База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи методики вивчення морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах

1.1 Поняття про морфемну будову слова, словотвір

1.2 Зміст програмових вимог з розділу ,,Будова слова”

Розділ 2. Система роботи над вивченням морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах

2.1 Підготовка першокласників до вивчення теми ,,Будова слова”.

2.2 Вивчення теми ,,Будова слова” у початковій школі

2.3 Підтвердження ефективності запропонованої методики

Висновки .

Список використаних джерел

Додатки

 

Вступ

Рідна мова – один з найважливіших предметів у системі навчально-виховного процесу. Через її вивчення «в початкових класах здійснюється початкова мовна освіта молодших школярів, їхній розумовий і мовленнєвий розвиток» [47, с.9], що надалі сприятиме формуванню, особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами у різних формах, сферах і жанрах мовлення».Вивчення теми «Будова слова» має важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення, уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться із словотворчими засобами. Усе це сприяє розвиткові і образного мовлення дітей.

Вивчаючи морфемну будову слова, учні підвищують орфографічну грамотність, свідомо засвоюють основні правила української орфографії. Крім того, вони усвідомлюють будову слова і процеси його утворення, тобто проникають в «таємницю» слова, пізнають шляхи розвитку і поповнення словника мови новими словами, правильно розуміють значення слова. Вивчення теми розширює загальний розвиток учнів, підвищує їхню загально-мовну культуру.

Досвід проведення уроків у школі свідчить, що при опрацюванні цього розділу вчитель має приділяти більше уваги тому, щоб діти відкривали способи творення слів, усвідомлювали походження окремих з них, а також встановлювали взаємозв’язок між лексичним значенням слова та його морфемною будовою. Цілеспрямовано слід керувати збагаченням словникового запасу удосконаленням орфографічних навичок.

Опановуючи розділ «Будова слова», учні початкових класів мають практичне уявлення про основу і закінчення, вчаться виділяти значущі частини слова (корінь, суфікс, префікс). Разом з тим спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів, дізнаються про основне джерело поповнення нашої мови новими словами. Але при вивченні цього матеріалу виникає ряд труднощів, оскільки вживаються подібні терміни: основа, суфікс, префікс. Ці труднощі пов’язані з тим, що діти:

-       аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити);

-       враховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими, скажімо слова парк і сад (місце де ростуть дерева);

-       не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг, сніжок);

-       не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого);

-       «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня із слів заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати, спів, співак –корінь буде виділено правильно);

-       «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий визначити корінь робот-, робіт-, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів в тому, -от-, -іт- - суфікси, а не частини кореня;

-       «склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс –енятк- або –ятк- насправді ж тут три суфікси -ен-,

- ят-, -к-);

-       «склеюють» суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають, як суфікс –ка-).

Отже, вивчаючи морфемну будову слова, вчитель приділяє належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок. Лише тоді, коли учні навчаться розмежовувати словотвір і морфемну будову слова, можна вважати, що матеріал вони засвоїли свідомо. Вивчення такого матеріалу відкриває широкі можливості для систематичної роботи над словом. Тому опрацювання його потрібно будувати так, щоб зацікавити учнів, якомога більше уваги приділити розширенню й поповненню їхнього словника. Усвідомлюючи важливе значення, які здобувають учні в процесі вивчення цього розділу, а також труднощі, які трапляються їм необхідно приділити цим питанням багато уваги, глибше опрацювати методичні поради щодо вивчення цього матеріалу в початкових класах школи, а також поглибити свої знання з теми шляхом ознайомлення з науковою літературою розділу, детального аналізу словотворчих та морфемних словників, щоб збагатити себе як науковими, так і методичними знаннями.

Окремі аспекти вивчення морфемної будови слова досліджувались такими вченими: К.Д. Ушинським, М.С. Вашуленком, С.І. Дорошенко, В.О. Горпинечем, Т.Я. Біленькою, Т.Ю. Горбунцовою, П.В. Тофанчуком, та іншими. Усі ці дослідження представляють науковий інтерес. Однак окремі аспекти морфемної будови слова ще не досліджено. Тому виникає проблема звернутися до ретельного вивчення даної теми: «Вивчення морфемної будови слова в початковій школі”.

Об’єкт дослідження – вивчення морфемної будови слова в початковій школі.

Предмет – методика роботи вчителя початкових класів над засвоєнням молодшими школярами морфемної будови слова.

Мета: на основі запропонованої роботи вивчення морфемної будови слова підвищити рівень деформованості умінь і навичок молодших школярів. Виходячи з визначення мети даної роботи, ставимо перед собою завдання, які необхідно виконати:

1.  Вивчити стан дослідження проблеми науково-педагогічної літератури.

2.  Узагальнити зміст і обсяг вимог з розділу, передбачених програмою з української мови в початкових класах, а також визначити ефективні методи, прийоми формування понять «основа слова», «закінчення», «корінь», «префікс», «суфікс».

3.  Запропонувати нові шляхи вдосконалення формування умінь і навичок з морфемної будови слова.

4.Розробити систему вправ для реалізування запропонованої методики.

5.Перевірити експериментальну ефективність запропонованої методики роботи з молодшими школярами.

База дослідження: аналіз літературних джерел, вивчення шкільної докуметації, аналіз і вивчення масового педагогічного досвіду, спостереження, педагогічний експеримент.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У даному дослідженні докладно проаналізовані основні методи та форми роботи вчителя початкових класів над вивченням морфемної будови слова молодших школярів та подані практичні розробки для втілення їх на практиці.

Практичне застосування: запропонований матеріал стане у пригоді студентам педагогічних навчальних закладів, батькам і усім, кого цікавить питання морфемної будови слова учнів початкових класів.

Місце застосування: в практичній роботі вчителів початкових класів.

Розділ 1. Теоретичні основи методики вивчення морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах

 

1.1 Що таке морфемна будова слова, словотвір?

Сучасна українська лексика постійно збагачується завдяки творення нових слів за певними закономірностями. Є два джерела збагачення словникового запасу: утворення і запозичення слів. З інших мов запозичується відносно небагато слів. Основним джерелом збагачення лексики української мови є словотворення на базі власних ресурсів.

Наукові відкриття, розвиток виробництва, науки, техніки, культури викликають до життя нові предмети і поняття. А щоб назвати їх, потрібні і нові слова. Кожне таке слово є суспільним явищем, бо зумовлене потребами суспільства [14, с.43].

Наприклад, нові слова місяцехід, мовленнєвий виникли з елементів, що існували в мові (лексеми сполучаються за допомогою інтерфіксів або за допомогою відомих суфіксів та префіксів). Всі новоутворені слова оформляються за граматичними законами мови [45, с.54].

Нові слова утворюються для того, щоб назвати нові предмети і поняття, але вони потрібні і для того, щоб по-новому назвати і вже давно існуючі реалії, тобто щоб замінити старі назви новими: колишню назву Петербург замінено новою Ленінград (відповідно змінилися і похідні петербурзький – ленінградський, петербуржці – ленінградці). Всі ці слова і їм потрібні не запозичені з інших мов. А утворене за аналогією до уже існуючих у мові слів. Звідси можна зробити висновок про те. Що словотворення є основним джерелом збагачення словникового запасу мови. [14, с. 28].

Словотвір як розділ мовознавства вивчає структуру слів, способи їх творення, словотворчі значення, що виникають у процесі словотворення. Словотворче значення – це значення, що належить слову в цілому і формально виражається внутрішніми засобами ряду слів певної частини мови. Воно відмінне від лексичного та граматичного, не має такого загального характеру і виявляється лише в межах словотворчого типу [45, с.103]. У цьому розділі з’ясовується не лексичне значення слова, а його похідність: з якими іншими словами споріднене, яким словом безпосередньо мотивується, як його твірна основа і словотворчий засіб, яким способом слово утворене.

Таким чином, словотворче значення реалізується в конкретному слові, тому основною одиницею словотвору є слово як конструктивне поєднання лексичних і граматичних значень.

Вивчивши розділ ,,словотвір”, учні повинні:

1)  усвідомити, що словотвір є головним джерелом поповнення лексики новими словами;

2)  вміти пояснити, як утворилося певне слово (тобто провести словотворчий аналіз слова);

3)  засвоїти всі способи словотвору української мови без уживання термінів (суфіксальний, префіксальний…).

Оскільки при вивчені і словотворчої і морфемної будови слова вживаються подібні терміни ( основа, суфікс, префікс), то в учнів складається хибне уявлення, що ніби словотвір і морфемна будова – це одне й те саме. Внаслідок цього учні змішують морфемний аналіз слова з словотворчим.

Тому з першого і до останнього уроку слід зосередити увагу учнів на тому, що між словотвором і морфемною будовою слова існує принципова різниця, яку треба обов’язково усвідомити. Лише тоді, коли учні будуть чітко розмежовувати словотвір і морфемну будову слова, можна вважати, що обидва розділи засвоєно свідомо [ 14, с.64].

У програмі молодшої школи немає цих двох тем (,,Поняття про словотвір” і ,,Словотвір як джерело збагачення лексики”), але у вступній бесіді на першому уроці з словотвору вчитель обов’язково у доступній формі на зрозумілих учням прикладах повинен розкрити ці питання, щоб сформувати у дітей відповідні поняття [14, с.67].

Кожне слово являє собою єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем, що утворюють його як одиницю мови.

Розділ граматики, в якому вивчається найменші значимі частини слова,

називається морфемікою. Отже, морфеміка вивчає морфемну будову слова. Під морфемною будовою слова розуміється сукупність значущих частин, що виділяються в слові. З точки зору морфеміки слово являє собою структурно системну єдність взаємопов’язаних і співвідносних елементів значення і вираження, тобто морфем, які утворюють його.

Більшість слів української мови являють собою структурне ціле, що складається з певним чином пов’язаних між собою частин морфем. Оскільки слово як одиниця мови виступає перед ними в єдності плану вираження і плану змісту, то так само і кожне з його частин має бінарну структуру: зовнішню та внутрішню сторони, форму та зміст.

І. Бодуен де Куртене у 70-х роках ХІХ століття дав чітке і розгорнуте тлумачення терміну ,,морфема”. На сьогоднішній день воно стало найбільш поширеним та загальноприйнятим у сучасній лінгвістиці.

Морфема – це найменша неподільна значуща частина слова, тобто най

менша двостороння одиниця в будові слова, яка не розкладається на одиниці такого ж порядку.

Наприклад, в словах виділяють такі морфеми, як корінь, префікс, суфікс, закінчення.

У слові піаністка можна виділити такі морфеми: корінь (піан-), суфікс (-іст-), суфікс(-к-), закінчення(-а).

З точки зору морфемної будови всі слова української мови можна розділити на 2 типи. Перший тип складають слова, які мають у своєму складі як мінімум дві морфеми ( основу і закінчення (мор-е, промов-а), а як максимум 7-8. Таких слів переважна більшість в сучасній українській мові. Другий тип це слова, які мають непохідну основу і не мають форм словозміни (над, під, але, ой!, там, лише, меню, шосе і т.д.).

Особливий тип складають слова, структура яких утворена за допомогою морфем, а інших слів, яким властиве самостійне функціонування в мові: ди-ван – ліжко, завод – автомат, виставка – продаж і т.д.

Значущість морфем виявляється у зіставленні граматичних форм одного й того самого слова або в ряді споріднених слів. Так, наприклад, слова дерев-о, дерев-а, дерев-у, дерев-ом, на дерев-і відрізняються своїми закінченнями, останнє зумовлює різницю граматичних значень: закінчення – о передає значення називного відмінка, середнього роду, однини; закінчення – а- значення родового відмінка, середнього роду, однини; закінчення –у- давального відмінка і т.д.

У словах брат, день, край та ін. ,.нульове” закінчення є носієм значення чоловічого роду, називного відмінка, однини.

Все це свідчить про те, що найважливішими ознаками морфеми є її значущість та мінімальність.

Морфема у співвідношенні з іншими одиницями мови

Морфема, будучи одиницею мови, певним чином співвідноситься з іншими мовними одиницями: словом і фонемою.

Морфема і слово – взаємопов’язані одиниці: слово поділяється на морфеми, морфеми функціонують лише у слові. Слово і морфема мають як спільні, так і відмінні риси.

Різниця між словами та морфемами має більш структурний характер:

-       слово поділяється на морфеми – значущі частини; морфеми ж не поділяються на ще менші значущі одиниці: о-щас-лив-и-ти, над-зор-ян-ий;

-       слово може функціонувати як самостійна синтаксична одиниця (Ніч. Ву-лиця. Ура!); морфема такої властивості не має; вона не може існувати поза словом: щир-ість, вис-окий, кобз-ар;

-       слово являє собою лексико-граматичну єдність, що зумовлює його належність до того чи іншого лексико-граматичного класу (частини мови);

морфема може виражати граматичне значення та особливим чином впливати на формування лексичного значення слова; наприклад: в слові ліс- овий саме суфікс –ов- зумовив не лише зміну лексичного значення твірного слова ліс, а й віднесеність до іншої частини мови – прикметника;

-       слово має здатність виражати поняття, морфема позбавлена цього, порівняйте: сутінь і префікс су-; прозорість і суфікс –ість;

-       слів в мові практично необмежена кількість, в той час як кількість морфем чітко обмежена. Оскільки морфеми, виступаючи будівельним матеріалом для слів, становлять однакові сегменти, які є складовими елементами різних лексичних одиниць (наприклад: надбудова, надприбуток, надпліччя; бігун, двигун, цвіркун), то однотипні значущі частини слова у різних комбінаціях творять чимало лексем;

-       поєднання морфем у словах і слів у реченнях здійснюється на різній основі;

-       морфеми здатні виражати більш узагальнюючі категорії, ніж слова, для них характерне ширше узагальнення порівняно зі словами. Наприклад, слово радіоприймач означає групу певного типу приладів, які служать для прийому звуків, сигналів по радіо, проте суфікс –ач- має не більш узагальнюючий характер, поєднуючись з різними коренями і вказуючи на багато значень: знарядь праці (сікач), предметів (звукозаписувач), назв осіб (глядач) та ін.

-       для слів характерна наголошуваність; морфеми цієї ознаки не мають. Ці відмінності між словами і морфемами потрібно враховувати в тих випадках, коли слово за формою вираження збігається із морфемою (наприклад: корінь час- і слово час). У мовознавстві фонема і морфема визначаються як елементарні, мінімальні та неподільні одиниці мови. Однак фонема є неподільною з формального боку, в той час як морфема є неподільною з боку і змісту, і форми.

Фонема – це одиниця мови, що має лише план вираження. Можна говорити про її односторонній характер. Сама по собі фонема змісту не має, лише виступаючи звуковою оболонкою значущих одиниць мови, вона опосередковано бере участь у передачі змісту.

Морфема – це двостороння одиниця, тобто вона має і план вираження і план змісту. Формальна сторона морфеми створюється за рахунок саме фонем, які формують звукову оболонку морфеми, її звуковий вигляд. Фонема функціонує в складі морфем і слів, і поза ними вона не мислиться.

Виходячи зі сказаного, можна виділити такі риси морфеми як одиниці словотвірного рівня:

1)  її мінімальність у плані значущих одиниць мови;

2)  2-сторонній характер;

3)  відтворюваність як готової і цілісної одиниці;

4)  її повторюваність в інших словах.

Таким чином, морфему можна визначити як мінімальну значущу частину слова, що має властивість відтворюватися і повторюватися [5, с.9-16].

Типи морфем за характером значення

Оскільки морфема – це найменша значуща одиниця мови, то класифікація морфем спирається на характер їх значень.

Морфеми залежно від їх значення поділяються на дві основні групи: кореневі та афіксальні. Цей поділ ґрунтується на тому, що корінь є обов’язковою структурною частиною слова ( не існує слів без кореня). Афікси – це факультативні морфеми ( виступають не у всіх словах). Корені можуть самостійно утворювати слова. Тобто матеріально дорівнювати слову, збігаючись своїм звуковим складом з відповідними словами, наприклад: день, стіл, син, дуб, там, де, ліс. Афікси не можуть утворювати слів без кореня, вони завжди прикріплені до нього. Приєднуючи до себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема у слові породжує нові лексичні одиниці.

Корінь виражає загальне лексичне значення. Конкретизують, уточнюють це значення закінчення. Наприклад, корінь жовт – виражає лише загальне поняття кольру. Виступаючи у різних формах та у поєднанні з різними закінченнями, коренева морфема отримує більш конкретне чи нове і видозмінне поняття: жовтий, жовтого, жовток, жовтень, жовтизна, жовтіти, пожовтіти, пожовклий, жовтуватий та ін.

Корінь є ядром, довкола котрого можуть групуватися інші слова. Слова зі спільним коренем називаються спорідненими. Будучи носієм матеріального значення, корінь зберігається у споріднених словах: зоря, зірка, зіронька, зоряний, зоряність, зоріти, зоряно. В такий спосіб утворюються гнізда спільнокореневих слів.

Термін ,,корінь” запроваджено в українське мовознавство Я. Головацьким, цю частину слова називали ,,пень”. Корінь вважається найрізноманітнішою і найчисельнішою морфемою української мови. Їх нараховується декілька тисяч. Корінь слова займає центральну позицію порівняно з іншими морфемами у слові, він є найбільш незалежною в структурному та семантичному відношенні морфемою.

Носіями дериваційного значення у слові є префікси і суфікси. Вони вказують на додаткові ознаки, які утворюють предметне значення кореня у словах. Наприклад, у словах безпорядок, безхліб’я префікс без- не може функціонувати самостійно, проте, поєднуючись з певним коренем, він утворює слова, утворюючи значення кореня і вказуючи на ,.відсутність чого-небудь”.

Суфікси, на відміну від префіксів, містять також вказівку на граматичне значення слова, зокрема визначають залежність слова до певної частини мови. Так, наприклад, скляний ( прикметниковий суфікс –ян);учень (суфікс ень) вказує на чоловічий рід іменника [5, с.21-23].

Поняття морфемної структури слова

Морфемна структура слова передбачає наявність в ньому певної кількості певної якості морфем, які пов’язані між собою в слові в лінійному порядку.

Кількість морфем, їх типи та позиція у слові програмують (передбачаються) самою мовою.

Під структурою слова розуміють склад, взаємо-розташування та зв’язки його значущих частин.

Структура – це співвідношення, взаємне розташування частин мовної одиниці, її будова. Виходячи з цього, морфемну структуру слова можна визначити як морфемну будову слова, яка виражається у співвідношенні та розташуванні морфем відповідно до закономірностей української мови.

У будові простого слова української мови як морфемної моделі передбачено позиції для чотирьох типів морфем – префікса, кореня, суфікса, закінчення, які розміщуються у такій послідовності: ¬ .Такий склад морфем являє собою повну модель структури вербальної одиниці. Наприклад, під- став- к- а, над- мір- н- ий і тд. В різних словах ця модель може мати повну, неповну або розширену форму своєї реалізації. Ці модифікації виникають за рахунок морфем, до яких відносяться префікси та суфікси. Наприклад, дорог- а – дорож- н- ій - при-дорож-н-ій [5, с. 54, 55].

Вивчення основи слова і закінчення

Одним із базових понять морфеміки, які тісно пов’язані з поняттям структури слова і морфемною будовою зокрема, є поняття основи слова.

Основа слова – це частина слова. Треба додати, що це обов’язкова, невід’ємна частина будь-якого слова української мови [5, с.56].

Розуміння основи слова неможливе без знання того, що таке закінчення.

Вивчаючи закінчення, вчитель має розкрити перед школярами його ознаки:

-       закінчення – це змінна частина слова;

-       закінчення служить для зв’язку слів у реченні;

-       закінчення стоїть у кінці слова.

При цьому слід врахувати, що труднощі в усвідомленні учнями закінчення викликаються тим, що їм важко зрозуміти функцію закінчення як засобу вираження граматичного значення слова. Діти нелегко усвідомлюють і те, що закінчення у слові виражає кілька граматичних значень. Наприклад, закінчення –ою у слові весною є показником жіночого роду, однини, орудного відмінка. У зв’язку з відсутністю матеріального його вираження учням важко усвідомити поняття про нульове закінчення слова, через те замість терміна ,,нульове закінчення” вживається вислів ,,слово без закінчення”.

Робота над формуванням поняття про закінчення складається з кількох етапів: на першому етапі учні одержують початкові уявлення про закінчення. Це здійснюється під час виконання вправ, які включають спостереження за змінами форми одного й того ж слова в контексті. На цьому етапі можна запропонувати учням як один із варіантів такої роботи виписати слово, яке зустрічається в усіх реченнях, у тій формі, в якій воно там уживається. Наприклад: Виростай, дитино, й пам’ятай – Батьківщина то найкращий край. Батьківщини рідної сади нахилились цвітом до води. Слава, слава в віках Батьківщині могутній. За Батьківщину у боях вмирали однаково – дорослі і малі. Виписавши слова Батьківщина, Батьківщини, батьківщині, Батьківщину, учні визначають змінну частину слова (-а, -и, -і, -у).

На другому етапі учні засвоюють термін ,,закінчення” і усвідомлюють функцію цієї частини слова – зв’язує слова в реченні. Крім наведеної вище вправи, можна запропонувати учням деформований текст. Робота з ним допоможе дітям усвідомити те, що закінчення служить для зв’язку слів у реченні.

Завдання:

Спишіть текст, вставляючи закінчення.

Уже давно відшуміли щедрі весняні паводки, відцвіли перші лугові квіти. Пташин малеча, наче жовті клубочки, бігала по трав

Третій етап у вивченні закінчення передбачає формулювання власного

висновку й усвідомлення його (виведення правила): ,,Змінна частина слова називається закінченням. Закінчення служить для зв’язку слів у реченні.

Закінчення стоїть у кінці слова”. На цьому етапі вчитель показує схематичне позначення закінчення - [24, с. 152, 153].

Закінчення

Всі слова складаються з частин:

Є у всіх у них закінчення й основа.

Ця основа – без ніяких змін,

А закінчення – частина змінна в слові [26, с. 60].

Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається під час виконання тренувальних вправ (четвертий етап). Це можуть бути, зокрема, такі вправи:

-       визначте закінчення у виділених словах;

-       поставте слова, що в дужках, у потрібній формі, виділіть закінчення;

-       складіть словосполучення з поданих слів [ 24, с. 153];

-       доповніть іменники прикметниками, позначте їх закінчення.

Зразок: Мова: українська, рідна, співуча, милозвучна, красива, солов’їна, калинова.

Зайчик: прудконогий, …

Дерево: високе, …

Сонце: веселе, …

Канікули: літні, …

Погода: тепла, …

До прикметників доберіть потрібні іменники. Позначте закінчення іменників.

Сіра, маленька, прудка (квіточка, мишка, ластівка).

Перша, ніжна, весняна (сніжинка, ялинка, квіточка).

Прозоре, синє. Безхмарне (вікно, небо, село).

Старанний, розумний, кмітливий (столик, будиночок, хлопчик).

Холодні, вранішні, густі (тумани, місяці, діти) [26, с.60].

Усвідомивши роль і місце закінчення слова, учні легко зрозуміють характерні риси основи слова. Ознайомлення з основою слова слід здійснювати одночасно з вивченням закінчення. Учитель повідомляє дітям, що така частина слова, яка залишається після виділення в ньому закінчення, називається основою, і надалі вимагає від школярів називати під час розбору слова його закінчення і основу, а на письмі позначати значками [24, с. 154].

Вивчення кореня слова

Приступаючи до вивчення кореня слова, вчитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь – головна частина слова, яка обов’язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;

-       слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими.

Вводячи поняття ,,Споріднені слова” дітям можна запропонувати лінгвістичну казку ,,Споріднені слова” [24, с.154].

Споріднені слова

Намалювала Марічка казкового птаха і потяглася вгору, щоб вирівняти спинку. Коли чує якісь звуки. Прислухалась дівчинка… Це казковий Птах заговорив! Підійшла вона до птаха ближче і чує: ,.Я з Країни споріднених Слів! Давай злітаємо разом до моєї країни. Я хочу познайомити тебе зі своїми друзями”.

-       Я згодна! – Сказала Марічка з радістю. Птах встав, стрепенувся, розправив крила, посадив на них дівчинку і вони полинули до казки.

Перед ними з’явився квітучий сад, а поруч – маленький вишневий садочок. Їх зустрів незвичайний садівник із садовими квітами на голові. Він привітався і гостинно запросив гостей до столу. Там були мед, який бджілки принесли з маленького садка, і багато овочів з присадибної ділянки.

Прилетіли зграйками незвичайні пташки. Кожна зграйка мала свій колір пір’я, наче утворилося кілька веселок.

-       Хто це? – здивувалась дівчинка.

-       Це мої друзі – Споріднені слова. І в кожній зграйці всі вони різні між собою, тому мають один корінь і колір. Їх ще називають спільнокореневими словами.

Подякувала Марічка за гостинність. Повернув її Птах додому, знову став малюнком, а дівчинка ще довго пам’ятала ту казкову подорож до Країни Споріднених Слів.

Прослухавши дану казку, можна запропонувати таке завдання:

-       Куди прилетіла Марічка з казковим птахом? (у сад)

-       Виписати з цього тексту споріднені слова до слова сад.

Виконавши такі завдання, учням легше запам’ятається нова тема, та термін ,,споріднені слова”.

Після цього учні ширше ознайомлюються із даною темою:

-       слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);

-       слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокореневими, бо у них різні корені (смислові частини). Наприклад, гора і горе;

-       у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий ( а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).

Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа – школи-школі).

У процесі вивчення кореня слова діти повинні усвідомити, що головний спосіб виділення кореня полягає у доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього дитину потрібно навчати.

Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін ,.споріднені слова”, потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокореневими (2 клас).

На цьому етапі формування поняття ,,корінь слова”можна використати такі, наприклад, завдання:

-       порівняйте слова:

гриб, грибок, грибний,

подумайте, що між ними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;

-       згрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясніть, як ви згрупували слова:

сад, парк, лісник, садівник, ліс.

Тут уже вчитель вводить значок для схематичного позначення кореня –

Діти знайомляться з терміном ,,корінь”.

Так, на цьому етапі засвоєння поняття ,,корінь слова” учні виділяють такі його істотні ознаки, які як наявність в однокореневих словах спільної смислової і звукової частини.

На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотнішу ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів.

Тому проводиться протиставлення однокореневих слів і синонімів. А також однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:

-       випишіть з поданого ряду ті слова, які мають однакову частину:

гора, горить, горе.

Чи можна їх назвати однокореневими?

-       доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими:

вода, водити, підводний, водій;

-       випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім однокореневі:

хоробрий, хоробрість, сміливий, сміливість;

-       викресліть зайве слово:

школа, школяр, учень.

Протиставлення однокореневих слів і синонімів дає змогу вчителю попередити помилкову орієнтацію дітей тільки на семантичну близькість слів.

Протиставлення однокореневих слів і слів з коренями – омонімами попереджує помилкову орієнтацію тільки на структурну і звукову близькість.

Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголосних звуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:

-       скільки груп однокореневих слів записано: річ, річниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведіть свою думку;

-       випишіть споріднені слова до слів сіль і сільський ( засолювач, село, селянин, посолити)

Засвоєння поняття ,.корінь слова” потребує виконання ряду тренувальних вправ, таких, наприклад, як:

-       доберіть якомога більше однокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри – змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);

-       випишіть із тексту однокореневі слова:

Хоч і зовсім крил не має,

Та, як блискавка. Літає.

Не літак, не вертоліт

Вирушає у політ.

Рік літає, два літає,

В небі льотчиків міняє,

Крізь розвихрені світи

Може й сам себе вести.

(Космічний корабель)

-       гра ,.хто більше?” (назвати однокореневі слова);

-       доберіть ,,родичів” із чергуванням голосних ( чи приголосних) звуків у корені.

Робота по формуванню поняття ,.корінь слова”, отже, зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова. Без якої слово не може існувати. До розрізнення коренів – омонімів. Варіантів коренів з чергуванням голосних і приголосних звуків. [24, с. 154 – 156].

Вивчення префікса

Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:

- префікси утворюють нові слова (внук-правнук) або слова з новими відтінками значень (гарний-прегарний);

-       префікс стоїть перед коренем.

Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що до цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того, порівнюючи однокореневі дієслова без префіксів і з префіксами, учні краще можуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти-присісти, читати-прочитати).

Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг-недруг, дід-прадід), прикметники (чудовий-пречудовий).

Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники _доїхав до Києва, від’їхав від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.

Після того як діти одержують початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові – термін, формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення [24, с.156,157].

Префікс

Префікса можливості безмежні.

Пари слів, що змістом протилежні,

Префікс може в значеннях зрівняти.

Але що нам довго мізкувати?

Префікса до слів додаймо з вами –

Різні стануть означать те саме [26, с.60].

У 1-4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак спостереження за роллю префіксів є засобом усвідомлення їх словотворчої ролі, бо учні мають змогу переконатися в тому, що префікси не механічно приєднуються до слова, а впливають на його лексичне значення.

Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса, на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:

-       порівняйте слова їхати-приїхати, співати-проспівати, поясніть, що в них спільного і чим вони відрізняються;

-       доберіть кілька слів з одним і тим же префіксом (ви-, за_ та ін.);

-       виділіть префікси у словах: припинити, прийти, присісти, поясніть значення слів;

-       доберіть антоніми до слів: вийти, занести [24, с. 157].

-       спишіть прислів’я виділяючи у словах префікси.

-       Думка най хуткіша, земля найситніша, сон наймиліший.

-       Прислів’я сказав – дорогу показав.

-       Прислів’я нам допомагають, хоч інколи гіркі бувають.

-       до поданих слів доберіть антоніми з префіксом з- (с-). Префікси виділіть.

Відвертий – (скритний)

Віддалення – (зближення)

Зменшити – (збільшити)

Загублений – (знайдений)

З’являтися – (зникати)

Увечері – (зранку)

Ззаду – (спереду)

Підвищений – (зниження) [26, с.62, 63].

Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення – навчання учнів правильного вживання префіксів у мовленні [24, с. 157].

Вивчення суфікса

Мета вивчення суфікса в початкових класах – розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що:

Су3фікс – це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;

Суфікс – це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);

суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, що суфікс стоїть після кореня;

у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.

Робота над засвоєнням поняття ,,суфікс” починається із з’ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.

При першому знайомстві з поняттям ,,суфікс” учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, вчитель спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порівняння слів – назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблять висновок, що поняття ,,малий” може передати не тільки слово малий, а й частинка слова:

-ець (прапор – прапорець), -ок (гриб – грибок).Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок) утворилися саме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.

З терміном ,.суфікс” і його схематичним зображенням школярів знайомить учитель.

Подальша робота націлена на поглиблення уявлення учнів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир – сирник, чай – чайник, трактор – тракторист) переконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворюються слова-назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.

Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовою слів типу друг – дружок, і друг – недруг дає змогу зробити такий висновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс – після нього.

Зрозуміти роль суфікса в слові допоможе його порівняння з закінченням. І суфікс, і закінчення можуть стояти після кореня, але суфікс змінює значення слова (машина, машиніст), а закінчення змінює тільки форму слова: машина, машини, машиною, значення ж слова при цьому не міняється.

У початкових класах вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному й писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:

І. На спостереження за роллю морфем у слові:

·     розберіть подані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила його значення ( дуб – дубок, літати – перелітати);

·     порівняйте слова вчитель – вчителька, поясніть, як утворилося друге слово;

·     поясніть, від якої частини мови утворилося друге слово, якою частиною мови воно є, як утворилося ( ліс – лісовий, синій – синька).

ІІ. На зміну морфем у слові:

·     у поданих словах замініть суфікс –ик суфіксом –ищ (котик, хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені вами слова?

·     У словах вийти, роз’єднати замініть префікс іншим, щоб вийшло слово з протилежним значенням.

ІІІ. На добір слів:

·     Доберіть слова за поданими схемами:

·     Доберіть до слова білизна однокореневі слова, які б належали до різних частин мови, поясніть, як вони утворилися;

·     У слові книжка знайдіть суфікс, доберіть ще кілька слів із цим самим суфіксом, поясніть значення утворених слів;

·     У слові перебігти визначте префікс, доберіть ще кілька слів із цим самим префіксом, поясніть значення утворених слів.

ІV. На утворення слів:

·     Утворіть від поданих іменників прикметники (вчитель, трактор, рука);

·     Утворіть від поданих іменників прикметники (слива, яблука, машина);

·     Утворіть від поданих дієслів іменники за зразком читати – читання ( малювати - …, лежати -…);

·     Утворіть дієслова, ставлячи замість крапок дібрані префікси

 

Пере

. . . ходити

. . .

. . .

Вивчення морфемної будови слова сприяє усвідомленню учнями зв’язку, який існує в мові між лексичним значенням слова і його морфемним складом.[24, с.157 – 165]

1.2 Зміст програмових вимог з розділу ,,Будова слова”

 

Програма з української мови для початкових класів передбачає вивчення важливого розділу ,.Будова слова”. Вже у першому класі учні знайомляться зі спорідненими словами, практично вчаться знаходити в них спільну частину.

У другому класі вивчення розділу ,.Слово” завершується практичним ознайомленням учнів зі спорідненими словами, зі спільною частиною споріднених слів – коренем. Для формування у другокласників уявлення про слова ,.родичі”, тобто спільнокореневі слова, у підручнику відібрано гнізда найбільш уживаних і доступних для учнів спільнокореневих слів: хата, голуб, город, ліс, земля, риба, липа, сонце, мороз, лікар, коса, гриб, річка, вода, барабан. Вивчення теми ,.Споріднені слова” має яскраво виражене практичне спрямування. Його основне завдання – звернути увагу учнів на лексичну спорідненість слів, які належать до різних частин мови, за практичними зразками вчити виконувати елементарні вправи на словотворення, спостерігаючи при цьому за змінами в лексичних значеннях слів. У цілому ця тема спрямована на збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу школярів, на вдумливе вживання слів у власному мовленні: [47].

Учні у другому класі спостерігають за значенням спільнокореневих слів; виділяють корені в поданих словах. Добирають спільнокореневі слова з найуживанішими в мовленні школярів коренів.

Складають речення із спільнокореневими словами з метою усвідомлення значення кореня. Спостерігають за словами з омонімічними коренями.

У третьому класі поглиблюють свої знання про закінчення й основу слова. Вивчають:

-       роль закінчення як частини слова, за допомогою якої замінюється форма слова (на прикладах з різних частин мови);

-       закінчення як засіб зв’язку слів у реченні.

Визначають закінчення зміною слів за питаннями. Частиною слова є: корінь, префікс, суфікс.

Розрізняють спільнокореневі слова і форми слова, близькі за значенням; слова, що однаково звучать, але різні за значенням (моя мати – мати книжку; гостра коса – дівоча коса); добір до кожного з них спільнокореневих ( у сполученні з іншими словами).

Спостерігають за чергуванням голосних [о], [е ] з [і] та приголосних [г ], [к], [х] →[ж], [ч], [ш] →[з], [ц], [с] у коренях слів.

Вивчають вимову і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, які перевіряються наголосом, та вимову і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом. Проводиться робота з орфографічним словником.

Опрацьовують вимову і правопис слів з дзвінкими приголосними в кінці та середині слів перед глухими. Правило перевірки правопису слів типу просьба, боротьба, кігті, нігті, що піддаються асиміляції (про [зь] ба, моло [дь] ба, кі [х] ті, ні [х] ті).

Спостерігають за словотворчою роллю префіксів; творенням слів з найуживанішими префіксами, складають з ними словосполучення і речення.

З’ясовують значення слів з різними префіксами.

Вивчають правопис префіксів роз-, без-, (співзвучними з прийменниками типу без сорому – безсоромний, на письмі – написаний).

Спостерігають за збігом однакових приголосних звуків на межі префікса і кореня (беззубий, роззувати, роззиратися). Виконують практичне написання префіксів з- (с-).

Вивчають правила: написання апострофа після префіксів я, ю, є, ї; переносу слів з префіксами.

Спостерігають за роллю суфіксів на прикладі спільнокореневих слів, які належать до однієї і тієї самої частини мови (ручка, рученька, ручище).

Практикують творення слів з найуживанішими суфіксами, введення їх у речення, в текст. Спостерігають за збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса (сонний, денний, осінній). Поділ таких слів для переносу.

Хоча в 4 класі учні не вивчають окремий розділ ,.Будова слова”, однак у ході опрацювання частин мови відомості, здобуті ними в попередніх класах зі згаданих розділів, стають предметом удосконалення, узагальнення і закріплюються на новому мовному і мовленнєвому матеріалі.

Отже, опановуючи розділ ,.Будова слова”, учні початкових класів одержують практичне уявлення про основу і закінчення, вчаться виділяти в основі корінь, суфікс, префікс. Разом з тим школярі спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів, дізнаються про джерело поповнення нашої мови новими словами.

РОЗДІЛ 2. Система роботи над вивченням морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах

 

2.1 Підготовка першокласників до вивчення теми «Будова слова»

 

Вивчення теми "Будова слова" треба починати з першого класу.

Для збагачення і розширення активного словника молодших школярів треба навчити їх набувати вміння добирати спорідненні слова. У вирішенні цього питання значне місце відводиться вправам, виконання яких забезпечує розвиток активного мислення дітей у період навчання грамоти, розвиток добирати слова - "родичі". Виконуючи такі вправи пі; її змушені будуть зосередитись, виявити вміння [, узагальнювати, користуватися прийомами синтезу, робити висновки].

Організація такої навчальної діяльності потребує подолання певних труднощів, зате позитивний результат її приносить учням радість і почуттяпропедевтичних вправ на вміння добирати споріднені (слова - "родичі") і виділяти в них частинку, яка їх "ріднить", не лише учнів до свідомої роботи над темою "Будова слова" у 2-4 класах, а й інтерес до уроків навчання грамоти, спонукає до навчально-пізнавальної, викликає бажання вивчати рідну мову. При опрацюванні сторінок Букваря доцільно проводити роботу за сторінками (4-5) Букваря проводить з дії одним словом можна назвати зображені предмети на звороті? (Іграшки). назву іграшкам, які є у малят. (Літак, трактор). - Що роблять діти на майданчику з іграшками? (Діти граються).

У що вони граються? (В різноманітні ігри).

Яка спільна частина "ріднить" слова ігри, іграшки?(Ігр-). Можна слово граються назвати "родичем" слів ігри, іграшки? бо таку дію виконують діти з іграшками), ічення з цими словами за поданими схемами:

І   іграшки. ( У малят є іграшки ).

І  граються. ( Вони весело граються).

І —  _  ігри. ( Діти граються в різні ігри ).

Учитель розповідає дітям уривки з відомих казок, завдання: "Згадайте назву відомих вам казок".

- "... Узяв дід ріпку за зелений чуб, тягне руками, упирається ногами, добуває сил усіх, сопе, мов ковальський міх, - мучився. Потів а ріпка сидить у землі, як пень..." собі коза з козенятами. Пішла коза у ліс їсти шовкову, пити водицю струмкову. А козенята залишились самі, зачинили двері і нікуди не виходили. Повернулася коза заспівала..."

Вчитель проводить бесіду:

-          Звідки ці уривки? (Це уривки з казок "Ріпка" та "Казка про козу і семеро козенят" ).

-          А хто складає казки? ( Народ і окремі люди. Яких називають

-          Незвичайні мрії людей перевтілювали у казку. Яким іншим словом можна назвати незвичайні мрії? ( Казкові).

Отже, у слова казка є "братик" - це слово казкар і "сестричка" - казкова (пісня). А яка частина їх ріднить? ( Спільна частина казк-). Пригадайте ще казки, складені казкарями. пропонує дітям вивчити напам'ять віршик. Шкільний дзвінок уже лунає, До школи школярів скликає. Потім дає завдання: у віршику слова, які "родичаються" між собою (шкільний, школи, школярів). їх у речення за такими схемами:

шкільний. (Лунає шкільний дзвінок).

_ школи. (Школярі йдуть до школи).

Сторінки 10-11. пропонує послухати вірш. Вересень

Звозить вересень в комори Кавуни і помідори, Спілих яблук, груш і слив Цілі гори натрусив. І вантажить гарбузи На машини і вози.

Постановкою запитання ("На які дві групи можна поділити врожай вересня?") учитель готує дітей до виконання логічної вправи ("Фрукти,

- Назвіть окремо слова на позначення фруктів і овочів.

Фрукти:Овочі:

Яблука Помідори

ГрушіГарбузи

СливиКавуни

ВиноградОгірки

-Доповніть ці рядки словами, які ви ще знаєте (персики, абрикоси, капуста, буряки, морква).

Далі вчитель продовжує бесіду:

-   Як називається сад, де вирощують яблука, груші, сливи?( Фруктовий).

-   Як називають магазин, де продають зібраний урожай? (Овочевий).

-У які дві групи можна об'єднати слова: фрукти, овочі, фруктовий, овочевий? Чому?

(1 група: фрукти. Фруктовий;т2 група: Овочі, овочевий. Це будуть слова - "родичі". їх об'єднує спільна частинка фрукт-, овоч-).

Сторінки 12-13. Учитель дає учням завдання:

-Розгляньте малюнки. До поданих слів додайте назви на позначення маленьких тварин, птахів, щоб можна було довідатись. Хто є в кого:

корова — теля коза -... кінь -... качка -... курка—...

-Виберіть з пар слів ті, у яких є спільна частинка, яка їх ріднить ( коза - козенятко, качка - каченятко, курка - курчатко ).

-Послухайте загадку. Відгадавши ї, ви довідаєтесь про той продукт харчування, який ми одержуємо від корови.

Біле, а не сніг, рідке, а не вода, солодке, а не цукор. (Молоко).

-      Згадайте народну казку "Гуси -лебеді". Вздовж якої річки бігла дівчинка, б визволити свого брата? ( Молочної ).

-      Який предмет, зображений на сторінці Букваря, є "родичем" до слів-відгадок? (Молоковоз).

-Придумайте речення. До складу яких увійдуть слова - "родичі".

(Тече молочна річечка з кисіль ними берегами. Молоковоз - це машина).

Сторінки 14-15.

Вчитель пропонує дітям послухати уважно прислів'я: Де руки й охота, там добра робота. Тяжко тому жити, хто не хоче робити. Роботящі руки гори вернуть. Можна поставити завдання на матеріалі прислів'я:

-Знайдіть у прислів'ях слова — "родичі". (Робота, робить, роботящі).

- А які ще прислів'я з цими словами чи зі словами, що з ними "родичаються", ви знаєте? Учням можна запропонувати такі прислів'я: Хто в роботі, той у турботі. Для нашого Федота не страшна робота. Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.

Подібні завдання можна використовувати при опрацюванні кожної сторінки Букваря.

2.2 Вивчення теми "Будова слова" у початковій школі

На уроках української мови у 2 класі учні вивчають тему "Будова слова". Спочатку вони ознайомлюються із спорідненими словами.

Коли школярі починають добирати спільнокореневі слова, вчитель намагається показати, що компонентом тлумачення таких слів постає найближче споріднене. Наприклад: квітник - місце, де ростуть квіти; хатній -такий, що знаходиться в хаті.

Пізніше учні встановлюють спільну частину у споріднених словах, взнають, що вона називається коренем.

Фрагмент уроку

-  Прочитайте слова, записані на дошці (ліс, лісок, лісник, лісовик).

-  Скажіть, як називають ці слова? (Спорідненими).

-Чому? (Мають спільну за звуковим складом і смисловим значенням частинку ліс).

-   Ця частинка називається коренем даних слів і виділяється позначкою с.

-   Отже, спільна частинка яких слів називається коренем? (Споріднених).

-   Тепер прочитайте правило, яке є у вас в підручнику.

-   Слова із спільним коренем називають ще спільнокореневими.

Після вивчення кореня діти знайомляться із закінченням слова. Взнають, що для того, щоб знайти закінчення в слові, треба його змінити.

Фрагмент уроку

-   Прочитайте речення. ( Праця людей годує. Бережи (що?) працю людей.

-   Краса створюється (чим?) працею. Герої народжуються (у чому?) у праці.

-   Зверніть увагу, як змінюється слово праця.

-   Виділіть частину, яка змінюється, позначкою П .

-   Назвіть у кожному слові частинку, яка змінюється.

-   Прочитайте з підручника мовчки правило, обведене червоною рамкою.

-   А тепер скажіть, як називається змінна частинка слова.

Далі йде вивчення префікса.

-Сьогодні на уроці ми будемо вивчати ще одну частину слова, яка називається префіксом.

-   Прочитайте правило з підручника.

-   Виділіть префікси у словах, які ми прочитаємо хором:

підходять

виходять

переходять

заходять

відходять

-   Із правила ми дізнались, що префікс стоїть перед коренем, тому спочатку виділимо корінь.

-   Прочитайте в кожному слові частинку, що стоїть перед коренем.

-   Як називається ця частина слова?

-   А зараз проведемо гру. Я буду читати слова, а ви плескайте в долоні, коли в слові є префікс пере-. ( Прийти, перейти, приїхати, переїхати, перелетіти, відлетіти).

Після префікса діти вивчають суфікс. Вони визначають у слові корінь, а частинку, яка стоїть після нього, позначають суфіксом.

Наприклад: сад, садок

Робота над завданнями під час вивчення теми "Будова слова" потребує від учнів осмисленої діяльності, допомагає їм збагачувати словник, пробуджує інтерес до вивчення мови, підвищує культуру мовлення.¹

У програмі з мови для початкових класів підкреслюється, що в різноманітній роботі над словом діти краще усвідомлюють граматичні явища, завдяки чому зростає рівень їхнього розумового і мовного розвитку, збагачується словниковий запас.

Вивчення розділу "Будова слова" у З класі відкриває широкі можливості для систематичної роботи над словом.

Роботу над вивченням будови слова доцільно розпочати з відновлення в пам'яті дітей теоретичних відомостей, одержаних у попередніх класах.

Крім вправ, вміщених в підручнику, можна подати й інші. Розв'язання цікавих завдань сприятиме розвитку кмітливості, спонукатиме школярів повторювати вивчене, зазирати до словника.

Завдання:

1.     Складіть кілька речень за малюнком. Випишіть назви істот. Позначте в них основу та закінчення.

2.     Відгадайте загадку. До слова - відгадки підберіть спільнокореневе. Поясніть чергування голосних і приголосних звуків у коренях.

Маю плаття зелененьке, Гнучкі, ніжні віти, Білу кору, стан тоненький... Як я зовуся, діти?

3.Розгляньте малюнок. Яка пора року тут зображена? Що роблять діти? Пригадайте вірш про зиму. Випишіть з нього два слова і виділіть основу та закінчення. (Малюнок "Двоє дітей на ковзанці").

4.Спільнокореневі слова випишіть парами у стовпчик. Що означають ці слова у лівій і правій колонці? За таким зразком самостійно доберіть назви тварин та їхніх малят, які зображені на малюнку.

Хто чий синочок

У кита синочок - китеня.

У слона синочок - слоненя.

В їжака синочки - їжачатка...

(Малюнок "Багато звірят їдуть на ...")

5.Випишіть пари спільнокореневих слів, виділіть в них корінь і суфікс. За допомогою яких суфіксів утворені слова на означення малят птахів та звірів? Що спільного у словах перепелиця, телиця. Знайдіть слово, що відповідає схемі .

Перепелиця

І перепеленя,

Телиця

І теля

Ішли туди,

Тепер відтіля.

6.  Про кого йдеться у цій загадці?

Прийшла вона із довгим віником,

На бесіду із нашим півником,

Схопила півня на обід,

Та й замела мітлою слід.(Лисиця)

Знайдіть споріднені слова. Позначте корінь. Подумайте, якого значення надав суфікс у слові півником? Виділіть префікси у словах прийшла, схопила, замела. Чому у слові схопила пишемо префікс с-? Чи будуть слова віник і мітла близькі за значенням?

7.Розкажіть казку за малюнком. Підберіть до слова річка спільнокореневі і розберіть їх за будовою.

(Малюнок "Два цапки").

8.Відгадайте загадку. До слів горішки і вушка підберіть спільнокореневі.

В неї очі, мов горішки,

Кожушинка хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки, -

У дуплі живе вона.(Білка)

9.Прочитайте прислів'я. Випишіть слова з префіксами, доберіть до них спільнокореневі. Префікси виділіть.

Правда і в морі не тоне, і в огні не горить.

Літо збирає, а зима з'їдає.

10.Складіть три речення за малюнком. Випишіть з них три слова і розберіть їх за будовою.

(Малюнок "Дівчинка серед ромашок і метеликів")

Учитель початкових класів має пам'ятати, що головну увагу в ході виконання цих завдань доцільно спрямовувати на усвідомлення учнями смислової залежності спільнокореневих слів, розуміння найтонших відтінків значення похідного слова та його морфем. Крім того, для ефективності лексичних вправ їх треба проводити систематично і планомірно, активізуючи мислитель ^щ та мовленнєву діяльність школярів, органічно пов'язувати з різноманітними видами роботи на уроці.

2.3 Підтвердження ефективності запропонованої методики

 

Завдання перед експериментальним дослідженням у 2 класі.

1.  Знайдіть у записаних словах спільну (однакову) частину і позначте їх дужкою.

Сад, садок, садовий.

2.  Знайдіть зайве слово.

Гусак, гуска, гусенята, гусінь.

3.  З групи слів виберіть спільнокореневі, визначте корінь.

Листок, листочок, листячко, лисеня, листяний.

4.  Клен, кленок, кленовий листок.

Поміркуйте! Від якого слова утворені слова кленок і кленовий. Чи можна ці слова вважати спорідненими словами?

5.  Випишіть з прислів’їв споріднені слова, позначте в них корінь.

·     Всякій матері свої діти милі.

·     До роботи мама, а до танцю сама.

·     Материн гнів, як весняний сніг, рясно випаде, то скоро розтане.

6.  Гра «У гостях». Які слова прийдуть у гості в кожен будиночок? Запишіть їх.

Завдання після експериментального дослідження у 2 класі

1. До слова мед доберіть спільнокореневі слова.

2. Вилучіть зайве слово у споріднених словах.

Річка, річний, річковий, річечка.

3. Згрупуйте спільнокореневі слова й випишіть їх.

Водити, багатство, вода, водій, багатющий, поводир, заводнення, водянистий, багатіти, водойма.

4.Прочитайте і скажіть, чи можна об’єднати слова лівого і правого стовпчиків у групу споріднених.

Мильний милий

Мильниця милуватися

Милити милішати

Мильце миленький

5.Гра «Сходинки слів». У вільні клітинки «сходинок» випишіть букви так, щоб утворилось нове спільнокореневе слово.

 

1.     Випишіть з прислів’їв споріднені слова, позначте в них корінь.

Будьте господарем своєму слову.

Гостре словечко коле сердечко.

Слово до слова – зложиться мова.

Холодним словом серце не запалиш.

Що сільце, то слівце.

Експериментальне дослідження морфемної будови слова

Вивчаючи морфемну будову слова у початковій школі, у нас виникла потреба експериментально дослідити:

1. Яка перевага уявлень, понять, знань морфемної будови слова, набутих за програмою.

2.Чи сприяють додаткові завдання для кращого засвоєння матеріалу?

3. Чи сприяє умінню учнів зробити повний морфемний розбір слова з поясненням.

Наслідки експерименту ми перевіряли додатковими завданнями. Нас задовольняли ще недосконалі знання морфемної будови слова дітей молодшого шкільного віку. Вони давали можливість нам не тільки перевірити уявлення, але й процес їх формування. Крім того, додаткові завдання роблять знання учнів конкретнішими, правильнішими. Користуючись завданнями, учням легше зробити морфемний аналіз слова, дібрати спільнокореневі слова. Вони розуміють, як збагачується мова новими словами за допомогою префіксів і суфіксів.

Наслідки експерименту ми перевіряли також усними відповідями на наші запитання, самостійними завданнями.

В зв’язку з тим, що у підручниках з рідної мови для початкових класів є невелика кількість вправ з морфемної будови слова, виконання яких недостатнє для деяких дітей, щоб досконало усвідомити, робити правильний морфемний розбір, ми й обрали для експерименту досліджень формування понять в учнів про морфемну будову слова.

Учням КК у різні було запропоновано виконати завдання: зробити морфемний аналіз слова, до даного слова дібрати спільнокореневі слова. При цьому ніяких пояснень не давалось. Учні повинні були зробити морфемний аналіз слів лише на основі знань, на основі того досвіду, який вони до цього мали, отримуючи їх тільки за програмовими вимогами. Одержавши виконані роботи учнів ми прийшли до висновків, що учні ще погано засвоїли даний матеріал. Про це говорить кількість допущених помилок, зроблених дітьми при виконанні завдань, зокрема неправильно визначили корінь слова, плутали споріднені слова і форми одного й того ж самого.

Аналіз дитячих робіт та індивідуальні бесіди з виконавцями дали можливість встановити правильне виконання завдань. Учні, що порівняно вірно виконали завдання, вказували, що виконували додаткові завдання дома. Проте наведено кількість правильних завдань, говорить про те, що таких небагато і що очевидно, сприймання в минулому лишило в їх свідомості ще дуже неповні знання.

Учням ЕК було запропоновано послухати лінгвістичні казки, розв’язати ребуси, кросворди, чайнворди, самостійно складати морфологічні шаради (у різні дні)є

Треба зазначити, що діти з великою увагою слухали лінгвістичні казки, розгадували кросворди, підбирали слова до поданих схем.

Виконані завдання після слухання лінгвістичних казок, розгадування кросвордів, ребусів, виконаних масу додаткових завдань і вправ, запропоновані завдання були виконі набагато краще і правильніше порівняно з першими.

Як бачимо прослухані лінгвістичні казки, різні додаткові завдання та вправи активізували досвід учнів ЕК і дали їм можливість правильніше виконати завдання.

Завдання виконані учнями після виконання різноманітної кількості багатьох завдань, якісно відрізняються від усіх попередніх. Більшість учнів правильно без жодних помилок виконали морфемний розбір слова.

Самі лише програмові вправи без додаткових завдань ще не могли дати дітям «тверді» знання.

Учні ЕК після виконання додаткових завдань справилися із контрольним завданням швидше і правильнішою

Отже, виконання додаткових завдань і вправ, порівняно з програмовими завданнями, має ще й якісну перевагу. Можна навести ще ряд прикладів, які свідчать про те, що кросворди, ребуси, лінгвістичні казки, використані під час вивчення морфемної будови слова, допомагають краще зрозуміти поповнення української мови новими словами за допомогою префіксів і суфіксів.

На наш погляд знання, які діти набувають за допомогою додаткових завдань, знання глибші, ніж ті, які вони набувають тільки за програмовими вправами.

Як бачимо, результати підтверджують гіпотезу дослідження про те, що спеціально підібраними вправами і завданнями можна впливати на рівень розвитку морфемного аналізу слова молодших школярів.

Працюючи над своєю роботою «Вивчення морфемної будови слова у початковій школі», я глибше і детальніше ознайомилась із матеріалом, який включає в себе великий розділ "Будова слова". Я зрозуміла, яке велике значення мас цей розділ тому , що знання учнями значущих частин слова - це основа основ.

Вивчення розділу «Будова слова» має великий позитивний вплив на учнівське мовлення. Засвоєння словотворчого матеріалу дає можливість проникнути в структуру і зміст похідного слова, зрозуміти функціональну роль кожної морфеми, усвідомити шляхи поповнення лексичного фонду рідної мови. Крім цього, навчальна словотворча робота формує в учнів мовне чуття, уміння встановлювати структурно-семантичні зв’язки між словами, сприяє запам’ятовуванню значної частини морфемного багатства рідної мови, закономірностей і норм поєднання словотворчих елементів. Усе це в кінцевому результаті слугуватиме основою для більш міцного закріплення в свідомості учнів понять, що позначаються похідними словами, а також для правильного, точного й виразного вживання в мовленні лексичних одиниць з похідною основою.

Працювати вчителю над цим матеріалом потрібно дуже серйозно. Якщо дитина не засвоїть елементарних понять: корінь, закінчення, префікс, суфікс, то при загальному вивченні матеріалу вона нічого не зможе зрозуміти.

Працюючи у другому класі, діти вивчають тему "Будова слова", майже на кожному уроці мені доводилось звертатись до неї. Конкретно навіть при вивченні теми: "Вправи на творення неозначеної форми дієслів, що означають завершену дію, за допомогою суфіксів" я відчула, що діти добре засвоїли і вміють швидко визначати будову слова. І мені при таких знаннях учнів залишилося тільки практично закріпити матеріал уроку, без педагогічного втручання (його робили самі діти).

Вживання в мовленні похідних слів ґрунтується передусім на розумінні учнями їх лексичних значень. У свою чергу значення таких слів не може бути до кінця усвідомленим, якщо учень не бачить в окремих афіксах носіїв словотворчого значення. Тому надзвичайно важливо на уроках вивчення частин мови 3-4 класах продовжувати роботу, розпочату під час опрацювання будови слова і спрямовану на формування в учнів поняття про морфему як значущу частину слова, на усвідомлення ними узагальненого характеру семантики морфем.

Досвід показує, що розуміння школярами морфеми як смислового компонента слова значною мірою сприяє застосування вже в початкових класах елементарного словотворчого аналізу, який охоплює: з’ясування значення вихідного слова; тлумачення лексичного значення похідної одиниці; визначення словотворчого засобу та, де це доступно, - встановлення схеми утворення слова.

Як показує практика, результативність збагачення словникового запасу учнів похідними словами в процесі вивчення морфемної будови слова залежить від ряду умов, найважливішими з яких слід визнати: формування поняття про морфему як значущу частину слова; планомірний, систематичний, цілеспрямований характер проведення різноманітних словотворчих вправ; встановлення тісного взаємозв’язку між аналітичними і синтетичними видами словотворчої роботи; забезпечення виходу словотворчих вправ у зв’язне мовлення зі спрямуванням їх на активізацію розумової діяльності школярів

Крім усього цього, систематична робота над семантикою слова у процесі опрацювання розділу «Будова слова» сприяє підвищенню учнівського інтересу до рідної мови, їхньому інтелектуальному розвитку, формуванню навичок мовленнєвого самоконтролю, поліпшенню орфоепічної і орфографічної грамотності.

Висвітлюючи тему роботи, я переконалася, що вона відіграє значну роль у навчальному та виховному процесі. Я зрозуміла: "Щоб вимагати від дітей досконалого знання матеріалу, потрібно добре знати самому. Використовувати для завдань не тільки матеріал підручника, а й інші методичні джерела. Вчитель, який знає тільки матеріал підручника і ні кроку в сторону, - це ще не вчитель".

Висновок

Працюючи над своєю роботою «Вивчення морфемної будови слова у початковій школі», я глибше і детальніше ознайомилась із матеріалом, який включає в себе великий розділ "Будова слова". Я зрозуміла, яке велике значення мас цей розділ тому , що знання учнями значущих частин слова - це основа основ.

Вивчення розділу «Будова слова» має великий позитивний вплив на учнівське мовлення. Засвоєння словотворчого матеріалу дає можливість проникнути в структуру і зміст похідного слова, зрозуміти функціональну роль кожної морфеми, усвідомити шляхи поповнення лексичного фонду рідної мови. Крім цього, навчальна словотворча робота формує в учнів мовне чуття, уміння встановлювати структурно-семантичні зв'язки між словами, сприяє запам'ятовуванню значної частини морфемного багатства рідної мови, закономірностей і норм поєднання словотворчих елементів. Усе це в кінцевому результаті слугуватиме основою для більш міцного закріплення в свідомості учнів понять, що позначаються похідними словами, а також для правильного, точного й виразного вживання в мовленні лексичних одиниць з похідною основою.

Працювати вчителю над цим матеріалом потрібно дуже серйозно. Якщо дитина не засвоїть елементарних понять: корінь, закінчення, префікс, суфікс, то при загальному вивченні матеріалу вона нічого не зможе зрозуміти.

Працюючи у другому класі, діти вивчають тему "Будова слова", майже на кожному уроці мені доводилось звертатись до неї. Конкретно навіть при вивченні теми: "Вправи на творення неозначеної форми дієслів, що означають завершену дію, за допомогою суфіксів" я відчула, що діти добре засвоїли і вміють швидко визначати будову слова. І мені при таких знаннях учнів залишилося тільки практично закріпити матеріал уроку, без педагогічного втручання (його робили самі діти).

Вживання в мовленні похідних слів ґрунтується передусім на розумінні учнями їх лексичних значень. У свою чергу значення таких слів не може бути до кінця усвідомленим, якщо учень не бачить в окремих афіксах носіїв словотворчого значення. Тому надзвичайно важливо на уроках вивчення частин мови 3-4 класах продовжувати роботу, розпочату під час опрацювання будови слова і спрямовану на формування в учнів поняття про морфему як значущу частину слова, на усвідомлення ними узагальненого характеру семантики морфем.

Досвід показує, що розуміння школярами морфеми як смислового компонента слова значною мірою сприяє застосування вже в початкових класах елементарного словотворчого аналізу, який охоплює: з'ясування значення вихідного слова; тлумачення лексичного значення похідної одиниці; визначення словотворчого засобу та, де це доступно, - встановлення схеми утворення слова.

Як показує практика, результативність збагачення словникового запасу учнів похідними словами в процесі вивчення морфемної будови слова залежить від ряду умов, найважливішими з яких слід визнати: формування поняття про морфему як значущу частину слова; планомірний, систематичний, цілеспрямований характер проведення різноманітних словотворчих вправ; встановлення тісного взаємозв'язку між аналітичними і синтетичними видами словотворчої роботи; забезпечення виходу словотворчих вправ у зв'язне мовлення зі спрямуванням їх на активізацію розумової діяльності школярів

Крім усього цього, систематична робота над семантикою слова у процесі опрацювання розділу «Будова слова» сприяє підвищенню учнівського інтересу до рідної мови, їхньому інтелектуальному розвитку, формуванню навичок мовленнєвого самоконтролю, поліпшенню орфоепічної і орфографічної грамотності.

Висвітлюючи тему роботи, я переконалася, що вона відіграє значну роль у навчальному та виховному процесі. Я зрозуміла: "Щоб вимагати від дітей досконалого знання матеріалу,потрібно добре знати самому. Використовувати для завдань не тільки матеріал підручника, а й інші методичні джерела. Вчитель, який знає тільки матеріал підручника і ні кроку в сторону, - це ще не вчитель".

 

Список використаних джерел

 

1.       Баліцька Н.Г.Дидактичний матеріал до вивчення теми «Будова слова». – 1990, №6.

2.       Безпояско О.К., Городенська К.П. Морфеміка української мови. – К., 1987.

3.       Білецька Т.Я., Чуйко І.В., Школьна І.І. Методика викладання української мови в початкових класах. – К.: Радянська школа. – 1976. – 374с.

4.       Будна Н.О., Козуб О.В. Довідник учня початкових класів. – Тернопіль, 1995 – 13-15с.

5.       Ва карюк Л., Панцьо С.Українська мова. Морфеміка і словотвір. – Тернопіль: Лілея. – 1999.

6.       Варзацька Л.О., Чикваная А.А., Ракович Т.О., Барсук С.Л. Типи інтегрованих уроків мови та мовлення. – 1996, №6.

7.       Вашуленко М.С. Комунікативний підхід до засвоєння мови у 2 класі. – 1991, №8.

8.       Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі. – К.: Освіта, 2006.

9.       Вірнієнко О.М. Диференційований підхід до навчання школярів рідної мови. – 1991, №9.

10.  Гамалій А.Т. Ігри на уроках української мови для 1-3 класів. – К.: Радянська школа, 1980 – 52с.

11.  Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: 1989.

12.  Ігнатенко Л.М. Будова слова // Розкажіть онуку. – 2003. - №14-15. – 30-32с.

13.  Горбунцова Т.Ю. Цікаві ігри та вправи на уроках української мови. – К.: Радянська школа, 1966 – 118с.

14.  Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. – К.: 1977.

15.  Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. – Дніпропетровськ, 1998.

16.  Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова. – К., 1981.

17.  Грищук В.В. Український відприкметниковий словотвір. – Івано-Франківськ, 1995.

18.  Демченко Г.С. Розвивальні засоби на уроках мови. – 1987, №6.

19.  Державний стандарт середньої освіти української мови // Початкова школа. - №12 _ 2000.

20.  Деркач Н.І. Конструювання на уроках української мови // Початкова школа. – 1998. - №5. – 77с.

21.  Джелелей О.В. Літературна освіта школярів у системі рідної мови. – 1994, №1.

22.  Дідівська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. – К., 1982.

23.  Довідник школяра молодших класів. – Харків: Школа – видавничий дім, 2003.

24.  Дорошенко С.І. Методика викладання української мови. – К.: Вища школа, 1980 – 421с.

25.  Захарчук Н.Г. Дидактичні вправи // Початкова школа. – 1998 – 79с.

26.  Зівако в., Непийвода С. Цікаві завдання з української мови в початковій школі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004 – 60-72с.

27.  Кашуба Л.І. навчання через гру. – Тернопіль: Мальва – ОСО, 2007.

28.  Клименко Н.Ф., Корпіловська Є.А. Морфемні структури слів у сучасній українській мові // Мовознавство. – 1991.-№4.

29.  Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української мови. – К., 1998.

30.  Ковалик І.І. З методики дослідження слов’янського словотвору. – Львів, 1958.

31.  Коцюбинська Н.М., Коцюбинська А.І. Український правопис у таблицях. – Харків, 2002.

32.  Кубинський М.В. Фізпауза на уроках української мови – 1991, №10.

33.  Лопушинська С.П. Використання матеріалу підручника для диференційованих завдань. – 1990, №8.

34.  Мельничайко В.Я. Види мовного розбору. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1998 – 8-9с.

35.  Місяк Н. Системність роботи зі словниковими словами. – 1994, №4.

36.  Морфологічна будова сучасної української мови. – К., 1975.

37.  Нагайчук В.В. Розпізнавання споріднених слів // Розкажіть онуку. – 2003 - №33 – 45-47с.

38.  Невід омська Л.М. Вивчення словотвору в школі (Методичні рекомендації). – Тернопіль, 1986.

39.  Олексієнко О. Ігри на уроках мови. – 1998, №5. – 63с.

40.  Панцьо С. Практичні заняття з морфеміки і словотвору. Методичні рекомендації для студентів філологічного факультету. – Тернопіль, 1992.

41.  Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови. – 1997, 34.

42.  Перемот С. Інтегрований курс рідної мови й мовлення. – 1998, №2 16-18с.

43.  Печерна В.В. Суфікс. Словотворча роль суфіксів //Початкове навчання та виховання – 2008, 310 – 7-9с.

44.  Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова. Довідник. – к.: Освіта, 2002 – 36-68с.

45.  Пономарева О.Д Сучасна українська мова. – К.: Либідь, 1997.

46.  Пономарьова К. Вимоги до сучасного уроку української мови // Початкова школа. – 2004 - №10. – 15-18с.

47.  Програма середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи, К.: Освіта, 2004. – (с.

48.  Потоцька Т.Ф. Лексична робота з розділу «Будова слова». – 1990, №1.

49.  Потоцька Т.Ф. Морфемне та словотворче конструювання на уроках української мови. – 1987, №2.

50.  Савицька В.П. Словотворча робота при вивченні теми «Будова слова». – 1990, №10.

51.  Семенюк Л.Т. Дидактичні вправи // Початкова освіта. – 2002 - №43.

52.  Середа Ф.Я., Стефанцев М.Т. Українська мова. К.: Радянська школа, 1991. – 140с.

53.  Сікорська З.С. Словарна структура похідних слів з різною формально-семантичною відносністю // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. – К., 1983.

54.  Словотвір сучасної української літературної мови. – К., 1979.

55.  Смовська О. Загадки на уроках мови, 1998, №6. – 14-18с.

56.  Соломонюк О. Диференційовані домашні завдання з української мови для 3 класу // Початкова школа. 2004 - №10є -19с.

57.  Соломонюк О. Диференційовані домашні завдання з української мови для 3 класу // Початкова школа. – 2004 - №11. – 4-5с.

58.  Сухомлинський В.О. Вибрані твори. К.: Радянська школа, 1976. – 78с.

59.  Ткачук Т.П. Українська мова. Довідник для старшокласників та абітурієнтів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.

60.  Тофанчук П.В. Структура мови // Початкова школа. – 1997. №2. – 78с.

61.  Третевич Л.М. Про словотвір українських іменників із нульовим суфіксом, мотивованих дієсловами з префіксом ви- // Українське мовознавство. – 1979. - №7.

62.  Чуйко Г.А., Білецька М.А., Школьна Г.Ф. Методика викладання української мови в початкових класах. Київ.: Вища школа, 1975

63.  Шевченко М.В., Тарасу В.В. Діагностичний комплекс завдань під час вивчення граматики та орфографії. – 1994, №12.

64.  Шевчук О.С. Способи словотвору в сучасній українській літературній мові. – Донецьк, 1990.

Додаток А

 

Будова слова

Науково-ігровий урок-залік

 

Мета. Закріпити знання учнів про морфемну будову слова, незмінність основи та змінність закінчення спорідненість слів, знання про корінь, префікс, суфікс, як значущі частини слова;

Узагальнити знання про зміни в коренях слів (чергування голосних та приголосних), правопис префіксів роз-, без-, з-, с-, при-, пре-, про словотворчу роль префіксів та суфіксів. Закріпити вміння самостійно виконувати морфемний аналіз слів, підбирати слова до поданих схем, вчити учнів розв’язувати кросворди, ребуси, чайнворди, самостійно складати морфологічні шаради. Навчати учнів точно і вільно розмовляти, формулювати правила, ставити і вирішувати проблеми, проблемні ситуації, спонукати дітей до міркувань, порівнянь, доведення;

Розвивати лінгвістичну пам’ять, увагу й інтерес до мови в ц3ілому, сприяти розвитку культури усного й писемного мовлення;

Виховувати любов і живий інтерес до рідної мови, до різноманітних мовних явищ, повагу і шану до рідної мови, землі, синівські почуття до природи, любов до матері.

Обладнання. Графічна дошка, переносні графічна та магнітна дошки, таблички («Перевір з па словником» з цитатами до творів відомих письменників), сигнальні картки, орфографічні словники.

Хід уроку

І. Організація класу, повідомлення теми, завдань уроку, знайомство з календарем уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання ( вміння складати морфологічні шаради).

1.  Перевірка домашнього завдання (складених учнями шарад та правил на визначення морфем).

1.  Сторінка уроку «Парадова»

2.  Розгадування шарад, запропонованих вчителем:

А) корінь не важко в «путівці» знайти, префікс побачиш у «сутінках» ти, знайдеш у «збірнику» суфікс у мить. Разом навколо планети летить.

Б) корінь в слові «вихідний», там і перший префікс мій, другий – в слові «набуття», разом – родич відкриття.

2. Сторінка «Кмітлива»

3. Бесіда про закінчення та основу. (Правила, приклади).

3. Мовна гра «Замкни ланцюжок».

Називається слово (наприклад, весна), підкреслюється кінцева буква основи Н, далі називають слова, основа яких починається на Н (наприклад, номер) і т.д.

При цьому кожен учасник прагне дібрати іменник з початковим (кінцевим) звуком основи першого слова «Весна» («в»), щоб замкнути ланцюжок: весна-номер річка-Київ.

4.Бесіда про корінь слова (визначення кореня та споріднених слів).

4. Сторінка «Чайнворда».

Кожне слово в чайнворді – односкладовий іменник ( в якому): дітям дається завдання, а вони записують на дошці слова.

Синонім слова «покрівля» (дах).

Співочий колектив (хор).

Сім’я бджіл – (рій).

Спиртовий розчин хімічного елемента для дезинфікації ран (йод).

Корінь слова «подарунок» (дар).

Український відповідник російського слова «вєщь» (річ).

Талон з каси про оплату купленого товару (чек).

Домашня тварина, яку особливо полюбляють діти (кіт).

5. Сторінка «Ігрова».

Проблемне запитання до учнів.

-       чим відрізняються 2 групи слів:

Сніговій, хурделиця, метелиця, завірюха, хуртовина, хуга, заметіль, віхола, завія (синоніми).

Сніговій, сніг, снігопад, сніжинка, сніжок, снігурі, засніжений.

Снігурочка, сніговиця…(споріднені слова).

Проблемні запитання: яка різниця між словами-синонімами і спорідненими словами?

Хитре запитання: чи є спорідненими такі слова: «ніж» і «ніжка»?

Гра на уважність: «знайди зайве слово»

(завдання: треба з групи слів відшукати слово, що не є спорідненим до інших).

1.Мова, примовляти, мовчанка, розмова, скоромовка.

2.Хліб, хлібчик, хлібороб, хлібинка, хлівець.

3.Ліс, проліс, лісник, лисичка, лісовий.

4.Село, селяни, сільський, сіль.

5.Запоріжжя, запорошений, запорожець, запорізький, пороги.

Добери споріднене слово.

Зима… (прикметник).

Весна… (іменник).

Дитина…(прикметник).

Радість…(дієслово).

Україна…(прикметник).

Запитання: які зміни можуть відбуватися в коренях слів? (чергування голосних та приголосних звуків) На дошці табличка з словами: берег, плуг, дорога, кожух, пух.

Завдання. Змінити слово так, щоб відбулося чергування.

Письмо: утворити нові слова (дібрати споріднені, щоб відбулося чергування):

1 варіант –«ходити».

2 варіант – «летіти».

Гра «Е чи И» (робота з сигнальними картами): стебло, весло, зима, село, весна, вишневий, озеро, великий, веселий, глибокий, цегляний, дев’ятий, черговий, швидкий.

Гра «Назви перевірне слово»: стежина, тижневий, шелестіти, береговий, березовий, листочок, шептати, щебече, 9вечеря), серпневий.

6. Сторінка «Словникова», «Ребусові»

1. Діти за словниками перевіряють написання слів – медаль, лимон, циклон, сметана.

2. Розгадування ребусів.

7. Сторінка «Жартівлива»

1. Ігровий прийом на уважність: визначити префікси, якщо вони є в словах: співати, співавтор, проміняти, проміння.

8. Сторінка «Кросвордова»

(4 учнів працюють самостійно біля дошки, решта групами по 4 чол. – 1 кросворд).

Висновки про написання роз, без, з, с, пре, при.

9. Гра з суфіксами

( на картинках – суфікси – хто більше з цими суфіксами утворить слів).

10. Сторінка «Щасливий випадок» (вчитель дає запитання – учні відповідають за 1 хв.).

11. Розбір слова за будовою (біля дошки «хто швидше?»: подорожник, проліски, засніжений, безхмарного, замріяного, прекрасними, соколяточка. Пояснення -2-3 хв.

12. Підбери слова за схемами.

13. Вікторина + розбір складних слів: буревій, сльзовий.

14. Сторінка «Співаночка» (виконуються пісні про морфему) – 5 хв. (Відпочинок).

15. Сторінка «Творча» (Написати твір-мініатюру за опорними словами (демонструються на дошці):

С.нє небо, ч.ста блак.ть, в.сняна пора, молоді л.сточки, білокорі б.різки, лаг.дне пром.н…

(Діти виконують завдання за вибором).

ІV. Підведення підсумків уроку, виставлення оцінок.

V. Домашнє завдання.

Скласти кросворд, ребус, або чайнворд.

Додаток Б

 

Конспект уроку для третього класу

 

Тема. Закінчення слова.

Мета. Формувати в учнів уявлення про закінчення слова як його змінну частину. Вчити визначати закінчення в словах шляхом словозміни, виховувати повагу до праці хліборобів, бережливе ставлення до хліба".

Хід уроку

1.Повідомлення теми і мети уроку, мотивація навчальної діяльності
учнів.

- Ви вже знаєте , як будуються текст і речення. Слова також мають свою будову. Досі ми ділили слова тільки на склади. Але в них можна визначати й інші частини, які мають певне значення. Вивчаючи складові частини слова, ви дізнаєтесь, як утворюються слова, як вони будуються, яких нових значень можуть набувати. Над темою "Будова слова" ми працюватимемо довго. Ви будете виконувати багато цікавих вправ, які допоможуть вам краще вивчити рідну мову.

2.Робота над засвоєнням поняття "закінчення слова":

а) виконання вправи - виписування словосполучень із словом праця за зразком;

б)виділення рамочкою змінної частини в слові праця;

в)ознайомлення з визначенням "закінчення слова" (за підручником);

г)спостереження за зміною слів при введенні їх у речення;

д)висновок про роль закінчення слів у мові.

3.Осмислення набутих знань:

а) колективне виконання вправи; у процесі роботи над текстом учитель реалізує виховну мету уроку, проводить словникову роботу

(слово шана споріднене зі словом шанувати; слово добробут означає достаток, коли люди мають усе необхідне для життя); б) робота з розвитку мовлення за серією ілюстрацій на тему "Звідки хліб прийшов на стіл?"

4.Підсумок уроку.

- Яку важливу тему ми почали вивчати на уроці? Що нового про слово дізнались? (Слова можуть змінюватись. Змінна частина слова називається закінченням. Закінчення служать для зв'язку слів у реченні). Які слова можуть мати таке закінчення: -а (вода, ріка); -ий (чорний , зелений).

5.Домашнє завдання.

 

Додаток В

 

Додаток Г

 

Тема. Будова слова.

Мета. Закріпити знання дітей про морфемну будову слова, уявлення про спорідненість слів, знання про корінь, префікс та суфікс як значущі частини слова.

Вчити дітей самостійно виконувати морфемний аналіз простих за будовою слів; утворювати слова за поданими схемами. Навчати учнів точно і правильно висловлювати свою думку, спонукати дітей до міркувань, порівняння, доведення. Розвивати навички грамотного і каліграфічного письма, формувати культуру орфографії.

Виховувати любов до рідної мови, живий інтерес до різноманітних мовних явищ.

Виховувати любов до природи, до краси рідного краю.

Обладнання.

1.     Телевізор.

2.     Відеомагнітофон з відеокасетою "Зимові фантазії Коростеня".

3.     Аудіоплеєр із записом завдань.

4.     Перфокартки на кожного учня.

5.Сигнальні картки Е та И у кожного учня.

6.     Кодоскоп.

7.     Таблички для зорового диктанту.

8.     "Чарівний мішечок" із завданнями.

9.     Таблиця - схема слова.

10.Індивідуальні картки для творчої роботи "Римований ярмарок".

Лексика. (Словник уроку). Сніговий , хуртелиця, метелиця, завірюха, завія, хуга, сніговиця, господарює, пролісок, безсоння,

безсилий ковзанка.

Хід уроку

І. Актуалізація знань.

1.       На екрані телевізора демонструється фрагмент відеофільму "Зима
в Коростені".

2.       Учениця в цей час читає своє невеличке оповідання.

Тонкою кригою вкрилися маленькі озерця, ріки ставки. Сірі хмари нависли над: землею. Починають опускатися на землю перші пухнасті сніжинки.

Вони падають на дахи будинків, на гілля дерев, на дороги...

Впала пороша

То прийшла зима хороша.

3.Про що йдеться в тексті?

Який заголовок до нього придумаєте?

а)Зима.

б)Зимові фантазії.

в)Перша пороша.

II.Оголошення теми і мети уроку.

-Тож зимова тема буде сьогодні у нас на уроці мовленнєвою темою, розкриваючи зміст якої ми повторимо морфемну будову слова, тобто узагальнимо знання про спорідненість слів, про частини слова: корінь, префікс, суфікс , закінчення як значущі частини слова.

III.Каліграфічна хвилинка.

-         Який перший звук у слові "зима"?

-         Охарактеризуйте його. (Приголосний, твердий, дзвінкий).

-         Якою буквою він позначається на письмі? (Буквою "зе").

-         Сьогодні на калітрафічній хвилинці ми повторимо правопис
великої і малої букви "зе".

-         З яких елементів складається велика буква З?

-         Аз яких маленька?

Пам'ятайте: букви пишемо однакової висоти, правильно поєднуємо.

Із розписаних складів скласти і записати слово.

Списати речення . Визначити його граматичну основу.

Зз ззз зо зл зв зи нь ка мо

Взимку господарює мороз.

Перевірка визначення основи.

Що утворює основу речення?

IV. Повторення і закріплення знань.

1.Робота з перфокартами. (Учитель прикріплює до дошки слова з пропущеними буквами. Діти е перфокартках позначають вставлену букву).

На дошці:Діти в картках:

1.     з.ма .1. й

2.     з.мля2. е

3.     оз.еро3. е

4.     сте.ки4. ж

5.     сні.ки5. ж

Перевірка роботи (колективно).

Доведи правильність вставленої букви.

-         В слові зима напишу букву й, бо перевірне слово зими і т.д. (Тим часом вчитель по черзі вставляє букви в слова на дошці для зорової перевірки роботи).

-         Як перевірити слово з ненаголошеним голосним?

(Учнірозповідають правило}.

2.Словникова робота.

а) 3 учні працюють диференційовано з аудіоплеєрами.(Обдаровані

діти).

1-й учень. Записує під диктовку слова (з касети) , складає з ними

речення , щоб вийшов зв'язний текст.

2-й учень. Записати в словник слова , добрати до них антоніми.

3-й учень. Записати в стовпчик слова, підібрати до них по 2 спільнокореневих слова.

б) Робота з класом.

Заміни речення одним словом, запиши в зошит це слово.

а) Південна вічнозелена фруктова рослина з кислими на смак плодами. (Лимон)

б)Четвертий день тижня. (Четвер)

в)Довга коробочка, футляр для зберігання ручок, олівців.

(Пенал).

г)Керівник підприємства, школи. (Директор)

д)В населених пунктах два ряди будинків, або простір між ними для проїзду чи проходу. (Вулиця)

е)Колективна перевірка правильності написання слів за допомогою сигнальних карток:

ЕИ

3. Проблемні запитання.

а)Кодоскоп висвічує слова:

сніговій       сніговій

хурделиця  снігопад

метелиця     сніг

завірюха     сніжинка

заметіль      Снігуронька

віхолаза      сніжений

Чим відрізняються слова першого стовпчика від слів другого стовпчика? (Слова — синоніми, спільнокореневі) Які слова називаються синонімами? А які спільнокореневими?

б)Списати тільки спільнокореневі слова, виділивши корінь.
Що називається коренем слова?

- Чому слово "Снігурочка" пишеться з великої букви? (ім'я казкової героїні)

- Яке мовне явище спостерігаємо в словах "сніг сніжок"(Чергування приголосних звуків).

в) У якому із записаних вами слів є префікс? (Засніжений)

Доведи свою думку. Де стоїть префікс? -Яка його роль у словах? Повторення правила про префікс.

4.Тестування (письмово).

На якому місці стоїть слово з префіксом?

Запис на дошці:Записи у дітей:

1.     Лісник, пролісок, ліс.1. -2

2.     Посадити , сад, садівник.2. -1

3.     Мороз, морозний , морозити.3. -0

5.Дидактична гра "Перекладачі" (усна).

Сьогодні, любі діти, в цей чудовий зимовий день вас до себе в гості на новорічне свято чекають Дід Мороз і Снігуронька. Та перш, ніж потрапити на нього , треба пройти випробування, які Дід Мороз прислав нам у "чарівному" новорічному мішечку. (Вчитель дістає з мішечка картку).

ПЕРЕКЛАДАЧІ

Гру проводить перший учень. Перекласти слова українською мовою:

рассказать - розказати

раскрасить - розфарбувати

бессоница - безсоння

бессильньш -безсилий

-За допомогою яких префіксів ми утворили слова? (роз-, без-).

Що нам відомо про правопис цих, префіксів? (Діти розповідають правило).

6.Фізкультхвилинка.

7.Чи бажаєте ви ще заглянути в "чарівний" мішечок Діда Мороза

(Дістаю картку: корінь, суфікс, закінчення).

Дидактична гра "Підбери слівце".

-       Що це за загадкові позначки прислав нам Дід Мороз?

(Діти називають схематичне позначення частини слова).

-       Підберіть слова до схеми (усно).

-     А з якими іменниками ми найчастіше зустрічаємося взимку?

(Сніг ялинка , ковзани, санчата, лижі, сніговик...)

-     Серед слів, записаних на дошці, виберіть і запишіть у зошит ті, як:
відповідають даній схемі.

-     Познач у словах суфікс. Де він стоїть у слові? Яку морфемну ролі
виконує? (Одна дитина виконує завдання біля дошки).

8."Мандрівка в кадр".

Давайте продовжимо розгляд відеофільму "Зимові фантазії Коростеня". Переглядаючи його, будьте уважні: хто більше запам'ятає слів із закінченнями: -а, -о. (Зима, гілка,синичка, небо, озеро). - Що ж називається закінченням? Для чого воно служить?.

-То ж з яких частин можуть складатися слова?

9.Творча робота (розвиток мови),

(Під демонстрацію відеофільму "Зимові фантазії Коростеня").

-А тепер настає найвідповідальніша хвилина і на вас чекає
найцікавіше завдання.

Запрошую вас на зимовий "римовий ярмарок", де ви зможете пофантазувати, помріяти, відшукати найтонші і наймелодійніші слова, поримувати їх, а можливо, хтось і вірш напише.

-     Самостійна робота учнів.

Хтось пише мені оповідання.

Хтось за опорними матеріалами вірші. Опорні матеріали.

1)    Хоч у нас давно зима, а.

2)    В гості прийшла а.

Снігу багато а.

3) біловолоса зимачудові

 полотном землюземля

 одяглися прийшла

і поле за селом покрила в шати.

4) Гордо по Україні  ступає Морозенко

І все   засипає снігом навкруги.

10. Перевірка творчої роботи. (Діти зачитують свої рими, вірші оповідання).

V. Підсумок уроку.

Із чого складаються складені вами речення? (Із слів).

А з яких частин складаються слова?

-         Які частини слова служать для утворення нових слів?

-         А без якої частини не може існувати слово?

Вчитель (підсумовуючи урок, читає вірші).

Всі слова складаються з частин

Є у всіх у них закінчення й основа.

Ця основа - без ніяких змін,

А закінчення - частина змінна в слові.

А якщо іще до них

Суфікс з префіксом прибіг,

Та до себе забирає їх основа,

Сумно кореню бува,

Одному стоять в словах, -

Префікс з суфіксом створять нове слово.

Домашнє завдання не задавалося. Діти йшли на канікули.

 

Додаток Ґ

 

Тема. Будова слова.

1. Розгляньте схему і скажіть, з яких частин може складатись слово.

 

 

 

 

 

2.Пізнайте слова.

а)Корінь такий самий , як у слові "зимувати", суфікс і закінчення - як у слові "зіронька".

б)Корінь такий, як у слові "перехід", суфікс і закінчення як у слов: "казка", префікс як у слові "подорож".

Запишіть слова "зимонька", "пересадка", позначте всі частини слова.

3.Прочитайте текст.

Молодий клен у хвойному лісі... Здається, це не дерево, с зграя жовтих пташок злетіла і зупинилась в повітрі.

Доторкнись до деревця - і всі птахи золотом полетять і сядуть на тебе.

Підберіть з тексту слова до таких схем:

(клен ,ліс і ,з лет і л а )

4.Яка частина в слові обов'язкова? Чому?

Запишіть 3-4 слова, які складаються тільки з такої частини.

5.Яка частина в слові змінюється? Для чого вона служить?

Доведіть на прикладі.

Прочитайте.

Школярі роблять гімнастик у вранці.

Зміцнює, спорт, здоров'я і сил а.

Чи можна вважати ці рядки реченням? Чому? Побудуйте речення, змінюючи позначену частину слова. Зробіть висновок, яка частина слова служить для зв'язку слів. Позначте закінчення.

6.Утворіть від слів "співати", "шуміти", "говорити", "плакати", слова, які означають початок дії.

За допомогою якої частини утворились ці слова?

Запишіть їх , префікс позначте. Зробіть висновок, чому префікс має

таку назву. Для чого він служить.

7.Подивіться на ці слова і скажіть , яка частина в них позначена?

 

вітерець

морська

- Що таке суфікс? Між якими частинами слова він може стояти?

Утворіть від слова "гітара", "шахи", "баян" слова, що означають

назву людей за їх заняттям.

За допомогою якого суфікса вони утворились?

Що означають слова "гористий", "водяний", "болотистий"? За

допомогою якого суфікса вони утворились?

До якої схеми підходять перші слова, а до якої - другі?

Який?+ ист + ий - ознака предмета.

Хто?+ ист - предмет.

Додаток Д

 

Лінгвістичні казки

Будова слова

Жили в одному казковому слові друзі. Звали їх Префікс, Суфікс, Корінь, Суфікс і Закінчення. У кожного з них було своє місце.

Якось влітку вирішили вони сходити разом на екскурсію, помилуватися красою природи. Пташки співали, сонечко посміхалося до них і зігрівало своїми промінчиками. Друзі трималися разом, щоб не заблукати. Та ось на галявині перед ними з'явилась жива картина: коники - стрибунці, джмелики, різнокольорові метелики. Не помітили вони, як розбіглися в різні боки.

Швидко промайнув час. Друзям вже час повертатися до слова, але вони забули свої місця. Аж ось з'явилася добра Фея.

- Я вам допоможу стати на свої місця, - каже вона. - Ти, корінь, ставай в середину, бо це серце слова. Друзі твої стануть так: Префікс - ліворуч, Суфікс -праворуч, а Закінчення - після Суфікса, в самий кінець.

Зраділи частини слова і щасливі повернулися додому. Відтоді ніколи не губили свої місця.

Префікси РОЗ-, БЕЗ-

Колись в Країні Префіксінії жили собі префікси. Всі вони мали творчі здібності.

Одного разу префікси роз- і без- оголосили між собою змагання: хто більше утворить з них слів. Уболівальниками були всі префікси Країни. Префікс без- утворив такі слова: безвусий, безсоння, безголосий, безкрилий, а префікс роз- такі: розбити, розвіяти, роздати, розлити, розписка, розплата.

Змагання тільки набирали сили, але з якоїсь країни прилетіли на килимі -літаку якісь незнайомі префікси, які називали себе рос- і бес-. Побачили їх роз-і без- і сказали: "Не робіть у нас безлад. В нашій країні таких префіксів нема і не може бути! Відлітайте до себе додому!"

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи методики вивчення морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах 1.1 Поняття про морфемну будову слова, словотвір 1.2 Зміст програмових вимог з розділу ,,Будова слова”

 

• 14:21 05 Июля 2016
  Российско-китайский медуниверситет откроет магистерскую программу по TCM
• 01:21 05 Июля 2016
  На форуме МГУ Россия и Китай обсудят научно-образовательное сотрудничество
• 11:00 04 Июля 2016
  Реморенко: "ЕГЭ-туризм" в России сходит на нет
• 10:52 04 Июля 2016
  Летняя российско-австрийская школа откроется в Москве
• 15:31 01 Июля 2016
  В СПбГУ могут воссоздать географический факультет

Заказать уникальную работу