База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КНТЕУ

Кафедра: фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

«Фінансовий менеджмент»

на тему:

«РОЗРАХУНОК Й ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»

Виконала:

ст.. гр.. xxxxxxxxxx

xxxxxxx.

Перевірила:

к.е.н, доц.. xxxxxxxxx

ХАРКІВ 2008

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Фінансова стійкість підприємства у процесі господарювання

1.1 Суть та необхідність фінансової стійкості підприємства

1.2 Основні чинники, що впливають на фінансову стійкість підприємства

1.3 Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники

Розділ 2. Аналіз фінансового стану підприємства

2.1 Аналіз активів підприємства

2.2 Аналіз пасивів підприємства

2.3 Аналіз прибутковості активів

2.4 Абсолютні та відносні показники фінансової стійкості

2.5 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Розділ 3. Шляхи підвищення фінансової стійкості підприємства

3.1 Аналіз ймовірності банкрутства

3.2 Оптимізація фінансової стійкості підприємства

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах ринкової економіки від підприємства вимагається підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Актуальність: Зважаючи на те, що економіка нашої держави є не стабільною виробники перебувають у складній ситуації. Не кожне підприємство нашої держави має можливість отримати кредит або кошти від інвестора. Визначаючи фінансовій стан підприємства розраховується велика кількість показників, а зокрема показники ліквідності та платоспроможності. При наданні підприємству кредитів, кредитори приділяють велику увагу рівню фінансової стійкості підприємства, а отже також рівню ліквідності активів підприємства і рівню платоспроможності, адже для них на сам перед важливо, щоб підприємство вчасно ї в повній мірі повернуло свої борги. Показники ліквідності та платоспроможності характеризують саме здатність підприємства вчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями . Отже якщо підприємство має стабільний рівень показників, і що важливо в динаміці за певний проміжок часу, то це є не аби яким плюсом при вирішенні надавати кредит чи ні. На фінансовий стан підприємства звертають увагу не тільки кредитори, а також інвестори, постачальники, партнери та см керівник підприємства. Незадовільний фінансовий стан підприємства є своєрідним сигналом для його керівника, бо розібравши в деталях всі показники що впливають на фінансову стійкість підприємства можна виявити фактори, які негативно впливають на підприємство і за допомогою правильних управлінських рішень виправити ситуацію.

Мета роботи: Розкрити сутність поняття фінансової стійкості підприємства і таких її складових, як ліквідність та платоспроможність. Розкрити значимість показників ліквідності та платоспроможності при оцінці фінансового стану підприємства.

Завданнями дослідження є: Характеристика показників фінансової стійкості підприємства з точки зору теорії. Провести розрахунки показників ліквідності та платоспроможності, та провести аналіз на основі отриманих даних. Дати рекомендації щодо підвищення рівня ліквідності та платоспроможності підприємства. Зробити висновки.

Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВКУР», на підставі даних фінансово-господарської діяльності якого здійснюються розрахунки основних показників його фінансового стану.

Предметом дослідження є аналіз та всебічна оцінка ключових показників фінансового стану ТОВ «СЛАВКУР» з метою визначення напрямків щодо його вдосконалення.

У процесі підготовки курсової роботи використані загальнонаукові, економіко-логічні методи. Застосовані загальнонаукові методи: аналіз і синтез;порівняння. Використані економіко-логічні методи пізнання: групування; середні величини.

Інформаційною основою послужили Закони і законодавчі акти в тому числі: Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та періодична література.

1 Фінансова стійкість підприємства у процесі господарювання

 

1.1 Суть та необхідність фінансової стійкості підприємства

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є його стабільність і стійкість. На них впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

міцне становище підприємства на ринку;

високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;

налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

ритмічність кругообігу засобів;

ефективність господарських і фінансових операцій;

незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, в яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабільності за такими етапами:

1) ліквідація поточної неплатоспроможності підприємства;

2) відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);

3) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковому періоді.

Кожному етапу фінансової стабільності відповідають певні її внутрішні механізми – оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою систему заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.

Оперативний механізм фінансової стабільності – це система заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого – на збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань [15]

Тактичний механізм фінансової стабільності, являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у наступному періоді. Під фінансовою рівновагою тут слід розуміти відповідність між можливим обсягом генерування власних фінансових ресурсів ОГ_в.ф.р та необхідним обсягом споживання власних фінансових ресурсів (ОС_в.ф.р), тобто

ОГ_в.ф.р = ОС_в.ф.р.

Стратегічний механізм фінансової стабільності, є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності – це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової рівноваги підприємства у довгостроковому періоді. Цей механізм ґрунтується на використанні моделі стійкого економічного зростання підприємства, що забезпечується основними параметрами його фінансової стратегії.

Фінансова стабільність підприємства, з одного боку, – це економічний процес, а з другого – економічна категорія.

Як економічний процес фінансова стабільність являє собою органічний процес чіткої взаємодії внутрішніх механізмів фінансової стабільності підприємства – оперативного, тактичного та стратегічного з метою виведення підприємства з кризового стану або забезпечення економічного його зростання.

Як економічна категорія фінансова стабільність – це сукупність економічних відносин, що забезпечують умови збереження підприємством абсолютної або нормальної фінансової стійкості при контрольованій фінансовій рівновазі та одночасно спроможність до стійкого економічного зростання при врахуванні найбільш вагомих зовнішніх чинників. Отже, фінансова стабільність – це спроможність підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами.

Складовими елементами фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційна та фінансова стійкість. Основними із цих складових фінансової стабільності є фінансова рівновага та фінансова стійкість.

Фінансова рівновага підприємства – це відповідність обсягів формування та використання (споживання) власних фінансових ресурсів. Така фінансова рівновага досягається оптимізацією співвідношення між часткою коштів, що капіталізуються, і тією їх часткою, що спрямовується на споживання, а також узгодження джерел формування та напрямів використання власних фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів. Фінансова рівновага – це агрегований показник, тому досягнення фінансової рівноваги значною мірою залежить від ефективності облікової політики підприємства, політики формування та розподілу прибутку підприємства, амортизаційної, дивідендної, емісійної політики тощо. Досягнення фінансової рівноваги – одна із найважливіших умов забезпечення фінансової стабільності, оскільки зростання можливостей щодо забезпечення приросту власних фінансових ресурсів означає підвищення фінансової стійкості та приводить до зростання ринкової вартості підприємства.

Ресурсна стійкість – це оптимальна структура трудових і матеріальних ресурсів підприємства. Вона сприяє економії витрат за рахунок скорочення потреб у фінансових ресурсах на їх фінансування, а отже приводить до зростання прибутковості підприємства. Постійне збільшення прибутку дає змогу підприємству забезпечити в необхідній мірі формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що, в свою чергу, сприяє досягненню фінансової рівноваги та фінансовій стабілізації стану підприємства.

Потенційна стійкість – це можливість підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансової рівноваги. Підприємство може досягати як повної, так і часткової фінансової стабільності. Повна фінансова стабільність досягається підприємством тільки при створенні передумов для стабільного зменшення вартості капіталу, що використовується та постійного зростання ринкової вартості підприємства. Виконання такого завдання потребує прискорення темпів економічного розвитку підприємства на основі коригування окремих параметрів фінансової стратегії. Головною метою розробленої підприємством фінансової стратегії має бути забезпечення високих темпів стійкого економічного зростання підприємства, а саме таких, які б не порушували його фінансової рівноваги. Тільки в разі додержання цих вимог при реалізації фінансової стратегії буде забезпечуватись досягнення певного ступеня фінансової стабільності підприємства.

Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість – один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку. Велике значення мають визначення ”певного ступеня” фінансової стійкості, низки чинників, що обумовлюють межу стійкості, обґрунтованості методичних підходів до її оцінки, особливо в умовах економіки кризового періоду. Кожне підприємство має визначити межу своєї фінансової стійкості. Недостатня фінансова стійкість підприємства може призвести до його неплатоспроможності, а надлишкова – сприятиме створенню ”зайвих” запасів та резервів, у зв’язку з чим зростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпів економічного розвитку підприємства.

Визначення стандартизованої межі фінансової стійкості є складним процесом. Кожне підприємство функціонує та здійснює свою операційну діяльність в умовах певного економічного середовища. Умови функціонування підприємства визначаються фазою розвитку економічної системи. Щодо підприємства генерує низка чинників макроекономічного характеру, на які підприємство впливати не зможе, але зворотний їх вплив на ефективність діяльності підприємства, його ліквідність, платоспроможність і тим більше фінансову стійкість досить значний. На кожному етапі розвитку підприємства вплив чинників макроекономічного характеру є значним, але особливо їх значущість зростає на такій стадії розвитку системи, як економічна криза. Чинники макроекономічного характеру впливають на всі без винятку підприємства, проте характер їх впливу на фінансову стійкість залежить від специфіки діяльності кожного окремого суб’єкта господарювання. Внутрішні чинники, які впливають на фінансову стійкість, відображують специфіку діяльності підприємства та обумовлюються стадією життєвого циклу самого підприємства

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема неплатоспроможності.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентноздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.

Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні ха­рактеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.

У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

Фінансова стійкість тісно пов’язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, — це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності.

Отже, фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.[32]

1.2 Основні чинники, що впливають на фінансову стійкість підприємства

На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня відносять:

·  фазу економічного розвитку системи;

·  стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства.

Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загально-економічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

·  середній рівень доходів населення;

·  демографічна ситуація;

·  соціальна політика держави;

·  податкова політика держави;

·  грошово-кредитна політика;

·  амортизаційна політика;

·  загальний рівень стабільності;

·  стратегія управління обсягами діяльності;

·  стратегія управління активами;

·  стратегія управління капіталом;

·  стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники II рівня – це такі, вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

·  середній рівень доходів населення;

·  рівень конкуренції;

·  рівень інфляції;

·  склад та структуру активів;

·  стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;

·  стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.

Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого – надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового леверіджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.

Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємства тісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнє потребує зростання активів підприємства, що в свою чергу, обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення додаткових джерел фінансування призводить до структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства.

Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби та підвищення рівня конкуренції на ринках різних типів. Гострота конкурентної боротьби – не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних, ресурсних та фінансових ринках, що, в свою чергу, є причиною змін цін на продукцію підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси (що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Всі ці зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно – залежно від характеру змін зовнішніх чинників) на ступені фінансової стійкості підприємства.

Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства.

Макроекономічні чинники, що впливають на досягнення стабільності економічної системи та опосередковано на стабільність фінансового стану підприємств, класифікують за такими ознаками (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Класифікація макроекономічних чинників

№ пор.	Класифікаційна ознака
1	2	3
1	За економічним значенням	1. Основоположні чинники, які визначають основні макроекономічні пропорції розвитку економіки держави (обсяг виробництва валового національного продукту, обсяг інвестицій, обсяг і структура капіталовкладень, обсяг грошової маси в обігу). 2. Похідні чинники, що є результатом впливу основоположних (темп інфляції, структура розміщення грошової маси, обсяг платоспроможного попиту населення, рівень доходів споживачів, стан грошового, фінансового та фондового ринків, ринку кредитних ресурсів, ринку засобів виробництва, ринку робочої сили
2	За походженням	1. Чинники, що виникають внаслідок дії об’єктивних економічних законів (закону грошового обігу, який зумовлює розмір грошової маси в обігу, її структуру, закон кругообороту капіталу, який визначає обсяг інвестицій та їх структуру).
		2. Чинники, що виникають у зв’язку з державним регулюванням економіки (наявність та характер податкової політики, політики регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, ринку кредитних ресурсів, грошового ринку, ринку цінних паперів)
3	За характером впливу на економіку	1. Чинники, що стимулюють розвиток економічної системи (зростання обсягів валового національного продукту, обсягів виробництва промислової продукції, збільшення обсягів інвестицій в економіку та перевищення їх обсягу над амортизацією, що є однією з умов зростаючої економіки).
		2. Чинники, які негативно впливають на розвиток економіки, тобто є основною передумовою стагнації економіки (скорочення обсягів інвестицій при одночасному перевищенні амортизаційних відрахувань над розмірами валових інвестицій, зростання собівартості продукції при одночасному скороченні обсягів виробництва, збільшення податкового тиску, негативні зрушення в структурі витрат на виробництво (реалізацію продукції, робіт, послуг)
4	За характером впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємства	1. Прямі фактори, зміни яких відразу відбиваються на фінансовому стані підприємств (зміни податкової політики – ставок, умов сплати податків, пільг тощо, амортизаційна політика, грошово-кредитна політика та ін.). 2. Опосередковані чинники (до них належать основоположні)

Відсутність ефективного державного регулювання економіки призвела до її вкрай важкого стану, який характеризувався спадом виробництва за його низької ефективності, кризовим фінансовим станом підприємств, посиленням безробіття, особливо прихованого, розвитком інфляційних процесів, дестабілізацією грошово-фінансової системи, затуханням інвестиційної діяльності, прихову-ванням валюти за кордоном, зростанням внутрішнього боргу, боргу держави, зниженням життєвого рівня населення. Така ситуація свідчила про те, що економічна система перебувала у фазі глибокої економічної та фінансової кризи.

Державне регулювання економікою в умовах розвинутого ринку має здійснюватися не директивним управлінням виробничою і фінансовою діяльністю підприємств та інших суб’єктів господарської діяльності, а управлінням соціально-економічними процесами за допомогою таких перевірених світовою практикою економічних і правових важелів, як ціни, тарифи, відсотки, податки, кредити, цінні папери, амортизаційна політика, пільги, державне замовлення і контракт, резерви субсидії, субвенції, державне мито. Вони виступають як прямі й опосередковані регулятори розвитку економіки, забезпечують умови для її саморегуляції в бажаному напрямі.

Крім економічних, соціально орієнтована ринкова економіка потребує адміністративних методів втручання саме в ті її сфери, де економічні не можуть дати необхідних результатів.

Отже, державне регулювання економіки має бути збалансованим і покликане не підміняти ринковий механізм, а доповнювати його завдяки превалюванню економічних важелів впливу на розвиток суспільного виробництва в межах дії економічних законів ринку. Щодо управління діяльністю підприємств їх менеджерами, то першочергове значення має фінансове управління, узгоджене із загальною економічною стратегією. За цих умов найбільш дійовими будуть важелі впливу на фінансову стійкість. Останню необхідно постійно вимірювати та аналізувати з метою пошуку резервів її зростання.

1.2. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники

Забезпечення і підтримання фінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. Ці показники включають:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначається: власний капітал всього господарських коштів. Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності визначається: всього господарських коштів власний капітал. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнтом концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу визначається: власні кошти власний капітал. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив – 0,4 – 0,6).

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень визначається: довгострокові зобов’язання / основні кошти та інші позаобігові активи. Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт співвідношення власних залучених коштів визначається: залучений капітал / власний капітал. Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів визначається: довгострокові зобов’язання / довгострокові зобов’язання + власний капітал. Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі – тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт структури залученого капіталу визначається: довгострокові зобов’язання / залучений капітал.

З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь захищеності залученого капіталу, а значить, і сама фінансова стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональ­ним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.

Значний практичний досвід оцінки фінансового стану підприємства і складання на його основі прогнозу щодо перспектив його зміни нагромад­жений у розвинутих країнах. Зокрема, у Великобританії Комітетом по узагальненню практики аудиту розроблено посібники, які містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці показники виділені в дві групи:

До першої групи належать такі несприятливі критерії й показники, внаслідок яких можливі появи в недалекому майбутньому значних фінансових труднощів, у тому числі й вірогідне банкрутство.

До другої групи включені такі несприятливі критерії й показники, на підставі яких поточний фінансовий стан розглядається як критичний. Разом з тим вони свідчать, що за певних умов або ж внаслідок невжиття чи несвоєчасного вжиття необхідних заходів ситуація може різко погіршитись.

Особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;

організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;

не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;

не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;

їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;

їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.

Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України, та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

Чотири типи фінансової стійкості:

-  Абсолютна стійкість фінансового стану. Характеризується нерівністю 33<ВОК. Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.

-  Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю ВОК<33<ІФЗ, де ІФЗ – джерела формування запасів. Для покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштів – власні і залучені.

-  Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, що є по­рушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю 33>ІФЗ. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

-  Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.

Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.

Отже, оцінка фінансової стійкості підприємства є однією з найважливіших складових оцінки фінансового стану підприємства. У наступному розділі цієї роботи мі проведемо фінансовий аналіз ВАТ «СЛАВКУР»

Розділ 2. Аналіз фінансового стану підприємства

У цьому розділі роботи ми проведемо аналіз фінансового стану торгового підприємства «СЛАВКУР».

2.1. Аналіз активів підприємства

Для загальної характеристики засобів підприємства вивчається їхня наявність, склад, структура та зміни, що відбулися в них. За даними баласну складено табл. 2.1.

Таблиця 2.1 – Аналіз наявності, складу і структури засобів підприємства

Засоби підприємства	2006 рік		2007 рік		Зміни за звітний період		Зміни в струк-турі, % п.
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	у тис. грн	у %
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Всього засобів	519,2	100,00	461,4	100,00	-57,8	-11,13	0,00
1.1.Основні засоби	439,2	84,59	403,8	87,52	-35,4	-8,06	2,92
1.2. Нематеріальні активи	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	-	0,00
1.3. Оборотні активи	65,8	12,67	33,4	7,24	-32,4	-49,24	-5,43
1.3.1. Матеріальні оборотні активи	40,6	7,82	14,6	3,16	-26,0	-64,04	-4,66
1.3.2. Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	0,0	0,00	5,6	1,21	5,6	-	1,21
1.3.3. Дебіторська заборгованість та інші поточні активи	25,2	4,85	13,2	2,86	-12,0	-47,62	-1,99

Дані аналізу свідчать, що вартість майна протягом року зменшилась на 57,8 тис. грн., що склало 11,13% від його вартості на 2006 рок. Зменшення відбувались у складі як основних засобів (на 35,4 тис. грн.), так і оборотних активів (на 32,4 тис. грн.). При цьому значно меншилась вартість основних засобів – на 17,7 тис. грн. або на 8,06%.

У складі оборотних активів відбулися наступні зміни: вартість запасів значно знизилась на 26 тис. грн. (на 64,04%), величина дебіторської заборгованості зменшилась на 6 тис. грн. (на 47,62%), а сума грошових коштів збільшилась на 5,6 тис. грн.

Ці зміни привели до зрушень структури активів. У 2006 році найбільшу частку займали необоротні активи, тобто структура активів була важкою. Питома вага основних засобівів складала 84,59%, а оботних – 15,41%. На 2007 рік частка необоротних активів збільшилась на 8,17 процентних пункти та склала 92,76%, а частка оборотних активів – 7,24%, тобто структура активів стала більш важкою. Така структура активів відображає специфіку діяльності досліджуваного підприємства – відсутність виробничої діяльності.

Зменшилась частка запасів на 4,66 процентних пункти, дебіторської заборгованості на – на 1,99 процентних пункти, а питома вага грошових коштів збільшилась на 1,21 процентний пункт, що є позитивною тенденцією.

Після аналізу усіх засобів проведемо оцінку окремих елементів засобів підприємства.

Спочатку проведемо аналіз складу, наявності, структури та динаміки необоротних активів підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Аналіз наявності, складу та структури довгострокових і нематеріальних активів

Статті довгострокових активів	2006 рік		2007 рік		Зміни за звіт-ний період		Зміни в струк-турі, % п.
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	у тис. грн	у %
Основні засоби:
первісна вартість	1057,8	240,85	1057,8	247,15	0	0,00	6,30
знос	618,6	140,85	654	152,80	35,4	5,72	11,96
коефіцієнт зносу	0,585		0,618		0,033	5,72	0,00
залишкова вартість	439,2	100,00	403,8	94,35	-35,4	-8,06	-5,65
Довгострокові фінансові інвестиції	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Незавершене будівництво	0	0,00	24,2	5,65	24,2	-	5,65
Довгострокова дебіторська заборгованість	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Відстрочені податкові активи	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Інші необоротні активи	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Разом довгострокових активів	439,2	100,00	428	100,00	-11,2	-2,55	0,00
Нематеріальні активи (залишкова вартість)	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Всього довгострокових та нематеріальних активів	439,2	100,00	428	100,00	-11,2	-2,55	0,00

За результатами аналізу можна зробити наступні висновки: загальна вартість необоротних активів зменшилась на 11,2 тис. грн, що скдало 2,55%; необоротні активи підприємства представлені лише основними засобами та незавершеним будівництвом; залишкова вартість основних засобів на 2007 рік зменшилась на 35,4 тис. грн. (8,06%) за рахунок їхнього зносу; коефіцієнт зносу більше 0,5 та має тенденцію до зростання, що свідчить про моральне та фізичне старіння основних засобів; основні засоби займають левову частку вартості необоротних активів (100% та 94,35% на початок та кінець досліджуємого відповідно); у 2007 році з’явилось незавершене будівництво.

Від ефективного використання оборотних активів, їхнього розміщення та ефективності великою мірою залежить результат роботи підприємства. Тому насамперед потрібно дати оцінку змін у наявності та структурі оборотних активів підприємства по найважливіших групах (табл. 2.3).

Як показують розрахунки, загальна вартість оборотних активів зменшилась на 46,6 тис. грн., що склало 41,75% їхньої вартості на початок року. По усіх статтях, окрім грошових коштів, спостерігалось зниження їхньої вартості протягом року. При цьому зменшилась частка матеріальних оборотних засобів на 7,04 % п., витрат майбутніх періодів – на 17,75 % п., а грошових коштів та їх еквівалентів – збільшилась на 16,77% п., дебіторської заборгованості – на 8,02% п.. Найбільші темпи росту спостерігалися у дебіторської заборгованості за розрахунками (200%). Найменші темпи росту мали місце у товарів (50%).

Таблиця 2.3 – Аналіз наявності, складу і структури оборотних засобів

Статті оборотних засобів	2006 рік		2007 рік		Зміни за звітний період		Зміни в структурі, % п.
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	у тис. грн	у %
Оборотні засоби разом, у т.ч.	80,0	100,00	33,4	100,00	-46,6	-58,25	0,00
Виробничі запаси	37,4	46,75	13,0	38,92	-24,4	-65,24	-7,83
Незавершене виробництво	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Готова продукція	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Товари	3,2	4,00	1,6	4,79	-1,6	-50,00	0,79
Разом матеріальні оборотні засоби	40,6	50,75	14,6	43,71	-26	-64,04	-7,04
Грошові кошти та їх еквіваленти	0	0,00	5,6	16,77	5,6	-	16,77
Поточні фінансові інвестиції	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Разом грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	0	0,00	5,6	16,77	5,6	-	16,77
Векселі видані	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги	20,8	26,00	7,2	21,56	-13,6	-65,38	-4,44
Дебіторська заборгованість за розрахунками	2	2,50	6	17,96	4	200,00	15,46
Інша поточна дебіторська заборгованість	2,4	3,00	0	0,00	-2,4	-100	-3,00
Інші оборотні активи	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
Разом дебіторська заборгованість	25,2	31,50	13,2	39,52	-12	-47,62	8,02
Витрати майбутніх періодів	14,2	17,75	0	0,00	-14,2	-100	-17,75

Далі доцільно провести аналіз оборотних коштів за їх розміщенням у сферах виробництва та обігу (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 – Аналіз розміщення поточних активів у сфері виробництва й у сфері обігу

Статті оборотних засобів	2006 рік		2007 рік		Зміни за звітний період		Зміни в струк-турі, % п.
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	у тис. грн	у %
1. Оборотні засоби у виробничій сфері, всього	51,6	100,00	13	100,00	-38,6	-74,81	0,00
1.1. Виробничі запаси	37,4	72,48	13	100,00	-24,4	-65,24	27,52
1.2. Незавершене виробництво	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
1.3. Витрати майбутніх періодів	14,2	27,52	0	0,00	-14,2	-100	-27,52
2. Оборотні засоби у сфері обігу, всього	28,4	100,00	20,4	100,00	-8	-28,17	0,00
2.1. Готова продукція	0	0,00	0	0,00	0	-	0,00
2.2. Товари	3,2	11,27	1,6	7,84	-1,6	-50,00	-3,42
2.3. Дебіторська заборгованість	25,2	88,73	13,2	64,71	-12	-47,62	-24,03
2.4. Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції	0	0,00	5,6	27,45	5,6	-	27,45

За результатами аналізу видно, що оборотні активи у сфері виробництва у 2006 році були представлені виробничими запасами (72,48%) та витратами майбутніх періодів (27,52%), а у 2007 році – на 100% виробничими запасами. У обігових коштах найбільшу частку займає дебіторська заборгованість (88,73% та 64,71% на початок та кінець року відповідно), зросла частка грошових коштів і склала 27,45%, частка товарів зменшилась на 3,42% п..

Велика увага при аналізі оборотних активів приділяється аналізу дебіторської заборгованості, її складу, структури та динаміки (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 – Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості

Розрахунки з дебіторами	2006 рік		2007 рік		Зміни за звітний період
	Сума, тис. грн.	Пито-ма ва-га, %	Сума, тис. грн.	Пито-ма ва-га, %	Сума, тис. грн.	Струк-тури, % п.
1. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
1.1. Чиста реалізаційна вартість	20,8	82,54	7,2	54,55	-13,6	-27,99
1.2. Первісна вартість	20,8	82,54	7,2	54,55	-13,6	-27,99
1.3. Резерв сумнівних боргів	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2. Дебіторська заборгованість за розрахунками
2.1. З бюджетом	2	7,94	6	45,45	4	37,52
2.2. За авансами виданими	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.3. З нарахованих доходів	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.4. Із внутрішніх розрахунків	0	0,00	0	0,00	0	0,00
3. Векселі одержані	0	0,00	0	0,00	0	0,00
4. Інша поточна дебіторська заборгованість	2,4	9,52	0	0,00	-2,4	-9,52
Разом дебіторська заборгованість	25,2	100,00	13,2	100,00	-12	0,00

Як видно, сума дебіторської заборгованості у 2007 році зменшилась на 12 тис. грн. Найбільшу частку займає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (82,54% та 54,55% на початок та кінець періоду відповідно), але у 2007 році значно скоротилась (на 27,99% п.). Частка дебіторської заборгованості з розрахунків з бюджетом збільшилась на 37,52% п. Резерв сумнівних боргів не формувався, що означає що у підприємства немає проблемної дебіторської заборгованості.

Показником якості і ліквідності дебіторської заборгованості є її оборотність. Для цього визначається коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

К_ДЗ=В/ДЗ_СЕР,

де В – виручка від реалізації продукції;

ДЗ_СЕР – вередньорічна велачина дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості для досліджуваного підприємства склав:

К_ДЗ=657,6/((25,2+13,2)/2)=34,25 раз.

Тобто, за період дослідження дебіторска заборгованість зробила 34,25 оборотів.

Оборотність дебіторської заборгованості може бути розрахована у днях:

О_ДЗ=Д/К_ДЗ,

де Д – тривалість аналізованого періоду у днях.

Період обороту дебіторської заборгованості для досліджуваного підприємства склав:

О_ДЗ=365/34,25=10,7 днів.

Тобто, від моменту створення до моменту оплати дебіторської заборгованості проходить 10,7 днів, значить вона обертається досить швидко.

2.2. Аналіз пасивів підприємства

Підприємства фінансують придбання необоротних та оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел. Для їх попередньої оцінки доцільно скласти табл. 2.6.

Таблиця 2.6 – Оцінка власних і позикових джерел засобів підприємства

Джерела засобів	2006 рік		2007 рік		Зміни за звітний період
	Сума, тис. грн.	Пито-ма ва-га, %	Сума, тис. грн.	Пито-ма ва-га, %	Сума, тис. грн.	Струк-тури, % п.
Всього джерел	519,2	100,00	461,4	100,00	-57,8	0,00
1. Власні джерела	346,2	66,68	243,2	52,71	-103,0	-13,97
1.1. Статутний капітал	58,4	11,25	58,4	12,66	0	1,41
1.2. Пайовий капітал	0	0,00	0	0,00	0	0,00
1.3. Додатковий вкладений капітал	323,4	62,29	323,4	70,09	0	7,80
1.4. Інший додатковий капітал	0	0,00	0	0,00	0	0,00
1.5. Резервний капітал	0	0,00	0	0,00	0	0,00
1.6. Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)	-35,6	-6,86	-138,6	-30,04	-103,0	-23,18
1.7. Неоплачений капітал	0	0,00	0	0,00	0	0,00
1.8. Вилучений капітал	0	0,00	0	0,00	0	0,00
1.9.Забезпечення виплат з персоналу	0	0,00	0	0,00	0	0,00
1.10 Інші забезпечення	0	0,00	0	0,00	0	0,00
1.11 Цільове фінансування	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.Позикові джерела		0,00		0,00	0	0,00
2.1.Довгострокові зобов'язання	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.2. Короткострокові зобов'язання	173,0	33,32	218,2	47,29	45,2	13,97
2.2.1.Кредити банків	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.2.2.поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.2.3.Векселя видані	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.2.4.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	132,8	25,58	195,0	42,26	62,2	16,68
2.2.5.Поточні зобов'язання за розрахунками	40,2	7,74	23,2	5,03	-17,0	-2,71
2.2.6.Інші поточні зобов'язання	0	0,00	0	0,00	0	0,00
3.Доходи майбутніх періодів	0	0,00	0	0,00	0	0,00

У пасиві балансу звертає на себе увагу зменшення суми власного капіталу на 103 тис. грн. (зі 346,2 до 243,2 тис. грн.), тобто на 29,75% порівняно з 2006 роком.

Позиковий капітал підприємства представлений лише кредиторською заборгованістю, сума якої на 2007 рік збільшилась на 45,2 тис. грн. і склала 218,2 тис. грн. Темп її зростання склав 126,13%.

У 2006 році структура пасивів була задовільною: питома вага власного капіталу складала 66,68%. Але на 2007 рік внаслідок скорочення власного капіталу його питома вага зменшилась на 13,97 процентних пункти і склала 52,71%. Це негативна тенденція, тому що для забезпечення фінансової автономності частка власного капіталу не повинна опускатися нижче 50%.

Для глибокого аналізу процесів формування капіталу підприємства та оцінки ефективності його фінансової політики доцільно вивчати окремо джерела формування необоротних та оборотних активів.

Результати оцінки джерел необоротних активів наведено у табл. 2.7.

Таблиця 2.7 – Аналіз джерел довгострокових і нематеріальних активів

Довгострокові і нематеріальні активи	2006 рік	2007 рік	Зміни за період	Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів	2006 рік	2007 рік	Зміни за період
1. Довгострокові активи (ДА)	439,2	428,0	-11,2	1. Довгострокові фінансові зобов'язання	0	0	0,0
2. Нематеріальні активи	0	0	0,0	2. Власні засоби	346,2	243,2	-103,0
3. Разом довгострокових і нематеріальних активів (ДНМА)	439,2	428,0	-11,2	2.1. Використані на покриття довгострокових нематеріальних активів (ДНМА - ДФЗ)	439,2	428,0	-11,2
				3. Разом (р.1+р2.1)	439,2	428,0	-11,2
				4. Власні джерела, використані на покриття оборотних активів (р2 - р.2.1)	-93,0	-184,8	-91,8

Як видно з розрахунки, власних джерел не вистачає для покриття необоротних активів підприємства, тому власні оборотні засоби мають від’ємне значення (відповідно –93,0 та –184,8 тис. грн на 2006 та 2007 роки), яке протягом року зросло майже удвічі.

Розглянемо відповідність необоротних активів джерелам їхнього покриття (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 – Аналіз відповідності довгострокових і нематеріальних активів джерелам їхнього покриття, тис. грн.

Довгострокові і нематеріальні активи	2006 рік	2007 рік	Зміни за період	Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів	2006 рік	2007 рік	Зміни за період
1	2	3	4	5	6	7	8
Незавершене будівництво	0,0	24,2	24,2	1. Довгострокові фінансові зобов'язання	0	0	0,0
Основні засоби	439,2	403,8	-35,4	1.1. Кредити банків	0	0,0	0
Довгострокові фінансові інвестиції	0,0	0,0	0,0	1.2. Інші довгострокові зобов'язання	0	0	0,0
Інші необоротні активи	0,0	0,0	0,0	2. Власні джерела, використані на покриття довгострокових і нематеріальних активів	346,2	243,2	-103,0
Нематеріальні активи	0,0	0,0	0,0	Всього	346,2	243,2	-103,0
Довгострокова дебіторська заборгованість	0,0	0,0	0,0
Відстрочені податкові активи	0,0	0,0	0,0
Всього	439,2	403,8	-35,4

З розрахунків видно, що величина джерел фінансування недостатня для покриття величини необоротних активів, що негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства.

Важливим напрямком аналізу є вивчення джерел фінансування оборотних активів. Використовуються дані фінансової звітності, на підставі яких складено табл. 2.9.

Таблиця 2.9 – Аналіз джерел оборотних коштів, тис. грн.

Довгострокові і нематеріальні активи	2006 рік	2007 рік	Зміни за період	Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів	2006 рік	2007 рік	Зміни за період
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Запаси і витрати	40,6	14,6	-26	1. Власні джерела	346,2	243,2	-103,0
1.1. Виробничі запаси	37,4	13	-24,4	1.1. Використані на покриття довгострокових і нематеріальних активів	439,2	428,0	-11,2
1.2. Незавершене виробництво	0	0	0	1.2. Використані на покриття оборотних активів	-97,0	-184,8	-91,8
1.3. Готова продукція	0	0	0	2. Короткострокові зобов’язання	173,0	218,2	45,2
1.4. Товари	3,2	1,6	-1,6	2.1. Короткострокові кредити банків	0	0	0,0
2. Грошові кошти, розрахунки та інші активи	25,2	18,8	-6,4	2.2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	0	0	0,0
2.1. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	20,8	7,2	-13,6	2.3. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	132,8	195,0	62,2
2.2. Дебіторська заборгованість за розрахун-ками	2	6	4	2.4. Векселі видані	0	0	0,0
2.3. Інша поточ-на дебіторська заборгованість та інші оборот-ні активи	2,4	0	-2,4	2.5. Поточні зобов’язання за розрахунками та інші пасиви	40,2	23,2	-17,0
2.4. Поточні фінансові інвестиції	0	0	0	Разом	519,2	461,4	-57,8
2.5. Грошові кошти	0,0	5,6	5,6
Довгострокові і нематеріальні активи	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період	Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період
1	2	3	4	5	6	7	8
2.6. Векселі отримані	0,0	0	0
Разом	65,8	33,4	-32,4

За результатами аналізу, можна зробити висновок, що величина джерел значно більша за величину оборотних активів, значить залишок джерел використовується для формування необоротних активів.

Доцільно вивчити склад, структуру та зміни кредиторської заборгованості, для чого побудовано табл. 2.10.

Таблиця 2.10 – Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості і поточних зобов'язань за розрахунками

Заборгованість і зобов'язання	2006 рік		2007 рік		Зміни за звітний період
	Сума, тис. грн.	Питома ва-га, %	Сума, тис. грн.	Питома ва-га, %	Сума, тис. грн.	Структури, % п.
1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	132,8	76,76	195,0	89,37	62,2	12,60
2. Поточні зобов'язання за розрахунками	40,2	23,24	23,2	10,63	-17,0	-12,60
2.1. За авансами отриманими	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.2. З бюджетом	0,8	0,46	1,6	0,73	0,8	0,27
2.3. З позабюджетних платежів	0,6	0,35	0	0,00	-0,6	-0,35
2.4. Зі страхування	10,8	6,24	6,8	3,12	-4	-3,13
2.5. З оплати праці	28	16,18	14,8	6,78	-13,2	-9,40
2.6. З учасниками	0	0,00	0	0,00	0	0,00
2.7. Зі внутрішніх розрахунків	0	0,00	0	0,00	0	0,00
3. Векселі видані	0	0,00	0	0,00	0	0,00
Разом	173,0	100,00	218,2	100,00	45,2	0,00

Як видно, сума кредиторської заборгованості заборгованості зросла на 45,2 тис. грн., при цьму на 12,6% п. збільшилась питома вага кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а частка поточних зобов’язань за розрахунвами відповідно зменшилась.

2.3. Аналіз прибутковості активів

Одним з найбільш вірних, визнаних і широко застосовуваних узагальнюючих показників оцінки ефективності при використанні засобів підприємства є коефіцієнт прибутковості, що представляє собою відношення прибутку до капіталу, інвестованому для одержання цього прибутку.

К_ПР=П/І,

де П – прибуток (доход)

І – інвестиції.

Оскільки немає загальноприйнятого показника інвестицій для розрахунку коефіцієнта прибутковості, то в розрахунках можуть використовуватися як активи, так і пасиви. З активів аналізуються загальні активи (довгострокові + нематеріальні + поточні) і уточнені.

Прибуток на загальні активи є найбільш узагальнюючим показником, тому що він дозволяє вимірити прибуток на всі активи, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Приватними показниками є коефіцієнти прибутковості на: довгострокові і нематеріальні активи, оборотні активи.

При розрахунку коефіцієнта прибутковості в якості інвестиції можуть використовуватися і дані пасиву балансу. У цьому випадку можуть бути розраховані коефіцієнти прибутковості загального капіталу, власного капіталу, перманентного капіталу й інших.

Коефіцієнт прибутковості власного капіталу характеризує рівень прибутковості для власників підприємства, а коефіцієнт, розрахований на перманентний капітал, – прибутковість власного капіталу і довгострокового позикового.

При розрахунку коефіцієнтів прибутковості беруться середні показники інвестицій за звітний період.

Основні розраховані показники прибутковості активів по досліджуваному підприємству наведені у табл. 2.11.

Таблиця 2.11 – Аналіз показників прибутковості активів (капіталу)

Показники	Значення
1. Чистий прибуток, тис. грн.	51,5
2. Середньорічна вартість загальних активів, тис. грн.	245,15
3. Середньорічна вартість поточних активів, тис. грн.	24,8
4. Середньорічна вартість загального капіталу, тис. грн.	245,15
5. Середньорічна вартість власного капіталу, тис. грн.	147,35
6. Середньорічна вартість перманентного капіталу, тис. грн.	147,35
7. Прибутковість загальних активів	21,01
8. Прибутковість оборотних активів	207,66
9. Прибутковість загального капіталу	21,01
10. Прибутковість власного капіталу	34,95
11. Прибутковість перманентного капіталу	34,95
12. Виручка від реалізації	328,8
13. Прибутковість реалізації	15,66

З розрахунків видно, що у підприємства достатньо високі показники рентабельності активів, які можуть забезпечити його сталу діяльність.

2.4. Абсолютні показники фінансової стійкості

Для оцінки рівня фінансової стійкості підприємства використовуються абсолютні та відносні показники фінансової стійкості.

Абсолютні показники фінансової стійкости підприємства розраховуються на основі виявлення відповідності величини запасів джерелам їхнього формування.

Показики, що характеризують джерела формування запасів:

1)  наявність власних джерел формування запасів (E^c):

E^c = І^c – F;

де F – необоротні фонди;

 І^c – власний капітал;

2) наявність власних та довгострокових джерел формування запасів (E^Т):

E^Т = (І^c + К^Т) – F;

де K^Т – довгострокові кредити й позики;

3) загальна величина джерел формування запасів(E^У):

E^У = (І^c + К^Т) – F + K^t;

де K^t – короткостроові кредити й позики.

На основі цих показників розраховуються показники забезпеченості запасів джерелами фінансування:

1) надлишок (+) або нестача (–) власних джерел формування запасів (±E^c):

±Е^с = Е^с – Z;

де Z – запаси та витрати;

2) надлишок (+) або нестача (–) власних та довгострокових джерел формування запасів (±E^Т):

±Е^Т = Е^Т – Z;

3) надлишок (+) або нестача (–) загальної величини джерел формування запасів(±E^У):

±E^У = E^У – Z.

Для визначення типу фінансової стійкості використовується трьохмірний показник:

,

х₁=±Е^с,

х₂=±Е^Т,

х₃=±E^У.

Функція S(x) визначається наступним чином:

.

У відповідності з забезпеченням запасів певними джерелами фінансування їхнього фінансування виділяють чотири типи фінансової стійкості (табл. 2.12).

Таблиця 2.12 – Типи фінансової стйкості підприємства

Типи фінансової стійкості	Трьохмірний показник	Джерела покриття витрат	Характеристика
Абсолютна фінансова стійкість		Власні оборотні засоби	Висока платоспроможність
Нормальна фінансова стійкість	;	Власні оборотні засоби, довгострокові кредити	Нормальна платоспроможність; ефективне використання позикових коштів; висока прибутковість виробничої діяльності
Нестійкий фінансовий стан		Власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити	Порушення платоспроможності; необхідність залучення додаткових джерел; можливість поліпшення ситуації
Кризовий фінансовий стан		–	Неплатоспроможність; риск банкротства

Проведемо розрахунок абсолютних показників фінансової стійкості для досліджуваного підприємства (табл. 2.13).

Таблиця 2.13 – Аналіз фінансової стійкості підприємства

Показники	2006 рік	2007 рік
Джерела власних засобів	346,2	243,2
Необоротні активи	439,2	428
Наявність власних оборотних засобів	-93,0	-184,8
Довгострокові кредити і позикові засоби	0	0
Власні і довгострокові позикові джерела формування запасів і витрат	-93,0	-184,8
Короткострокові кредити та позикові засоби	0	0
Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат	-93,0	-184,8
Загальна величина запасів і витрат	51,6	13,0
Надлишок (нестача) власних оборотних засобів	-144,6	-197,8
Надлишок (нестача) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат	-144,6	-197,8
Надлишок (нестача) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат	-144,6	-197,8
Трьохмірний показник типу фінансової стійкості	(0,0,0)	(0,0,0)

Як показують розрахунки трьохмірного показнику типу фінансової стійкості, у період 2006-2007 досліджуване підприємство знаходилось у кризовому стані, тобто для формування запасів було недостатньо нормальних джерел фінансування як на 2006, так і на 2007 періоду(нестача загальної суми джерел фінансування запасів склала 144,6 та 197,8 тис. грн. на 2006 та 2007 року відповідно).

Мала місце неплатоспроможність та ризик банкрутства.

2.5. Відносні показники фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства може бути оцінена більш детально за допомогою фінансових коефіцієнтів, наведених у табл. 2.14.

Таблиця 2.14 – Фінансові коефіцієнти, що застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт	Що характеризує	Розрахунок
Коефіцієнт автономії	Незалежність від позикових коштів, показує частку власного капіталу у загальній величині капіталу підприємства	КА=ІС/ВЕ КА>0,5
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних засобів	Показує скільки позикових коштів приходиться на 1 грн. власних засобів	КЕС=(КТ+Кt)/ІС КЕС<0,7
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	Показує співвідношення власного оборотного капіталу та оборотних активів	КО=ЕС/АО КО≥0,1
Коефіцієнт маневрування	Відношення власного оборотного капіталу до власного капіталу підприємства	КМ=ЕС/ІС 0,2-0,5
Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих активів	Скільки оборотних засобів припадає на 1 грн. необоротних активів	КМІ=АО/F
Коефіцієнт майна виробничого призначення	Частка майна виробничого призначення у загальній вартості активів	КПИМ=(F+Z)/ВЕ КПИМ≥0,5
Коефіцієнт прогнозу банкрутства	Частка чистих оборотних активів у загальній вартості активів	КПБ=(АО-КТ)/ВЕ

Результати розрахунків коефіцієнтів фінансової стійкості наведено у табл. 2.15.

За результатами розрахунків можна сказати, що коефіцієнт автономії на 2006 і 2007 року відповідав нормативу (0,667 та 0,527 відповідно), але на 2007 рок він наблизився до нижньої межі нормативних значень, що є негативною тенденцією. Аналогічним чином змінювався і коефіцієнт фінансового ризику (0,500 та 0,897 відповідно), що говорить про зниження рівня фінансової стійкості підприємства. Коефіцієнти забезпеченості власними засобами та маневрування мають негативне значення, що має тенденцію до зменшення. Це означає, що у підприємства немає власного оборотного капіталу, до того ж величина його нестачі зростає.

Таблиця 2.15 – Розрахунок і аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості   

Показник	2006 рік	2007 рік	Абсо-лютні зміни	Темп росту, %
Майно підприємства, тис. грн.	519,2	461,4	-57,8	88,87
Джерела власних засобів, тис. грн.	346,2	243,2	-103,0	70,25
Короткострокові пасиви, тис. грн.	173,0	218,2	45,2	126,13
Довгострокові пасиви, тис. грн.	0	0	0	-
Разом позикові кошти, тис. грн.	173,0	218,2	45,2	126,13
Необоротні активи, тис. грн.	439,2	428	-11,2	97,45
Оборотні активи, тис. грн.	65,8	33,4	-32,4	50,76
Запаси, тис. грн.	54,8	14,6	-40,2	26,64
Власні оборотні засоби, тис. грн.	-93,0	-184,8	-91,8	198,71
Коефіцієнт автономії	0,667	0,527	-0,140	79,05
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних засобів	0,500	0,897	0,397	179,54
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	-1,413	-5,533	-4,120	391,47
Коефіцієнт маневрування	-0,269	-0,760	-0,491	282,87
Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих засобів	0,150	0,078	-0,072	52,09
Коефіцієнт майна виробничого призначення	0,951	0,959	0,008	100,82
Коефіцієнт прогнозу банкрутства	-0,206	-0,401	-0,194	193,98

2.6. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Тому оцінку рівня платоспроможності досліджуваного підприємства слід розпочати з аналізу ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів (актив балансу), згрупованих за ознакою ліквідності, з капіталом та обов’язками (пасив балансу), згрупованими за ознакою терміновості їхнього погашення.

В залежності від ступеню ліквідності виділяють групи активів:

– найбільш ліквідні активи (А1) – грошові кошти та їх еквіваленти;

– швидкореалізовувані активи (А2) – дебіторська заборгованість;

– повільнореалізовувані активи (А3) – виробничі запаси та витрати;

– важкореалізовувані активи (А4) – необоротні активи.

Пасиви підприємства підрозділяються на групи в залежності від термінів погашення:

– термінові пасиви (П1) – кредиторськя заборгованість та позики, не погашені у строк;

– короткострокові пасиви (П2) – краткосрокові кредити й позики;

– довгострокові пасиви (П3) –довгосрокові кредити й позики;

– постійні пасиви (П4) – власний капітал та забезпечення.

За результатами такого групування будується баланс ліквідності (табл. 2.16).

Таблиця 2.16 – Аналіз ліквідності балансу підприємства

Актив	2006 рік, тис. грн.	2007 рік, тис. грн.	Пасив	2006 рік, тис. грн.	2007 рік, тис. грн.	Платіжний над-лишок (+), неста-ча (-), тис. грн.		Відсоток покриття зобов'язань, %
						2006 рік	2007 рік	2006 рік	2007 рік
Л1	0	5,6	Р1	173,0	218,2	-173,0	-212,6	0,00	2,57
Л2	25,2	13,2	Р2	0	0	25,2	13,2	-	-
Л3	54,8	14,6	Р3	0	0	54,8	14,6	-	-
Л4	439,2	428	Р4	346,2	243,2	93,0	184,8	126,86	175,99
Баланс	519,2	461,4	Баланс	519,2	461,4	0	0	100,00	100,00

Як видно з таблиці, на підприємстві у 2006 і 2007 роках Л1<Р1, що говорить про неплатоспроможність у найбільш короткостроковому періоді (до 3 місяців), при чому сума платіжної нестачі на 2007 рік зросла на 37,6 тис. грн., а ступінь покриття зобов’язань складає всього 2,57% на 2007 рік.

До того ж Л4>Р4, що говорить про відсутність власного оборотного капіталу як на початок, так і на кінець аналізованого періоду. Це свідчить про певні проблеми з фінансовою стійкістю даного підприємства.

Співвідношення Л2 та Р2, а також Л3 та Р3 співпадають з нормативними завдяки відсутності короткострокових та довгострокових кредитів та позик.

Для якісної оцінки платоспроможності і ліквідності підприємства крім аналізу ліквідності балансу необхідно розраховувати наступні коефіцієнти ліквідності:

–  коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_АЛ) – показує, у якій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок найбільш ліквідних активів (нормативне значення 0,2-0,25):

К_ал = Л1/(Р1+Р2);

–  коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності (К_шл) – показує здатність підприємства своєчасно розраховуватися по своїх короткострокових зобов’язаннях за умови своєчасного повернення дебіторської заборгованості (нормативне значення 1):

К_Шл = (Л1+Л2)/(Р1+Р2);

–  коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (К_ПЛ) – показує, у якій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок його поточних активів (нормативне значення 2-2,5):

К_Шл = (Л1+Л2+Л3)/(Р1+Р2).

Розрахуємо коефіцієнти ліквідності для досліджуваного підприємства у 2005 році (табл. 2.4).

Як показують розрахунки, на досліджуваному підприємстві усі три коефіцієнти ліквідності значно нижчі за нормативні значення, що свідчить про низький рівень платоспроможності.

Оскільки досліджуване підприємство за результатами проведеного аналізу є неплатоспроможним та фінансово нестійким, доцільно провести додатковий аналіз можливостей відновлення його платоспроможності. Висновок про неплатоспроможність підприємства може бути зроблений за визнанням структури балансу незадовільною.

Таблиця 2.17 – Коефіцієнти ліквідності підприємства

Показник	Нормативне значення	Розрахункове значення		Відхилення від максимального значення
		2006 рік	2007 рік	2006 рік	2007 рік
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,25	0,000	0,026	-0,250	-0,224
Коефіцієнт термінової (критичної) ліквідності	1	0,146	0,086	-0,854	-0,914
Коефіцієнт покриття	2-2,5	0,462	0,153	-2,038	-2,347

Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним є одна з наступних умов:

–  коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) на кінець звітного періоду має значення менше за 2;

–  коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше за 0,1.

Якщо хоча б один з даних коефіцієнтів є меншим за норматив, то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, який дорівнює 6 місяцям:

,

де К_пл^п та К_пл^к – коефіцієнти поточної ліквідності на початок та кінець звітного періоду;

Т – тривалість звітного періоду у місяцях;

2 – нормативне значення коефіцієнту поточної ліквідності.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців. Коефіцієнт відновлення платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємства немає реальної можливості відновити протягом 6 місяців свою платоспроможність.

Якщо коефіцієнти поточної ліквідності та забезпеченості власними засобами мають значення більше нормативного, але зменшуються на кінець періоду, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, рівний 3 місяцям:

.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства не втратити свою платоспроможність протягом 3 місяців.

Коефіцієнт втрати платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємства немає реальної можливості не втратити протягом 3 місяців свою платоспроможність.

Оскільки обидва коефіцієнти менше нормативних значень, то слід розраховувати коефіцієнт відновлення платоспроможності:

К_відн=(0,153+6/12(0,153-0,462)/2=-0,0008.

Значення коефіцієнту відновлення платоспроможності нижче 1, тому у досліджуваного підприємства немає можливості відновлення його платоспроможності протягом 6 місяців.

Оскільки підприємство має значні проблеми з платоспроможністю, доцільно визначити вірогідність його банкрутства, для чого можна скористатися моделлю Z-рахунку Альтмана:

Z=1,2*К₁+1,4*К₂+3,3*К₃+0,6*К₄+0,999К₅,

де К₁=власні оборотні кошти/всього активів;

К₂=нерозподілений прибуток/всього активів;

К₃=чистий прибуток/всього активів;

К₄=власний капітал/короткострокові зобов’язання;

К₅=чиста виручка від реалізації/всього активів.

Ступінь ймовірності банкрутства

Значення Z-рахунку	Ймовірність банкрутства
≤1,8	Дуже висока
1,81-2,7	Висока
2,71-2,9	Існує ймовірність
≥3	Дужее низька

Для досліджуваного підприємства Z-рахунок Альтмана складає:

Z=-0,29778-0,17765+0,21008+1,50665+1,34122=2,33108.

Це означає високу ймовірність банкрутства підприємства, що підтверджує результати попередніх розрахунків.

Розділ 3. Шляхи підвищення фінансового стану підприємства

 

3.1 Проектування заходів, спрямованих на поліпшення фінансово-господарського стану підприємства

В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки подальшого розвитку підприємства:

1) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

2) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;

3) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.

Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекомендувала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - просування на ринок і тактику - зниження ціни.

Завдання подальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми.

Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств.

Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:

- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;

- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;

- цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".

Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.

Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано поганим, розробляються пропозиції стосовно його санації.

Санація підприємства може здійснюватись шляхом:

- погашення боргів підприємства;

- злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством;

- переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;

- випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;

- продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва.

Заходи щодо поліпшення фінансового стану ВАТ «РАДСАД» .

Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін виробничо - господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.

Реорганізація всіх сторін діяльності ВАТ «РАДСАД» припускає :

1) Серйозну постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах продукції, просування зазначених товарів на ринку.

2) Постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами.

3) Ліквідації всіх технологічних недоліків. ( придбання оптимальної кількості необхідного устаткування).

4) Упровадження максимально гнучкої системи ціноутворення на ВАТ «РАДСАД».

5) Пристосованої до потреб ринків.

Керування оборотними активами і поточними зобов'язаннями підприємства.

З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін. Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами.

При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.).

В даний час компанія користається кредитами на поповнення оборотних коштів в основному з місцевих джерел. Цьому сприяє наявність на складі величезних запасів готової продукції і товарів, що не призначені під конкретні замовлення.

3.2 Фінансово-економічна оцінка запропонованих заходів

В залежності від змісту запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансово-господарського стану підприємства, можливі різні кінцеві результати від їх впровадження:

- зростання продуктивності праці, обсягів виробництва і прибутку внаслідок повнішого завантаження виробничих потужностей;

- збільшення обсягів реалізації і прибутку внаслідок прискоренні обертання оборотних коштів, кращого їх використання;

- збільшення випуску традиційної продукції і прибутку внаслідок розширення виробничих потужностей, додаткових капітальних вкладень, залучення позикових коштів;

- збільшення прибутку від впровадження заходів, спрямованих н. зниження собівартості продукції;

- збільшення прибутку внаслідок зростання випуску вже освоєно конкурентоспроможної продукції;

- збільшення прибутку шляхом освоєння виробництва нових конкурентоспроможних виробів;

- покращення результатів діяльності внаслідок поліпшення струк тури власних і позичених коштів, підвищення ліквідності, більш раціонального використання коштів і т. ін.

Відповідно до цього застосовуються різні показники для розрахунків і фінансово-економічної оцінки очікуваних результатів: валовиі доход, валовий прибуток, балансовий прибуток, чистий прибуток, чистий доход тощо.

З урахуванням реалізації запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану ВАТ «РАДСАД» припустимо основні доходи і витрати в 2005 році. Як наслідок активної діяльності відділу маркетингу, реалізації заходів підвищувальних якість, зовнішній вигляд, асортимент продукції планується підвищити обсяг реалізації продукції, при цьому недоліку чи потужностей недостачі оборотних коштів для виконання плану не відбудеться. Оскільки збільшення реалізації продукції вимагає незначних додаткових витрат, то збільшення собівартості реалізованої продукції буде прямо пропорційно збільшенню обсягу реалізації.

Прибуток від реалізації розраховується виходячи з обсягів реалізації і собівартості реалізованої продукції.

Висновки

В ході дослідження було розкрито сутність таких економічних категорій, як: фінансова стійкість підприємства, фінансовий стан підприємства, ліквідність підприємства, платоспроможність підприємства. Визначили, що ознаками фінансової стійкості є:

Ä  досягнення намічених розмірів прибутку і рентабельності;

Ä  оптимальний розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні трудового колективу;

Ä  ліквідність балансу;

Ä  наявність власних оборотних коштів не нижче планового розміру;

Ä  раціональне використання основних засобів, скорочення невстановленого устаткування, незавершеного будівництва;

Ä  раціональне використання власних і позикових засобів, оптимальне розміщення їх на стадіях кругообігу;

Ä  недопущення вкладень оборотних коштів у наднормативні запаси і витрати, відволікання на незаплановані цілі;

Ä  платіжна дисципліна підприємства.

Також в даній роботі був проведений фінансовий аналіз стану торгового підприємства «САВКУР». За даними аналізу можна стверджувати, що показники ліквідності на підприємстві нижчі за нормативні значення. Підприємство не є платоспроможним і його фінансовий стан розцінюється, кризовий. Для досліджуваного підприємства Z-рахунок Альтмана складає 2,33108 це означає високу ймовірність банкрутства підприємства, що підтверджують результати попередніх розрахунків.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Конституція України

2.  Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р., №887-ХИ.

3.  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р., №283/97-ВР.

4.  Закон України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р., №168/97-ВР.

5.  Закон України «Про внесення змін до ст. 20 Закону України «Про підприємства України» від 21 вересня 2000 р., №1963-111.

6.  Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1992 р., №698-Х!1.

7.  Абрамов СИ. Управление инвестициями в основной капи­тал - М.: Изд-во «Экзамен», 2002. - 544 с.

8.  Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 260 с.

9.  Ареф’єва О.В. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. Посібник.- К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002. -94с.

10.  Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хо­зяйствующего субъекта. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 365 с.

11.  Бандурка О.М. Фінансова діяльнють підприємства: Підручник/ О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.1. Орлов, К.Я. Петрова. - К.: Либідь, 1998.-312 с.

12.  Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в усло­виях рынка. Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 260 с.

13.  Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. И.П. Мерзлякова. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 298 с.

14.  Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. - К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999. - 592 с.

15.  Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. - К.: Ника-Центр, 1999. - 512 с.

16.  Бланк И.А. Управление использованием капитала. - К.: Эль-га, 2002. - 656 с.

17.  Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: «Ника-Центр», 2000. - 512 с.

18.  Брігхем Свхен. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.

19.  Бригхэм Ю. Энциклопедия финансового менеджмента: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1998. - 856 с.

20.  Бригхэм Ю. Финансовый менеджмент: Полный курс. В 2 т. / Ю. Бригхэм, Л. Гапенски: Пер. с англ.-СПб.: Экономическая школа, 1997.

21.  Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприя­тия. Проблемы, концепции и методы: Учебное пособие / Пер. с франц. под ред. проф. Я.В.Соколова. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 576 с.

22.  Конкуренция и управление рисками на предприятиях в ус­ловиях рынка. - М.: Алане, 1997. - 228 с.

23.  Крамаренко Г.О, Чорна О.Є Фінансовій менеджмент.: підручник. – К.: 2006. – 52 с.

24.  Любанова Т.П. Стратегическое планирование на предпри­ятии: Учебное пособие/Т.П. Любанова, Л.В. Мясоедова, Ю.А. Олей­никова. - М.: Изд-во «ПРИОР», 2001. - 272 с.

25.  Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денеж­ным оборотом предприятия: Учебник для вузов. - М.: Банки и бир­жи, БНИТИ, 1995. - 400 с.

26.  Справочник финансиста / Под ред. проф. Э.А. Уткина - М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». - М.: Изд-во ЭКМОО, 1998.-496 с.

27.  Справочник финансиста предприятия / Под ред. А.А. Воло­дина. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 480 с.

28.  Статистичний щор1чник УкраУни за 2003 р. / Держкомстат УкраУни; За ред. О.Г. Осауленко. - К.: Техника, 2004. - 632 с.

29.  Стратегическое планирование / Под ред. Э.А. Уткина. - М.: Ас­социация авторов и издателей "Тандем", Изд-во ЭКМОС. 1998. - 440 с.

30.  Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент.: Навч. Посібник. – К.: 2006. – 352 с.

31.  Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С.Г. Беляева и В.И. Кошкина. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 469 с.

32.  Фінансовий менеджмент під ред.-ю Самсонова Н.Ф.: Підручник. – М.: 2001. – 495 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНТЕУ Кафедра: фінансів КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: «Фінансовий менеджмент» на тему: «РОЗРАХУНОК Й ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу