При перетворенні всього льоду у воду рівень Світового океану підвищився би на 64 м, що призвело б до затоплення приблизно 1 % суші.
Запаси підземних вод надто значні.
Деякі вчені рахують, що об’єм їх близький до об’єму води Світового океану. Підземні води бувають прісними і мінералізованими. В поверхневих шарах суші міститься близько 85 тис. км3 води.
Це так звана ґрунтова волога, режим якої обумовлений кліматом і рельєфом місцевості.
Надлишок води у грунті приводить до заболочення території, а нехватка – до загибелі рослин і різкого падіння урожайності. Тому приходиться здійснювати меліорацію земель (зрошення або осушення).
Розподіл води на Земній кулі за даними Львовича наведений в таблиці 1.1
Таблиця 1.1
| Частина гідросфери |
Об’єм, тис. км3 |
% до загальної кількості |
|
Світовий океан Підземні води Льодовики Озера Ґрунтова волога Пари атмосфери Річки |
1 370 323 60 000 24 000 280 85 14 1,2 |
93,96 4,12 1,65 0,019 0,006 0,001 0,0001 |
| Всього | 1 454 193 | 100 |
В першому наближенні можна рахувати, що запаси води, придатної для використання, оцінюються тільки біля 5...6 тис. км3, що відповідає 0,3...0,4 %.
В зв’язку із швидким ростом народонаселення, особливого значення набувають питання комплексного використання і охорони водних ресурсів. Вирішення цих питань необхідне перш за все тому, що вже зараз багато країн відчувають дефіцит чистої води.
Вод в різних частинах гідросфери знаходиться в стані безперервного руху, що відбувається із-за постійного кругообігу вологи.
Загальне рівняння водного балансу має такий вигляд
ВО + ВС = ОО + ОС ,
де ВО і ВС – випаровування з поверхонь океану і суші; ОО і ОС - опади на поверхні океану і суші.
Стік річок і підземних вод складає за рік близько 41 000 км3, або 8 % загального об’єму води, що здійснює кругообіг. По відношенню до кількості опадів, стік становить 36,4 %. Це відношення називається коефіцієнтом стоку.
Із загального світового об’єму стоку близько 750 км3 відноситься до так званих безстічних районів. Сюди входять пустелі і напівпустелі, а також річки і їх притоки, що впадають в моря.
Помітний дефіцит води відчувають багато європейських країн. Так в Нідерландах, Бельгії, Угорщині на одну людину в рік припадає 0,8...0,9 тис. м3 річкового стоку.
В Україні значний дефіцит води відчувається на Донбасі. В середньому в Україні річковий стік становить 1,1 тис. м3 на людину.
2. Екологічний підхід до комплексного використання водних ресурсів
Основна мета управління водними ресурсами – забезпечення народного господарства водою при обов’язковій умові збереження біосфери.
В сталих екологічних системах завжди спостерігається замкнений цикл використання основних ресурсів. Продукти життєдіяльності одного організму є стравою для іншого. В зв’язку з цим, не проходить катастрофічних забруднень навколишнього середовища і всі основні ресурси, як правило, використовуються комплексно.
В природних системах завдяки відбору створюється така сукупність споживачів і користувачів природними ресурсами, при яких не виникає ні виснаження, ні забруднення його.
Штучні системи, які користуються природними ресурсами, і в першу чергу водою, повинні формуватись так, щоб не створювати ні виснаження, ні забруднення води.
Якщо в штучній системі неможливо зробити так, щоб відходи від одного підприємства служили сировиною для іншого, необхідно ввести в таку систему елементи, які б збирали невикористані відходи і використовували їх в інших системах.
В нашій державі впроваджується інженерно-екологічний напрямок водогосподарської діяльності, який вирішує не тільки задачу водозабеспечення, але й охорону водних та земельних ресурсів.
Найбільш розповсюдженим прикладом реалізації інженерно-екологічного принципу в промисловому водопостачанні є створення водооборотних систем і систем повторного використання очищених стічних вод.
В останні роки з’явились підприємства, де водопостачання побудоване за принципом безвідходної технології.
3. Системний підхід до комплексного використання водних ресурсів
Комплексне використання водних ресурсів – синтетична наука, яка об’єднує фізико-хімічні, біологічні, інженерні та соціальні науки. При розгляді будь-якого водогосподарського проекту, крім вирішення чисто інженерних питань, виникає цілий ряд природоохоронних та соціологічних проблем.
Водогосподарська система складається із багатьох елементів, які виконують різноманітні функції і які зв’язані між собою. Зв’язки ці складні, тому такі системи називають складними.
Особливістю таких систем є не тільки велика кількість її елементів (104...107), але й тісний взаємозв’язок всіх елементів і частин між собою. Тому їх вивчення найбільш ефективно можна провести з позиції системного аналізу (сукупність методологічних засобів, що використовуються для підготовки і обгрунтування вирішення складних проблем політичного, військового, соціального, економічного, наукового і технічного характеру).
Для цього необхідно провести аналіз і описання принципів побудови і роботи системи в цілому, її внутрішньої побудови і взаємозв’язків складових елементів. Це означає, що необхідно врахувати взаємозв’язок окремих елементів водогосподарської системи, як структурних частин складної системи і виявити роль кожного з цих елементів в загальному процесі функціонування всієї системи. Приймаючи вирішення з окремого питання, необхідно знати всі прямі і побічні, близькі і віддалені в часі наслідки цього вирішення.
Для системи комплексного використання і охорони водних ресурсів основна проблема полягає в невідповідності наявних водних ресурсів перспективним замовленням на них. Сформулювати її можна так: розробити таку систему використання водних ресурсів, яка б задовольняла народне господарство в необхідній кількості води заданої якості, не допускаючи при цьому негативний вплив на навколишнє середовище.
Надалі, в залежності від масштабів системи комплексного використання і охорони водних ресурсів, визначають межі системи, входи і виходи з неї і складають структуру системи, що досліджується.
Прийняття рішення при створенні системи комплексного використання і охорони водних ресурсів починають з прогнозу розвитку народного господарства для держави в цілому, або окремого регіону, на який розповсюджується дія цієї системи. На основі такого прогнозу складається прогноз розвитку водного господарства, який перетворюється в план, коли процес прийняття вирішень закінчений. Прогнозом визначається склад учасників водогосподарського комплексу (ВГК) і об’єм виробництва, знаючи який, можна отримати об’єми водоспоживання кожного учасника.
Характер виробництва, його структура і технологія визначають вимоги учасників ВГК до якості і кількості води. Ці вимоги необхідно порівняти з наявними водними ресурсами.
Оскільки на другому етапі визначають межі системи, то визначається об’єм водних ресурсів у просторі і часі.
Потрібні об’єми і якість водних ресурсів порівнюють з існуючими за допомогою водогосподарських і гідрохімічних балансів. Отримані неув’язки балансів приводять до управляючих діянь, які можуть реалізовуватись різними методами. Так для кількісної гілки, ці діяння розділені на три групи: економія і раціональне використання водних ресурсів, перерозподіл поверхневого і підземного стоків у часі і перерозподіл стоку у просторі. Діяння якісної складової реалізують двома групами: самоочисткою і безвідходною технологією.
Після прийняття рішення відносно методів і способів управління приймають рішення про вибір технічних засобів, якими можна реалізувати різноманітні методи для виконання мети, що поставлена перед водогосподарським комплексом. Тут доцільно розглядати окремо споруди, які керують кількістю і якістю води, хоча, інколи, одна споруда може виконувати обидві функції.
Для прийняття рішення про вибір того чи іншого методу управління системою і набору технічних засобів (гідротехнічних споруд) необхідно оцінити ефективність кожного варіанта водогосподарської системи, порівнюючи втрати з отриманим ефектом при дотриманні обмежень капіталовкладень, трудових і матеріальних ресурсів.
Ефективність створення системи комплексного використання і охорони водних ресурсів може оцінюватись не тільки економічним ефектом, але й екологічним та соціальним. Причому роль двох останніх форм ефективності з часом буде все більше зростати.
Якщо вибраний варіант задовольняє заданим критеріям ефективності і не виходить за рамки обмежень, можна переходити до наступного етапу – створення управління системою, яке може розглядатись як у звичайному варіанті, так і у автоматизованому режимі. В цьому випадку АСУ водогосподарської системи складається з двох частин: автоматизованої системи управління технологічними процесами (АСУ – ТП) і автоматизованої системи процесу адміністративного управління.
Оскільки для такого складного об’єкту як водогосподарський неможливо створити систему, яка б працювала повністю в автоматизованому режимі, необхідне рішення в складних ситуаціях приймає людина. Це, як правило, державний орган чи група людей.
Якщо в результаті всебічної оцінки ефективності отримані незадовільні результати, то необхідно переглянути прийняте рішення. В першу чергу переглядають склад технічних засобів і споруд, а на стадії експлуатації змінюють порядок розподілу води. Якщо і в цьому випадку результати незадовільні, то необхідно переглянути методи управління і склад учасників ВГК регіону.
Якщо результати визначення знову незадовільні, то необхідно розглянути можливість корегування плану розвитку системи комплексного використання і охорони водних ресурсів в цілому і внести відповідні зміни у вимоги щодо кількості і якості наявних водних ресурсів. При цьому, в крайньому випадку, приходиться виключати із розгляду частково чи повністю окремих учасників водогосподарського комплексу.
4. Загальні принципи і задачі комплексного використання і охорони водних ресурсів
Прогрес науки і техніки та супутніх з ним ускладненнями водогосподарських проблем приводять до необхідності централізованого управління використання водних ресурсів. Вплив людини при цьому не повинен приводити до різкого порушення рівноваги природних факторів, а вирішення конкретних задач в будь-якій галузі (іригація, водопостачання, енергетика і інш.) не повинне приводити до негативного результату для інших учасників ВГК.
Основний принцип розвитку водного господарства полягає в комплексному використанні водних ресурсів, коли найбільш повно і ефективно задовільняються потреби у воді різні галузі народного господарства країни.
Склад галузей і параметри ВГК повинні економічно обґрунтовуватись.
Найважливішою проблемою, без вирішення якої неможливо забезпечити високий рівень розвитку водного господарства, є охорона водних ресурсів від забруднення і виснаження.
Головним принципом охорони водних ресурсів є зменшення об’єму промислових і комунальних стоків, а також їх ефективне очищення.
Основними задачами генеральної схеми комплексного використання і охорони водних ресурсів є такі:
1. Оцінка поверхневих та підземних водних ресурсів.
2. Виявлення основних вимог до води різними галузями водного господарства та розробка наукового обґрунтування норми водоспоживання.
3. Вивчення перспективи розвитку різних галузей і взаємозв’язку між ними та визначення таких, які забезпечують найбільш ефективне і економне використання води.
4. Розробка водогосподарських балансів.
5. Визначення капіталовкладень для виконання плану водогосподарського будівництва.
6. Розробка пропозицій, на основі водогосподарських балансів, оптимального розташування промислових об’єктів, транспортних вузлів і сільськогосподарських площ.
7. Визначення основних засобів з охорони водотоків і водойм від їх виснаження і забруднення.
8. Оцінка зміни природних умов в районах планування і здійснення значних водогосподарських проектів.
Література
1. Комплексное использование и охрана водных ресурсов / Под.ред. О.Л.Юшманова/ -М.: Агропромиздат, 1985.
2. Зарубаев Н.В. Комплексное использование водных ресурсов. – Л.Стройиздат, 1976.
3. Грищенко Ю.М. Комплексне використання та охорона водних ресурсів. Рівне, 1997.
4. Гидроэнергетика и комплексное использование водных ресурсов/ Под. ред. Непорожнего П.С./ -М.: Энергоиздат, 1982.
Загальні принципи і задачі комплексного використання водних ресурсів План 1. Розподіл води на Землі 2. Екологічний підхід до комплексного використання водних ресурсів 3. Системний підхід до комплексного використання водни
Значення водосховищ для різних видів господарств
Структура и регламентирование водопользования на предприятии
Структура природоохоронних витрат та методи нарахування еколого-економічних збитків від забруднення навколишнього середовища
Суб’єкти права власності на природні ресурси
Сукцесійні процеси в екосистемах
Суммарные показатели качества сточных вод
Сучасна екологічна криза: причини її виникнення та шляхи подолання
Сущность и направления охраны окружающей среды
Тварини Волині
Тваринний світ та його охорона
Copyright (c) 2024 Stud-Baza.ru Рефераты, контрольные, курсовые, дипломные работы.