База знаний студента. Реферат, курсовая, контрольная, диплом на заказ

курсовые,контрольные,дипломы,рефераты

Кредитування підприємств та забезпечення кредитів — Микроэкономика, экономика предприятия, предпринимательство

Міністерство освіти України

Київський Національний Економічний Університет

Кафедра   Фінансів підприємств та страхової справи

Випускна робота

Студентки : Тішакової Аліни Олегівни

Факультету : Фінансово – економічного

Спеціальності : 0104

Тема :“ Кредитування підприємств та забезпечення кредитів ”

Науковий керівник:

ассистент Вакуленко Є.В.

Робота допущена до захисту  « _____ » ________________ 1998 року , протокол № _____

Завідувач кафедрою

КИЇВ   КНЕУ  1998


План

 TOC o "1-3" ВСТУП............................................................................................................................ PAGEREF _Toc422038581 h 2

Розділ 1 Сутність та необхідність кредитування підприємств............................. PAGEREF _Toc422038582 h 5

1.1 Принципи кредитування підприємств........................................................... PAGEREF _Toc422038583 h 5

1.2 Визначення потреби в кредитних ресурсах підприємства...................... PAGEREF _Toc422038584 h 11

1.3 Визначення можливості повернення кредиту підприємством вчасно і у повному обсязі.      PAGEREF _Toc422038585 h 19

Розділ 2.      Склад бізнес плану для визначення необхідності  в залученні коштів.          PAGEREF _Toc422038586 h 33

2.1 Загальна характеристика підприємства та його кредитоспроможності (на прикладі кооперативу “Контакт”)........................................................................................ PAGEREF _Toc422038587 h 33

2.2.Техніко-економічне обгрунтування використання кредитних коштів ( на прикладі кооперативу “Контакт” м. Черкаси ) .................................................................. PAGEREF _Toc422038590 h 39

2..3.  Аналіз використання кредитних коштів.................................................. PAGEREF _Toc422038591 h 48

Розділ 3 Шляхи покращення фінансово майнового стану підприємства з урахуванням факторів кредитної політики...................................................................................................... PAGEREF _Toc422038592 h 52

ВИСНОВКИ................................................................................................................. PAGEREF _Toc422038593 h 58

ДОДАТКИ ……………………………………………………………….

Список використаної літератури……………………………………..


ВСТУП.

 

В своїй дипломінй роботі ми звернулися до теми “Кредитування підприємств та забезпечення кредитів  “  через її велику актуальність в умовах становлення ринкових відносин в Україні.

Основною проблемою підприємництва для нашого економічного середовища є відсутність оборотних коштів при наявності у значної кількості підприємців  потенційно прибуткових проектів. На початку 90 років для вирішення проблеми неплатежів більшість підприємців звернулося до бартеру як форми розрахунків. Однак бартер не тільки не вирішив проблеми відсутності оборотних коштів , а навіть поглибив її -  в країні всі розраховувались товаром за товар і гроші майже не використовувались,  через це найти кошти для розвитку виробництва не було можливості.

 В такій ситуації, коли в країні всі гроші зосередились в основному в банківській системі, єдиним шляхом вирішення проблеми оборотних коштів стало банківське кредитування.

Однак в умовах шаленої інфляції , яка панувала до останнього часу в країні, більшість банків утримувались від кредитування і заробляли основну частину прибутку на валютних операціях. І навіть якщо банки видавали кредити, то вартість  користування кредитом була занадто високою і давала можливість підприємцям використовувати кредитні ресурси тільки для спекулятивних операцій.

Треба зазначити, що  останнім часом тендеція на стабілізацію в економіці , яка виражається в першу чергу в зниженні темпів інфляції, відкрила шлях до розширення сфери використання кредитних ресурсів.

Ця тенденція була помічена провідними фінансово-кредитними установами Європи та світу, які виявили бажання направити свої ресурси для кредитування найбільш перспективних підприємств та проєктів сфери малого бізнесу.

В цих умовах, основна задача керівників підприємств України- переконати банки Укріїни, які вповноважені розміщувати кредитні ресурси західних інвесторів, що саме їх проект є ефективним, прибутковим, важливим для економіки Укріїни вцілому, і дозволить повернути залучені кредитні ресурси своєчасно та у повному обсязі.

Тому, в дипломній роботі будуть розглянуті та проаналізовані проблеми кредитування підприємств, які  є причиною неефективного використання кредитних ресурсів та їх несвоєчасного повернення.

Проаналізувавши теоритичну літературу та публікації в  періодичних виданнях, ми вирішили викласти тему “Кредитування підприємств та забезпечення кредитів  “  в дипломній роботі наступним чином:

1.        В першому розділі висвітлюються основні теоритичні положення кредитування підприємств, принципи на яких здійснюється банківське кредитування, медоди визначення потреби в кредитних ресурсах підприємства та можливості своєчасного їх повернення.

2.        В другому розділі, на прикладі практичної ситуації залучення кредитних ресурсів кооперативом “ Контакт” буде проведено аналіз проблем які виникають при використанні цих ресурсів та причин, що їх породжують.

3.        В третьому розділі на основі теоритичних та практичних навичок будуть запропоновані шляви вирішення проблем, які були висвітлені в другому розділі.

При аналізі використання кредитних ресурсів буде застосований табличний процесор Excel з професійного пакету офісних програм фірми Microsoft - Microsoft Office Profesional Edition – 97.


Розділ 1 Сутність та необхідність кредитування підприємств

            1.1 Принципи кредитування підприємств.

Треба пам’ятати, що кредит не є тільки відношенням між двома суб’єктами процесу відтворення – позиковий фонд має вартісну субстанцію. Кредит виникає як природний процес вирішення протиріч у русі вартості – мiж часом виробництва та часом обігу коштів, мiж тимчасовим її осiданням та необхідністю використання в господарстві.

Об’єктом кредитної угоди у вузькому розумінні є річ, під яку надається позика чи заради якої укладається угода. В широкому розумiннi об’єкт – це не тiльки рiч, але й матеріальний процес в цілому, який викликає потребу у кредиті та заради якої укладається кредитна угода. Об’єктом кредитної угоди можуть виступати тiльки ті матеріальні процеси й потреби клієнтів, які виходять з його нормальної виробничої діяльності, що не виражають недоліків у дiяльностi клiєнтiв. Ці процеси повинні забезпечувати повернення позикової заборгованості.

В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси – матерiальнi, технічні, трудові, природні тощо. Мобілізовані банками ресурси спрямовуються на три укрупнені об’єкти кредитування: на формування основних коштів суб’єктів господарювання та iншi інвестиційні цілі, на формування їх оборотних коштiв та на споживчі цiлi. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської дiяльностi позичальника, на формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств, на придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Банківське кредитування фізичних i юридичних осіб здійснюється за жорсткими принципами кредитування. Останні являють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскільки відображають сутність i зміст кредиту, а також вимоги об’єктивних економічних законів, в тому числі i в галузі кредитних відносин. Принципи кредитування можна розділити на дві групи

1)           загальноекономічні принципи, що відповідають всім економічним категоріям (цілеспрямованість, диференційованість);

2)           принципи, що вiдображають сутнiсть функції кредиту (строковiсть, забезпеченість, платність).

Зміст принципу цілеспрямованості кредитування полягає в тому, що позики повинні видаватися лише на визначені цілі, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальника у додаткових коштах. Коли позиками будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то позикові кошти не повернуться до кредитора i кредитування перетвориться на безповоротне фінансування. На практиці цей принцип реалізується шляхом надання позик на конкретні цiлi (об'єкти). Об'єктами банківського кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, витрати виробництва, недостатність власних оборотних коштів, кошти у розрахунках, потреба в коштах для здійснення поточних платежів при тимчасових фінансових ускладненнях.

Принцип диференційованості кредитування полягає у наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, направленості кредиту, кредитного ризику, строку кредитування та інших обставин. Комерційні банки не повиннi однозначно підходити до питання про надання кредиту своїм клієнтам, що претендують на його отримання. Кредит має бути наданий тільки тим господарюючим органам чи фізичним особам, які здатні його повернути у визначений час. Диференціація кредитування повинна здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, під якою розуміється фінансовий стан підприємства, що дає впевненість у здатності позичальника повернути кредит у визначений договором строк. Ці якості потенційних позичальників оцінюються шляхом аналізу їх балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами коштів, рівень його рентабельності на поточний момент i у перспективі.

Оцінка кредитоспроможностi бажаючих отримати кредит господарюючих органів, що проводиться банками до укладання кредитного договору, дає їм можливість підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту i пов'язанних з цим збитків для банків. Диференцiацiя кредитування, виходячи з кредито­спроможностi позичальникiв, перешкоджає покриттю їх збиткiв за рахунок кредиту i є необхідною умовою його нормального функціонування на засадах повернення та платності.

Своєчасність повернення знаходиться в тісній залежності не тільки вiд кредитоспроможності позичальникiв, але й вiд забезпеченості кредиту. Нещодавно принцип забезпеченостi кредиту трак­ту­вався дуже вузько: признавалася лише матеріальна забезпеченiсть кредиту. Це означало, що позики повинні були видаватися під конкретні матеріальні цінності, що знаходяться на різних ступенях відтворення, наявність котрих на протязі всього строку користу­вання позикою говорило про забезпеченість кредиту i, отже, про реальність його повернення. Між тим у світовій банківський практиці видами кредитного забезпечення, крім матеріальних цінностей, оформлених зобов'язанням застави, виступають гарантії та поруки платоспроможних юридичних i фізичних осіб, а також страхові поліси оформленого позичальниками у страховій компанії ризику непогашення банківського кредиту. Таким чином, в сучасних умовах пiд забезпеченістю кредиту слід розуміти наявнiсть у позичальників юридично оформлених зобов'язань, що гарантують своєчасне повернення кредиту: зобов'язання застави, договори гарантiї, договори-поруки, договори страхування відповідальності непогашення кредиту.

Принцип повернення, строковостi та платності кредиту означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений в кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування. Принцип повернення є тією особливістю, що відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Без повернення кредит не може існувати. Принцип повернення є невід’ємною рисою кредиту, його атрибутом.

Строковiсть кредитування являє собою необхідну форму досягнення повернення кредиту. Принцип строковостi означає, що кредит повинен бути не просто повернений, а повернений у чітко визначений строк, тобто в ньому знаходить конкретне вираження фактор часу, i строковiсть є часова визначеність повернення кредиту. Строк кредитування є граничним часом знаходження позичених коштів у господарстві позичальника i виступає тiєю мірою, поза меж якої кількісні зміни протягом часу переходять у якісні: якщо порушується строк користування позикою, то викривляється сутність кредиту, він губить своє дійсне призна­чення, що негативно впливає на стан грошового обігу в країні.

З переходом на ринкові умови господарювання цьому принципу кредитування надається, як ніколи, особливе значення.

По-перше, від його дотримання залежить нормальне забезпечення суспільного відтворення грошовими коштами, а відповідно його обсяги, темпи зростання. По-друге, дотримання цього принципу необхідне для забезпечення ліквідності самих комерційних банків. Принципи організації їх роботи не дозволяють вкладати їм запозичені кредитні ресурси у вклади, що не повертаються. По-третє, для кожного окремого позичальника дотримання принципу строковостi повернення кредиту відкриває можливість отримання в банку нових кредитів, а також дозволяє врахувати свої інтереси, не сплачуючи додаткових процентів за прострочені позики.

Строки кредитування встановлюються банком виходячи зі строків обіговості матеріальних цінностей які кредитуються  й окупності затрат, але не вище нормативних.

Принцип платності кредиту означає, що кожне пiдприємство-позичальник повинно внести до банку визначену плату за тимчасове запозичення у нього для своїх потреб грошових коштів.

Реалізація цього принципу на практиці здійснюється через механізм банківського проценту – це свого роду "ціна" кредиту. Платність кредиту призначена чинити стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, спонукаючи їх на збільшення власних ресурсів та економне використання запозичених коштiв. Банку платність кредиту забезпечує покриття його затрат, пов’язаних з виплатою процентiв за запозичені в депозити чужі кошти, затрат по утриманню свого апарату, а також забезпечує отримання прибутку для збiльшення ресурсних фондів кредитування (резервного, уставного) й використання на власні та інші потреби.

Крім вищеназваних загальноприйнятих принципів кредитування світова банківська практика розробила цілий ряд формально-правових принципiв, яких повинні дотримуватися як кредитори, так i позичальники. Одним з цих принципiв є оформлення відносин між кредитором i позичальником кредитним договором. На підставі кредитних договорів регламентуються кредитні взаємовідносини мiж кредитором i позичальником. Кредитний договір визначає взаємні зобов’язання та відповідальність сторін, які не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторiн. В кредитному договорі знаходить своє відображення ще один важливий принцип кредитування – принцип рівноправності сторiн, i виявляється в тому, що сторони вступають в кредитнi відносини на добровільних засадах, відповідальні одна перед одною за виконання умов кредитного договору, а також мають право вибирати i пропонувати конкретні умови кредитування.

Кредитний договiр може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так i шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

З кожним позичальником кредитний договiр має індивідуальний характер. Цей договір повинен зміцнювати партнерські взаємовідносини позичальника i банка.

Кредитний договiр визначає об’єкти кредитування, ефективність заходів, що здійснюються за допомогою кредиту, порядок надання, використання i погашення кредиту, розмір процентної ставки в залежності від виконання умов кредитного договору, права банка у застосуванні заходiв економічного заохочення i впливу.

         

1.2 Визначення потреби в кредитних ресурсах підприємства

         

Визначення потреби в кредитних ресурсах здійснюється наступним шляхом:

1.    Розраховується сума необхідних фінансових ресурсів.

2.    Визначення частки яка буде профінансована за рахунок власних коштів.

3.    Визначення обсягу який буде покрито за рахунок кредиту ( шляхом віднімання від необхідних коштів суми наявних власних ).

Виходячи зі світового та вітчизняного досвіду можна визначити , що  фінансові ресурси можуть бути спрямовані на збільшення оборотних коштів ( поточні фінансові потреби ) та на інвестиції в основний капітал ( довгострокові фінансові вкладення) .

Функція оборотних коштів - здійснення платежів , розрахунків за поставлені товари , виконані роботи , готову продукцію. Вони постійно обслуговують всі стадії переміщення виробничих фондів і фондів обігу. Такім чином, оборотні кошти не “витрачаються “ , а лише послідовно переходять від однієї стадії обороту до іншої , кожен раз повертаючись до своєї вихідної грошової форми. Іноді, поняття “оборотні кошти” ототожнюють з “грошовими коштами”. Це не зовсім вірно. Оборотні кошти - це грошовий вираз авансованої вартості продукції . Для фінансового планування звіту та контролю за правильністю використання оборотних коштів прийнято укрупнене їх групування відповідно до балансових статей.

Поточні фінансові потреби ( ОБОРОТНІ КОШТИ ) можна визначити наступним чином :

1.    Різниця між поточними активами ( без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю.

2.    Різниця між коштами іммобілізованими в запасах сировини готової продукції, а також дебіторської заборгованості і сумою кредиторської заборгованості.

3.    Частина оборотних активів що не покрита власними коштами, довгостроковими кредитами та кредиторською заборгованістю.

4.    Нестача власних оборотних коштів.

5.    Потреба в короткостроковому кредиті.

6.    Поточні фінансові потреби = запаси сировини та готової продукції + дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість.

На поточні фінансові потреби здійснюють вплив :

1.    Тривалість експлуатаційного та збутового циклів ( чим скоріше сировина перетворюється в готову продукцію , а готова продукція в гроші , тим менше іммобілізація грошових коштів в залишках сировини та готової продукції.

2.    Темпи зростання виробництва ( оскільки поточні фінансові потреби витікають з величини обороту так їх величина змінюється паралельно величині обороту; великий обсяг випуску потребує великих коштів на сировину матеріали енергоносії та ін. Крім того, в умовах інфляції, підприємства надають перевагу створенню солідних запасів сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового піднесення цін.).

3.    Сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також забезпеченість сировиною і матеріалами. Розбіжність у строках надходжень та платежів може привести підприємство до відсутності коштів для здійснення розрахунків по виконанню своїх зобов’язань - так званої технічної неплатоспроможності ( розрив ліквідності ).

4.    Стан кон’юнктури ( при високо конкурентному ринку найнебезпечнішою є ситуація, коли продавець залишається без товару і не може задовольнити потребу покупця. Щоб випередити конкурентів, необхідно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні . Загальновідомо, що нарощування оборотів призводить до зростання дебіторської заборгованості підприємства  бо конкуренція змушує продавця пропонувати  покупцю все більш вигідні умови комерційного кредиту.

Як правило, більшість фірм в нашій країні для розрахунку суми кредиту, який необхідний для поповнення оборотних коштів складають техніко-економічне обгрунтування проекту. Цей документ є обов’язковим для подання в банк при отриманні короткотермінового кредиту на поповнення оборотних коштів. Фактично він може складається з таких частин :

1.                                   Калькуляція собівартості продукції.

2.                                   Джерела фінансування витрат.

3.                                   Схема повернення залучених коштів.

Особливих проблем у розрахунку поточних фінансових потреб не виникає . Це пов’язано з тим, що планування здійснюється на період в декілька місяців шляхом переносу аналогічних даних минулих періодів враховуючи прогнозований рівень інфляції. Визначення потреби у залучені кредитних ресурсах здійснюється шляхом віднімання від суми поточних фінансових потреб, суми наявних коштів та суми, яка може бути додатково залучена через випуск цінних паперів. Треба зазначити, що останнім часом все більша кількість підприємств при розрахунку потреби в оборотних коштах надає перевагу складанню Фінансового плану замість техніко-економічного обгрунтування.

Наступним об’єктом вкладання коштів на підприємстві є довгострокові інвестиції. При розрахунку потреби у кредитних ресурсах для цих цілей існують певні особливості, вони пов’язані з тим що  :

1.                                   Для реалізації необхідні значні ресурси.

2.                                   Термін реалізації проектів даного типу , як правило є відносно великим  ( від 1 року і більше ) - це породжує  збільшення кількості факторів, що формують різноманітні ризики та силу їх впливу.

3.                                   Існує  значний розрив між вкладанням капіталу та отриманням прибутку, що приводить до різниці у вартості грошей, які вкладені і які отримані у вигляді прибутку.

4.                                   В більшості випадків, для реалізації проекту необхідна велика номенклатура ресурсів, що ускладнює керівництво.

Розрахунок необхідних фінансових ресурсів для забезпечення довгострокового фінансування здійснюється в бізнес-плані підприємства у розділі Фінансовий план.

Даний розділ має наступну структуру :

1.      Нормативи для фінансово економічних розрахунків.

2.      Витрати на персонал.

3.      Прямі витрати на виробництво продукції.

4.      Постійні витрати на виробництво продукції.

5.      Калькуляція собівартості продукції.

6.      Кошторис  витрат на проект.

7.      Звіт про прибутки та збитки.

8.      Потік реальних грошей ( потік готівки).

9.      Прогнозний баланс.

10.  Джерела фінансування  і виплат.

Розглянемо фінансовий план більш детально .

1.                                   Нормативи для фінансово економічних розрахунків.

Для всіх статей фінансово-економічні розрахунки провадяться на перший рік з періодом в 1 місяць , в наступний рік з періодом в 1 квартал , а потім по роках.

1.1 Валюта проекту - основна та додаткова  .

У цьому пункті вказується прогнозований рівень росту падіння курсу валюти по роках проекту . Основою для прогнозу може бути використання методів регресного аналізу даних по коливанню курсів валют за останні роки, а також експертні оцінки розобників проекту. . Дуже зручними для регресного аналізу є фінансові та статистичні функції  табличного процесора  Excel – 97 фірми Microsoft.

1.2  Податки.

1.3  Рекомендується указати проведення розрахунків по наступних статтях , що оподатковуються : прибуток ( балансовий , валовий) , активи ( земля, споруди, обладнання), оборот, експорт, запаси, зарплата, додана вартість.

            1.3 Інфляція .

Темпи інфляції, зараз, є неоднорідними і тому бажано розраховувати їх окремо для різних об’єктів :

Збут ( зміна цін на продукцію та послуги ).

Прямі витрати ( зміна вартості сировини , матеріалів і комплектуючих виробів ).

Загальні витрати ( зміна рівня витрат на оплату постійних витрат ).

Заробітна плата ( зміна рівня оплати праці ).

Нерухомість ( зміна вартості основних фондів підприємства ).

Енергоносії ( зміна вартості електроенергії палива та ін. ).

При розрахунку інфляції за базу рекомендується приймати останні 0.5 року.

2.                                   Витрати на персонал.

До цієї статі відносяться витрати на:

2.1 управлінський персонал ( директор, головний інженер, начальник виробництва, бухгалтери, плановики  та ін);

2.2 витрати на виробничий персонал  ( конструктори, технологи, робітники та ін);

2.3 витрати на персонал по маркетингу.

3.                                   Прямі витрати на виробництво продукції.

4.                                   Прямі витрати розраховуються по кожному продукту ( товару послузі ) окремо . До прямих витрат відносяться такі витрати , обсяг яких залежить від обсягу виробництва продукції. По кожному продукту розрахунок відбувається за таким статями (матеріали, комплектуючі, зарплата, інші прямі витрати ).

5.                                   Постійні витрати на виробництво продукції .

В даному розділі вказуються загальні (постійні ) витрати ,які можуть бути віднесені до певного періоду часу виробничої діяльності підприємства , що реалізує  проект.

6.                                   Калькуляція собівартості продукції.

Калькуляція , в загальному випадку , складається за наступними калькуляційними статтями ( з розшифровкою по кожній статі ):

·         сировина та матеріали;

·         покупні комплектуючі вироби , напівфабрикати та послуги;

·         відходи що можуть бути повернені;

·         паливо та електроенергія на виробничі потреби;

·         основна заробітна плата;

·         додаткова зарплата;

·         нарахування на заробітну плату;

·         загальновиробничі витрати.

1.                                   Кошторис  витрат на проект.

В загальному випадку, кошторис витрат на проект складається за наступними статтями:

·         закупівля обладнання;

·         виготовлення нестандартного обладнання;

·         проектні роботи;

·         будівельно-монтажні роботи;

·         навчання та перенавчання персоналу;

·         матеріали та комплектуючі на виробництво;

·         паливо та електроенергія на виробничі потреби;

·         оренда приміщень;

·         оренда обладнання;

·         основна заробітна плата;

·         додаткова заробітна плата;

·         нарахування на заробітну плату;

·         повернення позички;

·         відсоток за кредит;

·         загальновиробничі витрати;

·         позавиробничі витрати;

·         інші витрати;

·         прибуток:

1.                                   Звіт про прибутки та збитки.

Цей звіт відображає операційну ( виробничу діяльність ) підприємства і показує її ефективність ( покриття виробничих витрат доходами від реалізації виробленої продукції або послуг).

2.                                   Потік реальних грошей ( потік готівки).

Складання таблиці потоку реальних грошей є завершальною стадією у фінансових розрахунках за проектом . Таблиця показує  забезпеченість фінансовими ресурсами процесу реалізації проекту на кожному етапі. Таблиця потоку реальних грошей є основним документом , що призначений для визначення потреби в капіталі , вироблення стратегії фінансування підприємства, а також оцінки ефективності його використання. Таблиця складається з 3 частин:

·         потік грошей від операційної діяльності;

·         потік грошей від інвестиційної діяльності;

·         потік від фінансової діяльності;

Всі надходження і платежі відображаються в періоди часу , що відповідають фактичним датам здійснення цих платежів, з урахуванням часу затримки платежів за постачання матеріалів і комплектуючих виробів, умов реалізації продукції ( в кредит, з авансовим платежем ), а також умов формування виробничих запасів.

1.                                   Прогнозний баланс.

2.                                   Джерела фінансування  і виплат.

Відображаються джерела , шляхи , розміри, умови та строки залучення додаткового капіталу. Основними шляхами є :

·         нарощування власного капіталу;

·         за рахунок позичкового капіталу ( довгострокові та короткострокові кредити банків). Потреба в капіталі вираховується на основі результатів розрахунків “Потоку реальних грошей” . В цьому розділі, фактично, і здійснюється розрахунок необхідних кредитних ресурсів. Визначення суми кредиту відбувається шляхом віднімання від суми необхідних ресурсів, суми наявних ресурсів, а також суми ресурсів, яка може бути залучена шляхом емітування цінних паперів. Основною проблемою на даному етапі є розтягнутість проекту в часі і складність визначення вартості  ресурсів в часі через нестабільність грошового обігу та економіки в цілому.

            1.3 Визначення можливості повернення кредиту підприємством вчасно і у повному обсязі.

Вирішення даної проблеми можливе:

1.      шляхом аналізу абсолютних даних фінансового плану підприємства.

2.       економіко статистичного аналізу фінансової звітності за допомогою відносних коефіцієнтів для складання прогнозів діяльності фірми у майбутньому. Цей етап складається з двох частин:

1)                              розрахунок фінансових коефіцієнтів;

2)                              аналіз розрахованих показників.

Цінність цього аналізу полягає в порівнянні різноманітних цифр , що стосуються угод на певну дату , але необхідно пам’ятати , що бізнес це діяльність, яка знаходиться в постійному русі , в той час коли фінансова звітність показує стан речей на певну дату .

Тому, для визначення реальної картини, а також тенденцій розвитку, необхідно застосовувати статистичні методи , що базуються на порівнянні , тих самих цифр тієї ж діяльності з даними минулих періодів . Статистичне порівняння одного звіту з іншим називається відношенням  або коефіцієнтом , порівняння коефіцієнтів різних періодів визначає тенденцію розвитку.

В світовій практиці виділяють п’ять груп фінансових коефіцієнтів :

1.                              Ліквідності ;

2.                              Ефективності або активності ;

3.                              Фінансового левераджу ;

4.                              Операційні та прибутковості ;

5.                              Ринкові .

1.                              Коефіцієнти ліквідності

Якщо прийняти , що :

1. Оборотний капітал = Поточні активи – Дебіторська заборгованість

2. Оборотний капітал = Гроші + Товарно-матеріальні запаси

то можна отримати , що :

1.     Поточні активи = Оборотний капітал + Дебіторська заборгованість

2.                              Поточні активи = Гроші + Товарно-матеріальні запаси +

            Короткотермінова поточна дебіторська заборгованість

3.    Високоліквідні активи = Поточні активи - ТМЗ

Звідси можна знаходити коефіцієнти ліквідності , які показиватимуть ступінь мобільності різних активів ,  що забезпечать своєчасну оплату  власної заборгованості . Тобто, в чисельник формули можуть бути поставлені :

1.                                                      Поточні активи.

2.                                                      Оборотний капітал.

3.                                                      Високоліквідні активи.

Суть підстановки різних активів полягає в з’ясуванні залежності ліквідності підприємства від певного виду активу . Це робиться шляхом або простого порівняння отриманих значень показників ліквідності, або  вирахування дисперсії, або середньоквадратичного відхилення цих значень . Але, при використанні цього показника в аналізі можна стикнутися з багатьма проблемами : кожен з активів ( навіть, якщо вони належать до однієї групи ) має різний рівень ліквідності .Тобто вони з різною швидкістю та ефективністю можуть бути конвертовані на гроші .Вирішити цю проблему можна наступним чином :

Де N – частка вартості активу, яку можна отримати при негайній реалізації активу на ринку . Цей показник залежить в першу чергу від попиту на даний вид активу на ринку. Також, вирішенням цієї проблеми може бути застосування біржових цін при визначення вартості активів.

1.                              Коефіцієнти ефективності управління активами

 

Обіговість товарно-матеріальних запасів

Виникає дві проблеми при визначенні та аналізі даного коефіцієнту.

По-перше , продаж відбувається за ринковими цінами . Тому, якщо запаси зберігаються будучи обчисленими за ціною собівартості , розрахована величина перевищує дійсне значення . Тому, більш доцільно було б використовувати або вартість проданих товарів у чисельнику, або відповідно ринкову вартість запасів у знаменнику.

По-друге , збут відбувається на протязі року , а запаси фіксуються на певну дату . Тому, якщо діяльність компанії має сезонний характер , або наявні суттєві коливання в обсязі запасів, необхідно використовувати середні показники.

Кількість днів до отримання заборгованості

Цей показник виражає собою середню кількість днів, яка проходить між реалізацією товару та отриманням за нього грошей. Необхідність у розрахунку є дуже суттєвою, коли компанія має дуже великий асортимент товарів і неможливо точно визначити проміжок за який надходять гроші за товари. Але, навіть, якщо компанія має обмежений асортимент - вона може порівняти цей показник з нормативним .

Обіг основного капіталу

Даний коефіцієнт показує ефективність використання основних виробничих фондів. Основною проблему при аналізі даного показника є те , що з часом через інфляційні процеси вартість фондів змінюється і необхідно використовувати систему індексів для порівняння вартостей майна придбаного в різні часові періоди. Ще одною проблемою є проблема вибору вартості майна, яка буде використовуватися при підстановці в коефіцієнт: первісна , залишкова чи відновлювана .

Обіг загальної вартості майна

Зрозуміло, що для аналізу використання ресурсів підприємства показника обігу основного капіталу замало , бо він не враховує активи , що не входять до його складу . А через те , що питома частка даних активів на багатьох підприємствах дуже значна - доцільно використовувати показник обігу загальної вартості майна, що дасть можливість побачити ефективність використання майнового комплексу підприємства в цілому.

Товарно-матеріальні запаси в днях обороту

Даний показник відображає середню кількість днів протягом якої  запаси знаходяться в обігу . Фактично, це є аналітичним доповненням до показника обігу товарно-матеріальних запасів.

3. Показники фінансового левереджу

Заборгованість до активів ( Ступінь залежності від кредиторів )

Показник даної групи відображає ступінь залежності фірми від фінансування з боку кредиторів . На відміну від показників ліквідності, в даному випадку враховується загальна сума боргу , яка включає крім поточної заборгованості ще і довгострокові зобов’язання фірми.

Покриття виплат по відсотках доходами компанії

Економічний зміст – здатність підприємства за рахунок власного прибутку сплачувати відсотки по боргових зобов’язаннях. При обчисленні  показника слід враховувати особливості законодавства , яке визначає джерела сплати відсотків . Існує два варіанти : сплачуються відсотки з прибутку до вирахування податку на прибуток чи після, відповідно до варіанту певний вигляд матиме і чисельник формули розрахунку показника. 

4. Показники прибутковості

Коефіцієнт дохідності по збуту

Вимірюється величина доходу, який принесла реалізація товару на 1 грошову одиницю.

Основний коефіцієнт дохідності

Цей коефіцієнт показує спроможність активів фірми давати дохід без урахування впливу на суму доходів податків та левереджу.

Коефіцієнт прибутковості майна після вирахування відсотків та податків

Фактично, даний показник є кінцевим мірилом ефективності ведення бізнесу. Він показує скільки 1 грошова одиниця вкладена в діло принесла чистого прибутку , яким фірма може вільно користуватися .

Наведені показники прибутковості є основними, фактично можна розрахувати прибутковість будь-якого активу фірми. Основною проблемою при цьому буде виділення частини прибутку, яку приніс саме цей актив.

 

5. Ринкові

Дану групу показників доцільно розрахувати  у випадку, коли фірма є акціонерним товариством та її акції вільно продаються та купуються на ринку цінних паперів.

1. Дохід на одну акцію

2. Дивідендний дохід на одну акцію у відсотках

3. Відношення ціни акції до прибутку на неї

Показує скільки інвестори бажають заплатити за 1 грошову одиницю доходу.

4. Відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості

 Ці коефіцієнти служать показниками того , що думають інвестори про минулу діяльність компанії та перспективу її майбутнього розвитку. Вони знаходяться у прямому зв’язку з усіма попередньо розрахованими. Якщо коефіцієнти управління боргами, ліквідності , прибутковості  знаходяться на належному рівні , то тоді відносні показники ринкової вартості будуть високими.

6. Показник економічно вигідної додаткової вартості

Виділення окремого показника пов’язане з нетрадиційністю підходу до його розрахунку. Цей показник є мірилом ефективності поточної діяльності фірми , доцільності  її витрат на власний капітал . Він розраховується шляхом додавання до чистого доходу суми утриманих податків та відніманням всіх витрат що понесла фірма. Завершальною частиною економіко-статистичного аналізу, як вже зазначалося, є аналіз ориманих при розрахунках показників. Слід зауважити , що аналіз відносних показників не тільки забезпечує корисною інформацією відносно операцій фірми та її фінансового становища , але він має також специфічні проблеми , які потребують обережності та розсудливості. Деякі з них прелічені нижче :

1.                              Багато фірм здійснюють свої операції через філії , представництва та підрозділи в багатьох галузях . У таких випадках дуже складно розробити групу змістовних середніх відносних показників з метою порівняння. Це робить аналіз відносних показників більш придатним для малих, вузкоспеціалізованих фірм.

2.                              Інфляція є причиною перекручення даних балансових звітів.

3.                              Сезонність, також є фактором змін у показниках , що приводить до перекручення дійсності.

4.                              Деякі компанії вдаються до шахрайства - завищення даних фінансових звітів.

5.                              Різні методи ведення обліку приводять до різних результатів.

6.                              Важко дати одностайну оцінку  показника : “добре“ , “відмінно”  чи “погано”.

7.                              Компанія може мати частину показників , що свідчать про її стійке положення , а решту – про слабке . В цьому випадку дуже складно визначити якій-небудь агрегатний показник .

Основною проблемою застосування в аналізі фінансових коефіцієнтів є те, що, фактично, самі по собі, вони несуть обмежену інформацію . Повністю виконати свої функції вони можуть лише у порівнянні.

Існує 4 напрямки порівняння :

1.      З аналогічними показниками основних конкурентів.

2.      З середніми показниками по галузі.

3.      З показниками найкращих та найгірших фірм галузі.

4.      З власними показниками за попередні періоди.

 На основі цих даних, можна, за допомогою кореляційно-регресійного аналізу, встановити прогнозні показники на найближче майбутнє . Для виконання такого аналізу дуже зручним є набір фінансових та статистичних функцій табличного процесора Excel фірми Microsoft.

При порівнянні з середніми показниками по галузі можна виявити ефективність використання власних та залучених ресурсів у порівнянні з аналогічними підприємствами . Взагалі треба зазначити , що тільки на основі отриманих показників не можна приймати рішення про рівень ризиковості кредитної операції . Ці показники  повинні бути однією зі складових частин  інформаційного комплексу, що використовується  при визначені рівня ризикованості кредитної операції .

Специфіка кредитного ризику полягає в тому , що його дуже важко обчислити за допомогою математичного апарату і виразити в цифрах. Це пояснюється тим , що існує велика кількість факторів , що формують кредитний ризик , і вплив цих факторів можна оцінити лише на логічному рівні , а вираженню математично вони не підлягають. При оцінці ризику, часто, необхідно оперувати  специфічними якісними оцінками , котрі не піддаються формальному описанню та документальному оформленню .

Є багато методів для визначення впливу окремих факторів на формування кредитного ризику , тобто, в принципі, можливо оцінити кредитний ризик з окремих сторін, а вивести одну агрегатну оцінку на математичному рівні практично неможливо через те , що  фактори впливу мають різну природу .В цьому випадку необхідно використовувати експертний метод оцінки, який базується на опитуванні думок певної кількості фахівців ( експертів ) з подальшою обробкою отриманих результатів .  Цей метод дає можливість об’єднати результати аналізу відокремлених факторів та досвіду експертів із зазначеного питання. 

Для експертного  метода характерний високий рівень суб’єктивізму . Іноді, експерти не можуть навіть пояснити чому вони приймають певне рішення , бо процес аналізу при експертному методі знаходиться, в більшості випадків, у сфері інтуіціїї експерта. Але, не зважаючи на це, можна визначити основні моменти , яких дотримується більшість експертів в процесі аналізу :

1.                              Відбір значущих факторів

На цьому етапі експерт формує базу даних, яка може складатися з масивів інформації , що прямо чи опосередковано стосуються об’єкту дослідження . До таких масивів може відноситись :

·         данні, зібрані шляхом використання каналів кредитної інформації;

·          дані, отримані шляхом математичного аналізу кредитоспроможності позичальника;

·         дані, отримані шляхом співставленні зі схожими випадками в кредитуванні;

·         результати математичного аналізу рівня ризикованості кредитної операції із застосуванням комп’ютерної техніки;

·         загальні відомості про стан економіки та певних галузей господарства.

Вибір вирішального  правила на основі значущих факторів

Це правило, яким експерт буде користуватися при прийнятті остаточного рішення про рівень ризикованості операції.

Оцінка значущості факторів і прийняття рішення на основі отриманого загального правила.

Наявність великої кількості факторів вимагає від експерта впорядкувати їх надавши кожному певний рівень значущості , який на думку експерта відображатиме ступінь впливу даного фактора на систему взагалі . Також, рівень значущості відображає ступінь довіри експерта певній інформації і джерелу, з якої вона надійшла. Як правило, сума рівнів значущості всіх факторів дорівнює 1 . Але, в реальній ситуації, експерт просто ранжує фактори за ступенем значущості  і на основі такого ранжування і обраного вирішального правила проходить прийняття рішення . Враховуючи величезну кількість факторів , яку необхідно охопити при кредитному аналізі, необхідно залучати якомога більшу кількість експертів з різним образом мислення , теоретичним та практичним знаннями у різних галузях.

Узагальнюючи вище сказане необхідно  зазначити , що процес кредитування складний і багатогранний . Проте, реальність господарської ситуації не дає резерву часу для прийняття рішень . Цим зумовлена необхідність автоматизації вказаної процедури , найбільш раціональною реалізацією якої є розробка експертної системи підтримки прийняття рішень з питань кредитування .

Але, треба пам’ятати , що кінцеве рішення не за машиною , а за людиною, тому проблема визначення рівня кредитного ризику - це здебільшого проблема високопрофесійних спеціально підготовлених кадрів . 


Розділ 2.      Склад бізнес плану для визначення необхідності  в залученні коштів.

Загальна характеристика підприємства та його кредитоспроможності (на прикладі кооперативу “Контакт”).

  Кооператив “Контакт” – виробничо-комерційне підприємство. Щоб детальніше ознайомитись з його діяльністю ми провели фінансовий аналіз підприємства  за період з 1996 року по 1.04.98 року.

 

Табл.1. Показники фінансової стійкості і структури капіталу.

Дані таблиці свідчать , що до кінця 1996 року кооператив ”Контакт” не використовував залучені кошти . В 1 кварталі 1997 року було отримано кредит , про що свідчать відповідні зміни фінансових коефіців , які проілюстровані на Графіку 1.


  Графік 1

Графік динаміки показників фінансової стійкості і структури капіталу показує нам, що на підприємстві з 1.01.96. по 1.10.96. постійно зростав коеффіциєнт незалежності, т.б. у підприємства протягом цього часу постійно підвищувалась необхідність в залученні коштів. Тому, саме з цим пов”язано і те, що зростає коєффіциєнт залежності. Однак, слід відмітити, що коеффіциєнт залежності к 1.10.96. різко знизився, але потім почав возростати. Така тенденція пов”язана з тим, що визначивши необхідність в залученні коштів підприємство почало використовувати свої запаси, але к 1.01.97. запасів вже не висточало і підприємство залучило додаткові кредитні ресурси. Цим фактом можна пояснити зростання, в цей же період, коефіциєнту заборгованості та коеффіциєнту концентрації залученого капіталу.

Табл.2. Показники ліквідності і платоспроможності.

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок , що тенденція до погіршення фінансового стану підприємства , що почала формуватися наприкінці 1996 року, знайшла свою реалізацію в 1 кварталі 1997 року , що наглядно видно на Графіку 2.

Графік 2.

 


 Графік динаміки показників ліквідності підприємства показує нам, що рівень абсолютної ліквідності на підприємстві дуже низький, само по собі це може і не говорити нам про те, що підприємство є неприбутковим, тому для проведення більш детального аналізу ми відобразили динаміку коеффіциєнтів термінової та загальної ліквідності. З 1.01.96. по 1.07.96. термінова ліквідність підприємства постійно зростала, т.б. постійно зростали поточні активи. Але після 1.07.96. термінова ліквідність підприємства почала різко падати, т.б. почали зменшуватись поточні активи, але запаси підприємства ще зростали, про це нам свідчить динаміка загальної ліквідності в цей період. Для підприємства, падіння термінової ліквідності повинно було послужити першим сигналом погіршення загального фінансового стану. Виходячи з графіку, так і сталось, коеффіциєнт загальної ліквідності з 1.10.96. почав різко падати і к 1.01.97. знизився з 9,9 до 1,67 (таке становище обумовлено тим, що підприємство, завдяки нестачі оборотних коштів, почало використовувати свої запаси). Але, як видно з графіку, він не впав до кінця, а навпаки трохи нормалізувався і до 1.04.98. залишався більш –менш стабільним. Така стабільність обумовлена тим, що підприємство на початку 1997 року отримало кредит і тим самим нормалізувало свій фінансовий стан.

Табл. 3. Показники прибутковості за період 1997 року по 1 квартал 1998 року.

Показники

1 кв.1997

2 кв.1997

3 кв.1997

4 кв.1997

1 кв.1998

К – рентабельності власних коштів

0,09

0

0,43

0,2

0,22

К – рентабельності реалізації

1,3

0

-0,53

-0,19

0,48

К – рентабельності всіх активів

-0,034

0

0,61

0,35

0,167

Показники  рентабельності, розраховані в даній таблиці, свідчать про неефективне використання на протязі 1997 року кредитних ресурсів залучених у 1 кварталі 1997 року. Динаміка показників рентабельності зображена на Графіку 3.


Графік 3

 З графіку динаміки показників прибутковості можна побачити, що в 3 кварталі 1997 року рентабельність власних коштів і рентабельність всіх активів підвищилась. Цей факт говорить про те, що в цей період підприємство отримало результати від використання кредитних ресурсів ( т.б. воно зібрало врожай горошку, переробило його і в 3 кварталі 1997 року більшу частину готової продукції реалізувало). Однак, на графіку видно, що рентабельність реалізації в цей період значно впала – це говорить про те, що підприємство не отримало очікуваного прибутку, через те, що впала ціна реалізації на консервований горошок.

Табл. 4. Показники використання капіталу.

Дані таблиці свідчать, що залучення кредитних ресурсів призвело до пожвавлення обігу всіх активів підприємства . Ці процеси, на прикладі фондовіддачі та фондоємкості, змальовані на Графіку 4.


Графік 4

 

Згідно графіку фондовіддача зростала до 4 кварталу 1997 року, а це свідчить про те, що основні фонди використовувались достатньо ефективно. Саме в цей період, а саме з 1-го кварталу 1997 року, підприємство отримало кредит під закупівлю насіння горошку та повністю використало його. Падіння фондовіддачи з середини 4-го кварталу говорить про те, що підприємство не отримало прибутку від реалізації горошку. Пропорційно фондовіддачи змінювалась і фондоємкість на підприємстві.

Проаналізувавши загальний фінансовий стан підприємства, ми можемо зробити висновок, що для поповнення своїх оборотних коштів підприємство, в 1997 році, використало кредитні ресурси, але не досить вдало.

2.2.Техніко-економічне обгрунтування використання кредитних коштів ( на прикладі кооперативу “Контакт” м. Черкаси ) .

Керівництвом кооперативу “Контакт” було прийнято рішення про зміну сфери діяльності підприємства. При детальному аналізі можливих сфер інвестування вони зупинилися на сільському господарстві. Основними аргументами на користь даної галузі були:

1.      Наявність потужного виробничого потенціалу

·         Мережа колективних сільськогосподарських підприємств з великим досвідом роботи та значними висококваліфікованими трудовими ресурсами

·         Недостатня завантаженість зазначених підприємст через нестачу обігових коштів , паливно-мастильних матеріалів, добрив, запасних частин до техніки.

·         Бажання КСП співпрацювати з зовнішніми інвесторами для поліпшення свого становища

·         Низька вартість робочої сили, що позитивно впливає на собівартість продукції та рентабельність виробництва

·         Значні земельні угіддя з родючими грунтами, які останніми роками не використовувалися , через що їх родючість значно підвищилась

2.      Наявність переробних підприємств з достатньою потужністю та якістю переробки

3.      Значний попит на сільскогосподарську продукцію на внутрішньому та зовнішніх ринках

4.      Можливість вільно придбати на біржевому або позабіржевому ринках паливно-мастильні матеріали, добрива, насіння та інші необхідні ресурси за прийнятними цінами

Оскільки фірма вперше виходила на ринок сільськогосподарської продукції і не мала досвіду в цій галузі, вона повинна була зосередитись на виробництві такої продукції, яка б забезпечила вільне входження компанії на даний сигмент ринку.

На основі цього положення для прийняття інвестиційного рішення був проведений аналіз по основним видам сільськогосподарської продукції, який включав в себе наступні етапи:

1.      Аналіз рівня конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції

Ціль: визначити ринок з прийнятним рівнем конкуренції, який би забезпечив вільне входження компанії на нього. Для цього був проведений аналіз ринків сільськогосподарської продукції.


Виходячи з діаграми, ми можемо сказати, що ринки овсу та зернобобових є найбільш прийнятними з погляду рівня конкуренції.

2.      Аналіз попиту  на основну продукцію та види її переробки.

Ціль: визначити сільськогосподарський продукт з найбільш стабільним попитом.

3.      Аналіз динаміки цін на основну продукцію та види її переробки.

Ціль: визначити продукт на ціну якого впливала б найменша кількість факторів

4.      Аналіз умов посіву та вирощування.

Ціль: визначити продукт з оптимальним співвідношенням витрат на посів та вирощування.

5.      Аналіз умов збору.

Ціль: визначити продукт, збір якого був би найбільш механізованим і, відповідно, найбільш ефективним.

6.      Аналіз умов зберігання.

Ціль: визначити продукт, який би відповідав наступним вимогам:

·         Наявність можливості достатньо довгого зберігання біз втрати споживчих властивостей

·         Відсутність великих витрат на зберігання.

7.      Аналіз умов переробки

Ціль: визначити продукт, який би міг бути перероблений, як одразу після збору так і після значного терміну зберігання.

Результатом цього аналізу було визначення зернобобових культур, як найбільш відповідних вище зазначеним умовам, а саме зеленого горошку. Вибір даного виду зернобобової культури був оснований на тому, що горошок за своїми якостями був найбільш придатним для вирощування в районі розташування КСП, обраних для співробітництва.

Однак, при всіх відмінних властивостях даної культури, їснує дуже суттева проблема, яка і є причиною відсутності великої конкуренції на даному ринку. Суть цієї проблеми полягає в тому що:

·         Стандартний зелений горошок, який культивується на території нашої країни необхідно збирати з застосуванням ручної праці, що значно збільшує вартість робіт та термін їх виконання.

·         Стандартний зелений горошок не підлягає тривалому зберіганню в сирому виді,  без втрати споживчих властивостей, і тому його необхідно одразу переробляти. Якщо він не буде перероблений вчасно, то його можна буде використовувати лише як насіння.

Щоб вирішити зазначені проблеми фірма звернулась до зарубіжного досвіду. В якості партнера та консультанта була обрана відома голандська фірма Bakker Brothers, яка є  провідним виробником насіння сільськогосподарських культур та має власні ноу-хау у галузі їх переробки. Дана фірма спеціалізується на продажу насіння з 1928 року. Насіння, яке виробляє фірма Bakker Brothers, користується значним попитом більш ніж в 100 країнах світу. Головний офіс знаходиться в Норд Схарвауде, Голандія. Для виробництва якісного насіння фірма має філії в США та Танзанії. В обох країнах існують оптимальні кліматичні умови для вирощування насіння найвищої якості.

Спеціалистами фірми Bakker Brothers був запропонований великий асортимент насіння зеленого горошку. Однак, оцінивши специфіку регіону, обраного для вирощування культури, Bakker Brothers рекомендувала горошок сорту Petit Provencal (див. дод.   ). Особливістю даного сорту є:

·        

·        

·        

 Також, треба зазначити, що фірма Bakker Brothers є власником запатентованої технології обробки насіння горошку даного сорту, яка дозволяє відновити споживчі властивості даного сорту горошку після тривалого терміну зберігання.

 Як партнер, для реалізації проекту, стосвно вирощування та збору зеленого горошку сорту Petit Provencal,  фірмою “Контакт” був обраний колхоз “Колос”, який знаходиться в Чорнобаївському районі Черкаської області.

 З даним колхозом був заключений договір, відповідно якого отриманий врожай кооператив “Контакт” та агрофірма “Колос” ділять у відношенні 50% / 50%  (див. дод.     ).  Також, стосовно вище вказаного договору (див. дод.    ), отримані 50% врожаю кооператив “Контакт” забирає одразу після проведення збору, а останні 50% врожаю викупає у агрофірми “Колос” по цінам, які встановились на біржі на день реалізації, в строк до 1 січня 1998 року. Агрофірма “Колос” погодилась виділити, під посів зеленого горошку сорту Petit Provencal, кооперативу “Контакт” 200 га посівної площини.

  Виходячи з кількості гектарів, які були надані для посіву, знаючи норму посіву на 1га (250 кг) та знаючи ціну 1кг (1,5$) зеленого горошку сорту Petit Provencal, економістами кооперативу “Контакт” було визначено необхідну суму для закупівлі насіння, яка составила 75000$.

Таблиця 5. Розрахунок показників, що характерізують використання кредитних ресурсів для розширення асортименту продукції.

Назва показника

Порядок розрахунку

Обсяг показника

Сума залучених кредитних ресурсів

Кількість гектарів*кількість кг на 1га* вартість 1кг =

200 га*250 кг*1,5$

75000$ =

135 000 грн.

Напрямок використання:

- закупівля насіння

Кількість гектарів * кількість кг на 1га =

200 га * 250 кг

50000 кг

Рентабельність залучених коштів

Прибуток  / Сума кредиту

= 300 000 грн./135 000 грн.

2,2

Термін використання

6 місяців

Порядок погашення

Відсотки виплачуються щомісячно з розрахунку 20% річних: 75000$* 20% / 12*6 (міс.)

Необхідна сума кредиту:

75 000$ * 1,8

Загальна сума повернення:

Сума відсотків + сума кредиту = 13 500 грн. + 135 000 грн.

13 500 грн.

135 000 грн.

148 500 грн.

Очікуваний прибуток

Доход – ПДВ –витрати – сума кредиту – сума відсотків за кредит =

300 000 грн.-50 000 грн.-

- 135 000 грн.- 13 500 грн.

45 500 грн.

 У зв”язку з тим, що на даний період часу, фірма “Контакт” не мала у своєму розпорядженні власних коштів на визначену суму (75000$), членами кооперативу був проведений загальний збір. На зборі було поставлено питання, стосовно необхідності залучення кредитних ресурсів на закупівлю насіння зеленого горошку. Всі члени кооперативу підтримали пропозицію що до залучення коштів і постановили вийти з проханням про виділиння кредитних коштів в сумі 75000$ до Обласної дирекції УСБ м. Черкаси  (див. дод.   ).

  Економістами кооперативу “Контакт” був проведений розрахунок техніко-економічного обгрунтування використання кредитних коштів на закупівлю насіння гороху (виробництва Голандія) під посів на площині 200га (див. дод.       ). Визначивши очікуваний прибуток від посіву, вирощування та реалізації горошку (45 500 грн.)  фірма звернулась до Облдирекції Укрсоцбанку з проханням надати кредит у сумі 75000$ (див. дод.   ).

  Однак, в зв”язку з нестабільними економічними та законодавчими положеннями в нашій країні та високим ступінем ризику, який пов”язаний з наданням кредиту, правління Укрсоцбанку погодилось надати кредит лише на суму  22000$.

 

 Таблиця 6. Порівняльна таблиця доцільності залучення коштів у визначеній потребі.

За вимогами

Підприємства

За вимогами

Банку.

Назва показника

Обсяг показника

Назва показника

Обсяг показника

Сума залучених кредитних ресурсів

75000$ =

135 000 грн.

Сума наданих кредитних ресурсів

22 000 $ =

40 480 грн.

Напрямок використання:

- закупівля насіння

50000 кг

Напрямок використання:

- закупівля насіння

12 500 кг

Рентабельність залучених коштів ,(без врахування ризику)

2,6

Рентабельність наданих коштів

1,85

Термін використання

6 місяців

Термін використання

6 місяців

Порядок погашення:

 - сума відсотків

-         

-         

13 500 грн.

135 000 грн.

148 500 грн.

Порядок погашення:

- сума відсотків

-         

-         

4048 грн.

40 480 грн.

44 528 грн.

Очікуваний прибуток

45 500 грн.

Очікуваний прибуток

14002 грн.

Рентабельність з урахуванням ризику

2,2

Рентабельність з урахуванням ризику

----------

  Отже, між акціонерно-комерційним банком социального розвитку “Укрсоцбанком” та кооперативом “Контакт” був укладений кредитний договір (див. дод.   ) про надання короткострокового кредиту в іноземній валюті на закупівлю насіння гороху у сумі 22000$ строком на 6 місяців та оплатою 25% річних. В забезпечення зобов”язань за договором кооператив “Контакт” надав  під заставу матеріальні цінності з оформленням договору про заставу. Згідно кредитного договору “Позичальник” зобов”язується:

·     

·     

·     

·     

·     

·     

  Згідно Кредитного договору “Банк” зобов”язується:

·     

·     

  До даного кредитного договору була составлена додаткова кредитна угода між Укрсоцбанком та кооперативом “Контакт” про внесення змін до попереднього кредитного договору. Зміни заключались в тому, що “Банк” продовжує “Позичальнику” строк погашення кредиту на 3 місяці, з стягненням 26% річних     (див. дод.     ).

 

   2..3.  Аналіз використання кредитних коштів.

  Враховуючи свої зобов”язання, що до цільового використання кредитних коштів, кооперативом “Контакт” було закуплено насіння горошку на суму 22000$ США у голандської фірми Bakker Brothers, що составило 12,5 т.  Відповідно до валютного курсу, який був встановлений НБУ на момент закупівлі продукції (1,84 грн = 1$ США) , загальна сума составила 40 480 грн.

  Оскільки поставка насіння горошку здійснювалась із-за кордону, то кооперативу необхідно було заплатити за митне оформлення 0,6 екю за 1 кг плюс 20% ПДВ, що в загальній сумі составило 27 221 грн.

  Вартість страховки транспортних засобів відповідно до договору про заставу составила 2 485 грн. Послуги нотаріуса при цьому составили 110 грн.

  Загальна сума відсотків за використання кредиту протягом дев”яти місяців составила 7649 грн.

  Кооперативом “Контакт” були здійснені закупки добрив для вирощування горошку:

·        

·           900 грн.

 Загальна сума, яка була витрачена на закупівлю добрив составила 1173 грн.

 Для захисту врожаю фірмою були придбані засоби захисту рослин на суму 5 129 грн.

 Також було придбано паливо на суму 2 200 гнр.

  Після збору врожаю кооперативом “Контакт”, згідно договору з агрофірмою “Колос”, останній були виплачені кошти в обмін на 50% врожаю. Враховуючи ціну горошку, яка склалась на день реалізації на біржі, загальна сума виплати агрофірмі “Колос” составила 2m 466 грн.

  Враховуючи всі витрати, які були пов”язані з придбанням, посівом та вирощуванням горошку, а також враховуючи  суму кредиту (22000$) – загальні витрати составили 93 151 грн.

 

 На посів насіння горошку було використано 50 га посівних угідь. Фірма, згідно до технікоекономічного обгрунтування, розраховувала зібрати врожай з розрахунку 2 500 кг з 1 га, що в загальній кількості повинно було составити 125 000 кг. Однак, в зв”язку з неприйнятними погодними умовами, які відбувались під час збору врожаю, врожайність гороху составила 984,2 кг з 1 га, що в загальній кількості дорівнювало 49 210 кг.

  Зібравши врожай кооперативом “Контакт” було вирішено віддати на переробку 39 660 т горошку. Сорність горошку составляє 9%, тому для переробки було використано 36 295 кг.  Фірма заключила договір з Катеринопольським овочеконсервним заводом      (див. дод.   ).

Згідно з договором,  овочеконсервний завод зобов”язаний:

·   

·   

·   

·   

  Згідно з договором виготовлена продукція розподілялась наступним чином:

·        

·           залишаються в розпорядженні овочеконсервного заводу але можуть бути передані кооперативу “Контакт” з попередньою оплатою з розрахунку 80 копійок за склянку.

  В зв”язку з тим, що на момент реалізації продукції, вартість консервів знизилась до 0,75 грн. Кооператив не використав своє право що до можливості закупівлі 60% продукції за ціною 0,80 грн.

  Згідно з договором, фірма отримала 94 273 банки зеленого горошку.

  Реалізувавши продукцію по ціні 0,75 грн. фірма отримала коштів на суму 70 704, 75 грн.

 Порівнюючи загальну суму розходів та суму, яку кооператив “Контакт” отримав після реалізації продукції, ми дійшли висновку, що фірма потерпіла збитків на суму 22 446,25 грн. Але, слід зазначити, що в розпорядженні кооперативу залишилось 9 550 т посівного горошку тоб то на 35 га посівної площини. Враховуючи цей факт, зробимо подальший аналіз:

1.      Підрахуємо плануємий врожай.

Врожайність насіння горошку при нормальних форс мажорних обставинах составляє 2 500 кг з 1 га. Так як у фірми залишилось насіння на 35 га, то загальна сума врожаю повинна составити          87 500 кг. Сорність горошку від отриманої суми составить 7 875 кг. Отже, чистого горошку, придатного для переробки, залишиться      79 625 кг.

  Додаткові розходи, які пов”язані з посівом та збором врожаю, будуть составляти, приблизно 35 000 грн.

2.      Підрахуємо суму коштів, яку фірма зможе отримати після переробки врожаю.

Тут ми відштовхуємось від попередніх умов переробки і враховуємо ціну консервів “Зелений горошок”, яка склалась на момент підрахунку.

  Отже ми маємо: після переробки 79 625 кг горошку кооператив “Контакт” отримає 40% консерів, що дорівнює 212 439 склянкам.

  Якщо фірма реалізує визначену кількість виробленої продукції по ціні 0,65 грн. за склянку, то отримає суму, яка буде дарівнювати   138 085 грн.

  Відрахувавши від отриманої суми витрати на посів та збір врожаю, отримаємо прибуток в сумі 103 085 грн.

  Можна зробити висновок, що незважаючи на невдалий попередній рік, рік наступний може бути досить прибутковим.


Розділ 3 Шляхи покращення фінансово майнового стану підприємства з урахуванням факторів кредитної політики.

           

  Існує багато шляхів покращення фінансового стану  будь якого підприємства. Все залежить від того, за рахунок чого підприємство бажає покращувати своє фінансове положення і які у нього  для цього є можливості.

  Наприклад:

   Можна покращувати своє фінансове положення за рахунок ведення вдалої політики формування власних фінансових ресурсів, яка передбачає собою частину загальної фінансової стратегії підприємства і заключається в забезпеченні необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства. В процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вирішуються такі основні задачи:

1.      Забезпечення формування необхідної суми балансового прибутку підприємства.

2.      Формування ефективної податкової політики, яка забезпечує максимізацію суми чистого прибутку підприємства.

3.      Розроблення ефективної дивидендної політики, яка оптимізує пропорції розподілення чистого прибутку на споживання та накопичення.

4.      Формування ефективної амортизаційної політики, яка забезпечує максимізацію залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.

5.      Розроблення ефективної еміссійної політики, яка забезпечує необхідний приріст акціонерного капіталу ( або залучення додаткового пайового капіталу).

  Можна покращувати фінансове положення підприємства за рахунок проведення ефективної політики залучення позичкових фінансових ресурсів. Управління залученням позичкових фінансових ресурсів передбачає собою процес формування ресурсів з різних джерел і в різних формах у відповідності з потребами підприємства на різних етапах його розвитку. Основною ціллю цього управління є забезпечення найбільш ефективних умов та форм залучення ресурсів та раціонального їх використання. Політика залучення позичених фінансових ресурсів включає:

1.      Визначення цілей залучення позичкових коштів.

2.      Визначення максимального об‘єму залучення позичкових фінансових ресурсів.

3.      Визначення співвідношення строків залучення ( на коротко – та довгостроковій основі).

4.      Визначення форм залучення коштів ( в національній валюті; в іноземній валюті, в товарній формі; в формі фінансового лізінгу).

5.      Визначення складу позичених коштів по основним групам:

·         комерційні банки, трастові компанії, іпотечні банки і інші установи, які надають кредити в грошовому вигляді.

·         постачальники та покупці продукції (комерційний кредит постачальників та авансові платежі покупців).

·         фондовий ринок ( випуск облігацій і інших цінних паперів, крім акцій) і інші джерела.

6.      Забезпечення залучених позичкових коштів відповідними активами підприємства.

7.      Забезпечення постійної платоспроможності.

8.      Оцінка вартості позичкового капіталу.

  Можна покращувати або не погіршувати своє фінансове становище за рахунок ефективності управління фінансовими ризиками на підприємстві. Під фінансовими ризиками розуміється вирогідність виникнення фінансових збитків ( зниження прибутку, доходів, втрачання капіталу і т.п.) в ситуації невизначенності умов фінансової діяльності підприємства. Існують такі види фінансових ризиків: ризик зниження фінансової устойчивості; ризик неплатоспроможності; інвестиційний ризик; інфляційний ризик; відсотковий ризик; валютний ризик; депозитний ризик; кредитний ризик; податковий ризик і інші види ризиків.

  По джерелам свого виникнення ризики можна поділити на дві основні групи:

1.      Незалежні від фінансової діяльності підприємства.

2.      Залежні від фінансової діяльності підприємства.

 З таким групуванням фінансових ризиків пов‘язане визначення двох основних їх видів:

1.      Систематичний ризик (ринковий) – притаманний для всіх учасників фінансової діяльності.

2.      Несистематичний ризик (специфічний) – притаманний лише окремим напрямкам фінансової діяльності і характеру фінансової діяльності окремого підприємства.

  Стосовно підприємства, що охарактерезовано нами,  і враховуючи результати попереднього аналізу, можна запропонувати шляхи покращення фінансового стану такі як:

1. Розширення асортименту продукції.

Враховуючи той факт, що продукція кооперативу “Контакт” носить сезонний характер, ми можемо запропонувати підприємству почати виробляти нову продукцію. Причому, прибуток від цієї нової продукції повинен бути стабільним і не залежати від сезонності виробництва. Прибуток може бути і не великим але він забезпечить постійне надходження коштів на рахунок підприємства і тим самим підвищить ліквідність підприємства.


 Однак, на цю проблему можна поглянути з іншого боку. З попереднього аналізу динаміки прибутковості (див. таб.3) ми можемо побачити, що в 2 кварталі на підприємстві практично не було прибутку, отже, виготовляєма підприємством продукція не забезпечує постійного зростання рентабельності. Враховуючи той факт, що кооператив “Контакт” займається виготовленням молочної продукції, ми можемо запропонувати підприємству виробляти морозиво. Не зважаючи на те, що виробництво морозива теж носить сезонний характер, воно може забезпечити надходження значного прибутку у весняно – літній період, а саме в другому та третьому кварталах.

На даній гістограмі ми можемо побачити, як за рахунок високої рентабельності морозива можна покрити зниження рентабельності йогурта та горошку.                                                                                                                        

  2. Формування ефективного інвестиційного портфеля на основі кредитних ресурсів.

Враховуючи те, що кооператив “Контакт” весь одержаний кредит використав лише в одному напрямку (на придбання насіння горошку) і в 1997 р. потерпів збитки, то тут ми могли би запропонувати інший шлях використання наданих кредитних коштів. Наприклад, частину наданих кредитних коштів можна було б використати на придбання насіння горошку, а частину,  для зменшення  кредитного ризику, на придбання таких активів, які б забезпечили надійний прибуток підприємству (держвні цінні папери). Але для цього необхідне залучення більш значних кредитних ресурсів, тому що ресурси, які мав у своєму розпоряджені кооператив “Контакт” у разі диверсифікації були б використані зі значно нижчим рівнем ефективності.  ( див таб              )

  3. Ефективне управління фінансовими ризиками.

 Враховуючи проведений аналіз та результати використання кредитних ресурсів, ми дійшли висновку, що підприємство практично не враховувало ризики в проведенні своєї фінансової політики. Судячи по результатам використання кредитних ресурсів специфічний ризик составив 40% і тому підприємство потерпіло збитку від використання кредиту в 1997 році. Тоб то ми пропонуємо підприємству, в слідуючий раз, більш уважно віднестись до фінансових ризиків і перед тим як використовувати залучені або власні кошти, продумати напрямки їх використання щоб запобігти ризикам.

4. Використання інструментів товарної біржи – ф‘ючерсних та форвардних контрактів.

Використання форвардних контрактів надасть можливість отримати частину виручки за майбутній урожай ще до висівання культури, тим самим збільшивши величину оборотних коштів підприємства.

Механізм функціонування угоди за форрвардним контрактом наступний – кооператив, як власник майбутнього врожаю заключає контрат з покупцем на поставку цього врожаю в майбутньому. Але оплата за поставку врожаю здійснюється не в момент поставки , а в момент заключення контракту. Як варіант цієї угоди, можливе заключення контракту з частковою оплатою в момент заключення контракту за діючими цінами та остаточним розрахунком за цінами які сформуються на момент поставки товару.

Для використання ф‘ючерсних контрактів кооперативу необхідно буде перед висіванням сільськогосподарської культури купити ф‘ючерси на придбання цієї культури з датою виконання яка співпаде з датою продажу врожаю в майбутньому. Якщо врахувати , що за ф‘ючерсними контрактами, як правило, поставок реального товару не здійснюється , то кооператив або отримає різницю в цінах  моменту висівання культури і моменту продажу у випадку падіння цін, або сплатить відповідну різницю у випадку зростання цін.

Використання ф‘ючерсних контрактів та хеджування як способу страхового захисту від падіння цін на сільськогосподарську продукцію надасть можливість зменшити збитки на випадок настання форс-мажорних обставин, які притаманні даній сфері бізнесу. Слід зазначити, що використання ф‘ючерсних контрактів дозволяє уникнути як значних збитків в разі падіння цін , так і великих прибутків – у разі зростання.


2.4 Оцінка фінансових ризиків при використанні залучених коштів.

  Проаналізувавши таблиці, які були наведені в пункті 2.1 даного диплому, можна виявити  залежність кооперативу контакт від впливу деяких зовнішніх та внутрішніх факторів:

·         сезонні коливання;

·         асортимент продукції;

·         ціна реалізації.

  Адже стабільний збут, а значить і виручка від реалізації продукції підприємства залежить не стільки від каналів залучення споживачів, скільки від обраної підприємством цінової політики, яка в свою чергу, є результатом вибору конкретної фінансової стратегії кооператива. Виявлення ціни “від втрат” (плюс нормальний прибуток) сприймається керівництвом кооперативу як нижня межа ціни, а купівельна спроможність споживачів, на аналогічні товари визначають верхню межу ціни. До того ж, регулювання цін державою не сприяє покращенню фінансового стану підприємства. Ціновий фактор є незалежним від кооперативу “Контакт”, тобто це зовнішний фактор.

  Із проведеного вище аналізу фінансового стану підприємства було доведено, що в зв‘язку з тим, що на момент реалізації консервованого горошку горошку, вартість консервів знизилась до 0,75 грн. і кооператив “Контакт” не використав своє право що до можливості закупівлі 60% готової продукції у овочеконсервного заводу (згідно з договором) за ціною 0,8 грн. за банку. Таким чином, отримавши лише 94 273 банки “Зеленого горошку” та реалізувавши його по ціні 0,75 грн. за банку, кооператив отримав лише 70 704, 75 грн., причому загальні витрати, пов‘язані з придбанням, посівом та вирощуванням горошку, а також враховуючи залучену суму кредиту та відсотків по ньому – загальні витрати кооператива склали 93 151 грн. Тобто кооператив “Контакт” зазнав збитків на суму 22 446, 25 грн. Із цього чітко  видна залежність даного підприємства від ціни реалізації готової продукції.

Таблиця 7.

Фінансові результати кооператива “Контакт” за період 1-4 квартал 1997 року.

Найменування

1 кв.

1997р

2 кв.

1997р

3 кв.

1997р

4 кв.

1997р

показника

Грн.

Питома вага (%)

Грн.

Питома вага (%)

Грн.

Питома вага (%)

Грн.

Питома вага (%)

Результат від фінансово-господарської діяльності

1,3

10,6

0

38,5

44,4

33,2

16,9

ПДВ

2,1

17

9,3

16,7

14,5

16,7

24,1

14,6

Затрати на виробництво реалізованої продукції

8,9

72,4

46,4

83,3

110,7

127,7

204,5

104,7

Виручка (валовий доход)

12,3

100

55,7

100

86,7

100

195,4

100

 

З наведеної таблиці можна побачити наскільки підвищились витрати на виробництво продукції в результаті виготовлення нового виду продукції. Але ці витрати поки що мало себе виправдали і навіть принесли збитки підприємству в 3 та 4 кварталах 1997 року. Таку динаміку більш наглядно можна прослідкувати на діаграмі 2.

Діаграма 2.


 З даної діаграми можна побачити питому вагу кожного показника від валового доходу. Отже ми бачимо, що з кожним квартало підвищувались затрати на виробництво готової продукції. Це обумовлено тим, що незважаючи на те, що підприємcтво отримало кредит, воно всі кредитні ресурси використало на закупівлю насіння горошку, а витрати, які були пов‘язані з митнецею та посівом підприємство взяло на себе. В третьому кварталі 1997 року затрати підприємства значно перевищували прибутки, а це говорить про те, що витрати по вирощуванню горошку були значно вищими ніж прибуток від іншої діяльності підприємства, а саме від виробництва та реалізації йогурту та сметани. Що стосується четвертого кварталу 1997 року, то значне підвищення збитків обумовлено тим, що кооператив не отримав прибутку від реалізації горошку і цей збиток значно перевищував прибуток від реалізації йогурту та сметани.

 Із таблиць 3 та 7 ми можемо прослідкувати вплив фактора сезонних коливань на результат фінансово-господарської діяльності підприємства. В зв‘язку з несприятливими кліматичними умовами, які відбулися під час збору врожаю, врожайність горошку склала лише 984,2 кг з 1га, замість очікуваних 2500 кг з 1 га. В зв‘язку з цим різко знизився показник рентабельності реалізації в 3 кварталі 1997 року і склав –0,53. Це пояснюється тим, що обсяг реалізації горошку був незначний (15%). У 4 кварталі обсяг реалізації “Зеленого горошку” склав 60% готової продукції. Саме цим і пояснюється підвищення, хоч і не до бажаного рівня, рентабельності реалізації до –0,19. Решта 25% готової продукції кооперативом була реалізована у наступному 1998 році у 1 кварталі. За рахунок цього показник підвищився до 0,48.

  Як видно з таблиці 8 з появою нового виду продукції вплив сезонного фактору дуже значний на результат фінансово-господарської діяльності кооператива “Контакт”. Проте цей фактор, як і попередній ніяк не вплинув на результати від реалізації решти видів продукції, яку виготовляє кооператив. Це можна прослідкувати в таблиці 8: обсяг виробництва йогуртів в асортименті та сметани повністю співпадає з обсягом реалізації готової продукції у тому ж кварталі.

Таблиця 8. Структура асортименту виготовленої продукції за 1997 рік.

Найменування продукції

обсяг

виробництва

обсяг

реалізації

мл

Ціна за 1 шт, грн

шт.

грн.

%

шт

грн.

%

Всього виготовлено продукції

358704,75

100

341028,75

100

1.      Йогурти в асортименті

1.квартал

2 квартал

3 квартал

4 квартал

125

125

125

125

0,5

0,5

0,5

0,5

60 000

60 000

60 000

60 000

30 000

30 000

30 000

30 000

8,36

8,36

8,36

8,36

60 000

60 000

60 000

60 000

30 000

30 000

30 000

30 000

8,8

8,8

8,8

8,8

2. Сметана

1.квартал

2 квартал

3 квартал

4 квартал

200

200

200

200

0,7

0,7

0,7

0,7

60 000

60 000

60 000

60 000

42 000

42 000

42 000

42 000

11,7

11,7

11,7

11,7

60 000

60 000

60 000

60 000

42 000

42 000

42 000

42 000

12,3

12,3

12,3

12,3

3.      Горошок

1.квартал

2 квартал

3 квартал

4 квартал

500

500

0,75

0,75

0

0

94 273

0

0

0

70 704,75

0

0

0

19,7

0

0

0

141 141

56 568

0

0

10605,75

42 423

3,1

12,4

Діаграма 3.


 З даної діаграми ми можемо побачити, що обсяг виробництва йогурту та сметани постійний на протязі всього 1997 року був постійний, а виробництво горошку різко підвищилось лише у 3 кварталі – це обумовлено сезонністю виробництва даного виду продукції. Але це не значить, що фірма весь горошок реалізувало в 3 кварталі.

 На Діаграмі 4 ми можемо прослідкувати динаміку реалізації готової продукції кооперативу “Контакт” та вплив виробництва нового виду продукції на обсяг реалізації.

 Діаграма 4.


  Виходячи з даної діаграми, ми можемо побачити, що за рахунок реалізації горошку, загальний обсяг реалізації збільшився лише тільки в 3 та 4 кварталах 1997 року, але це ніяк не вплинуло на обсяг реалізації йогурту та сметани. Різниця в обсязі реалізації горошку по кварталах говорить про те, що враховуючи сезонність виробництва горошку, фірма реалізовувала його не одразу, а по частинах. В 3 кварталі кооператив реалізував лише 15%, а в 4 кварталі 60% готової продукції. Остальну частину фірма залишила на наступний рік.

 

  Із усьго вище вказаного можна сказати, що на результат діяльності підприємства найбільше вплинув фактор асортименту продукції.  Поки підприємство випускало лише два види продукції (йогурти та сметану) результат фінансово-господарської діяльності кооперативу бу більш менш стабільний. У 1997 році кооператив “Контакт” зайнявся виготовленням нового виду продукції – “Зелений горошок”, на який чинить сильний вплив сезонний фактор. Хоча підприємство брало кредит під виготовлення цього виду продукції та в решті решт отримало збитки від цієї діяльності ( див. таб. 3), воно заклало гарну базу для подальшого розвитку цього виду діяльності. Кредит на розробку цього проекту вже не потрібен. У кооператива залишилось 9500 т посівного горошку, що по розрахункам, які були проведені в пункті 2.3. принесе підприємству прибуток у розмірі 103 085 грн.


ВИСНОВКИ.

  При написанні дипломної роботи по темі “Кредитування підприємств та забезпечення кредитів  “ було проведено дослідження проблем, що пов‘язані з кредитуванням підприємств малого бізнесу.

  Теоритичні дослідження та аналіз діяльності кооперативу “Контакт”, який останнім часом зосередив свою діяльність на вирощуванні та переробці сільськогосподарської продукції показали, що особливістю кредитування даної галузі є великий ризик, який виникає в результаті впливу непрогнозованих форс-мажорних факторів (неврожай, посухи, стихійні лиха і т.п.).

  Ця особливість вимагає надання підвищеної уваги ефективності використання кредитних ресурсів підприємством для зменшення ризику. Однак, треба зазначити, що ризик – це невід‘ємна частини підприємницької діяльності. В сучасних умовах неможливо отримати значні прибутки не піддаючись впливу значного ризику, тому в більшості випадків ціллю підприємства повинно бути не усунення ризику, а розробка методів та прийомів, які дозволять його контролювати.

  Виходячи з аналізу ситуації, яка склалася в результаті використання кредитних ресурсів кооперативом “Контакт”, нами, для запобігання аналогічних помилок в майбутньому, пропонуються наступні заходи по диверсифікації ділового ризику:

·         розширення спектру видів діяльності;

·         застосування страхування у формі хеджування (купівля фьючерсних контрактів на сільськогосподарську продукцію на товарних біржах).

·         заключення форвардних угод на продаж сільськогосподарської продукції.


Список використаної літератури

1.     

Адибеков М.Г.,

Кредитные операции: классификация, порядок привлечения и учет,

Москва, "Консалтбанкир", 1995.

2.     

Аленичев В.В

Страх.  Валютних банківських та експортних ризиків

3.      Б

Балабанов І.Т.

Основы финансового менеджмента

М., Фынансы и статистика 1997

4.     

Биньков В.z

Позбавитися від ризику неможливо застрахуватися реально

Україна .Бізнес1996 № 20

5.     

Бланк И.А.

Стратегия и тактика управления финансами

К.,МП «Итем ЛТД» 1996

6.     

Бригхем

Основи фінансового менеджменту

К., Молодь 1997

7.     

Вітлінський В.В.

Ризик у менеджменті

Київ Борисфен 1996

8.     

Галицький І.

Статистична оцінка банкруцтва в класичній моделі ризику

Фінансові послуги 1997 № 3

9.     

Гринько И.С.

Внешнеторговые сделки

Сумы, Реал 1994

10. 

Едвардс Б.

Керівництво з кредитного менеджменту

М, Інфра-М 1996

11. 

Клапків М.

Кредитно-страховий альянс

Діло.Дос"є підприємця 1995 № 58

12. 

Клапків М.

Кредитно-страховий альянс

Діло.Дос"є підприємця  1995 № 62

13. 

Кобута И.

Зерно людей накормит

Бизнес № 29 , 1997

14. 

Коробов Ю.И.,

Банковский портфель, кн. 3, Книга менеджера з кредитів

М., "Соминтэк", 1994.

15. 

Лаврушин О.И.

Банковские операции, часть 1,

М., "ИНФРА-М", 1995.

16. 

Лаврушин О.И.,

Банковское дело,

М., "ИНФРА-М", 1992.

17. 

Марьян С.

Управління кредитними ризиками

Економіка і жизнь 1996 № 23

18. 

Меджибовська Н.

Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок

Банківська справа1996 № 1

19. 

Охріменко А.

Fix или риск

Бизнес № 51 , 1997

20. 

Пересада А.А.

Основы инвестиционной деятельности

К., Либра 1996

21.   

Попович В.М.

Управління кредитними ризиками

Київ « Правові джерела»

22. 

Романченко О.В.

Сучасні методики оцінки кредитного ризику в банках України

Фінанси України 1996 № 8

23. 

Руденко О.

Агробизнес Украины

Бизнес № 50 , 1997

24. 

Середюк А.

Страхування як засіб мінімізації кредитних ризиків

ПГП. 1997 № 9

25. 

Стоянова Е.С.

Управление оборотным капиталом

М., Перспектива 1998

26. 

Стоянова М.

Фінансовий менеджмент : теорія і практика

М., Перспектива 1996

Міністерство освіти України Київський Національний Економічний Університет Кафедра   Фінансів підприємств та страхової справи Випускна робота Студентки : Тішакової Аліни Олегівни Факультету : Фінансово – економічного Спеціальн

 

 

 

Внимание! Представленный Диплом находится в открытом доступе в сети Интернет, и уже неоднократно сдавался, возможно, даже в твоем учебном заведении.
Советуем не рисковать. Узнай, сколько стоит абсолютно уникальный Диплом по твоей теме:

Новости образования и науки

Заказать уникальную работу

Похожие работы:

Кредитування підприємств та забезпечення кредитів
Логистика
Договор финансовой аренды (лизинг)
Организация сбыта готовой продукции на ОАО заводе "Комета"
Учет и анализ основных средств коммерческих организаций (на примере ЗАО Перелешинский сахарный завод)
Разработка мер по выводу предприятия из кризисного финансового состояния
Современные методы решения экологических проблем на предприятии (на примере ООО "Волготрансгаз" - дочерней структуры ОАО "ГАЗПРОМ")
Производственно-экономические проблемы оптимизации стратегии предприятия
Анализ хозяйственной деятельности предприятия ОАО "Крымпродмаш" за 1999г.
Анализ и методы оценки конкурентоспособности товаров и услуг регионального рынка (На примере производства полиграфической продукции в Н. Новгороде)

Свои сданные студенческие работы

присылайте нам на e-mail

Client@Stud-Baza.ru