База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

План

Вступ

1. Загальна класифікація інформаційно-аналітичних документів

1.1 Реферат як вид інформаційно-аналітичних документів

1.2 Анотація як різновид інформаційно-аналітичних документів

1.3 Огляд як різновид інформаційно-аналітичних документів

1.4 Дайджест як вид інформаційно-аналітичних документів

1.5 Хрестоматія як вид інформаційно-аналітичного документів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Інформаційна аналітика у сучасному світі – це продукт низки конструктивних та творчих загальнонаціональних тенденцій, що характеризують розвиток суспільства на рубежі століть та тисячоліть: процесу глобалізації, тенденцій формування приорітетів, стійкий розвиток цивілізації та інформації. Саме тому вивчення цієї теми є важливим аспектом для вивчення загальних процесів розвитку людства.

В процесі здійснення наукової діяльності постала гостра потреба у створенні спеціальних документів, які б допомогли користувачеві полегшити пошук релевантного документу в документних масивах. Саме цим обумовлені сфери застосування аналітичних документів, вони найрізноманітніші, саме це викликало різноманітність форм та типів інформаційно-аналітичних документів, адже інформаційне забезпечення важлива умова будь-якої галузі науки або практичної діяльності, в тому числі й формування інформаційної культури та професійної підготовки спеціалістів.

1. Загальна класифікація інформаційно аналітичних документів

Інформаційні-аналітична діяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя. Вона має певні цілі та завдання, для реалізації яких існують конкретні засоби, що сприяють отриманню необхідних результатів. У нашій державі існують спеціальні інформаційно-аналітичні установи, що складають систему інформаційного забезпечення користувачів документальною інформацією універсального, галузевого, проблемно-тематичного змісту. Створено також умови для здобуття професійної освіти в цій галузі — підготовка фахівців для роботи в органах інформації. Водночас, інформаційні структури сформовані як органічні складові багатьох установ, організацій, фірм. Інформаційно-аналітична діяльність охоплює всі галузі науки, освіти, виробництва, а також економіку, політику, культуру, техніку, природознавство тощо, вона є не тільки окремою функцією суспільства, а й складовим елементом людського життя.

Отже, дуже важливо визначити основні види аналітичних документів, які існують на сьогоднішній день, тому що усі вони є результатом роботи інформаційних установ і відіграють значну роль у розвитку вітчизняних наукових досягнень.

Універсальної класифікації інформаційно-аналітичних документів на сьогоднішній день не існує, але виділяють наступні види наукових документів.

Характер документа	Вид документа
	Первинні	Вторинні
Книги	Монографії, збірники, матеріали конференцій, конгресів, з’їздів, навчальні видання, офіційні видання	Неперіодичні, бібліографічні, реферативні, енциклопедії, довідкові видання та інші
Періодичні видання Триваючі видання	Журнали, бюлетені, газети та ін. Збірники наукових праць установ, організацій, вузів	Бібліографічні (покажчики, картотеки), реферативні (картотеки, журнали, збірники), експрес-інформація, оглядові видання
Спеціальні види видань	Нормативно-технічні документи, патентні документи, промислові каталоги, інформаційні листки передового виробничого досвіду	Показники стандартів і технічних умов, показники вітчизняних і закордонних винаходів (реферативна і бібліографічна інформація, офіційні бюлетені патентних відомств), показники промислових каталогів, бібліографічні показники інформаційних листків
Неопубліковані документи	Звіти про науково-дослідні роботи (НДР) і дослідно конструкторські роботи (ДКР), дисертації, наукові переклади, конструкторська документація на нестандартне устаткування	Бюлетені реєстрації НДР і ДКР, збірники рефератів НДР і ДКР, реєстраційні й інформаційні карти, облікові картки дисертацій, покажчики депонованих рукописів, покажчики перекладів, картотеки «Конструкторська документація та нестандартне устаткування»
Проміжні	Препринти	Бібліографічні й реферативні видання

Усі вторинні документи призначені для більш оперативного оповіщення споживачів про появу первинних документів і стислого викладу їхнього змісту. Оперативність оповіщення створюється прискореною обробкою першоджерел, використанням сучасних інформаційних технологій із застосуванням електронно обчислювальної техніки й оперативної поліграфії. Згортання текстів здійснюють різними видами аналітики синтетичної переробки, що підвищує інформаційну ємність документа.

Не дивлячись на те, що єдиної класифікації не існує, усі вчені виділяють такі най популярніші види аналітичних документів як реферати, анотації, огляди, хрестоматії та дайджести.

Сучасні дослідники Эойн Янг и Лиза Куінн виділили також такі види аналітичних документів як:

1)  аналітичний документ я к інструмент для розробки та прийняття рішень.

Такий документ найчастіше складають у сфері дослідження або аналізу політики, він є інструментом комунікації, заснованим на цінностях та націленим на проблему.

1)  аналітичний документ: робота прикладна, а не теоретична.

Такий документ відрізняться від традиційного теоретичного дослідження, а особливо тим, що результати прикладного дослідження мають бути застосовані до питання, що розглядають і використані як обґрунтування конкретного набору рекомендацій, які направлені на вирішення проблеми. Насправді, взаемозв’язок «проблема-вирішення» є основою для аналітичного документа і складає силу що рушає складання такого аналітичного документу.

1.1 Реферат, як вид інформаційно-аналітичного документа

Одним з найпоширеніших видів інформаційно-аналітичної діяльності є реферування. Витоки практичної реферативної діяльності, як відомо, зародилися й набули розвитку в бібліотечно-бібліографічній практиці, при цьому увагу головним чином, змісту документа, його основним даним і висновкам.

У системі наукової комунікації та інформаційно аналітичної діяльності реферат є основною інформаційно-комунікативною одиницею, що зумовлено його споживчими властивостями:

·  серед усіх видів вторинних інформаційних документів реферат відрізняється найбільшою інформативністю в розкритті змісту першоджерела;

·  використання реферату для пошуку поточної або ретроспективної інформації дає змогу зекономити до 90 % часу, необхідного в разі звернення до первинних документів;

·  форма подання інформації у вигляді реферату зручніша для тривалого зберігання у фондах довідково-інформаційних служб, полегшує та прискорює підготовку інформаційних видань і створення інформаційних масивів — БД рефератів (на їх підгрунті в подальшому можливе створення БД повнотекстових електронних документів);

·  у деяких випадках реферат може замінити першоджерело (коли необхідна користувачеві інформація стосується не основної теми роботи, а суміжних питань, або коли первинний документ недоступний унаслідок мовного або організаційного бар'єрів).

Велика кількість дефініцій поняття "реферат", яка існує у сучасній літературі з теорії та практики реферування, зумовлена комплексним характером завдань, поставлених під час дослідження даного виду інформаційних документів. З приводу виникнення терміну "реферат" існують різні точки зору. Є думка, що реферат ("referat") походить від слова "reffere", тобто повідомляти, доповідати. За іншою — термін "реферат" від "abstractus" в значенні "to draw away" — виведений, виключений. У Росії термін "реферат" уперше з'явився у словнику Ф. Г. Толля, де трактувався як відношення, доповідна записка, викладення справи стисло.

Реферат — багатоцільовий засіб відбиття інформації. Тому існують різні класифікації та погляди на його суть. Аналіз сучасної практики реферування доводить, що обсяг реферату істотно відрізняється в різних реферативних виданнях. На сьогодні — це одне з найбільш дискусійних питань.

Реферат — це багатофункціональний вторинний документ. Він виконує безліч функцій: інформативну та науково-комунікативну, прогностичну, довідкову і адресну, індексування й індикативну. Відповідно до завдань реферат може надавати необхідну систематизовану фактографічну інформацію, оцінювати, узагальнювати, синтезувати її, рекомендувати найбільш нові, цінні та корисні повідомлення для конкретного користувача. Наявність у рефераті точного бібліографічного опису документа забезпечує виконання рефератом адресної функції, без чого неможливий документальний інформаційний пошук. Ще одна функція реферату — можливість індексування змісту первинних документів без використання текстів першоджерел. Така методика у 2-4 рази скорочує витрати часу й праці на проведення цієї роботи.

Кожен реферат виконує й інформативну, й індикативну функції, але одна з них переважає, що дає можливість віднести вторинний документ до групи індикативних або інформативних рефератів.

Факт поділу рефератів на інформативні та індикативні був визнаний міжнародною конференцією з наукового реферування (Париж, 1949 р.). Інформаційний реферат, за її визначенням, містить аргументи й наводить основні дані та висновки оригінальних документів, які вносять цінний вклад у загальну систему знань або корисні для певного кола читачів, а індикативний — це стислий реферат, створений з метою допомогти читачеві у вирішенні питання, чи слід йому звертатися до оригінального документа. Для великих (центральних) інформаційних установ найбільш притаманний індикативний підхід до аналізу інформації.

Згідно з науковими розробками О. А. Гречихіна, під реферативною інформацією слід розуміти змістовний результат процесу реферування, який відображається в реферативному виданні у формі певного знакового (літературного) твору — реферату чи їх сукупності — для виявлення нової, цінної та корисної документальної інформації.

Реферування — це інтелектуальний творчий процес, що потребує осмислення, аналітико-синтетичної переробки інформації та створення нового документа — реферату, котрий має специфічну мовно-стилістичну форму.

Методика реферування полягає у послідовному здійсненні операцій, пов'язаних з оцінкою, відбором, аналізом і узагальненням відомостей, які містяться у первинному джерелі. Процес реферування базується на виконанні цих логічних операцій. Однією з основних специфічних особливостей, на яку необхідно зважати у ході складання реферату, є його повна змістова та деяка формальна залежність від первинного документа. У такому розумінні реферат слід розглядати як інформаційну модель реферованого документа. Суть реферування — в зіставленні, порівнянні нової інформації з тією, що вже засвоєна та використовується в суспільній діяльності. Це завдання реферативних видань не відокремлюється від попереднього — сигнального (бібліографічного) інформування, на основі та у разі реалізації якого реферування і може бути ефективним та цілеспрямованим.

Реферуванням називають і сам процес інформаційної діяльності, і логічний метод досягнення поставленої мети. Завдяки логічній переробці документальної інформації маємо інформаційне повідомлення, що й називають рефератом.

Реферування — найтиповіший процес інформаційного аналізу, пов'язаного з вивченням і обробкою документів з метою вилучення із них найсуттєвіших відомостей та (або) їх узагальнення. Такий аналіз — складний логічний процес, елементами якого є відбір і опис, оцінка, систематизація та узагальнення фактографічної інформації, що може проводити тільки інформатор-фахівець з відповідної сфери суспільної діяльності.

1.2 Анотація як різновид а інформаційно-аналітичного документа

Крім рефератів, важливим засобом наукової комунікації є анотації, що також часто використовуються в ІАД. Анотація — це стисла характеристика твору друку (їх сукупності або частин) з точки зору змісту, призначення, виду, форми та інших особливостей. Вона, як правило, складається на видання в цілому (книгу, журнал, збірник). Метою анотації є інформування користувачів стосовно основного предметно-тематичного змісту документа, аспектів розгляду теми, матеріалу, на базі якого проведено дослідження, його географічних аспектів та хронологічних рамок. Крім того, нового несе в собі дане видання в зіставленні з іншими, спорідненими за тематикою та цільовим призначенням. У разі необхідності наводяться відомості про автора. Анотація сприяє орієнтації користувачів інформації у документальних потоках, у системі документальних комунікацій у цілому, вона допомагає відібрати потрібну літературу, заздалегідь націлити читача на особливості змісту й форми документа, висвітлює його позитивні якості та своєрідність. Середній обсяг анотації 600 др. знаків. У фаховій літературі існує безліч класифікацій анотацій залежно від:

·  видів анотованої літератури (художня чи наукова література, публікації документів тощо);

·  цілей та функцій анотацій (видавнича, для масових бібліотек тощо);

·  інформативності та глибини розкриття змісту документа.

Найвдаліша спроба типізації анотацій належить В. П. Леонову. Її головним критерієм є функціональний підхід, який дав змогу відрізняти анотації з урахуванням їх суспільного призначення. Згідно з вищевказаним, анотації поділяються на рекомендаційні та довідкові.

Рекомендаційна — дає характеристику й оцінку документа з огляду на його цільове та читацьке призначення, служить пропаганді та рекламі кращої літератури й покликана зацікавити, привернути увагу, активізувати процес читання. Як правило, вона має дидактичну спрямованість і може вміщувати педагогічні рекомендації, методичні поради тощо.

Довідкова анотація стисло уточнює незрозумілий заголовок і повідомляє розширені відомості про автора, а також форму, зміст, жанр, призначення й інші особливості документа, відсутні в бібліографічному описі. Довідкові анотації не містять критичної оцінки документа.

Додатковими ознаками анотацій за В. П. Леоновим запропоновано вважати: засіб характеристики первинного документа; глибину згортання інформації; форму подання інформації; рівень механізації інформаційних процесів, якими послуговуються під час складання анотацій; кількість джерел та ін.

Залежно від використаного засобу характеристики документа, анотації поділяють на загальні та аналітичні. Перша — характеризує джерело загалом, аналітична — тільки певну частину його змісту (главу, частину, параграф) або висвітлює деякі сторони документа.

За критерієм глибини згортання інформації виділяють розширені та реферативні анотації. Розширена — крім характеристики твору друку, може вміщувати відомості щодо історії його написання, поширеності серед читачів, опрацювання літературною критикою, видань іншими мовами, а також висвітлювати історико-бібліографічні та текстологічні особливості. Реферативна анотація — це синтез індикативних та інформативних методів згортання інформації. Інколи цей вид вторинного документа називають індикативним рефератом. У реферативній анотації подається характеристика основних положень і висновків твору, переказ його змісту або окремих аспектів змісту.

У бібліографічній практиці ІНІСН РАН за цим же критерієм виділяють три типи анотацій: формальні, пояснювальні та розгорнуті (аналітичні). Формальна — вміщує додаткові відомості бібліографічного характеру, відсутні у бібліографічному описі. Пояснювальна — також містить ряд формальних характеристик, але вони стосуються не типу документа, а висвітлюють тип здійсненого автором книги чи статті дослідження. Найбільш інформативним типом анотації є розгорнута (аналітична) анотація, крім формальних характеристик, вона включає елементи аналізу предметно-тематичного змісту документа.

За формою, згідно з типізацією В. П. Леонова, виділяються традиційні та телеграфні анотації. Традиційні мають форму завершеного текстового повідомлення, а телеграфні подаються у вигляді формалізованого тексту, який за зовнішніми ознаками нагадує телеграфне повідомлення.   

Залежно від кількості опрацьованих джерел анотації бувають монографічні та зведені (групові). Монографічна — передає зміст одного тексту, твору друку, а зведена — декількох текстів, творів, тематично пов'язаних між собою.

У практиці анотування мають місце різні типи анотацій, в яких поєднуються функціональні ознаки та засоби характеристики документа. Завдяки цьому і довідкова, і рекомендаційна анотація буває до того ж загальною, аналітичною або груповою.

У більшості випадків анотації використовуються для аналітичної обробки великих та багатоаспектних документів. За допомогою анотування здійснюється популяризація і пропаганда нової періодики, а також випереджувальне сигнальне інформування про видання, що готуються до друку. Крім того, анотування використовують інформаційні служби, що обмежені у коштах і не мають можливості забезпечити себе потрібним контингентом фахівців, але водночас повинні організувати високу оперативність інформування.

І реферати, і анотації широко застосовують у інформаційній та видавничій діяльності. У цілому ж, реферативна інформація сприяє найбільш повному та точному складанню пошукових образів документів, є основою для складання оглядів літератури та засобом міжнародного обміну інформацією.

1.3 Огляд, як різновид інформаційно-аналітичних документів

У структурі інформаційної діяльності вагоме значення належить оглядово-аналітичній діяльності. Мета цього напряму — інформаційне забезпечення управлінських рішень і створення системи інформаційної підтримки базової діяльності користувачів інформації. Основним засобом виконання цих завдань є підготовка оглядової інформації, що дозволяє систематизовано та узагальнено оцінити стан певної галузі науки, техніки, виробництва, культури, освіти (досягнутий рівень, тенденції та перспективи розвитку, організаційно-економічну ситуацію тощо).

Підготовка оглядової інформації базується на основних процесах обробки документальних джерел. Головними серед них є:

·  витяг з документів і систематизація відомостей та кількісних даних, які характеризують різні аспекти стану розглянутого об'єкта;

·  оцінка новизни, достовірності та взаємозалежності відібраних даних, їх доповнення та уточнення змісту;

·  логічна переробка отриманих даних з метою одержання нової інформації щодо стану певної галузі суспільної діяльності, тобто визначення досягнутого рівня, тенденцій і перспектив розвитку.

За результатами переробки першоджерел готуються оглядово-аналітичні документи: різного роду огляди, щорічні доповіді про найважливіші досягнення у певній галузі, аналітичні довідки, інформаційні повідомлення тощо.

До змісту оглядово-аналітичних документів висувають наступні вимоги: актуальність, достовірність, об'єктивність, фактографічність, наявність висновків та їх обґрунтованість, стислість.

Останнім часом результати оглядово-аналітичної діяльності, засоби для їх створення та процеси підготовки інформаційних документів дедалі частіше об'єднуються поняттям "інформаційно-аналітичні дослідження".

Інформаційно-аналітичні дослідження потребують пошуку й опрацювання не окремих документів, а вихідної інформації, що відповідає інформаційним потребам користувача. Тому результатом інформаційно-аналітичних досліджень є формування інформаційної моделі проблеми (теми запиту користувача інформації). Такі завдання виконують інформаційні документи, що вміщують оглядову інформацію.

Огляд — це синтезований текст, в якому подано зведену характеристику певного питання чи проблеми, що базується на використанні інформації, отриманої з ряду першоджерел за певний проміжок часу. Основним чинником, який визначає зміст і форму огляду, є мета його підготовки. Залежно від неї всі огляди можна поділити на дві групи: бібліографічні та огляди стану питання. Бібліографічний огляд вміщує впорядковану сукупність бібліографічних описів джерел інформації; анотації, що розкривають їх зміст; текст, який пов'язує між собою описи окремих джерел. Мета підготовки такого огляду — допомогти фахівцям орієнтуватися в документальному потоці та вибирати найцікавіші джерела для вивчення.

На відміну від бібліографічних оглядів, у яких відображено відомості про документи, огляди стану питання містять інформацію із документів-першоджерел про результати досліджень, стан і шляхи розвитку певної галузі науки, техніки та виробництва. Залежно від цілей підготовки розрізняють два види таких оглядів — реферативні та аналітичні.

Реферативний огляд вміщує систематизовані та узагальнені відомості щодо стану і шляхів розвитку певної галузі науки, техніки й виробництва. Ці дані отримано внаслідок аналізу першоджерел, але без їх критичного опрацювання. Збережено висновки та оцінки авторів першоджерел щодо фактів, теорій, методів, про які йдеться у документах. Мета підготовки реферативного огляду — надання чіткого уявлення про стан робіт і висвітлення основних результатів досліджень у даній галузі науки, орієнтування в сукупності фактів, отриманих ученими та фахівцями.

Найбільш складним і синтетичним видом вторинної інформації є науково-аналітичні огляди літератури. Вони вміщують систематизовані та узагальнені відомості про стан, тенденції та перспективи розвитку певної галузі суспільної діяльності чи окремої проблеми.

Аналітичний огляд — це детальна розповідь, де подано зведену характеристику певного питання, проблеми, теми, що базується на інформації, отриманій з літератури. Як правило, в кожному огляді використовуються десятки джерел (книг, статей, доповідей, патентів тощо). Їх мета — узагальнити основні тенденції розвитку наукової думки (стан дослідження важливих проблем тієї чи іншої галузі знання, інформацію про наукові школи та теорії, погляди провідних представників науки). Обов'язковим елементом такого огляду є критична оцінка відомостей із першоджерел, власні висновки авторів-укладачів оглядів про стан, тенденції та перспективи розвитку даної галузі, рекомендації щодо використання виявлених у першоджерелах результатів досліджень, пропозиції стосовно можливих варіантів вирішення розглянутої проблеми. Мета підготовки аналітичного огляду — висвітлити цілісну картину проблемної ситуації з обов'язковим визначенням труднощів і проблем розвитку в даній галузі та висуненням пропозицій щодо можливих шляхів їх розв'язання.

Тобто, огляд як інформаційний твір може бути не тільки узагальнювальною характеристикою вихідних джерел, а й вміщувати висновки та рекомендації для розв'язання проблеми. Як інформаційна основа прийняття управлінських рішень і результат інформаційно-аналітичної роботи, він широко застосовується в економічній та політичній сферах. Існує багато різновидів інформаційних документів, складених з використанням його методики. До них можна віднести оглядові довідки, інформаційні довідки, інформаційні звіти, дайджести тощо. Названі документи, що містять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень. Огляди дозволяють зекономити час фахівців, позбавляють їх необхідності безпосереднього перегляду документів під час пошуку потрібних матеріалів, акцентують увагу на особливо цікавих документах.

Отже, для забезпечення користувачів необхідною інформацією створюють оглядово-аналітичні документи, вихідні джерела яких є лише засобом виявлення та перетворення первинної інформації.

1.4 Дайджест як вид інформаційно-аналітичного документу

Форма подання матеріалу у вигляді дайджесту своєчасна і актуальна. Вона дозволяє з мінімальною витратою часу познайомитися як з останніми новинками теми, що вивчають, так і з масивом документів. У дайджесті укладач намагається зібрати воєдино розрізнений матеріал у разі складення дайджесту з багатьох джерел.

Дайжест (от лат. digest –коротке викладення) –це фрагменти текстів документів (цитати, витяги), підібрані за якоюсь темою, не забезпечений загальними публікаціями і знаходиться у сфері інтересів реальних або потенціальних читачів.

Мета - дайджести створюють тоді, коли виникають нові напрями в дослідженнях і розробках актуальних проблем науки і суспільного життя, у разі підвищеного і стійкого інтересу різних груп користувачів, але при цьому немає узагальнювальної роботи.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

1. Знайомство з вмістом первинного документа.

2. Виявлення у тексті документа основних напрямів теми.

3. Вибір відповідно до заданого переліку тем, необхідних до включення в дайджест;

4. Складення дайджесту на основі вибраних фрагментів з тексту первинного документа.

Як основний метод перетворення інформації використовують екстрагування, тобто вилучення з документа найбільш цінних в смисловому відношенні цитат. Так само під час складання дайджестів використовують методику нормалізованого згортання, в результаті якої змінюють фізичний об'єм документа, але при цьому інформативність його не зменшується

Етапи складання дайджесту

Підготовчий этап

План-проспект - основний документ, що визначає напрями роботи над дайджестом. У плані-проспекті викладають детальний вміст майбутнього дайджесту. На відміну від дайджесту інформацію видають в нім коротко, дотримуючись послідовності основного видання. У нім також як, і в основному виданні існує декілька етапів. План-проспект - мініатюра основного видання. Допомагає ефективно і раціонально організувати майбутню роботу. Головне завдання початкового етапу - встановлення цільового і читацького призначення майбутнього дайджесту.

Необхідно вибрати і вивчити тему. Тему вивчають з точки зору новизни, актуальності, інтересу до неї читачів, забезпеченості літературою. Вона має бути суспільно значимою, відповідати реальним і потенційним потребам користувачів. Укладачеві необхідно розібратися в основній проблемі, що стосується теми. Тему можна розглядати зі всіх або деяких сторін, захоплювати або не захоплювати прилеглі галузі знань, розглядати питання лише в теоретичному або практичному аспектах.

Потрібно визначити тип, вид і жанр. У плані-проспекті слід також визначити види видань, які будуть включені. Це можуть бути книги, журнальні статті і інші види друкарської і недрукарської продукції. Визначаючи, які види літератури охопить посібник, укладачеві необхідно враховувати їх значення для освітлення предмету (наприклад, для історичної тематики - законодавчі акти, мемуари, листування, щоденники і так далі).

Визначити об'єми, терміни складання посібника. Укладач дайджеста в плані-проспекті вказує кількість сторінок майбутнього видання і терміни, в які воно буде готове.

Вибрати оформлення Обмовляється спосіб друку видання – друкарський або «власними силами», питання зовнішнього і внутрішнього оформлення майбутнього дайджеста (обкладинка, палітурка, внутрішнє оформлення, ілюстративний матеріал). Обговорюють і затверджується план-проспект

Основний етап

Розробка плану. Планом є складений в певному порядку перелік розділів і питань, які мають бути висвітлені в дайджесті. Правильно побудований план роботи допомагає ефективно організувати матеріал, забезпечуючи послідовність його викладу. В процесі роботи план може уточнюватись. Можуть розширюватися окремі розділи і підрозділи, вводитися нові за рахунок матеріалу, що представляє інтерес.

Вияв творів друку і бібліографічний пошук. Завдання даного етапу — встановити наявність літератури за даною темою і, а також матеріалів, що відсутні. Оцінка документа на даному етапі носить попередній характер. Укладач обстежує різні джерела: каталоги, картотеки, відповідні розділи фонду, бібліографічні видання, бази даних, довідково-правові системи, Інтернет

Вивчення творів друку. Головне завдання – встановлення відповідності виявлених творів друку темі дайджесту. Це досягається шляхом перегляду. В процесі вивчення книг і статей здійснюється остаточний відбір

Бібліографічне угрупування. Основне завдання даного етапу – вибір оптимальної структури (побудови), тобто формування майбутнього дайджеста.

Одиницею угрупування є – фрагменти текстів (інколи дуже невеликі за об'ємом).

Вибір оптимальної побудови основних ділень – розділів, підрозділів і більш дробових ділень, порядку їх дотримання один за одним. Затим укладач дає заголовок кожному, встановлює порядок їх дотримання і логічну підрядність. Залежить від теми, характеру і вмісту представленої літератури в хронологічній послідовності, в логічному порядку – від загального до приватного. Угрупування матеріалу може бути:

·  • тематичною;

·  • хронологічною – (тимчасова послідовність);

·  • логічною – (внутрішня закономірність):

·  від часткового до загального;

·  від загального до часткового.

Заключний етап

Підготовка тексту передмови і інших допоміжних елементів. Головне завдання – розкрити читачам задум укладача, допомогти вільно орієнтуватися в дайджесті.

Передмова Передмовою повинно відкриватися будь-яке, навіть порівняльний невеликий посібник. Тут дають характеристику цільового і читацького призначення посібника, приводять відомості про відбиту в нім літературу, роз'яснюють загальний принцип угрупування матеріалу (при цьому розділи дайджесту не перераховують, для цієї мети слугує зміст), перераховують допоміжні покажчики. Оцінюється актуальність, тобто важливість, злободенність, сучасність тематики дайджесту. Визначається Визначається новизна, тобто що нового, раннього не відомого, принесено в проблему.

Додатки Художнє оздоблення передбачає використання різних ілюстративних матеріалів. Це можуть бути: фотографії, фотокопії обкладинок або титульних листів видань, портрети діячів науки, культури, мистецтв, краєзнавства, таблиці, графіки. Карти в краєзнавчих посібниках. Це додатково розкриє основний матеріал.

Редагування дайджесту. На завершальному етапі виконують редагування всіх текстів, в процесі якого усуваються допущені помилки. Розрізняють бібліографічне, літературне і технічне редагування. Перше здійснюють протягом всієї роботи над посібником, друге і третє – після її закінчення.

Зовнішнє оформлення дайджесту

Основне завдання – прийняти остаточне рішення у процесі оформлення дайджесту. На обкладинці можна вказати лише заголовок посібника, а на титульному аркуші – повне найменування організації, що випускає прізвище і ініціали укладача, заголовок дайджесту, місце і рік видання. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Підпункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки повинні чітко і коротко відображати вміст розділів, підрозділів. Заголовки розділів, підрозділів друкують з абзац з прописної букви без крапки в кінці Не допускають переносити частину слова в заголовку. Для набору різних структурних частин посібника (передмови, основного тексту, допоміжних покажчиків і так далі) можна застосовувати шрифти різних розмірів. Різні шрифти використовують для заголовків розділів, підпунктів. При цьому необхідно дотримувати одноманітність використовуваних розмірів і видів шрифтів.

1.5 Хрестоматія як вид інформаційно-аналітичного документів

Хрестоматія (грец. chrestomátheia, від chrestós - корисний і manthano - вчуся), учбова книга, що є збіркою систематично підібраних матеріалів за якою-небудь галуззю знань, - художніх, мемуарних, наукових, публіцистичних або уривків з них, а також різних документів. Зазвичай матеріали, що включаються до хрестоматії, підбирають відповідно до цілей вчення певного предмету.

Вперше хрестоматією була названа збірка вибраних місць з творів грецьких письменників, складений грецькою граматикою Елладієм         (4 ст н. е.). У дореволюційній школі Росії поряд з Хрестоматією історико літературного характеру і хрестоматією, створеною на основі тематичної і ідейно-художньої спільності окремих творів, існувало багато спільного.

У сучасній середній і вищій школі існують хрестоматія по суспільно-політичних дисциплінах, предметах математичного циклу, літературі, мовознавстві, мистецтві і ін. Включені в Хрестоматію тексти часто супроводжуються невеликими довідками про авторів і короткими коментарями. Довідковий апарат Хрестоматії для вищої школи за своїм характером наближається до апарату наукових видань. До Хрестоматії за принципами складання примикають збірки систематично підібраних документів і матеріалів, що носять довідковий характер, книги текстів для читання на іноземних мовах (адаптовані або оригінальні), т.з. книги для читання з якої-небудь галузі знання, призначені перш за все для самоосвіти, а також антології - збірки вибраних творів якої-небудь літератури або літературного жанру.

Висновки

Інформаційно-аналітична діяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя і дуже важливою для розвитку сучасної науки, тому природнім є те, що на сьогоднішній день існує багато видів аналітичних документів, які можуть застосовуватись у різних видах людської діяльності . Але очевидним є й те, що не існує універсальної класифікації аналітичних документів, але учені виділяють наступні види найпопулярніших аналітичних документів: анотація, реферат, дайджест, хрестоматія, огляди, а також різноманітні документи графічного характеру, такі як схеми, графіки, діаграми, таблиці, карти або плани. Така різноманітність їх видів обумовлена сферами застосування. адже інформаційне забезпечення важлива умова будь-якої галузі науки або практичної діяльності, в тому числі й формування інформаційної культури та професійної підготовки спеціалістів.

Список використаної літератури

1. Сілкова, Г. В. Інформаційно-аналітична діяльність у структурі інформаційної діяльності // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія . – 2007р. - №4. – 37-44.

2. Сляднева, Н. А. Информационно-аналитическая деятельность. Проблемы и перспективы// Информационные ресурсы России. – 2001р. - №2(57). – 14-21.

3. Хромченко, Л. Г. Організація інформаційної діяльності (теоретичні основи): навч. Посіб. Для студентів сеціальності «Міжнародна інформація», «Міжнародні економічні відносини»/ Л. Г. Хромченко, О. С. Раковська-Башмакова, А. С. Шраєр; за ред..Х. В. Чаковського. – Х. : «МСУ Харків», 2008. – 352с.

4. Янг. Э, Куин. Л. Как написать действенный аналитический документ в сфере государственной политики: практическое пособие для советников

по государственной политике в Центральной и Восточной Европе / Э. Янг, Л. Куин . – К.: «К.И.С.» . – 2003. – 122с.

2003

План Вступ 1. Загальна класифікація інформаційно-аналітичних документів 1.1 Реферат як вид інформаційно-аналітичних документів 1.2 Анотація як різновид інформаційно-аналітичних документів 1.3 Огляд як різновид інформаційно-анал

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу