База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

БУЛДА ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК : 618.39:616.972-08

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ, ПОЛОГІВ, ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ ТА КОРЕКЦІЯ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК ІЗ СИФІЛІСОМ В АНАМНЕЗІ

14.01.01 – акушерство та гінекологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

доктор медичних наук, професор Камінський В’ячеслав Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ

доктор медичних наук, професор Жук Світлана Іванівна, Українська Військово-медична академія МО України, професор кафедри військової хірургії

доктор медичних наук, професор Квашенко Валентина Павлівна, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти

Захист дисертації відбудеться 03.04.2008 року о 13-30_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті ім.. О.О.Богомольця МОЗ України за адресою: 01030, м. Київ, бульвар Шевченка, 17, тел. 234-13-91

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця МОЗ України за адресою: 01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 29.02.2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., доцент Вітовський Я.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.

Упродовж останнього десятиріччя відбувся значний ріст сифілітичної інфекції, в основному у населення репродуктивного віку. Сифіліс – венеричне захворювання, збудник якого може уражати всі можливі органи і обумовлює циклічну, хронічну інфекцію [ Чайка В.К., Квашенко В.П., 2006р.]. Як хронічне системне захворювання сифіліс має найбільш важкі наслідки для організму не тільки самої пацієнтки, але і її потомства. З кожним днем збільшується число хворих, серед яких 8-12% складають вагітні жінки [Короткий Н.Г., Чіненова Є.Г., 2000р.].

Серед основних причин даної тенденції виділяють погіршення матеріального стану людей, появу соціально несприятливих прошарків населення, низький рівень статевого виховання, лібералізацію статевих відносин тощо. Крім того, збільшується і відсоток нелікованого сифілісу, який виявляється вперше при постановці на облік вагітної в жіночі консультації.

Особливостями сучасного сифілісу є перевага прихованих рецидивних форм, малосимптомний перебіг інфекції у вагітних [Айзятулов Р.Ф., 1998р.].

Захворювання матері сифілісом має широкий спектр наслідків для плода і новонародженого – від невиношування, мертво народження, значних проявів хвороби до мінімальних клінічних симптомів та народження здорових дітей. Шанси розвитку вродженого сифілісу у плода залежать не тільки від терміну гестації, коли виявлено захворювання і розпочато лікування, але і від стадії сифілісу у вагітної [Венцківський Б.М., Заболотна А.В., Зелінський О.О., Сенчук А.Я., 2007р.].

Поряд з цим вагітні, які перенесли сифілітичну інфекцію, складають групу високого ризику щодо розвитку акушерської та перинатальної патології: невиношування, плацентарної недостатності, затримки внутрішньоутробного розвитку плода, маловоддя та багатоводдя, внутрішньоутробної гіпоксії плода різного ступеню вираженості [Жук С.І.,2006р.].

Суттєве зростання ролі інфекцій, в тому числі і сифілітичної, у загальній інфікованості вагітних жінок сьогодні є можливим лише за умов імунодефіциту. Класичною моделлю імуносупресії є вагітність, саме тому поєднання вагітності та інфекції є особливо неблагоприємним. Відповідно до сучасних поглядів інсектології, організм людини через свою еволюційну “молодість” не встиг ще утворити ні з одним із цих агентів системи рівноваги, що робить їх у різній ступені патогенними. Інфікувавшись один раз, людина фактично ніколи з ними не розлучається і за певних умов (стрес, вторинна інфекція, травма, вагітність) навіть через багато років це може викликати серйозні ускладнення. Саме в цьому контексті вивчення стану вагітної після перенесеної сифілітичної інфекції і стало предметом нашого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлена робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика “Особливості перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду, прогнозування та профілактика ускладнень у вагітних з інфекціями, що передаються статевим шляхом” (шифр теми ІПТ-47.1 – номер державної реєстрації 0101U004096).

Мета роботи: розробка патогенетично обґрунтованої профілактики ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок із сифілісом в анамнезі.

Задачі дослідження:

1.         Провести ретроспективний клініко-статистичний аналіз особливостей перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок із сифілісом.

2.         Вивчити та довести ефективність швидких тестів на сифіліс (експрес-метод).

3.         Вивчити особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та стан плода та новонародженого у жінок із сифілісом в анамнезі.

4.         Дослідити імунологічний статус вагітних, які мали сифіліс в анамнезі.

5.         Комплексно дослідити функцію фетоплацентарного комплексу при вивченні гормонального гомеостазу (прогестерону, естрадіолу, кортизолу, хоріонічного гонадотропіну, естріолу), специфічних білків вагітності (плазменного протеїду (ПАПП-А), плацентарного лактогену, інсуліноподібного фактору росту (IGF-1)) у сироватці крові жінок досліджуваних груп.

6.         Розробити, науково обґрунтувати та впровадити в практику родопоміжних закладів удосконалений комплекс лікувально-профілактичних заходів.

Об’єкт дослідження – перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду та корекція ускладнень у жінок з сифілітичною інфекцією в анамнезі та їх новонароджені.

Предмет дослідження: функціональний стан фетоплацентарного комплексу, стан клітинного та гуморального імунітету, гормональний стан жінок із сифілісом в анамнезі.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, гормональні, ехографічні, імунологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Одержані нові дані про особливості перебігу вагітності та пологів у жінок із сифілісом в анамнезі. Апробовано та доведено високу діагностичну цінність швидких тестів на сифіліс. Вперше комплексно вивчено імунологічний статус жінок з сифілісом в анамнезі. Вперше на сучасному рівні комплексно вивчено стан системи “мати-плацента-плід” з урахуванням рівня гормонів, специфічних білків вагітності, ферментів, апаратних методів дослідження та імунного статусу і встановлено значне пригнічення вказаних показників. На підставі результатів проведених досліджень запропонований і впроваджений в практику лікувальних закладів патогенетичний підхід до профілактики ускладнень вагітності та пологів у жінок із сифілісом в анамнезі.

Практичне значення отриманих результатів. Використання комплексної оцінки стану системи мати-плацента-плід дозволяє діагностувати вчасно її порушення та при необхідності провести профілактичну корекцію.

Апробовано швидкі тести на наявність сифілітичної інфекції у вагітних і отримано високу їх ефективність. Запропоноване патогенетично обґрунтоване профілактичне лікування невиношування, плацентарної недостатності та ЗВУР препаратами бластомуніл, дюфастон, плацента композітум та коензим композітум. Результати дослідження впроваджено в пологовому будинку №4 м. Київа, пологовому будинку №2 м.Києва, жіночій консультації поліклініки №1 Дарницького району.

Результати наукових досліджень та матеріали дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі на кафедрах: акушерства, гінекології та репродуктології НМАПО, кафедрі акушерства і гінекології №1 НМАПО.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведений інформаційно-патентний пошук і аналіз наукової літератури за темою дисертаційної роботи. Проведено аналіз та узагальнення сучасного стану досліджуваної проблеми, самостійно виконано основні дослідження, клініко-параклінічні обстеження, проаналізовані особливості гормональних та імунологічних порушень у пацієнток з сифілісом в анамнезі. Узагальнено, проаналізовано та викладено отримані результати, сформульовано висновки, обґрунтовано практичні рекомендації. Підготовано та опубліковано 6 наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладались і обговорювались на: засіданні Асоціації акушерів-гінекологів м. Києва та Київської області (Київ, 2002, 2006); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми діагностики, лікування та профілактики сифілісу у вагітних та дітей”(Луганськ, 2004 рік), конференції молодих вчених (Тернопіль, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових робіт, 4 з яких у фахових наукових журналах, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 141 сторінці друку, складається з вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, їх обговорення, висновків та списку використаних джерел, що включає 182 джерела. Ілюстрована 27 таблицями і 22 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження У відповідності з метою та задачами наукового дослідження робота проводилась в 2 етапи. На першому етапі ретроспективно проаналізовано 100 історій пологів жінок, які хворіють сифілісом та 80 історій пологів здорових вагітних. На другому етапі досліджено 120 жінок, з яких: основну групу склали 60 вагітних жінок із сифілісом в анамнезі; до контрольної групи віднесено 60 вагітних жінок без акушерської і соматичної патології.

Також досліджено 60 вагітних з сифілісом в анамнезі, які були розділені на 2 групи:

Група І - 30 жінок - одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи;

Група ІІ - 30 жінок - яким здійснювали лікувально-профілактичні заходи за розробленою авторською схемою.

Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи проводились згідно наказом МОЗ України №582 та №620, та полягали у застосуванні спазмолітинів, токолітиків, гормональних препаратів, комплексів вітамінів та мікроелементів, препаратів, що покращують мікроциркуляцію.

Відмінними особливостями запропонованої нами методики є проведення профілактично-лікувальних заходів під час вагітності у жінок з сифілісом в анамнезі. До вищезазначеної традиційної терапії додатково призначали імуномодулятор бластомуніл, дюфастон, плаценту композітум та коензим композітум (антигомотоксичні препарати).

Зазначене лікування застосовували у терміни 14-16, 26-28, 32-34 тижня вагітності.

В процесі обстеження вагітних визначали особливості анамнезу і катамнезу, порівнювали показники соціального положення, фертильності, паритету, перебігу попередніх вагітностей, пуерперального періоду, стан новонароджених та результати об’єктивного, лабораторного та інструментального обстеження. Отримані дані заносили у спеціально розроблені анкети.

З метою оцінки стану фетоплацентарного комплексу проводили ультразвукову фотометрію. Ультразвукові дослідження проводились на апараті “АLOKA SSD-256”. Для оцінки внутрішньоутробного стану плода та скоротливої діяльності матки кардіотокографічні дослідження – на фетальному моніторі ВМТ. Визначення БФПП проводили транс- абдомінальним скануванням за допомогою ультразвукового сканера.

Визначення показників імунограми виконували методом трьохкольорової проточної цитометрії з використанням моноклональних антитіл. Препарат досліджували в люмінесцентному мікроскопі, оснащеному фазово-контрастним пристосуванням (“Люмам-Т3”). Оцінювали характеристики показників імунограми: наявність і активність різних видів імунних клітин (СD), їх абсолютні значення.

Для оцінки імунного статусу вагітних проводили кількісне визначення IL-1b, IL-6 і TNFα в сироватці крові досліджуваних жінок імуноферментним методом за допомогою тест-систем ТОВ “Протеїновий контур” (С.-Петербург).

Більшість лабораторних досліджень виконували за допомогою методу ІФА. Кількісне визначення прогестерону, плацентарного лактогену(ПЛ), хоріонічного гонадотропіну, естріолу, естрадіолу, кортизолу в сироватці крові проводилось методом твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA), сандвіч-типу з використанням наборів Рlacental Lactogen Diagnostic Kit HPL EIA KIT (ВСМ-Diagnostic Systems Laboratories, США), “Стероид ИФА-кортизол” (Санки-Петербург, Росія).

Концентрацію ПАПП-А, IGF-I в сироватці венозної крові визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу “сандвіч”-варіанту з використанням моноклональних антитіл тест-системи - ферти тест М (ДІА-М, Москва, Росія), ПАПП-А – Elisa (DSL Diagnostics), ІФА-наборів для визначення IGF-I без екстракції (DSL-10-2600) (Diagnostic System Laboratories, Техас, США) та ІФА-АД-цАМФ ( ДИА-М, Москва, Росія).

Ефективність лікування у жінок обох груп визначали за даними клінічних проявів, об’єктивного обгляду, даних перебігу вагітності, пологів та стану новонародженого, УЗД, КТГ та визначення в сироватці крові вмісту прогестерону, ПЛ, естріолу, естрадіолу, кортизолу, ПАПП-А, IGF-I, лімфоцитарних субпопуляцій, інтерлейкіну 1b (IL-1b), інтерлейкіну 6 (IL-6) і фактору некрозу пухлини α (TNFα). Крім цього для оцінки ефективності лікувальних заходів використовували достатньо інформативний діагностичний метод кольпоцитологічного дослідження, який відображає гормональну насиченість організму вагітної жінки. Для гормональної цитодіагностики робили підрахунок клітин в мазку, реєстрували наявність або відсутність складчастості клітин, розташування їх, наявність інших елементів.

 Дослідження проводились перед призначенням терапії і через 21 день після застосування альтернативних методів лікування.

Отримані цифрові дані опрацьовували статистично з використанням сучасних методів варіаційної статистики при допомозі програми Excel Microsoft Office з застосуванням для абсолютних чисел критерію Стьюдента.

Результати досліджень та їх обговорення. В результаті ретроспективного аналізу встановлено, що особливостями перебігу сифілісу в сучасних умовах є перевага прихованих рецидивних форм, малосимптомний перебіг інфекції у вагітних. Наявність сифілісу у жінок часто реєструвалась під час вагітності. Перебіг вагітності та пологів у жінок з різними видами сифілісу в більшості випадків був ускладнений багаточисленними патологічними станами.

Так, найчастіше у вказаної групи жінок мала місце анемія вагітних (31,0%), загроза переривання вагітності (21,0%), плацентарна недостатність (28,0%), токсикоз 1-ї половини вагітності (16,0%), ЗВУР (22,0%) та внутрішньоутробна гіпоксія плода. Також було виявлено маловоддя у 8,0% вагітних з сифілісом, багатоводдя – у 17,0%, пізній гестоз – у 12,0%, пієлонефрит вагітних – у 5,0%, вади розвитку плода – у 4,0% та внутрішньоутробне інфікування плода – у 7,0%.

Щодо ускладнень під час пологів, то найчастіше мало місце передчасне вилиття навколоплідних вод – 22,0%. Часто трапляється також раннє вилиття навколоплідних вод – 17,0%, родовий травматизм (розриви шийки матки, промежини, статевих губ) спостерігалися у 15,0% випадків, аномалії відділення посліду – у 14,0% досліджуваних жінок. Також нами констатовано аномалї скорочувальної діяльності матки у 6 жінок (6,0%) та кровотечі у ІІІ-му періоді пологів у 2-х породіль (2,0%) внаслідок гіпотонії матки.

Післяпологовий період у жінок, що хворіють сифілісом, супроводжувався у 7 породіль (7,0%) лактостазом, у 12 породіль (12,0%) - анемією і у 5 жінок (5,0%) – післяродовим ендометритом.

Другим етапом дослідження було вивчення особливостей перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду,стану плода та новонародженого у жінок із сифілісом в анамнезі. Середній вік жінок складав 26,3±2,2 років. Так, в першу чергу необхідно відмітити велику кількість безробітних у основній групі, що склало 33,33% в порівнянні з контрольною, де ця цифра становила 26,67%. Встановлено достатньо високий відсоток сифілісу в анамнезі у службовців - 15,0% та у різноробочих – 18,33% в порівнянні з контрольною групою відповідно 13,33% та 15,0%.

Початок менструальної функції в обох групах не відрізнявся і в середньому складав 12-15 років. У більшості обстежених регулярний менстру-альний цикл встановився відразу. Щодо початку статевого життя, то у жінок основної групи він складав 15,8±1,3 роки, в той час як в контрольній групі даний показник становив 18,6±1,4 роки. Дані показники свідчать, що жінки основної групи, тобто ті, що мали сифіліс в анамнезі, достатньо рано розпочали статеве життя, що могло спричинити їх інфікування, в тому числі і сифілісом.

У ході досліджень були проаналізовані особливості репродуктивної функції жінок даних груп. Звертає на себе увагу суттєво високий рівень самовільних абортів (15,0% у жінок основної групи та у 11,67% жінок контрольної групи практично здорових вагітних). Передчасні пологи ми спостерігали в анамнезі у основній групі у 20,0% жінок і у контрольній групі у 11,67% жінок.

Частіше всього в анамнезі мали місце запальні процеси репродуктивної системи (35,0% у жінок основної групи та 26,66% у жінок контрольної групи), патологічні зміни шийки матки (30,0% у жінок основної та 10,0% у жінок контрольної групи). Проліферативні процеси матки були у 13,33% вагітних основної групи та у 5,0% вагітних контрольної групи, перенесені гінекологічні операції – у 5,0% жінок основної групи та у 6,66% жінок контрольної групи.

Щодо перебігу вагітності у досліджуваних жінок, то анемія вагітних мала місце у 30,0% у вагітних основної групи та 8,33% у вагітних контрольної групи, загроза переривання вагітності у 21,67% вагітних основної групи та 1,67% вагітних контрольної групи, плацентарна недостатність – у 25,0% жінок основної групи та у 3,33% вагітних контрольної групи, ЗВУР – у 18,33% вагітних жінок основної групи та в жодному випадку в контрольній групі практично здорових жінок. Токсикоз 1-ї половини вагітності зустрічався у 15,0% в основній групі жінок із сифілісом в анамнезі та у 3,33% в контрольній групі. Маловоддя було діагностовано у 5,0% вагітних основної групи та у 1,67% вагітних контрольної групи, багатоводдя – у 8,33% жінок основної групи та у 1,67% жінок контрольної групи. Прееклампсія була діагностована у 11,67% вагітних основної групи та у 5,0% вагітних контрольної групи. Також ми спостерігали пієлонефрит вагітних у 6,67% жінок основної групи та у 1,67% вагітних контрольної групи.

За даними КТГ у плодів обстежуваних жінок із сифілітичною інфекцією в анамнезі часто відмічається внутрішньоутробне страждання плода. При аналізі базального ритму у вагітних основної групи ми виявили порушення частоти серцевих скорочень у 6 (10,0%) вагітних і у 3 (5,0%) жінок контрольної групи. Найбільш характерною патологічною ознакою була тахікардія від 161 до 181 скорочення за хвилину і більше, яка була відмічена в 4 (6,67%) спостережень у жінок основної групи і у 2 (3,33%) вагітних контрольної групи. Брадикардія (нижче ніж 110 серцевих скорочень за хвилину) визначена у 2 (3,33%) вагітних основної групи та у жодної з вагітних контрольної групи.

При проведенні комплексної доплерографічної оцінки стану матково-плацентарного та фетоплацентарного кровообігу у досліджуваній групі вагітних в 7(11,67%) жінок основної групи були виявлені геодинамічні порушення, у жінок контрольної групи – в 3(5,0%) випадків.

При аналізі перебігу пологів встановлено, що передчасне і раннє вилиття навколоплідних вод мало місце 33,33% у жінок основної групи та 6,67% у вагітних контрольної групи, передчасні пологи у 10,0% жінок основної групи та у 3,33% жінок контрольної групи, аномалії скорочувальної діяльності матки у 11,67% в основній групі та 3,33% у жінок контрольної групи, дефект посліду відмічено в 10,0% жінок основної групи та 1,67% жінок контрольної групи. Кровотечі у ІІІ-у періоді пологів відмічались у 11,67% породіль основної групи та у 3,33% вагітних контрольної групи. Родовий травматизм – у 6,67% жінок основної групи та у 3,33% жінок контрольної групи. У 1-ї вагітної основної групи було передчасне відшарування плаценти (1,67%).

В післяпологовому періоді у жінок основної та контрольної групи діагностовано наступні ускладнення: післяпологовий ендометрит спостерігався у трьох жінок основної групи (5,0%) та у жодному випадку в жінок контрольної групи. Анемія – у 8,83% жінок основної групи та 1,67% жінок контрольної групи. Лохіометра була у 8,33% вагітних із сифілісом в анамнезі основної групи та у 1,67% вагітних контрольної групи. Післяпологовий період ускладнився розходженням швів після оперативних втручань у 5,0% жінок основної групи.

Щодо новонароджених, то нами встановлено значно більшу кількість розладів ЦНС у новонароджених жінок основної групи - 11,67% у дітей основної групи та 8,33% у дітей контрольної групи. Двоє дітей (3,33%) у жінок основної групи були незрілими.

Для вивчення функціонального стану системи мати-плацента-плід у вагітних досліджуваних груп нами досліджено вміст гормонів у сироватці крові в терміні вагітності 30 тижнів. У групі вагітних з фізіологічним перебігом вагітності рівень прогестерону становив 620,45±32,19 нмоль/л. У групі вагітних з плацентарною недостатністю ми виявили статистично достовірні (р<0,05) показники зниження концентрації прогестерону 487,93±24,2нмоль/л. У групі жінок із сифілісом в анамнезі концентрація естрадіолу була достовірно нижчою у жінок основної групи (42,45±5,12нмоль/л) ніж у жінок з фізіологічним перебігом вагітності(56,43±3,34нмоль/л). Рівень кортизолу у крові вагітних з сифілісом в анамнезі був достовірно нижчим(585,34±45,87нмоль/л) порівняно з жінками із фізіологічним перебігом вагітності (734±42,78 нмоль/л). У спектрі гормональної продукції трофобласту провідне місце займає хоріонічний гонадотропін людини. У вагітних основної групи не виявлено статистично достовірних змін концентрації ХГЛ. З метою визначення функціонального стану плодової частини фетоплацентарного комплексу ми визначили концентрацію естріолу у сироватці крові жінок досліджуваних груп. Оскільки синтез естрогенів відбувається і в плаценті і в організмі плода , визначення їх рівня достовірно свідчить про стан системи мати-плацента-плід. Так, концентрація вказаного гормону у жінок із сифілісом в анамнезі становила 45,32±3,22 нмоль/л, а у практично здорових жінок 59,41±,45 нмоль/л.

Однак, крім гормональної функції, однією з важливих функцій плаценти є синтез великої кількості біологічно активних речовин білкової природи. У вагітних основної групи ми виявили статистично достовірне (р<0,05)зниження рівня плацентарного лактогену 5,9±0,5 мкг/мл проти 8,9±0,7мкг/мл у контрольній групі. Зв’язаний з вагітністю плазменний глюкопротеїд (ПАПП-А)мав наступну концентрацію: 281,6±44,7мкг/мл в групі з сифілісом в анамнезі і 332,2±21,7мкг/мл у практично здорових жінок. З метою визначення функціональної активності метаболічних процесів в плаценті ми визначали вміст інсуліноподібного фактору росту (IGF-1) в сироватці крові вагітних: 455,7±34,2мкг/мл в основній групі і 521,3±34,5мкг/мл в контрольній групі.

При вивченні імунологічного статусу встановлено, що у вагітних з сифілісом в анамнезі показники CD4+ клітин до початку лікування були понижені (р<0,05). Так, у групі пацієнток основної групи рівень CD4+ лімфоцитів склав 29,37±3,42% проти 45,82±4,84% у контрольної групи. Наростання дефіциту рецепторів CD4+ у жінок із сифілісом в анамнезі є переконливим свідченням вираженої дискоординації роботи імунної системи в даній групі пацієнток. Показник CD8+ лімфоцитів на момент первинного обстеження в основній групі був 30,18±4,32%, а в групі здорових жінок він був вищий і складав 32,14±1,86%. Показник CD56+(NK) у жінок основної групи був дещо нижчий (12,63±2,76%), ніж у контрольній групі (14,42±1,97%) (р<0,05). Поряд з цим, нами виявлені різкі зміни зі сторони кількісного вмісту активованих фракцій Т-лімфоцитів. Так, рівень ІПО47+ (HLA-DR+) клітин був зменшений до 8,84±0,46% у основній групі порівняно із групою здорових жінок – 12,34±0,35%. Характеристика кількості CD24+(ІПО24+) не мала маніфестних патологічних спрямувань ( 16,18±1,07% у основній групі та 15,04±0,94% у контрольній групі). Проте, нами встановлено значне зменшення вмісту CD150+(ІПО3+) субпопуляції лімфоцитів до 4,86±0,67% у основної групи порівняно із здоровими вагітними - 6,42±1,05% у контрольній групі.

При дослідженні вмісту цитокінів (таблиця 1) встановлено суттєву різницю у вмісті прозапальних цитокінів IL-1b (26,8±1,7 пкг/мл у контрольній групі та 109,4±12,8 пкг/мл у основній групі), IL-6 (22,3±2,0 пкг/мл у контрольній групі та 97,3±7,4 пкг/мл у основній групі) та TNFα (11,5±0,9 пкг/мл у контрольній групі та 87,5±14,0 пкг/мл у основній групі).

Таблиця 1

Вміст цитокінів у жінок досліджуваних груп

Досліджувані цитокіни	Середні значення цитокінів (пкг/мл)
	Контрольна група (n=60)	Основна група (n=60)
IL-1b IL-6 TNFα	26,8±1,7 22,3±2,0 11,5±0,9	109,4±12,8 97,3±7,4 87,5±14,0

Примітка. р<0,05

Щодо рівня лізоциму сироватки крові, то він (5,92±1,86мг/мл) був достовірно знижений у порівнянні з контрольною групою (9,33±0,54мг/мл). Ще більшу тенденцію до зниження лізоциму в вагітних жінок із сифілісом в анамнезі виявлено нами при дослідженні цервікального слизу. Рівень лізоциму цервікального слизу у контрольній групі становив 11,47±2,05мг/мл і в основній групі – 6,63±0,57мг/мл.

Враховуючи отримані результати : достатньо високий рівень ускладнень під час вагітності та пологів у жінок із сифілісом в анамнезі, значне пригнічення гормональних та імунологічних показників, нами розроблено схему профілактичного лікування жінок зазначеного контингенту. До загальноприйнятого лікування (традиційного) додатково призначали препарати дюфастон, плаценту композітум, коензим композітум, бластомуніл.

Дюфастон – природній гестаген з доведеним імуномодулюючим впливом. Дюфастон забезпечує виражену активацію прогестеронових рецепторів і імунологічні механізми, що забезпечують збереження вагітності.

Плацента композітум – антигомотоксичний препарат, дія якого спрямована на покращення периферичного кровообігу та мікроциркуляції, активацію обмінних процесів в органах і тканинах. Вміст в препараті суїс-органних витяжок, в тому числі з плаценти і гіпофізу, дає можливість нормалізації в цих органах специфічних метаболічних процесів і функцій.

Коензим композітум можна розглядати як „антигомотоксичний вітамін”, що відновлює енергетичні і метаболічні процеси в клітинах через розблокування роботи мультиферментних систем циклу Кребса. Тому, застосування Коензим композитум є важливою ланкою терапії хронічних захворювань, які супроводжуються порушенням нормального метаболізму клітини.

Бластомуніл є сучасним природнім імуномодулятором, що виділений із клітин молочно-кислих бактерій (Lactobacillus delbrueckii) який стимулює клітинний і гуморальний імунітет та активність цитокінів. Препарат підвищує кількість лейкоцитів у периферичній крові при їх зниженому рівні, підсилює фагоцитоз, зменшує рівень імунних комплексів, нормалізує вміст імуноглобулінів класу М та G у сироватці крові, є індуктором інтерферону, інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, покращує мікроциркуляцію крові в тканинах, стимулює процеси їх регенерації, має виражену антибактеріальну та противірусну дію.

Застосування запропонованого комплексу препаратів ми аргументували перш за все його патогенетичною дією. Перенесена сифілітична інфекція викликає в організмі жінки значне пригнічення імунної системи, що при настанні вагітності стає ще більш значним. Тривала імуносупресія призводить до порушення імунорегуляторних механізмів в організмі вагітної , перш за все до пригнічення синтезу гормонів та білків фетоплацентарного комплексу, які і забезпечують нормальний перебіг вагітності і пологів. Запропонований комплекс препаратів сприяє покращенню мікроциркуляції та периферичного кровообігу, активізує обмінні процеси в органах та тканинах, сприяє нормалізації специфічних метаболічних процесів і функцій.

В процесі профілактичного лікування ми оцінювали динаміку клінічних симптомів, дані УЗД, кардіотокографії, лабораторні дані, особливості перебігу вагітності і пологів. Крім цього оцінювали показники імунного статусу та дані кольпоцитології.

Призначення запропонованої схеми лікування у жінок із загрозою переривання вагітності сприяло більш стрімкому регресу клінічної симптоматики. У середньому клінічна картина нормалізувалась на 2-3 доби раніше, ніж при базовій терапії.

У жінок з сифілітичною інфекцією, як вказувалось раніше, часто мала місце плацентарна недостатність – втричі частіше у пацієнток І-ї групи порівняно з ІІ-ю групою. Доповнення комплексної терапії жінкам із сифілісом в анамнезі запропонованими нами препаратами дозволило знизити частоту розвитку прееклампсії більш ніж у два рази. Передчасне вилиття навколоплідних вод спостерігалося втричі частіше в І-й групі порівняно з ІІ-ю групою. Таке ускладнення як багатоводдя спостерігалось вдвічі частіше при традиційному лікуванні вагітних жінок із сифілісом в анамнезі порівняно з ІІ-ю групою. Маловоддя спостерігалося також вдвічі рідше у жінок, пролікованих за запропонованою нами схемою лікування.

Як свідчать проведені нами дослідження, у багатьох вагітних жінок з досліджуваних груп (І-ї групи і ІІ-ї групи) до початку лікування стан плодів за даними кардіотокографічного дослідження був незадовільний. Після проведеного лікування ми відмітили покращення стану плода в І-й групі і в ІІ-й групі – значну різницю показників: вдвічі частіше діагностувалась 5-бальна КТГ-оцінка однаково часто спостерігалась 4-бальна КТГ, в чотири рази рідше – 3-бальна, і в жодного з плодів не було двох та однобальної оцінки стану плода.

Також ми відмітили позитивний вплив запропонованого нами лікування на стан плода, що оцінювалось по ряду показників УЗД. Вдвічі рідше у групі ІІ спостерігалося багатоводдя (13,33% у групі І та 6,67% в групі ІІ) та маловоддя ( 6,67% у групі І і 3,33% у групі ІІ). Затримка розвитку плода по симетричному варіанту діагностувалась втричі рідше у жінок групи ІІ (10,0% у групі І та 3,33% у групі ІІ), а затримка розвитку плода по симетричному варіанту – вдвічі рідше у групі ІІ (13,33% у групі І та 6,67% у групі ІІ). Меконій у водах спостерігався у 10,0% випадків у групі І та в 6,67% вагітних у групі ІІ. Нерівномірне стовщення плаценти діагностували у 10,0% вагітних групи І і у 3,33% групи ІІ. Передчасне дозрівання плаценти було у 16,67% у групі І та у 13,33% у групі ІІ і в одному випадку у групі І при УЗД- обстежені було виявлено амніотичні синехії.

За даними кольпоцитологічних досліджень, у жінок групи ІІ мало місце зменшення кількості проміжних клітин у порівнянні з групою І, з прогресуванням вагітності спостерігається поступове зменшення кількості поверхневих клітин та КІ.

Ефективність запропонованого комплексного лікування вивчалась нами також шляхом дослідження субпопуляційного вмісту лімфоцитів. Проведені дослідження показали, що у жінок із сифілісом в анамнезі показники CD4+ лімфоцитів до початку лікування були значно пониженими. Так у групі І, яка отримувала базову терапію цей показник становив 28,21±0,78%, а в групі ІІ він становив 27,92±1,34%. Після лікування даний показник становив 32,14±3,56% у групі І та 43,12±2,95% в групі ІІ.

Показники CD8+ клітин на момент первинного обстеження в групах дослідження І та ІІ становили 29,20±2,65% у групі І та 27,15±1,67% в групі ІІ. Суттєвого впливу на рівень даної субпопуляції лімфоцитів препарати базового лікування не чинили і склали у групі І - 30,18±4,04%. В групі ІІ відмічено більш істотні позитивні зміни – 33,35±1,23%.

Показник CD56+(NK) клітин на момент первинного обстеження становив 12,34±0,25% у групі І та 11,06±2,15% в групі ІІ. Після лікування у групі І він майже не змінився і становив 12,74±2,02%, а в групі ІІ зріс до 14,15±0,59%.

На момент завершення лікування рівень CD3+ у пацієнток групи ІІ становив 65,02±3,07%, а рівень CD3+ на початок лікування – 58,32±2,45%. Таке зростання показників CD3+ клітин в групі ІІ дослідження є позитивним свідченням ефективності проведеного лікування.

Проведені нами дослідження показали, що в жінок при сифілітичній інфекції показники CD24+(ІПО24+) лімфоцитів до початку лікування були значно пониженими (14,82±1,05% у групі І та 13,15±0,97% в групі ІІ). Після лікування вміст лімфоцитів у групі І зменшився до 12,55±1,57%, а в групі ІІ зріс до 16,05±3,14%.

Показник CD150+(ІПО3+) клітин до лікування був таким: у групі І він склав 4,25±0,43% і в групі ІІ – 3,88±0,46%. Після лікування в групі І ми відмітили тенденцію до зниження цього показника – 3,97±0,05%, а в групі ІІ, пролікованій за запропонованою нами схемою, показник CD150+(ІПО3+) зріс до 6,24±1,29%.

Як видно з представлених даних (таблиця 2), у групі І, пролікованій за загальноприйнятою схемою лікування рівень прозапального цитокіну IL-1b знизився з 119,2±14,5 пкг/мл до 89,2±7,3 пкг/мл, а в групі ІІ, де використовувалося запропоноване нами лікування, отримано зниження рівня IL-1b з 122,8±11,0 пкг/мл до 54,6±4,0 пкг/мл, що майже відповідає нормі (до 50 пкг/мл).

Таблиця 2

Показники цитокінів у досліджуваних жінок із сифілісом в анамнезі при проведенні альтернативних методів лікування

Показники	Група І		Група ІІ
	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування
Середнє значення IL-1b (пкг/мл)	119,2±14,5	89,2±7,3	122,8±11,0	54,6±4,0
Середнє значення IL-6 (пкг/мл)	105,6±11,5	89,2±3,5	108,2±6,1	44,6±2,5
Середнє значення TNFα (пкг/мл)	107,8±8,5	81,4±5,8	108,4±18,5	51,5±11,4

Примітка. р<0,05.

Так, концентрація прозапального цитокіну IL-6 в крові серед обстежених групи І була в середньому 105,6±11,5 пкг/мл на початок лікування і на 21-й день від початку терапії вона становила 89,2±3,5 пкг/мл. А у групі ІІ, пролікованій по запропонованій нами схемі, вміст IL-6 знизився з 108,2±6,1 пкг/мл до 44,6±2,5 пкг/мл (при нормі до 50 пкг/мл для здорових жінок), що свідчить про позитивну динаміку в лікуванні запального процесу.

Рівень вмісту TNFα у сироватці крові перед початком лікування у І-й групі склав 107,8±8,5 пкг/мл, а на 21-й день він знизився незначно і становив 81,4±5,8 пкг/мл. А у ІІ-й групі він становив перед лікуванням 108,4±18,5 пкг/мл і значно знизився після лікування – до 51,5±11,4 пкг/мл, що майже відповідає нормі (до 50 пкг/мл).

Ефективність лікування підтверджена і вмістом лізоциму сироватки крові та цервікального секрету . У вагітних групи І на початок дослідження цей показник становив 6,91±1,43 мг/мл, а при визначенні на 21-й день лікування він склав лише 7,46±0,47 мг/мл.

У групі ІІ, пролікованій по запропонованій нами схемі, ми відмічали позитивний вплив на показники лізоциму сироватки крові, зокрема, до початку лікування його рівень становив 6,74±0,84 мг/мл, а при завершенні лікування – 9,11±2,05 мг/мл.

Динаміка рівнів лізоциму цервікального слизу у досліджуваних нами жінок також залежала від вибраної схеми лікування та носила наступний характер. При використанні базових схем у лікуванні даної когорти пацієнток значного впливу на рівень лізоциму цервікального слизу нами не відмічено. До початку лікування даний показник у пацієнток І-ї групи становив 6,68±1,15 мг/мл, а при визначенні на 21-й день лікування він незначно зріс і склав 7,25±1,54 мг/мл. До початку лікування рівень лізоциму цервікального слизу у жінок ІІ-ї групи становив 6,53±0,45 мг/мл, а після лікування досягнув 10,95±1,11 мг/мл.

Отже, як показали результати наших досліджень, застосування запропонованого комплексу профілактичного лікування дозволяє покращити перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок із сифілісом в анамнезі, нормалізує стан імунної системи та значно покращує внутрішньоутробний стан плода.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання – зниження ускладнень перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок із сифілісом в анамнезі та профілактика ускладнень вагітності та пологів у жінок, що мали в анамнезі сифіліс на основі комплексного дослідження системи мати-плацента-плід та імунологічного статусу.

1.         При проведенні ретроспективного аналізу історій пологів у жінок з сифілісом встановлено, що найчастіше у вказаної групи жінок ми спостерігали анемію вагітних (31,0%), загрозу переривання вагітності (21,0%), плацентарну недостатність (28,0%), токсикоз 1-ї половини вагітності (16,0%), ЗВУР (22,0%) та внутрішньоутробну гіпоксію плода. Також було виявлено маловоддя у 8,0% вагітних з сифілісом, багатоводдя – у 17,0%, пізній гестоз – у 12,0%, пієлонефрит вагітних – у 5,0%, вади розвитку плода – у 4,0% та внутрішньоутробне інфікування плода – у 7,0%.

2.         Апробовані в клінічних умовах швидкі тести на сифіліс були високоінформативними і у 99% співпадали з реакцією Васермана.

3.         При вивченні особливостей перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та стану новонародженого у жінок з сифілісом в анамнезі констатовано, що у вказаної групи жінок ми спостерігали анемію вагітних в 30,0%, загрозу переривання вагітності у 21,67%, плацентарну недостатність – у 25,0% жінок, ЗВУР – у 18,33% вагітних жінок основної групи. Токсикоз 1-ї половини вагітності зустрічався у 15,0% в основній групі жінок із сифілісом в анамнезі. Маловоддя було діагностовано у 5,0% вагітних основної групи, багатоводдя – у 8,33% жінок основної групи. Прееклампсія була діагностована у 11,67% вагітних основної групи. Також ми спостерігали пієлонефрит вагітних у 6,67% жінок основної групи.

Найчастішими ускладненнями в пологах у жінок із сифілісом в анамнезі було: передчасне і раннє вилиття навколоплідних вод (33,33%) передчасні пологи (10,0%), аномалії скорочувальної діяльності матки (11,67%), дефект посліду (10,0%), прогресуюча внутрішньоутробна гіпоксія плода (26,67%), кровотечі у ІІІ-у періоді пологів (11,67%), родовий травматизм (6,67%). У 1-ї вагітної основної групи було передчасне відшарування плаценти.

В післяпологовому періоді у досліджуваних жінок основної групи діагностовано післяпологовий ендометрит у трьох жінок, анемія – у 8,83% жінок, лохіометра - у 8,33% вагітних, розходження швів після оперативних втручань у 5,0% жінок основної групи.

4. При дослідженні вмісту гормонів сироватки крові відмічено достовірно нижчий рівень прогестерону, естрадіолу, естріолу, кортизолу), специфічних білків вагітності (плазменного протеїну (ПАПП-А), плацентарного лактогену, інсуліноподібного фактору росту (IGF-1)) у сироватці крові жінок із сифілісом в анамнезі.

5. У жінок із сифілісом в анамнезі констатовано зниження рівня CD4+ – 29,37±3,42%, CD8+ – 30,18±4,32%, CD56+(NK) – 12,63±2,76%, активованій фракції Т-лімфоцитів ІПО47+ (HLA-DR+) 8,84±0,46%, CD24+(ІПО24+) не мала маніфестних патологічних спрямувань ( 16,18±1,07%). Проте, нами встановлено значне зменшення вмісту CD150+(ІПО3+) субпопуляції лімфоцитів до 4,86±0,67% у жінок із сифілісом.

 Встановлено, що має місце значне порушення імунологічного статусу у жінок із сифілісом в анамнезі. Рівень прозапальних цитокінів IL-1b (26,8±1,7 пкг/мл), IL-6 (22,3±2,0 пкг/мл) та TNFα (11,5±0,9 пкг/мл) вказує на імуносупресію внаслідок перенесеної в минулому інфекції.

6. У жінок із сифілісом в анамнезі є доцільним застосування препаратів дюфастону, плаценти композітум, коензиму композітум та бластомунілу для профілактики загрози переривання вагітності, плацентарної недостатності, ЗВУР. Використання запропонованих лікувальних заходів покращує перебіг на наслідки вагітності та дозволяє знизити частоту переношування вагітності в 2,3 рази, передчасних пологів, плацентарної недостатності ‑ в 2,4 рази, ЗВУР ‑ в 2,5 рази, асфіксії новонароджених – в 2,2 рази. Ефективність запропонованого лікування підтверджена також даними імунологічного статусу досліджуваних жінок.

Практичні рекомендації

1.         Вагітні жінки з сифілісом в анамнезі потребують пильного спостереження під час вагітності та виділення в групу ризику по розвитку акушерських і перинатальних ускладнень.

2.         Для вивчення стану системи мати-плацента-плід доцільне дослідження вмісту гормонів та специфічних білків вагітності.

3.         Всім вагітним жінкам з сифілітичною інфекцією в анамнезі є доцільним проведення профілактичного лікування таких ускладнень перебігу вагітності, як плацентарна недостатність, загроза переривання вагітності, затримка внутрішньоутробного розвитку плода.

4.         До комплексного загальноприйнятого лікування вищевказаних ускладнень перебігу вагітності слід включити дюфастон, плаценту композітум, коензим композітум та бластомуніл з метою корекції імунологічних порушень у вагітних жінок із сифілісом в анамнезі, покращення метаболізму та плацентарного кровообігу, гормонального стану.

5.         В практику роботи родопомічних закладів при необхідності термінового обстеження на сифіліс доцільно впровадити використання експрес-тестів, які є високоінформативними.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

 

1.         Деякі особливості перебігу вагітності і пологів у жінок із сифілісом в анамнезі. - Коханевич Є.В., Камінський В.В., Дудка С.В., Булда О.В.//

Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. Київ, 2001 р. – С.337-340.

2.         Застосування імунохроматографічних тестів для обстеження на сифіліс вагітних жінок.- Камінський В.В., Булда О.В., Єщенко О.Г. // Репродуктивное здоровье женщины. - №2/2004г. – ст.131-134.

3.         Сифілітична інфекція як причина невиношування вагітності. - В.В.Камінський, О.В.Булда. //Репродуктивное здоровье женщины. - №4/2004г. – ст..145-147.

4.         Структура акушерських ускладнень у жінок із сифілісом. -

Камінський В.В., Булда О.В., Однокоз Т.О., Галицький В.А. //Диагностика, лечение и профилактика сифилиса у беременных и детей. Сборник научных работ. Луганск, 2004г. – ст..62-67.

5.         Стан плода та новонародженого при сифілітичній інфекції у матері. - Камінський В.В., Булда О.В. //Сучасна педіатрія. - №3(4)/2004р. – ст.37-40.

6.         Сучасні підходи до лікування невиношування у жінок із сифілісом в анамнезі. – О.В.Булда //Здоровье женщины. - №2(26)/2006р. – ст..173-175.

АНОТАЦІЯ

 

Булда О.В.

Особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та корекція ускладнень у жінок із сифілісом в анамнезі.

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.

Спеціальність 14.01.01 акушерство та гінекологія.

Національна медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика МОЗ України.

Київ, 2008 рік.

Дисертація присвячена питанню сучасного акушерства та перинатології – профілактики ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок із сифілісом в анамнезі.

На підставі клініко-лабораторних і інструментальних методів дослідження встановлені особливості акушерської та перинатальної патології при наявності у вагітних сифілітичної інфекції в анамнезі. Встановлено, що у жінок із сифілісом в анамнезі вагітність часто ускладнюється плацентарною недостатністю, загрозаю переривання вагітності, затримкою внутрішньоутробного розвитку плода. Досліджено гормональний та імунологічний статус вагітних з сифілісом в анамнезі.

 Науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень на підставі використання плаценти композітум, коензиму композітум, бластомунілу та дюфастону за розробленою схемою. Це дозволило знизити частоту ускладнень у перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду.

Ключові слова: вагітність, пологи, ускладнення, сифіліс.

АННОТАЦИЯ

Булда О.В.

Особенности течения беременности, родов, послеродового периода и коррекция осложнений у женщин с сифилисом в анамнезе.

Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л.Шупика МЗ Украины.

Киев, 2008 год.

Диссертационная работа посвящена проблеме течения беременности, родов, послеродового периода, состояния новорожденного у женщин с сифилисом в анамнезе. Проведено ретроспективное исследование 100 историй родов беременных женщин с сифилисом и 80 историй родов практически здоровых беременных женщин. На следующем этапе исследовано 120 женщин, которые с соблюдением принцыпов рандомизации были разделены на две группы : основная группа состояла из 60 беременных женщин с сифилисом в анамнезе, в группу сравнения входили 60 беременных женщин без акушерской и соматической патологии. Далее исследовались две группы: І-я группа - 30 беременных женщин с сифилисом в анамнезе с общепринятыми лечебно-профилактическими мерами и ІІ-я группа - 30 беременных женщин с сифилисом в анамнезе, пролечённые по разработанной авторской схеме.

У всех исследованных беременных изучены анамнестические, клинические, гормональные данные, иммунологический статус у женщин с сифилисом в анамнезе. Состояние плода оценивали с помощью КТГ, УЗИ с определением биофизического профиля.

Полученные результаты свидетельствуют, что у женщин с сифилисом в анамнезе чаще чем у практически здоровых женщин беременность осложняется анемией беременных (30,0%), угрозой прерывания беременности (21,67%), плацентарной недостаточностью (25,0%), ЗВУР (18,33%), маловодием (5,0%), многоводием (8,33), преэклампсией (11,67%).

В ходе исследований получены новые данные об особенностях течения беременности и родов, состояния новорожденных у женщин с сифилисом в анамнезе. Апробировано и доказано высокую диагностическую ценности экспресс-тестов на сифилис. Проведены исследования состояния фетоплацентарной системы : гомонов сыроватки крови – прогестерона, эстриола, хорионического гонадотропина, эстрадиола, кортизола и специфических белков беременности – плазменного протеида, хорионического соматомаммотропина, инсулинподобного фактора роста. Гормональный статус также исследовался с помощью кольпоцитологии. Иммунологическое состояние беременных исследованных групп проводилось путём определения уровня субпопуляционного содержания лимфоцитов и уровня цитокинов в сыроватке крови.

Впервые на основании комплексного изучения гормонального и иммунологического статуса женщин с сифилисом в анамнезе установлено существенное угнетение указанных показателей.

Научно обоснованы, разработаны и внедрены практические рекомендации относительно снижения частоты акушерских и перинатальных осложнений на основании использования плаценты композитум, коэнзима композитум, бластомунила и дюфастона по разработанной схеме. Это позволило снизить частоту осложнений в протекании беременности, родов и послеродового периода.

Ключевые слова: беременность, роды, осложнения, сифилис.

ANNOTATION

Bulda O.V.

Peculiarity of pregnancy, labor and postpartum period in women with syphilis in the past.

Thesis for degree of candidate of medical sciences.

Speciality 14.01.01 – obstetrics and gynecology.

P.L.Shupic National Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine.

Kyiv, 2008.

On the basis of clinico-laboratory and functional methods of investigation the distinctive features of obstetrics and perinatal pathology in women with syphilis in the past.

The practical recommendations aimed at the redactions of the frequency of obstetric and perinatal complications on the basis of the use of placenta compositum, coenzyme compositum, blastomunil and duphaston according to developed dosage schedule have been scientifically substanted, worked out and introduced. It has permitted to reduce the frequence of perinatal mortality and morbility in women with syphilis in the past.

Key words: pregnancy, delivery, complications, syphilis.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ БУЛДА ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА УДК : 618.39:616.972-08 ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ, ПОЛОГІВ, ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІО

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу