Кафедра фінансів

 

Контрольна робота

з дисципліни: «Валютне регулювання»

Зміст

1. Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення (№17)

2. Управління валютною позицією уповноваженого банку (№40)

Література

17. Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення

Валютний курс, встановлення якого в переважній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певні функції, головними з яких є:

-          сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;

-          сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;

-          порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах;

-          порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;

-          перерозподіл національного продукту між окремими країнами;

-          інтернаціоналізація господарських зв'язків тощо.

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют. Купівельна спроможність валюти визначається вартістю певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.

Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності — РРР (purchasing power parity). Вважають, що теорія паритету купівельної спроможності була висунута ще в 1556 р. Мартіном де Ацпілкуєта Наварро. Пізніше її досліджували Д. Рікардо та Д. Юм, а в остаточному варіанті вона була сформульована лауреатом Нобелівської премії Ірвіном Фішером. Згідно з теорією РРР валютний курс змінюється настільки, наскільки це потрібно для того, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Інакше кажучи, ціна одиниці одного й того самого товару в одній країні має відповідати ціні на цей товар в іншій країні, перерахованій на поточний валютний курс.

Наприклад, при заниженні курсу японської єни відносно американського долара японські товари в США будуть коштувати дорожче, а американські в Японії — дешевше. З відтоком доларів за кордон відбувається падіння цін на товари на внутрішньому ринку країни та підвищення цін за кордоном разом з одночасним збільшенням попиту на товари на внутрішньому ринку. Це, в свою чергу, буде сприяти підвищенню цін або підвищенню курсу валюти. Такий процес може відбуватися доти, доки обидві валюти не досягнуть певної пропорції, яка б відображала збалансованість цін на один і той самий товар у різних країнах (рис. 1).

Рис. 1. Схематичне зображення: теорії паритету купівельної спроможності валюти

Отже, у спрощеному вигляді паритет купівельної спроможності можна відобразити формулою

де Цв — ціна за одиницю певного товару на внутрішньому ринку;

Кп — поточний валютний курс грошових одиниць двох країн, товари яких порівнюються;

Дз — ціна за одиницю того самого товару на зовнішньому ринку.

Залежно від номенклатури товарів, які беруть для розрахунку, РРР може бути частковим (за обмеженим переліком товарів або товарних груп) та загальним (за валовим національним продуктом).

Існує кілька методик розрахунку паритету купівельної спроможності валют. Найпростішим є зіставлення вартості порівняльного набору товарів і послуг (споживчого кошика) в різних країнах:

де n — кількість порівнюваних видів товарів (послуг) в обох
країнах;

Ц_і^В — ціна одиниці товару (послуги) і-го виду в країні В;

Ц_і^А — ціна одиниці товару (послуги) і-го виду в країні А;

Ті — товар (послуга) і-го виду.

Прикладом застосування запропонованої методики може бути розрахунок, наведений у табл. 1.

Таблиця 1.

Умовний розрахунок вартості товарного набору в Україні та Великобританії

Вид товару	Великобританія, ф. ст.	Україна, грн.	Розрахунковий валютний курс
Чоловічий костюм	100	420	4,20
Жіночий костюм	150	580	3,87
Взуття чоловіче	50	200	4,00
Взуття жіноче	70	290	4,14
М'ясо	2,5	6,5	2,60
Молоко	0,8	0,5	0,63
Всього	373,3	1497,0	4,01

На основі наведених розрахунків можна припустити, що валютний курс гривні до фунта стерлінгів становить 4,01 грн. за 1 фунт.

Загальний РРР можна розрахувати також індексним методом:

де І_ррр— індекс паритету купівельної спроможності;

І_Ф^В — індекс фізичного обсягу внутрішнього валового продукту за певний проміжок часу в країні В;

І_ц^В —індекс цін в країні В;    

І_Ф^А — індекс фізичного обсягу ВВП в країні А;

І_ц^А —індекс цін в країні А.

Наприклад, І_Ф^В = 1,001, тобто приріст фізичного обсягу ВВП становив за рік 0,1%, І_Ф^А = 1,03 (3), І_ц^В = 1,20 (20), І_ц^А = 1,02 (2%). Тоді індекс паритету купівельної спроможності становитиме 1,1433. Це означає, що курс національної грошової одиниці країни В по відношенню до валюти країни А підвищиться на 14,33% , а її купівельна спроможність знизиться.

З метою уникнення впливу особливостей ціноутворення та оподаткування в окремих країнах можна застосувати метод розрахунку РРР на основі співвідношення витрат виробництва (собівартості продукції), що дає змогу уникнути окремих політичних, кон'юнктурних чи спекулятивних чинників курсоутворення.

На особливу увагу заслуговує метод розрахунку РРР, який ґрунтується на визначенні співвідношення ефективних виробничих витрат — заробітної плати (3) та продуктивності праці (П).

де З^А, З^В — рівень заробітної плати в країнах А і В;

П^А, П^В — рівень продуктивності праці в країнах А і В.

Отже, визначення паритету купівельної спроможності дає змогу зробити висновок, що валютний курс визначається відносною вартістю грошей в двох країнах, яка, в свою чергу, залежить від рівня цін, а останній — від кількості грошей у обігу.

Прибічники теорії РРР вважають, що вирівнювання валютного курсу на основі зіставлення купівельної спроможності валют відбувається не автоматично, а за умови дії інших чинників.

У зв'язку з тим, що процес формування валютного курсу належить до сфери міжнародного грошового обігу, можна вважати, що він є одним із елементів кількісної теорії грошей, яка встановлює пряму залежність між грошовою масою і цінами. Ця залежність відображається рівнянням обміну, запропонованим І. Фішером у 1912p.:

де М — грошова маса; V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Q — фізичний обсяг виробництва.

Виразивши рівень цін як

та підставивши його в рівняння РРР, яке характеризує співвідношення цін на окремі товари в різних країнах, одержимо залежність показника РРР від обсягів грошової маси в обігу, швидкості обігу грошей та обсягів виробництва:

За таких умов валютний курс має бути прямо пропорційним до обсягу грошової маси та швидкості обігу грошей і обернено пропорційним до обсягів виробництва, що дає змогу вважати його показником стану рівноваги національної економіки.

Однак у зв'язку з відмінністю рівнів економічного та політичного розвитку різних країн, кліматичними, соціально-культурними особливостями тощо оцінка і прогнозування валютних курсів на основі теорії РРР має обмежене практичне застосування, а тому цей показник слід розглядати як одну із складових частин загального процесу курсоутворення.

Співвідношення між рівнем цін, імпортом і експортом при гнучких валютних курсах показано на рис. 1.

 

40. Управління валютною позицією уповноваженого банку

Однією із функцій валютного регулювання та валютного контролю, які здійснює Національний банк України, є розробка рекомендацій і організація контролю за додержанням уповноваженими банками нормативів валютних позицій.

Валютною позицією називають співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов'язань із кожної іноземної валюти, яке складається внаслідок здійснення уповноваженим банком валютних операцій. Валютні .позиції класифікують за ознаками: відкрита або закрита, довга або коротка.

Закритою валютну позицію вважають у тому випадку, якщо сума купівлі валюти збігається з сумою проданої валюти. Відкритою є позиція, якщо сума вимог і зобов'язань не збігається.

Довгою (long position) є валютна позиція, якщо вимоги в іноземній валюті перевищують зобов'язання у відповідній валюті, а короткою (shot position), якщо зобов'язання перевищують вимоги у відповідній іноземній валюті.

Вперше в Україні управління валютною позицією уповноваженого банку з метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс було запроваджено постановою Правління Національного банку України "Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України" від 16 травня 1995 р. за №119.

Відповідно до цієї постанови для здійснення уповноваженими банками купівлі й продажу на валютному ринку України іноземної валюти за національну валюту Національним банком України залежно від суми власного капіталу банку встановлювався ліміт у розмірі, еквівалентному:

для уповноважених банків із власними коштами (капі
талом) не менше за 300 тис. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 300 тисяч до 600 тис. ЕКЮ — 7 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 600 тис. до 1 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) більш як 1 млн. ЕКЮ — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Для встановлення мінімуму відкритої валютної позиції уповноважені банки були зобов'язані щокварталу подавати регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження розрахунки суми власних коштів. Відповідні управління встановлювали кожному банку в доларовому еквіваленті ліміт відкритої валютної позиції та повідомляли в письмовій формі уповноважений банк.

З 1996 р. постановою Правління Національного банку України "Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України" від З січня 1996 р. ліміти відкритої валютної позиції встановлювалися за таким самим принципом, проте в інших розмірах:

для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) 700 тис. і до 1 млн. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) від 1 млн. і до 3 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків з власними коштами 3 млн. ЕКЮ і більше — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Сьогодні управління валютною позицією комерційного банку здійснюється за нормативами та в порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" №10, затвердженою постановою Правління Національного банку України в 1998 р. Відповідно до неї Національний банк України встановлює для уповноважених банків чотири нормативи відкритих валютних позицій: Н15, Н16, Н17 та Н18.

Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (Н15) розраховується як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку (Вп) до капіталу банку (К):

Н 15 = Bn/К - 100%.

Для розрахунку нормативу за кожною іноземною валютою підраховується підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку. Якщо вартість активів і позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов'язань, відкривається довга відкрита валютна позиція. Якщо вартість пасивів і позабалансових зобов'язань перевищує суму активів і позабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція. Сума довгої відкритої валютної позиції вказується із знаком "плюс", короткої — із знаком "мінус".

Оскільки план рахунків бухгалтерського обліку є мульти-валютним, з кожної іноземної валюти підраховується підсумок за всіма балансовими активами та зобов'язаннями банку І, II, III і IV класів (крім розділів 43, 44, 45) та позабалансовими активами й зобов'язаннями банку IX класу (тільки групи 920, 921, 929, 935, 936) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 1997 р. за №388.

Загальна сума відкритої валютної позиції в цілому в уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку до 1 липня 1998 р. було встановлено на рівні до 40 відсотків. З 1 липня 1998 р. до 1 жовтня 1998 р. значення нормативу Н15 не могло перевищувати 30, а з 1 жовтня 1998 р. — 20 відсотків, а відповідно до постанови Правління НБУ "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 1998 р. №524 у зв'язку із значними коливаннями валютних курсів протягом вересня—жовтня 1998 р. з 15 січня 1999 р. значення нормативу Н15 встановлено на рівні до 35 відсотків.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті (НІ 6) розраховується як відношення суми відкритої позиції у ВКВ у гривневому еквіваленті (Він) до капіталу банку (К):

Н 16 = Він/К • 100%.

За кожною вільно конвертованою валютою обчислюється довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.

До вільно конвертованої валюти належать валюти, перелічені в І групі Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. №34.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті до 1 липня 1998 р. було встановлено на рівні до 20 відсотків, з 1 липня 1998 р. — не більш як 15, з 1 жовтня 1998 р. — не більш як 10, а з 15 січня 1999 р. — до ЗО відсотків (довга відкрита валютна позиція) і до 5 відсотків (коротка) відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 1998 р. №524.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції в неконвертованій валюті (Н17) розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції в неконвертованій валюті у гривневому еквіваленті (Вн) до капіталу банку (К):

Н 17 = Вн/К•100%. За кожною неконвертованою валютою обчислюється довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату).

До неконвертованої валюти належать валюти, перелічені в II і III групах Класифікатора іноземних валют.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в неконвертованій валюті до 1 липня 1998 р. не могло перевищувати 10, з 1 липня 1998 р. — 5, а з 15 січня 1999 р. — не більш як 3 відсотки.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції в усіх банківських металах (Н 18) визначається як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції в усіх банківських металах у гривневому еквіваленті (Вм) до капіталу банку (К):  

H 18 = Bм/K ·100%.

Здійснюючи операції з банківськими металами на валютному ринку України, банки керуються Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р. №637/97-ВР та положенням "Про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України", затвердженим постановою Правління Національного банку України 24 лютого 1998 р. №65.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах було встановлено на рівні до 10, а з 15 січня 1999 р. — не більш як 2 відсотки.

Для визначення нормативів відкритої валютної позиції до розрахунку капіталу береться сума капіталу, зафіксована за балансом на попередній день.

Нормативи відкритої валютної позиції розраховуються за формою №450, наведеною в "Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України", затверджених постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 1997 р. за №436.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щодня і окремо щодо кожної іноземної валюти.

До операцій, що впливають на відкриту валютну позицію уповноваженого банку, належать:

купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні і строкові операції (на умовах "своп", "форвард", "опціон" та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах незалежно від способів і форм розрахунків за ними;

-          одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів
або витрат і нарахування доходів і витрат, що обліковуються
на гривневих рахунках;

-          купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

-          надходження коштів в іноземній валюті до статутного
фонду за умови, що банк несе зобов'язання перед засновниками-нерезидентами в іноземній валюті;

-          погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній
валюті, списання якої здійснюється з гривневого рахунку витрат;

-          інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення
вимог в одній валюті у разі розрахунків за ними в іншій ва
люті, в тому числі й національній, що приводять до зміни структури активів за незмінності пасивів, і навпаки).

Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.

Уповноважений банк одержує право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на право проведення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати її відкликання Національним банком України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 1998 р. №524 статутний капітал банку, сплачений у вільно конвертованій валюті, не береться до уваги при визначенні нормативів відкритої валютної позиції та довгої відкритої позиції у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому рахунку в Національному банку України.

Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку України для розрахунку відкритої валютної позиції визначається банками самостійно щодекади.

За коштами статутного капіталу банків у вільно конвертованій валюті, розміщеними на окремому рахунку в Національному банку України, сплачується ставка на рівні "LIBOR-1".

За порушення комерційними банками нормативів відкритої валютної позиції відповідно до ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та "Положення про застосування Національним банком України санкцій за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 травня 1995 р. №115 (із змінами та доповненнями), встановлено відповідні заходи впливу (за кожний випадок порушення), перелік яких наведено в табл. 1.

Заходи впливу за порушення економічних нормативів до комерційних банків застосовуються регіональними управліннями Національного банку України згідно з постановою Правління Національного банку України "Про затвердження положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства" від 4 лютого 1998 р. за №38 з обов'язковим погодженням з управлінням контролю економічних нормативів Департаменту безвиїзного нагляду. Національний банк України залишає за собою можливість вживати інших заходів впливу та встановлювати порядок їх використання залежно від конкретної економічної ситуації.

Таблиця 1.

Заходи впливу за порушення комерційними банками нормативів відкритої валютної позиції уповноваженого банку

Порушення нормативів	Заходи впливу за порушення
	одноразове		повторне	систематичне
	примусові	непримусові
1. Загальної відкритої валютної позиції — H 15	Лист із зобов'язаннями		Штраф	Відкликання ліцензії на проведення банківських операцій з валютою
2. Відкритої валютної позиції у ВКВ — H 16		Штраф	Зменшення нормативного значення відкритої валютної позиції	Відкликання ліцензії на проведення банківських операцій з валютою
3. Відкритої валютної позиції у НКВ — H 17	Лист із зобов'язаннями		Письмове попередження	Зменшення нормативного значення відкритої валютної позиції
4. Відкритої валютної позиції в усіх банківських металах — H 18	Лист із зобов'язаннями		Штраф	Відкликання ліцензії на проведення операцій з банківськими металами

У разі неузгодження зазначеного питання між Департаментом безвиїзного нагляду та регіональними управліннями Національного банку України остаточне рішення виносить Правління Національного банку України.

До одноразового порушення належить невиконання протягом одного місяця загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що встановлюються із розрахунку середньозваженої величини) та протягом одного разу (за нормативами, що розраховуються для кожного випадку порушення).

До повторного порушення належить невиконання протягом, двох місяців загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються із розрахунку середньозваженої величини) і протягом двох та більше разів (за нормативами, що розраховуються за кожний випадок порушення).

До систематичного порушення належить невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються із розрахунку середньозваженої величини) та протягом місяця (за нормативами, що розраховуються для кожного випадку порушення). При цьому повторним і систематичним порушенням економічних нормативів вважається таке, що відбувається або кожного місяця (дня) поспіль або через певний проміжок часу.

Якщо банк порушив одночасно кілька нормативів відкритої валютної позиції, штраф стягується з розрахунку більшої суми.

Контроль за співвідношенням довгих і коротких валютних позицій банку, а також додержанням нормативів відкритих валютних позицій має важливе практичне значення для управління валютними ризиками з метою їх зниження чи уникнення.

Враховуючи значні коливання валютного курсу протягом вересня—жовтня 1998 p., Національний банк України постановою від 17 грудня 1998 р. №524 дозволив регіональним управлінням НБУ не вважати порушенням відхилення в додержанні комерційними банками всіх обов'язкових економічних нормативів (крім нормативів ліквідності) тільки в частині відхилень, що спричинені зміною курсу гривні (до завершення строку дії кредитних угод).

Список літератури

1.         Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.

2.         Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.

3.         Гребельник, О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності [Текст] : підручник / О. П. Гребельник. - 3-е вид., перероб. та доп. - К. : ЦУЛ, 2008. - 432 с.

4.         Дзюблюк, О.В. Валютна політика [Текст] : підручник / О. В. Дзюблюк. - К. : Знання, 2007. - 422 с.

5.         Поєдинок, В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності [Текст] : навчальний посібник / В. В. Поєдинок ; Мін-во освіти і науки України. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 288 с.

6.         Попов, Є. Є. Фактори впливу на валютний курс та його регулювання [Текст] / Є. Є. Попов // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - N 8. - C.31-35

7.         Правові основи зовнішньоекономічної діяльності [Текст] : навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України ; ред. Л. С. Сміян. - К. : КНТ, 2008. - 416 с.

8.         Про систему валютного регулювання і валютного контролю [Текст] : декрет / Україна. Кабінет Міністрів. - [Б. м. : б. и.], 1993. - Б. ц.

9.         Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст] : підручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2007. - 632 с.

10.       Хомутенко, В.П. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності [Text] : навчальний посібник / В. П. Хомутенко, В. В. Немченко, І. С. Луценко. - К. : ЦУЛ, 2009. - 474 с.

Кафедра фінансів Контрольна робота з дисципліни: «Валютне регулювання» Зміст 1. Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення (№17) 2. Управління валютною поз

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу