База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні питання соціально-педагогічної діяльності з корекції та реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру

1.1 Особливості соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді

1.2 Методи соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді

1.3 Нормативна база стосовно здійснення соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді

1.4 Методична розробка "Ступені пізнання особистості" з соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру

Розділ 2. Експериментальна перевірка методичної розробки "Ступені пізнання особистості" в умовах християнського реабілітаційного центру

2.1 Загальні питання організації та проведення експериментального дослідження

2.2 Виявлення початкового рівня надії, самооцінки, ригідності, схильності до самотності залежної молоді

2.3 Формування нормальної самооцінки, підвищення рівня надії, розкриття індивідуальності залежної молоді у колективі

2.4 Виявлення підсумкового рівня впливу методів соціальної корекції та реабілітації на поведінку залежної молоді

Висновки

Список літератури

Вступ

Сьогодні проблеми алкоголізму і наркоманії мають тенденцію до зростання вони спричиняють ряд суспільних проблем: ріст смертності, злочинності, розвиток захворювань, розповсюдження хвороб таких як СНІД, туберкульоз; несе матеріальні втрати країни; завдає морально-етичні збитки; зростає кількість новонароджених дітей із значними психічними і фізичними відхиленнями, розпадаються сім’ї тощо.

За статистичними даними в Україні спостерігалося зростання вживання алгокоголю з 10,1 л до 13,0 л (на душу населення), тобто на 28,7 % у період з 1991-1995 рр., а з 1996р – зниження до 11,3 л [18, с.79]. Експерти ВОЗ вважають, що перевищення даного показника вище 8 літрів вже загрожує нації та її генофонду. У Росії даний показник у 1998р перевищив 15л чистого алкоголю на душу населення за даними Н.З.Герасименка реальна цифра алкозалежних людей становить 20 мільйонів людей. Це майже кожен 7-ий житель країни з 1992-1997рр. чисельність населення Росії зменшилося (без урахування міграції) на 4,3 мільйони чоловік, тобто щорічно населення Росії зменшувалося майже на один мільйон. Зараз у Росії внаслідок п’яних зачать 17% новонароджених – дебіли.

Алкогольні психози за останні 10 років зросли у 5 раз. 40% осіб, які загинули від нещасних випадків знаходилися у стані алкогольного сп’яніння. За останні 10 років кількість випадків смерті від вживання наркотичних речовин зросло у 12 раз, а серед дітей – у 42 рази [8].

Дана ситуація вимагає докладання значних зусиль з боку держави, суспільства, адже реально постає загроза вимирання нації.

Наркоманія і алкоголізм – медико-соціальні проблеми, вирішення яких вимагає комплексного підходу як у клінічному, так і в соціальному плані. Для боротьби з ними, як і з іншими соціальними хворобами, необхідне оздоровлення загальноекономічної і духовно-етичної атмосфери країни.

Незважаючи на комплекс запобіжних заходів, що здійснюються органами державної влади, рівень поширення наркоманії, алкоголізму в країні залишається високим. Так, на кожні 10тисяч населення в середньому 21 особа незаконно вживає наркотичні та психотропні речовини. За даними анонімного анкетування в деяких регіонах України 42-43% школярів вже пробували наркотичні речовини [11, с.7].

Занепокоєння викликає підвищення рівня розповсюдження і вживання наркотичних засобів та психотропних речовин серед молоді. Тому наприкінці 2003 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 – 2008 рр.". Серед основних напрямків Програми – розвиток мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді "Твоя перемога", а також розширення мережі подібних заходів.

Під час засідання Національної Координаційної Ради боротьби з наркоманією 11.06.03 віце-прем’єр – міністр України Дмитро Табачник зазначив що Кабінет Міністрів України має намір виділити з державного бюджету України 302мільйони гривень для реалізації заходів спрямованих на посилення боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, у 2003-2010 рр. (у 2003 було виділено 45 мільйонів гривень). Відповідно до реалізації Програми "передбачено вдосконалення заходів превентивного характеру щодо запобігання незаконному вживанню наркотичних засобів і психотропних речовин шляхом інформування, виховання, освіти, раннього втручання, консультування, лікування, реабілітації, недопущення рецидивів, подальшого обстеження і соціальної реабілітації за умови надання можливості особам, які цього потребують, своєчасно отримувати необхідну допомогу і послуги відповідних служб" [11, с. 7].

Сучасна ситуація в Україні, що пов’язана з вживанням алкоголю і наркотиків, дедалі загострюється. В Україні у зв’язку з цим відкрито ряд реабілітаційних центрів, таких як "Новий спосіб життя" (м. Сімферополь), "Воля" (м. Євпаторія), "Благодать" (м. Нікополь), "Скала спасіння" (м. Донецьк) тощо.

Протягом тривалого часу прийнято було говорити про методи лікування наркоманії при цьому враховувалися переважно медико-біологічні способи впливу на хворого. Але тільки медико-біологічних дій недостатньо. Важливо більше уваги приділяти роботі щодо ресоціалізації залежної молоді, і її психосоціальної реабілітації. Методи такого лікування знаходяться на стадії розвитку і потребують вдосконалення.

Взагалі людина, яка вживає наркотичні речовини, алкоголь поступово приводить свій організм до фізичного і психічного виснаження, руйнує свій соціальний статус, завдає збитків матеріальному стану сім’ї. Поступово людина деградує як особистість. У неї спостерігається порушення емоційної сфери мислення, пам’яті, сприйняття, відчуття тощо.

Найближчим оточенням у якому перебуває споживач ПАР є сім’я, яка переважно найбільше і страждає. Досить часто вплив залежної людини на близьких настільки великий, що реабілітації потребує вся родина, яка тепер є со-залежною. Тому розробка методів спрямованих на корекцію і реабілітацію залежної молоді має включати і роботу з сім’єю (со-залежними), адже це є необхідним для успішної реабілітації хворих.

Самотужки залежній людині важко вийти із такого становища, але при наявності групи таких як він, які прагнуть позбавитися залежності й докладають усі свої зусилля для досягнення цієї мети, шанси на перемогу стають біль реальними. Люди зі спільною проблемою більше розуміють один одного, можуть підтримати у періоди ломки.

Отже, звертаючи увагу на усе вищезазначене, можна стверджувати, що залежна людина потребує відновлення і набуття навичок необхідних у повсякденному житті, відновлення психічної рівноваги, моральних та етичних цінностей, фізичної активності, повернення і включення в повноцінне соціальне життя. Тому метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування, розроблення комплексів засобів впливу на осіб із залежною девіантною поведінкою, а також експериментальна перевірка їх ефективності в умовах реабілітаційного центру.

Об’єктом дослідження стала діяльність з корекції і реабілітації нарко-, алкозалежної молоді. Відповідно суб’єктами виступає нарко-, алкозалежна молодь. Предметом дослідження - методи соціально педагогічної діяльності з корекції і реабілітації залежної девіантної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру.

Досить важливо у дослідженні нам визначити якими методами соціально-педагогічної діяльності можна ефективно скоректувати або сприяти реабілітації залежної девіантної поведінки молоді.

Завдання дослідження:

1.Проаналізувати літературні джерела з метою визначення сутності соціально-педагогічної роботи з соціальної корекції та соціальної реабілітації залежної молоді.

2. Проаналізувати матеріали періодичної преси і досвід роботи реабілітаційних центрів алко- і наркозалежних з метою ознайомлення з методами корекції і реабілітації залежної молоді.

3. Здійснити аналіз нормативних документів, які забезпечуватимуть соціально-правовий захист залежної молоді.

4. Розробити методи діяльності соціального педагога спрямованні на корекцію і реабілітацію поведінки залежної молоді.

5. Експериментально перевірити ефективність підібраних методів корекції і реабілітації поведінки залежної молоді в умовах християнського реабілітаційного центру.

Гіпотеза: якщо в процес соціальної реабілітації алко- і наркозалежної молоді ввести методи корекції і реабілітації спрямовані на підвищення самооцінки, рівня надії то в них мають підвищитися рівень самооцінки, надії, зміниться ставлення життя.

Протиріччя:

1. У необхідності попереджувати людей про ризик захворювання від споживання певного товару і необхідністю цю продукцію виставляти на ринок збуту і її рекламувати. У наслідок цього формується невідповідність між певним рекламним ідеалом і наявною шкодою, яку можуть нанести зазначені речовини здоров’ю людини.

2. Існує чимало різних програм лікування алко-, наркозалежності ("12 кроків", когнітивно-біхевіоральна терапія, терапія мотиваційного посилення). Але в нашій країні недостатня обізнаність спеціалістів з їх змістом, сутністю і можливостями.

3. Суспільство стверджує, що бути алкоголіком, наркоманом це аморально, хворий заперечує факт свого особистого захворювання, з метою створення свого власного нереального світу, (а почуття провини намагається уникати за допомогою вживання хімічної речовини).

4. Відсутність в існуючих лікувальних програмах спрямованості психокорекційних та психотерапевтичних втручань на специфічні, зумовлені саме формування залежності, розлади особистості і наявність саме розладу особистості від алкоголю (наркотиків).

5. Розрив між цінностями, вимогами суспільства і можливостями їх досягнення молоддю (наприклад, недостатньо коштів для отримання вищої освіти). Суспільство розвивається і вимагає висококваліфікаційних спеціалістів. Та частина населення, яка нездатна отримати необхідний рівень знань, починає задовольняти їх шукаючи інші способи (наприклад, кримінал).

6. Сформованим культурним, духовним цінностям людини у педагогічно стійкій сім’ї суперечать цінності, які навіюють жорстокі фільми, кіно, література нових авторів (яка пропагує насилля, зло, ненависть тощо).

7. Невідповідність між загальновизнаними нормами і цінностями, які визнані суспільством і між цінностям асоціальних угрупувань.

Розділ 1. Теоретичні питання організації соціально-педагогічної діяльності з корекції та реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру

1.1 Особливості соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді

Проблеми залежності від алкоголю і наркотичних речовин належить до найболючіших і найменш ефективно вирішуваних проблем сучасної України. За останні 10-15 років вивчення стану наркологічної допомоги в нашій країні свідчить про відсутність будь-яких суттєвих позитивних змін.

Останнім часом в Україні зростає кількість алко-, наркоспоживачів. Разом з цим, спостерігається і збільшення кількості організацій, які надають корекційну допомогу і реабілітаційні послуги залежним особам.

Питання визначення змісту соціально педагогічної діяльності у цих закладах вимагає визначення понять, таких як соціальна корекція, соціальна реабілітація, залежність, наркоманія, алкоголізм.

 Аналіз літератури [10;25;23], з питання визначення поняття "корекція" дає підстави стверджувувати, що воно набуло поширення у науково-педагогічній літературі, періодичній пресі фахового спрямування. Але чітка сутність терміну не розтлумачена, або освітлений один його аспект. Наприклад, І.Г. Зайнишева розглядає психологічну корекцію, індивідуального підходу [10, с.111], з точки зору коли "для клієнта розробляється індивідуальна програма певного виду діяльності (читання, письмо, лічба) відповідно до загальних вимог. Л.Г. Терлецька [25, с.92] визначає корекцію як один з методів "подолання відхилень у психічному та особистісному розвитку людини ".

Більш широко і повно даний термін розглянуто В.І. Курбатовим, який під соціальною корекцією розглядає "діяльність соціального суб’єкта з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного, соціального плану, які не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам" [23, с. 316]. Він виділяє чотири основних напрями соціальної корекції:

1.  Відновлення – відновлення тих якостей соціального об’єкту, які переважали до появи відхилення.

2.  Компенсація - підсилення тих якостей або тієї діяльності соціального об’єкту, які можуть замінити втрачене у результаті будь яких порушень.

3.  Стимулювання – активізація позитивних якостей, діяльності соціального об’єкту, формування визначених цінісних орієнтацій, установок окремих клієнтів, створення позитивного емоційного фону, відносин у мікро соціумі.

4.  Виправлення – передбачає заміну негативних властивостей, якостей соціального об’єкту на позитивні.

Надалі, будемо спиратися на дане визначення.

Поряд з офіціальною корекцією дослідники виділяють і соціальну реабілітацію як "комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини у правах, соціальному статусі, здоров’ї, дієздатності" [ 23, с.307 ]. Тобто соціальна реабілітація є наступною фазою одужання хворого, яка передбачає відновлення втрачених якостей.

В. А. Нікітін виділяє такі різновиди соціальної реабілітації як [21, с.95]: медико – соціальну реабілітацію, яка передбачає "комплекс медичних, педагогічних, професійних, психологічних заходів, направлених на відновлення здоров’я та дієздатності осіб з обмеженнями внаслідок перенесених захворювань і травм, а також з іншими фізичними та психічними обмеженими можливостями" і психолого – педагогічну і соціально - педагогічну реабілітацію, які здійснюють комплекс заходів соціальної підтримки і діагностики корекційних програм по подоланню різних форм дитячо– підліткової дезадоптації, проводять діяльність по залученню, інтегруванню дитини у соціальну сферу, що виконує функції інститутів соціалізації(сім’я, школа, спілкування однолітків і т.д.)(останні види реабілітації спрямованні на дітей).

Змановська О.П. "залежність або залежну поведінку" визначає як одну з форм відхиляючої поведінки особистості, яка пов’язана із зловживанням чимось або кимось з метою саморегуляції або адаптації [6, с.119]. Автор виділяє такі форми залежної поведінки [ 6, с.118]:

- хімічна залежність;

- порушення травної поведінки;

- гембілінг;

- сексуальні аддикції;

- релігійна деструктивна поведінка.

Відповідно до поставленої проблеми розглянемо хімічну залежність, яка включає у себе тютюнопаління, токсикоманію, алко-, наркозалежність, залежних від лікарських засобів. Аналіз наукової літератури та періодичні преси фахового спрямування доводить, що досить поширенним є поняття "наркоманія". Сучасні дослідники недотримуються єдності у підходах до визначення сутності даного терміну. Наприклад, М.А. Галагузова під "наркоманією розуміє вживання наркотиків і близьких до них речовин без медичних показань" [20, с.245].

Інші автори (П.Д. Павленок, М.В. Фірсов, О.Г. Студьонова та ін.) відносять наркоманію до ряду захворювань, яке спричинює виснаження організму (як фізичне так і психічне) [ 23;27;15].

Для з’ясування сутності даного терміну скористуємося довідковою літературою. Згідно з визначенням, яке дане в "Словнику–довіднику з соціальної роботи" за редакцією О.І. Холостової наркоманію розглядають як "хронічне захворювання, що виникає в результаті тривалого вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, коли він не може припинити самостійно його застосування, не зважаючи на виникнення у зв’язку з цим, серйозних проблем ( погіршення стану здоров’я, конфлікт із законом, соціальні й матеріально – фінансові ускладнення)" [22, с.107].

Узагальнюючи усе вищезазначене, ми можемо визначити, що наркоманія - хронічне захворювання, яке виникає у результаті тривалого, систематичного вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, призводять до важких порушень фізичних та психічних функцій, коли особа вже постійно відчуває до нього потяг і не може самостійно припинити його вживання, незважаючи на виникнення у зв’язку з цим серйозних проблем.

Аналіз літературних джерел доводить, що залежність не виникає раптово, але вона формується і розвивається у поступовому процесі. Так, процес наркотичної залежності має свої стадії. На першій стадії наркотичні речовини викликають ейфорію, почуття легкості тіла. Світ сприймається у яскравих барвах, втрачається відчуття часу. Але на цій стадії особа здатна зберігати контроль. Поступово формується стійкий ритм вживання наркотиків з відносним збереженням контролю. Це початок другої стадії. Цей етап часто називають стадією психологічної залежності, коли людина дійсно на деякий час сприяє покращенню своєму психофізичному стану. Поступово відбувається звикання до більших доз наркотиків. Водночас накопичуються соціально – психологічні проблеми, посилюється дезадаптивний тип поведінки.

Наступній стадії характерне частіше вживання наркотичних речовин при максимальних дозах, з’являються ознаки фізичної залежності, повністю втрачається контроль. Наркотики вже не приносять задоволення, вони вживаються з метою уникнення страждань або болю. Це супроводжується зміною особистості, соціальною дезадаптацією. На пізніх стадіях вживання наркотичних речовин не призводить до відновлення стану. Результат – соціальна ізоляція і катастрофа (передозування, суїцид, СНІД) [6, с.120 ].

Одним із різновидів залежної поведінки, як було вже вище зазначено, є алкоголізм. На основі аналізу науково – педагогічної літератури ми дійшли висновку, що алкоголізм ( як і наркоманія) є хронічним захворюванням і він характеризується "патологічним потягом до спиртного і подальшою соціальною деградацією особистості" [20, с.228]. ( На відміну від думки М. А. Галагузової, П. Д. Павленок відзначає соціально – моральну деградацію особистості [15, с.270]. )

У теорії соціальної роботи М. В. Фірсової, О. Г. Студенової вже більш детально розглянуто поняття "алкоголізм", де під даним терміном називають "систематичне безконтрольне споживання алкоголю, який наносить фізичний і психічний збиток не лише особі, яка п’є, але і його оточенню" [27, с.391]. Отже, аналіз та узагальнення сучасної науково – педагогічної літератури [20;12;27] доводить до висновку, що алкоголізм – це хронічне захворювання, яке зумовлене систематичним безконтрольним вживанням алкоголю, що наносить фізичний та психічний збиток як особі, яка споживає (відбувається соціально – моральна деградація особистості), так і його оточенню.

Розвиток залежності від алкоголю має свої фази [11, с.17]:

1.  Фаза вживання алкоголю " за компанію":пошук випадків для вживання алкоголю; п’ю, щоб добре себе почувати; п’ю, щоб покращити настрій.

2.  Фаза застережлива: звикання та створення ситуації для пиття; початок регулярного пиття; періодичні провали пам’яті тощо.

3.  Фаза критична: порушення сімейних стосунків; втрата інтересів; агресивна поведінка; занедбаний вигляд; невдалі спроби контролювати пиття тощо.

4.  Фаза хронічна: початок запоїв; розпад особистості; тяжкі соматичні та неврологічні захворювання.

Взагалі, зловживання ПАР завдає життєвих втрат залежним особам (особливо молоді, як соціально нестабільній категорії населення): нереалізовані життєві плани, поховані надії, втрачене здоров’я та інше. До того ж, молодь схильна до швидкого звикання до алкоголю ( наркотиків), а це, в свою чергу, призводить до втрати керованості власного життя, самоповаги ( з’являються такі почуття як провина, сором), знижується моральна самооцінка, суттєво змінюється мотиваційна сфера людини, втрачаються бажання, здібності, з’являються негативні прояви такі як депресія, тривога, руйнується емоційна сфера людини.

Саме тому, соціальному педагогу важливо знати стадії розвитку наркоманії (алкоголізму), щоб своєчасно надати необхідну, на даному етапі, допомогу. Доречно враховувати тривалість та характер протікання стадій, які залежать від особливостей психоактивних речовин (наприклад, виду наркотика) та індивідуальних особливостей адикта (наприклад, вік, соціальні зв’язки). Загальний аналіз вище згаданих понять допомагає нам визначити сутність таких термінів, як "соціальна корекція алко- , наркозалежних" та "соціальна реабілітація алко- , наркозалежних". Отже, соціальна корекція алко- , наркозалежних – це діяльність, спрямована на виправлення та відновлення тих особливостей психологічного, педагогічного, соціального плану, які не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам.

Соціальна реабілітація алко- , наркозалежних – комплекс заходів, спрямованих на подолання соціально – моральної деградації особистості, на відновлення залежної людини у її правах, соціальному статусі, здоров’ї, дієздатності, на включення, інтеграцію особи у соціальну сферу.

На сьогоднішній день вважається, що психологічні причини алкогольного і наркотичного узалежнення знаходяться, по-перше – в ілюзійних можливостях задоволення бажань та вирішення конфліктів (яке дає почуття сп’яніння), по-друге – в тих психологічних та соціальних умовах, які штовхають людину на цей шлях. Важливе значення у формуванні пренаркотичної особистості належить психічному інфантилізму який проявляється у несамостійності прийняття рішень, нездатність опиратися впливу ззовні, зниженій критичності до себе, вразливості. Це можна простежити на моделі поданій на рис.1.1.

Найбільш впливає на залежних осіб найближче оточення, тобто сім’я, друзі , трудовий колектив. Вони виступають або стимулом до одужання, або причиною продовження уживання психоактивних речовин. Досить впливовим є ЗМІ, яке пропагуючи здоровий спосіб життя, рекламує алкоголь, сигарети тощо. Сучасні реабілітаційні програми не є достатньо ефективними і вони повністю залежать від вибору алкоголіків, наркоманів, а саме їх волі і бажання.

Рис.1.1.Впливові компоненти на алко-, наркозлежних осіб

1.2 Методи соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді

Аналіз літературних джерел з соціальної роботи та соціальної педагогіки дозволяє визначити основні напрями щодо розгляду і вирішення проблеми алкоголізму і наркоманії. Це діагностика, профілактика, корекція та реабілітація.

Профілактична робота переважно проводиться у навчальних закладах. Так, наприклад, психологом Н.Д. Дереклєєвою (м.Москва) були розроблені батьківські збори на тему "Наркотики і статистика" [4, с.15]. Вони передбачають спочатку роботу з дітьми, які пишуть твір-роздум "Якщо мені запропонують наркотик", виконують тест "Незакінчена пропозиція". А вже надалі, на основі результатів роботи зі школярами, проводиться безпосередньо робота з батьками ( додаток А ).

Грунтовною і цікавою є лекція С. А. Жданова " Горілка, пиво, шампанське, наркотик, паління " [24, с.25] , де наводяться статистичні дані наслідків паління, вживання алкоголю. Перший перегляд залишає досить велике враження майже на кожного слухача, але результативність продовжується переважно нетривалий час. Досить велике значення у цьому напрямі роботи мають інформаційні буклети, наприклад "Наркотичне пекло" (додаток Б).

Людина, яка схильна до вживання алкоголю, наркотиків має певні передумови до виникнення даної проблеми, тому слід вчасно їх виявити за допомогою діагностики і необхідно корекційну і реабілітаційну допомогу.

Діагностику в цьому напрямку можна проводити з дитячого садка ( наприклад, гра О.В. Крупенко "Два козлика" для дітей 2-3 років допомагає звернути увагу на конфліктність дитини в колективі). За допомогою "Тесту руки" О. Ю. Дроздова можна визначити агресивність поведінки школяра, студента, клієнта.

Досить унікальним є кольоровий тест Люшера для різновікової категорії населення. Він допомагає проконтролювати динаміку вольової і емоційної сфери, внутрішнього стану важковиховуваних підлітків, психологічний стан людини.

Як було раніше зазначено особи, які вже є залежними від алкоголю, наркотиків мають ряд своїх особливостей, тому в роботі з ними досить важливим є визначення їх самооцінки ("Шкала самооцінки особистості" А. М. Пригожин ), рівня надії, що можна зробити за допомогою методики М. Снайдера, адаптованої К. Муздибаєвим "Вимір надії", який дозволить оцінити, виходячи з аналізу життя, рівень надії людини [14, с.38-41].

Якщо особа визнає свою залежність і виявляє бажання одужати, то готовність її до змін можна перевірити використовуючи методику Г. Айзенком " Діагностика ригідності ". Методика " Схильність до самотності" дасть можливість визначити ступінь її враженості [25, с.114-115].

У подальшій роботі із залежними особами на періоди корекції та реабілітації переважно застосовують програму "12 кроків" за допомогою якої людина усвідомлює своє безсилля перед алкоголем, наркотиком, починає розуміти відповідальність за своє майбутнє життя і їй пропонується повірити і прийняти силу вищу за власну [10,11].

1.3 Нормативна база стосовно здійснення соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді

Незважаючи на комплекс запобіжних заходів, що здійснюються органами державної влади, рівень поширення наркоманії і алкоголізму в країні залишається високим.

Разом із зростанням наркоспоживачів в Україні спостерігається збільшення кількості організацій, які надають реабілітаційні послуги наркозалежним. Такі послуги по своїй суті належать до соціальних, про що свідчить ст. 1 Закону України "Про соціальні послуги" [13, с.12]. А саме, соціальні послуги – це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Відповідно до зазначеного вище Закону основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Одним із шляхів надання такої допомоги є реабілітаційні установи та заклади [ 13, с.7-9 ].

Таким прикладом виступає християнський реабілітаційний центр "Звільнення" с. Покотилівка. Він керується Конституцією України та іншими Законами України, має свою внутрішню документацію, відповідно до якої здійснюється прийом, керується та діє у середині (додаток В).

Сьогодні соціальний захист громадян України стосовно наркоманії реалізується через наступні Закони. Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення" визначає основні принципи та напрями державної політики щодо попередження паління тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров’я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров’ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.

Прийнятий Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" з урахуванням міжнародних зобов’язань визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із застосуванням цього Закону.

Дослідження засвідчили, що до групи хворих на ВІЛ/СНІД найчастіше потрапляють наркомани. Соціальну допомогу такій категорії населення, регламентує Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення". Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.

Цей Закон відповідно до норм міжнародного права та рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я визначає порядок правового регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні, та відповідні заходи соціального захисту ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.

1.4 Методична розробка "Ступені пізнання особистості" з соціальної корекції та соціальної реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру

Нами була розроблена модель діяльності соціального педагога із залежною молоддю. Її основним спрямуванням є сприяння соціальної корекції та соціальної реабілітації алко-, наркозалежних осіб.

Дана методична розробка "Ступені пізнання особистості" має три єтапи: діагностичний, формуючий та контрольний. На першому етапі планується проведення методики "Діагностика ригідності", яка виявляє складності змін звичного плану дій, які здійснює суб’єкт у зв’язку з умовами, які змінилися. Метою є поділ залежних осіб на групи, за рівнем ригідності.

За допомогою "Шкали самооцінки особистості" ми передбачаємо виявити рівень прагнень і рівень оцінки залежних осіб у даний момент часу. Методика "Схильності до самотності" дасть показники рівня вираженості самотності, що у подальшому забезпечить нас корегувати роботу з такими особами.

Рівень розвитку сили волі та здібностей знаходити шляхи, що так необхідно залежним особам, які бажають реабілітуватись, планується отримати за методикою "Виміру надії".

За отриманими результатами на діагностичному етапі ми розпочнемо формуючий етап, який включатиме у себе: дискусію "Мої зміни у моїх руках" з особами, які мають високий рівень ригідності, бесіду "Справжня радість", для підвищення рівня надії.

Основним етапом буде проведення занять розроблених на основі програми "12 кроків" і власних доробок. Дана програма розрахована на початкову роботу із стажерами, а надалі – взаємодія стажерів з реабілітантами. Складається із 4-5 занять (в залежності від активності групи та її кількості) приклади якої наведені у додатку

Провести спільний захід "Ти - особливий", з метою об’єднання усього колективу.

Завершуючий етап передбачає повторне проведення діагностик – "Шкала самооцінки особистості", "Схильність до самотності", "Вимір надії", з метою співставлення з початковим рівнем, що отримано у ході констатувального експерименту.

Розділ 2. Експериментальна перевірка методичної розробки з корекції та реабілітації адиктивної поведінки молоді "ступені розвитку особистості" в умовах християнського реабілітаційного центру "звільнення"

2.1 Загальні питання організації та проведення експериментального дослідження

Об’єктом нашого дослідження стала соціальна корекція та соціальна реабілітація нарко-, алкозалежної молоді. Предметом – методи соціально-педагогічної діяльності з соціальної корекції та соціальної реабілітації залежної девіантної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру.

Приступаючи до експериментального дослідження, ми ставили перед собою такі завдання:

1.  Вивести залежність між рівнем ригідності залежної людини і швидкістю її реабілітації;

2.  Проаналізувати міру зсуву показників шкали самооцінки особистості, схильності до самотності, виміру надії за період проходження реабілітації;

3.  Оцінити ефективність підібраних методик у процесі соціальної корекції та соціальної реабілітації (в умовах християнського реабілітаційного центру) залежної девіантної поведінки молоді.

Для вирішення цих завдань ми розробили методику експериментального дослідження, яке включало три етапи:

·  Констатувальний етап проведений з метою виявлення схильності до самотності; рівня ригідності залежних осіб; визначення рівня самооцінки, надії.

·  Формувальний етап, який безпосередньо був спрямований на підвищення рівня самооцінки, надії, шляхом бесід, групових занять, проведення спільного служіння в умовах християнського реабілітаційного центру звільнення.

·  Перевірка ефективності підібраних методик на останньому етапі дослідження – контрольному.

Дослідження проводилось протягом місяця по мірі надходження нових клієнтів на реабілітацію.

Експериментальною базою дослідження був християнський реабілітаційний центр " Звільнення " для реабілітації осіб залежних від наркотичних речовин і алкоголю, який функціонує як структура міжнародної благодійної організації "Милосердя".

У дослідженні брали участь 25 осіб віком від 18 до 57 років (чоловічої статі).

З досвіду ми використовували такі методики як "Діагностика ригідності", "Схильність до самотності", "Вимір надії", "Шкала самооцінки особистості". Розглянуто було і програми "12 кроків", "Пізнай істину". Але в експериментальному дослідженні було використано і власні методики, які носили соціально-педагогічний аспект – "Що обираєш ти?" та "Ступені пізнання себе" (розроблені на основі програми "Рівний рівному" і "12 кроків")

2.2 Виявлення початкового рівня надії, самооцінки, ригідності, схильності до самотності залежної молоді

На першому етапі експериментального дослідження ми використали чотири методики результати якої можна побачити у додатку З.

Тест виявлення рівня ригідності у осіб, які брали участь в експерименті застосовувався для вивчення труднощів зміни стратегій поведінки, розуміння формування мотивів не завжди адекватних ситуацій. Результати були такими: із 25 чоловік – 11 чоловік ( респонденти 2,3,5,12,13,15,21,22,23,24,25), відсутня ригідність; 12 чоловік – середній рівень і 2чоловіки – високий рівень ригідності (7,9).

За допомогою методики "Схильність до самотності" нам вдалось побачити ступені вираження самотності у реабілітантів. Було виявлено, що у 12 чоловік - відсутня схильність до самотності; 4 респонденти (7,19,22,25) – мають низький рівень схильності; 6 – мають середній рівень та двоє (8,14) мають високий рівень схильності до самотності.

Методика "Вимір надії" дала показники рівня сили волі та здібності знаходити шляхи вирішення проблем. Взагалі у всіх реабілітантів рівень надії вище середнього (більше 16). Середнє значення надії складає 77%. Отже ця обстановка сприятлива для реабілітації, особливо для тих, хто має низький показник (1,12,13). Найвищий показник у респондента 11.

Отримані результати особливостей самооцінки залежних осіб (методика "Шкала самоооцінки особистості") демонструють відмінності в оцінці дослідних різних сторін своєї особистості. Проранжувавши запропоновані якості ми простежили наступну послідовність низької самооцінки (від найнижчих показників): характер, розумові здібності і вміння багато робити своїми руками, зовнішність, авторитет серед однолітків, впевненість у собі. Прагнуть підвищити (за найвищими показниками): розумові здібності і впевненість у собі, вміння багат робити своїми руками, характер, зовнішність, авторитет у однолітків. Респонденти 14,2,3,4,5,6,10,13, 15,16,18,19,22 мають занижену самооцінку, 17 – завищену.

2.3 Формування нормальної самооцінки, підвищення рівня надії, розкриття індивідуальності залежної молоді в колективі

Експериментальне дослідження проводилося протягом місяця на базі християнського реабілітаційного центру "Звільнення" с. Покотилівка. Воно включало у себе два етапи – етап роботи зі стажерами та другий етап роботи стажерів з реабілітантами.

Перший етап був проведений з 7 стажорами та двома пастирями і директором даної установи (останні спостерігали за проведенням занять у яких також приймали активну участь), з метою - підготувати стажорів до прямої взаємодії з реабілітантами ценру. Заняття проходили на основі власної розробленої методики "Ступені пізнання особистості" наведеної у додатку Г.

За допомогою першого заняття ми дізналися, що переважна кількість учасників найбільшим успіхом у житті вважає звільнення від наркотичної (алкогольної) залежності; серед слів, які вони бажали почути про себе, переважає слово – вірний, що свідчить про прагнення оволодіти довірою серед людей. Нам також вдалося розробити схему наслідків впливу алкоголю і наркотиків на життя. При завершенні заняття кожен отримав аркуш з приємними словами про себе. Як зазначали деякі з них, вони інколи перечитують цей аркуш і їм стає легше на душі.

Наступне заняття допомогло їм самостійно визначити свій діагноз до попадання у реабілітаційний центр. Ми побачили зв’язок між зловживанням і негативними змінами у житті стажерів. Надалі вдалося визнати безсилля перед алкоголем (наркотиком) і втрату контролю над своїм життям. А у подальшому ми прийшли до висновку, що інколи власних сил недостатньо для вирішення деяких проблем і нам необхідна допомога. Ми можемо звернутися до того, хто нам надасть таку підтримку і допоможе й надалі у житті залишатися тверезим – до Бога. А що обираєш ти?

Результати занять наведені у додатку К.

На другому етапі стажери розпочали свою взаємодію з реабілітантами. Найвіповідальніше до дорученої справи віднісся респондент 24. На даний момент він вже завершив роботу з трьома реабілітантами (6,11,18). Інші стажери проводять роботу. Деякі отримані результати наведені у додатку Л.

Загальним спільним заходом було проведення зустрічі 24 червня всіх випускників реабілітаційного центру. Було проведено служіння на якому колишні реабілітанти розповідали про свої зміни у житті після успішного завершення реабілітації. Присутніх було близько 200 чоловік. Надалі була надана можливість спілкування з випускниками реабілітантам.

2.4 Виявлення підсумкового рівня впливу методів соціальної корекції та соціальної реабілітації на поведінку залежної молоді

Контрольний етап дослідження дав змогу нам побачити результати впливу методів соціальної корекції та соціальної реабілітації на залежну молодь в умовах християнського реабілітаційного центру "Звільнення".

Оскільки експеримент ще триває, то респондентів на даний момент було 10 чоловік (7 стажерів і 3 реабілітанти). За отриманими показниками діагностичних методик (див. додаток З): рівень надії зріс у 7 чоловік (7,15,18,19,22,23,24), підвищилась самооцінка 8 осіб (17 і 25 залишилась на тому ж рівні) та у 8 чоловік знизився рівень схильності до самотності.

Також нам вдалося активізувати стажерів до взаємодії з реабілітантами. Був налагоджений більш тісний зв'язок між ними у групах.

Методична гра "Приємне слово імені", була використана пастирем для налагодження стосунків між конфліктними сторонами у середині реабілітаційного центру (після словесного примирення їм була запропонована дана гра).

Висновки

соціальний корекція реабілітаційний адиктивний

Сучасна ситуація в Україні, що пов’язана з наркоманією, дедалі загострюється, зростає вживання сере населення наркотичних засобів (80% тих хто навчається пробували наркотики!), розширюється їх діапазон, збільшується надходження "важких" наркотиків іноземного виробництва. Зростає кількість залежних осіб, відповідно зростає і кількість лікувальних закладів.

Програми соціально-лікувальної допомоги передбачають надання, насамперед, медичної допомоги клієнтам. Однак лише медикаментозне лікування у відриві від реабілітаційних можливостей соціальних працівників та психологів має низьку ефективність. Значно ефективніші програми, які реалізуються професіоналами команди, у складі лікаря, медичної сестри, психолога і соціального педагога. Це дозволяє розв’язати проблему комплексно, із залученням до роботи членів родин залежних осіб.Вибір стратегії психотерапевтичної та соціально-педагогічної роботи з наркозалежними також залежить від знання і врахування феноменів формування наркозалежності, стадії хвороби, швидкості розпаду особистості при вживанні різних наркогенних речовин.

До групи спеціалізованих програм відносять такі, що, не використовуючи медикаментозні засоби, мають на меті реінтеграцію, реадаптацію, ресоціалізацію осіб із залежністю. У вітчизняній практиці цей напрям реабілітації представлений в основному релігійними програмами, які використовують біопсихосоціодуховну орієнтацію і розраховані на одужання через віру в Бога.

Реабілітаційні програми лікування від наркозалежності базуються на тому, що одужання людини відбувається не лише за умови утримання від психоактивних речовин, а й можливості застосування власного потенціалу як особистості.

Проаналізувавши матеріали періодичної преси і досвід роботи реабілітаційних центрів алко- і наркозалежних, ми ознайомилися з методами соціальної корекції та соціальної реабілітації залежної молоді. Особливу увагу було приділено програмі "12 кроків" та "Рівний рівному". На основі вивченої теорії та досвіду було розроблено методику "Ступені пізнання особистості", яка включала методи діяльності соціального педагога спрямовані на соціальну корекцію та соціальну реабілітацію поведінки залежної молоді. Зокрема, ми досліджували рівень самооцінки, рівень схильності до самотності та надії, при цьому враховували ригідність. За отриманими даними 2 особи мали високий рівень ригідності (7,9), двоє - високий рівень схильності до самотності, у більшості респондентів (13 чоловік) визначена занижена самооцінка. Але середній показник рівня надії у реабілітантів досяг майже 80%.

Підібрані методи корекції та реабілітації поведінки залежної молоді показали свою ефективність у експериментальному дослідженні в умовах християнського реабілітаційного центру "Звільнення": зріс рівень надії у 7 (з десяти), підвищилась самооцінка у 8 та у 8 чоловік знизився рівень схильності до самотності. Отже, за допомогою розробленої програми нам вдалося вплинути на досліджувані характеристики залежних осіб – показники рівня надії та самооцінки зросли, рівень самотності, у деяких осіб, понизився. Нам вдалося активізувати стажерів, організувавши їх роботу з реабілітантами. Отже, ми довели правильність припущення за допомогою експериментального дослідження на базі християнського реабілітаційного центру "Звільнення". Тому, якщо у процес соціальної реабілітації алко- і наркозалежних осіб ввести методи корекції і реабілітації спрямованих на підвищення самооцінки, рівня надії, то у них підвищується рівень самооцінки, надії, змінюється сприйняття життя.

Список літератури

1.  Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 5-6 травня 2003р., Ужгород/За заг. ред. І.В.Козубовської, І.І. Миговиче. – Ужгород: Мистецька лінія, 2003. – 361 с.

2.  Алкоголизм: (Руководство для врачей)/ Под. ред. Г.В.Морозова, В.Е.Рожнова, Э.А.Бабаяна. – М.: Медицина, 1983. - 432 с.

3.  Беномов В.Н., Костенко О.Р.,Флоренсова К.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков: Пособие для учителей. – К. Рад. шк., 1989. – 125 с.

4.  Братусь Б. С., Сидоров П. И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. – М: Изд-во Моск. ун – та, 1984. – 144 с.

5.  Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2003. – 288 с.

6.  Звоницкий Э.М. Ловушки для каждого (курение). – Б.:Везелица, 2002-32., илл. стр. плакат.

7.  Звоницький Е.В. Пастки для кожного (Паління. Алкоголізм. Наркоманія. СНІД. Статеві відносини). – Б.: Везелиця, 2002-36., іл. (Учбово-методичне видання).

8.  Капустин А.В. Алкоголь – враг здоровья. Изд. 2-е.М., "Медицина", 1978. - 48 с.

9.  Левитский П.М., Язловицкий В.С. Вред алкоголя и никотина. Пособие для учителей. – 2-е изд., перераб. И доп., - Киев: Рад. шк.,1987. – 109 с.

10.  Лисенко І.П. Програма "12 кроків". Модель подолання залежності від алкоголю та наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна робота №3, 2000 (с.13-19)

11.  Лисенко І.П. Програма "12 кроків". Модель подолання залежності від алкоголю та наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна робота №4, 2000 (с.27-30)

12.  Панорама охорони здоров’я населення України / А. В. Підаєв, О. Ф. Возіанов, В. Ф. Москаленко, В. М. Пономаренко та ін. – К.: Здоров’я , 2003. – 396 с.

13.  Методичні рекомендації з питань організації а функціонування центрів ресоціалізації наркозалежних / Державний ін –т проблем сім’ї та молоді. – К., 2004. – 200 с.

14.  Никишина В.Б., Василенко Т.Д. Психодиагностика в системе социальной работи: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М. Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. – 208 с. – (социальная работа).

15.  Носс И.Н. Руководство по психодиагностике. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 688 с.

16.  Основы социальной работи: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. – М.: ИНФРА – М., 1999. – 368 с.

17.  Панкова Р.Я., Панков Д.В. Лекция о влиянии алкоголя на организм человека. Алкоголь и трудовая, учебная деятельность. – М.: Высш. шк., 1987. – с. 95 илл. – (Библ. серия).

18.  Панорама охорони здоров’я населення України / А.В. Підаєв, О.Ф. Москаленко, В.М. Пономаренко та ін. – К.: Здоров’я, 2003. – 369 с.

19.  Путнам Рон. Путь к востановлению – Х.: Новое слово, 2005. 240 с.

20.  Синицкий В.Н. Пьянство и алкоголизм.: (мед.-биол. аспекты) / Отв. ред. Ф.Н.Серков. – Киев: Наукова думка, 1988. – 128 с.

21.  Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. М.А. Галагузовой. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 416 с.

22.  Социальная педагогика: Учебное пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В.А. Никитина. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 272 с.

23.  Соціальна робота в Україні:Навч. посібник / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін.; за заг. ред.: І.Д. Звєрєвої, Г.М. Мектіонової. – К.: ценр навчальної літератури, 2004. – 256 с.

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні питання соціально-педагогічної діяльності з корекції та реабілітації адиктивної поведінки молоді в умовах християнського реабілітаційного центру 1.1 Особливості соціальної корекції та соціальної реабіл

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу