База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

План

Вступ.. 2

1. Статус, як позиція людини, що визначає її положення у суспільстві 3

1.1. Соціальний та особистісний статус. 3

1.2. Ранги статуса. 4

1.3. Приписаний і природжений статус. 5

2. Теорії соціальних ролей. 7

2.1. Систематизація соціальних ролей за Т. Парсонсом. 10

2.2. Структура соціальних ролей. 10

Висновок.. 12

Список використаної літератури.. 13

Вступ

Основні положення рольової теорії особистості були сформульовані американськими соціологами Дж. Мідом в і Р. Мертоном, а також активно розроблялися Т. Парсонсом. Рольова теорія особистості описує її соціальне поводження двома основними поняттями: “ соціальний статус “ і “ соціальна роль “. Будь-яка людина займає багато позицій в суспільстві, бо бере участь в найрізноманітніших групах і організаціях. Наприклад, візьмемо будь-якого із студентів: студент, молодий чоловік, син, спортсмен, член народного руху, греко-католик і т.д. Кожна з цих позицій може мати і для самої людини, і для оточуючих більше або менше значення, оцінюватися по-різному. Кожний з нас має набір соціальних і особистісних статусів, оскільки ми беремо участь у багатьох великих і малих групах.

Соціальний статус позначає конкретне місце, що займає індивід у даній соціальній системі. Сукупність вимог, пропонованих індивіду суспільством, утворить зміст соціальної ролі. Соціальна роль - це сукупність дій, що повинна виконати людина, що займає даний статус у соціальній системі. Кожен статус звичайно включає ряд ролей. Які будуть розкриті в данній темі.

1. Статус, як позиція людини, що визначає її положення у суспільстві

Певна позиція в соціальній структурі групи або спільності, що пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків, є "статус". Позиція викладача має сенс лише у зв'язку з позицією студента і ректора вищого навчального закладу, а того - у зв'язку з позицією міністра освіти і т.д. Статус викладача, і будь-який інший статус, визначений відносно всієї системи вищої освіти. Соціальний статус позначає конкретне місце, що займає індивід у даній соціальній системі

1.1. Соціальний та особистісний статус.

Необхідно розрізняти два види статусу - особистий і соціальний. Соціальний статус вживається у двох значеннях - широкому і вузькому. З широким слововживанням пов'язане становище, яке людина займає об'єктивно в соціальній структурі суспільства. У вузькому смислі соціальний статус - становище людини, яке вона автоматично займає як представник великої соціальної групи (професійної, класової, наукової, демографічної і т.д.). Й досі побутує думка-пережиток щодо жінок. Буденна свідомість вважає, що з керівною роботою або політикою вона впорається гірше чоловіка, саме тому, що вона - жінка. Побутує також думка, що "всі підприємці - шахраї", "всі чоботарі - п'яниці".

Особистісний статус - становище, яке людина займає в малій, або первинній групі, в залежності від. того, як вона оцінюється за її індивідуальними якостями. Якщо соціальний статус відіграє пріоритетну роль серед незнайомих, то особистісний - серед знайомих людей, які й становлять первинну, малу групу. Коли ми представляємо себе незнайомим людям, особливо офіційним представникам якоїсь зарубіжної організації, установи, фірми, ми називаємо зазвичай місце праці, соціальне становище, вік, національність, освіту і т. ін. А коли ми спілкуємось зі своїми добрими знайомими, для них важливішими є не наші соціальні-статусні характеристики, а наші особистісні якості, неформальний авторитет.

Кожний з нас мас набір соціальних і особистісних статусів, оскільки ми беремо участь у багатьох великих і малих групах. В процесі соціальної взаємодії вони можуть не співпадати. Така ситуація виникає тоді, коли індивід займає високу статусну позицію в одній соціальній групі і низьку - в іншій, і коли права і обов'язки одного статуса суперечать правам і обов'язкам іншого статуса або перешкоджають їх виконанню. Наприклад, народний депутат Л. може мати високий рейтинг серед своїх виборців, але одночасно бути посереднім або поганим оратором. В цьому випадку ми маємо справу з неспівпадінням статусів першого роду. Але можлива і зовсім інша ситуація. Той же самий народний депутат може виявитися тіньовиком або тісно пов'язаним з корумпованими колами. В цьому випадку виникає принципова несумісність двох статусів: характерні ознаки поведінки тіньовика або корупціонера знаходяться у вражаючій суперечності зі статусом народного депутата, з необхідними для нього професійно-політичними характеристиками - бути професійним політиком і чесною перед законом людиною.

1.2. Ранги статуса.

Якщо статус розглядається як місце в ієрархії, його називають рангом. Ранг статуса визначає те, яким він є - високим, середнім чи низьким. Скажімо, один і той же пан К. як книголюб - ціниться дуже високо в колі близьких друзів, але товариші по службі вважають його посереднім інженером, а в сім'ї дружина і діти споглядають на нього навіть зпогорда. Зрозуміло, що у пана. К. три різних статуса, які мають три різних ранги: високий, середній і низький. Рідко кому вдається мати високий статус у всіх групах, де йому приходиться брати участь.

Кожну людину можна охарактеризувати статусним набором (цей термін введений американським соціологом Р. Мертоном). Статусний набір - сукупність всіх статусів, який займає індивід. В цьому наборі статусів завжди знайдеться ключовий, або головний. Головним статусом називається найбільш характерний для даного індивіда статус, за яким цого виділяють оточуючі або з яким вони ототожнюють його.

Для жінок в традиційному суспільстві головним найчастіше був статус домогосподарки, для чоловіків - і тоді, і тепер - статус, зв'язаний з основним місцем праці або заняття: "директор фірми", "менеджер", "робітник на промисловому підприємстві", "професор", "працівник ДАТ" і т.д. Головним виступає той статус, який визначає стиль життя, коло знайомих, манеру поведінки і т.п. Для наукової інтелігенції головним найчастіше є не місце праці або рід занять, а вчений ступінь, а для менеджерів - посада або ієрархічний ранг.

1.3. Приписаний і природжений статус.

В залежності від того, чи займає людина певну статусну позицію завдяки наслідуваним ознакам (стать, раса, національність) або завдяки власним зусиллям, відрізняють два види статусів: статус, який приписується, і статус, який досягається. Приписаний статус не співпадає з природженим. Негр - природжений статус. Чоловік - природжений статус, який описує стать. Українець - природжений статус, який засвідчує національність, а от громадянин України

- це приписаний статус. Хоча і стать як природжений статус, і громадянин, як приписаний статус, можна змінити за бажанням. У точному розумінні природженим є біологічно успадкований статус. Точно кажучи приписаним є соціальне набутий, але однаковий назвою з природженим і приписаним статусом.

Досягнутим називається статус, який людина одержує завдяки власним зусиллям, бажанню вільного вибору, заслугам, званню і т.д. Статус директора підприємства, комерційного банку, депутата, професора, чемпіона світу або президента країни можна, як правило, досягти застосовуючи свої знання, вміння, наполегливість, навички, завдяки величезній праці, долаючи труднощі і перешкоди на шляху досягнення мети.

Спеціалісти виділяють також змішаний статус. Він має риси і приписаного і досягнутого статусів. Наприклад, звання доктора наук є досягнутим статусом, але пізніше воно перетворюється у приписаний, бо вважається по життєвим, хоча і не наслідуваним. Спеціаліст-інженер - приписаний статус, але в результаті банкрутства підприємства став безробітним не за своєю волею і після реєстрації на біржі праці одержав статус безробітного. Таких прикладів змішаного статуса можна наводити і наводити безліч.

В реальній життєдіяльності соціальний статус особистості як співвідносна категорія, що функціонує лише у відповідності зі статусом інших людей, проявляється в різних ролях, які виконує в процесі взаємодії з оточуючими людьми дана особистість. В будь-якій взаємодії (чи то футбольна гра з наявністю на полі суддів та гравців, а на трибунах - вболівальників, чи то вузівська аудиторія, де професор читає лекцію студентам, чи то сім'я, яка складається з подружжя і дорослих дітей) індивіди виконують певні ролі. В кожній соціальній ситуації кожен з нас виконує певну роль: суддя на футбольному полі, ігрок, футбольний болільник, професор, студент, чоловік, дружина, донька, син і т.д. Одні в цих ситуаціях виконують більш важливі, інші менш важливі ролі, але кожна з них здійснюється за певним "сценарієм". Поняття соціальної ролі означає сукупність вимог, які пред'являють до осіб, що займають певні соціальні позиції.

2. Теорії соціальних ролей

Існує два основних підходи в межах теорії соціальних ролей. Вперше поняття ролі було систематично представлено представником символічного інтеракціонізму Дж. Мідом в 1934 р. Ролі уявлялись ним як результат дослідного і творчого процесу взаємодії, як очікувальна поведінка взаємодіючих індивідів. Другий підхід був запропонований американським соціологом Л. Лінтоном у 1936 р.; пізніше він став складовою частиною функціоналізму. Прихильники цього підходу відкидають як ідею прийняття ролі в якості характерної форми взаємодії, так і ідею побудови ролі в якості її результату. Вони розглядають соціальну роль як динамічну сторону соціального статусу, як його функцію, зв'язану з набором норм, у відповідності з яким особистість повинна вести себе в певних ситуаціях.

Вище вже йшла мова про статусний набір - сукупність всіх статусів, які належать одній людині. Р. Мертон ввів в соціологію ще одне поняття - "ролевий набір", який позначає сукупність ролей (ролевий комплекс), асоційованих з одним статусом індивіда. Кожен статус зазвичай включає ряд ролей. Так, під статусом університетського професора розуміються такі ролі, як "викладач", "дослідник", "наставник молоді", "автор наукових праць", "спеціаліст зі своєї галузі знань" тощо. І кожна роль у повному наборі вимагає особливої манери поведінки і спілкування з людьми. Навіть подібні ролі професора - "викладач" і "наставник" - передбачають різне відношення до студетів. Перша полягає у додержанні формальних норм і правил: читання лекцій, перевірки домашніх завдань, прийом екзаменів. Друга вимагає неформального спілкування зі студентами в якості мудрого порадника або старшого друга. Кожна роль в ролевому наборі постає, таким чином, сукупністю неподібних на інші відношення. З колегами по кафедрі у професора складаються одні взаємовідносини, з ректоратом - другі, з видавництвом - треті; студентами - четверті. В підсумку ролевий набір формує набір соціальних відносин.

Прогрес засвоєння людиною соціальної ролі включає в себе три основних компоненти:

• інтерналізацію (тобто глибоке внутрішнє засвоєння) індивідом мотивацій орієнтирів поведінки;

• надання з боку суспільства індивіду сприятливих для нього умов діяльності у відповідності приписаними йому (і ним самим обраними) ролями;

• дотримання з боку виконуючих свої ролі індивідами належних рівнів стосовно колективних експектацій (Т. Парсонс).

У функціонуванні соціальних ролей можна виділити три основних блоки:

• уявляюча роль - система певних очікувань і соціальних груп, орієнтована на суб'єкти ролевої поведінки;

• суб'єктивно сприймаюча роль - сукупність тих специфічних експектацій, які приписує сама собі людина, що має певний статус, тобто суб'єктивна уява про те, як вона повинна вести себе у взаємодії з особами інших соціальних статусів;

• граюча роль - реально втілена в конкретних вчинках поведінки даної особистості, що володіє цим статусом, стосовно іншої особи (інших осіб) з іншим або однаковим статусом.

Виконання соціальної ролі - це завжди реальна поведінка людини в певній ситуації, яка може відрізнятися від приписаної ролі. Все тут залежить від того, як ми усвідомлюємо дану роль, як ведемо себе в певній ситуації, чи виходимо за рамки життєвого "сценарія" чи ні. Відомо, що офіціанти в ресторані з публікою ведуть себе інакше, ніж на кухні, а професор веде себе по-різному, розмовляючи зі студентами в фойє і перед ними з лекцією в аудиторії. Таку позицію, коли індивід відділяється від тієї ролі, яку він виконує, Т. Парсонс назвав ролевою дистанцією.

В ролевій теорії важливе місце відводиться також питанням прийняття ролі і розв'язанню ролевих конфліктів. Соціальні ролі виникають і здійснюються за умов соціальної взаємодії людини з іншими людьми. Але сама соціальна взаємодія стає можливою і ефективною лише тоді, коли взаємодіючі індивіди правильно сприймають і однозначно оцінюють ролі. Цей процес американський соціолог Т. Шибутані назвав прийняттям ролі. Він включає в себе:

1) сприйняття жестів, що заміщують ідентифікацію з іншою людиною;

2) проекцію на неї своїх власних тенденцій поведінки.

Якщо соціальна роль в достатній мірі інтегрована в структуру людської особистості в процесі її соціалізації, то її взаємодія з іншими учасниками соціального процесу відбувається без конфліктів. Проте між поведінковою та іншими блоками ролевої структури можливі певні розбіжності, які призводять до виникнення внутрішньо особистісних, міжособистісних, внутрішньо групових та інших конфліктів, в тому числі специфічних ролевих конфліктів, які виникають в ситуації, коли людина, як показав Р. Мертон, стикається із суперечливими вимогами двох або більше несумісних ролей. Іноді людина виявляє, що вона одночасно виконує дві і більше ролей. Ця ситуація ставить перед нею суперечливі вимоги. Так часто буває, наприклад, коли працюючі жінки мусять задовольняти одночасно ролеві очікування працівниці, дружини, матері, домогосподарки. При цьому ролеві очікування можуть знаходитися в конфлікті між собою. Один із можливих шляхів подолання конфлікту - визнати деякі ролі більш важливими, ніж інші, і надати їх виконанню пріоритетне значення.

Підводячи підсумки сказаному, наголосимо, що саме через свої статусні позиції і обумовлені ними ролі особистість включається в розмаїття соціальних відносин. Якщо статус характеризує включеність особистості в соціальну структуру суспільства, то соціальна роль втілює в собі скоріш включеність особистості в культуру, міру культурного розвитку людини.

2.1. Систематизація соціальних ролей за Т. Парсонсом

Одна з перших спроб систематизації ролей була почата Т. Парсонсом. Він вважав, що кожна роль описується 5 основними характеристиками:

·     емоційної - одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші - розкутості;

·     способом одержання - одні пропонуються, інші завойовуються;

·     масштабом - частина ролей сформульована і строго обмежена, інша - розмита;

·     нормалізацією - дія в строго встановлених правилах, або довільно;

·     мотивацією - на особистий прибуток, на загальне благо.

·     Соціальну роль варто розглядати в двох аспектах:

·     рольового чекання

·     рольового виконання.

Між ними ніколи не буває повного збігу. Але кожний з них має велике значення в поводженні особистості. Наші ролі визначаються насамперед тим, чого очікують від нас інші. Ці чекання асоціюються зі статусом, що має дана особистість.

2.2. Структура соціальних ролей

У нормальній структурі соціальної ролі звичайно виділяються 4 елементи:

·     опис типу поводження, що відповідає даної ролі;

·     розпорядження (вимоги), зв'язані з даним поводженням;

·     оцінка виконання запропонованої ролі;

·     санкції - соціальні наслідки тієї чи іншої дії в рамках вимог соціальної системи. Соціальні санкції за своїм характером можуть бути моральними, реалізованими безпосередньо соціальною групою через її поводження (презирство), чи юридичними, політичними, екологічними.

Слід зазначити, що будь-яка роль не є чистою моделлю поводження. Главною сполучною ланкою між рольовим чеканням і рольовому поводженням служить характер індивіда, тобто поводження конкретної людини не укладається в чисту схем.

Висновок

Отже, певна позиція в соціальній структурі групи або спільності, що пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків, є "статус". Кожну людину можна охарактеризувати статусним набором, тобто сукупністю всіх статусів, які займає індивід, серед яких повинен виділятись головний. Існує два види статусу-особистий і соціальний. низьким.

Якщо статус розглядається як місце в ієрархії, його називають рангом. Ранг статуса визначає те, яким він є - високим, середнім чи низьким. В залежності від того, чи займає людина певну статусну позицію завдяки наслідуваним ознакам або завдяки власним зусиллям, відрізняють два види статусів: статус, який приписується, і статус, який досягається.

В реальній життєдіяльності соціальний статус особистості як співвідносна категорія, що функціонує лише у відповідності зі статусом інших людей, проявляється в різних ролях, тобто в сукупність вимог, які пред'являють до осіб, що займають певні соціальні позиції.

Отже, саме через свої статусні позиції і обумовлені ними ролі особистість включається в розмаїття соціальних відносин. Якщо статус характеризує включеність особистості в соціальну структуру суспільства, то соціальна роль втілює в собі скоріш включеність особистості в культуру, міру культурного розвитку людини.

Список використаної літератури

Піча В.П. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України. -К.: "Каравела", 2000. -248с.

План Вступ.. 2 1. Статус, як позиція людини, що визначає її положення у суспільстві 3 1.1. Соціальний та особистісний статус. 3 1.2. Ранги статуса. 4 1.3. Приписаний і природжений статус. 5 2. Теорії соціальних ролей. 7

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу