База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

курсовые,контрольные,дипломы,рефераты

Моделювання податкових пільг в інвестиційну діяльність — Конституционное (государственное) право зарубежных стран

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ 

 

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА 

НА ТЕМУ: 

«Моделювання податкових пільг в інвестиційну діяльність» 

студентки

спеціальності 6.050100

«Економічна кібернетика»

Кунчевої Ольги Вікторівни

 

науковий керівник:

к.ф-м.н., доцент

Затонацька Тетяна Георгіївна

Рекомендовано до захисту  

На засіданні кафедри економічної кібернетики

Протокол №13 від «21» травня 2010 р.

Завідувач кафедри: Черняк О. І.

 

КИЇВ 2010

 

РЕФЕРАТ

 

Бакалаврська робота містить:74 ст.,12 рис.,7 табл., 57 джерел, 7 додатків.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, податкови пільги, податкове навантаження, точки Лаффера,  виробничо-інституційна функція, кореляційно – регресійний аналіз, імітаційне моделювання.

Об’єкт дослідження: інвестиційна діяльність в Україні.

Предметом дослідження: вплив податкових пільг на інвестиції.   

Мета дослідження: побудова моделі оптимального податкового навантаження на економіку України, побудова моделі податкових пільг для стимулювання інвестиційної діяльності України.  

Методи дослідження: статистичні, економетричні, економіко-математичні, імітаційне моделювання в середовищі «Vensim PLE»

Наукова новизна, теоретична значимість дослідження: полягає у розробці методичного інструментарію знаходження оптимальної податкової ставки за допомогою багатокритеріальних задач із застосуванням економіко-математичних і економетричних моделей.

Практична цінність: результати даної роботи можуть застосовуватись при знаходженні оптимального податкового навантаження, прогнозування економічних показників при введеній ставці податку за допомогою імітаційної моделі.   

RESUME 

        Kyiv National Taras Shevchenko University,

Faculty of Economics, Department of Economic Cybernetics

The graduation research of student Olga  Kuncheva deals with modeling and forecasting of  tax policy influence for investment activities of Ukraine. It was considered the direct and indirect effects of introduction of preferential model of taxation. It was offered the model of influences of tax privileges for investments. The work is interesting because of building the imitation model of the impact of taxes for economic growth.                 Pages 74, pic. 12, tables 7, bibliog. 57, append.7.   

Зміст 

ВСТУП.. 4  

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади податкового стимулювання інвестиційної діяльності 6  

1.1. Особливості здійснення інвестиційної діяльності в Україні 6  

1.2. Податкові пільги, їх характеристика та види. 12  

1.3. Податкове навантаження в зарубіжних країнах. 20  

РОЗДІЛ  2.   Аналіз сучасних підходів до моделювання податкових пільг. 24  

2.1. Визначення ефективних меж ставки податку. 24  

2.2.   Моделювання розвитку малого підприємства за різних форм державної фінансової підтримки. 29  

РОЗДІЛ 3. Моделювання податків в інвестиційну діяльність. 41  

3.1. Розрахунок точок Лаффера. 41  

3.2. Розробка імітаційної моделі 46  

3.3. Багатофакторний аналіз взаємозв’язку податкових надходжень та інвестицій  51  

Висновки.. 56  

Список використаних джерел. 58 

Додатки.. 63

 

ВСТУП

Розвиток інвестиційної діяльності є одним із найважливіших чинників динаміного розвитку національної економіки. Найголовнішим чинником, який поліпшує інвестиційний клімат є  податкова система країни. На жаль, в Україні податкова політика є нестабільною, майже кожен рік  ставка податку змінювалася, змінювалася кількість загальнодержавних та місцевих  податків, змінювалися ставки податків під окремих галузях, надавалися податкові пільги по виробництву певних типів продукції. Все це призвело до тінізації бізнесу та занепаду деяких галузей виробництва.

При вивченні системи оподаткування головною проблемою є оптимізація розрахунку податкових ставок. Розробкою даної проблеми займалася велика кількість вчених-економістів, таких як А. Сміт, А. Лаффер, Дж. Кейнс, Соколовский Л.Е., Соколовская А.М., Балацький Е.В. та багато інших. Останніми результатами роботи вітчизняних вчених стала розробка чисельних методів знаходження оптимальної податкової ставки для країн з перехідною економікою.

Об'єктом розгляду даної роботи  є інвестиційна діяльність України, предметом дослідження є чисельні методи обрахунку податкових пільг які впливають на інвестиційний клімат.

Метою дослідження є побудова моделі податкових пільг для стимулювання інвестиційної діяльності України.

Задачі дослідження:

Ø                знайти види та обсяг податкових пільг, які будуть стимулювати     

         інвестиційну діяльність;

Ø                випробувати чисельні методи для знаходження області оптимальної кількості податкових пільг;

Ø                за допомогою багатокритеріальної моделі знайти ефективну податкову пільгу яка б сприяла збільшенню інвестицій;

Ø                побудувати модель  для знаходження області оптимальної кількості      податків.

Теоретичну та методологічну основу даного дослідження складають законодавчі і нормативні акти України, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених з питань методології і методики знаходження області оптимальних податкових ставок  та багатокритеріальні методи оптимізації.

Інформаційною базою дослідження послужили матеріали Держкомстату України, Міністерства економіки України та власні розрахунки.

У процесі дослідження застосовано наступні методи: поліноміальна інтерполяція, степенева функція, регресійний аналіз, економетричний та інші.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає у розробці методичного інструментарію знаходження оптимальної податкової ставки за допомогою багатокритеріальних задач із застосуванням економіко-математичних і економетричних моделей.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади податкового стимулювання інвестиційної діяльності

 

1.1. Особливості здійснення інвестиційної діяльності в Україні

 

Інвестиційна діяльність являє собою один з найбільш важливих аспектів функціонування будь-якої комерційної організації. Причинами, що обумовлюють необхідність інвестицій, є оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробництва, освоєння нових видів діяльності.
        У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестицйну діяльність» № 1560 – ХІІ інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:

 - інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;

 -  державного інвестування, яке здійснюється органами влади й управління України, а також державними підприємствами та установами;

  -   іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;

 -    спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та та інших держав [1].

Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства(юридичної особи), що здійснює інвестиційний процес.

Стадії інвестиційного процесу:

·               мотивація інвестиційної діяльності;

·               прогнозування та програмування інвестицій;

·               обгрунтування доцільності інвестицій;

·               страхування інвестицій;

·               державне регулювання інвестиційного процесу;

·               планування інвестицій;

·               фінансування інвестиційного процесу;

·               проектування та ціноутворення;

·               забезпечення інвестицій матеріально-технічним ресурсами;

·               освоєння інвестицій;

·               підготовка до виробництва продукції;

·               попередня здача в експлуатацію;

·               кінцева здача об’єкта в експлуатацію.

Звичайно, інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок коштів у суб’єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

При виборі об’єкта інвестування проводиться низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяься маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування.

Для інвестування, як правило, не вистачає власних коштів інвестора і тому він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто використати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обгрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконання й залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення об’єкту інвестування здійснюється також за допомогою інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення реальних та фінансових активів. Унесенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку, таким чином починається знову процес передінвестиційних досліджень.

Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об’єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і громадян, що охороняється законом.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається Законом України "Про інвестиційну діяльність" [1]. Воно здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Державне регулювання інвестиційної політики визначається:

1) показниками економічного і соціального розвитку України;

2) республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства;

3) державним і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності [2].

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов такої діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками.

Управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними та місцевими органами державної влади. На макрорівні питання регулювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішує Міністерство економіки України, у складі якого є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, і Міністерство у справах архітектури та будівництва, у складі якого функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Формами опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес є:

- державне кредитування;

- державні позики;

- роздержавлення та приватизація;

- податкове регулювання;

- амортизаційна політика;

- державний лізинг:

- ліцензування і квотування;

- антимонопольні заходи;

- стандартизація.

Управління державними інвестиціями включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є прогнози економічного і соціального розвитку України; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвестицій. Виконання функцій щодо прийняття рішень з бюджетних асигнувань в інвестиції вимагає створення системного підходу до визначення пріоритетів. На сьогодні вибір пріоритетних напрямів в Україні пов'язується з першочерговими завданнями стабілізації економіки, довгостроковими завданнями, спрямованими на перебудову економіки, і завданнями піднести рівень життя населення до раціональних нормативів й європейських стандартів.

Стратегія пріоритетів визначається на підставі відповідних цільових комплексних, галузевих (міжгалузевих) і територіальних програм. Це робиться у зв'язку з тим, що за умов скорочення бюджетних інвестицій держава не спроможна забезпечити розвиток усіх пріоритетних напрямів. Незважаючи на те, що Міністерство економіки України визначило пріоритетні напрями здійснення інвестицій у розвиток народного господарства України, державну підтримку мають програми, що є невідкладними,

На основі здійснених розробок і необхідних розрахунків Верховна Рада України затверджує у складі основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів республіканського бюджету [3].

Загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовується не лише на здійснення цільових комплексних програм, а й на розвиток соціальної інфраструктури загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об'єктів.

Для пріоритетних об'єктів інвестування у соціальній сфері передбачається дві форми інвестування — у вигляді: а) бюджетних асигнувань; б) державного кредиту.

Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передбачається розвивати за рахунок місцевих бюджетів відповідних Рад народних депутатів. Заходи, пов'язані із аварією на Чорнобильській АЕС, фінансуються за рахунок відрахувань підприємств і організацій.

Усі розрахунки по інвестиціях і розподіл асигнувань за напрямами і міністерствами, відомствами здійснюють при формуванні державного плану соціально-економічного розвитку України.

У свою чергу міністерства і відомства конкретизують ці обсяги за відповідними програмами, напрямами і об'єктами та забезпечують цільове використання державних коштів через виконання завдань державного замовлення (державного контракту).

Республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві — одна з основних форм реалізації загальнодержавних інвестицій. Замовлення (контракт) розміщується, як правило, на конкурсні^ основі з урахуванням економічної вигідності того чи іншого замовлення. Об'єкти республіканського державного замовлення (державного контракту) приймаються до експлуатації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні (республіканські), міждержавні та регіональні інвестиційні проекти та програми, що реалізуються за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, підлягають обов'язковій державній експертизі. У разі потреби експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватися експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.

Поряд із державним управлінням і державним фінансуванням інвестицій здійснюється регулювання умов інвестиційної діяльності. Основні важелі такого регулювання:

- система податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховна Рада України може ввести диференційований податок на інвестиції;

- проведення кредитної та амортизаційної політики, у тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів (пільги з амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування);

- надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва;

- державні норми та стандарти; антимонопольні заходи; роздержавлення та приватизація;

- визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політика ціноутворення;

- проведення експертизи інвестиційних проектів; інші заходи [2].

Окрім засобів державного регулювання інвестиційної діяльності, передбачених Законом України "Про інвестиційну діяльність", як регулятори можуть виступати пільги, що надаються при виконанні державного замовлення (державного контракту). Зокрема, за встановленою Концепцією державного замовлення на 1993 р. (постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.92 р. за № 400) з метою підтримки державного замовлення щодо запровадження в дію виробничих потужностей. об'єктів було передбачено:

- зменшення ставки оподаткування доходу, отриманого від виконання державного замовлення;

- надання пріоритетного права на одержання коротко- і довгострокових позик у комерційних банках-контрагентах Уряду;

- проведення прискореної амортизації активної частини основних фондів.

Система регулювання умов інвестиційної діяльності не є стабільною і коригується залежно від економічної політики держави у кожний конкретний період, ступеня інвестиційної активності суб'єктів господарювання тощо.

1.2. Податкові пільги, їх характеристика та види

 

Вперше принципи оподаткування були сформульовані Адамом Смітом у роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів »(1776). Він запропонував розглядати три  джерела податку: ренту, прибуток і заробітну плату. Наведемо загальні принципи Адама Сміта на цю проблему, так як вони і сьогодні цікаві [5].

1. Піддані держави повинні по можливості, відповідно до своїх  здібностей і силам брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно доходу, яким вони користуються під заступництвом і захистом держави. Всякий податок, зауважимо це раз і назавжди, який в кінцевому  рахунку падає тільки на один з трьох вищезазначених видів доходу (рента,  прибуток, заробітна плата), є обов'язково нерівним, оскільки він не зачіпає двох основних.

2. Податок, який зобов'язується сплачувати кожна окрема особа, повинен бути точно визначений, а не довільний. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу  - все це повинно бути ясно і виразно для платника і іншої
особи.
        3. Кожен податок повинен стягуватися в той час або в той спосіб, коли
платнику буде  зручніше  виплатити його.

4. Кожен податок повинен бути так задуманий і розроблений, щоб він брав і утримував з кишені народу можливо менше понад те, що він приносить
казначейству держави .  

Досвід побудови та функціонування податкових систем у розвинутих країнах з ринковою економікою дозволяє виділити два різних підходи, визначених місце і роль податкової системи в арсеналі методів державного
регулюваняя: перший підхід, заснований на концепції державного
регулювання Дж. Кейнса, і другий підхід, заснований на постулатах
неокласичної теорії. Відповідно до концепції Кейнса державне регулювання економіки за допомогою податкових заходів має бути  направлено на забезпечення більш повного використання всіх факторів
виробництва і стимулів до зростання, а також усунення виникаючих диспропорцій між обсягом виробництва і платоспроможним попитом. Державне  регулювання полягає у впливі на величину сукупного попиту,
головний інструмент такого впливу - державний бюджет.
В умовах піднесення, за Кейнсом, необхідно збільшувати податки, а в кризу - скорочувати. Скорочення податків проводиться перш за все за рахунок
розширення податкових пільг монополіям і підприємцям тих галузей
економіки, які становлять базову основу для нового підйому. Прибутковому
податку відводиться роль автоматичного стабілізатора, оскільки в умовах
збалансованого зростання прибутковий податок забезпечує вилучення до бюджету значної частини його зростаючих доходів (тим самим обмежуючи попит), а при кризі враховує зниження доходів. Дія автоматичного податкового стабілізатора доповнюється податковими заходами держави, такими, як зміна ставок діючих податків, розширення або скорочення переліку податкових пільг[8].

Зараз законодавство про оподаткування, закладаючи основи на­дання податкових пільг, в якості пільгових суб'єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризуються конкретною ознакою, на підставі якої фор­мується пільговий податковий режим. Усі інші платники по­датків визначають об'єкт оподаткування, обчислюють подат­кову базу і суму додатків у повному обсязі згідно з встановле­ними законодавством загальними правилами [4].

Отже, податковою пільгою визнається звільнення платника податків від нарахування і сплати додатку чи сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України.

Звільнення від сплата податку можливо в повному чи част­ковому обсязі. При звільненні в повному обсязі платник по­датків цілком звільняється від нарахування і сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звіль­няється від сплати податку тільки у певній частині його подат­кового обов'язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників по­датків, вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування.

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший — податкові закони» що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи галузей. Другий — підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб’єктів і вирішальні більш вузькі цілі.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без-попереднього по­відомлення податкових органів.

Систему пільг по податках можна розділити на дві групи. Перша — це порівняно традиційні і стабільні звільнення від податку, незалежно від зміни обставин і навіть державного устрою.

Друга група пільг характеризується певною короткочасністю щодо конкретних об'єктів. У сучасних умовах становлен­ня податкових систем і нестабільної господарської і політич­ної ситуації ця група відрізняється великою кількістю пільг і постійною їхньою зміною. Мабуть, закон про податкову систе­му повинен містити насамперед першу групу пільг, а другої має лише торкатися, оскільки вона деталізуватиметься при регу­люванні конкретного податкового платежу.

Характеристика податкових пільг має бути основана на рівності галузі оподаткування. І при наданні пільг критерієм повинно стати матеріальне становище суб'єкта оподаткуван­ня. Підстави для надання пільг навряд чи є правомірними, якщо вони не пов'язані з майновим положенням. Класифіку­вати податкові пільги можна за різними принципами. Найчастіше податкову пільгу визначають шляхом:

1) податкового відрахування, що зменшує базу оподаткування при нарахуванні податку;

2) зменшення податкового обов'язку після нарахування по­датку;

3) встановлення зниженої ставки оподаткування.

Види податкових пільг :

1. Відрахування (вилучення) — вид пільги в галузі оподатку­вання, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об’єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку [6].

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надан­ня пільг проектується на об'єкт оподаткування» що безпосеред­ньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподат­кування можна класифікувати:

а) за видами платників:

повні — надаються всім платникам;

часткові — надаються певним категоріям платників;

б) за термінами:

постійні — діють постійно протягом тривалого періоду часу;

тимчасові – діють протягом визначеного, заздалегідь обме­женого     

періоду (підприємства з іноземними інвестиціями);

надзвичайні — надаються в зв'язку з появою певних рапто­вих обставин;

в) за елементами об'єкта:

майнові — відрахування визначеної частини оподатковува­ного майна;

прибуткові відрахування — застосовуються до частини до­ходу платника  

залежно від виду діяльності.

2. Знижка — вид пільги в галузі оподаткування, що змен­шує суму податку на певні величини. Сукупність цих величин, що складають основу знижки, визначається сумою витрат плат­ника, що їх законодавець виводить з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльності платника, стимулюються його витрати у запланованому напрямі[6].

Тут можна застосувати таку класифікацію відрахувань (ви­лучень) в галузі оподаткування (за видами платників; за тер­мінами; за елементами податкової бази);

а) лімітовані знижки, розмір яких обмежено прямо чи опо­середковано;

б) не лімітовані знижки, за яких податкову базу може бути зменшено на  

всю суму витрат платника податків.

До форм податкових пільг належать пільги щодо податку є винятками з загальної схеми нара­хування конкретного виду податку, закріплені в нормативно­му акті і враховують особливості, що характеризують платни­ка, об'єкт, ставку чи інші умови. При цьому пільги найчасті­ше є повним або частковим звільненням від податку. Пільги, що претендують на закріплення в основному законі, який ре­гулює податкову систему, можуть бути такі;

1. Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку. Прив'я­зуватися до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє вели­чину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджуєть­ся Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.

2. Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта опо­даткування. Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на ділі, в реалізації яких зацікавлена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохо­ронні заходи освоєння нових технологій.

3.Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників. У такий спосіб законодавець відкриває великі мож­ливості для одержання реальних доходів при зменшенні податкових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників по датків у бюджет, а потім у зворотному напрямку, до осіб, які їх вимагають. Досить розвинуту сис­тему таких пільг передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гаранти їхнього соціального захисту», що на­брав чинності з 1 січня 1994 року (п. 18 ст. 12; п. 23 ст. 13; п. 17 ст. 14; п. 19 ст. 15 Закону). Відповідно до зазначених пунктів найбільш захищеною в цьому плані є категорія інвалідів війни, що повністю звільняються від сплати податків, зборів і мита усіх видів.

4. Зниження податкових ставок, Цей вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення виду діяльності, що підпадає під знижену ставку.

5. Відрахування з податкового окладу передбачає насампе­ред стягнення з податкового окладу, що здійснюється за пев­ний розрахунковий період.

6.  Цільові податкові пільги можуть включати різні форми відстрочки стягування податків. Як найбільш характерний приклад можна згадати механізм використання податкового кредиту.

7. Інші податкові пільги (податкові канікули тощо).

У цілому чинним законодавством України передбачено понад 300 різновидів пільг зі сплати податків та інших обов'язкових платежів, до того ж в Україні визначено 73 вільні економічні зони з пільговим режимом оподаткування. Наявність такої кількості пільг призводить до негативного економічного становища, що спричиняє податковий тиск на всі інші суб'єкти господарювання, яким пільги не надаються[6].

Провівши невеликий аналіз ( Додаток 1.), можна зазначити, що сума наданих пільг щороку зростає. Як свідчать статистичні дані, сума наданих пільг за рахунок державного бюджету є значною, що зумовлено в першу чергу невеликими обсягами пільг по місцевих податках. Проблема існування податкових пільг ускладнюється величезними сумами несплачених податків в результаті отримання пільг. Більша частина податкових пільг стосується саме державного бюджету. Незважаючи на те, що сума податкових пільг з 2007 року зменшується, зростає кількість суб'єктів, які отримують ці пільги. Політика держави має бути також спрямована на те, щоб податкові пільги надавалися в соціальному контексті, а не тільки для підтримки суто економічної діяльності підприємств. У зв’язку з використанням податкових пільг виникають можливості для уникнення фізичними і юридичними особами сплати податків[11]. Наприклад, таких пільг як перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди, звільнення відсотків по вкладах від оподаткування, стягнення ПДВ за нульовою ставкою, застосування ліберальних правил списання безнадійних боргів, вкладання коштів у благодійну діяльність тощо.

Не секрет, що сьогодні в окремих урядовців і науковців виникло абсолютно негативне ставлення до пільг, а думка про недієвість галузевих податкових пільг в Україні стала досить поширеною. Така позиція, на нашу думку, не має жодних раціональних підстав. Контраргументом до такої позиції (який, до речі, має під собою строгу теоретичну доказову базу) є наступна теза. Загальноприйнята в міжнародній і, зокрема, в європейській практиці диференціація ставок ПДВ за критерієм корисності товару приводить до економічного ефекту, який є абсолютно тотожним ефекту від надання галузевих податкових пільг. При цьому пільги з податку на додану вартість викликають багато нарікань, вони є найчисленнішими (становлять понад 80% від загальної суми пільг, що надаються юридичним особам) та найбільш деформуючими. Річ у тім, що обтяжений податковими пільгами ПДВ втрачає більшість своїх переваг - всеохоплююче оподаткування вітчизняного споживача, зумовлене універсальним характером податку; нейтральність щодо умов ринкової конкуренції; відсутність кумулятивного ефекту, що становить головну перевагу цього податку порівняно з податком з обороту; високу фіскальну ефективність та раціональність. Податкові пільги особливо ефективні для транзитивних економік, які характеризуються недостатнім рівнем розвитку інфраструктури внутрішнього фінансового ринку, дефіцитом довгострокових фінансових ресурсів, великим тіньовим сектором тощо. За таких умов фінансова система в цілому працює малоефективно, а в сфері регулятивного впливу держави на модернізацію та стимулювання інноваційно-інвестиційних процесів пільги залишаються чи не єдиним дійовим та достатньо ефективним інструментом впливу. При цьому фіскальна ефективність пільг є високою.

Дослідивши український досвід, ми можемо стверджувати, що податкові пільги за певних умов також є дієвим інструментом підтримки національної конкурентоспроможності. Практична значущість пільг стає неоціненною для створення нового технологічного ядра будь-якої економічної системи.
Аналіз світового досвіду податкового реформування доводить, що коли економіка країни потребує істотної структурної перебудови та масштабних соціальних реформ, уряди використовують здебільшого різного роду податкові пільги, які є одним із найефективніших інструментів податкової політики держави для стимулювання розвитку економіки. Показовим прикладом широкомасштабного використання податкових пільг є досвід США, Швеції, Німеччини, Франції, Ірландії. Водночас, коли економіка працює в межах певного технологічного укладу, для підтримки та стимулювання економічного зростання в податковій політиці найчастіше застосовується підхід, який умовно назвемо егалітарним: єдині низькі податкові ставки та широка база оподаткування. Прикладом егалітарного підходу в податковій політиці є встановлення єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб для усіх платників в Україні. Викладене вище дає підстави зробити певні висновки, що за допомогою пільг держава повинна спонукати об'єкти господарювання здійснювати такі варіанти розвитку, які відповідають загальнодержавним інтересам. Об'єктом пільгового оподаткування повинен стати конкретний проект, що реалізує пріоритети (ключові напрями), визначені державними програмами. Суб'єкти господарювання в рамках програм повинні брати на себе чіткі зобов'язання по використанню коштів, зекономлених у результаті наданої пільги (зниження витрат, реструктуризація виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій тощо). Головним є те, що податкові пільги виконують основну роль стимулюючої підфункції податків, а її призначення зводиться до стимулювання підприємницької діяльності та економічних процесів, які можуть зупинити економічну кризу: зростання обсягів виробництва, структурної перебудови господарства, підвищення ступеня ділової активності суб'єктів господарювання тощо. В умовах пільгового оподаткування сума коштів, вивільнена від сплати податків, повинна спрямовуватися на економічне зростання, яке призведе в майбутньому до економічних вигод як для самого підприємства, так і для держави. Таким чином, податкові пільги є важливим фінансовим інструментом регулювання економіки. Але, якщо не спостерігається безумовний позитивний вплив застосування регулювальних чинників на економіку в Україні шляхом пільгового оподаткування, не потрібно від них відмовлятись, а потрібно здійснювати певні заходи для їх удосконалення.

1.3. Податкове навантаження в зарубіжних країнах

 

Одним з найважливіших параметрів, багато в чому визначальним податкову систему тієї чи іншої країни, є співвідношення прямого і непрямого оподаткування. Залежно від того, яка частка тих чи інших видів податків і зборів у загальному обсязі податкових доходів, фахівці виділяють чотири основних моделі системи податків і зборів. Умовно вони іменуються англосаксонської, евроконтінентальной, латиноамериканської і змішаної моделями оподаткування.

Англосаксонська модель оподаткування існує у таких державах, як Австралія, Великобританія, Канада і США. В її основі лежить прибуткове оподаткування, тобто стягнення прямих податків з фізичних осіб. Частка непрямих податків у доходах цих країн невелика. Так, у США кошти від стягнення прибуткового податку з населення складають 44% бюджетних доходів, у федеральному ж бюджеті на цей податок припадає більше 80% доходів[9].
    Евроконтинентальна модель оподаткування характеризується значним непрямим оподаткуванням і високою часткою відрахувань на соціальне страхування. Подібні моделі систем податків і зборів існують в Австрії, Бельгії, Німеччині, Нідерландах, Франції та Італії. Наприклад, у 2008 р. загальний обсяг податкових доходів державного бюджету Італії склав 596000 млрд італійських лір, з яких на прямі податки довелося 315 трильйонів лір (52,8%), а на непрямі податки - 281 трлн лір (47,2%). У Німеччині частка відрахувань на соціальне страхування складає 45% доходів бюджету, надходження від непрямих податків - 22%, а на прямі податки припадає лише 17%.
        Латиноамериканська модель оподаткування у великій мірі грунтується на непрямому оподаткуванні, що є найбільш ефективним в умовах високої інфляції. Крім того, до уваги береться та обставина, що непрямі податки краще збираються і контролюються. Це є важливим для тих країн, які не мають потужного податного апарату. Приміром, частки непрямих податків у доходах бюджетів складають в Болівії 42%, у Чилі - 46%, а в Перу - 49%.

Змішана модель оподаткування, поєднує в собі риси всіх згаданих моделей. До числа держав зі змішаною моделлю відносяться ті, системи оподаткування, які не можуть бути однозначно віднесені до тієї чи іншої моделі оподаткування. Змішаної можна визнати модель оподаткування, що склалася в Японії. У цій країні структура податкових надходжень в цілому приблизно така ж, як і в державах, що мають англосаксонську модель оподаткування. Однак на відміну від них в Японії пріоритети віддані не прибуткового оподаткуванню, а стягуванню страхових внесків.

Можливі й інші варіанти моделювання систем оподаткування. Окремі держави з числа тих, які з різних причин мають порівняно низький податковий потенціал, пішли шляхом відмови від стягнення звичайних податків і взяли за основу пільгову (офшорну) модель оподаткування. В даний час у світі налічується близько 60 країн, які обрали подібну модель.
В більшості своїй офшори (від англ. Offshore, що трактується як «діючий поза територією країни») це невеликі материкові країни (Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Республіка Ліберія, Панама) або острівні держави (Антигуа і Барбуда, Бермудські острови, Співдружність Багамських островів, Республіка Мальта, Республіка Сейшельські острови, Ямайка, Маршаллові острова). Офшорна модель, обрана цими державами, протиставляється загальному режиму оподаткування і припускає створення максимально пільгових умов для платників податків. При цьому виключно пільгове оподаткування звичайно поєднується з встановленням різних заборон та обмежень на розкриття та надання інформації про проведені фінансові операції та їх учасників. Тим самим, створюються офшорні компанії, які замість звичайних податків зобов'язуються до сплати лише разових реєстраційних зборів. Бюджетні доходи таких країн в основному і складаються з платежів подібного роду[12].

Виділяється кілька різновидів зон пільгового оподаткування - в залежності від наявності наступних ознак:

• доходи не обкладаються податками взагалі або не обкладаються доходи, отримані резидентами за межами цієї держави або території;
• льготіруются або повністю звільняються від оподаткування певні види діяльності та підприємств;

• податкові пільги поширюються тільки на компанії певної організаційно-правової форми або тільки на нерезидентні компанії.

Основна умова функціонування подібних юрисдикції в більшості своїй полягає в забороні для реєстрованих компаній здійснювати господарську діяльність на відповідній території та використовувати місцеві ресурси. Тим самим усувається потенційна конкуренція, яку компанії, зареєстровані з метою придбання пільгового статусу, можуть скласти резидентними господарюючими суб'єктами.

Побудова податкових систем на основі пільгового оподаткування неоднозначно сприймається світовою спільнотою. В більшості своїй країни, на території яких справляються звичайні податки і збори, ставляться негативно до встановлення виключно пільгового податкового режиму в офшорних зонах, розцінюючи такі дії як несумлінну податкову конкуренцію. Це пояснюється тим, що в результаті подібної практики їх власні податкові доходи істотно скорочуються через відхід потенційних платників податків в офшорні юрисдикції.

Але, слід враховувати, що пільгова модель застосовується також на частині територій тих держав, які в цілому використовують традиційні підходи в оподаткуванні. Як приклад можна назвати такі адміністративні одиниці, як о-ви Гернсі і Джерсі, о. Сарк, о. Мен (Великобританія), Дублін, Шеннон (Ірландія), Гонконг (КНР), Макао, о-в Мадейра, Віргінські острови, Вайомінг, Делавер, Співдружність Пуерто-Ріко (США), кантони Женева, Невшеталь, Фрібург , Цуг (Швейцарія). У названих випадках основною метою надання податкових пільг є не скільки формування бюджетів відповідних територій за допомогою стягування разових платежів, скільки створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, збільшення зайнятості населення і підвищення ділової активності.



 

 

РОЗДІЛ  2.   Аналіз сучасних підходів до моделювання податкових пільг

 

2.1. Визначення ефективних меж ставки податку

 

Оцінити ефективність фіскальної політики можна з різних позицій, а саме: з позиції економічного суб'єкта (джерела оподатковування) і держави (одержувача податків). З погляду юридичних і фізичних осіб, оцінка ефективності фіскальної політики держави не представляє наукового інтересу, тому що тут діє прямолінійна і примітивна логіка: чим більше податкових вилучень, тим гірше. При оцінці фіскальної політики з погляду держави можливі два аспекти аналізу: оцінка ефективності фіскальної політики, що впливає на виробничу активність економічної системи та на наповненість дохідної частини державного бюджету. Як правило, ці дві оцінки вступають у протиріччя, і фіскальна політика, ефективна з погляду другого критерію, може бути зовсім неефективної з погляду першого. Крім того, навіть у рамках кожного із цих критеріїв фіскальна політика може мати неоднозначний результат. Наприклад, максимізація податкових надходжень в поточному році гальмує економічний розвиток в наступному, а максимізація зростання може призвести до перегріву економіки і зменшення податків в майбутньому [19].

В сучасній економічній теорії вважається, що сума податкових надходжень нелінійно залежить від обсягів виробництва. Як правило, всі конкретні розрахунки параметрів ефективності ведуться в рамках так званої кривої А. Лаффера, відповідно до якої функціональна залежність податкових доходів держави від рівня податкового тягаря описується параболою із точкою максимуму.

Рис. 1 Крива Лаффера

 

З рис.1 видно, що починаючи з нульової ставки податку, збільшення ставки приводить до зростання податкових надходжень. Але починаючи з точки А наступне збільшення податкової ставки скорочує податкові надходження через негативну стимулюючу дію.

Відзначимо, що концепція кривої Лаффера займає центральне місце в сучасній теорії фіскального регулювання. При цьому конкретні дослідження в цій області йдуть, як правило, по двох напрямках [21-22].

Перший (теоретичний) припускає моделювання економістами виробничих і фіскальних процесів і теоретичний вивід з побудованих моделей залежності Лаффера. Деякі різновидності даної моделі використані дослідниками для опису функціонування податкових систем. У роботах подібного роду акцент ставиться на строгий доказ наявності “ефекту перегину” на фіскальній кривій та виявлення умов його виникнення, що саме по собі має велике значення для економічної теорії. До числа найбільш змістовних досліджень цього напрямку можна віднести роботи [23-26].

Другий (прикладний) напрямок пов'язаний із практичними розрахунками величин так званих точок Лаффера (точок перегину на фіскальній кривій). У цьому випадку функціональні особливості економічної системи уступають перше місце обчислювальним алгоритмам і роботі з конкретними статистичними даними [27-30]. У ряді випадків теоретичні модельні побудови супроводжуються емпіричними розрахунками, чим забезпечується злиття першого й другого підходів. Однак таких досліджень надзвичайно мало.

В основі нашого дослідження лежить припущення [31], що обсяг ВВП , залежить від рівня податкового тягаря , де  – сума податкових надходжень у бюджет країни. Залежність  може апроксимуватися деякою нелінійною функцією, параметри якої підлягають кількісній оцінці. Ідентифікація функції  дозволить розрахувати точки Лаффера за умови максимізації валового внутрішнього продукту чи податкових надходжень.

В літературі розрізняють точки Лаффера першого та другого роду.

Визначення 1. Точкою Лаффера першого роду будемо називати таку податкову ставку , при якій виробнича крива  досягає локального максимуму, тобто  коли виконані умови:

,  , (2.1.1)

Визначення 2. Точкою Лаффера другого роду будемо називати таку податкову ставку , при якій фіскальна крива  досягає локального максимуму, тобто  коли виконані умови:

,  , (2.1.2)

Економічно точка Лаффера першого роду означає ту межу податкового тягаря, при якому виробнича система не переходить у режим рецесії. Точка Лаффера другого роду показує величину податкового тягаря, за межами якої збільшення маси податкових надходжень стає неможливим. Знаходження та порівняння двох точок Лаффера з фактичним податковим тягарем дозволяє оцінити ефективність податкової системи країни й напрямки її оптимізації.

Відомо декілька підходів для визначення функції . В залежності від цього розрізняються отримані результати. Розглянемо їх детальніше.

Економічно точка Лаффера першого роду означає ту межу податкового тягаря, при якому виробнича система не переходить у режим рецесії. Точка Лаффера другого роду показує величину податкового тягаря, за межами якої збільшення маси податкових надходжень стає неможливим. Знаходження та порівняння двох точок Лаффера з фактичним податковим тягарем дозволяє оцінити ефективність податкової системи країни й напрямки її оптимізації.

Виробничо-інституціональні функції є узагальненням традиційного апарату виробничих функцій [32]. У них, як правило, крім стандартних макроекономічних факторів (ВВП, капітал, праця) використовуються змінні, що характеризують інституціональну середу. У цьому розділі розглянемо лише одну таку змінну – податкове навантаження.

Побудуємо виробничо-інституціональну функцію на основі широко відомої функції Коба-Дугласа:

                              , (2.1.3)

де  – випуск (обсяг ВВП країни),  – капітал країни (обсяг основних фондів),  – праця (чисельність зайнятих в економіці працівників),  – податкові надходження,  – податкове навантаження на економіку країни,  – трендовий оператор(функція залежить від часу t),  – параметри, що оцінюються статично.

Функція (2.1.3) демонструє залежність між випуском та податковим навантаженням , задає виробничу криву.

Залежність між об’ємом податків та відносним податковим навантаженням(фіксальна крива) задається відповідно функцією.

, (2.1.4)

Головною ідеєю фіскального аналізу на базі виробничо-інституційних функцій(2.1.3) і (2.1.4) є визначення взаємного розташування точок Лаффера першого і другого роду та фактичної величини податкового навантаження. Розгляд даних трьох фіскальних індикаторів дозволяє намалювати досить повну картину податкового клімату і його ролі у формуванні динаміки економічного росту.

Фіскальною точкою Лаффера 1-го роду називається вершина (тобто точка максимуму) виробничої кривої (2.1.3), коли dX/dθ = 0.

Таким чином, явний вид точки Лаффера 1-го роду функції (2.1.3):

,  (2.1.5)

Економічно точка Лаффера першого роду означає ту межу податкового навантаження, при якому виробнича система не переходить у режим рецесії.

Аналогічно визначається точка Лаффера 2-го роду – точка максимуму , тобто фіскальної кривої(2), де dT/dθ = 0.

Точка Лаффера 2-го роду функції (2.1.4):

 , (2.1.6)

У формулі (2.1.6) фігурує дві потенційні точки Лаффера 2-го роду, із них береться максимальна.

Точка Лаффера другого роду демонструє розмір податкового тягаря, за межами якого збільшення маси податкових надходжень стає неможливим .

Зважаючи на те, що характер впливу праці й капіталу на випуск нелінійно залежить від розміру податкового тягаря, до аналізу можна ввести ще два фіскальні індикатори , які мають назву « крапки перемикання» , що відповідають стаціонарним умовам  dX/dK = 0  та dX/dL = 0

  ,(2.1.7)

  , (2.1.8)

Якщо парабола  опукла на гору, то при податковому навантаженні, меншому рівня (2.1.7), гранична продуктивність капіталу більше 0, і будь-яке збільшення основних фондів веде до зростання виробництва. Якщо податкове навантаження виявиться більше точки (2.1.7), то гранична продуктивність капіталу стає менше нуля, і екстенсивне збільшення даного фактору лише спровокує виробничу рецесію. Якщо парабола  опукла донизу, то ситуація стає протилежною. Аналогічні міркування застосовуються й до точки перемикання (2.1.8). Отже, можна зробити висновок, що такі технологічні характеристики, як гранична продуктивність капіталу і праці , безпосередньо залежать від величини податкового навантаження.

2.2.   Моделювання розвитку малого підприємства за різних форм державної фінансової підтримки

 

Роль малого бізнесу в економіці важко переоцінити, оскільки саме мале підприємництво є основою ринкового конкурентного середовища, завдяки йому відбувається становлення середнього класу, вирішуються проблеми зайнятості населення. Треба зазначити, що українська структура зайнятості у приватному секторі стає схожою на европейську (Додаток 2) . Але внесок малого і середнього бізнесу в ВВП країни лише 15%, в той час, як в розвинених країнах він сягає 70%.  Багато причин які впливають на такий невеликий відсоток, але найголовнішим є те що багато підприємств зареєстровані як приватні, сплачують єдиний податок у сумі 200грн. на місяць, хоча обороти їхньої продукції значно перевищують суму, яка встановлена законом 500тис.грн..

Побудова моделі динаміки малого підприємства для дослідження факторів його розвитку є важливою складовою такого дослідження.  Базова модель малого підприємства, що пропонується нами для дослідження його динаміки, ґрунтується на таких гіпотезах: основні виробничі фонди  – це єдиний обмежуючий фактор, що визначає випуск продукції  в момент часу :

, (2.2.1)

де  ? коефіцієнт фондовіддачі, який показує кількість фізичних одиниць виробленої продукції на одиницю виробничих фондів. Вважається, що весь обсяг виробленої продукції реалізується на ринку за ціною , яка визначається ринковою кон’юнктурою:

, (2.2.2)

де  ? рівень ціни на продукцію підприємства (відношення ціни  до початкової ціни ). У цьому разі виручка від реалізації представляється таким чином:

, (2.2.3).

Припускається, що структура витрат на виробництво продукції у фізичних одиницях не змінюється у часі, а ціни на використовувані ресурси залишаються незмінними. Тоді питома собівартість реалізованої продукції буде такою:

, (2.2.4)

де  ? питома собівартість у початковий момент часу. Зазначимо, що тут до складу питомих витрат не входять будь які податки та збори. Мале підприємство функціонує при незмінній технології, водночас коефіцієнт , що показує вартість реалізованої продукції на одиницю виробничих фондів, залежить від часу, оскільки ціна продукції є змінною:

, (2.2.5)

де  ? значення даного коефіцієнта в початковий момент часу.

Передбачається, що підприємство може розвиватись за рахунок як внутрішніх джерел (отриманого прибутку ), так і зовнішньої фінансової підтримки :

, (2.2.6)

де  ? коефіцієнт реінвестування (частка прибутку, що відраховується малим підприємством на інвестування у виробничі фонди).

Чистий прибуток малого підприємства представляє собою різницю між загальним прибутком та сплаченим обсягом податків та зборів.

Загальний обсяг податків та зборів , що сплачується малим підприємством, залежить від схеми оподаткування, що обрана малим підприємством. Згідно Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” малі підприємства-юридичні особи мають право обирати такі способи оподаткування: за загальною системою оподаткування, найбільш вагомі податки, що сплачують малі підприємства у цьому випадку – податок на додану вартість за ставкою 20% і податок на прибуток підприємства за ставкою 25% (схема 1); за єдиним податком за ставкою 6% від об’єкту оподаткування у разі сплати податку на додану вартість (схема 2); за єдиним податком за ставкою 10% у разі, якщо вони не є платниками податку на додану вартість (схема 3). Обсяг податкових платежів, що повинно сплачувати мале підприємство за різних схем оподаткування, визначається на основі моделі, яка буде представлена нижче:

, (2.2.7)

де  і  – параметри моделі, які розраховуються в залежності від обраної підприємством схеми оподаткування та рівня питомих витрат. Розглянемо як визначаються вказані параметри для загальної та спрощених схем оподаткування.[33-34]

Визначення параметрів  і  за загальної системи оподаткування (схема 1). У цьому випадку формули розрахунку параметрів залежать від фінансового результату діяльності підприємства, а саме від того, прибуток чи збитки отримало підприємство. Так, якщо прибуток підприємства є додатним, то параметр  розраховується наступним чином:

, (2.2.8)

де  – ставка податку на прибуток підприємства,

, (2.2.9)

 – ставка податку на додану вартість. Як бачимо, значення параметра  залежить тільки від ставок податків. Для чинних ставок податків значення даного параметра дорівнює 0,375.

Значення параметра  залежить окрім діючих ставок податків ще й від структури витрат підприємства:

.(2.2.10)

Тут , ,  – частки відповідно матеріальних витрат , витрат на оплату праці  та інших витрат  у загальному обсязі витрат ;

=0,014+0,332+0,016+0,0106=0,3726

– сума ставок внесків на обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове державне пенсійне страхування, до Державного фонду сприяння зайнятості та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (для визначеності обрано тариф страхування на рівні 1,06%, що відповідає 23 класу професійного ризику виробництва);  – деякий коефіцієнт пропорційності:

, , (2.2.11)

– податки та обов’язкові платежі (збори), які відносяться на валові витрати виробництва згідно з чинним податковим законодавством і не сплачуються при переході на єдиний податок, до складу яких входять, зокрема, плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів, комунальний податок і таке інше. Оскільки величина  має для конкретного підприємства дуже індивідуальний порядок обчислення, для спрощення було зроблено припущення, що ця величина пропорційна витратам . Зазначимо, що тут загальний обсяг витрат  не містить податкові платежі. У випадку, коли підприємство здійснює тільки матеріальні витрати та витрати на заробітну плату, максимальне значення параметра  досягається за граничного значення частки матеріальних витрат . Цей умовний випадок відповідає мінімальному податковому навантаженню на підприємство. Зі зменшенням частки матеріальних витрат у структурі витрат значення параметра  буде зменшуватись і відповідно буде зростати податкове навантаження на підприємство.

Якщо підприємство отримало збитки, то податок на прибуток не сплачується, і тоді наведені формули перетворюються на наступні:

, , (2.2.12).

Визначення параметрів  і  за спрощеної системи оподаткування (схема 2). Якщо мале підприємство не сплачує додаткові внески до Пенсійного фонду України значення параметрів  і  розраховуються наступним чином:

, ,          (2.2.13)

де ,                                                               

– ставка єдиного податку за схемою оподаткування 2. У цьому випадку за діючих ставок податків , а значення параметра  є тим меншим, чим меншою є частка матеріальних витрат у структурі витрат.

Після введення в дію з 01.01.05 закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” внески до Пенсійного фонду виведено з загальної системи оподаткування. Внаслідок цього малі підприємства, які обрали спрощену систему оподаткування, повинні тепер сплачувати крім єдиного податку ще й внески до Пенсійного фонду. Необхідність сплати додаткових внесків до Пенсійного Фонду України виникає, коли частка єдиного податку , що направляється до Пенсійного фонду, менша за величину , яку повинно сплачувати мале підприємство за загальної системи оподаткування. Тут =0,332 – ставка внесків до Пенсійного фонду. У випадку необхідності сплати додаткових внесків до Пенсійного фонду України формули для визначення параметрів  і  набудуть вигляду:

, (2.2.14)

, (2.2.15)

Визначення параметрів  і  за спрощеної системи оподаткування (схема 3). , де  – ставка єдиного податку за схемою 3. Тобто у цьому разі . Значення параметра  за схемою оподаткування 3 дорівнює нулю: . У випадку необхідності сплати додаткових внесків до Пенсійного фонду України формули для визначення параметрів  і  матимуть наступний вигляд:

, , (2.2.16)

Зручність представлення загального обсягу оподаткування  у вигляді (2.2.7) обумовлена тим, що за таким представленням обсяг оподаткування  залежить, крім загального обсягу реалізованої продукції, тільки від діючих податкових ставок, структури витрат на виробництво та ефективності діяльності підприємства, що характеризується величиною . Значення параметра моделі  визначається тільки діючим податковим законодавством, водночас значення параметра  визначається окрім діючих ставок податків, ще й структурою витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Чистий прибуток малого підприємства після нескладних перетворень з урахуванням формули (2.2.7) можна записати у вигляді:

, (2.2.17)

 

де .

Величину  можна трактувати як узагальнену собівартість реалізованої продукції, яка залежить від  та значень параметрів  і : чим більше значення параметра  та чим менше значення , тим меншою буде величина Згідно з формулою (2.2.17) умова невід’ємності чистого прибутку має вигляд: . Як бачимо з цієї формули, беззбитковість діяльності підприємства визначається рівнем цін  та величиною . Чим менше значення , тим більшою буде величина прибутку, що отримує підприємство. Таким чином за малих значень  підприємство менше залежить від ринкової кон’юнктури та, зокрема, в умовах падіння цін на продукцію підприємства має більший діапазон можливої зміни цін, за якого ще може здійснювати беззбиткову діяльність. Розрахункові значення величини  для різних схем оподаткування та різної структури витрат наведені у табл. 1. Тут і далі розглядався граничний випадок, коли підприємство здійснює тільки матеріальні витрати та витрати на заробітну плату, тобто . У цьому разі структура витрат на виробництво може задаватися тільки величиною . Дане припущення не змінює сутності отриманих результатів і висновків та, водночас, робить їх більш наочними.

Таблиця 1

Розрахункові значення  для різних схем оподаткування




схема 1

схема 2

схема 3

схема 1

схема 2

схема 3

схема 1

схема 2

схема 3

0,9

0,929

0,980

1,00

1,08

1,07

1,05

1,31

1,25

1,18

0,8

0,826

0,871

0,889

0,955

0,951

0,934

1,16

1,11

1,05

0,7

0,723

0,762

0,778

0,836

0,832

0,817

1,02

0,970

0,916

0,6

0,619

0,653

0,667

0,716

0,685

0,700

0,872

0,831

0,785

0,5

0,516

0,544

0,556

0,597

0,571

0,584

0,726

0,693

0,654

0,4

0,413

0,435

0,444

0,478

0,457

0,444

0,581

0,554

0,523

0,3

0,310

0,327

0,333

0,358

0,343

0,333

0,436

0,369

0,392

0,2

0,206

0,218

0,222

0,239

0,228

0,222

0,291

0,246

0,262

 

Аналіз табл. 1 показує, що за незмінного рівня питомих витрат величина  приймає тим менші значення, чим більшу частку у структурі витрат займають матеріальні витрати. Як бачимо, коли велика частка витрат відноситься на заробітну плату, існуюча система оподаткування є досить обтяжливою для підприємства. Якщо величина  перевищує одиницю, то це означає, що діяльність підприємства за незмінних цін на свою продукцію є збитковою. Як можна бачити з табл. 1, за значної частки витрат на заробітну плату у випадку сплати податків за загальною системою оподаткування діяльність малого підприємства буде збитковою навіть при .

З урахуванням зроблених припущень темпи розвитку підприємства визначаються динамікою основних виробничих фондів, яку можна представити так:

, (2.2.18)

 

Рівняння (2.2.18) є нелінійним неоднорідним диференціальним рівнянням, яке у загальному випадку не має розв’язку в явному вигляді стосовно . Для аналізу динаміки виробничих фондів застосовуватимемо оцінку Гронуолла-Беллмана. У подальшому розглядатимемо динаміку відносного обсягу виробничих фондів , що в економічному аналізі є більш зручним.

Згідно отриманого рівняння (2.2.18) динаміка відносних обсягів виробничих фондів малого підприємства залежить від обсягів зовнішньої фінансової підтримки підприємства, чинних ставок податків, ринкової кон’юнктури, яка визначає динаміку рівня цін на продукцію підприємства, а також від структури витрат підприємства та питомої собівартості реалізованої продукції, фондовіддачі виробничих фондів та від інвестиційної стратегії підприємства, яка визначає величину коефіцієнта реінвестування.

Розв’язок рівняння (2.2.18) дозволяє досліджувати вплив фінансової державної підтримки малого підприємства на його розвиток. Далі розглянемо ефективність різних форм фінансової державної підтримки малого підприємства у випадку постійних та змінних цін на продукцію підприємства[33].

Аналіз ефективності різних форм фінансової державної підтримки малого підприємства у випадку постійних цін. Розглянемо більш детально випадок, коли ціни на продукцію підприємства не змінюються протягом часу. Розглянемо випадок, коли безкоштовна фінансова підтримка відсутня. Для визначеності припустимо, що коефіцієнти реінвестування та фондовіддачі дорівнюють одиниці, а питома собівартість реалізованої продукції у початковий момент часу . За цього значення  узагальнена питома собівартість реалізованої продукції  не перевищує одиницю для всіх розглядаємих варіантів структури витрат та схем оподаткування. На рис. 1 наведено залежності від часу відносних обсягів виробничих фондів  та податкових платежів  за різної структури витрат ( ,  та ) для схем оподаткування 1, 2 і 3 (на рисунках відповідно лінії 1, 2, 3).

Додаток 3 – Динаміка відносних обсягів виробничих фондів  та податкових платежів  у випадку постійних цін на продукцію малого підприємства

Як бачимо з рис. 1, за спрощених схем оподаткування відбувається більш інтенсивне зростання виробничих фондів підприємства ніж за загальною системою оподаткування, причому протягом часу ця тенденція посилюється. Що ж стосується динаміки відносних обсягів податкових платежів , то тут спостерігається трохи інша картина: якщо в початковий момент часу більші обсяги податків сплачуються за загальної системи оподаткування, то протягом часу різниця між обсягами податкових платежів за різними схемами оподаткування зменшується, а у випадку великої частки витрат на заробітну плату, тобто, коли , наприкінці розглядаємого періоду більші обсяги податків сплюються вже за спрощених схем оподаткування. Тобто, податкові пільги, які отримує підприємство, виробнича діяльність якого характеризується значною часткою витрат на заробітну плату, є вигідними не тільки для цього підприємства: вони дозволяють йому більш інтенсивно розвиватись, але й для держави, оскільки у цьому разі через деякий час обсяги податкових платежів такого підприємства перевищуватимуть відповідні обсяги платежів підприємства, що не отримує пільги.

Зазначимо, що у випадку значної частки витрат на заробітну плату у структурі витрат малого підприємства сплата додатковихі внесків до Пенсійного фонду України досить суттєво впливає на динаміку основних виробничих фондів підприємства. Так, коли  та , відносні обсяги виробничих фондів наприкінці періоду  за відсутності додаткових внесків до Пенсійного фонду будуть для схеми оподаткування 2 на 9%, а для схеми 3 – на 15% вищими ніж у випадку сплати додаткових внесків до Пенсійного фонду.

У табл. 2 наведено розрахункові значення відносних обсягів виробничих фондів малого підприємства , які накопичить підприємство за період , та обсягів податкових платежів , які сплатитить підприємство за даний період, для різних схем оподаткування та для різної структури витрат. Слід зазначити, що представлена модель динаміки малого підприємства має сенс лише за умови додатності чистого прибутку. Якщо прибуток стає від’ємним, підприємство вже не може розвиватись за рахунок власних фінансових ресурсів, і взагалі постає питання про доцільність його функціонування. Тому у випадку від’ємності чистого прибутку значення  і  в таблиці не наводились.

Аналіз табл. 2 показує, що за однакових значень питомих витрат  зростання відносних обсягів основних виробничих фондів буде найбільш суттєвим у випадку великої частки матеріальних витрат, коли . В той же час застосування спрощених схем оподаткування може суттєво «виправити» таку ситуацію. З іншого боку, сумарний обсяг податкових платежів тим більший, чим більшою є частка витрат на заробітну плату у структурі витрат підприємства, але значні податкові платежі таких підприємств можуть призводити до збитків та взагалі до припинення діяльності малого підприємства.

Розглядався, також, випадок, коли підприємство отримує постійну у часі безкоштовну державну фінансову допомогу, загальний обсяг якої за весь розглядаємий період часу дорівнює вартості виробничих фондів в початковий момент часу. Виконані розрахунки показали, що чим менше рентабельність підприємства, тим вагомішою для нього стає фінансова допомога. Серед підприємств з однаковою рентабельністю найбільший ефект від отримання такої допомоги відчувають підприємства з високою часткою витрат на заробітну плату, особливо ті, що не перейшли на спрощені схеми оподаткування. Проведений аналіз показав, що більш вигідним для підприємств з високими значеннями питомих витрат є отримання державної допомоги у вигляді безкоштовних інвестицій (загальним розміром ), водночас для рентабельних підприємств більш вигідними є податкові пільги.

Таблиця 2

Розрахункові значення  та  для різних схем оподаткування




схема 1

схема 2

схема 3

схема 1

схема 2

схема 3

схема 1

схема 2

схема 3

Розрахункові значення

0,9

1,25

1,08

?

?

?

?

?

?

?

0,8

1,72

1,65

1,65

1,15

1,24

1,37

?

?

?

0,7

2.38

2,51

2,72

1,67

2,08

2,37

?

1,14

1,49

0,6

3,28

3,83

4,48

2,43

3,38

4,10

1,49

2,08

2,75

0,5

4,54

5,83

7,39

3,52

5,25

7,11

2,35

3,80

5,10

0,4

6,26

8,88

12,2

5,12

8,17

12,2

3,70

6,93

9,44

0,3

8,65

13,5

20,1

7,43

12,7

20,1

5,83

11,5

17,5

0,2

11,9

20,6

33,1

10,8

19,8

33,1

9,18

18,5

32,4

Розрахункові значення

0,9

0,312

0,438

?

?

?

?

?

?

?

0,8

0,606

0,649

0,649

0,923

0,876

0,808

?

?

?

0,7

1,01

0,951

0,859

1,29

1,13

1,01

?

1,46

1,35

0,6

1,56

1,39

1,16

1,79

1,53

1,29

1,97

1,87

1,71

0,5

2,31

2,02

1,60

2,49

2,16

1,68

2,60

2,44

2,19

0,4

3,34

2,95

2,24

3,45

3,07

2,24

3,49

3,26

2,84

0,3

4,76

4,31

3,18

4,79

4,41

3,18

4,76

4,55

3,68

0,2

6,71

6,32

4,59

6,67

6,39

4,59

6,58

6,49

4,71

 

Аналіз ефективності застосування різних схем оподаткування у випадку несприятливої ринкової кон’юнктури. Розглянемо тепер динаміку малого підприємства у випадку несприятливої ринкової кон’юнктури, коли ціни на продукцію малого підприємства знижуються за лінійним законом:

, (2.2.19)

де  ? деякий від’ємний коефіцієнт. Будемо розглядати випадок, коли безкоштовна фінансова підтримка підприємства відсутня. Нехай , крім того, як і раніше будемо покладати, що коефіцієнти реінвестування та фондовіддачі дорівнюють одиниці, а . На рис. 2 показано динаміку виробничих фондів  та податкових платежів  малого підприємства за різних схем оподаткування та структури витрат. Лінії 1, 2, 3 на рисунках відповідають схемам оподаткування 1, 2 і 3. Зазначимо, що при проведенні розрахунків, наведених далі, не враховувалась сплата додаткових внесків до Пенсійного Фонду України.

Як показує аналіз (Додаток 3), найбільш інтенсивно мале підприємство розвиватиметься за спрощених схем оподаткування. Водночас, коли ціни на продукцію підприємства зменшуються, навіть незначно, сплата податків за загальної системи оподаткування може стати для підприємства непідсильним тягарем, в результаті чого воно взагалі не буде розвиватись та буде змушено припинити свою діяльність. Так, у випадку значної частки витрат на заробітну плату у структурі витрат ( ) прибуток підприємства стає від’ємним вже на розглядаємому проміжку часу. У цьому разі виробничі фонди підприємства вже не зростають, а підприємство припиняє функціонувати, внаслідок чого податкові платежі перестають сплачуватись.

Додаток4 – Динаміка відносних обсягів виробничих фондів  та податкових платежів  у випадку лінійно спадних цін на продукцію малого підприємства

РОЗДІЛ 3.  Моделювання податків в інвестиційну діяльність

3.1.  Розрахунок точок Лаффера

 

Використовуючи виробничо-інституційну функцію ми про логарифмуємо модель (3.1.1) (трендовий оператор D, що відображає спосіб урахування НТП був заданий у вигляді  може бути зведена до лінійної функції відносно своїх параметрів у такий спосіб:

,  (3.1.1)

Параметри функції (3.1.1) оцінюємо на основі статистичних даних України. Часовий інтервал оцінювання вибираємо виходячи з наявної інформації.

Таблиця 3

Основні показники для розрахунку моделі

Рік

ВВП               X

Всього податкових надходжень

T

Зайняте населення L

Основні засоби

K

Податкове навантаження

q

1998

102,592.00

21,848.30

22348.7

823610

0.212962999

1999

130,442.00

25,130.40

21823.7

837446

0.19265574

2000

170,070.00

31,317.50

20175

845762

0.184144764

2001

204,190.00

36,714.40

19971.5

915477

0.179805084

2002

225,810.00

45,392.50

20091.2

964814

0.20102077

2003

264,165.00

54,321.00

20163.3

1026163

0.205632843

2004

345,113.00

63,161.72

20295.7

1141069

0.183017504

2005

424,741.00

98,065.20

20680

1276201

0.230882349

2006

535,860.00

125,743.08

20730.4

1568890

0.234656586

2007

720,731.00

161264.17

20851.35

2047364

0.223751

2008

948,056.00

227,164.84

20972.3

3149627

0.239611204

2009

914,720.00

208,073.21

20191.5

3628101

0.227472026

 

Результатами оцінки параметрів функції (3.1.1) наводяться у таблиці 2. Хоча для дослідження було використане логарифмування, що не є безпечною операцією при оцінці параметрів, розрахований коефіцієнт детермінації (99%), дозволяє говорити про те, що щои гіпотеза про невипадковість отриманих результатів, а також гіпотеза про статистичну значність параметрів економетричної моделі приймаються. А знайдена апроксимуюча пряма регресії дає кращий результат для пояснення поводження змінної Х чим тривіальна пряма Х=Хсереднє.

Таблиця 4

Параметри виробничо-інституційної функції

параметри ВІФ

a

b

n

M

β

     lnх

х

значення параметрів

8.77

-21.06

-11.09

26.5

0.12

10.69

43876

значення т-статистики

-2.65

2.57

2.96

-2.83

5.52

5.59

 

 

Доцільним також є перевірка рівняння регресії. Розраховане фактичне зведення критерію Фішера – F – спостережуване більше, ніж F – критичне (F – критичне [v1=5, v2=5, α=0.05] дорівнює 5.05, а F – спостережуване  - 129.42) отже пояснена дисперсія більше залишкової, рівняння регресії якісно відображає динаміку Х. Незважаючи на короткі часові ряди, статистичні характеристики оцінок параметрів (t – статистика) свідчать про адекватність моделі. З таблиці 2 видно, що знайдені параметри статистично значимі (при рівні значимості 0,1, t – критичне дорівнює 2,35)

На базі побудованих функцій проведемо аналіз точок Лаффера.

На наведеному інтервалі точка Лаффера 1-го роду відрізняється досить високою стабільністю (табл.4.), що свідчить про відносні сталість реакції економіки на податковий тиск, що незмінність віддачі від « фіскального ресурсу», якщо розглядати податки в рамках продуктивної моделі держави.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5

Таблиця розрахунку точок Лаффера

Рік



Фактичне

податкове навантаження

1998

0.195

0.279

0.213

1999

0.196

0.277

0.193

2000

0.197

0.272

0.184

2001

0.198

0.268

0.180

2002

0.198

0.266

0.201

2003

0.199

0.264

0.206

2004

0.199

0.261

0.183

2005

0.200

0.259

0.231

2006

0.201

0.254

0.235

2007

0.202

0.249

0.224

2008

0.203

0.243

0.240

2009

0.203

0.241

0.227

 

Загальна тенденція характеризується збільшенням значень точок Лаффера першого роду, тобто зростає «фіскальна терпимість» виробника, та зменшенням значень точок Лаффера другого роду (рис.2).

Рис. 2 Точки Лаффера та податкове навантаження в Україні

 

Судячи по значних коливаннях податкового навантаження протягом розглянутого періоду, держава не має чіткої фіскальної політики, і виробник змушений постійно адаптуватися до мінливого фіскального клімату. Так у 2001 та 2004 роках фактичний податковий тягар стає меншим від точки Лаффера 1-го роду на 1.8% і 1.6% відповідно, що свідчить про лояльність фіскальної політики у ці роки та про помірність податкового навантаження. У 1999, 3002 та 2003 роках фактичний рівень податкового навантаження майже співпадав зі значенням виробничого ефекту за дані роки, (різниця не перевищувала 0.5%), тобто ставка податку була наближена до тієї, що дає максимум ВВП. Але у 1998, 2000, 2005, 2009 роках рівень податкового навантаження перевищував значення точки Лаффера 1-го роду за відповідні роки 6,09%, 1.71%, 2.25% та 3.32%.

Слід зазначити, що у крайні роки спостерігається наближення фактичного податкового навантаження до точок Лаффера 2-го роду: в 2005 розрив складав близько 4%, у 2008 взагалі вийшли на значення точки Лаффера 2-го роду. Такий податковий тягар вкрай важливий і економіка балансує на рівні граничного допустимого навантаження.

Розглянемо такі важливі показники фіскального клімату, як точки перемикання   та 

Побудуємо параболи виду  та   згідно зі значенням параметрів моделі (рис 5,6). Вони опуклі відповідно догори і донизу.

Рис. 3 Парабола виду  aθ+bθ^2

 

 

Рис. 4 Парабола виду nθ+mθ^2

 

Згідно з наведеними вище формулами (2.1.7) і (2.1.8), розрахункові значення точок перемикання дорівнюють  = 2.4,  =2.39, тобто значення точок перемикання виходять за область допустимих значень податкового навантаження.

Таким чином, аналіз відповідних парабол і значення точок перемикання, показує, що гранична продуктивність капіталу невід’ємна (на будь-якому інтервалі часового ряду податкового навантаження значення θ< ), тобто будь-яке збільшення основних фондів призведе до росту виробництва. А гранична продуктивність праці від’ємна, і екстенсивне збільшення цього ресурсу недоцільне: воно не буде сприяти росту виробництва (адже парабола  опукла донизу і значення   ).

3.2. Розробка імітаційної моделі

 

На основі статистичних даних, які наведені у табл.3, у середовищі «Vensim PLE»[57] побудуємо імітаційну модель для перевірки адекватності отриманої виробничо-імітаційної функції , пошуку оптимального значення податкової ставки та формування прогнозу податкового навантаження у майбутні періоди. Прогін моделі становить 30 років, з 2001 по 2030 (t=4..33).[43]

 Параметри імітаційної моделі a, b, m, n, β, γ  були взяті в табл. 4. Трендова компонента розраховувалася за формулою:

, (3.2.1)

Модель можна умовно поділити на шість блоків (Додаток 5).

В першому блоці (Рис.5) ми розглядаємо сценарій коли податкове навантаження збільшується на величину α.  Це ми описуємо завдяки формулі  . Для знаходження ВВП при збільшеній ставці податку ми використовуємо параметри виробничо-інституційної функції ( табл.4), також на ВВП впливають показник ступеню трудових ресурсів при збільшенній ставці податку, множник трудових ресурсів у виробничій функції, множник капіталу у іиробничій функції, показник ступеню капіталу при збільшеній ставці податку, та один з найважливіших показників це темп регулювання податкової ставки у попередньому періоді.

 

Рис.5  ВВП при збільшенні ставки податку

 

В другому блоці ми розглядаємо  сценарій та підраховуємо ВВП при поточних значеннях K та L, та при   . Тобто цей сценарій відрізняється від попереднього тим що ми підраховуємо ВВП включаючи ставку податку, яка була в попередньому періоді. (Рис. 6)

Рис. 6  ВВП при незміненій ставці податку

 

Третій блок розраховує ВВП  при поточних значеннях K та L та зменшеному на  α податковому навантаженні   . (Рис.7)

Рис. 7 ВВП  при зниженій ставці податку

 

В наступному блоці  модель порівнює усі три сценарії. Якщо найкращим є результат другого блоку, тобто зменшення або збільшення ставки на фіксовану величину α не призводить до збільшення ВВП, то α зменшується удвічі.

Таким чином у перших чотирьох блоках реалізується алгоритм Хука-Дживза [17], за виключенням пошуку за зразком (цій етап робить модель значно громіздкою, а оптимальне рішення і без нього знаходиться за прийняту кількість ітерацій).

У п’ятому блоці виконується перерахунок q шляхом порівняння GDP P, GDP M та GDP C. У разі, якщо найбільшим є GDP P, q збільшується на α, якщо максимальним є GDP M, q, відповідно, зменшується. У випадку, коли максимальним є GDP C, q залишається без змін. П’ятий блок є основним блоком моделі, він реалізує її основний функціонал, у ньому розраховуються усі макроекономічні показники (окрім труда L).

Так капітал, як макроекономічний показник, має значну інерцію, тобто довгий термін використання, та, як наслідок, невисокі темпи змінювання. Таким чином, економічній сутності цього показника якнайкраще відповідає такий тип змінної системно-динамічної моделі, як рівень. Збільшення капіталу відбувається за рахунок капіталізації частини чистого внутрішнього продукту (норма капіталізації дорівнює відношенню валового нагромадження основного капіталу до різниці ВВП та податків і становить 0.29, значення отримане за даними 2009 р.) та державних замовлень (доля держзамовлень у загальному обсязі податків дорівнює 0.05, значення також отримане за даними 2009 р. ).

Податкові надходження прямо пропорційні ВВП поточного періоду:

Tt=q*ВВПt  , (3.2.2)

А загальне споживання (в моделі також представлене рівнем) накопичується за рахунок вхідного потоку, що формується як частина чистого валового продукту, що не була спожита на збільшення основних фондів.

Шостий блок є допоміжним, у ньому розраховуються значення множників виробничо-інституціональної функції а також чисельність зайнятого населення.

Зайняте населення лінійно залежить від значення капіталу у попередньому періоді:

 , (3.2.3)

Хоча коефіцієнт детермінації для цієї моделі дещо нижчий ( ) гіпотеза про не випадковість отриманих результатів, а також гіпотеза про статистичну значність параметрів моделі приймаються . Період аналізу –з 2001 по 2009 роки для K та L (Додаток 5).

На рис. 10 зображено динаміку податкового навантаження. Результати взято для чотирьох пар початкових значень (q: α): (0.1;0.01), (0.6;0.01), (0.1;0.1), (0.6;0.1). Видно, що пара (0.6;0.01) суттєво відрізняється від інших. Це пояснюється тим, що податкова ставка не встигає зійтися до цільової з причини занадто повільного регулювання. В усіх інших прогонах податкове навантаження сходиться на рівні 0.204, який можна вважати оптимальним.

Рис. 8 Динаміка податкового навантаження

 

Багато експериментів було проведено з моделлю, для виявлення впливу початкового значення та параметру його регулювання на динаміку зайнятого населення, загального споживання та ВВП. Ці експерименти показали, що за будь-яких припустимих початкових значеннях податкового навантаження та інтенсивності регулювання можна досягнути оптимального значення податкового навантаження за певну кількість ітерацій.

Рис. 9 Динаміка капіталу, загального споживання і ВВП

3.3. Багатофакторний аналіз взаємозв’язку податкових надходжень та інвестицій

 

Таблиця 6

Основні статистичні показники

Рік

Інвестиції в осн. капітал млн.грн

Прибутковий податок з громадян

Податок на прибуток підприємств

ПДВ

Прямі інвестиції в Україну

1998

13958

35706

5695

7460

1438

1999

17552

44344

6353

8409

2064

2000

23629

63777

7698

9441

2811

2001

32573

87737

8273

10348

3282

2002

37178

10824

9398

13471

3875

2003

51011

13521

13237

12598

4555

2004

75714

132133

16162

16734

5472

2005

93096

173252

23464

33804

6794

2006

125254

227911

26172

50397

9047

2007

188486

347820

34407

59382

16890

2008

233081

458957

47857

92082

21607

2009

151777

444852

33048

84596

29543

 

Проведення багатофакторного аналізу впливу податкових надходжень на інвестиційну діяльність виявляє те що держава є головним суб’єктом яка надзвичайно впливає на інвестиційний клімат [35-36]. Ми розглянемо залежність таких показників як інвестиції в основний капітал, податок на прибуток громадян, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість. Моделі, отримані в процесі дослідження залежності між податковими показниками та інвестиціями, мають наступний аналітичний вигляд:

K =-16802,8+0,096*G+5,738*P-0,706*V,(3.3.1),

I=2120,7+0,026*G-0,431*P+0,321*V , (3.3.2), де

K– інвестиції в основний капітал,

G – податок на прибуток з громадян,

P – податок на прибуток підприємств,

V – ПДВ,

I -  прямі інвестиції в Україну.

Аналізуючи отримані моделі, необхідно зазначити, що всі вони є значущими (  при рівні надійності ) та адекватними, на що вказує коефіцієнт детермінації для кожного регресійного рівняння.

Таблиця 7

Показники кореляційно-регресіного аналізу

Екзогенна зміна моделі

Ендогенні зміні моделі

R2

F –

statistic

Імовірність F –statistic

     t – statistic

Прямі інвестиції в капітал

G

P

V

0.99

 

212,9

0,00

1.136

7.389

1.318

Іноземні інвестиції в Україну

G

P

V

0.94

 

43,5

0,00

1.168

-2.091

2.259

 

Параметри ендогенних змінних є значущими при рівні надійності  (в деяких випадках менше 90%) для моделей, що свідчить про доцільність проведення даного роду аналізу зв’язок між показниками.

Перевірка моделей на наявність автокореляції та гетероскедастичності збурень показала негативний результат, тобто гіпотези було спростовані, що вказує на можливість аналізу даних показників без модифікації застосованого методу аналізу (в нашому випадку МНК) та, відповідно, правильністю специфікацій отриманих регресійних зв’язків.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене, окреслимо головні характеристики наявних взаємовпливів між прямими інвестиціями в капітал, іноземними інвестиціями в Україну та податковим навантаженням можна зробити висновок, що:

-      на інвестиції в основний капітал більш всього впливає податок на додану вартість;

-      на іноземні інвестиції в Україну значно впливає податок на прибуток підприємств. Цей висновок ми можемо зробити відштовхуючись від від’ємного параметру в моделі.

На рис.10 в основі лежить модель (3.3.1), на основі цього графіку можно зробити висновок що по цій моделі можно робити прогноз, так як вплив податкових ставок є найголовним важелем для сприятливого інвестиційного клімату.

Рис. 10 Динаміка інвестицій в основний капітал

 

Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну показує, яка побудована за допомогою моделі (3.3.2) показує, що невеличкі коливання між фактичними та отриманими  даними існують, але вони є незначними. Тому робимо висновок, що ця модель є правильною.І можно також зробити прогноз на основі цієї моделі.

Рис. 11 Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну

Як показав регресійно-кореляційний аналіз, для того щоб збільшити обсяг інвестицій державі необхідно зменшити податкове навантаження. Це можна зробити ввівши податкові пільги, чи зменшити обсяг податків диференціювавши його на різні галузі. Зупинимось на податкових пільгах.

Центральним моментом механізму надання податкових пільг є, підбір оптимальної величини порогової суми інвестицій, з котрого починається пільговий режим оподаткування. У загальному випадку, ця величина є- компромісом між розміром бюджетних втрат від зменшення податкових надходжень і обсяг залучених інвестицій за рахунок надання більш вигодних умов інвесторам[51-52].

Самим складним місцем є, безперечно, прогноз збільшення кількості фірм (інвестицій) в залежності від зниження податкового навантаження. Складність і низька точність подібних прогнозів пояснюються великим числом факторів, які впливають на рішення потенційного інвестора про вибір конкретного місця розміщення своїх капіталів.

Зв'язок між пільговим режимом оподаткування та обсягом інвестицій носить багатогранний характер, враховуючи як прямий ефект у виді приросту обсягів інвестицій, так і непрямий - активізацію економічної активності за рахунок залучення місцевих контрагентів при освоєнні інвестицій. Виходячи з викладеного вище, побудуємо причинно-наслідковий зв'язок між початковим введенням податкових пільг і подальшим приростом податкових надходжень за рахунок розширення бази оподаткування, як показано на Рис.12


 

Ріст інвестицій

 

Відтворення інвестицій

 

Окупність інвестицій

 

Податки від інвестицій

 

Введенняпільг

пільг

 

Ріст доходів місцевих фірм

 

Ріст пільг від місцевих фірм

 

Ріст доходів місцевих фірм

 

Ріст податків від місцевих фірм

 

 

 

 

 

 


 

Бюджетні втрати

                                          

                                                 Компенсація витрат  бюджета

 

Рис.12 Причинно-наслідковий зв’язокміж податковими пільгами та інвестиційними надходженнями

Даний взаємозв'язок можливо використовувати для розробки і подальшого поліпшення методичного інструментарію з підбору оптимальних параметрів пільгового режиму оподаткування, а також для аналізу ситуації, що склалася вже на основі методів математичної статистики.

Висновки

Проаналізувавши стан інвестиційної діяльності за допомогою кореляційно-регресійного аналізу, можно зробити висновок, що обсяг інвестицій в економіку України дуже тісно пов’язаний з таким показником як податкове навантаження. На основі даних було виведено модель, яка показує, що для стимулювання інвестицій необхідно зменшити податкове навантаження.

Використання багатокритеріальної задачі для розрахунку оптимальної точки величини податкового навантаження дозволило варіювати отримані результати для досягнення певних значень для кожного критерія. Задачі подібного класу можуть бути використані як розрахунковий апарат для регулювання податкової політики з метою підвищення її ефективності та досягнення певних показників сталого розвитку.

В даній роботі був проведений аналіз впливу податкового навантаження на економічний ріст України за допомогою інструменту виробничо-інституційних функцій. Дана оцінка фіскальній політиці минулих років та проведене порівняння податкового навантаження України та інших країн. А також оцінена продуктивність макрофакторів з урахуванням податкового тягаря. Аналіз показав, що побудована ВІФ достатньо точно описує реальну динаміку ВВП, а фіскальний і виробничий ефекти тісніше зв'язані в нашій країні, ніж у Росії, і більше відірваний один від одного, ніж у розвинених країнах.

Виробничо-інституційна функція України була застосована для розробки моделі, яка оптимізує податкове навантаження з точки зору максимізації ВВП. Проведена серія експериментів показала, що за будь-яких припустимих початкових значеннях податкового навантаження та інтенсивності регулювання можна досягнути оптимального значення податкового навантаження за певну кількість ітерацій. Також в роботі була розроблена модель динаміки малого підприємства, яка дозволяє досліджувати вплив застосування спрощених схем оподаткування або отримання безкоштовної фінансової допомоги на розвиток малого підприємства, у тому числі в умовах несприятливої ринкової кон’юнктури, коли ціни на продукцію підприємства падають.

Проведений аналіз показав, зокрема, що за спрощених схем оподаткування відбувається більш інтенсивне зростання виробничих фондів підприємства ніж за загальною системою оподаткування. Водночас, у випадку підприємств з великою часткою витрат на заробітну плату, більші обсяги податків наприкінці періоду, що розглядається сплачуються за спрощених схем оподаткування. Тобто, податкові пільги таким підприємствам є вигідними не тільки для самих підприємств: вони дозволяють їм більш інтенсивно розвиватись, але й для держави, оскільки у цьому разі через деякий час обсяги податкових платежів такого підприємства перевищуватимуть відповідні обсяги платежів підприємства, що не отримує пільги.

Зв'язок між пільговим режимом оподаткування та обсягом інвестицій носить багатогранний характер, враховуючи як прямий ефект у виді приросту обсягів інвестицій, так і непрямий - активізацію економічної активності за рахунок залучення місцевих контрагентів при освоєнні інвестицій. Виходячи з викладеного вище, побудовано причинно-наслідковий зв'язок між початковим введенням податкових пільг і подальшим приростом податкових надходжень за рахунок розширення бази оподаткування.

Даний взаємозв'язок можливо використовувати для розробки і подальшого поліпшення методичного інструментарію з підбору оптимальних параметрів пільгового режиму оподаткування, а також для аналізу ситуації, що склалася вже на основі методів математичної статистики.

 

Список використаних джерел

 

1.    Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестицйну діяльність»

2. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – К, 2001, 364 с. , c.256-258

3. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – Киев: МТ “ИТЕМ” ЛТД Юнайтед Лондон Трейд Лимитед (Москва-Лондон). 1995., , c.102-104

4. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).

5. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – К.: Знання, 2004. – 454 с.

6. Три податкові закони/ Уклад.О.Маханько,М.Казанова,В.Кузнецов. -5-те вид.,перероб. і доп. –Х.:Фактор,2010. -384с.

7. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002.- 368 с.

8. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. Т.1. М.: Республика, 1992. — 399 с.

9. Тах reform and the cost of capital: An international comparison N.Y., 1993.

240 p.

10. Гега П., Рогатюк І. Пільгове оподаткування як передумова для зловживань та проявів корупції // Право України. – 2005. - №3. – С.34-39.

11. Павлюк Н.А. Проблеми нормативно-правового забезпечення пільгового оподаткування підприємств // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 5. – C. 71-76.
12. Соколовська А. М., Єфименко Т. І., Луніна І. О. Система податкових пільг в Україні у контексті європейського досвіду: монографія / За заг. ред. А. М. Соколовської . - К.: НДФІ, 2006. – 320с.

13. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич Н. М., Гражевська Н.І. Економічна теорія: політекономія: Підручник / В.Д. Базилевич (ред..) . — 5. вид., стер. — К. : Знання-Прес, 2006. — 615с.

14. Балацкий Е.В. Лафферовы эффекты и финансовые критерии экономической деятельности // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 11. – С.31-43.

15. Балацкий Е.В. Точки Лаффера и их количественная оценка // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 12. – С.78-82.

16. Балацкий Е.В. Фискальное регулирование в инфляционной среде // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 1. – С.68-72.

17.  Дослідження операцій в економіці: Підручник/За ред. І.К. Федоренко, О.І. Черняк, О.О. Карагодова, Г.О. Чорноус, О.В. Горбунов — К.: Знання, 2007. — 558 с.

18. Затонацька Т.Г., Ставицький А.В. Визначення оптимальних ставок оподаткування в Україні на основі виробничо-інституціональних функцій// Вісник Львівської державної фінансової академії. – №11. – 2006. – С. 302-315.

19.  Затонацька Т.Г., Ставицький А.В. Підходи до аналізу фіскальної політики України (1998–2004 роки)// Фінанси України. – №2. – 2006. – С. 91–100.

20.  ЗатонацькаТ.Г., Ставицький А.В. Проблеми щодо аналізу податкової політики в Україні// Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. – К.: РВПС України, 2006. – Ч. 2. –С. 66-71.

21. Меркулова Т.В. Эффект Лаффера в неоклассической теории и неоинституционализме// Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна.– Донецьк, ДонНТУ, 2007. – Випуск 31-1(117). – С. 207 - 212.

22. Меркулова Т.В. Снижение налоговой нагрузки и эффект Лаффера: аргументы и заблуждения// в кн.: Налогообложение: проблемі науки и практики – 2007: Монографія. – Х.: ИД „ИНЖЕК”, 2007. – с. 28 – 42.

23. Соколовский Л.Е. Подоходный налог и экономическое поведение // Экономика и математические методы. 1989. Т. 25. Вып. 4.

24.  Мовшович С.М., Соколовский Л.Е. Выпуск, налоги и кривая Лафера // Экономика и математические методы. 1994. Т. 30. Вып. 3.

25. Аркин В., Сластников А., Шевцова Э. Налоговое стимулирование инвестиционных проектов в российской экономике. М.: РПЭИ/Фонд Евразия. 1999.

26. Капитоненко В.В. Инфляционный сдвиг налоговой ставки на кривой Лаффэра // Экономика и технология: межвузовский сборник научных трудов. М.: РЭА, 1994.

27. Гусаков С.В., Жак С.В. Оптимальные равновесные цены и точка Лафера // Экономика и математические методы. 1995. Т. 31. Вып. 4.

28. Балацкий Е.В. Лаферовы эффекты и финансовые критерии экономической деятельности // Мировая экономика и международные отношения. 1997. № 11.

29. Балацкий Е.В. Точки Лафера и их количественная оценка // Мировая экономика и международные отношения. 1997. № 12.

30. Балацкий Е.В. Налог на имущество фирм и накопление основного капитала // Мировая экономика и международные отношения. 1999. № 3.

31. Балацкий Е.В. Эффективность фискальной политики государства // Проблемы прогнозирования 2000 г.-№5, с.32.

32. Е.В.Балацкий. Анализ влияния налоговой нагрузки на экономический рост с помощью производственно-институциональных функций // Проблемы прогнозирования -2003 г.-№2, с.88-105.

33. Хачатрян С.Р., Пинегина М.В., Буянов В.П. Методы и модели решения экономических задач: Учебное пособие. – М.: «Экзамен», 2005. – 384с.

34. Кужман О.М., Піскунова О.В. Моделі оподаткування суб’єктів малого підприємництва // Вісник ДДФА. Економічні науки. № 2 (14), 2005. С. 154-166.

35. Магнус Я.Р., Катышев П.К., Пересецкий А.А., Эконометрика. Начальный курс. Дело. 1998, Второе расширенное издание 2000.

36. Носко В. П. Эконометрика: введение в регрессионный анализ временных рядов – Москва, 2002.

37. АнісімовВ.В., Черняк О.І. Математична статистика :Навч. посібник.-К.:МП «Леся»,1995.-104с.

38. Ситник В. Ф., Орленко Н. С. Імітаційне моделювання: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 1999. — 208 с.

39. Кугаенко А.А. Основы теории и практики динамического моделирования социально-экономических объектов и прогнозирования их развития. – М., Вузовская книга 1998г. – 392 стр.,

40. Лычкина Н.Н. Моделирование социально-экономического развития регионов; материалы научно-практического семинара кафедры информационных систем, под ред. Ю.М. Черкасова, 2000г.,

41. Лычкина Н.Н. Современные тенденции в имитационном моделировании. – Вестник университета, серия Информационные системы управления №2 – М., ГУУ., 2000г.;

42. Форрестер Дж. Мировая динамика – М., Наука, 1978г.;

43.Жерновий Ю.В. Імітаційне моделювання систем масового обслуговування Навчальний посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 312 с.

44. Michael Shayne Gary, Martin Kunc, John D. W. Morecroft, Scott F. Rockart System dynamics and strategy

45. Silvia Ulli-Beer, Fritz Gassmann, Mathias Bosshardt, Alexander Wokaun Generic structure to simulate acceptance dynamics

46.Black, L.J., Carlile, R.P., Repenning, N.P. (2004) A dynamic theory of expertise and occupational boundaries in new technology implementation: building on Barley’s study of ICT scanning, Administrative Science Quarterly, Vol. 49, No. 4, pp. 572-607.

47. Markusen, A. (1996) Sticky places in slippery space: a typology of industrial districts, Economic Geography, Vol. 72, No. 3, pp. 293-314.

48.Repenning, N.P., Sterman, J.D. (2001) Nobody ever gets credit for fixing problems that never happened: creating and sustaining process improvement, California Management Review, 43(4), pp. 64-88.

49. Sterman, J.D. (2000) Business Dynamics – Systems thinking and modelling for a complex world (Irwin McGraw-Hill).

50. Форрестер Дж. Основы кибернетики предприятия (индустриальная динамика): пер. с англ. – М.: Прогресс, 1971 – 340с.

51. Пехтерева Ю.В. Математическая модель развития промышленного производства в СЭЗ. // Сб. научных трудов «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект». – Ч.2. –Донецк: ДНУ, 2005. –1165с. – С.588-592.

52. Сиволап Л.А. Ефективність участі іноземного капіталу в економіці України в умовах СЕЗ та ТПР Донецької області. // Сб. научных трудов «Проблемы развития внешне- экономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект». – Ч.2. – Донецк: ДНУ, 2005. – С.603-609.

53. www.ukrstat.gov.ua — Державний комітет статистики України

54. www.me.gov.ua —  Міністерство економіки України 

55. www.sta.gov.ua —  Державна податкова адміністрація України

56. www.rada.gov.ua —  Верховна Рада України

57. www.vensim.com –  Офіційний сайт середовища Vensim

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток 1

Податкові пільги

Втрати бюджету-2008

Оцінка втрат бюджету-2009

Прогноз втрат бюджету-2010

ПДВ, який не платять виробники сіль господарської родукції у зв'язку зі спеціальним режимом оподаткування

нд

7.38

8.09

ПДВ, який не платять аптеки та інші установи при продажу ліків зі списку, який визначається Кабміном

2.5

3.5

3.83

ПДВ, який не платять музичні та художні школи, будинки культури, ПТУ та ін, що мають спеціальний дозвіл

1.34

1.67

1.83

податок на прибуток, який не підлягає оподаткуванню згідно з міжнародними договорами

1.08

1.37

1.56

акцизний збір, який не сплачується з частки біокомпонентів в сумішевих паливі

нд

нд

1

ПДВ, який не сплачується на кордоні при ввезенні ліків в Україну зі списку, який визначається Кабміном

0.72

0.68

0.75

ПДВ, який не платять українські оператори зв'язку з доходів, отриманих від нерезидентів за послуги міжнародного зв'язку

0.46

0.42

0.21

пільги при платі за землю, які надають Верховна Рада Криму і місцеві ради, млн. грн.

0.38

0.5

0.55

ПДВ, який не стягується з постачання послуг іноземним суднам та оплачуються ними портовими зборами

0.18

0.4

0.43

ПДВ, який не стягується з продажу друкованих ЗМІ

0.38

0.37

0.41

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Динаміка відносних обсягів виробництва

 

Додаток 4

Динаміка відносних обсягів виробництвафондів


Додаток 5

Імітаційна модель


Додаток 6

Опис показників

a – параметр виробничо-інституціональної функції

alpha – темп регулювання податкової ставки

alpha Delayed – темп регулювання податкової ставки у попередньому періоді

alpha Delayed Init – початкове значення темпу регулювання податкової ставки у попередньому періоді

b – параметр виробничо-інституціональної функції

beta – параметр виробничо-інституціональної функції

Capitalization – частина ЧВП, яка витрачається на капіталізацію

Capitalization rate – доля ЧВП, яка витрачається на капіталізацію

Consumption – частина ЧВП, яка витрачається на споживання

D – трендовий оператор

Equipment buying – частина податків, що витрачається на державні замовлення устаткування

Equipment buying rate – доля податків, що витрачається на державні замовлення устаткування

gamma – параметр виробничо-інституціональної функції

GDP C – значення ВВП, яке було б при ставці податків за минулий період

GDP M – значення ВВП, яке було б при зменшенні ставки податків

GDP P – значення ВВП, яке було б при збільшенні ставки податків

Gross Domestic Product – ВВП

K – капітал

K Delayed – капітал у попередньому періоді

K Delayed Init – початкове значення капіталу у попередньому періоді

K exponent – показник ступеню капіталу

K exponent C – показник ступеню капіталу при ставці податків за минулий період

K exponent M – показник ступеню капіталу при зменшеній ставці податків

K exponent P – показник ступеню капіталу при збільшеній ставці податків

K factor C – множник капіталу у виробничій функції при ставці податків за минулий період K factor M – множник капіталу у виробничій функції при зменшеній ставці податків

K factor P – множник капіталу у виробничій функції при збільшеній ставці податків

K factor – множник капіталу у виробничій функції

K Init – початкове значення капіталу

L – трудові ресурси

L exponent – показник ступеню трудових ресурсів

L exponent C – показник ступеню трудових ресурсів при ставці податків за минулий період

L exponent M – показник ступеню трудових ресурсів при зменшеній ставці податків

L exponent P – показник ступеню трудових ресурсів при збільшеній ставці податків

L factor – множник трудових ресурсів у виробничій функції

L factor C – множник трудових ресурсів у виробничій функції при ставці податків за минулий період

L factor M – множник трудових ресурсів у виробничій функції при зменшеній ставці податків

L factor P – множник трудових ресурсів у виробничій функції при збільшеній ставці податків

m – параметр виробничо-інституціональної функції

n – параметр виробничо-інституціональної функції

Net Domestic Product – ЧВП

q – ставка податків

q Delayed – ставка податків у попередньому періоді

Retirement – вибуття капіталу

Retirement rate – темп вибуття капіталу

Taxes – податки

Taxes Consumption – споживання податків

Total Consumption – загальне споживання

 

 


Додаток 7

(01)         alpha= IF THEN ELSE(GDP C>=GDP M:AND:GDP C>=GDP P, alpha

Delayed/2,alpha Delaye)

         Units: Dmnl

(02)   alpha Delayed= DELAY FIXED(alpha, 1 , alpha Delayed Init )

         Units: Dmnl

(03)   alpha Delayed Init= 0.01

         Units: Dmnl

(04)   a?= 8.77

         Units: Dmnl

(05)   b= -21.06

         Units: Dmnl

(06)   beta= 0.12

         Units: 1/Year

(07)   Capitalization= Net Domestic Product*Capitalization rate+Equipment

          buying

         Units: uah/Year    

(08)   Capitalization rate= 0.287451

         Units: Dmnl

(09)   consumption= Net Domestic Product*(1-Capitalization rate)

         Units: uah/Year

(10)   D= EXP(beta*test)

         Units: Dmnl

(11)   Equipment buying= Equipment buying rate*Taxes

         Units: uah/Year

(12)   Equipment buying rate= 0.0544428

         Units: Dmnl

(13)   FINAL TIME  = 33

         Units: Year

         The final time for the simulation.

(14)   gamma= 43876.3

         Units: 1/people

(15)   GDP C= D*gamma*K factor C*L factor C

         Units: uah

(16)   GDP M= D*gamma*K factor M*L factor M

         Units: uah

(17)   GDP P= D*gamma*K factor P*L factor P

         Units: uah

(18)   Gross Domestic Product= gamma*D*K factor*L factor

         Units: uah

(19)   INITIAL TIME  = 4

         Units: Year

         The initial time for the simulation.

(20)   K= INTEG ( Capitalization-Retirenment, K Init)

         Units: uah

(21)   K Delayed= DELAY FIXED(K, 1 , K Delayed Init )

         Units: uah

(22)   K Delayed Init= 845762

         Units: uah

(23)   K eponent C= q Delayed*(a?+q Delayed*b)

         Units: Dmnl

(24)   K exponent= q*(a?+b*q)

         Units: Dmnl

(25)   K exponent M= (q Delayed-alpha Delayed)*(a?+(q Delayed-alpha

          Delayed)*b)

         Units: Dmnl

(26)   K exponent P=  (q Delayed+alpha Delayed)*(a?+(alpha Delayed+q          

          Delayed)*b)

         Units: Dmnl

(27)   K factor= K^K exponent

         Units: uah

(28)   K factor C= K^K eponent C

         Units: uah

(29)   K factor M= K^K exponent M

         Units: uah

(30)   K factor P=K^K exponent P

         Units: uah

(31)   K Init= 915477

         Units: uah

(32)   L= 0.001946*K Delayed+18321.4

         Units: people

(33)   L exponent= q*(n+q*?m)

         Units: Dmnl

(34)   L exponent M=  (q Delayed-alpha Delayed)*(n+(q Delayed-alpha                          

          Delayed)*?m)

         Units: Dmnl

(35)   L exponent P=  (q Delayed+alpha Delayed)*(n+(q Delayed+alpha                

          Delayed)*m)

         Units: Dmnl

(36)   L factor= L^L exponent

         Units: people

(37)   L factor C= L^Lexponent C

         Units: people

(38)   L factor M= L^L exponent M

         Units: people

(39)   L factor P= L^L exponent P

         Units: people

(40)   Lexponent C= q Delayed*(n+q Delayed*?m)

         Units: Dmnl

(41)   n= -11.09

         Units: Dmnl

(42)   Net Domestic Product= Gross Domestic Product*(1-q)

         Units: uah

(43)   q= MAX(0, MIN(1, IF THEN ELSE(GDP P>=GDP C:AND:GDP              

          P>=GDP M, q Delayed+alpha , IF THEN ELSE(GDP M>=GDP         

          C:AND:GDP M>=GDP P, q Delayed-alpha , q Delayed ) )) )

         Units: Dmnl

(44)   q Delayed= DELAY FIXED(q, 1 , 0.6 )

         Units: Dmnl

(45)   Retirenmenr rate= 0.05

         Units: Dmnl

(46)   Retirenment= Retirenmenr rate*K

         Units: **undefined**

(47)   SAVEPER  =  TIME STEP

         Units: Year [0,?]

         The frequency with which output is stored.

(48)   Taxes= Gross Domestic Product*q

         Units: uah/Year

(49)   Taxes consumption= Taxes*(1-Equipment buying rate)

         Units: uah/Year

(50)   test= Time

         Units: **undefined**

(51)   TIME STEP  = 1

         Units: Year [0,?]

         The time step for the simulation.

(52)   total consumprion= INTEG (consumption,0)

          Units: uah  

(53)   m=  26.5

         Units: Dmnl

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ КВАЛІФІКАЦІЙНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА НА ТЕМУ: &laquo;Моделювання податкових пільг в інвестиційну діяльність&raquo; студентки спеціальності

 

 

 

Внимание! Представленный Диплом находится в открытом доступе в сети Интернет, и уже неоднократно сдавался, возможно, даже в твоем учебном заведении.
Советуем не рисковать. Узнай, сколько стоит абсолютно уникальный Диплом по твоей теме:

Новости образования и науки

Заказать уникальную работу

Похожие работы:

Свои сданные студенческие работы

присылайте нам на e-mail

Client@Stud-Baza.ru